Tyler DeWitt: Hey science teachers -- make it fun

Translator: Morton Bast Reviewer: Krystian Aparta

Перекладач: serhij hajdaj Утверджено: Anna Dziman

Let me tell you a story.

Дозвольте розповісти вам одну історію.

Я перший рік працюю вчителем фізики у школі,

It's my first year as a new high school science teacher,

and I'm so eager.

і дуже стараюсь.

I'm so excited, I'm pouring myself into my lesson plans.

Я в захваті і вкладаю всю душу в підготовку до занять.

Але потрохи починаю усвідомлювати жахливий факт,

But I'm slowly coming to this horrifying realization

що мої студенти можуть просто нічого не вчити.

that my students just might not be learning anything.

Це трапилось одного дня:

This happens one day:

I'd just assigned my class to read this textbook chapter

я задав учням прочитати розділ з підручника

about my favorite subject in all of biology:

з моєї улюбленої теми в усій біології:

viruses and how they attack.

віруси і методи їх атак.

And so I'm so excited to discuss this with them,

Мені дуже хотілось обговорити цю тему з учнями,

і ось я заходжу і кажу: "Чи може хтось пояснити,

and I come in and I say, "Can somebody please explain

the main ideas and why this is so cool?"

в чому полягає головна ідея і чому це так важливо?"

Настала тиша.

There's silence.

Нарешті, моя краща учениця, дивлячись мені прямо в очі,

Finally, my favorite student, she looks me straight in the eye,

and she says, "The reading sucked."

заявляє: "Матеріал відстійний".

(Laughter)

А далі пояснює: "Ну знаєте,

And then she clarified.

She said, "You know what, I don't mean that it sucks.

це не значить, що він поганий. Це означає, що я нічого з нього не розумію".

I mean I didn't understand a word of it.

It's boring, who cares, and it sucks."

Він нудний, навіть якщо старатись, тобто це відстій".

(Laughter)

І тут співчутливі посмішки

These sympathetic smiles spread all throughout the room now,

почали заповнювати аудиторію,

and I realize that all of my other students are in the same boat,

і я усвідомив, що решта учнів знаходяться на тому ж рівні,

що, можливо, вони навіть законспектували підручник,

that maybe they took notes or memorized definitions from the textbook,

але жоден не розуміє головної ідеї.

but not one of them really understood the main ideas.

Not one of them can tell me why this stuff is so cool,

Жоден з них не може сказати, чому цей матеріал цікавий,

чому це настільки важливо.

why it's so important.

Я повністю розгублений.

I'm totally clueless.

I have no idea what to do next.

У мене немає жодних думок, що робити далі.

So the only thing I can think of is say,

І от, єдина річ до якої мені вдалось додуматись - це сказати:

"Послухайте. Я розповім вам одну історію.

"Listen. Let me tell you a story.

The main characters in the story are bacteria and viruses.

Головними персонажами цієї історії є бактерії і віруси.

These guys are blown up a couple million times.

З кожним вашим подихом ви вдихаєте їх декілька мільйонів.

Справжні бактерії та віруси настільки дрібні,

The real bacteria and viruses are so small

що ми не можемо побачити їх без мікроскопа,

we can't see them without a microscope,

and you guys might know bacteria and viruses

а знаємо ми ці бактерії і віруси через те,

because they both make us sick.

що вони є причиною наших хвороб.

But what a lot of people don't know

Але більшість людей не здогадується про те, що віруси

is that viruses can also make bacteria sick."

можуть також викликати хвороби у бактерій".

Now, the story that I start telling my kids,

Отже, історія, яку я почав розповідати своїм учням,

it starts out like a horror story.

починалась як страшна казка.

Жила-була собі маленька щаслива бактерія.

Once upon a time, there's this happy little bacterium.

Don't get too attached to him.

Сильно до неї не прив'язуйтесь.

(Laughter)

Можливо вона проживає у вашому шлунку

Maybe he's floating around in your stomach

or in some spoiled food somewhere,

або в зіпсованих продуктах деінде,

and all of a sudden, he starts to not feel so good.

але раптом вона стала почуватися трохи зле.

Maybe he ate something bad for lunch.

Можливо вона з'їла щось погане на сніданок,

але події далі розгорталися жахливо -

And then things get really horrible,

as his skin rips apart,

її шкіра репнула і вона побачила вірус,

and he sees a virus coming out from his insides.

який виходить з її нутрощів.

А далі взагалі як у кошмарному сні -

And then it gets horrible when he bursts open

він вибухнув як новорічна хлопавка, і армія вірусів

and an army of viruses floods out from his insides.

полилася з нього.

Якщо -- вдумаймось!! --

"Ouch" is right.

якщо ви бачите таке, а ви є бактерією,

If you see this, and you're a bacterium,

this is like your worst nightmare.

то це видовище для вас гірше будь-якого кошмару.

But if you're a virus and you see this,

Але якщо ви вірус і бачите щось подібне,

ви гордо складаєте руки на грудях і думаєте -

you cross those little legs of yours and you think,

"Ми виграли".

"We rock."

Because it took a lot of crafty work to infect this bacterium.

Адже потрібна була неабияка майстерність, щоб інфікувати цю бактерію.

Ось що мало статись.

Here's what had to happen.

Вірус пробрався всередину бактерії

A virus grabbed onto a bacterium

and it slipped its DNA into it.

і підсунув їй свою ДНК.

Наступним кроком ДНК вірус утворив структуру,

The next thing is that virus DNA made stuff

яка замінила ДНК бактерії.

that chopped up the bacteria DNA.

А коли ми витіснили ДНК бактерію,

And now that we've gotten rid of the bacteria DNA,

ДНК вірус отримує контроль над клітиною

the virus DNA takes control of the cell

and it tells it to start making more viruses.

і дає їй команду виробляти більше вірусів.

Because, you see, DNA is like a blueprint

Як ви, мабуть, знаєте, ДНК - це схема,

that tells living things what to make.

яка вказує живому організму, що він має робити.

Тобто, це виглядає ніби ми прокрались на автомобільний завод

So this is kind of like going into a car factory

and replacing the blueprints with blueprints for killer robots.

і замінили схеми автомобілів на схеми роботів-кілерів.

The workers still come the next day, they do their job,

Робітники приходять наступного дня, виконують свою роботу,

but they're following different instructions.

але дотримуються зовсім інших інструкцій.

So replacing the bacteria DNA with virus DNA

Точно так і заміна ДНК бактерії на ДНК вірус

перетворює бактерію на фабрику з виробництва вірусів -

turns the bacteria into a factory for making viruses --

that is, until it's so filled with viruses that it bursts.

тобто, допоки вона настільки заповниться вірусами, що просто вибухне.

Але це не єдиний спосіб, яким віруси вражають бактерії.

But that's not the only way that viruses infect bacteria.

Some are much more crafty.

Існують більш витончені методи.

(Laughter)

When a secret agent virus infects a bacterium,

Коли віруси-шпигуни інфікують бактерію,

вони поводяться як секретні агенти.

they do a little espionage.

Here, this cloaked, secret agent virus

А саме, вірус-шпигун вживлює свою ДНК у клітину бактерії,

is slipping his DNA into the bacterial cell,

but here's the kicker:

але далі - фокус: він не робить нічого шкідливого, принаймні спочатку.

It doesn't do anything harmful -- not at first.

Instead, it silently slips into the bacteria's own DNA,

Навпаки, він проникає до ДНК бактерії

and it just stays there like a terrorist sleeper cell,

і просто залишається там як замаскований терористичний осередок,

waiting for instructions.

очікуючи на інструкції.

And what's interesting about this is now, whenever this bacteria has babies,

А найцікавіше у цьому всьому - коли бактерія має діток,

the babies also have the virus DNA in them.

то вони вже несуть у собі ДНК вірусу.

Таким чином, ми отримали велике сімейство бактерій

So now we have a whole extended bacteria family,

filled with virus sleeper cells.

заповнене поки що неактивними клітинами вірусу.

They're just happily living together until a signal happens

Вони просто щасливо живуть разом, допоки не прийде сигнал,

and bam! -- all of the DNA pops out.

і тут - БАХ - уся ДНК спрацьовує.

It takes control of these cells, turns them into virus-making factories,

Вона бере контроль над цими клітинами, перетворюючи їх на вірусо-продукуючі фабрики,

and they all burst,

і вони всі вибухають,

a huge, extended bacteria family,

уся ця величезна сім'я бактерій,

all dying with viruses spilling out of their guts,

всі вони гинуть, розсипаючи віруси зі свого черева,

the viruses taking over the bacterium.

віруси беруть верх над бактеріями.

So now you understand how viruses can attack cells.

Таким чином, зараз ви розумієте, як віруси можуть атакувати клітини.

Існує два шляхи: зліва той, що зветься літичним,

There are two ways:

On the left is what we call the lytic way,

where the viruses go right in and take over the cells.

коли віруси прямо проникають в клітину і беруть контроль над нею.

On the [right] is the lysogenic way

Справа - лізогенний шлях,

that uses secret agent viruses.

коли діють віруси-шпигуни.

Отже, цей матеріал не настільки складний, правда ж?

So this stuff is not that hard, right?

And now all of you understand it.

І зараз всі ви зрозуміли його.

But if you've graduated from high school,

Але якщо ви закінчували школу,

I can almost guarantee you've seen this information before.

я можу з великою впевненістю сказати, що ви вже стикались з цією інформацією.

But I bet it was presented in a way that it didn't exactly stick in your mind.

І тримаю парі, що вона була подана так,

що в голові нічого не лишилось.

So when my students were first learning this,

Так чому ж, коли мої учні вперше вчили це,

why did they hate it so much?

чому вони незлюбили цей матеріал?

Цьому є декілька причин.

Well, there were a couple of reasons.

По-перше, я можу гарантувати, що їхні підручники

First of all, I can guarantee you

you that their textbooks didn't have secret agent viruses,

не містили вірусів-шпигунів, так само як і страшних історій.

and they didn't have horror stories.

You know, in the communication of science,

Розумієте, наукові тексти

there is this obsession with seriousness.

тяжіють до серйозності.

It kills me. I'm not kidding.

Це вбиває мене. Я не жартую.

I used to work for an educational publisher,

Якось я працював для освітнього видавництва,

і як автора мене попередили, щоб я ніколи не використовував історії,

and as a writer, I was always told never to use stories

or fun, engaging language,

жарти, чи цікаве мовлення,

because then my work might not be viewed as "serious" and "scientific."

тому що тоді мої твори не можуть розглядатись

як "серйозні" і "наукові".

Справді? Виглядає ніби Бог заборонив комусь отримувати задоволення,

I mean, because God forbid somebody have fun

коли вони займаються наукою.

when they're learning science.

So we have this field of science that's all about slime

Але ж ми маємо область науки про слиз

and color changes.

і зміни кольорів. Ось дивіться.

Check this out.

І, звичайно, тут є, як і має бути у гарного вченого

And then we have, of course, as any good scientist has to have ...

цілий вибух.

explosions!

But if a textbook seems too much fun,

Проте, якщо підручник занадто веселий -

it's somehow unscientific.

він якийсь наче й ненауковий.

Now another problem

Іншою проблемою є те,

was that the language in their textbook was truly incomprehensible.

що мова сучасних підручників є дійсно малозрозумілою.

If we want to summarize that story that I told you earlier,

Наприклад, щоб підсумувати ту історію, що була розказана раніше,

we could start by saying,

ми маємо сказати щось таке:

"Таким чином, віруси поширюють себе,

"These viruses make copies of themselves

by slipping their DNA into a bacterium."

замінюючи ДНК бактерії своєю ДНК ".

А в підручнику це буде виглядати приблизно так:

The way this showed up in the textbook, it looked like this:

"Bacteriophage replication is initiated

"Реплікація бактеріофага починається

through the introduction of viral nucleic acid into a bacterium."

із введення нуклеїнової кислоти віруса

всередину бактерії".

That's great, perfect for 13-year-olds.

Це ідеальний виклад для 13-річних учнів.

Але річ ось у чому - є багато людей

But here's the thing:

There are plenty of people in science education

в природничій освіті, які подивляться на це і скажуть, що ми не можемо

who would look at this and say there's no way

подавати матеріал учням в такій формі,

that we could ever give that to students,

because it contains some language that isn't completely accurate.

тому що мова викладу не є повністю науковою.

For example, I told you that viruses have DNA.

Наприклад, я сказав, що віруси мають ДНК.

Well, a very tiny fraction of them don't.

Так, але певна кількість їх не має.

They have something called RNA instead.

Замість неї вони мають так звану РНК.

So a professional science writer would say, "That has to go.

Так що професійний науковий автор розгляне цю річ

і скаже: "Треба щось робити.

We have to change it to something much more technical."

Ми маємо замінити це на щось більш спеціалізоване".

And after a team of professional science editors

А потім команда професійних наукових редакторів

пройдеться по цьому простому поясненню,

went over this really simple explanation,

вони знайдуть хиби в кожному слові, що було вжито,

they'd find fault with almost every word I've used,

and they'd have to change anything that wasn't serious enough,

вони мають змінити все, що не є достатньо серйозним,

і вони мають змінити будь-що,

and they'd have to change everything

якщо воно не є досконалим на 100 %.

that wasn't 100 percent perfect.

Then it would be accurate,

Тоді воно буде повністю точним,

but it would be completely impossible to understand.

але зрозуміти його буде неможливо.

This is horrifying.

Це жахливо.

You know, I keep talking about this idea of telling a story,

Розумієте, я пропагую ідею

розповідання історій,

and it's like science communication has taken on this idea

бо схоже на те, що науковий стиль зріднився з ідеєю,

of what I call the tyranny of precision,

яку я називаю тиранією точності,

where you can't just tell a story.

коли ви не можете просто розповісти історію.

It's like science has become that horrible storyteller that we all know

Схоже, наука стала тим жахливим співрозмовником,

яких ми всі зустрічали, котрий вивалює на вас купу деталей, і йому при цьому байдуже,

who gives us all the details nobody cares about,

where you're like, "Oh, I met my friend for lunch the other day,

як ви це сприймаєте: "Ох, я зустріла подругу якось в обід,

and she was wearing these ugly jeans.

на ній були ті потворні джинси.

I mean, they weren't really jeans, they were more like leggings,

Хоча, можливо, це не були джинси, скоріш вони скидались, скажімо, на леґґінси,

але, якщо розібратись, насправді вони виглядали як джеґґінси,

but I guess they're actually kind of more like jeggings,

хоча я думаю - " і ви лише зітхаєте: "О, Боже мій,

and you're just like, "Oh my God. What is the point?"

про що взагалі мова?"

Або навіть гірше, природнича освіта нагадує

Or even worse, science education is becoming

чоловіка, який завжди каже: "Насправді".

like that guy who always says, "Actually."

You want to be like,

Пізнаєте? Ви хочете спілкування типу: "Уявляєш, хлопче,

"Oh, dude, we had to get up in the middle of the night

ми повинні були зірватись опівночі

і проїхали сотню миль в суцільній темряві".

and drive a hundred miles in total darkness."

And that guy's like, "Actually, it was 87.3 miles."

А цей тип собі: "Насправді, це було 87.3 милі".

And you're like, "Actually, shut up! I'm just trying to tell a story."

А ви й собі: "Насправді замовкни!

Я просто намагаюсь розповісти історію".

Тому що майстерна розповідь забезпечує емоційний контакт.

Because good storytelling is all about emotional connection.

Ми повинні переконати своїх слухачів,

We have to convince our audience

that what we're talking about matters.

що ми говоримо серйозні речі.

But just as important is knowing which details we should leave out

Настільки ж важливо знати,

які деталі ми опускаємо,

щоб важливі моменти вийшли наперед.

so that the main point still comes across.

I'm reminded of what the architect Mies van der Rohe said,

Я згадав слова архітектора Міса ван дер Роха,

and I paraphrase, when he said that sometimes,

Я перефразую, він сказав, що іноді

you have to lie in order to tell the truth.

ви маєте збрехати, щоб сказати правду.

I think this sentiment is particularly relevant to science education.

Я думаю, ця фраза особливо доречна

в природничій освіті.

Тепер, насамкінець,

Now, finally, I am often so disappointed

я часто бентежуся,

коли люди думають, що я проштовхую

when people think that I'm advocating a dumbing down of science.

профанацію науки.

Це зовсім неправда.

That's not true at all.

I'm currently a Ph.D. student at MIT,

Зараз я аспірант у Масачусетському технологічному інституті,

and I absolutely understand the importance of detailed,

і цілком розумію важливість деталізованої,

specific scientific communication between experts,

спеціально-наукової комунікації між вченими,

but not when we're trying to teach 13-year-olds.

але не тоді, коли ми вчимо 13-літніх дітей.

Якщо молодший учень думає, що всі віруси мають ДНК,

If a young learner thinks that all viruses have DNA,

то я не думаю, що це знищить його шанси на успіхи в науці.

that's not going to ruin their chances of success in science.

Але якщо цей молодший учень не може нічогісінько зрозуміти в науці

But if a young learner can't understand anything in science

and learns to hate it because it all sounds like this,

і звикає ненавидіти її, бо вона вся звучить подібно на це,

that will ruin their chances of success.

то шанси на успіх точно будуть зруйновані.

Це потрібно зупинити

This needs to stop ...

і я хотів би, щоб зміни прийшли від інституцій

and I wish that the change could come from the institutions at the top

зверху, які до цього часу якраз оберігали ці проблеми,

that are perpetuating these problems,

and I beg them, I beseech them to just stop it.

і я прошу їх, благаю їх зупинити це.

Але думаю, що це малоймовірно.

But I think that's unlikely.

So we are so lucky that we have resources

Тому ми щасливі, що маємо ресурси

такі як інтернет, де можемо обійти ці інституції

like the Internet, where we can circumvent these institutions

from the bottom up.

знизу до верху.

There's a growing number of online resources

Є багато он-лайн ресурсів - і їх кількість постійно зростає -

that are dedicated to just explaining science

що пояснюють наукові проблеми

простою і зрозумілою мовою.

in simple, understandable ways.

Я мрію про веб-сайт, схожий на вікіпедію, який би пояснював

I dream of a Wikipedia-like website

that would explain any scientific concept you can think of

будь-яку наукову концепцію, що зустрічається в навчальних курсах,

так просто, щоб її зрозумів кожен середній школяр.

in simple language any middle schooler can understand.

And I myself spend most of my free time

І сам я проводжу багато свого власного часу

створюючи ці природничі відео, які викладаю на YouTube.

making these science videos that I put on YouTube.

I explain chemical equilibrium

Я пояснюю хімічну рівновагу, використовуючи аналогії

using analogies to awkward middle school dances,

з незграбними шкільними танцями,

and I talk about fuel cells

я говорю про комірки живлення за допомогою історій

with stories about boys and girls at a summer camp.

про хлопців і дівчат в літніх таборах.

The feedback that I get is sometimes misspelled

Зворотній зв'язок, який я отримую, іноді містить граматичні помилки

and it's often written in LOLcats,

і дуже часто смайлики і скорочення,

(Laughter)

але, тим не менше,

but nonetheless, it's so appreciative, so thankful

він містить подяки й високі оцінки,

that I know this is the right way we should be communicating science.

і я розумію, що це правильний шлях,

яким нам варто здійснювати наукову комунікацію.

There's still so much work left to be done, though,

Однак попереду ще дуже багато роботи,

and if you're involved with science in any way,

і якщо ви маєте хоч якийсь стосунок до науки,

I urge you to join me.

я закликаю вас приєднатися до мене.

Pick up a camera, start to write a blog, whatever,

Візьміть до рук камеру, почніть вести блог чи ще щось,

but leave out the seriousness, leave out the jargon.

але покиньте серйозність, відмовтесь від жаргону.

Make me laugh. Make me care.

Посміхаймося. Зацікавлюймо.

Leave out those annoying details that nobody cares about

Залишмо ці надокучливі деталі, які лише відволікають

and just get to the point.

і зосередьмось на справді важливих речах.

How should you start?

То як же почати?

Why don't you say, "Listen, let me tell you a story."

Чому би просто не сказати: "Послухайте, я розкажу вам історію"?

Дякую.

Thank you.

(Оплески)