Ricardo Semler: Radical wisdom for a company, a school, a life

Перекладач: Dzvinka Zavaliy Утверджено: Hanna Leliv

On Mondays and Thursdays, I learn how to die.

Щопонеділка і щочетверга я вчуся вмирати.

I call them my terminal days.

Я називаю їх "мої останні дні".

My wife Fernanda doesn't like the term,

Моїй дружині Фернанді не подобається назва,

but a lot of people in my family died of melanoma cancer

але багато моїх рідних померло від меланоми:

мої батьки, бабусі і дідусі хворіли на неї.

and my parents and grandparents had it.

And I kept thinking, one day I could be sitting in front of a doctor

І я уявляю, як одного дня сидітиму навпроти лікаря,

who looks at my exams and says,

що подивиться на результати аналізів і скаже:

"Ricardo, things don't look very good.

"Рікардо, все дуже погано.

You have six months or a year to live."

Вам залишилось жити півроку або рік".

And you start thinking about what you would do with this time.

І ви починаєте думати, що могли б зробити за цей час.

And you say, "I'm going to spend more time with the kids.

І кажете: "О, я більше спілкуватимусь з дітьми.

I'm going to visit these places,

Я відвідаю різні місця,

побуваю в горах і зроблю все те,

I'm going to go up and down mountains and places

чого не зробив, коли у мене був час".

and I'm going to do all the things I didn't do when I had the time."

But of course, we all know

Але, звичайно, всі ми знаємо,

these are very bittersweet memories we're going to have.

що спогади про це будуть гіркими.

It's very difficult to do.

Це дуже важко зробити.

You spend a good part of the time crying, probably.

Певно, більшу частину часу ви плакатиме.

So I said, I'm going to do something else.

Тож я сказав, що зроблю дещо інше.

Every Monday and Thursday, I'm going use my terminal days.

Щопонеділка і щочетверга я буду використовувати ці останні дні.

And I will do, during those days,

І протягом них робитиму все те,

whatever it is I was going to do if I had received that piece of news.

що зробив би, якби отримав таку звістку.

(Laughter)

(Сміх)

When you think about --

Коли ми думаємо про щось...

(Applause)

(Оплески)

when you think about the opposite of work,

про щось протилежне роботі,

we, many times, think it's leisure.

ми найчастіше думаємо, що це вільний час.

And you say, ah, I need some leisure time, and so forth.

Ви кажете: "О, мені потрібен вільний час" і таке інше.

But the fact is that, leisure is a very busy thing.

Але річ у тім, що вільний час - дуже виснажлива річ.

You go play golf and tennis, and you meet people,

Ви граєте в гольф або теніс, їдете на зустрічі,

and you're going for lunch, and you're late for the movies.

збираєтесь на обід, спізнюєтесь у кіно.

It's a very crowded thing that we do.

Це досить насичений час.

The opposite of work is idleness.

Протилежністю роботи є спокій.

But very few of us know what to do with idleness.

Але мало хто з нас знає, як правильно перебувати у спокої.

When you look at the way that we distribute our lives in general,

Коли ви подивитеся на те, як ми розподіляємо наше життя,

you realize that in the periods in which we have a lot of money,

ви зрозумієте, що в ті періоди, коли в нас багато грошей,

we have very little time.

у нас дуже мало часу.

And then when we finally have time, we have neither the money nor the health.

А потім, коли ми, нарешті, маємо час, у нас ані грошей, ані здоров'я.

So we started thinking about that as a company for the last 30 years.

Отже, наша компанія почала думати про це ще 30 років тому.

This is a complicated company with thousands of employees,

У нас велика компанія з тисячами співробітників,

hundreds of millions of dollars of business

капіталом у сотні мільйонів доларів,

that makes rocket fuel propellent systems, runs 4,000 ATMs in Brazil,

вона виробляє системи подачі ракетного палива, володіє 4000 банкоматів в Бразилії

does income tax preparation for dozens of thousands.

та оформлює податки на прибуток у десятки тисяч.

So this is not a simple business.

Тобто це не простий бізнес.

We looked at it and we said,

Ми поміркували і сказали собі:

let's devolve to these people, let's give these people a company

давайте віддамо ініціативу людям, давайте дамо їм компанію,

where we take away all the boarding school aspects

у якій не потрібно дотримуватись жорстких правил:

of, this is when you arrive, this is how you dress,

коли приходити, як одягатись,

this is how you go to meetings, this is what you say,

як ходити на зустрічі, що на них говорити,

this is what you don't say,

а що ні, -

and let's see what's left.

і подивимось, що залишилось.

So we started this about 30 years ago,

Ми почали близько 30 років тому,

and we started dealing with this very issue.

ми почали працювати над цим питанням.

And so we said, look, the retirement,

Тож ми сказали, слухайте, пенсійний вік -

the whole issue of how we distribute our graph of life.

результат того, як ми розпоряджаємось нашим життям.

Instead of going mountain climbing when you're 82,

Замість того, щоб зайнятися альпінізмом у свої 82,

why don't you do it next week?

чому б вам не зробити це наступного тижня?

And we'll do it like this,

І ми зробимо це так,

we'll sell you back your Wednesdays for 10 percent of your salary.

ми продамо вам ваші середи за 10% від заробітної плати.

So now, if you were going to be a violinist, which you probably weren't,

Тож тепер, якщо ви хотіли бути скрипалем, яким ви, ймовірно, не були,

you go and do this on Wednesday.

ви йдете і робите це в середу.

And what we found --

І ось що ми зрозуміли –

we thought, these are the older people

ми подумали, що якраз літні люди

who are going to be really interested in this program.

будуть зацікавлені цією програмою.

And the average age of the first people who adhered

І середній вік перших учасників

were 29, of course.

був 29, звичайно.

And so we started looking,

Тоді ми придивилися

and we said, we have to do things in a different way.

і зрозуміли, що маємо зробити дещо по-іншому.

So we started saying things like,

Ми почали говорити щось на кшталт

why do we want to know what time you came to work,

"Нащо нам знати, о котрій ви прийшли на роботу,

what time you left, etc.?

о котрій пішли і так далі?"

Can't we exchange this for a contract

Хіба ми не можемо обміняти це на контракт

for buying something from you, some kind of work?

купівлі чогось у вас, купівлі певної роботи?

Why are we building these headquarters?

Чому ми будуємо центральні офіси?

Is it not an ego issue that we want to look solid

Хіба це не питання еґо, що ми хочемо виглядати солідними,

and big and important?

великими і важливими?

But we're dragging you two hours across town because of it?

І тільки через це ми тягаємо вас дві зайві години містом?

So we started asking questions one by one.

Отже, ми почали ставити питання - одне за одним.

We'd say it like this:

Ми почали так:

One: How do we find people?

Перше: Як ми знаходимо людей?

We'd go out and try and recruit people and we'd say,

Ми шукаємо людей, яких хочемо найняти, і кажемо:

look, when you come to us,

"Коли ви приходите до нас,

we're not going to have two or three interviews

ми не проводимо дві або три співбесіди,

після яких ви пов’яжете з нами все своє життя."

and then you're going to be married to us for life.

That's not how we do the rest of our lives.

Ми не так проводимо залишок нашого життя.

So, come have your interviews.

Отже, приходьте на співбесіду,

Anyone who's interested in interviewing, you will show up.

її проведе будь-хто, зацікавлений поспілкуватись з вами.

And then we'll see what happens out of the intuition that rises from that,

І ми інтуїтивно відчуємо один одного після цієї розмови

instead of just filling out the little items of whether you're the right person.

замість того, щоб заповнювати форму, яка підкаже чи "правильна" ви людина.

And then, come back.

А потім повертайтесь до нас,

Spend an afternoon, spend a whole day, talk to anybody you want.

проведіть пообіддя або цілий день, поговоріть з ким хочете,

Make sure we are the bride you thought we were

переконайтеся, що ми є тією компанією, яку ви шукали,

and not all the bullshit we put into our own ads.

а не тією маячнею, яку ми пишемо у власних оголошеннях.

(Laughter)

(Сміх)

Slowly we went to a process where we'd say things like,

Поступово ми підійшли до етапу, в якому озвучили речі на зразок

we don't want anyone to be a leader in the company

"Ми не хочемо, щоб хтось став лідером у компанії,

if they haven't been interviewed and approved

якщо не пройшов співбесіду і не був схвалений

by their future subordinates.

своїми майбутніми підлеглими.

Every six months, everyone gets evaluated, anonymously, as a leader.

Кожен лідер двічі на рік отримує анонімну оцінку.

And this determines whether they should continue in that leadership position,

І це визначає, чи продовжать вони працювати на даній посаді,

which is many times situational, as you know.

що часто залежить від ситуації, як ви знаєте.

And so if they don't have 70, 80 percent of a grade, they don't stay,

І тому, якщо вони не отримують 70-80% схвальних відгуків, вони не залишаються, що,

which is probably the reason why I haven't been CEO for more than 10 years.

ймовірно, є причиною того, чому я не був директором протягом більш ніж 10 років.

And over time, we started asking other questions.

І з плином часу ми почали ставити інші питання.

We said things like,

Ми міркували, наприклад,

why can't people set their own salaries?

"Чому люди самі не можуть встановлювати свої зарплати.

What do they need to know?

Що вони повинні знати?"

There's only three things you need to know:

Існують тільки три речі, які вони повинні знати:

how much people make inside the company,

скільки люди заробляють всередині компанії,

how much people make somewhere else in a similar business

скільки люди заробляють в схожому бізнесі

and how much we make in general to see whether we can afford it.

і скільки ми заробляємо загалом, щоб побачити, чи можемо ми собі це дозволити.

So let's give people these three pieces of information.

Тож давайте дамо людям цю інформацію.

So we started having, in the cafeteria,

Тому ми встановили комп'ютер в їдальні,

a computer where you could go in and you could ask

за допомогою якого ви могли б запитати,

what someone spent, how much someone makes,

хто скільки витрачає, хто скільки заробляє,

what they make in benefits, what the company makes,

які їхні бонуси, який прибуток компанії,

what the margins are, and so forth.

скільки становить маржа і так далі.

And this is 25 years ago.

І це 25 років тому.

As this information started coming to people,

Люди отримували цю інформацію,

we said things like, we don't want to see your expense report,

ми почали говорити: "Ми не хочемо бачити ваші звіти про витрати,

we don't want to know how many holidays you're taking,

ми не хочемо знати, скільки у вас вихідних,

we don't want to know where you work.

ми не хочемо знати, де ви працюєте".

We had, at one point, 14 different offices around town,

У певний момент ми мали 14 офісів по всьому місту,

and we'd say, go to the one that's closest to your house,

і казали "Працюйте у тому, що знаходиться найближче до вашого дому,

to the customer that you're going to visit today.

чи до клієнта, з яким ви сьогодні маєте зустріч".

Don't tell us where you are.

Не потрібно казати нам, де ви знаходитесь.

And more, even when we had thousands of people, 5,000 people,

І навіть тоді, коли у нас працювали тисячі людей, 5000 працівників,

we had two people in the H.R. department,

у нас було лише дві людини у відділі персоналу,

and thankfully one of them has retired.

і, на щастя, одна пішла на пенсію.

(Laughter)

(Сміх)

And so, the question we were asking was, how can we be taking care of people?

І питання, яке ми ставили було: " Як ми можемо дбати про людей?"

People are the only thing we have.

Люди – це все, що ми маємо. Ми не можемо

We can't have a department that runs after people and looks after people.

мати відділ, який слідкує за людьми і піклується про них.

So as we started finding that this worked, and we'd say, we're looking for --

Ми побачили, що нові підходи працюють, і почали думати, чого ж ми шукаємо,

and this is, I think, the main thing I was looking for

і це, на мою думку, якраз те, що я шукав

in the terminal days and in the company,

в "мої останні дні" та у компанії,

which is, how do you set up for wisdom?

це відповідь на питання "як стати самозарадним?"

We've come from an age of revolution, industrial revolution,

Ми пройшли епоху революції, промислової революції,

an age of information, an age of knowledge,

епоху інформації, епоху знань, але

but we're not any closer to the age of wisdom.

ми не стали ближче до епохи самозарадності.

How we design, how do we organize, for more wisdom?

Як ми створюємо, як ми організовуємося, щоб стати самозарадними?

So for example, many times,

Так, наприклад, часто

what's the smartest or the intelligent decision doesn't jive.

найправильніше й найрозумніше рішення не підходить.

So we'd say things like,

Таким чином, ми казали щось на зразок

let's agree that you're going to sell 57 widgets per week.

"Давайте домовимося, що ви продасте 57 віджетів за тиждень.

If you sell them by Wednesday, please go to the beach.

Якщо ви продасте їх до середи, будь ласка, йдіть на пляж.

Don't create a problem for us, for manufacturing, for application,

Не створюйте проблему для нас, для виробництва, для робочого процесу,

then we have to buy new companies, we have to buy our competitors,

тоді ми повинні купувати нові компанії, наших конкурентів,

we have to do all kinds of things because you sold too many widgets.

і ми повинні це все робити, тому що ви продали забагато віджетів.

So go to the beach and start again on Monday.

Тож йдіть на пляж і повертайтесь на роботу у понеділок".

(Laughter) (Applause)

(Сміх) (Оплески)

So the process is looking for wisdom.

Це - пошук самозарадності.

And in the process, of course, we wanted people to know everything,

І в процесі, звісно, ми хочемо, щоб люди все знали,

and we wanted to be truly democratic about the way we ran things.

і ми хочемо бути максимально прозорими в управлінні,

So our board had two seats open with the same voting rights,

тому наша Рада директорів мала два вільні місця з однаковим правом голосу

for the first two people who showed up.

для перших людей, які прийдуть.

(Laughter)

(Сміх)

And so we had cleaning ladies voting on a board meeting,

Таким чином, прибиральниці голосували на засіданні Ради директорів,

which had a lot of other very important people in suits and ties.

на якому були й інші важливі люди у костюмах та краватках.

And the fact is that they kept us honest.

І вони змушували нас бути чесними.

This process, as we started looking at the people who came to us,

Ми почали спостерігати за тим, як люди приходять до нас,

we'd say, now wait a second,

і сказали собі: секундочку,

people come to us and they say, where am I supposed to sit?

люди приходять до нас і кажуть: Де я маю сидіти?

How am I supposed to work? Where am I going to be in 5 years' time?

Як я маю працювати? Де я буду через 5 років?

And we looked at that and we said, we have to start much earlier.

Ми на це глянули і зрозуміли, що починати треба набагато раніше.

Where do we start?

Де розпочнемо?

We said, oh, kindergarten seems like a good place.

Ми сказали, о, дитсадок виглядає саме тим місцем.

So we set up a foundation, which now has, for 11 years, three schools,

Тому ми заснували організацію, яка тепер, через 11 років, налічує три школи,

where we started asking the same questions,

і там ми ставили те саме питання:

how do you redesign school for wisdom?

"Як створити школу для навчання самозарадності?"

It is one thing to say, we need to recycle the teachers,

Казати, що ми повинні позбутись вчителів,

we need the directors to do more.

а директори повинні працювати краще - це одне.

But the fact is that what we do with education is entirely obsolete.

Але будь-які намагання вдосконалити систему освіти є застарілими.

The teacher's role is entirely obsolete.

Роль вчителя вже застаріла.

Going from a math class, to biology, to 14th-century France is very silly.

Переходити з математики на біологію і далі на Францію14-го століття - безглуздо.

(Applause)

(Оплески)

So we started thinking, what could it look like?

Тому ми почали думати, а як би мала виглядати школа?

And we put together people, including people who like education,

Ми зібрали людей, які вболівають за систему освіти -

people like Paulo Freire, and two ministers of education in Brazil

зокрема Паоло Фреіре і двох міністрів освіти Бразилії -

and we said, if we were to design a school from scratch,

і запитали: якби нам довелось створити школу наново,

what would it look like?

якою вона б була?

And so we created this school, which is called Lumiar,

І ми створили школу, яка називається Люміар.

and Lumiar, one of them is a public school,

І у Люміар, яка є державною школою,

and Lumiar says the following:

у Люміар, ми кажемо:

Let's divide this role of the teacher into two.

"Поділімо роль вчителя на два.

One guy, we'll call a tutor.

Один буде називатись вихователем,

A tutor, in the old sense of the Greek "paideia": Look after the kid.

Вихователем, що походить від грецького "paideia", він дивитиметься за дітьми,

What's happening at home, what's their moment in life, etc..

що відбувається у них вдома, що за момент у їхньому житті ...

But please don't teach,

Але, будь ласка, не треба "вчити", бо

because the little you know compared to Google, we don't want to know.

ми не хочемо знати, як мало ви знаєте порівняно з Google.

Keep that to yourself.

Тримайте це при собі.

(Laughter)

(Сміх)

Now, we'll bring in people who have two things:

Ми зберемо людей, які мають дві речі:

passion and expertise, and it could be their profession or not.

пристрасть та розуміння, і це може бути їхня професія, а може й не бути.

And we use the senior citizens,

І запросимо літніх людей,

who are 25 percent of the population with wisdom that nobody wants anymore.

а це 25% населення, які мають мудрість, що нікому не потрібна.

So we bring them to school and we say,

Тому ми запросимо їх в школу, та скажемо:

teach these kids whatever you really believe in.

навчіть цих дітей того, у що самі вірите.

So we have violinists teaching math.

Тому в нас скрипалі навчають математики.

We have all kinds of things where we say,

І часто бувають випадки, коли ми кажемо:

don't worry about the course material anymore.

"Не хвилюйтеся за матеріали уроків".

We have approximately 10 great threads that go from 2 to 17.

Від 2 до 17 років ми постаємо перед 10-ма основними темами.

Things like, how do we measure ourselves as humans?

Наприклад, як виміряти себе?

So there's a place for math and physics and all that there.

І тут є місце математиці та фізиці і так далі.

How do we express ourselves?

Як ми виражаємо себе?

So there's a place for music and literature, etc.,

Тут місце для музика та літератури,

but also for grammar.

а також граматики.

And then we have things that everyone has forgotten,

А ще ми говоримо про те, що всі забули,

which are probably the most important things in life.

про те, що, мабуть, найважливіше в житті.

The very important things in life, we know nothing about.

Дуже важливі речі в житті, про які ми не знаємо анічогісінько.

We know nothing about love,

Ми нічого не знаємо про любов,

we know nothing about death,

Ми нічого не знаємо про смерть,

we know nothing about why we're here.

Ми не знаємо, чому ми тут.

So we need a thread in school that talks about everything we don't know.

Тому в школі потрібен предмет, який розповідатиме про все, що ми не знаємо.

So that's a big part of what we do.

І це велика частина нашої роботи.

(Applause)

(Оплески)

So over the years, we started going into other things.

З плином часу ми почали занурюватись у інші речі.

We'd say, why do we have to scold the kids

Ми казали, навіщо ми гримаємо на дітей,

and say, sit down and come here and do that, and so forth.

кажемо "сядь, ходи сюди, роби це" і так далі.

We said, let's get the kids to do something we call a circle,

Ми придумали, щоб діти робили те, що ми назвали "колом",

which meets once a week.

яке зустрічалось щотижня.

And we'd say, you put the rules together

І ми кажемо: "Ви складаєте правила,

and then you decide what you want to do with it.

і потім приймаєте рішення.

So can you all hit yourself on the head?

Чи можна, щоб всі бились головою?

Sure, for a week, try.

Звісно, спробуйте протягом цього тижня".

They came up with the very same rules that we had,

І вони придумали такі ж правила, як ми.

except they're theirs.

Тільки правила були їхніми.

And then, they have the power,

І вони мають владу.

which means, they can and do suspend and expel kids

Це значить, що вони можуть тимчасово відсторонювати чи виключати інших дітей,

so that we're not playing school, they really decide.

тому вони не "бавляться в школу", а насправді вирішують.

And then, in this same vein,

І також, у цьому ж руслі,

we keep a digital mosaic,

ми створили цифрову мозаїку,

because this is not constructivist or Montessori or something.

адже це не конструктивістська школа, школа Монтесорі чи щось подібне,

It's something where we keep the Brazilian curriculum

це школа, де ми дотримуємось бразилійського навчального плану

with 600 tiles of a mosaic,

з його 600 елементами мозаїки,

which we want to expose these kids to by the time they're 17.

які ми маємо надати дітям до 17-ти років.

And follow this all the time and we know how they're doing

І ми весь час дотримуємося програми, знаємо, яка їхня успішність,

and we say, you're not interested in this now, let's wait a year.

і кажемо, якщо тобі зараз це не цікаво, давай зачекаємо ще рік,

And the kids are in groups that don't have an age category,

І тому діти поділені в групи не за віком,

so the six-year-old kid who is ready for that with an 11-year-old,

тому 6-ти річна дитина, якщо готова, вчиться разом з 11-ти річною.

that eliminates all of the gangs and the groups

Це виключає всякі банди і тусовки,

and this stuff that we have in the schools, in general.

всі ці речі, які ми зазвичай спостерігаємо у школі.

And they have a zero to 100 percent grading,

Учні дістають оцінки від 0 до 100,

which they do themselves with an app every couple of hours.

які вони один одному виставляють, використовуючи додаток на телефоні.

Until we know they're 37 percent of the way we'd like them to be on this issue,

Аж доки ми знаємо, що вони здобули 37% з певної теми,

so that we can send them out in the world with them knowing enough about it.

і ми можемо "відправити їх у світ" з достатніми знаннями.

And so the courses are World Cup Soccer, or building a bicycle.

Маємо курси на кшталт чемпіонату світу з футболу, або як побудувати велосипед.

And people will sign up for a 45-day course on building a bicycle.

І діти записуються на 45-ти денний курс з побудови велосипеда.

Now, try to build a bicycle without knowing that pi is 3.1416.

Спробуйте побудувати велосипед, не знаючи, що пі - це 3,1416.

You can't.

У вас нічого не вийде.

And try, any one of you, using 3.1416 for something.

А тепер спробуйте придумати ситуацію, у якій треба використати число пі.

You don't know anymore.

Навряд чи вам щось спаде на думку.

So this is lost and that's what we try to do there,

Це втрачено, і це те, що ми намагаємось досягнути тут

which is looking for wisdom in that school.

а саме, пошук самозарадності у школі.

And that brings us back to this graph and this distribution of our life.

І це повертає нас до графіку розподілу нашого життя.

I accumulated a lot of money when I think about it.

Якщо подумати, я заробив багато грошей.

When you think and you say, now is the time to give back --

Коли ви думаєте і кажете, що якраз настав час трохи їх віддати ...

well, if you're giving back, you took too much.

що ж, якщо ви віддаєте, значить, ви взяли забагато.

(Laughter) (Applause)

(Сміх) (Оплески)

I keep thinking of Warren Buffet waking up one day

Уявіть собі Воррена Баффета, який прокинувся одного дня

and finding out he has 30 billion dollars more than he thought he had.

і виявив, що у нього на 30 мільярдів доларів більше, ніж він очікував.

And he looks and he says, what am I going to do with this?

Подумав собі і каже: "Що б то зробити з цією купою грошей?

And he says, I'll give it to someone who really needs this.

І каже: "Віддам-но комусь, хто дійсно потребує.

I'll give it to Bill Gates. (Laughter)

Наприклад, Білу Ґейтсу". (Сміх)

And my guy, who's my financial advisor in New York,

Мій колега, фінансовий радник з Нью-Йорка,

he says, look, you're a silly guy

каже мені: "Слухай, ти нерозумний,

because you would have 4.1 times more money today

тому що ти міг мати у 4,1 рази більше грошей сьогодні,

if you had made money with money instead of sharing as you go.

якщо б ти вкладав гроші, а не роздавав їх".

But I like sharing as you go better.

Але мені більше подобається роздавати.

(Applause)

(Оплески)

I taught MBAs at MIT for a time

Я викладав у групи МВА у МІТ одного разу

and I ended up, one day, at the Mount Auburn Cemetery.

і одного дня опинився на цвинтарі Маунт-Оберн.

It is a beautiful cemetery in Cambridge.

Це мальовничий цвинтар у Кембриджі.

And I was walking around. It was my birthday and I was thinking.

Я просто ним гуляв. Був мій день народження, і я собі міркував.

And the first time around, I saw these tombstones

І на першому колі я дивився на ці надгробки

and these wonderful people who'd done great things

і на цих надзвичайних людей, які робили чудові речі,

and I thought, what do I want to be remembered for?

і подумав, за що я хочу, щоб мене запам'ятали?

And I did another stroll around,

Я зробив наступне коло,

and the second time, another question came to me,

і на це раз у мене виникло інше питання,

which did me better, which was,

яке мене більше "вставило", і звучало воно так -

why do I want to be remembered at all?

а чому я взагалі хочу, щоб мене запам'ятали?

(Laughter)

(Сміх)

And that, I think, took me different places.

І воно скерувало мене в іншому напрямку.

When I was 50, my wife Fernanda and I sat for a whole afternoon,

Коли мені було 50, ми з дружиною Фернандою сиділи цілий вечір

we had a big pit with fire,

біля багаття,

and I threw everything I had ever done into that fire.

і я викидав у вогонь все, що я коли-небудь робив.

This is a book in 38 languages,

Ось книга, перекладена на 38 мов,

hundreds and hundreds of articles and DVDs, everything there was.

сотні і тисячі статей та дисків, і все решта.

And that did two things.

І це призвело до двох речей.

One, it freed our five kids from following in our steps, our shadow --

Перше, це звільнило п'ятьох наших дітей від необхідності слідувати нашим шляхом.

They don't know what I do.

Вони не знають, чим я займаюсь.

(Laughter)

(Сміх)

Which is good.

І це добре.

And I'm not going to take them somewhere

Я не збираюсь їх запрошувати кудись

and say, one day all of this will be yours.

і казати: "Одного дня це все стане вашим".

(Laughter)

(Сміх)

The five kids know nothing, which is good.

Отже, п'ятеро дітей не в курсі, і це добре.

And the second thing is,

І по-друге,

I freed myself from this anchor of past achievement or whatever.

я звільнив себе від якоря попередніх досягнень.

I'm free to start something new every time and to decide things from scratch

Я можу щоразу розпочинати з початку і будувати з нуля

in part of those terminal days.

у "мої останні дні".

And some people would say,

І дехто скаже,

oh, so now you have this time, these terminal days,

"О, зараз у тебе є час, є останні дні,

and so you go out and do everything.

І ти можеш втілювати свої мрії".

No, we've been to the beaches,

Ні. Ми були на пляжах,

so we've been to Samoa and Maldives and Mozambique,

ми були у Самоа, на Мальдівах і Мозамбіку,

so that's done.

тому це зроблено.

I've climbed mountains in the Himalayas.

Я піднімався на гори у Гімалаях,

I've gone down 60 meters to see hammerhead sharks.

пірнав на 60 метрів, щоб побачити акули-молоти,

I've spent 59 days on the back of a camel from Chad to Timbuktu.

я прожив 59 днів на спині у верблюда у дорозі з Чаду до Тімбукту,

I've gone to the magnetic North Pole on a dog sled.

їздив до Північного Полюсу на собачій упряжці.

So, we've been busy.

Одним словом, ми були зайняті.

It's what I'd like to call my empty bucket list.

Це те, що я називаю порожнім списком справ перед смертю.

(Laughter)

(Сміх)

And with this rationale, I look at these days and I think,

І з цими спогадами я проводжу "мої останні дні" та міркую,

I'm not retired. I don't feel retired at all.

я ще не на пенсії, я ще не відчуваю себе старим.

And so I'm writing a new book.

Тому я пишу нову книжку.

We started three new companies in the last two years.

Ми заснували три нові компанії за останні два роки.

I'm now working on getting this school system for free out into the world,

Працюю над тим, щоб цю шкільну систему безкоштовно випустити у світ,

and I've found, very interestingly enough, that nobody wants it for free.

і я побачив цікаву річ - ніхто не хоче її задурно.

And so I've been trying for 10 years

І вже 10 років я намагаюсь

to get the public system to take over this school rationale,

переконати державну систему освіти прийняти цю нову шкільну філософію,

much as the public schools we have,

у наших державних школах

which has instead of 43 out of 100, as their rating, as their grades,

діти у середному мають рейтинг 43 з 100, у нашій школі

has 91 out of 100.

це 91 зі 100.

But for free, nobody wants it.

Але ніхто не хоче брати безкоштовно.

So maybe we'll start charging for it and then it will go somewhere.

Тому, можливо, ми почнемо брати гроші і вони нарешті почне поширюватись.

But getting this out is one of the things we want to do.

Але поширювати школи - це лиш одне з того, що ми хочемо робити.

And I think what this leaves us as a message for all of you,

І, думаю, з цього можна зробити один висновок.

I think is a little bit like this:

Він звучить приблизно так:

We've all learned how to go on Sunday night

Ми всі вміємо у неділю ввечері заходити в свою пошту

to email and work from home.

і працювати з дому.

But very few of us have learned

Але мало-хто вміє

how to go to the movies on Monday afternoon.

ходити в кіно в понеділок по обіді.

And if we're looking for wisdom, we need to learn to do that as well.

І якщо ми стаємо самозарадними, то маємо навчитись робити і це.

And so, what we've done all of these years is very simple,

Все, що ми робили всі ці роки,

is use the little tool, which is ask three whys in a row.

керувалось простим інструментом, а саме спитати три "чому".

Because the first why you always have a good answer for.

На перше "чому" ви завжди маєте готову відповідь.

The second why, it starts getting difficult.

З другим "чому" стає складніше.

By the third why, you don't really know why you're doing what you're doing.

Але на третій раз ви дійсно не знаєте, "чому" ви робите те, що робите.

What I want to leave you with is the seed and the thought that maybe if you do this,

Тому хочу сказати вам насамкінець - якщо ви робите щось,

you will come to the question, what for?

запитайте себе: "Чому?"

What am I doing this for?

Чому я роблю те, що роблю?

And hopefully, as a result of that, and over time,

І, надіюсь, відповівши на нього

I hope that with this, and that's what I'm wishing you,

та з плином часу

you'll have a much wiser future.

ви будете мати більш самозарадне майбутнє.

Thank you very much.

Дуже вам дякую!

(Applause)

(Оплески)

Chris Anderson: So Ricardo, you're kind of crazy.

Кріс Андерсон: Отже, Рікардо, Ви божевільні.

(Laughter)

(Сміх)

To many people, this seems crazy.

Бо для багатьох те, що Ви кажете, здається божевіллям.

And yet so deeply wise, also.

Але також таким глибоко мудрим.

The pieces I'm trying to put together are this:

Що я намагаюсь сказати:

Your ideas are so radical.

Ваші ідеї такі прогресивні.

How, in business, for example, these ideas have been out for a while,

У бізнесі ці ідеї вже не нові, то як так сталось, що

probably the percentage of businesses that have taken some of them

відсоток компаній, які втілюють деякі з цих ідей,

is still quite low.

невеликий?

Are there any times you've seen some big company

Чи були випадки, коли Ви спостерігали, як велика компанія

take on one of your ideas and you've gone, "Yes!"?

прийняла одну з Ваших ідей, і Ви вигукнули "Ура!"?

Ricardo Semler: It happens. It happened about two weeks ago

Рікардо Семлер: Таке бувало. Таке сталось два тижні тому

with Richard Branson, with his people saying,

з Річардом Бренсоном, який сказав своїм працівникам:

oh, I don't want to control your holidays anymore,

"Я не хочу більше контролювати ваші вихідні".

or Netflix does a little bit of this and that,

Чи Нетфлікс, який береться за ту чи іншу ідею,

but I don't think it's very important.

але це не важливо.

I'd like to see it happen maybe a little bit in a bit of a missionary zeal,

Я хочу бачити, як це розповсюджується крок за кроком, як місіонерське завдання,

but that's a very personal one.

але дуже персональне.

But the fact is that it takes a leap of faith about losing control.

Але це означає, що керівникам необхідно наважитись втратити контроль.

And almost nobody who is in control is ready to take leaps of faith.

І майже ніхто при владі не може на це наважитись.

It will have to come from kids and other people

Це має піти від дітей та інших людей,

who are starting companies in a different way.

які розпочинатимуть компанії по-іншому.

CA: So that's the key thing?

КА: То саме це є ключовим?

From your point of view the evidence is there,

З Вашого погляду докази є,

in the business point of view this works,

з погляду бізнесу це працює,

but people just don't have the courage to -- (Whoosh)

але люди просто не мають відваги.. (розводить руками)

RS: They don't even have the incentive.

РС: Вони навіть не мають потреби.

You're running a company with a 90-day mandate.

Ти керуєш компанією з 90-ти денним мандатом.

It's a quarterly report.

До наступного квартального звіту.

If you're not good in 90 days, you're out.

Якщо не покажеш результат за 90 днів, тебе нема.

So you say, "Here's a great program that, in less than one generation --"

А ти кажеш: "Ось гарна програма, яка за менше ніж одне покоління...."

And the guy says, "Get out of here."

А отримуєш: "Геть".

So this is the problem.

Ось у чому проблема.

(Laughter)

(Сміх)

CA: What you're trying to do in education seems to me incredibly profound.

КА: Те, що Ви намагаєтесь зробити у сфері освіти видається надзвичайно глибоким.

Everyone is bothered about their country's education system.

Кожен хвилюється через систему освіти своєї країни,

No one thinks that we've caught up yet to a world

ніхто не вважає, що ми встигаємо за розвитком світу,

where there's Google and all these technological options.

де існує Goggle та інші технологічні варіанти.

So you've got actual evidence now that the kids so far going through your system,

Ви маєте фактичні докази, що діти, які навчаються у Вашій системі,

there's a dramatic increase in performance.

показують неймовірні результати в успішності.

How do we help you move these ideas forward?

Як нам допомогти Вам поширити ці ідеї?

RS: I think it's that problem of ideas whose time has come.

РС: Я вважаю, що проблема з ідеями, час яких прийшов.

And I've never been very evangelical about these things.

Я ніколи не "проштовхував" ці ідеї.

We put it out there.

Ми ділимось ними.

Suddenly, you find people --

Раптово ти знаходиш людей....

there's a group in Japan, which scares me very much,

є група у Японії, яка мене дуже лякає -

which is called the Semlerists, and they have 120 companies.

вона називається Семлеристи і має 120 компаній.

They've invited me. I've always been scared to go.

Вони мене запрошують. А я боюсь їхати.

And there is a group in Holland that has 600 small, Dutch companies.

Є група у Нідерландах, яка налічує 600 невеликих нідерландських компаній -

It's something that will flourish on its own.

це те, що пошириться саме по собі.

Part of it will be wrong, and it doesn't matter.

Частина буде хибно відтворена.

This will find its own place.

Але це не важливо. Все стане на свої місця.

And I'm afraid of the other one, which says,

Я більше боюсь іншого, коли кажуть:

this is so good you've got to do this.

"Воно таке класне, ти мусиш це зробити".

Let's set up a system and put lots of money into it

Давайте збудуємо систему і вкладемо гроші в це

and then people will do it no matter what.

І тоді люди підхоплять, незважаючи ні на що.

CA: So you have asked extraordinary questions your whole life.

КА: Ви ціле життя ставили собі незручні запитання.

It seems to me that's the fuel that's driven a lot of this.

Мені видається, що саме вони розпалювали процес.

Do you have any other questions for us, for TED, for this group here?

Чи маєте ще якесь запитання до нас, до TED, до цієї аудиторії?

RS: I always come back to variations of the question

РС: Я завжди повертаюсь до одного запитання, тільки в іншій формі,

that my son asked me when he was three.

яке мені поставив мій трирічний син.

We were sitting in a jacuzzi, and he said, "Dad, why do we exist?"

Ми сиділи у джакузі, і він запитав: "Тату, а для чого ми тут?"

There is no other question.

Немає іншого запитання.

Nobody has any other question.

Ніхто не має іншого запитання.

We have variations of this one question, from three onwards.

З трьох років кожен із нас ставить собі різні форми цього запитання.

So when you spend time in a company, in a bureaucracy, in an organization

Тому коли ви працюєте у компанії, у бюрократичній організації

and you're saying, boy --

і кажете собі, ех...

how many people do you know who on their death beds said,

скількох людей ви знаєте, які на смертному ложі скажуть:

boy, I wish I had spent more time at the office?

"Ех, і чому я не проводив більше часу в офісі?"

So there's a whole thing of having the courage now --

Тому важливо проявити відвагу зараз,

not in a week, not in two months,

не через тиждень, не через два місяці,

not when you find out you have something --

не тоді, коли дізнаєшся, що у тебе якась хвороба,

to say, no, what am I doing this for?

та сказати собі: "А для чого я все це роблю?

Stop everything. Let me do something else.

Зупиніться. Скажіть: "Я буду займатись чимось іншим".

And it will be okay,

І все буде в порядку.

it will be much better than what you're doing,

це буде набагато краще за те, що ви робите зараз,

if you're stuck in a process.

якщо ви застрягли в процесі.

CA: So that strikes me as a profound and quite beautiful way to end

КА: Яке мудре та гарне завершення

this penultimate day of TED.

цього передостаннього дня на TED!

Ricardo Semler, thank you so much.

Рікардо Семлер, дякуємо Вам!

RS: Thank you so much.

РС: Дуже дякую!

(Applause)

(Оплески)