Amy Purdy: Living beyond limits

Translator: Paola B Reviewer: Elena Montrasio

Перекладач: Khrystyna Romashko Утверджено: Mariya Udud

If your life were a book

Якби ваше життя було книгою,

and you were the author,

а ви - автором,

how would you want your story to go?

як би розгорталась ваша розповідь?

That's the question that changed my life forever.

Це питання змінило моє життя назавжди.

Growing up in the hot Last Vegas desert,

Зростаючи у спекотній пустелі Лас-Вегасу,

all I wanted was to be free.

все, чого я прагнула - це бути вільною.

I would daydream about traveling the world,

Я мріяла про мандри світом,

living in a place where it snowed,

жити у засніженій місцевості,

and I would picture all of the stories

та уявляла всі ті історії,

that I would go on to tell.

які буду розповідати.

At the age of 19,

У свої 19,

the day after I graduated high school,

наступного дня після закінчення школи,

I moved to a place where it snowed

я переїхала туди, де іде сніг

and I became a massage therapist.

та стала масажисткою.

With this job all I needed were my hands

Все, що було потрібно для роботи - це руки

and my massage table by my side

та масажний стіл біля мене.

and I could go anywhere.

І я мала змогу піти, куди завгодно.

For the first time in my life,

Вперше за життя

I felt free, independent

я відчувала, що я вільна, незалежна

and completely in control of my life.

та повністю контролюю своє життя.

That is, until my life took a detour.

Так було, доки життя не змінило маршрут.

I went home from work early one day

Одного дня я пішла з роботи раніше,

with what I thought was the flu,

вважаючи, що маю грип,

and less than 24 hours later

а менш, ніж за 24 години

I was in the hospital

я вже була у шпиталі

on life support

в реанімації,

with less than a two percent chance of living.

маючи менш, ніж два відсотки шансу вижити.

It wasn't until days later

Вже декілька днів потому,

as I lay in a coma

коли я була у комі,

that the doctors diagnosed me

лікарі діагностували в мене

with bacterial meningitis,

бактеріальний менінгіт -

a vaccine-preventable blood infection.

кров'яну інфекцію, запобігти якій можна за допомогою вакцини.

Over the course of two and a half months

Після двох з половиною місяців лікування

I lost my spleen, my kidneys,

я втратила селезінку, нирки,

the hearing in my left ear

слух у лівому вусі

and both of my legs below the knee.

та обидві ноги нижче коліна.

When my parents wheeled me out of the hospital

Коли мої батьки забрали мене зі шпиталю,

I felt like I had been pieced back together

я почувалася зібраною зі шматочків,

like a patchwork doll.

наче шматяна лялька.

I thought the worst was over

Я думала, що найгірше вже позаду,

until weeks later when I saw my new legs

аж доки через кілька тижнів

for the first time.

не побачила вперше свої нові ноги.

The calves were bulky blocks of metal

Ікри були масивними металевими колодами,

with pipes bolted together for the ankles

з'єднаними металевими трубками з колінами

and a yellow rubber foot

та жовтими ґумовими стопами

with a raised rubber line from the toe to the ankle

з ґумовою смужкою від кінчиків пальців до кісточок,

to look like a vein.

схожою на вену.

I didn't know what to expect,

Я не знала, чого очікувати.

but I wasn't expecting that.

Але я не очікувала такого.

With my mom by my side

Поруч була мама,

and tears streaming down our faces,

ми обоє були зі сльозами на очах.

I strapped on these chunky legs

Я пристебнула ці товсті ноги

and I stood up.

і встала.

They were so painful and so confining

Вони були настільки болючими і настільки незґрабними,

that all I could think was,

що все, про що я могла думати, було -

how am I ever going to travel the world

як я взагалі зможу подорожувати світом

in these things?

із цими штуками?

How was I ever going to live

Як я взагалі зможу жити життям,

the life full of adventure and stories,

повним пригод та історій,

as I always wanted?

як завжди хотіла?

And how was I going to snowboard again?

І як я збираюся знову повернутися до сноубордингу?

That day, I went home, I crawled into bed

Того дня я прийшла додому, залізла в ліжко.

and this is what my life looked like

Ось таким було моє життя

for the next few months:

протягом кількох наступних місяців:

me passed out, escaping from reality,

я відключалася, втікаючи від реальності,

with my legs resting by my side.

а мої ноги лежали збоку.

I was absolutely physically and emotionally broken.

Я була повністю фізично і морально розбита.

But I knew that in order to move forward,

Але я знала, що для того, щоб рухатись уперед,

I had to let go of the old Amy

я мала відпустити стару Емі

and learn to embrace the new Amy.

і навчитися приймати нову Емі.

And that is when it dawned on me

І тоді в мене сяйнула думка,

that I didn't have to be five-foot-five anymore.

що я не мушу більше бути 5,5 футів зростом,

I could be as tall as I wanted!

я можу бути такою високою, як захочу.

(Laughter) (Applause)

(Сміх) (Оплески)

Or as short as I wanted, depending on who I was dating.

Чи такою низькою, як захочу, залежно від того, з ким у мене побачення.

(Laughter)

(Сміх)

And if I snowboarded again,

І коли я знову буду кататися на сноуборді,

my feet aren't going to get cold.

мої ноги більше не будуть мерзнути.

(Laughter)

(Сміх)

And best of all, I thought,

А найкраще, на мою думку, те,

I can make my feet the size of all the shoes

що я можу змінювати розмір ніг для будь-якого взуття,

that are on the sales rack. (Laughter)

що продається на розпродажі. (Сміх)

And I did!

І я це зробила!

So there were benefits here.

Тож у цьому були плюси.

It was this moment that I asked myself

Це була та мить, коли я задала собі

that life-defining question:

це життєвизначальне питання:

If my life were a book

якби моє життя було книгою,

and I were the author,

а я - автором,

how would I want the story to go?

як би розгорталась моя розповідь?

And I began to daydream.

І я почала мріяти.

I daydreamed like I did as a little girl

Я мріяла, як у дитинстві,

and I imagined myself

і я уявляла,

walking gracefully,

як я граціозно йду,

helping other people through my journey

допомагаючи іншим людям під час своєї подорожі,

and snowboarding again.

і знову займаюсь сноубордингом.

And I didn't just see myself

І я не просто бачила,

carving down a mountain of powder,

як спускаюся зі сніжної гори,

I could actually feel it.

я дійсно це відчувала.

I could feel the wind against my face

Я відчувала вітер в обличчя

and the beat of my racing heart

і своє пришвидшене серцебиття

as if it were happening in that very moment.

так, наче це відбувалося насправді.

And that is when a new chapter in my life began.

І саме тоді почався новий розділ мого життя.

Four months later I was back up on a snowboard,

Чотири місяці потому я знову повернулася до сноубордингу,

although things didn't go quite as expected:

хоча справи не завжди йшли, як очікувалося.

My knees and my ankles wouldn't bend

Мої коліна і щиколотки не згиналися,

and at one point I traumatized all the skiers on the chair lift

і в якийсь момент я травмувала всіх лижників на підйомнику,

when I fell and my legs,

коли я впала і мої ноги,

still attached to my snowboard —

все ще пристебнуті до сноуборду -

(Laughter) —

(Сміх) -

went flying down the mountain,

полетіли вниз із гори,

and I was on top of the mountain still.

в той час, як я все ще залишалась на вершині.

I was so shocked,

Я була настільки шокована.

I was just as shocked as everybody else, and I was so discouraged,

Я була шокована, як і інші, і впала у відчай.

but I knew that if I could find the right pair of feet

Але я знала, що якщо зможу підібрати правильні ноги,

that I would be able to do this again.

то зможу зробити це знову.

And this is when I learned that our borders

І тоді я зрозуміла, що наші обмеження

and our obstacles can only do two things:

і наші перешкоди можуть зробити лише дві речі:

one, stop us in our tracks

перше - зупинити нас на нашому шляху,

or two, force us to get creative.

чи друге - спонукати до винахідливості.

I did a year of research, still couldn't figure out

Після року досліджень я так і не змогла визначити,

what kind of legs to use,

які ноги використовувати,

couldn't find any resources that could help me.

не змогла знайти ніякої інформації, що допомогла б мені.

So I decided to make a pair myself.

Тож я вирішила зробити їх сама.

My leg maker and I put random parts together

Разом із моїм виробником ніг ми склали випадкові деталі

and we made a pair of feet that I could snowboard in.

і створили ноги, на яких я могла б кататися.

As you can see,

Як бачите,

rusted bolts, rubber, wood and neon pink duct tape.

іржаві гвинти, гума, дерево, і яскраво-рожевий скотч.

And yes, I can change my toenail polish.

І так, я можу міняти лак на пальцях ніг.

It was these legs

Ці ноги

and the best 21st birthday gift I could ever receive —

і найкращий подарунок на 21 рік, що я коли-небудь отримувала -

a new kidney from my dad —

нова нирка від мого тата -

that allowed me to follow my dreams again.

дозволили мені знову іти за моїми мріями.

I started snowboarding,

Я почала займатися сноубордингом,

then I went back to work, then I went back to school.

потім повернулась до роботи, потім повернулась до школи.

Then in 2005 I cofounded a nonprofit organization

Потім у 2005 я створила некомерційну організацію

for youth and young adults with physical disabilities

для молоді й підлітків з фізичною недієздатністю,

so they could get involved with action sports.

щоб залучити їх до екстремальних видів спорту.

From there, I had the opportunity to go to South Africa,

З того часу я змогла відвідати Південну Африку,

where I helped to put shoes on thousands of children's feet

де допомагала одягати черевики на тисячі дитячих ніжок,

so they could attend school.

щоб вони могли відвідувати школу.

And just this past February,

І лише минулого лютого

I won two back-to-back World Cup gold medals —

я виграла дві золоті медалі підряд на чемпіонаті світу, -

(Applause) —

(Оплески)

which made me

внаслідок чого стала

the highest ranked adaptive female snowboarder

найвидатнішою неповносправною сноубордисткою

in the world.

у світі.

Eleven years ago, when I lost my legs,

Одинадцять років тому, коли я втратила ноги,

I had no idea what to expect.

я не знала, чого очікувати.

But if you ask me today,

Але якщо б ви спитали мене сьогодні,

if I would ever want to change my situation,

чи хотіла я коли-небудь змінити цю ситуацію

I would have to say no.

я скажу ні.

Because my legs haven't disabled me,

Бо мої ноги не зробили мене недієздатною,

if anything they've enabled me.

якщо вони взагалі додавали мені дієздатності.

They've forced me to rely on my imagination

Вони змусили мене покладатися на мою уяву

and to believe in the possibilities,

і вірити у свої можливості.

and that's why I believe

І тому я вірю,

that our imaginations can be used as tools

що наша уява може бути засобом

for breaking through borders,

для подолання кордонів,

because in our minds, we can do anything

тому що у наших думках ми можемо робити будь-що

and we can be anything.

і ми можемо бути будь-ким.

It's believing in those dreams

Саме віра у такі мрії,

and facing our fears head-on

здатність подивитися в очі своєму страху

that allows us to live our lives

дозволяють нам жити

beyond our limits.

за межами наших можливостей.

And although today is about innovation without borders,

І хоча сьогодення демонструє інновації без меж,

I have to say that in my life,

я мушу сказати, що в моєму житті

innovation has only been possible

інновації стали можливими

because of my borders.

лише завдяки моїм межам.

I've learned that borders are where the actual ends,

Я зрозуміла, що межі пролягають там, де закінчується реальність,

but also where the imagination

але також і там, де починаються

and the story begins.

фантазія та історія.

So the thought that I would like to challenge you with today

Тому проблема, яку я хотіла б поставити сьогодні перед вами,

is that maybe instead of looking at our challenges and our limitations

в тому, що замість сприйняття наших проблем і обмежень

as something negative or bad,

як чогось негативного чи поганого,

we can begin to look at them as blessings,

ми можемо розглядати їх як благо,

magnificent gifts that can be used to ignite our imaginations

розкішний дар, який може допомогти нам розвинути свою уяву

and help us go further than we ever knew we could go.

і зайти далі, ніж ми коли-небудь сподівалися.

It's not about breaking down borders.

Йдеться не про руйнування кордонів,

It's about pushing off of them

а про їх розширення

and seeing what amazing places

і усвідомлення, які надзвичайні можливості

they might bring us.

вони можуть нам надати.

Thank you.

Дякую.