Daniele Quercia: Happy maps

Перекладач: Hanna Leliv Утверджено: Khrystyna Romashko

I have a confession to make.

Мушу в дечому зізнатись.

As a scientist and engineer, I've focused on efficiency for many years.

Я - науковець та інженер і вже багато років досліджую проблему ефективності.

But efficiency can be a cult,

Але з ефективності, буває, роблять культ,

and today I'd like to tell you about a journey

тому сьогодні я розповім вам про те,

that moved me out of the cult and back to a far richer reality.

як мені вдалось перейти від культу до набагато різноманітнішої реальності.

A few years ago, after finishing my Ph.D. in London, I moved to Boston.

Кілька років тому, закінчивши аспірантуру в Лондоні, я перебрався до Бостона.

I lived in Boston and worked in Cambridge.

Я жив у Бостоні й працював у Кембриджі.

I bought a racing bicycle that summer,

Того літа я купив собі велосипед

and I bicycled every day to work.

і щодня їздив ним на роботу.

To find my way, I used my phone.

Маршрут я склав за допомогою телефона.

It sent me over Mass. Ave., Massachusetts Avenue,

Він вів мене вздовж Массачусетської авеню,

the shortest route from Boston to Cambridge.

найкоротшим маршрутом з Бостона до Кембриджа.

But after a month

Цілий місяць я щодня їздив

that I was cycling every day on the car-packed Mass. Ave.,

велосипедом Массачусетською авеню, де все було заставлено автомобілями.

I took a different route one day.

Але якось я поїхав іншим маршрутом.

I'm not entirely sure why I took a different route that day, a detour.

Не знаю, чому того дня мені закортіло змінити звичний шлях.

I just remember a feeling of surprise;

Але я добре пам'ятаю, як я здивувався,

surprise at finding a street with no cars,

коли виїхав на вулицю, де не було жодної автівки.

as opposed to the nearby Mass. Ave. full of cars;

Та вулиця простягалась паралельно до Массачусетської авеню.

surprise at finding a street draped by leaves and surrounded by trees.

Я не повірив своїм очам, коли побачив вулицю, обабіч якої зеленіли дерева.

But after the feeling of surprise, I felt shame.

Але на зміну подиву прийшло відчуття сорому.

How could I have been so blind?

Як я міг бути таким сліпим?

For an entire month,

Цілісінький місяць

I was so trapped in my mobile app

я не зводив очей з програми в своєму телефоні,

that a journey to work became one thing only:

і для мене дорога на роботу означала тільки одне:

the shortest path.

найкоротший маршрут.

In this single journey, there was no thought

Мені й на думку не спадало, що при цьому можна

of enjoying the road,

насолоджуватись дорогою,

no pleasure in connecting with nature,

переживати приємне відчуття єднання з природою,

no possibility of looking people in the eyes.

зазирати людям в очі.

And why?

Чому так сталось?

Because I was saving a minute out of my commute.

Бо я хотів якомога швидше добратись на роботу, не згаявши ні хвилини.

Now let me ask you: Am I alone here?

А тепер скажіть - хіба я один такий?

How many of you have never used a mapping app for finding directions?

Хто з вас ніколи не користувався програмою, яка прокладає маршрути?

Most of you, if not all, have.

Більшість з вас, якщо не всі, користувались нею.

And don't get me wrong -- mapping apps are the greatest game-changer

Зрозумійте мене правильно: програми-навігатори - чудові,

for encouraging people to explore the city.

бо вони заохочують людей досліджувати місто.

You take your phone out and you know immediately where to go.

Ви витягаєте з кишені телефон і відразу ж знаєте, куди треба йти.

However, the app also assumes

Утім, програма припускає,

there are only a handful of directions to the destination.

що до вашого пункту призначення можна дістатись лише кількома шляхами.

It has the power to make those handful of directions

І змушує вас обрати

the definitive direction to that destination.

якийсь один із них.

After that experience, I changed.

Збагнувши це, я змінився.

I changed my research from traditional data-mining

Я перестав займатися тільки збором даних

to understanding how people experience the city.

і захотів зрозуміти, як люди сприймають своє місто.

I used computer science tools

За допомогою інформаційних технологій

to replicate social science experiments at scale, at web scale.

я відтворив соціологічні експерименти в масштабі Інтернету.

I became captivated by the beauty and genius

Я захопився красою й геніальністю

of traditional social science experiments

традиційних соціологічних експериментів,

done by Jane Jacobs, Stanley Milgram, Kevin Lynch.

що їх проводили Джейн Джейкобс, Стенлі Мілґрем, Кевін Лінч.

The result of that research has been the creation of new maps,

У результаті цього дослідження ми створили нові карти,

maps where you don't only find the shortest path, the blue one,

які показують не лише найкоротший маршрут - синього кольору,

but also the most enjoyable path,

а й найприємніший -

the red one.

він позначений червоним.

How was that possible?

Як нам це вдалося?

Einstein once said,

Якось Ейнштейн сказав:

"Logic will get you from A to B.

"Логіка може привести від пункту А до пункту Б.

Imagination will take you everywhere."

А уява - куди завгодно".

So with a bit of imagination,

Отож, увімкнувши уяву,

we needed to understand

ми вирішили дослідити,

which parts of the city people find beautiful.

які райони міста жителі вважають найгарнішими.

At the University of Cambridge, with colleagues,

Ми з колегами з Кембриджського університету

we thought about this simple experiment.

придумали простенький експеримент.

If I were to show you these two urban scenes,

Якби я показав вам ось такі дві сцени з міського життя

and I were to ask you which one is more beautiful,

і запитав, яку з них ви вважаєте привабливішою,

which one would you say?

що б ви відповіли?

Don't be shy.

Не соромтесь.

Who says A? Who says B?

Хто за "А"? Хто за "Б"?

Brilliant.

Прекрасно.

Based on that idea,

На основі цієї ідеї

we built a crowdsourcing platform,

ми запустили платформу для гуртодії,

a web game.

мережеву гру.

Players are shown pairs of urban scenes,

Гравці бачать два зображення міського ландшафту

and they're asked to choose which one is more beautiful, quiet and happy.

і мають вибрати, яке з них гарніше, затишніше й щасливіше.

Based on thousands of user votes,

Тисячі людей залишають свої голоси,

then we are able to see where consensus emerges.

а тоді ми аналізуємо результати.

We are able to see which are the urban scenes

Ми бачимо, де саме

that make people happy.

люди почуваються щасливими.

After that work, I joined Yahoo Labs,

Після цього я почав співпрацювати з лабораторією Yahoo Labs.

and I teamed up with Luca and Rossano,

Разом із Лукою та Россано

and together, we aggregated those winning locations in London

ми склали перелік місцин у Лондоні, що набрали найбільше голосів,

to build a new map of the city,

і склали нову карту міста,

a cartography weighted for human emotions.

що поєднала міський ландшафт з людськими емоціями.

On this cartography, you're not only able to see and connect

На цій карті можна не тільки прокласти

from point A to point B the shortest segments,

найкоротший маршрут з пункту А до пункту Б,

but you're also able to see the happy segment,

а й вибрати щасливий,

the beautiful path, the quiet path.

гарний або спокійний шлях.

In tests, participants found the happy, the beautiful, the quiet path

Учасники експерименту казали, що щасливий, гарний і спокійний шляхи

far more enjoyable than the shortest one,

набагато приємніші за найкоротший маршрут,

and that just by adding a few minutes to travel time.

а по часу виходить всього на кілька хвилин довше.

Participants also love to attach memories to places.

Крім того, вони пов'язували місця зі спогадами.

Shared memories -- that's where the old BBC building was;

Спогадами спільними - ось тут раніше був будинок BBC -

and personal memories -- that's where I gave my first kiss.

та особистими - на цьому місці я вперше поцілувався.

They also recalled how some paths smelled and sounded.

Учасники також згадували запахи та звуки, що супроводжували їх на певному маршруті.

So what if we had a mapping tool

А якби створити програму-навігатор,

that would return the most enjoyable routes

яка складала б найприємніші маршрути

based not only on aesthetics

не лише з огляду на міський ландшафт,

but also based on smell, sound, and memories?

а й на основі запаху, звуків і спогадів?

That's where our research is going right now.

Саме над цим ми тепер працюємо.

More generally, my research,

Загалом, мета мого дослідження -

what it tries to do is avoid the danger of the single path,

уникнути загрози єдиного маршруту,

to avoid robbing people of fully experiencing the city in which they live.

не відбирати у людей можливості сповна насолодитись своїм рідним містом.

Walk the path through the park, not through the car park,

Пройдіться парком, а не паркінгом -

and you have an entirely different path.

і ваш маршрут виглядає вже зовсім інакше.

Walk the path full of people you love

Пройдіться вулицею, де можна зустріти приємних вам людей,

and not full of cars,

а не наткнутись на автомобілі -

and you have an entirely different path.

і ваш шлях вже цілком інший.

It's that simple.

Все дуже просто.

I would like to end with this thought:

І на завершення:

do you remember "The Truman Show?"

пам'ятаєте фільм "Шоу Трумана?"

It's a media satire in which a real person

Це сатира на медіа, в якій реальна людина

doesn't know he's living in a fabricated world.

не знає, що вона живе у вигаданому світі.

Perhaps we live in a world fabricated for efficiency.

Можливо, ми всі живемо в світі, де все начебто має бути ефективно.

Look at some of your daily habits,

Задумайтесь над своїми щоденними звичками,

and as Truman did in the movie, escape the fabricated world.

як це зробив герой фільму Труман, втечіть з вигаданого світу.

Why?

Навіщо?

Well, if you think that adventure is dangerous, try routine. It's deadly.

Якщо ви гадаєте, начебто пригоди - небезпечні, спробуйте рутину. Вона смертельна.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)