Chinaka Hodge: What will you tell your daughters about 2016? | TED

Translator: Joseph Geni Reviewer: Joanna Pietrulewicz

Перекладач: Inna Fedorenko Утверджено: Hanna Leliv

Tell your daughters of this year,

Розкажіть вашим донькам про цей рік,

how we woke needing coffee

як ми прокинулись від бажання випити кави,

but discovered instead cadavers strewn about our morning papers,

та натомість побачили трупи, розкидані по ранкових газетах,

waterlogged facsimiles of our sisters, spouses, small children.

газетні відбитки наших сестер, чоловіків, малих дітей.

Скажіть вашій дитині про цей рік, коли вона запитає - а вона точно запитає -

Say to your baby of this year when she asks, as she certainly should,

скажіть їй, що це з'явилось занадто пізно.

tell her it was too late coming.

Admit even in the year we leased freedom, we didn't own it outright.

Визнайте, що в рік, коли ми орендували свободу, ми не отримали її повністю.

There were still laws for every way we used our privates

Досі існують закони, як нам користуватися своїми статевими органами,

нас хапали за м'які складки,

while they pawed at the soft folds of us,

grabbed with no concern for consent,

хапали, не турбуючись про згоду,

no laws made for the men that enforced them.

і для чоловіків, які накинули нам цей закон, ніякого закону не існувало.

We were trained to dodge,

Нас навчали ухилятись,

to wait, to cower and cover,

вичікувати, стискатись та ховатись,

ще чекати, а потім знову чекати.

to wait more, still, wait.

Нам казали мовчати.

We were told to be silent.

Та скажіть своїм дівчатам цього воєнного часу,

But speak to your girls of this wartime,

a year preceded by a score of the same,

що в рік, якому передували десятки таких же років,

so as in two decades before,

ми, як і два десятиліття тому,

we wiped our eyes,

витерли з очей сльози,

накрили труни прапорами,

laced caskets with flags,

втекли зі сцени злочину в клубі,

evacuated the crime scene of the club,

caterwauled in the street,

кричали на вулицях,

laid our bodies on the concrete against the outlines of our fallen,

лягли на бетон на обведені крейдою силуети наших полеглих,

cried, "Of course we mattered,"

волали: "Так, ми маємо значення"

chanted for our disappeared.

і співали для наших зниклих.

The women wept this year.

Жінки плакали цього року.

Так, плакали.

They did.

In the same year, we were ready.

Та цього року ми були готові.

Той рік, коли ми втратили гальма та рушили з неймовірним самозабуттям,

The year we lost our inhibition and moved with courageous abandon

was also the year we stared down barrels,

був роком, коли ми дивились з презирством на дула

sang of cranes in skies, ducked and parried,

співали про журавлів у небі, відхилялись та відбивали атаки,

caught gold in hijab, collected death threats,

ловили золото в хіджабі, збирали погрози життю,

knew ourselves as patriots,

пізнавали себе як патріотів,

казали: "Нам 35, час завести сім'ю і знайти, з ким бігати вранці",

said, "We're 35 now, time we settled down and found a running mate,"

торували дороги для щирої радості, нічого не соромились, крім страху,

made road maps for infant joy, shamed nothing but fear,

called ourselves fat and meant, of course,

називали себе товстими, та, звичайно, мали на увазі,

impeccable.

що ми - бездоганні.

This year, we were women,

Цьогоріч ми були жінками,

not brides or trinkets,

не нареченими чи цяцьками,

not an off-brand gender,

не другосортною статтю,

не забавкою, а жінками.

not a concession, but women.

Instruct your babies.

Розкажіть своїм дітям.

Remind them that the year has passed to be docile or small.

Нагадайте, що минув час бути смиренними й маленькими.

Дехто з нас сказав, що вперше ми, жінки,

Some of us said for the first time that we were women,

took this oath of solidarity seriously.

серйозно дали клятву солідарності.

Дехто народив дітей, дехто ні,

Some of us bore children and some of us did not,

та ніхто не сумнівався у тому, чи тільки материнство робить нас справжніми,

and none of us questioned whether that made us real

or appropriate or true.

порядними чи нормальними.

When she asks you of this year,

Коли вона спитає вас, яким був цей рік -

your daughter, whether your offspring or heir to your triumph,

ваша донька, чи то ваша дитина, чи то спадкоємиця вашого тріумфу,

from her comforted side of history teetering towards woman,

з її зручної сторони історії, прихильної до жінок,

she will wonder and ask voraciously,

вона дивуватиметься та жадібно розпитуватиме,

хоча не зможе уявити вашу жертву.

though she cannot fathom your sacrifice,

Вона вважатиме священною вашу думку

she will hold your estimation of it holy,

curiously probing, "Where were you?

та допитливо питатиме: "А де була ти?

Did you fight? Were you fearful or fearsome?

Чи боролась? Чи була нажаханою чи вселяла жах?

What colored the walls of your regret?

Який колір стін вашого жалю?

What did you do for women in the year it was time?

Що ти зробила для жінок, коли настав час?

This path you made for me, which bones had to break?

На цьому шляху, який ти проторувала для мене, на чиї кістки ти наступила?

Did you do enough, and are you OK, momma?

Чи зробила ти достатньо, з тобою все гаразд, мамо?

And are you a hero?"

Ти героїня?"

She will ask the difficult questions.

Вона ставитиме складні питання.

She will not care about the arc of your brow,

Її не хвилюватиме вигин ваших брів,

вага вашого клатчу.

the weight of your clutch.

She will not ask of your mentions.

Вона не запитуватиме, чи часто про вас згадували у медіа.

Ваша донька, та, заради якої ви так багато пережили, запитає:

Your daughter, for whom you have already carried so much, wants to know

what you brought, what gift, what light did you keep from extinction?

що ти принесла, який дарунок, якому світлу ти не дала згаснути?

When they came for victims in the night,

Коли вони прийшли за жертвами вночі,

did you sleep through it or were you roused?

ти спала чи прокинулась?

Чого тобі коштувало не спати?

What was the cost of staying woke?

What, in the year we said time's up, what did you do with your privilege?

Коли ми сказали, що час настав, що ти зробила зі своїми привілеями?

Чи взяла на себе частку чужої бідності?

Did you sup on others' squalor?

Did you look away or directly into the flame?

Відверталась чи дивилась прямо на полум'я?

Did you know your skill or treat it like a liability?

Знала про свої вміння чи вважали їх обов'язком?

Were you fooled by the epithets of "nasty" or "less than"?

Чи потрапила в оману епітетів "брудні" чи "меншовартісні"?

Did you teach with an open heart or a clenched fist?

Ти навчала з відкритим серцем чи зі зціпленим кулаком?

Where were you?

Де була ти?

Tell her the truth. Make it your life.

Скажіть правду. Зробіть це своїм життям.

Confirm it. Say, "Daughter, I stood there

Підтвердіть. Скажіть: "Донечко, я була там,

with the moment drawn on my face like a dagger,

коли мить впилася мені в обличчя, мов кинджал,

and flung it back at itself,

та я відкинула її назад,

відвойовуючи простір для тебе".

slicing space for you."

Tell her the truth, how you lived in spite of crooked odds.

Скажіть їй правду, як ви жили, незважаючи на відсутність шансів,

Tell her you were brave,

скажіть, що були хороброю,

and always, always in the company of courage,

і завжди, завжди укупі з хоробрістю,

mostly the days when you just had yourself.

майже всі дні на самоті.

Tell her she was born as you were,

Скажіть їй, що вона народилась, як і ви,

as your mothers before, and the sisters beside them,

як колись і ваша матір і її сестри -

in the age of legends, like always.

у вік легенд, як завжди.

Скажіть їй, що вона народилась якраз вчасно,

Tell her she was born just in time,

just in time

вчасно,

щоб повести за собою інших.

to lead.

(Applause)

(Оплески)