Bjorn Lomborg: Global priorities bigger than climate change

Перекладач: Любов Редька Утверджено: Hanna Leliv

What I'd like to talk about is really the biggest problems in the world.

Я хочу поговорити про дійсно найбільші проблеми світу.

I'm not going to talk about "The Skeptical Environmentalist" --

Я не говоритиму про "Скептичного еколога",

probably that's also a good choice.

що, можливо, й на краще.

(Laughter)

(Сміх)

But I am going talk about: what are the big problems in the world?

Але говоритиму ось про що: які серйозні проблеми у світі?

And I must say, before I go on, I should ask every one of you

І, власне, перед тим як я продовжу, я б попросив кожного з вас

to try and get out pen and paper

спробувати і взяти ручку та папір,

because I'm actually going to ask you to help me to look at how we do that.

оскільки я попрошу вас допомогти мені глянути, що у нас вийде.

So get out your pen and paper.

Отже, діставайте ручки та папір.

Bottom line is, there is a lot of problems out there in the world.

Суть у тому, що в світі є багато проблем.

I'm just going to list some of them.

Я лише перелічу деякі з них.

There are 800 million people starving.

800 мільйонів людей страждають від голоду.

There's a billion people without clean drinking water.

Мільярду людей бракує чистої питної води.

Two billion people without sanitation.

2 мільярди людей живуть без каналізації.

There are several million people dying of HIV and AIDS.

Кілька мільйонів людей вмирають від ВІЛ та СНІДу.

The lists go on and on.

Списки продовжуються й продовжуються.

There's two billions of people who will be severely affected by climate change -- so on.

Два мільярди людей сильно постраждають від зміни клімату, і т.д.

There are many, many problems out there.

У світі дуже, дуже багато проблем.

In an ideal world, we would solve them all, but we don't.

В ідеальному світі ми б розв'язали їх усіх, але ми не розв'язуємо.

We don't actually solve all problems.

В реальності ми не розв'язуємо всіх проблем.

And if we do not, the question I think we need to ask ourselves --

І якщо так, то мусимо поставити собі питання -

and that's why it's on the economy session -- is to say,

і саме тому я виступаю на секції економіки - наприклад,

if we don't do all things, we really have to start asking ourselves,

якщо ми не робимо усе, нам справді треба почати питати себе,

which ones should we solve first?

то які проблеми варто розв'язувати насамперед?

And that's the question I'd like to ask you.

Це питання я і хочу поставити вам.

If we had say, 50 billion dollars over the next four years to spend

Якби ми могли витратити 50 мільярдів доларів за наступні 4 роки,

to do good in this world, where should we spend it?

щоб зробити добро для цього світу, на що саме їх витратити?

We identified 10 of the biggest challenges in the world,

Ми визначили десять найбільших проблем у світі,

and I will just briefly read them:

і я лише коротко зачитаю їх:

climate change, communicable diseases, conflicts, education,

клімат, інфекції, конфлікти, освіта,

financial instability, governance and corruption,

фінансова нестійкість, влада та корупція,

malnutrition and hunger, population migration,

недоїдання та голод, міграція населення,

sanitation and water, and subsidies and trade barriers.

каналізація та водопостачання, дотації й торгові бар'єри.

We believe that these in many ways

Ми вважаємо, що цей список багато в чому

encompass the biggest problems in the world.

охоплює найбільші проблеми в світі.

The obvious question would be to ask,

Очевидним питанням було б -

what do you think are the biggest things?

які, на вашу думку, найсерйозніші з них?

Where should we start on solving these problems?

З чого почати розв'язання цих проблем?

But that's a wrong problem to ask.

Але це неправильна постановка питання.

That was actually the problem that was asked in Davos in January.

Це питання, до речі, ставили і в Давосі в січні.

But of course, there's a problem in asking people to focus on problems.

Адже неправильним є просити людей зосередитись на проблемах.

Because we can't solve problems.

Тому що залагодити їх ми не можемо.

Surely the biggest problem we have in the world is that we all die.

Звісно, найбільшою проблемою у світі є те, що ми всі вмираємо.

But we don't have a technology to solve that, right?

Але нема технології подолати це, правда?

So the point is not to prioritize problems,

Тому йдеться не про те, щоб встановити пріоритети щодо проблем,

but the point is to prioritize solutions to problems.

а про те, щоб розставити пріоритети щодо їх розв'язання.

And that would be -- of course that gets a little more complicated.

І це було б... Звісно, так дещо складніше.

To climate change that would be like Kyoto.

Для зміни клімату це було б, як у Кіото.

To communicable diseases, it might be health clinics or mosquito nets.

Для інфекційних хвороб це можуть бути клініки та москітні сітки.

To conflicts, it would be U.N.'s peacekeeping forces, and so on.

Для конфліктів це були б миротворчі війська ООН, і т.д.

The point that I would like to ask you to try to do,

Я хочу вас дещо попросити.

is just in 30 seconds -- and I know this is in a sense

В нас є на це лише 30 секунд - і я розумію, що, до певної міри,

an impossible task -- write down what you think

це неможливо - написати, на вашу думку,

is probably some of the top priorities.

які пріоритети основні.

And also -- and that's, of course, where economics gets evil --

А також - і ось тут економіка показує свою злу натуру -

to put down what are the things we should not do, first.

зазначити, що нам не варто робити першочергово.

What should be at the bottom of the list?

Що повинно бути у кінці списку?

Please, just take 30 seconds, perhaps talk to your neighbor,

Будь ласка, за 30 секунд, можливо порадьтесь із сусідом,

and just figure out what should be the top priorities

і зазначте, що має бути першими пріоритетами

and the bottom priorities of the solutions that we have

та пріоритетами останніми серед рішень,

to the world's biggest issues.

які ми маємо для найбільших проблем світу.

The amazing part of this process -- and of course, I mean,

Найдивовижніше в цьому процесі -

I would love to -- I only have 18 minutes,

це те, що я маю лише 18 хвилин,

I've already given you quite a substantial amount of my time, right?

і я вже віддав вам чимало мого часу, так?

I'd love to go into, and get you to think about this process,

Я б з радістю поринув у це і дав вам можливість обдумати цей процес,

and that's actually what we did.

що, фактично, ми і зробили.

And I also strongly encourage you,

Я також рішуче закликаю вас

and I'm sure we'll also have these discussions afterwards,

і я певен, що потім ми це ще обговоримо,

to think about, how do we actually prioritize?

подумати над тим, як саме ми вибирали.

Of course, you have to ask yourself,

Звісно, вам доведеться спитати себе,

why on Earth was such a list never done before?

а чому такого списку ще не було складено?

And one reason is that prioritization is incredibly uncomfortable.

І одна з причин у тому, що визначати пріоритети - дуже неприємно.

Nobody wants to do this.

Ніхто не хоче цього робити.

Of course, every organization would love to be on the top of such a list.

Авжеж, будь-яка організація бажала б бути першою у цьому списку.

But every organization would also hate to be not on the top of the list.

Однак жодна організація не хотіла б бути в кінці.

And since there are many more not-number-one spots on the list

І оскільки не перших місць у списку значно більше,

than there is number ones, it makes perfect sense

ніж перших, стає абсолютно зрозуміло,

not to want to do such a list.

чому такий список не хотіли робити.

We've had the U.N. for almost 60 years,

ООН існує вже близько 60 років,

yet we've never actually made a fundamental list

однак ми так і не склали основного списку

of all the big things that we can do in the world,

усіх великих речей, які ми можемо зробити,

and said, which of them should we do first?

і не сказали, які з них нам потрібно зробити першими.

So it doesn't mean that we are not prioritizing --

Тобто, це не означає, що ми не розставляємо пріоритети -

any decision is a prioritization, so of course we are still prioritizing,

будь-яке рішення потребує їх встановлення, отже, ми все одно вибираємо,

if only implicitly -- and that's unlikely to be as good

але посередньо - і це не так само добре,

as if we actually did the prioritization,

якби ми свідомо розставили пріоритети,

and went in and talked about it.

і детально їх обговорили.

So what I'm proposing is really to say that we have,

Тобто я маю на увазі, що ми,

for a very long time, had a situation when we've had a menu of choices.

впродовж вже багатьох років, мали ціле меню альтернатив.

There are many, many things we can do out there,

Є дуже багато речей, які ми можемо робити,

but we've not had the prices, nor the sizes.

але не були вказано ні цін, ні розмірів.

We have not had an idea.

Ми гадки про них не мали.

Imagine going into a restaurant and getting this big menu card,

Уявіть собі похід до ресторану, де вам дають товсте меню,

but you have no idea what the price is.

але ви й уявлення не маєте, які ж ціни.

You know, you have a pizza; you've no idea what the price is.

У меню є піца, а ціна до неї не вказана.

It could be at one dollar; it could be 1,000 dollars.

Може бути один долар, а може й тисячу.

It could be a family-size pizza;

Може бути піца велика сімейна,

it could be a very individual-size pizza, right?

а може бути тільки на одного, правда?

We'd like to know these things.

Ми б хотіли знати такі речі.

And that is what the Copenhagen Consensus is really trying to do --

Саме це намагається зробити "Копенгагенський консенсус":

to try to put prices on these issues.

зазначити ціни на такі рішення.

And so basically, this has been the Copenhagen Consensus' process.

І по суті, ось як ми працюємо у "Копенгагенському консенсусі".

We got 30 of the world's best economists, three in each area.

У нас є 30 найкращих у світі економістів, по троє на кожну сферу.

So we have three of world's top economists write about climate change.

Троє світових економістів пишуть для нас про зміни у кліматі.

What can we do? What will be the cost

Що ми можемо зробити? Якою буде ціна,

and what will be the benefit of that?

а якою - вигода?

Likewise in communicable diseases.

Так само і з інфекційними хворобами.

Three of the world's top experts saying, what can we do?

Троє провідних експертів світу розказують, що ми можемо зробити?

What would be the price?

Якою буде ціна?

What should we do about it, and what will be the outcome?

Що нам варто для цього зробити, і яким буде результат?

And so on.

І так далі.

Then we had some of the world's top economists,

Потім ми зібрали провідних економістів,

eight of the world's top economists, including three Nobel Laureates,

вісім провідних економістів світу, зокрема трьох нобелівських лауреатів,

meet in Copenhagen in May 2004.

у Копенгагені в травні 2004 р.

We called them the "dream team."

Ми назвали їх "Командою мрії".

The Cambridge University prefects decided to call them

В Кембриджському університеті їх вирішили назвати

the Real Madrid of economics.

"Реал Мадрид економічної науки".

That works very well in Europe, but it doesn't really work over here.

Що для Європи звучить сильно. Не як тут.

And what they basically did was come out with a prioritized list.

І що власне вони зробили, так це створили список пріоритетів.

And then you ask, why economists?

І тут ви можете спитати, чому економісти?

And of course, I'm very happy you asked that question -- (Laughter) --

І я дуже радий, що ви це спитали - (Сміх) -

because that's a very good question.

тому що це дуже правильне питання.

The point is, of course, if you want to know about malaria,

Річ у тім, що коли вам треба дізнатись про малярію,

you ask a malaria expert.

ви спитаєте експерта цієї сфери.

If you want to know about climate, you ask a climatologist.

Про клімат ви спитаєте кліматолога.

But if you want to know which of the two you should deal with first,

Але якщо ви хочете вирішити, яке з двох питань вибрати першим,

you can't ask either of them, because that's not what they do.

ви не можете спитати жодного з них, бо не цим вони займаються.

That is what economists do.

Цим займаються економісти.

They prioritize.

Пріоритети - це їхнє.

They make that in some ways disgusting task of saying, which one should we do first,

Вони роблять це дещо огидне завдання, повідомляючи, що варто зробити першим,

and which one should we do afterwards?

а що варто зробити після того.

So this is the list, and this is the one I'd like to share with you.

І ось той список, яким я і хочу поділитись з вами.

Of course, you can also see it on the website,

Звісно, всі можуть побачити його на сайті,

and we'll also talk about it more, I'm sure, as the day goes on.

і ми також більше поговоримо про нього впродовж цього дня.

They basically came up with a list where they said

Вони створили список, в якому зазначили

there were bad projects -- basically, projects

погані проекти - в основному, проекти,

where if you invest a dollar, you get less than a dollar back.

у які інвестувавши долар, отримаєш менше долара.

Then there's fair projects, good projects and very good projects.

Потім ідуть достойні проекти, хороші та дуже хороші.

And of course, it's the very good projects we should start doing.

І ясно, що починати треба з дуже хороших.

I'm going to go from backwards

Я почну з кінця списку,

so that we end up with the best projects.

і таким чином ми підійдемо до найкращих.

These were the bad projects.

Такими були погані проекти.

As you might see the bottom of the list was climate change.

Як бачите, в кінці списку була зміна клімату.

This offends a lot of people, and that's probably one of the things

Це дратує багатьох людей, і, можливо, тому

where people will say I shouldn't come back, either.

мені скажуть не повертатись до цього.

And I'd like to talk about that, because that's really curious.

А я хочу тут зупинитись - це ж дуже цікаво.

Why is it it came up?

Чому так сталось?

And I'll actually also try to get back to this

І я таки спробую повернутись до цього,

because it's probably one of the things

бо, скоріш за все, це одне з того,

that we'll disagree with on the list that you wrote down.

з чим ви не погоджуєтесь у ваших списках.

The reason why they came up with saying that Kyoto --

Чому вони припустили, що Кіото -

or doing something more than Kyoto -- is a bad deal

чи спроби більші, ніж у Кіото - це невдача?

is simply because it's very inefficient.

Тому, що то дуже неефективно.

It's not saying that global warming is not happening.

Це не означає, що змін у кліматі нема.

It's not saying that it's not a big problem.

Це не означає, що проблема не серйозна.

But it's saying that what we can do about it

Означає це тільки те, що зробити для цього

is very little, at a very high cost.

можна дуже мало при великих затратах.

What they basically show us, the average of all macroeconomic models,

Вони показують нам, на основі середнього макроекономічного значення,

is that Kyoto, if everyone agreed, would cost about 150 billion dollars a year.

що проект у Кіото, якби всі погодились, коштував би 150 млрд доларів на рік.

That's a substantial amount of money.

Це значна сума коштів.

That's two to three times the global development aid

Це в 2-3 рази більше за суму на розвиток,

that we give the Third World every year.

яку ми даємо країнам 3-го світу щороку.

Yet it would do very little good.

А користі від цих затрат дуже мало.

All models show it will postpone warming for about six years in 2100.

Всі моделі показують, що ці затрати відтермінують потепління на 6 років у 2100.

So the guy in Bangladesh who gets a flood in 2100 can wait until 2106.

Тобто, бангладешець, якого настигне повінь у 2100 році, міг би дочекатись 2106-го.

Which is a little good, but not very much good.

Що доволі добре, але не дуже добре.

So the idea here really is to say, well, we've spent a lot of money doing a little good.

Тобто йдеться про те, що ми витратили багато, а досягнули мало.

And just to give you a sense of reference,

І просто щоб ви могли порівняти,

the U.N. actually estimate that for half that amount,

за підрахунками ООН, за половину тієї суми,

for about 75 billion dollars a year,

за близько 75 млрд доларів у рік,

we could solve all major basic problems in the world.

ми б могли розв'язати всі основні проблеми у світі.

We could give clean drinking water, sanitation, basic healthcare

Ми б могли надати чисту питну воду, каналізацію, базову медицину

and education to every single human being on the planet.

та освіту всім без винятку людям на планеті.

So we have to ask ourselves, do we want to spend twice the amount

Тому ми повинні спитати себе, чи ми хочемо витрачати вдвічі більше

on doing very little good?

на щось непогане?

Or half the amount on doing an amazing amount of good?

Чи вдвічі менше на щось дивовижно хороше?

And that is really why it becomes a bad project.

І ось чому це стало поганим проектом.

It's not to say that if we had all the money in the world, we wouldn't want to do it.

Я не кажу, що ми не робили б цього, якби мали усі гроші світу.

But it's to say, when we don't, it's just simply not our first priority.

Мається на увазі, що при відсутності усіх грошей світу, це просто не пріоритет.

The fair projects -- notice I'm not going to comment on all these --

Достойні проекти - ви помітили, що я не буду коментувати кожен -

but communicable diseases, scale of basic health services -- just made it,

але інфекційні хвороби, основні медичні послуги ледь увійшли сюди,

simply because, yes, scale of basic health services is a great thing.

просто оскільки, так, медичне обслуговування - дуже важлива річ.

It would do a lot of good, but it's also very, very costly.

Це б принесло багато користі, але це також дуже, дуже дорого.

Again, what it tells us is suddenly

Знову ж таки, це раптом приводить нас

we start thinking about both sides of the equation.

до думки про обидві сторони рівняння.

If you look at the good projects, a lot of sanitation and water projects came in.

Якщо ви подивитесь на хороші проекти, то багато серед них про каналізацію та воду.

Again, sanitation and water is incredibly important,

Звісно, ці два питання - неймовірно важливі,

but it also costs a lot of infrastructure.

але це також потребує великих вкладень в інфраструктуру.

So I'd like to show you the top four priorities

Тепер я покажу вам основні чотири проекти,

which should be at least the first ones that we deal with

якими нам варто зайнятись в першу чергу,

when we talk about how we should deal with the problems in the world.

якщо ми говоримо про те, як залагоджувати світові проблеми.

The fourth best problem is malaria -- dealing with malaria.

Четвертим серед найкращих проектів є малярія - як побороти малярію.

The incidence of malaria is about a couple of [million] people get infected every year.

Справа в тому, що малярією заражається близько двох мільярдів людей у рік.

It might even cost up towards a percentage point of GDP

Це може навіть коштувати до одного процентного пункту ВНП

every year for affected nations.

країнам, де хворіють на малярію, щороку.

If we invested about 13 billion dollars over the next four years,

Якби ми інвестували близько 13 млрд доларів за наступні 4 роки,

we could bring that incidence down to half.

ми б знизили захворюваність вдвічі.

We could avoid about 500,000 people dying,

Ми могли б зберегти життя близько півмільйону людей,

but perhaps more importantly, we could avoid about a [million] people

і, що найважливіше, вберегти майже мільярд людей

getting infected every year.

щороку від зараження.

We would significantly increase their ability

Ми б значно підвищили їхню здатність

to deal with many of the other problems that they have to deal with --

боротись з багатьма іншими проблемами, з якими вони стикаються -

of course, in the long run, also to deal with global warming.

і звісно, згодом, боротись із тим же глобальним потеплінням.

This third best one was free trade.

Третій серед найкращих проектів стосувався вільної торгівлі.

Basically, the model showed that if we could get free trade,

По суті, модель показала, що якби ми створили вільну торгівлю,

and especially cut subsidies in the U.S. and Europe,

особливо урізавши субсидії в США та Європі,

we could basically enliven the global economy

ми змогли б додати світовій економіці

to an astounding number of about 2,400 billion dollars a year,

вражаючу суму - близько 2 400 млрд доларів на рік,

half of which would accrue to the Third World.

половина якої належала б країнам третього світу.

Again, the point is to say that we could actually pull

Знову ж таки, можна сказати, що ми могли б витягнути

two to three hundred million people out of poverty,

200-300 мільйонів людей з бідності

very radically fast, in about two to five years.

за радикально швидкий термін, від 2 до 5 років.

That would be the third best thing we could do.

Це третє найкраще, що ми могли б зробити.

The second best thing would be to focus on malnutrition.

Другим найкращим було б зосередитись на недостатньому харчуванні.

Not just malnutrition in general, but there's a very cheap way

І не тільки на самому недоїданні, а й на вкрай дешевому способі

of dealing with malnutrition, namely, the lack of micronutrients.

боротьби з недоїданням, а саме - на нестачі мікроелементів.

Basically, about half of the world's population is lacking in

По суті, близько половині населення світу

iron, zinc, iodine and vitamin A.

бракує в їжі заліза, йоду та вітаміну А.

If we invest about 12 billion dollars,

Якщо ми інвестуємо близько 12 млрд доларів,

we could make a severe inroad into that problem.

нам вдасться позбутися цієї проблеми.

That would be the second best investment that we could do.

Це друге найкраще вкладення коштів, яке ми могли б зробити.

And the very best project would be to focus on HIV/AIDS.

А найкращим проектом було б зосередитись на ВІЛ/СНІДі.

Basically, if we invest 27 billion dollars over the next eight years,

Власне, якщо ми вкладемо 27 млрд доларів впродовж наступних восьми років,

we could avoid 28 new million cases of HIV/AIDS.

ми можемо уникнути 28 мільйонів нових випадків захворювання на ВІЛ/СНІД.

Again, what this does and what it focuses on is saying

Знову ж таки, проект показує нам,

there are two very different ways that we can deal with HIV/AIDS.

що є два дуже різні способи боротьби з ВІЛ/СНІД.

One is treatment; the other one is prevention.

Один з них - лікування, інший - запобігання.

And again, in an ideal world, we would do both.

І знову, в ідеальному світі, ми могли б робити і те, і інше.

But in a world where we don't do either, or don't do it very well,

Але у світі, де ми цього не робимо, або робимо не дуже добре,

we have to at least ask ourselves where should we invest first.

нам потрібно принаймні спитати себе, куди вкладати гроші спочатку.

And treatment is much, much more expensive than prevention.

А лікування у стократ дорожче за профілактику.

So basically, what this focuses on is saying, we can do a lot more

Тобто, це акцентує увагу на тому, що ми можемо зробити набагато більше,

by investing in prevention.

інвестуючи у профілактику.

Basically for the amount of money that we spend,

По суті, завдяки сумі, яку ми витратимо,

we can do X amount of good in treatment,

ми можемо досягти енну кількість результатів у лікуванні,

and 10 times as much good in prevention.

але в 10 разів більше - в профілактиці.

So again, what we focus on is prevention rather than treatment,

Знову ж таки, ми в першу чергу віддаємо перевагу запобіганню,

at first rate.

а не лікуванню.

What this really does is that it makes us think about our priorities.

І все це змушує нас задуматись над пріоритетами.

I'd like to have you look at your priority list and say,

Я б попросив вас поглянути на ваші списки і сказати,

did you get it right?

чи у вас вийшло так само?

Or did you get close to what we came up with here?

Чи ваш порядок вийшов близьким до нашого?

Well, of course, one of the things is climate change again.

Звісно, одне з важливих питань, знову ж таки, зміна клімату.

I find a lot of people find it very, very unlikely that we should do that.

Я знаю багатьох, хто дуже сумнівається, чи варто цим займатись.

We should also do climate change,

Але питанням клімату теж треба займатись,

if for no other reason, simply because it's such a big problem.

щонайменше тому, що це дуже велика проблема.

But of course, we don't do all problems.

Але, звісно, розв'язати всі проблеми ми не можемо.

There are many problems out there in the world.

У світі сила-силенна проблем.

And what I want to make sure of is, if we actually focus on problems,

А я ж хочу переконатись у тому, що серед них усіх

that we focus on the right ones.

ми виберемо найнеобхідніші.

The ones where we can do a lot of good rather than a little good.

Ті, для подолання яких ми зможемо зробити багато, а не мало.

And I think, actually -- Thomas Schelling,

І я думаю... Власне, Томас Шеллінґ,

one of the participants in the dream team, he put it very, very well.

один із учасників "Команди мрії", правильно сказав.

One of things that people forget, is that in 100 years,

Люди забувають одну річ: через 100 років -

when we're talking about most of the climate change impacts will be,

і саме тоді ми очікуємо побачити найбільші кліматичні зміни -

people will be much, much richer.

люди будуть значно, значно багатші.

Even the most pessimistic impact scenarios of the U.N.

Навіть згідно з найпесимістичнішими сценаріями від ООН,

estimate that the average person in the developing world in 2100

середньостатистичний житель країни, що розвивається, у 2100 році

will be about as rich as we are today.

буде не біднішим за нас сьогодні.

Much more likely, they will be two to four times richer than we are.

Ще ймовірніше, що вони будуть у 2-4 рази багатші за нас.

And of course, we'll be even richer than that.

І, звісно, ми будемо ще багатші за них.

But the point is to say, when we talk about saving people,

Але ось що варто зауважити, коли ми говоримо про порятунок людей,

or helping people in Bangladesh in 2100,

або допомогу людям Бангладешу у 2100 році,

we're not talking about a poor Bangladeshi.

ми не говоримо про бідного бангладешця.

We're actually talking about a fairly rich Dutch guy.

А говоримо про доволі багатого данця.

And so the real point, of course, is to say,

Отже питання, власне, в тому,

do we want to spend a lot of money helping a little,

чи хочемо ми витратити багато грошей, щоб через 100 років

100 years from now, a fairly rich Dutch guy?

допомогти доволі багатому данцю?

Or do we want to help real poor people, right now, in Bangladesh,

Чи ми хочемо допомогти вже тепер дійсно бідним людям Бангладешу,

who really need the help, and whom we can help very, very cheaply?

які справді потребують допомоги, і яким можна допомогти дешево?

Or as Schelling put it, imagine if you were a rich -- as you will be --

Або ж, як сказав Шеллінґ, уявіть себе багатієм - а ви ним і будете -

a rich Chinese, a rich Bolivian, a rich Congolese, in 2100,

багатим китайцем, багатим болівійцем, багатим конголезцем, у 2100 році,

thinking back on 2005, and saying, "How odd that they cared so much

який згадує 2005 рік і каже: "Як дивно, що вони так сильно

about helping me a little bit through climate change,

намагались запобігти зміні клімату, щоб зовсім трохи мені допомогти,

and cared so fairly little about helping my grandfather

і так мало намагались допомогти моєму дідусю

and my great grandfather, whom they could have helped so much more,

і моєму прадіду, яким вони могли допомогти значно більше,

and who needed the help so much more?"

і кому допомога була потрібна у десять разів більше?"

So I think that really does tell us why it is

Тому я думаю, саме тому

we need to get our priorities straight.

нам потрібні правильні пріоритети.

Even if it doesn't accord to the typical way we see this problem.

Навіть якщо це не відповідає нашому уявленню про цю проблему.

Of course, that's mainly because climate change has good pictures.

А це, звісно, через те, що проблему клімату гарно зображають.

We have, you know, "The Day After Tomorrow" -- it looks great, right?

У нас є фільм "Післязавтра" - виглядає чудово, правда?

It's a good film in the sense that

Непоганий фільм,

I certainly want to see it, right, but don't expect Emmerich

я хочу його подивитись, але не сподівайтесь, що Еммеріх

to cast Brad Pitt in his next movie

зніматиме в своєму наступному фільмі Бреда Пітта,

digging latrines in Tanzania or something. (Laughter)

який копає туалети в Танзанії. (Сміх)

It just doesn't make for as much of a movie.

Просто це не зробить фільм видовищним.

So in many ways, I think of the Copenhagen Consensus

Тому я й сприймаю нашу організацію

and the whole discussion of priorities

та усю дискусію про пріоритети

as a defense for boring problems.

як оборону від нудних проблем.

To make sure that we realize it's not about making us feel good.

Щоб ми усвідомили - ми робимо це не для заспокоєння власної душі.

It's not about making things that have the most media attention,

І справа не в тому, щоб робити речі, які найбільше приваблюють увагу ЗМІ,

but it's about making places where we can actually do the most good.

а в тому, щоб робити найбільше добра там, де воно дійсно треба.

The other objections, I think, that are important to say,

Інші заперечення, про які, я думаю, варто сказати,

is that I'm somehow -- or we are somehow -- positing a false choice.

полягають в тому, що я - або ми - кладемо в основу неправильний вибір.

Of course, we should do all things,

Звісно, нам треба справлятись з усім,

in an ideal world -- I would certainly agree.

в ідеальних умовах я б з вами погодився.

I think we should do all things, but we don't.

Так, треба робити все, але ж ми не робимо.

In 1970, the developed world decided we were going to spend

У 1970 році розвинуті країни вирішили, що тепер будуть витрачати

twice as much as we did, right now, than in 1970, on the developing world.

на країни, що розвиваються, вдвічі більше, ніж у 1970 році.

Since then our aid has halved.

Відтоді наша допомога вдвічі зменшилась.

So it doesn't look like we're actually on the path

Тому не схоже на те, що ми на шляху до

of suddenly solving all big problems.

залагодження усіх проблем.

Likewise, people are also saying, but what about the Iraq war?

Так само люди кажуть, а як щодо війни в Іраку?

You know, we spend 100 billion dollars --

Знаєте, ми витрачаємо 100 млрд доларів -

why don't we spend that on doing good in the world?

чому не витратити їх на добро для світу?

I'm all for that.

Я тільки "за" це.

If any one of you guys can talk Bush into doing that, that's fine.

Якби ж тільки хтось переконав Буша так зробити.

But the point, of course, is still to say,

Але, знову ж таки, треба зауважити,

if you get another 100 billion dollars,

якби ми отримали ще 100 млрд доларів,

we still want to spend that in the best possible way, don't we?

ми б усе одно хотіли витратити їх якнайкраще, чи не так?

So the real issue here is to get ourselves back

Тому проблема саме в тому, щоб зупинитись

and think about what are the right priorities.

і подумати над правильними пріоритетами.

I should just mention briefly, is this really the right list that we got out?

Я лише коротко зауважу, а чи справді у нас вийшов правильний список?

You know, when you ask the world's best economists,

Знаєте, коли ви питаєте найкращих світових економістів,

you inevitably end up asking old, white American men.

це те саме, що ви питаєте старих, білих американців.

And they're not necessarily, you know,

А вони не обов'язково, знаєте,

great ways of looking at the entire world.

правильно дивляться на увесь світ.

So we actually invited 80 young people from all over the world

Тому ми запросили 80 молодих людей з різних куточків світу

to come and solve the same problem.

приїхати і також скласти цей список.

The only two requirements were that they were studying at the university,

Єдиними вимогами було навчання в університеті

and they spoke English.

та володіння англійською мовою.

The majority of them were, first, from developing countries.

Більшість з них були з країн, що розвиваються.

They had all the same material but they could go vastly

У них були ті ж вихідні дані, але вони вміли широко мислити,

outside the scope of discussion, and they certainly did,

виходити за межі дискусії, і вони так і мислили,

to come up with their own lists.

складаючи власні списки.

And the surprising thing was that the list was very similar --

Їхній список був на диво схожий на наш,

with malnutrition and diseases at the top

де на перших місцях були недостатнє харчування та хвороби,

а на останньому - зміна клімату.

and climate change at the bottom.

We've done this many other times.

Ми не раз таке влаштовували.

There's been many other seminars and university students, and different things.

Було ще багато інших семінарів, студентів та різних питань.

They all come out with very much the same list.

У них у всіх виходив дуже подібний список.

And that gives me great hope, really, in saying that I do believe

І це дає мені надію,

that there is a path ahead to get us to start thinking about priorities,

що попереду є той шлях, на якому ми почнемо думати про пріоритети,

and saying, what is the important thing in the world?

і спитаємо, що є найважливішим у світі?

Of course, in an ideal world, again we'd love to do everything.

Звісно, в ідеальному світі ми б залюбки зробили все.

But if we don't do it, then we can start thinking about where should we start?

Але якщо ми не можемо всього зробити, тоді нам треба подумати, з чого почати.

I see the Copenhagen Consensus as a process.

"Копенгагенський консенсус" - це процес.

We did it in 2004,

Ми створили його у 2004 році

and we hope to assemble many more people,

і хочемо зібрати людей,

getting much better information for 2008, 2012.

які отримуватимуть значно кращу інформацію у 2008, 2012 роках.

Map out the right path for the world --

Скласти план правильного шляху для світу

but also to start thinking about political triage.

і водночас задуматись над визначенням пріоритетів у політичних рішеннях.

To start thinking about saying, "Let's do

Почати думати таким чином: "Робімо не те,

not the things where we can do very little at a very high cost,

що матиме малий результат при великих затратах,

not the things that we don't know how to do,

не те, що ми не знаємо, як робити,

but let's do the great things where we can do an enormous

а робімо те, що принесе дуже багато добра

amount of good, at very low cost, right now."

при дуже малих затратах, вже тепер".

At the end of the day, you can disagree

Можливо, врешті-решт, ви не погодитесь

with the discussion of how we actually prioritize these,

з тим, як саме ми розставляємо пріоритети,

but we have to be honest and frank about saying,

але нам треба бути чесними та відвертими, аби сказати -

if there's some things we do, there are other things we don't do.

є те, що ми робимо, і є те, що не робимо.

If we worry too much about some things,

Якщо ми сильно переживаємо про щось одне,

we end by not worrying about other things.

то припиняємо хвилюватись про щось інше.

So I hope this will help us make better priorities,

Сподіваюсь, це допоможе нам правильно обирати

and think about how we better work for the world.

і розуміти, як краще працювати для світу.

Thank you.

Дякую.