Why should you read "One Hundred Years of Solitude"? - Francisco Díez-Buzo

Перекладач: Dina Bezsmertna Утверджено: Khrystyna Romashko

One day in 1965, while driving to Acapulco for a vacation with his family,

Одного дня 1965 року під час поїздки на сімейний відпочинок в Акапулько

Colombian journalist Gabriel García Márquez abruptly turned his car around,

колумбійський журналіст Габріель Гарсія Маркес

несподівано розвернув машину,

asked his wife to take care of the family’s finances for the coming months,

попросив дружину на декілька місяців взяти на себе керівництво сімейними фінансами

and returned home.

і повернувся додому.

The beginning of a new book had suddenly come to him:

Йому раптом спав на думку початок нової книги:

“Many years later, as he faced the firing squad,

"Колись, через багато років, полковник Ауреліано Буендіа,

Colonel Aureliano Buendía was to remember that distant afternoon

стоячи біля стіни перед загоном, що мав розстріляти його,

when his father took him to discover ice.”

згадає той давній вечір, коли батько взяв його з собою подивитися на лід.

Over the next eighteen months,

Протягом наступних півтора року

those words would blossom into One Hundred Years of Solitude.

ці рядки виллються у "Сто років самотності",

A novel that would go on to bring Latin American literature

роману, завдяки якому латиноамериканська література

to the forefront of the global imagination,

заволодіє світовою уявою

earning García Márquez the 1982 Nobel Prize for Literature.

і який у 1982 році принесе авторові Нобелівську премію з літератури.

What makes One Hundred Years of Solitude so remarkable?

Чому ж "Сто років самотності" такий незвичайний?

The novel chronicles the fortunes and misfortunes

У романі оповідається про успіхи та нещастя

of the Buendía family over seven generations.

семи поколінь родини Буендіа.

With its lush, detailed sentences,

Беручи до уваги його насичені подробицями речення,

large cast of characters,

величезну кількість дійових осіб

and tangled narrative,

та закручений сюжет,

One Hundred Years of Solitude is not an easy book to read.

роман "Сто років самотності" — нелегке чтиво.

But it’s a deeply rewarding one,

Але воно винагороджує сповна

with an epic assortment of intense romances,

вражаючою палітрою пристрасних романів,

civil war,

громадянської війни,

political intrigue,

політичних інтриг,

globe-trotting adventurers,

навколосвітніх пригод

and more characters named Aureliano than you’d think possible.

і більше персонажів на ім'я Ауреліано, ніж ви можете собі уявити.

Yet this is no mere historical drama.

Але це не просто історична драма.

One Hundred Years of Solitude is one of the most famous examples

Роман "Сто років самотності" — один з найвидатніших представників

of a literary genre known as magical realism.

літературного жанру, що зветься магічний реалізм.

Here, supernatural events or abilities

В ньому надприродні події або здібності

are described in a realistic and matter-of-fact tone,

описуються прозаїчно та реалістично,

while the real events of human life and history

в той час, коли реальні події з життя людини та історії

reveal themselves to be full of fantastical absurdity.

наповнені фантастичною абсурдністю.

Surreal phenomena within the fictional village of Macondo

Сюрреалістичні явища, що відбуваються у вигаданому містечку Макондо,

intertwine seamlessly with events taking place in the real country of Colombia.

органічно сплітаються з подіями, що відбуваються у реальній країні Колумбії.

The settlement begins in a mythical state of isolation,

На початку поселення перебуває у фантастичному стані ізоляції,

but is gradually exposed to the outside world,

але поступово відкривається зовнішньому світові,

facing multiple calamities along the way.

на шляху зазнаючи незліченної кількості бід.

As years pass, characters grow old and die,

Роки проходять, герої старіють та помирають,

only to return as ghosts,

а пізніше повертаються у вигляді привидів

or to be seemingly reincarnated in the next generation.

або, очевидно, реінкарнацій в наступних поколіннях.

When the American fruit company comes to town,

Коли у місті відкривається американська бананова компанія,

so does a romantic mechanic who is always followed by yellow butterflies.

з нею з'являється і романтичний механік, за яким завжди пурхають жовті метелики.

A young woman up and floats away.

Молода дівчина раптово злітає і щезає.

Although the novel moves forward through subsequent generations,

Хоча у романі оповідь ведеться від покоління до наступного покоління,

time moves in an almost cyclical manner.

час рухається майже циклічно.

Many characters have similar names and features to their forebears,

Багато персонажів мають схожі імена та риси до своїх предків,

whose mistakes they often repeat.

чиї помилки вони часто повторюють.

Strange prophecies and visits from mysterious gypsies

За дивними пророцтвами та зустрічами таємничих циганок

give way to the skirmishes and firing squads of repeated civil wars.

слідують чвари та стрілянина безперервних громадянських війн.

An American fruit company opens a plantation near the village

Американська бананова компанія відкриває поблизу містечка плантацію,

and ends up massacring thousands of striking workers,

що пізніше обертається вбивством робітників, які вийшли на страйк,

mirroring the real-life ‘Banana Massacre’ of 1928.

відзеркалюючи події 1928 року, коли відбулася так звана "бананова різанина".

Combined with the novel’s magical realism,

У поєднанні з магічним реалізмом роману

this produces a sense of history as a downward spiral

це створює сприйняття історії у вигляді закрученої донизу спіралі,

the characters seem powerless to escape.

від якої героям, здається, не врятуватися.

Beneath the magic is a story about the pattern of Colombian

За всією магією криються витки історії Колумбійської та Латинської Америки

and Latin American history from colonial times onward.

від колонізаційних часів до сьогодення.

This is a history that the author experienced firsthand.

Цю історію автор бачив на власні очі.

Gabriel García Márquez grew up in a Colombia torn apart by civil conflict

Дитинство Габріеля Гарсія Маркеса пройшло у Колумбії,

роз'ятреній цивільною війною між консервативною та ліберальною партіями.

between its Conservative and Liberal political parties.

He also lived in an autocratic Mexico

Пізніше він жив в автократичній Мексиці

and covered the 1958 Venezuelan coup d’état as a journalist.

і будучи журналістом, висвітлював події

державного перевороту 1958 року у Венесуелі.

But perhaps his biggest influences were his maternal grandparents.

Та скоріше за все, найбільший вплив на нього

мали дідусь та бабуся з материного боку.

Nicolás Ricardo Márquez was a decorated veteran of the Thousand Days War

Ніколас Рікардо Маркес був заслуженим ветераном Тисячоденної війни.

whose accounts of the rebellion against Colombia's conservative government

Саме його спогади про повстання проти консервативного колумбійського уряду

led Gabriel García Márquez to a socialist outlook.

стали причиною соціалістичної позиції Габріеля Гарсія Маркеса.

Meanwhile, Doña Tranquilina Iguarán Cotes’ omnipresent superstition

В той самий час, всюдисущі забобони Доньї Транквіліни Ігуаран Котес

became the foundation of One Hundred Years of Solitude’s style.

послужили базою для письменницького стилю "Ста років самотності".

Their small house in Aracataca where the author spent his childhood

Їхній будиночок в Аракатаці, де автор провів дитинство,

formed the main inspiration for Macondo.

надихнув його на створення Макондо.

With One Hundred Years of Solitude,

Своїм романом "Сто років самотності"

Gabriel García Márquez found a unique way

Габріель Гарсія Маркес віднайшов унікальний спосіб

to capture the unique history of Latin America.

відобразити своєрідну історію Латинської Америки.

He was able to depict the strange reality of living in a post-colonial society,

Йому вдалося описати чудернацькі реалії життя постколоніального суспільства,

forced to relive the tragedies of the past.

змушеного переживати трагедії минулого.

In spite of all this fatalism, the novel still holds hope.

Усупереч усьому цьому фаталізму, роман все ж має краплю надії.

At his Nobel Lecture,

У своїй Нобелівській промові

García Marquez reflected on Latin America’s long history

Гарсія Маркес зупинився на довгій історії Латинської Америки,

of civil strife and rampant iniquity.

позначеній громадянськими війнами та нестримним беззаконням.

Yet he ended the speech by affirming the possibility of building a better world,

Проте, свою промову він завершив твердою надією на будівництво кращого світу,

to quote, “where no one will be able to decide for others how they die,

де "ніхто не буде вирішувати за інших, як їм помирати,

where love will prove true

де кохання буде справжнім,

and happiness be possible,

а щастя буде можливим,

and where the races condemned to one hundred years of solitude

і де люди, приречені на сто років самотності,

will have, at last and forever, a second chance on earth."

зрештою завжди матимуть другий шанс в земному житті".