Shirin Neshat: Art in exile

Перекладач: Kato Despati Утверджено: Vira Ivanova

The story I wanted to share with you today

Історія, якою я хочу поділитися з Вами сьогодні

is my challenge as an Iranian artist,

- це мій виклик, як іранського митця,

as an Iranian woman artist,

як іранської жінки - митця,

as an Iranian woman artist

- як іранської жінки - митця,

living in exile.

що живе у вигнанні.

Well, it has its pluses and minuses.

Тож, це має свої плюси і мінуси.

On the dark side,

З темноого боку

politics doesn't seem to escape people like me.

не схоже, щоб політика оминала таких людей як я.

Every Iranian artist, in one form or another,

Кожен іранський митець, в той чи інший спосіб,

is political.

є політичним.

Politics have defined our lives.

Політика визначила наші життя.

If you're living in Iran,

Якщо Ви живете в Ірані,

you're facing censorship, harassment,

Ви зазнаєте цензури, переслідувань,

arrest, torture --

арештів, тортур,

at times, execution.

часами -страт.

If you're living outside like me,

Якщо Ви живете ззовні, як я,

you're faced with life in exile --

Ви зустрічаєтеся з життям у вигнанні -

the pain of the longing

з болем туги

and the separation from your loved ones

і розлуки з тими, кого любите

and your family.

і Вашою родиною.

Therefore, we don't find

Відтак, ми не знаходимо

the moral, emotional,

морально, емоційно,

psychological and political space

психологічно, ані політичнo - місця,

to distance ourselves from the reality

щоб віддалитися від реалій

of social responsibility.

суспільної відповідальності.

Oddly enough,

Як не дивно,

an artist such as myself

я, як митець

finds herself also in the position of being the voice,

також знаходить себе у ролі голосу,

the speaker of my people,

речника мого народу,

even if I have, indeed,

навіть якщо я, насправді,

no access to my own country.

не маю доступу до моєї власної країни.

Also, people like myself,

Крім того, люди, як я,

we're fighting two battles on different grounds.

з різних причин ми боремось у двох битвах.

We're being critical of the West,

Ми засуджуємо Захід,

the perception of the West

Західне сприйняття

about our identity --

нашої ідентичності --

about the image that is constructed about us,

імідж, який нам створили,

about our women, about our politics,

нашим жінкам, нашій політиці,

about our religion.

нашій релігії.

We are there to take pride

Нам слід пишатися

and insist on respect.

і наполягти на повазі.

And at the same time,

Але водночас,

we're fighting another battle.

ми б’ємося в іншій битві.

That is our regime,

Проти нашого правлячого режиму,

our government --

нашого уряду -

our atrocious government,

нашого варварського уряду,

[that] has done every crime

ладного на будь-який злочин

in order to stay in power.

щоб залишатись при владі.

Our artists are at risk.

Наші митці ризикують.

We are in a position of danger.

Ми в небезпеці.

We pose a threat

Ми становимо загрозу

to the order of the government.

устрою правління.

But ironically,

Але за іронією долі,

this situation

це становище

has empowered all of us,

додало нам усім сил,

because we are considered, as artists,

тому що ми визнані митцями,

central to the cultural, political,

що є ядром культурного, політичного,

social discourse in Iran.

суспільного дискурсу в Ірані.

We are there to inspire, to provoke,

Ми маємо надихати, провокувати,

to mobilize,

мобілізувати,

to bring hope to our people.

дати надію нашому народу.

We are the reporters of our people,

Ми промовці нашого народу,

and are communicators

і ми їх контактери

to the outside world.

з зовнішнім світом.

Art is our weapon.

Мистецтво є нашею збрєю.

Culture is a form of resistance.

Культура - різновид спротиву.

I envy sometimes the artists of the West

Я заздрю ​​іноді художникам Заходу

for their freedom of expression.

свободі їх вираження -

For the fact that they can distance themselves

тому факту, що вони можуть віддалитися

from the question of politics.

від питання політики -

From the fact that they are only serving one audience,

через те, що вони слугують тільки одній аудиторії,

mainly the Western culture.

головним чином - представникам Західної культури.

But also, I worry about the West,

Та заразом я непокоюся про Захід,

because often in this country,

тому що часто на цій землі,

in this Western world that we have,

в цьому Західному світі, що ми маємо,

culture risks being a form of entertainment.

культура ризикує, будучи різновидом розваги.

Our people depend on our artists,

Наші люди залежать від наших митців,

and culture is beyond communication.

наша культура ізольована.

My journey as an artist

Мій шлях митця

started from a very, very personal place.

почався з дуже, дуже приватного місця.

I did not start

Я не починала,

to make social commentary

щоб давати суспільні коментарі

about my country.

на адресу своєї країни

The first one that you see in front of you

Перше, що Ви бачите перед собою

is actually when I first returned to Iran

насправді, коли я вперше повернулася до Ірану

after being separated for a good 12 years.

після добрих 12 років відокремлення.

It was after the Islamic Revolution

Це було після Ісламської Революції

of 1979.

1979-го.

While I was absent from Iran,

Поки я була відсутня в Ірані,

the Islamic Revolution had descended on Iran

Ісламська Революція перекинулася на Іран

and had entirely transformed the country

і цілковито трансформувала країну

from Persian to the Islamic culture.

від Перської до Ісламської культури.

I came mainly to be reunited with my family

Я повернулася, здебільшого, щоб возз'єднатися з моєю сім'єю

and to reconnect in a way

і відновивши зв’язок в такий спосіб

that I found my place in the society.

посісти своє місце в суспільстві.

But instead, I found a country

Але натомість, я знайшла країну,

that was totally ideological

що була докорінно ідеологізованою

and that I didn't recognize anymore.

і яку я більше не впізнавала.

More so, I became very interested,

Більше того, я дуже зацікавилася,

as I was facing

стикаючись

my own personal dilemmas and questions,

з моїми власними особистісними дилемами та питаннями,

I became immersed in the study

я заглибилася у дослідження

of the Islamic Revolution --

Ісламської Революції -

how, indeed,

як, насправді,

it had incredibly transformed

вона неймовірно змінила

the lives of Iranian women.

життя іранських жінок.

I found the subject of Iranian women

Я знаходжу тему іранських жінок

immensely interesting,

вкрай цікавою,

in the way the women of Iran, historically,

з тої точки зору, що жінки Ірану, історично,

seemed to embody the political transformation.

здаєтся - втілювали політичні перетворення.

So in a way, by studying a woman,

Від так, певною мірою, вивчаючи жінку,

you can read the structure and the ideology of the country.

ви можете прочитати структуру та ідеологію країни.

So I made a group of work

Отже я зробила певний об’єм роботи

that at once faced my own personal questions in life,

яка відразу зіткнулася з власними, персональними питання мого життя

and yet it brought my work into a larger discourse --

проте це представило мою роботу до ширшого обговорення -

the subject of martyrdom,

предмет мучеництва,

the question of those who willingly stand in that intersection

питання тих, хто добровільно стоїть на роздоріжжі

of love of God, faith,

Божої Любові, віри,

but violence and crime and cruelty.

але насильства, злочинності і жорстокості.

For me, this became incredibly important.

Для мене це стало неймовірно важливим.

And yet, I had an unusual position toward this.

І все-ж, у мене була незвична позиція стосовно цього.

I was an outsider

Я була чужинцем

who had come back to Iran to find my place,

який повернувся в Іран, щоб знайти своє місце,

but I was not in a position

але я не займала позицію

to be critical of the government

критики на адресу уряду

or the ideology of the Islamic Revolution.

чи ідеології Ісламської Революції.

This changed slowly

Поволі це змінилося

as I found my voice

коли я віднайшла свій голос

and I discovered things

і виявила речі

that I didn't know I would discover.

що я не очікувала розкрити.

So my art became slightly more critical.

Отже моє мистецтво стало злегка критичнішим.

My knife became a little sharper.

Мій ніж став трохи гострішим.

And I fell into a life in exile.

І я скотилася в життя у вигнанні.

I am a nomadic artist.

Я мандрівний митець.

I work in Morocco, in Turkey, in Mexico.

Я працюю в Марокко, в Туреччині, в Мексиці.

I go everywhere to make believe it's Iran.

Я їжджу скрізь, щоб вірити, що це Іран.

Now I am making films.

Зараз я знімаю фільми.

Last year, I finished a film

Минулого року я відзняла фільм

called "Women Without Men."

названий "Жінки без чоловіків".

"Women Without Men" returns to history,

"Жінки без чоловіків" апелює до історії,

but another part of our Iranian history.

але іншої частини нашої Іранської історії.

It goes to 1953

Він повертається до 1953 року

when American CIA exercised a coup

коли Американське ЦРУ здійснило переворот

and removed a democratically elected leader,

і змістило демократично обраного лідера,

Dr. Mossadegh.

доктора Моссадека (Dr. Mossadegh).

The book is written by an Iranian woman,

Книгу написано іранською жінкою,

Shahrnush Parsipur.

Шарнуш Паршіпур (Shahrnush Parsipur).

It's a magical realist novel.

Це чарівний реалістичний роман.

This book is banned,

Цю книгу заборонено,

and she spent five years in prison.

і вона провела п'ять років у в'язниці.

My obsession with this book,

Моя одержимість цією книгою,

and the reason I made this into a film,

і причина, з якої я зняла за нею фільм,

is because it at once was addressing

у тому, що вона відразу торкається

the question of being a female --

і питання буття жінкою -

traditionally, historically in Iran --

традиційно, історично в Ірані -

and the question of four women

і питання про чотирьох жінок

who are all looking for an idea

що шукають ідею

of change, freedom and democracy --

змін, свободи і демократії -

while the country of Iran, equally, as if another character,

в той час як Іран, рівноцінно, як ще один персонажр,

also struggled for an idea

також виборює ідею

of freedom and democracy

свободи і демократії

and independence from the foreign interventions.

і незалежності від іноземних втручань.

I made this film

Я зняла цей фільм

because I felt it's important

тому, що відчула це важливим

for it to speak to the Westerners

- сказати мешканцям Заходу

about our history as a country.

про нашу історію, як країни.

That all of you seem to remember Iran

Що всі ви, здається, пам'ятаєте Іран

after the Islamic Revolution.

вже після Ісламської Революції.

That Iran was once a secular society,

Що Іран колись був світським суспільством,

and we had democracy,

і у нас була демократія,

and this democracy was stolen from us

і цю демократію в нас було вкрадено

by the American government,

Американським урядом,

by the British government.

Британським урядом.

This film also speaks to the Iranian people

Цей фільм також звертається до іранського народу

in asking them to return to their history

в благанні повернутись до їхньої історії

and look at themselves before they were so Islamicized --

і подивитися на себе до того, як вони були настільки ісламізовані -

in the way we looked, in the way we played music,

на те, як ми виглядали, як ми грали музику

in the way we had intellectual life.

яке інтелектуальне життя ми мали.

And most of all,

І найголовніше,

in the way that we fought for democracy.

- як ми боролися за демократію.

These are some of the shots actually from my film.

Ось, власне - деякі кадри з мого фільму.

These are some of the images of the coup.

Ось кілька зображень перевороту.

And we made this film in Casablanca,

І ми зробили цей фільм у Касабланці,

recreating all the shots.

відтворюючи всі сцени.

This film tried to find a balance

Цей фільм - спроба знайти баланс

between telling a political story,

між розповіддю політичної історії,

but also a feminine story.

але й історією жіноцтва також.

Being a visual artist, indeed,

Будучи візуальним митцем, направду,

I am foremost interested to make art --

я над усе прагну творити -

to make art that transcends

створювати те, що долає межі,

politics, religion,

політики, релігії,

the question of feminism,

питань фемінізму,

and become an important, timeless,

і стає важливим, не підвладним часу,

universal work of art.

універсальним твором мистецтва.

The challenge I have

Виклик, що постає переді мною

is how to do that.

полягає в тому,як це зробити -

How to tell a political story but an allegorical story.

як розповісти політичну історію алегоричною оповіддю -

How to move you with your emotions,

як зворушити вас,

but also make your mind work.

але й змусити ваш розум працювати.

These are some of the images

Ось деякі з зображень

and the characters of the film.

і герої фільму.

Now comes the green movement --

Ось рух зелених -

the summer of 2009,

влітку 2009 року,

as my film is released --

коли мій фільм було випущено -

the uprising begins in the streets of Tehran.

почалися повстання на вулицях Тегерану.

What is unbelievably ironic

Що неймовірно іронічно -

is the period that we tried to depict in the film,

це період, який ми намагалися відтворити у фільмі,

the cry for democracy

крик про демократію

and social justice,

та соціальну справедливість,

repeats itself now

повторюється зараз

again in Tehran.

знову в Тегерані.

The green movement

Зелений рух

significantly inspired the world.

суттєво надихнув світ.

It brought a lot of attention to all those Iranians

Він привернув багато уваги до всіх тих іранців

who stand for basic human rights

,що виступили за основні права людини

and struggle for democracy.

і борються за демократію.

What was most significant for me

Що було найбільш визначним для мене

was, once again,

була, ще раз,

the presence of the women.

- присутність жінок.

They're absolutely inspirational for me.

Вони - абсолютне натхнення для мене.

If in the Islamic Revolution,

Якщо підчас Ісламської Революції

the images of the woman portrayed

змальовані образи жінки

were submissive

були скореними

and didn't have a voice,

без права голосу,

now we saw a new idea of feminism

- зараз ми побачили нову ідею фемінізму

in the streets of Tehran --

на вулицях Тегерану -

women who were educated,

жінок, що здобули освіту,

forward thinking, non-traditional,

вільнодумних, не традиційних,

sexually open, fearless

сексуально відкритих, безстрашних

and seriously feminist.

і серйозно феміністичних.

These women and those young men

Ці жінки та ті молоді люди

united Iranians

іранці, що об’єдналися

across the world, inside and outside.

по всьому світу, всередині і ззовні.

I then discovered

Потім я виявила

why I take so much inspiration

чому я так надихаюся

from Iranian women.

від іранських жінок.

That, under all circumstances,

- За всіх обставин,

they have pushed the boundary.

вони розсунули межі.

They have confronted the authority.

Вони виступили проти авторитету.

They have broken every rule

Вони порушили кожне правило

in the smallest and the biggest way.

в найменший і найбільший спосіб.

And once again, they proved themselves.

І знову, вони відстояли себе.

I stand here to say

Я стою тут, щоб розповісти,

that Iranian women have found a new voice,

що іранські жінки знайшли новий голос,

and their voice is giving me my voice.

і їхній голос надає голосу мені.

And it's a great honor

І це величезна честь

to be an Iranian woman and an Iranian artist,

- бути іранською жінкою та іранським митцем,

even if I have to operate in the West only for now.

навіть якщо зараз я вимушена працювати лише на Заході.

Thank you so much.

Дякую дуже.

(Applause)

(Оплески)