Caroline Casey: Looking past limits

Перекладач: Kateryna Zhupanova Утверджено: Kateryna Kozhukhar

Can any of you

Чи може хтось із вас

remember what you wanted to be

пригадати, ким вам хотілося бути,

when you were 17?

у свої 17?

Do you know what I wanted to be?

Знаєте, ким я хотіла бути?

I wanted to be a biker chick.

Я хотіла бути байкершею.

(Laughter)

(Сміх)

I wanted to race cars,

Я хотіла ганяти на машинах,

and I wanted to be a cowgirl,

і бути дівчиною-ковбоєм,

and I wanted to be Mowgli from "The Jungle Book."

і Мауглі з "Книги джунглів".

Because they were all about being free,

Тому що всі вони - здатні бути вільними,

the wind in your hair -- just to be free.

з вітром у волоссі - просто вільні.

And on my seventeenth birthday,

І на моє 17-ти річчя

my parents, knowing how much I loved speed,

батьки, знаючи, наскільки я люблю швидкість,

gave me one driving lesson

подарували мені одне заняття з водіння

for my seventeenth birthday.

на мій 17тий день народження.

Not that we could have afforded I drive,

Не те щоб вони могли дозволити мені надалі керувати,

but to give me the dream of driving.

але просто щоб втілити мою мрію у життя.

And on my seventeenth birthday,

І на своє 17 річчя

I accompanied my little sister

я супроводжувала свою сестричку,

in complete innocence,

сама наївність,

as I always had all my life --

як я робила все своє життя,

my visually impaired sister --

мою сестричку з порушеннями зору,

to go to see an eye specialist.

до окуліста.

Because big sisters

Адже старші сестри

are always supposed to support their little sisters.

завжди мають підтримувати молодших.

And my little sister wanted to be a pilot --

І моя сестричка хотіла бути пілотом -

God help her.

Бог їй у поміч.

So I used to get my eyes tested

Я теж завжди перевіряла зір,

just for fun.

просто за компанію.

And on my seventeenth birthday,

І на свій 17й день народження,

after my fake eye exam,

після несправжнього огляду,

the eye specialist just noticed it happened to be my birthday.

окуліст згадав, що у мене день народження.

And he said, "So what are you going to do to celebrate?"

І він спитав: "Ну, і як ти святкуватимеш?"

And I took that driving lesson,

І я ж взяла той урок водіння,

and I said, "I'm going to learn how to drive."

і сказала: "Я вчитимусь керувати".

And then there was a silence --

І запанувала тиша -

one of those awful silences

така жахлива тиша,

when you know something's wrong.

коли знаєш: щось не так.

And he turned to my mother,

Він обернувся до моєї мами

and he said, "You haven't told her yet?"

і спитав: "Ви їй досі не сказали?"

On my seventeenth birthday,

На своє 17-ти річчя,

as Janis Ian would best say,

як це б влучно сказала Дженіс Йєн,

I learned the truth at 17.

я дізналася правду в 17 років:

I am, and have been since birth,

я з народження

legally blind.

практично сліпа.

And you know,

І знаєте,

how on earth did I get to 17

як це воно так сталося, що я прожила 17 років

and not know that?

і не знала цього?

Well, if anybody says country music isn't powerful,

Якщо хтось вважає, що музика кантрі не потужна,

let me tell you this:

я вам скажу:

I got there

так вийшло

because my father's passion for Johnny Cash

завдяки любові мого батька до Джонні Кеша

and a song, "A Boy Named Sue."

та його пісні "Хлопець на ім'я Сью".

I'm the eldest of three. I was born in 1971.

Я найстарша з трьох дітей. Я народилася у 1971ому.

And very shortly after my birth,

Невдовзі після мого народження,

my parents found out I had a condition called ocular albinism.

батьки дізналися, що у мене очний альбінізм.

And what the hell does that mean to you?

Вам це про щось говорить?

So let me just tell you, the great part of all of this?

Я вам скажу, найпрекрасніше з цього те,

I can't see this clock and I can't see the timing,

що я не бачу цього годинника і не бачу, скільки на ньому хвилин,

so holy God, woohoo! (Laughter)

і Слава Богові, ура! (Сміх)

I might buy some more time.

Може я вторгую ще трохи часу.

But more importantly, let me tell you --

Але найголовніше, давайте я вам розповім,

I'm going to come up really close here. Don't freak out, Pat.

Я підійду дуже близько. Не панікуй, Пет.

Hey.

Привіт.

See this hand?

Бачите цю руку?

Beyond this hand is a world of Vaseline.

За нею світ з вазеліну.

Every man in this room, even you, Steve,

Кожен чоловік у цій кімнаті, навіть ти, Стів, -

is George Clooney.

Джордж Клуні для мене.

(Laughter)

(Сміх)

And every woman, you are so beautiful.

І жінки, ви всі такі гарні.

And when I want to look beautiful, I step three feet away from the mirror,

Коли я хочу виглядати гарною, я відходжу десь на метр від дзеркала,

and I don't have to see these lines etched in my face

і вже не бачу зморшок на обличчі,

from all the squinting I've done all my life

від постійного мруження очей,

from all the dark lights.

вдивляючись у темні вогні.

The really strange part is

Справді надзвичайним є те, що

that, at three and a half, just before I was going to school,

коли мені було три з половиною, якраз перед школою,

my parents made a bizarre, unusual

мої батьки прийняли дивне, незвичне

and incredibly brave decision.

та неймовірно сміливе рішення.

No special needs schools.

Ніяких спеціалізованих шкіл.

No labels.

Ніяких вказівників.

No limitations.

Ніяких обмежень.

My ability and my potential.

Лишень мої можливості та потенціал.

And they decided to tell me

Вони вирішили сказаьти мені,

that I could see.

що я можу бачити.

So just like Johnny Cash's Sue,

І от, так само як Сью з пісні Джонні Кеша,

a boy given a girl's name,

хлопчик з іменем дівчинки,

I would grow up and learn from experience

я підростала та вчилася на власному досвіді,

how to be tough and how to survive,

як бути сильною, як виживати,

when they were no longer there to protect me,

коли їх не буде поруч, аби захистити мене,

or just take it all away.

або все припиниться.

But more significantly,

Але найголовніше,

they gave me the ability

вони дали мені можливість

to believe,

вірити,

totally, to believe that I could.

відчайдушно вірити, що мені це вдасться.

And so when I heard that eye specialist

Тому коли я почула від окуліста

tell me all the things, a big fat "no,"

всі ті речі, таке велике жирне "ні",

everybody imagines I was devastated.

ви можете уявити: я була приголомшена.

And don't get me wrong, because when I first heard it --

І не зрозумійте мене неправильно, бо вперше, коли я це почула, -

aside from the fact that I thought he was insane --

окрім того, що я подумала, що це божевілля, -

I got that thump in my chest,

я відчула удар в груди -

just that "huh?"

просто "що?"

But very quickly I recovered. It was like that.

Та дуже швидко я прийшла до тями. Це було так.

The first thing I thought about was my mom,

Перше, про що я подумала, була моя мама,

who was crying over beside me.

яка плакала, стоячи за мною.

And I swear to God, I walked out of his office,

І, Богом клянуся, я вийшла з кабінету, повторюючи:

"I will drive. I will drive.

"Я буду керувати машиною. Я керуватиму.

You're mad. I'll drive. I know I can drive."

Ви з ґлузду з'їхали. Я керуватиму. Я знаю, я можу їздити".

And with the same dogged determination

І з тією ж упертістю,

that my father had bred into me since I was such a child --

яку мені ще в дитинстві прищепив тато -

he taught me how to sail,

він навчив мене ходити під парусом,

knowing I could never see where I was going, I could never see the shore,

знаючи, що я не могла бачити, куди я пливу, де берег,

and I couldn't see the sails, and I couldn't see the destination.

що ні вітрил, ні пункту призначення я не бачитиму.

But he told me to believe

Але він начив мене вірити

and feel the wind in my face.

та відчувати вітер на обличчі.

And that wind in my face made me believe

І той вітер на обличчі змушував мене повірити,

that he was mad and I would drive.

що лікар був божевільний і я зможу керувати машиною.

And for the next 11 years,

І на наступні 11 років

I swore nobody would ever find out that I couldn't see,

я заприсяглась, що ніхто й ніколи не дізнається, що я сліпа,

because I didn't want to be a failure,

тому що я не хотіла бути невдахою,

and I didn't want to be weak.

не хотіла бути слабкою.

And I believed I could do it.

І я вірила, що можу це зробити.

So I rammed through life as only a Casey can do.

Я брала життя на таран як справжня Кейсі.

And I was an archeologist, and then I broke things.

Я була археологом, і тоді я розбивала речі.

And then I managed a restaurant, and then I slipped on things.

Потім я управляла рестораном, і я підковзувалась на чомусь.

And then I was a masseuse. And then I was a landscape gardener.

А потім я була масажисткою. А потім я була ландшафтним садівником.

And then I went to business school.

А потім я пішла до школи бізнесу.

And you know, disabled people are hugely educated.

Неповносправні - надзвичайно освічені люди.

And then I went in and I got a global consulting job with Accenture.

А потім я отримала роботу в світовій консалтинговій компанії Accenture.

And they didn't even know.

І вони навіть ні про що не здогадувалися.

And it's extraordinary

Неймовірним є те,

how far belief can take you.

як далеко віра може вас завести.

In 1999,

У 1999му,

two and a half years into that job,

коли я вже два з половиною роки там пропрацювала,

something happened.

дещо трапилось.

Wonderfully, my eyes decided, enough.

Неймовірно, але мої очі вирішили, що досить.

And temporarily,

І тимчасово,

very unexpectedly,

дуже неочікувано,

they dropped.

мій зір впав ще більше.

And I'm in one of the most competitive environments in the world,

І я в індустрії чи з не найбільшою конкуренцією у світі,

where you work hard, play hard, you gotta be the best, you gotta be the best.

де ти тяжко працюєш, граєш наповну, маєш бути кращим з кращих.

And two years in,

За два роки,

I really could see very little.

Я дійсно бачила дуже погано.

And I found myself in front of an HR manager

І я опинилася перед менеджером з персоналу

in 1999,

1999тому

saying something I never imagined that I would say.

і сказала те, чого собі й не уявляла.

I was 28 years old.

Мені було 28 років.

I had built a persona all around what I could and couldn't do.

Я побудувала імідж навколо того, що я можу й не можу робити.

And I simply said,

І я просто сказала:

"I'm sorry.

"Вибачте.

I can't see, and I need help."

Я не бачу, і мені потрібна допомога."

Asking for help can be incredibly difficult.

Просити допомоги буває дуже важко.

And you all know what it is. You don't need to have a disability to know that.

Ви знаєте, про що я; не треба бути інвалідом, щоб знати це.

We all know how hard it is

Нам всім відомо, наскільки важко

to admit weakness and failure.

буває визнати слабкість та поразку.

And it's frightening, isn't it?

І це лякає, чи не так?

But all that belief had fueled me so long.

Але вся та віра рухала мене так довго.

And can I tell you, operating in the sighted world when you can't see,

Можу вас запевнити: бути активним в зрячому світі коли ви не здатні бачити, -

it's kind of difficult -- it really is.

це трохи складно, це реально складно.

Can I tell you, airports are a disaster.

Можу вам сказати, аеропорти - це катастрофа.

Oh, for the love of God.

Заради Бога,

And please, any designers out there?

будь ласка, присутні тут дизайнери.

OK, designers, please put up your hands, even though I can't even see you.

Дизайнери, підніміть свої руки, хоча я вас і не бачу.

I always end up in the gents' toilets.

Я завжди опиняюся в чоловічих туалетах.

And there's nothing wrong with my sense of smell.

І у мене все нормально з відчуттям запаху.

But can I just tell you,

Але я просто можу вам сказати,

the little sign for a gents' toilet or a ladies' toilet

що маленький значок на дверях чоловічого чи жіночого туалету

is determined by a triangle.

визначається трикутничком.

Have you ever tried to see that

Ви коли-небудь намагалися його побачити,

if you have Vaseline in front of your eyes?

якщо у вас вазелін перед очима?

It's such a small thing, right?

Така маленька річ, правда?

And you know how exhausting it can be

І ви знаєте, як виснажливо

to try to be perfect when you're not,

намагатися бути ідеальним, коли ти не такий,

or to be somebody that you aren't?

або бути кимось, ким ти не є?

And so after admitting I couldn't see to HR,

Отже коли я зізналася відділу кадрів, що не можу бачити,

they sent me off to an eye specialist.

вони відправили мене до окуліста.

And I had no idea that this man was going to change my life.

Я й гадки не мала, що той чоловік змінить моє життя.

But before I got to him, I was so lost.

Проте перед знайомством з ним я була розгублена.

I had no idea who I was anymore.

Я більше не знала, хто я.

And that eye specialist, he didn't bother testing my eyes.

І той окуліст не витрачав час на перевірку моїх очей.

God no, it was therapy.

О ні, це була психотерапія.

And he asked me several questions,

Він поставив мені кілька запитань,

of which many were, "Why?

і одним з них було: "Чому?

Why are you fighting so hard

Чому ти так вперто намагаєшся

not to be yourself?

не бути собою?

And do you love what you do, Caroline?"

І чи подобається тобі те, що ти робиш, Керолайн?

And you know, when you go to a global consulting firm,

І знаєте, коли працюєш у величезній консалтинговій фірмі,

they put a chip in your head, and you're like,

вони вставляють тобі до голови чіп:

"I love Accenture. I love Accenture. I love my job. I love Accenture.

"Я люблю Accenture. Я люблю Accenture. Я люблю свою роботу. Я люблю Accenture.

I love Accenture. I love Accenture. I love my job. I love Accenture." (Laughter)

Я люблю Accenture. Я люблю свою роботу. Я люблю Accenture."

To leave would be failure.

Піти означало програти.

And he said, "Do you love it?"

І він спитав: "Тобі це подобається?"

I couldn't even speak I was so choked up.

Я не могла говорити - настільки мені перехопило подих.

I just was so -- how do I tell him?

Я просто думала - то як мені йому відповісти?

And then he said to me, "What did you want to be when you were little?"

І тоді він спитався: "Ким ти хотіла бути, коли була маленькою?"

Now listen, I wasn't going to say to him, "Well, I wanted to race cars and motorbikes."

Таке, я не збиралася сказати йому: "Ну, я хотіла ганяти на машинах та мотоциклах."

Hardly appropriate at this moment in time.

Навряд чи це було доречно на той момент.

He thought I was mad enough anyway.

Він і так, певне, думав, що я несповна розуму.

And as I left his office,

І як я вже виходила з його кабінету,

he called me back

він покликав мене

and he said, "I think it's time.

і сказав: "Я думаю, вже час.

I think it's time

Тобі варто

to stop fighting and do something different."

припинити боротися і зайнятися чимось іншим".

And that door closed.

Двері зачинилися.

And that silence just outside a doctor's office,

І ця тиша одразу, як виходиш з кабінету лікаря,

that many of us know.

багато хто знає, як воно.

And my chest ached.

В мене заболіло в грудях.

And I had no idea where I was going. I had no idea.

Я й гадки не мала, куди я йду. Жодного натяку.

But I did know the game was up.

Та я знала, що гру скінчено.

And I went home, and, because the pain in my chest ached so much,

Я пішла додому, і біль у грудях так дошкуляв мені,

I thought, "I'll go out for a run."

що я подумала: "Піду побігаю".

Really not a very sensible thing to do.

Не надто розумне рішення.

And I went on a run that I know so well.

Але я вийшла на пробіжку, по добре відомій мені дорозі.

I know this run so well, by the back of my hand.

Я її знаю, мов свої п'ять пальців.

I always run it perfectly fine.

Я завжди дуже добре там бігала.

I count the steps and the lampposts and all those things

Я рахую сходи, ліхтарі і таке інше,

that visually impaired people have a tendency to have a lot of meetings with.

з чим незрячі люди мають часті зустрічі.

And there was a rock that I always missed.

І там був камінь, який я завжди оминала.

And I'd never fallen on it, never.

Я ніколи через нього не падала, ніколи.

And there I was crying away,

І от я біжу, плачу,

and smash, bash on my rock.

і бац, вдаряюся перечипаюся через свій камінь.

Broken, fallen over

Геть знесилена, я впала

on this rock

на нього

in the middle of March in 2000,

в середині березня 2000го -

typical Irish weather on a Wednesday --

типова ірландська погода в середу -

gray, snot, tears everywhere,

сіра, шмарклі, сльози повсюди,

ridiculously self-pitying.

так аж шкода себе.

And I was floored, and I was broken,

Я була на землі, я була розбита,

and I was angry.

і я була зла.

And I didn't know what to do.

І я не знала, що робити.

And I sat there for quite some time going,

Я досить довго там просиділа, думаючи

"How am I going to get off this rock and go home?

"Як я піднімуся з цього каменя й піду додому?

Because who am I going to be?

Ким я буду?

What am I going to be?"

Чим я буду?"

And I thought about my dad,

І я подумала про тата,

and I thought, "Good God, I'm so not Sue now."

і подумала: "Боже правий, я так не схожа на Сью".

And I kept thinking over and over in my mind,

І я знову й знову прокручувала в голові,

what had happened? Where did it go wrong? Why didn't I understand?

що ж сталося? Де все пішло не так? Чому я не зрозуміла?

And you know, the extraordinary part of it

А найдивніше те,

is I just simply had no answers.

що в мене просто не було відповідей;

I had lost my belief.

Я втратила віру.

Look where my belief had brought me to.

Дивіться, куди мене привела ця віра.

And now I had lost it. And now I really couldn't see.

А тепер я її втратила. І вже дійсно не могла бачити.

I was crumpled.

Я була зламана.

And then I remember thinking about that eye specialist

я згадувала того окуліста,

asking me, "What do you want to be? What do you want to be?

який питався: "Ким ти хочеш бути? Ким ти хочеш бути?

What did you want to be when you were little? Do you love what you do?

Ким ти хотіла бути, коли була маленькою? Тобі подобається те, чим ти займаєшся?

Do something different. What do you want to be?

Роби щось інше. Ким ти хочеш бути?

Do something different. What do you want to be?"

Роби щось інше. Ким ти хочеш бути?"

And really slowly, slowly, slowly,

І дуже повільно, повільно, і ще раз повільно,

it happened.

але це сталося.

And it did happen this way.

Так і тсалося.

And then the minute it came,

Тієї миті, коли я до цього дійшла,

it blew up in my head

в мої голові все вибухноло

and bashed in my heart --

й гайнуло до серця,

something different.

щось дивне.

"Well, how about Mowgli from 'The Jungle Book'?

"Отже, як щодо Мауглі з "Книги Джунглів"?

You don't get more different than that."

Куди ще більш дивне".

And the moment, and I mean the moment,

І тієї миті, саме тієї миті,

the moment that hit me,

коли мене це так вразило,

I swear to God,

присягаюся,

it was like woo hoo! You know -- something to believe in.

це було наче: "Урра!" Щось, в що можна вірити.

And nobody can tell me no.

І ніхто не зможе сказати мені "ні".

Yes, you can say I can't be an archeologist.

Так, кажіть, що я не можу стати археологом.

But you can't tell me, no, I can't be Mowgli, because guess what?

Та ви не можете сказати мені, ні, що я не можу бути Мауглі, знаєте чому?

Nobody's ever done it before, so I'm going to go do it.

Бо ніхто цього раніше не робив, і тому це зроблю я.

And it doesn't matter whether I'm a boy or a girl, I'm just going to scoot.

І неважливо, хлопчик я чи дівчинка, я просто втечу.

And so I got off that rock, and, oh my God, did I run home.

Так я встала з того каменя, і, Боже мій, як ж я помчала додому.

And I sprinted home, and I didn't fall, and I didn't crash.

Я летіла додому, і не впала, і не врізалася.

And I ran up the stairs, and there was one of my favorite books of all time,

Я забігла сходами нагору, і знайшла одну зі своїх найулюбленіших книжок,

"Travels on My Elephant" by Mark Shand -- I don't know if any of you know it.

"Подорожі на моєму слоні" Марка Шанда - не знаю, чи ви про неї чули.

And I grabbed this book off, and I'm sitting on the couch

Ось я схопила цю книгу, сиджу на дивані

going, "I know what I'm going to do.

і думаю: "Я знаю, що робитиму.

I know how to be Mowgli.

Я знаю, як стати Мауглі.

I'm going to go across India

Я проїду всю Індію

on the back of an elephant.

на спині слона.

I'm going to be an elephant handler."

Я буду приборкувачем слонів".

And I had no idea

Я не мала жодної гадки,

how I was going to be an elephant handler.

як я підкорюватиму слонів.

From global management consultant to elephant handler.

Від консультанта з управління до підкорювача слонів.

I had no idea how. I had no idea how you hire an elephant, get an elephant.

Жодного уявлення як. Я не знала, як орендувати слона, де його дістати.

I didn't speak Hindi. I'd never been to India. Hadn't a clue.

Я не говорила на гінді. Я ніколи не була в Індії, взагалі.

But I knew I would.

Та я знала, що буду.

Because, when you make a decision at the right time and the right place,

Тому що коли приймаєш рішення в правльний час в правильному місці,

God, that universe makes it happen for you.

весь всесвіт працює на його втілення.

Nine months later, after that day on snot rock,

За дев'ять місяців після того слизького каменя,

I had the only blind date in my life

у мене було єдине сліпе побачення

with a seven and a half foot elephant called Kanchi.

з двометровим слоном на ім'я Канчі.

And together we would trek a thousand kilometers

І разом з ним ми пройшли тисячу кілометрів

across India.

по Індії.

(Applause)

(Аплодисменти)

The most powerful thing of all,

Варто збагнути,

it's not that I didn't achieve before then. Oh my God, I did.

не те, що б я до цього нічого не досягала - о Бог мій, досягала.

But you know, I was believing in the wrong thing.

Але знаєте, я вірила в неправильну річ.

Because I wasn't believing in me,

Я не вірила в себе -

really me, all the bits of me --

справжню себе, в кожну частину себе -

all the bits of all of us.

всі часточки всіх нас.

Do you know how much of us all pretend to be somebody we're not?

Ви знаєте, як багато з нас прикидається тими, ким ми не є?

And you know what, when you really believe in yourself and everything about you,

І знаєте що, коли ти дійсно віриш у себе і все з собою пов'язане,

it's extraordinary what happens.

те, що відбувається, - неймовірне.

And you know what, that trip, that thousand kilometers,

А та подорож на тисячу кілометрів

it raised enough money for 6,000 cataract eye operations.

допомогла зібрати достатньо коштів на 6.000 операцій від каткракти.

Six thousand people got to see because of that.

6.000 людей змогли бачити завдяки цьому.

When I came home off that elephant,

Коли я злізла з того слона,

do you know what the most amazing part was?

знаєте, що було найпрекраснішим?

I chucked in my job at Accenture.

Я кинула свою роботу в Accenture.

I left, and I became a social entrepreneur,

Я пішла, і стала соціальним підприємцем,

and I set up an organization with Mark Shand called Elephant Family,

і заснувала організацію разом з Марком Шандом під назвою Слонова Сім'я,

which deals with Asian elephant conservation.

яка опікується збереженням слонів у Африці.

And I set up Kanchi,

І я організувала "Канчі",

because my organization was always going to be named after my elephant,

бо моя організація мала називатися іменем мого слона,

because disability is like the elephant in the room.

бо інвалідність - це як слон у кімнаті.

And I wanted to make you see it in a positive way --

Я ж хотіла, щоб ви бачили її в позитивному ключі -

no charity, no pity.

ніякої благодійності, ніякого жалю.

But I wanted to work only and truly

Але я хотіла працювати лише й тільки

with business and media leadership

з бізнес та медіа верхівкою,

to totally reframe disability

щоб повністю змінити імідж інвалідності

in a way that was exciting and possible.

зробивши його доступнішим і цікавим.

It was extraordinary.

Це було дивовижно.

That's what I wanted to do.

Це те, чим мені хотілося займатись.

And I never thought about noes anymore, or not seeing,

Я більше не думала про всілякі "ні", чи про те, що я не бачу,

or any of that kind of nothing.

чи про інші нісенітниці.

It just seemed that it was possible.

Просто здавалося, що це можливо.

And you know, the oddest part is,

Цікаво, що

when I was on my way traveling here to TED,

на шляху сюди, на TED,

I'll be honest, I was petrified.

чесно кажучи, я була перелякана.

And I speak,

І я говорю,

but this is an amazing audience,

але ж це прекрасна аудиторія,

and what am I doing here?

і що я тут роблю?

But as I was traveling here,

Але коли я сюди їхала,

you'll be very happy to know,

ви будете раді це знати,

I did use my white symbol stick cane,

я таки користувалася своєю білою паличкою,

because it's really good to skip queues in the airport.

тому що з нею дуже зручно оминати черги в аеропорту.

And I got my way here

І я дісталася сюди,

being happily proud that I couldn't see.

по-щасливому горда, що не можу бачити.

And the one thing is that a really good friend of mine,

І один мій близький друг

he texted me on the way over, knowing I was scared.

написав мені повідомлення, знаючи, що я боюся.

Even though I present confident, I was scared.

Незважачи на те, що я тримаюся впевнено, я боялася.

He said, "Be you."

Він написав: "Будь собою."

And so here I am.

І от вона я.

This is me, all of me.

Ось я, вся.

(Applause)

(Аплодисменти)

And I have learned, you know what,

І я усвідомила, що

cars and motorbikes and elephants,

машини, мотоцикли та слони, -

that's not freedom.

це не свобода.

Being absolutely true to yourself is freedom.

Бути повністю вірною собі - це свобода.

And I never needed eyes to see -- never.

І мені ніколи не потрібні були очі, щоб це побачити, ніколи.

I simply needed vision and belief.

Мені просто треба було власне бачення та віра.

And if you truly believe --

І якщо ви дійсно вірите -

and I mean believe from the bottom of your heart --

я маю на увазі, з усіх глибин вашого серця, -

you can make change happen.

ви можете змінити світ.

And we need to make it happen,

І ми маємо його змінити,

because every single one of us --

тому що кожен з нас -

woman, man, gay, straight,

жінка, чоловік, гомо, гетеро,

disabled, perfect,

неповносправний, справний,

normal, whatever --

нормальний, хто завгодно, -

everyone of us

кожен з нас

must be the very best of ourselves.

має бути найкращим самим собою.

I no longer want anybody to be invisible.

Я більше не хочу, щоб хто-небудь був невидимий.

We all have to be included.

Ми всі повинні брати участь.

And stop with the labels, the limiting.

І покінчити з цими ярликами і обмеженнями -

Losing of labels,

треба позбавитися ярликів.

because we are not jam jars.

Тому що ми не банки з джемом;

We are extraordinary, different, wonderful people.

Ми дивовижні, різні, чудові люди.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Аплодисменти)