A promising test for pancreatic cancer ... from a teenager | Jack Andraka

Перекладач: Julia Halamay Утверджено: Hanna Leliv

Have you ever experienced a moment in your life

Чи був у Вас у житті момент,

that was so painful and confusing,

настільки болючий та бентежний,

що Вам хотілося

that all you wanted to do

вивчити якомога більше для того, щоб усе збагнути?

was learn as much as you could to make sense of it all?

When I was 13, a close family friend who was like an uncle to me

Коли мені було 13, близький друг родини,

який був мені як дядько,

passed away from pancreatic cancer.

помер від раку підшлункової залози.

When the disease hit so close to home,

Коли хвороба підібралася близько і до нашого дому,

I knew I needed to learn more.

я зрозумів, що мушу дізнатися більше,

So I went online to find answers.

тому почав шукати відповіді он-лайн.

Using the Internet, I found a variety of statistics on pancreatic cancer,

За допомогою Інтернету я знайшов статистичні дані

про рак підшлункової залози,

and what I had found shocked me.

і ці дані шокували мене.

Понад 85% хворим на цей вид раку

Over 85 percent of all pancreatic cancers are diagnosed late,

ставлять діагноз пізно,

when someone has less than a two percent chance of survival.

коли шанс на виживання становить менше 2 відсотків.

Why are we so bad at detecting pancreatic cancer?

Чому так важко виявити рак підшлункової залози?

The reason?

Яка причина? Сьогоденна сучасна медицина -

Today's current "modern" medicine is a 60-year-old technique.

це методика, якій уже 60 років.

That's older than my dad.

Вона старша за мого батька.

(Laughter)

(Сміх)

But also, it's extremely expensive, costing 800 dollars per test,

Окрім того, вона вкрай дорога,

аналіз коштує 800 доларів,

and it's grossly inaccurate, missing 30 percent of all pancreatic cancers.

і при цьому він надзвичайно неточний,

30% захворювань на рак підшлункової залози просто не помічають.

Your doctor would have to be ridiculously suspicious that you have the cancer

Ваш лікар мав би бути майже впевненим у тому,

що Ви хворі на рак, щоб він міг скерувати Вас на цей аналіз.

in order to give you this test.

Learning this, I knew there had to be a better way.

Вивчаючи, я знав, що має бути кращий шлях.

So, I set up scientific criteria

Отже, я виділив наукові критерії

as to what a sensor would have to look like

того, як має виглядати індикатор,

in order to effectively diagnose pancreatic cancer.

який ефективно діагностував би рак підшлункової залози.

The sensor would have to be:

Цей індикатор має бути недорогий, швидкий,

inexpensive, rapid, simple, sensitive,

простий, точний, вибірковий

selective, and minimally invasive.

та малоінвазійний.

Причина, через яку даний аналіз

Now, there's a reason why this test hasn't been updated in over six decades.

не був удосконалений через 60 років,

And that's because when we're looking for pancreatic cancer,

полягає в тому, що коли ми намагаємося знайти рак підшлункової залози,

we're looking at your bloodstream,

то шукаємо його у кровотоці,

який уже рясніє від величезної кількості білку.

which is already abundant in all these tons and tons of protein,

and you're looking for this miniscule difference in this tiny amount of protein.

Нам потрібно знайти ледь помітну зміну

у невеличкій кількості білка,

Just this one protein.

лише один вид білка.

Це практично неможливо.

That's next to impossible.

Не злякавшись, чим завдячую юнацькому оптимізму,

However, undeterred due to my teenage optimism --

(Laughter)

(Оплески)

(Applause)

I went online to a teenager's two best friends, Google and Wikipedia.

я звернувся в Інтернеті до двох найкращих друзів підлітків:

до Google та Wikipedia.

I got everything for my homework from those two sources.

Усе необхідне для домашніх завдань я знаходив там.

(Laughter)

І я знайшов статтю

And what I had found was an article

that listed a database of over 8,000 different proteins

зі списком понад 8000 різних білків,

that are found when you have pancreatic cancer.

які можна знайти при раку підшлункової залози.

So, I decided to go and make it my new mission

Тому я поставив перед собою мету

to go through all these proteins,

вивчити всі ці протеїни і дізнатися,

and see which ones could serve as a bio-marker for pancreatic cancer.

які з них можуть виступати біомаркером для раку підшлункової залози.

Щоб полегшити собі завдання,

And to make it a bit simpler for myself,

I decided to map out scientific criteria, and here it is.

я вирішив виділити наукові критерії. Ось вони.

Essentially, first, the protein would have to be found in all pancreatic cancers,

Власне перший, певний білок має бути знайдено

у всіх випадках захворювань на рак підшлункової залози на високому рівні у кровотоці

at high levels in the bloodstream,

на початкових етапах, але тільки у випадку раку.

in the earliest stages, but also only in cancer.

And so I'm just plugging and chugging through this gargantuan task,

Отже, я з головою занурився в роботу, яка вимагає величезних зусиль,

and finally, on the 4,000th try,

і нарешті, зі спроби №4000,

when I'm close to losing my sanity,

коли я вже був на межі божевілля,

I find the protein.

я знайшов цей білок.

And the name of the protein I'd located was called mesothelin,

Назва цього білка -

мезотелін.

and it's just your ordinary, run-of-the-mill type protein,

Це звичайнісінький вид білку,

unless, of course, you have pancreatic, ovarian or lung cancer,

якщо, звичайно, у Вас не виявлено рак підшлункової залози,

яєчників або легенів,

in which case it's found at these very high levels in your bloodstream.

адже тоді його рівень в кровотоці надзвичайно високий.

But also, the key is that it's found in the earliest stages of the disease,

Ключовий момент:

цей білок виявляють на початкових стадіях хвороби,

when someone has close to 100 percent chance of survival.

коли шанс на виживання становить майже

100 відсотків.

Тепер, коли я виділив достовірний білок, який можливо виявити,

So now that I'd found a reliable protein I could detect,

I then shifted my focus to actually detecting that protein,

я переключив увагу на власне виявлення цього білка

and thus, pancreatic cancer.

і, таким чином, раку підшлункової залози.

Моє відкриття відбулося в дуже неправдоподібному місці,

Now, my breakthrough came in a very unlikely place,

possibly the most unlikely place for innovation --

мабуть, у найбільш неправдоподібному місці для інновацій:

у шкільному класі з біології,

my high school biology class, the absolute stifler of innovation.

в усипальні для інновацій.

(Laughter)

(Сміх) (Оплески)

(Applause)

Я потай читав статтю про

And I had snuck in this article on these things called carbon nanotubes,

вуглецеві нанотрубки, тобто довгі, тонкі труби вуглецю,

and that's just a long, thin pipe of carbon

that's an atom thick, and one 50,000th the diameter of your hair.

товщиною з атом

або 1/50000 діаметру волосинки.

And despite their extremely small sizes,

І хоча вони неймовірно маленького розміру,

they have these incredible properties.

проте володіють неймовірними властивостями.

They're kind of like the superheroes of material science.

Вони наче супергерої науки про речовини.

Доки я потайки читав цю статтю

And while I was sneakily reading this article under my desk in my biology class,

під партою на уроці біології,

we were supposed to be paying attention to these other kind of cool molecules,

ми мали уважно слухати

про цей "продвинутий" вид молекул - антитіла.

called antibodies.

And these are pretty cool because they only react

А вони дійсно круті, тому що взаємодіють

with one specific protein,

лише з певним видом білка,

but they're not nearly as interesting as carbon nanotubes.

проте вони не настільки цікаві як вуглецеві нанотрубки.

І тут, коли я сидів в класі,

And so then, I was sitting in class, and suddenly it hit me:

мені раптом спало на думку:

I could combine what I was reading about, carbon nanotubes,

я міг би поєднати те, про що читаю,

тобто вуглецеві нанотрубки,

with what I was supposed to be thinking about, antibodies.

з тим, про що я мав би думати зараз, тобто антитіла.

Essentially, I could weave a bunch of these antibodies

По суті, я міг би певним чином вплести антитіла

into a network of carbon nanotubes,

в сітку вуглецевих нанотрубок

such that you have a network that only reacts with one protein,

таким чином, щоб утворилася своєрідна мережа,

яка взаємодіє лише з одним білком,

but also, due to the properties of these nanotubes,

але також, відповідно до властивостей нанотрубок,

it will change its electrical properties,

це змінило б і властивості даної мережі

based on the amount of protein present.

залежно від кількості наявного білка.

However, there's a catch.

Однак тут є пастка.

These networks of carbon nanotubes are extremely flimsy.

Ці мережі вуглецевих нанотрубок надзвичайно тендітні,

внаслідок чого потребують зміцнення.

And since they're so delicate, they need to be supported.

So that's why I chose to use paper.

Для цього я вирішив використати папір.

Making a cancer sensor out of paper is about as simple

Зробити з паперу індикатор для діагностику раку

приблизно так само просто, як зробити шоколадне печиво,

as making chocolate chip cookies, which I love.

яке я люблю.

(Laughs)

You start with some water, pour in some nanotubes,

Берете трішки води, наливаєте в нанотрубки,

add antibodies, mix it up, take some paper, dip it, dry it,

додаєте антитіла, змішуєте все,

берете папір, опускаєте його, висушуєте

and you can detect cancer.

і так виявляєте рак.

(Оплески)

(Applause)

Then, suddenly, a thought occurred

І раптом у мене виникла думка,

that kind of put a blemish on my amazing plan here.

що вказувала на певну ваду у моєму приголомшливому плані.

I can't really do cancer research on my kitchen countertop.

Я не можу займатися дослідженнями раку

на кухонному столі.

My mom wouldn't really like that.

Моїй мамі це не сподобалося б.

So instead, I decided to go for a lab.

Тому я вирішив перемістися до лабораторії.

So I typed up a budget, a materials list, a timeline, and a procedure,

Я склав бюджет, список матеріалів,

описав терміни і процедури,

and I emailed it to 200 different professors

і надіслав листи двостам різним професорам

at Johns Hopkins University and the National Institutes of Health --

в Університет Джона Гопкінса

і в національні інститути здоров'я,

essentially, anyone that had anything to do with pancreatic cancer.

тобто всім, хто хоч якось пов'язаний із дослідженнями раку підшлункової залози.

I sat back waiting for these positive emails to be pouring in,

Я сподівався позитивних відповідей

saying, "You're a genius! You're going to save us all!"

на кшталт: "Ти - геній!

Ти врятуєш усіх нас!"

And --

І — (Сміх)

(Laughter)

Then reality took hold, and over the course of a month,

тоді прийшла сувора реальність,

і протягом місяця

I got 199 rejections out of those 200 emails.

я отримав 199 відмов з 200 листів.

Один із професорів навіть ретельно проробив усю мою процедуру -

One professor even went through my entire procedure,

painstakingly -- I'm not really sure where he got all this time --

навіть не знаю, звідки він взяв стільки часу -

and he went through and said why each and every step

і дійшовши до кінця, розкритикував кожний етап

was like the worst mistake I could ever make.

і пояснив, чому це могло б стати найгіршою помилкою у моєму житті.

Clearly, the professors did not have as high of an opinion of my work as I did.

Зрозуміло, що професори не були настільки ж

високої думки про мої роботи, як я сам.

Проте промінь надії все ж промайнув.

However, there is a silver lining.

One professor said, "Maybe I might be able to help you, kid."

Один професор сказав: "Можливо, я зможу тобі допомогти, дитинко".

So, I went in that direction.

Тому я пішов у цьому напрямку.

(Laughter)

(Сміх)

As you can never say no to a kid.

Адже ніколи не можна казати "ні" дитині.

And so then, three months later,

Нарешті, після 3 місяців довгих спроб

I finally nailed down a harsh deadline with this guy,

я домігся зустрічі з ним

and I get into his lab, I get all excited, and then I sit down,

у його лабораторії.

Я був дуже схвильований, але коли я сів

I start opening my mouth and talking,

і відкрив рота та почав говорити,

за 5 хвилин він покликав ще одного доктора.

and five seconds later, he calls in another Ph.D.

Ph.D.s just flock into this little room,

А тоді ще зграю докторів у цю маленьку кімнатку,

and they're just firing these questions at me,

і вони почали закидати мене запитаннями,

and by the end, I kind of felt like I was in a clown car.

і в кінці кімната була просто переповнена.

There were 20 Ph.D.s, plus me and the professor

Усього було 20 професорів плюс я, і тоді професор

втиснувся у це маленьке приміщення,

crammed into this tiny office space,

with them firing these rapid-fire questions at me,

де вони влаштували мені бліц-опитування,

trying to sink my procedure.

намагаючись зрозуміти суть процедури.

How unlikely is that? I mean, pshhh.

Виглядає неправдоподібно? Та ще б.

(Laughter)

(Сміх)

However, subjecting myself to that interrogation --

І от, переживши цей допит,

I answered all their questions, and I guessed on quite a few

я відповів на всі їхні запитання.

Деякі були незрозумілі, проте я дав правильні відповіді,

but I got them right --

і тоді я нарешті отримав бажане місце в лабораторії.

and I finally landed the lab space I needed.

But it was shortly afterwards that I discovered my once brilliant procedure

Але зовсім згодом я виявив,

що моя така видатна процедура

had something like a million holes in it,

мала мільйон огріхів,

and over the course of seven months,

і протягом семи місяців

I painstakingly filled each and every one of those holes.

я старанно працював над тим, щоб усунути кожен із них.

The result?

Результат? Один маленький паперовий індикатор

One small paper sensor that costs three cents and takes five minutes to run.

вартістю 3 центи, який дозволяє зробити аналіз за 5 хвилин.

This makes it 168 times faster,

Цей аналіз у 168 разів швидший,

over 26,000 times less expensive,

у 26 000 раз дешевший

and over 400 times more sensitive than our current standard

і у 400 раз точніший

від наявного аналізу на визначення раку підшлункової залози.

for pancreatic cancer detection.

(Оплески)

(Applause)

One of the best parts of the sensor, though,

Найкращі властивості цього датчика -

його точність, що близька 100%,

is that it has close to 100 percent accuracy,

and can detect the cancer in the earliest stages,

і можливість виявлення раку на початкових стадіях,

коли у пацієнта є майже 100-відсотковий шанс на одужання.

when someone has close to 100 percent chance of survival.

And so in the next two to five years,

Упродовж наступних 2-5 років завдяки цьому індикаторові

this sensor could potentially lift the pancreatic cancer survival rates

зросте кількість людей, що вилікувалися від раку підшлункової залози,

from a dismal 5.5 percent to close to 100 percent,

з нікчемних 5,5%

до майже 100%,

and it would do similar for ovarian and lung cancer.

і те ж саме буде з раком яєчників та легень.

Але це не кінець.

But it wouldn't stop there.

By switching out that antibody,

Змінюючи антитіла,

you can look at a different protein, thus, a different disease --

можна знаходити різні білки -

і, відповідно, різні хвороби,

potentially any disease in the entire world.

практично будь-яку хворобу у цілому світі.

So that ranges from heart disease, to malaria, HIV, AIDS,

Від серцевих захворювань,

до малярії, ВІЛу, СНІДу,

as well as other forms of cancer -- anything.

а також інших ракових захворювань.

And so, hopefully one day,

Сподіваюсь, що колись

we can all have that one extra uncle,

у нас у всіх буде дядько,

that one mother, that one brother, sister,

мама, брат, сестра,

інший улюблений член родини, яких ми не втратимо,

we can have that one more family member to love.

і що наші серця не будуть ятрити рани, залишені такими хворобами,

And that our hearts will be rid of that one disease burden

that comes from pancreatic, ovarian and lung cancer,

як рак підшлункової залози, яєчників чи легень,

and potentially any disease.

а також іншими хворобами.

But through the Internet, anything is possible.

Завдяки Інтернету все можливо.

Theories can be shared,

Можна обмінюватися теоріями,

and you don't have to be a professor with multiple degrees

і не потрібно бути для цього професором

з багатьма ступенями, щоб Ваші ідеї оцінили.

to have your ideas valued.

It's a neutral space, where what you look like, age or gender --

Інтернет - нейтральний простір,

де Ваш вигляд, вік чи стать,

it doesn't matter.

не мають значення.

It's just your ideas that count.

Лише Ваші ідеї мають вагу.

Усе це змусило мене подивитися на Інтернет

For me, it's all about looking at the Internet in an entirely new way,

зовсім по-іншому,

to realize that there's so much more to it

зрозуміти, що там набагато більше можливостей,

than just posting duck-face pictures of yourself online.

аніж публікування своїх дурнуватих фото он-лайн.

(Laughter)

Ви могли б змінити світ.

You could be changing the world.

So if a 15 year-old who didn't even know what a pancreas was

І якщо 15-річний підліток,

який не знав навіть, що таке підшлункова залоза,

could find a new way to detect pancreatic cancer --

зміг знайти спосіб виявлення раку підшлункової залози,

то уявіть, що могли б зробити Ви.

just imagine what you could do.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)