Lesley Hazleton: The doubt essential to faith

Translator: Joseph Geni Reviewer: Morton Bast

Перекладач: Olha Hostrenko Утверджено: Sondra Kim

Writing biography is a strange thing to do.

Написання біографії - незвичайне завдання.

It's a journey into the foreign territory

Це - подорож по незвіданим просторам

of somebody else's life,

чийогось життя.

a journey, an exploration that can take you places

Подорож-експедиція, яка може завести туди,

you never dreamed of going

де і не мріяв опинитись,

and still can't quite believe you've been,

а опинившись, довго не можеш повірити своїй удачі.

especially if, like me, you're an agnostic Jew

Це особливо стосується таких байдужих до релігії євреїв як я,

and the life you've been exploring

які наважилися досліджувати життя

is that of Muhammad.

самого пророка Мухаммеда.

Five years ago, for instance,

Усе почалося з того, що п'ять років тому,

I found myself waking each morning in misty Seattle

щоранку у туманному Сіетлі я прокидалась

to what I knew was an impossible question:

з неможливим запитанням без відповіді:

What actually happened

Що насправді сталося

one desert night,

у пустелі тієї ночі

half the world and almost half of history away?

в іншій частині земної кулі понад тисячу років тому?

What happened, that is,

Що ж саме відбулося

on the night in the year 610

тієї далекої ночі 610-го року,

when Muhammad received the first revelation of the Koran

коли Мухаммед отримав перше божественне одкровення Корану

on a mountain just outside Mecca?

на горі неподалік від Мекки?

This is the core mystical moment of Islam,

Це - найтаємничіший момент ісламу,

and as such, of course,

над яким,звісно, неможливо провести

it defies empirical analysis.

жодного емпіричного аналізу.

Yet the question wouldn't let go of me.

Однак це питання не йшло мені з голови.

I was fully aware that for someone as secular as I am,

Я добре усвідомлювала, що з вуст такої нерелігійної людини як я,

just asking it could be seen

саме запитання можна сприйняти за

as pure chutzpah.

відверте нахабство.

(Laughter)

(Сміх)

And I plead guilty as charged,

І я визнаю себе винною у всіх звинуваченнях,

because all exploration, physical or intellectual,

оскільки будь-яке дослідження, прикладне чи інтелектуальне,

is inevitably in some sense an act of transgression,

певною мірою є неуникним порушенням

of crossing boundaries.

існуючих меж.

Still, some boundaries are larger than others.

І все ж деякі межі важче перетнути, ніж інші.

So a human encountering the divine,

Розповідь про людину, яка бачила божественне,

as Muslims believe Muhammad did,

так, як стверджують мусульмани, бачив Мухаммед,

to the rationalist, this is a matter not of fact

раціоналісту здаються не фактом,

but of wishful fiction,

а радше яскравою вигадкою,

and like all of us, I like to think of myself as rational.

і, як і більшість з нас, я все ж таки вважаю себе людиною раціональною.

Which might be why when I looked at the earliest accounts

Що, можливо, і спонукало мене заглибитись у найперші згадки,

we have of that night,

які стосуються тієї ночі.

what struck me even more than what happened

Насправді, мене здивувало найбільше не те, що сталося,

was what did not happen.

а те, чого не сталося.

Muhammad did not come floating off the mountain

Мухаммед не летів у повітрі,

as though walking on air.

коли спускався з гори.

He did not run down shouting, "Hallelujah!"

Він не біг з криками "Аллілуя!"

and "Bless the Lord!"

та "Благословімо Господа!"

He did not radiate light and joy.

Він не випромінював світла та радості.

There were no choirs of angels,

І хору янголів не було,

no music of the spheres, no elation, no ecstasy,

так само як і музики сфер, захвату та ейфорії,

no golden aura surrounding him,

і золотої аури навколо нього теж не було.

no sense of an absolute, fore-ordained role

Ніяких ознак, які б вказували на його істинну,

as the messenger of God.

заздалегідь визначену роль Божого посланця.

That is, he did none of the things

Він не зробив нічого,

that might make it easy to cry foul,

що змогло б спровокувати подальші розмови про обман

to put down the whole story as a pious fable.

та назвати всю цю історію релігійною казкою.

Quite the contrary.

Якраз навпаки.

In his own reported words,

Якщо вірити його власним словам,

he was convinced at first

від самого початку Мухаммед запевняв себе,

that what had happened couldn't have been real.

що все, що відбулося, не могло статися насправді.

At best, he thought, it had to have been a hallucination --

У найкращому випадку це могло бути галюцинацією,

a trick of the eye or the ear, perhaps,

чимось неправильно почутим чи побаченим,

or his own mind working against him.

а можливо, сам розум грав з ним у злі жарти.

At worst, possession --

У найгіршому - одержимість,

that he'd been seized by an evil jinn,

перебування під владою злого джина,

a spirit out to deceive him,

який намагається обманути

even to crush the life out of him.

та навіть забрати його життя.

In fact, he was so sure that he could only be majnun,

Насправді, він був настільки переконаний

possessed by a jinn,

у своєму божевіллі та одержимості,

that when he found himself still alive,

що як тільки зрозумів, що ще досі живий,

his first impulse was to finish the job himself,

одразу ж захотів самотужки завершити справу -

to leap off the highest cliff

зістрибнути у найглибше урвище,

and escape the terror of what he'd experienced

покласти кінець всім пережитим стражданням,

by putting an end to all experience.

припинивши своє існування.

So the man who fled down the mountain that night

Отже, людина, яка спускалась з гори тієї ночі,

trembled not with joy

була охоплена не радощами,

but with a stark, primordial fear.

а заклякла від абсолютного, первісного страху.

He was overwhelmed not with conviction, but by doubt.

Його переповняла не впевненість, а сумніви.

And that panicked disorientation,

А ту панічну розгубленість,

that sundering of everything familiar,

відсторонення від усього навколо та

that daunting awareness of something

гнітючу обізнаність з тим,

beyond human comprehension,

що перебуває поза межами людського розуміння,

can only be called a terrible awe.

можна назвати не інакше як благоговійним трепетом.

This might be somewhat difficult to grasp

Можливо, не так просто зрозуміти його стан,

now that we use the word "awesome"

адже зараз ми "благоговіємо"

to describe a new app or a viral video.

хіба що від нових технологій та популярних відеороликів.

With the exception perhaps of a massive earthquake,

Винятком може бути потужний землетрус,

we're protected from real awe.

велич якого може змусити нас "благоговіти" по-справжньому.

We close the doors and hunker down,

У таких ситуаціях ми зачиняємо двері, присідаємо навпочіпки,

convinced that we're in control,

впевнені, що ми у безпеці,

or, at least, hoping for control.

чи, принаймні, сподіваємось на це.

We do our best to ignore the fact that

Ми всіляко намагаємось заперечити той факт,

we don't always have it,

що не кожна ситуація контрольована,

and that not everything can be explained.

і що далеко не все можна пояснити.

Yet whether you're a rationalist or a mystic,

Незалежно від того, раціоналісти ви чи містики,

whether you think the words Muhammad heard that night

вірите ви в те, що слова, почуті Мухаммедом у ту ніч,

came from inside himself or from outside,

належать йому, чи вищим силам,

what's clear is that he did experience them,

очевидним є те, що він їх справді почув

and that he did so with a force that would shatter

і проникся у такій мірі, яка докорінно змінила

his sense of himself and his world

його світобачення та уявлення про самого себе,

and transform this otherwise modest man

перетворивши цього скромного чоловіка

into a radical advocate for social and economic justice.

у затятого захисника соціальних та економічних свобод.

Fear was the only sane response,

Страх був єдиною можливою реакцією,

the only human response.

єдиною можливою реакцією, властивій людині.

Too human for some,

Занадто властивій, на думку консервативних мусульманських

like conservative Muslim theologians who maintain that

богословів, які вважають, що

the account of his wanting to kill himself

навіть не варто згадувати про його

shouldn't even be mentioned, despite the fact

наміри самогубства, незважаючи на те, що цей факт

that it's in the earliest Islamic biographies.

зазначений ще у найдавніших ісламських джерелах.

They insist that he never doubted

Вони наполягають, що Мухаммед жодної миті не вагався,

for even a single moment, let alone despaired.

а про відчай і взагалі мови не йшло.

Demanding perfection, they refuse to tolerate

У пошуках досконалості вони не можуть змиритися

human imperfection.

із людською недосконалістю.

Yet what, exactly, is imperfect about doubt?

Хоча, якщо розібратися, що недосконалого у сумніві?

As I read those early accounts, I realized it was

Коли я ознайомилась із першоджерелами, я зрозуміла

precisely Muhammad's doubt that brought him alive for me,

що саме сумніви Мухаммеда привернули мою увагу до нього

that allowed me to begin to see him in full,

та допомогли мені зрозуміти його постать,

to accord him the integrity of reality.

уявити його якомога реальніше.

And the more I thought about it,

І що більше я про це думала,

the more it made sense that he doubted,

то очевиднішим здавалось, що

because doubt is essential to faith.

сумнів невід'ємний від віри.

If this seems a startling idea at first,

Якщо ця ідея, на перший погляд, здається приголомшливою,

consider that doubt, as Graham Greene once put it,

згадайте, що сумнів, як колись сказав Ґрем Ґрін, -

is the heart of the matter.

це першооснова будь-чого.

Abolish all doubt, and what's left is not faith,

Відмовтесь від сумнівів, і те, що лишиться, буде не вірою,

but absolute, heartless conviction.

а абсолютною, сліпою переконаністю.

You're certain that you possess the Truth --

Ви впевнені у тому, що володієте Істиною -

inevitably offered with an implied uppercase T --

Істиною з великої літери -

and this certainty quickly devolves

і вся впевненість одразу переходить

into dogmatism and righteousness,

у догматизм та праведність,

by which I mean a demonstrative, overweening pride

під якими я маю на увазі демонстративну, надмірну гордість

in being so very right,

через свою правоту,

in short, the arrogance of fundamentalism.

інакше кажучи, зарозумілість фундаменталістів.

It has to be one of the multiple ironies of history

Іронією є той історичний факт, що

that a favorite expletive of Muslim fundamentalists

найпоширенішим лайливим словом серед мусульманських фундаменталістів

is the same one once used by the Christian fundamentalists

було те ж саме слово, яке використовували християнські фундаменталісти,

known as Crusaders:

відомі як хрестоносці,

"infidel," from the Latin for "faithless."

і це слово "безбожник", яке походить з латинського "невіруючий".

Doubly ironic, in this case, because their absolutism

Тут прихована навіть подвійна іронія, оскільки їхній абсолютизм

is in fact the opposite of faith.

не має насправді нічого спільного з вірою.

In effect, they are the infidels.

Якщо розібратись, то вони і є "безбожниками".

Like fundamentalists of all religious stripes,

Як і фундаменталісти усіх релігійних течій,

they have no questions, only answers.

у них не було запитань - лише відповіді.

They found the perfect antidote to thought

Вони винайшли прекрасну протиотруту від думки

and the ideal refuge of the hard demands of real faith.

та ідеальний прихисток для потреб справжньої віри.

They don't have to struggle for it like Jacob

Для цього їм не потрібно було страждати як Якову

wrestling through the night with the angel,

під час його нічного поєдинку з янголом,

or like Jesus in his 40 days and nights in the wilderness,

чи Ісусу, в ті 40 днів його поневірянь пустелею,

or like Muhammad, not only that night on the mountain,

чи Мухаммеду, не тільки тієї ночі на горі,

but throughout his years as a prophet,

а упродовж усього його життя як пророка,

with the Koran constantly urging him not to despair,

коли Коран не давав йому впасти у відчай,

and condemning those who most loudly proclaim

а він засуджував усіх тих, хто переконано заявляв,

that they know everything there is to know

що знають все, що потрібно знати,

and that they and they alone are right.

і лише ці знання є істинними.

And yet we, the vast and still far too silent majority,

А ми, переважна, хоч і мовчазна, більшість

have ceded the public arena to this extremist minority.

поступилися суспільною ареною на користь цієї екстремістської меншості.

We've allowed Judaism to be claimed

Ми дозволили проголошувати, нести іудаїзм

by violently messianic West Bank settlers,

жорстоким месіанцям на західному узбережжі Йордану,

Christianity by homophobic hypocrites

християнство - лицемірним гомофобам

and misogynistic bigots,

і фанатикам-жононенависникам,

Islam by suicide bombers.

а іслам - терористам-смертникам.

And we've allowed ourselves to be blinded to the fact that

І ми дозволяємо собі закривати очі на те,

no matter whether they claim to be Christians,

що незалежно ким вони себе називають -

Jews or Muslims,

християнами, євреями чи мусульманами - насправді жоден із цих

militant extremists are none of the above.

войовничих екстремістів не вірить по-справжньому в Бога.

They're a cult all their own, blood brothers

Вони самі собі створили культ кровних братів, які

steeped in other people's blood.

виросли на крові інших людей.

This isn't faith.

Це не віра.

It's fanaticism, and we have to stop confusing the two.

Це - фанатизм, і ми нарешті мусимо перестати плутати ці два поняття.

We have to recognize that real faith has no easy answers.

Необхідно визнати, що справжня віра не пропонує ніяких простих відповідей.

It's difficult and stubborn.

Вона важка та непоступлива.

It involves an ongoing struggle,

Вона вимагає безперервної боротьби,

a continual questioning of what we think we know,

невпинних сумнівів у тому, що ми, здавалось би, знаємо,

a wrestling with issues and ideas.

сумнівів у наших уявленнях та ідеях.

It goes hand in hand with doubt,

Віра стоїть пліч-о-пліч із сумнівом,

in a never-ending conversation with it,

із яким веде безкінечний діалог

and sometimes in conscious defiance of it.

і якому іноді демонструє непокору.

And this conscious defiance is why I, as an agnostic,

І лише завдяки цій непокорі, я, агностик,

can still have faith.

ще досі вірую.

I have faith, for instance, that peace in the Middle East

Я вірую у те, що мир на Близькому Сході

is possible despite the ever-accumulating mass of evidence

можливий, попри масу доказів,

to the contrary.

які вказують на протилежне.

I'm not convinced of this.

Я не впевнена у цьому,

I can hardly say I believe it.

навіть важко сказати, що я справді думаю, що це можливо.

I can only have faith in it,

Я можу лише вірити в це,

commit myself, that is, to the idea of it,

переконати себе у самій ідеї,

and I do this precisely because of the temptation

і я саме так і роблю, оскільки у мене є спокуса

to throw up my hands in resignation

покірно опустити руки

and retreat into silence.

та відступити у тишу.

Because despair is self-fulfilling.

Тому що відчай самореалізується.

If we call something impossible,

Якщо ми впевнені, що щось неможливе,

we act in such a way that we make it so.

саме так і відбувається.

And I, for one, refuse to live that way.

А я, своєю чергою, відмовляюся так жити.

In fact, most of us do,

Насправді, багато хто з нас відмовляється,

whether we're atheist or theist

незалежно від того, віруючі ми чи ні,

or anywhere in between or beyond, for that matter,

знаходимось десь посередині чи поза межами цих понять,

what drives us is that, despite our doubts

керує нами те, що попри сумніви

and even because of our doubts,

або навіть завдяки нашим сумнівам,

we reject the nihilism of despair.

ми заперечуємо нігілізм відчаю.

We insist on faith in the future

Ми наполягаємо на вірі в майбутнє

and in each other.

та на віру у кожного з нас.

Call this naive if you like.

Можете вважати це наївним.

Call it impossibly idealistic if you must.

Або ж напрочуд ідеалістичним.

But one thing is sure:

Але погодьтесь в одному:

Call it human.

це характерно людині.

Could Muhammad have so radically changed his world

Чи міг Мухаммед так радикально змінити цей світ

without such faith, without the refusal

без такої віри, без відмови

to cede to the arrogance of closed-minded certainty?

змиритися із зарозумілістю консервативної впевненості?

I think not.

Я думаю, що ні.

After keeping company with him as a writer

Як письменниця, яка останні п'ять років

for the past five years, I can't see

провела в його компанії, я впевнена,

that he'd be anything but utterly outraged

що він був би вкрай обурений учинками

at the militant fundamentalists who claim to speak

войовничими фурндаменталістів, які сьогодні говорять та діють

and act in his name in the Middle East and elsewhere today.

в ім'я ісламу на Близькому Сході та в інших куточках світу.

He'd be appalled at the repression of half the population

Він був би невимовно приголомшений, якби дізнався, що половина земного населення

because of their gender.

зазнає тиску виключно через свою статеву приналежність.

He'd be torn apart by the bitter divisiveness of sectarianism.

Він був би охоплений горем, якби дізнався, якого лиха чинять сектанти.

He'd call out terrorism for what it is,

А тероризм він би назвав не лише злочином,

not only criminal but an obscene travesty

а непристойним перекручуванням

of everything he believed in and struggled for.

всього того, у що він вірив та за що боровся.

He'd say what the Koran says: Anyone who takes a life

Він би процитував слова з Корану: "Кожен, хто володіє життям,

takes the life of all humanity.

відповідальний за життя всього людства.

Anyone who saves a life, saves the life of all humanity.

Кожен, хто рятує життя, рятує життя всього людства".

And he'd commit himself fully

І він би повністю присвятив себе

to the hard and thorny process of making peace.

тому, щоб важкий і тернистий процес встановлення миру увінчався успіхом.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Thank you. (Applause)

Дякую. (Оплески)