Give yourself permission to be creative | Ethan Hawke | TED

Перекладач: Inna Fedorenko Утверджено: Myroslava Kruhliak

I was hoping today to talk a little bit about creativity.

Сьогодні я хочу трохи поговорити про креативність.

You know, a lot of people really struggle

Знаєте, багатьом дійсно важко

to give themselves permission to be creative.

дозволити собі бути творчими.

And reasonably so.

І на це є причина.

I mean, we're all a little suspect of our own talent.

Ми всі трохи сумніваємось у власних талантах.

And I remember a story I came across in my early 20s

Пам'ятаю історію, яка трапилась, коли мені було трохи за двадцять,

that kind of meant a lot to me.

вона багато що мені розкрила.

Я захопився Алленом Ґінзбергом,

I was really into Allen Ginsberg,

and I was reading his poetry,

зачитувався його поезією,

and I was reading -- he did a lot of interviews --

тож читав я собі (а в нього було чимало інтерв'ю)

and one time, William F. Buckley had this television program

і одного разу наткнувся на телепрограму Вільяма Баклі,

called "Firing Line,"

під назвою "Лінія вогню",

and Ginsberg went on there and sang a Hare Krishna song

туди завітав Ґінзберг та заспівав мантру "Харе-Крішна",

while playing the harmonium.

акомпануючи собі на фісгармонії.

And he got back to New York to all his intelligentsia friends,

Коли він повернувся до своїх друзів, Нью-Йоркської інтелігенції,

and they all told him,

вони сказали йому:

"Don't you know that everybody thinks you're an idiot,

"Хіба ти не знаєш, що кожен вважає тебе ідіотом,

and the whole country's making fun of you?"

ціла країна сміється з тебе?"

Він відповів: "Це моя робота.

And he said, "That's my job.

Я поет, і я буду виставляти себе дурнем.

I'm a poet, and I'm going to play the fool.

Most people have to go to work all day long,

Більшість людей цілими днями на роботі,

and they come home and they fight with their spouse,

вони приходять додому, сваряться зі своїми половинками,

and they eat, and they turn on the old boob tube,

їдять, потім вмикають зомбоящик,

and somebody tries to sell them something,

де хтось намагається їм щось всунути,

and I just screwed all that up.

а я просто все зіпсував.

I went on and I sang about Krishna,

Я пішов далі і заспівав про Крішну,

and now they're sitting in bed and going, 'Who is this stupid poet?'

тепер вони сидять на ліжку і думають: "Хто ж цей дурнуватий поет?"

And they can't fall asleep, right?"

Вони не можуть заснути, хіба ні?"

And that's his job as a poet.

Це його робота як поета.

And so, I find that very liberating,

Мене це надихнуло,

because I think that most of us really want to offer the world

бо, думаю, кожному хочеться запропонувати світові

something of quality,

щось якісне,

something that the world will consider good or important.

щось, що видасться світові гарним або важливим.

And that's really the enemy,

Тут криється загроза,

because it's not up to us whether what we do is any good,

адже не нам вирішувати, чи є від нас користь,

and if history has taught us anything,

якщо історія і навчила нас чогось,

the world is an extremely unreliable critic.

так це того, що світ — надзвичайно ненадійний критик.

Хіба ні?

Right?

So you have to ask yourself:

Тож вам слід спитати себе:

Do you think human creativity matters?

як ви вважаєте, чи творчість людини має якесь значення?

Well, hmm.

Що ж, гм.

Most people don't spend a lot of time thinking about poetry. Right?

Більшість не проводить свій час у роздумах над поезією. Чи не так?

They have a life to live,

У них є своє життя,

and they're not really that concerned with Allen Ginsberg's poems

і вірші Аллена Ґінзберга чи будь-кого іншого

or anybody's poems,

не сильно їх цікавлять,

until their father dies,

доки не помирає їх батько,

доки вони не підуть на похорони,

they go to a funeral,

you lose a child,

хтось втратить дитину,

somebody breaks your heart, they don't love you anymore,

хтось розбив серце і вже не любить як раніш —

and all of a sudden,

і раптово

you're desperate for making sense out of this life,

ви починаєте відчайдушно шукати сенс поза власним життям:

and, "Has anybody ever felt this bad before?

"Чи хтось раніше відчував таке?

How did they come out of this cloud?"

Як вийти з цього чорного туману?"

Or the inverse -- something great.

Або навпаки — щось прекрасне.

You meet somebody and your heart explodes.

Ви когось зустріли, ваше серце шалено калатає.

You love them so much, you can't even see straight.

Вам хтось так подобається, що ви не помічаєте нікого.

You know, you're dizzy.

Ви просто запаморочені:

"Did anybody feel like this before? What is happening to me?"

"Чи хтось раніше відчував таке? Що зі мною відбувається?"

And that's when art's not a luxury, it's actually sustenance.

Саме тоді мистецтво із розкоші стає необхідністю.

We need it.

Воно потрібне.

OK. Well, what is it?

Гаразд. А що з того?

Human creativity is nature manifest in us.

Людська творчість — це прояв нашої природи.

We look at the, oh ...

Ми дивимось на ... от...

полярне сяйво. Чи не так?

the aurora borealis. Right?

I did this movie called "White Fang" when I was a kid,

Я знімався у фільмі "Біле ікло", коли був дитиною,

and we shot up in Alaska,

зйомки йшли на Алясці,

and you go out at night

і коли ти виходиш вночі,

and the sky was like rippling with purple and pink and white,

небо ніби обсипане пурпуровим, рожевим та білим —

and it's the most beautiful thing I ever saw.

найпрекрасніше, що я будь-коли бачив.

It really looked like the sky was playing.

Дійсно, виглядало так, ніби на небі грає музика.

Beautiful.

Прекрасно.

Чи захід сонця у Великому каньйоні.

You go to Grand Canyon at sundown.

It's beautiful.

Це прекрасно.

We know that's beautiful.

Ми знаємо, що це прекрасно.

But fall in love?

А коли ми закохуємось?

Your lover's pretty beautiful.

Кохання дуже гарне.

I have four kids.

У мене четверо дітей.

Watching them play?

Дивитися, як вони грають?

Watching them pretend to be a butterfly

Дивитися, як вони прикидаються метеликами,

or run around the house and doing anything,

чи бігають навколо будинку, чи ще чимось займаються —

it's so beautiful.

це так прекрасно.

And I believe that we are here on this star in space

Я вірю, що ми всі знаходимося на цій зірці в космосі,

to try to help one another. Right?

щоб спробувати допомогти одне одному. Чи не так?

And first we have to survive,

Спершу забезпечити собі виживання,

and then we have to thrive.

а потім процвітання.

And to thrive, to express ourselves,

А щоб процвітати, щоб виразити себе,

alright, well, here's the rub: we have to know ourselves.

гаразд, ось тут заковика: ми маємо знати себе.

What do you love?

Що вам подобається?

And if you get close to what you love,

Якщо ви підете назустріч своїм вподобанням,

who you are is revealed to you,

відкриєте себе для себе,

and it expands.

ви зростатимете.

For me, it was really easy.

Для мене це було дійсно легко.

I did my first professional play. I was 12 years old.

Я вперше виступив на професійній сцені, коли мені було 12 років.

I was in a play called "Saint Joan" by George Bernard Shaw

Я грав у п'єсі Бернарда Шоу "Свята Іоанна"

at the McCarter Theatre,

в театрі Маккартера,

and -- boom! -- I was in love.

і бум! — я закохався.

My world just expanded.

Мій світ став більшим.

And that profession -- I'm almost 50 now --

І ця професія — мені майже 50 —

that profession has never stopped giving back to me,

ця професія завжди давала мені віддачу,

and it gives back more and more,

вона дає мені все більше і більше,

mostly, strangely,

і, як не дивно, у більшості випадків

through the characters that I've played.

це відбувається через зіграних мною персонажів.

I've played cops, I've played criminals,

Я грав копів, я грав злочинців,

я грав священиків, я грав грішників,

I've played priests, I've played sinners,

and the magic of this over a lifetime, over 30 years of doing this,

і протягом усього життя, понад тридцять років моєї роботи, магія була в тому,

is that you start to see that my experiences,

що починаєш бачити: весь мій досвід,

me, Ethan, is not nearly as unique

який я, Ітан, пережив, не такий вже й унікальний,

as I thought.

як я собі думав.

I have so much in common with all these people.

У мене стільки спільного з цими людьми.

And so they have something in common with me.

І у них є дещо спільне зі мною.

Починаєш помічати, наскільки ми всі поєднані.

You start to see how connected we all are.

My great-grandmother, Della Hall Walker Green,

Моя прапрабабуся, Делла Хол Вокер Грін,

on her deathbed,

на смертному ложі в лікарні

she wrote this little biography in the hospital,

написала невеличку автобіографію,

and it was only about 36 pages long,

вона вклалась лишень у 36 сторінок,

and she spent about five pages

і приблизно п'ять сторінок

on the one time she did costumes for a play.

вони присвятила своїй роботі над костюмами для п'єси.

Her first husband got, like, a paragraph.

Її перший чоловік зайняв, ну, десь абзац.

Cotton farming, of which she did for 50 years, gets a mention.

А вирощування бавовни, яким вона займалась 50 років, згадувалось лише раз.

Five pages on doing these costumes.

П'ять сторінок на роботу над костюмами.

And I look -- my mom gave me one of her quilts that she made,

І я бачив — мама дала мені один кілт, пошитий прапрабабцею,

and you can feel it.

це можна відчути.

She was expressing herself,

Вона виражала себе,

and it has a power that's real.

це мало силу, воно було справжнім.

I remember my stepbrother and I went to go see "Top Gun,"

Пам'ятаю, як ходив зі зведеним братом на "Найкращий стрілець" ["Top Gun"],

whatever year that came out.

не пам'ятаю вже якого року.

And I remember we walked out of the mall, it was, like, blazing hot,

Пам'ятаю, як ми вийшли з торгового центру, і мене ніби осяяло,

I just looked at him,

я поглянув на нього,

and we both felt that movie just like a calling from God.

і ми обидва відчули, що це кіно — ніби заклик від Бога.

You know? Just ...

Знаєте? Просто...

But completely differently.

Але для кожного по-різному.

Like, I wanted to be an actor.

Для мене - заклик бути актором.

I was like, I've got to make something that makes people feel.

Я відчував, що маю зробити так, щоб на людей напливали почуття.

I just want to be a part of that.

Я хотів бути частиною цього.

And he wanted to be in the military.

А він хотів бути військовим.

That's all we ever did was play FBI, play army man,

Ми те й робили, що грали в ФБР, військових,

play knights, you know, and I'd like, pose with my sword,

грали в лицарів, знаєте, я ставав у позу зі своїм мечем,

and he would build a working crossbow

а він конструював арбалет,

that you could shoot an arrow into a tree.

з якого можна було поцілити в дерево.

So he joins the army.

Тож він став військовим.

Well, he just retired a colonel in the Green Berets.

Що ж, тепер він вийшов на пенсію полковником "зелених беретів".

He's a multidecorated combat veteran of Afghanistan and Iraq.

Він ветеран бойових дій у Афганістані та Іраку.

He now teaches a sail camp for children of fallen soldiers.

Тепер він тренер у вітрильному таборі для дітей загиблих солдатів.

Він присвятив все життя своїй пристрасті.

He gave his life to his passion.

His creativity was leadership,

Його творчість була у лідерстві:

leading others,

вести за собою інших,

his bravery, to help others.

хоробро допомагати іншим.

That was something he felt called to do,

Він відчував до цього поклик,

and it gave back to him.

і це мало віддачу.

We know this -- the time of our life is so short,

Ми знаємо — наше життя коротке,

and how we spend it --

та як ми його проводимо —

are we spending it doing what's important to us?

чи витрачаємо ми своє життя на щось, що для нас важливе?

Most of us not.

Більшість — ні.

I mean, it's hard.

Я хочу сказати, це важко.

The pull of habit is so huge,

Сила звички надзвичайно велика,

and that's what makes kids so beautifully creative,

і саме через це діти видаються навдивовижу творчими,

is that they don't have any habits,

бо у них немає жодних звичок,

and they don't care if they're any good or not, right?

їм все одно, гарно їм щось вдається, чи ні, правда ж?

They're not building a sandcastle going,

Будуючи замок з піску, вони не кажуть собі:

"I think I'm going to be a really good sandcastle builder."

"Думаю, що стану гарним будівником замків із піску."

They just throw themselves at whatever project you put in front of them --

Вони просто занурюються в будь-яке заняття:

dancing, doing a painting,

танцювати, малювати,

building something:

щось будувати.

any opportunity they have,

Вони використовують будь-яку можливість,

they try to use it to impress upon you their individuality.

щоб показати власну індивідуальність.

Це так прекрасно!

It's so beautiful.

It's a thing that worries me sometimes whenever you talk about creativity,

Але це мене непокоїть, адже, коли йдеться про творчість,

because it can have this kind of feel that it's just nice,

іноді у людей виникає враження, що це просто гарно,

you know, or it's warm or it's something pleasant.

ніби тепло, яке дарує задоволення.

It's not.

Одначе це не так.

It's vital.

Це життєво необхідне.

It's the way we heal each other.

Це дає нам засіб зцілювати одне одного.

In singing our song,

Співаючи пісню,

in telling our story,

розповідаючи історію,

in inviting you to say,

запропонувавши комусь:

"Hey, listen to me, and I'll listen to you,"

"Агов, послухайте мене, і я послухаю вас,"

we're starting a dialogue.

ми розпочинаємо діалог.

And when you do that, this healing happens,

І коли ми це робимо, починається зцілення,

and we come out of our corners,

ми виходимо зі своїх кутків

and we start to witness each other's common humanity.

і починаємо помічати нашу спільну людську природу.

We start to assert it.

Ми починаємо її захищати.

And when we do that, really good things happen.

І коли нам це вдається, то результати справді чудові.

So, if you want to help your community, if you want to help your family,

Тож, якщо хочете допомогти суспільству, якщо хочете допомогти своїй сім'ї,

if you want to help your friends,

якщо хочете допомогти друзям,

you have to express yourself.

вам слід виразити себе.

And to express yourself, you have to know yourself.

А щоб виразити себе, ви маєте себе знати.

Власне, це дуже легко.

It's actually super easy.

You just have to follow your love.

Просто потрібно слідувати за своєю любов'ю.

There is no path.

Тут немає стежки.

There's no path till you walk it,

Стежка не з'явиться, доки не ступите на неї,

and you have to be willing to play the fool.

і не слід соромитись клеїти з себе дурня.

So don't read the book that you should read,

Не читайте книг, які ви повинні прочитати,

read the book you want to read.

читайте ті книги, які хочете читати.

Don't listen to the music that you used to like.

Не слухайте музику, яку звикли слухати.

Take some time to listen to some new music.

Знайдіть час і послухайте щось нове.

Take some time to talk to somebody that you don't normally talk to.

Знайдіть час поговорити з кимось, з ким зазвичай не розмовляєте.

I guarantee, if you do that,

Гарантую, якщо ви це зробите,

you will feel foolish.

відчуєте себе дурнем.

That's the point.

Ось в чому суть.

Play the fool.

Клейте дурня.

(Plays guitar)

(Грає на гітарі)

(Sings) Well, I want to go Austin, and I wanna stay home.

(Співає) Я хочу повернутися до Остіна і лишитися вдома.

Invite our friends over but still be alone.

Запрошувати друзів, та все одно бути самотнім.

Live for danger.

Живи для небезпеки.

Play it cool.

Не веди і бровою.

Have everyone respect me for being a fool.

Нехай кожен поважає мене за те, що я дурень.