What it's like to be a Muslim in America | Dalia Mogahed

Перекладач: Tetiana Kudriavtseva Утверджено: Khrystyna Romashko

What do you think when you look at me?

Про що ви думаєте, коли бачите мене?

A woman of faith? An expert?

Віруюча жінка? Знавець?

Maybe even a sister.

Може, навіть, сестра.

Or oppressed,

Або пригноблена,

brainwashed,

з промитими мізками,

a terrorist.

терорист.

Or just an airport security line delay.

Чи про затримку на огляді в аеропорту .

That one's actually true.

Це, до речі, правильно.

(Laughter)

(Сміх)

If some of your perceptions were negative, I don't really blame you.

Я не осуджую, якщо ваші відчуття - негативні.

That's just how the media has been portraying

Так ЗМІ бачать

people who look like me.

таких як я.

One study found

Одне дослідження показало,

that 80 percent of news coverage about Islam and Muslims is negative.

що 80% новин про іслам і мусульман - негативні.

And studies show that Americans say that most don't know a Muslim.

І багато хто не має знайомих мусульман.

I guess people don't talk to their Uber drivers.

Хіба люди не говорять з водіями з Уберу?

(Laughter)

(Сміх)

Well, for those of you who have never met a Muslim,

До тих, хто ніколи не бачив мусульманина:

it's great to meet you.

"Приємно познайомитися".

Let me tell you who I am.

Дозвольте розповісти, хто я.

I'm a mom, a coffee lover --

Я - мама, кавоман -

double espresso, cream on the side.

подвійне еспресо, вершки окремо.

I'm an introvert.

Я - інтроверт.

I'm a wannabe fitness fanatic.

Я - фанат фітнесу.

And I'm a practicing, spiritual Muslim.

І практикуюча свою віру мусульманка.

But not like Lady Gaga says, because baby, I wasn't born this way.

Але все не так, як співає Леді Ґаґа, бо я такою не народилася.

It was a choice.

Це був мій вибір.

When I was 17, I decided to come out.

Коли мені було 17, я вирішила відкритися.

No, not as a gay person like some of my friends,

Не так, як деякі мої друзі - геї,

but as a Muslim,

а як мусульманка.

and decided to start wearing the hijab, my head covering.

І вирішила носити головний убір - хіджаб.

My feminist friends were aghast:

Мої друзі-феміністки були приголомшені:

"Why are you oppressing yourself?"

"Чому ти себе пригноблюєш?"

The funny thing was,

Найсмішінішим було те,

it was actually at that time a feminist declaration of independence

що згідно з феміністичною декларацією,

from the pressure I felt as a 17-year-old,

тиск якої я відчувала, будучи 17-річною,

to conform to a perfect and unattainable standard of beauty.

треба було відповідати досконалим і недосяжним еталонам краси.

I didn't just passively accept the faith of my parents.

Я просто не прийняла пасивно віру батьків.

I wrestled with the Quran.

Я боролася з Кораном.

I read and reflected and questioned and doubted

Я читала, обдумувувала, питала, сумнівалася

and, ultimately, believed.

і, врешті-решт, повірила.

My relationship with God -- it was not love at first sight.

Я і Бог - це не любов з першого погляду.

It was a trust and a slow surrender

Це - довіра і повільна капітуляція,

that deepened with every reading of the Quran.

що наступала з кожним читанням Корану.

Its rhythmic beauty sometimes moves me to tears.

Інколи його ритмічна краса викликає сльози.

I see myself in it. I feel that God knows me.

Я бачу там себе. Я відчуваю, Бог знає мене.

Have you ever felt like someone sees you, completely understands you

Це ніби хтось все бачить, розуміє

and yet loves you anyway?

і все одно любить вас.

That's how it feels.

Ось як я це відчуваю.

And so later, I got married,

Пізніше я вийшла заміж,

and like all good Egyptians,

і, як всі порядні єгиптяни,

started my career as an engineer.

розпочала кар'єру інженера.

(Laughter)

(Сміх)

I later had a child, after getting married,

Потім з'явилася дитина

and I was living essentially the Egyptian-American dream.

і жила я в єгипетсько-американській мрії.

And then that terrible morning of September, 2001.

А потім цей жахливий ранок у вересні 2001.

I think a lot of you probably remember exactly where you were that morning.

Напевно, всі пам'ятають, де були цого ранку.

I was sitting in my kitchen finishing breakfast,

Я сиділа на кухні, закінчуючи снідати,

and I look up on the screen and see the words "Breaking News."

і побачила на екрані: "Надзвичайні новини".

There was smoke, airplanes flying into buildings,

Все в диму, літаки влітають у будівлі,

people jumping out of buildings.

люди вистрибують з вікон.

What was this?

Що це?

An accident?

Нещасний випадок?

A malfunction?

Несправність?

My shock quickly turned to outrage.

Шок одразу переріс у гнів.

Who would do this?

Хто це міг зробити?

And I switch the channel and I hear,

Я перемкнула канал і почула:

"... Muslim terrorist ...,"

"...Терорист- смертник...",

"... in the name of Islam ...,"

"...в ім'я ісламу...",

"... Middle-Eastern descent ...,"

"...з Близького Сходу..."

"... jihad ...,"

"...джихад...",

"... we should bomb Mecca."

"...скинемо бомбу на Мекку..."

Oh my God.

Боже мій.

Not only had my country been attacked,

Напали не тільки на мою країну,

but in a flash,

але й миттєво

somebody else's actions had turned me from a citizen

чиїсь дії зробили мене з простої жительки

to a suspect.

- підозрюваною.

That same day, we had to drive across Middle America

Того дня ми мали проїхати Середню Америку,

to move to a new city to start grad school.

щоб дістатися іншого міста, почати там навчання.

And I remember sitting in the passenger seat

І сидячи в пасажирському кріслі,

as we drove in silence,

їдучи в цілковитій тиші,

crouched as low as I could go in my seat,

я зсунулася з крісла, як тільки могла.

for the first time in my life, afraid for anyone to know I was a Muslim.

Уперше я боялася бути мусульманкою.

We moved into our apartment that night in a new town

Увечері ми в'їхали у нове житло,

in what felt like a completely different world.

в якому ми почувалися як в іншому світі.

And then I was hearing and seeing and reading

І потім я чула, бачила, читала

warnings from national Muslim organizations

застереження від ісламських організацій,

saying things like, "Be alert," "Be aware,"

щось на кшталт: "Будьте обережні",

"Stay in well-lit areas," "Don't congregate."

"Перебувайте у добре освітлених місцях"

I stayed inside all week.

Я просиділа вдома цілий тиждень.

And then it was Friday that same week,

Потім настала п'ятниця того ж тижня,

the day that Muslims congregate for worship.

коли мусульмани збираються на поклоніння.

And again the warnings were, "Don't go that first Friday,

І знову: " Не йдіть у цю першу п'ятницю,

it could be a target."

ви можете стати мішенню".

And I was watching the news, wall-to-wall coverage.

Я дивилася репортажі новин.

Emotions were so raw, understandably,

Зі зрозумілих причин, рани були ще свіжі,

and I was also hearing about attacks on Muslims,

і я чула про напади на мусульман,

or people who were perceived to be Muslim, being pulled out

чи на тих, кого сприймали за мусульман.

and beaten in the street.

Тягли і били на вулиці.

Mosques were actually firebombed.

Мечеті просто підпалювали.

And I thought, we should just stay home.

І я подумала, що ми повинні бути вдома.

And yet, something didn't feel right.

Та потім, щось здавалося не так.

Because those people who attacked our country

Адже ті люди, які напали на нашу країну,

attacked our country.

напали на нашу країну.

I get it that people were angry at the terrorists.

Я розуміла, що люди ненавиділи терористів.

Guess what? So was I.

І що ви думаєте? Я також.

And so to have to explain yourself all the time isn't easy.

І важко постійно це собі пояснювати.

I don't mind questions. I love questions.

Я не проти питань. Я обожнюю питання.

It's the accusations that are tough.

Це важкі звинувачення.

Today we hear people actually saying things like,

Сьогодні ми чуємо, як люди говорять,

"There's a problem in this country, and it's called Muslims.

що в цій країні є проблема - мусульмани.

When are we going to get rid of them?"

"І коли ж ми вже їх позбудемося?"

So, some people want to ban Muslims and close down mosques.

Треба заборонити їм в'їзд і закрити мечеті.

They talk about my community kind of like we're a tumor

Вина кажуть, що такі як я - це пухлина

in the body of America.

у тілі Америки.

And the only question is, are we malignant or benign?

І питання тільки в тому, злоякісна чи доброякісна?

You know, a malignant tumor you extract altogether,

Злоякісну пухлину видаляють одразу,

and a benign tumor you just keep under surveillance.

а доброякісну тримають під наглядом.

The choices don't make sense, because it's the wrong question.

Вибір не має сенсу, бо це неправильне запитання.

Muslims, like all other Americans, aren't a tumor in the body of America,

Мусульмани, як і американці, не є пухлиною,

we're a vital organ.

ми - життєвоважливий орган.

(Applause)

(Оплески)

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Muslims are inventors and teachers,

Мусульмани- це вчителі та винахідники,

first responders and Olympic athletes.

олімпійські атлети.

Now, is closing down mosques going to make America safer?

Чи зробить закриття мечетей Америку безпечнішою?

It might free up some parking spots,

Це може звільнити місце для паркування,

but it will not end terrorism.

але не зупинить тероризм.

Going to a mosque regularly is actually linked

Регулярні візити до мечеті пов'язані

to having more tolerant views of people of other faiths

з толерантним ставленням до інших релігій

and greater civic engagement.

і більшою громадською активністю.

And as one police chief in the Washington, DC area

Один офіцер поліції з Вашингтона

recently told me,

нещодавно мені сказав,

people don't actually get radicalized at mosques.

що люди стають радикалами не в мечетях.

They get radicalized in their basement or bedroom, in front of a computer.

А в підвалі, спальні чи перед комп'ютером.

And what you find about the radicalization process

І цікавим у цьому процесі є те,

is it starts online,

що він розпочинається онлайн.

but the first thing that happens

Та перше, щ остається, - це те,

is the person gets cut off from their community,

що людина віддаляється від суспільства,

from even their family,

і навіть від сім'ї.

so that the extremist group can brainwash them

Потім екстремістським групам легше промивати їм мізки,

into believing that they, the terrorists, are the true Muslims,

що вони, терористи, - справжні мусульмани,

and everyone else who abhors their behavior and ideology

а ті, які ненавидять їх ідеологію,

are sellouts or apostates.

So if we want to prevent radicalization,

Для того, щоб зупинити радикалізацію,

we have to keep people going to the mosque.

потрібно заохочувати людей ходити у мечеть.

Now, some will still argue Islam is a violent religion.

Дехто скаже, що іслам - жорстока релігія.

After all, a group like ISIS bases its brutality on the Quran.

Зрештою, така група, як ІДІЛ засвідчує свою жорстокість Кораном.

Now, as a Muslim, as a mother, as a human being,

Як мусульманка, яка є мамою, як людина,

I think we need to do everything we can to stop a group like ISIS.

я думаю, що ми повинні зупинити ІДІЛ.

But we would be giving in to their narrative

Та ми піддамося їх розповідям,

if we cast them as representatives of a faith of 1.6 billion people.

вважаючи їх представниками віри 1,6 мільярда людей.

(Applause)

(Оплески)

Thank you.

Дякую.

ISIS has as much to do with Islam

ІДІЛ має стільки ж спільного з ісламом,

as the Ku Klux Klan has to do with Christianity.

як Ку-клукс-клан з християнством.

(Applause)

(Оплески)

Both groups claim to base their ideology on their holy book.

Фундаментом їх ідеологій є священні книги.

But when you look at them, they're not motivated

Та коли на них глянути, вони не мотивовані тим,

by what they read in their holy book.

що читають у цих книгах.

It's their brutality that makes them read these things into the scripture.

Це їх брутальність яка змушує вичитувати ці речі в Писанні.

Recently, a prominent imam told me a story that really took me aback.

Один імам розповів мені вражаючу історію.

He said that a girl came to him

До нього прийшла дівчина,

because she was thinking of going to join ISIS.

яка хотіла приєднатися до ІДІЛ.

And I was really surprised and asked him,

Я була здивована і запитала,

had she been in contact with a radical religious leader?

чи вона спілкувалася з лідером-радикалом.

And he said the problem was quite the opposite,

Він відповів, що проблема в тому, що вона

that every cleric that she had talked to had shut her down

закривалася після розмови з наставником,

and said that her rage, her sense of injustice in the world,

а її гнів та відчуття несправедливості

was just going to get her in trouble.

от-от притягнуть на неї біду.

And so with nowhere to channel and make sense of this anger,

Не маючи можливості виплеснути свій гнів,

she was a prime target to be exploited

вона стала мішенню для експлуатації

by extremists promising her a solution.

екстремістами, які обіцяли їй вирішення.

What this imam did was to connect her back to God and to her community.

Імам навернув її до Бога, до спільноти.

He didn't shame her for her rage -- instead, he gave her constructive ways

Він не соромив її за гнів, навпаки -

to make real change in the world.

запропонував шляхи, щоб змінити світ.

What she learned at that mosque prevented her from going to join ISIS.

Те, чого вона навчилася в мечеті, завадило їй приєднатися до ІДІЛ.

I've told you a little bit

Я вже згадувала про те,

about how Islamophobia affects me and my family.

як ісламофобія вплинула на мене та сім'ю.

But how does it impact ordinary Americans?

Та як вона впливає на простих американців?

How does it impact everyone else?

На всіх інших?

How does consuming fear 24 hours a day affect the health of our democracy,

Як перебування у страху 24 години на добу впливає на здоров'я нашої демократії,

the health of our free thought?

на свободу думки?

Well, one study -- actually, several studies in neuroscience --

Згідно з кількома неврологічними дослідженнями,

show that when we're afraid, at least three things happen.

трапляються три речі, коли ми налякані.

We become more accepting of authoritarianism,

Ми стаємо більш терпимими до авторитаризму,

conformity and prejudice.

підпорядкування та упередження.

One study showed that when subjects were exposed to news stories

Одне дослідження показало, що коли суб'єкти

that were negative about Muslims,

піддавалися впливу негативних новин про мусульман,

they became more accepting of military attacks on Muslim countries

вони ставали більш терпимими до військових нападів на мусульманські країни

and policies that curtail the rights of American Muslims.

і до політики, яка обмежує права американських мусульман.

Now, this isn't just academic.

Це не просто дослідження.

When you look at when anti-Muslim sentiment spiked

Якщо подивитися на те, як антимусульманські настрої зросли

between 2001 and 2013,

у період з 2001 по 2013, -

it happened three times,

це сталося тричі, -

but it wasn't around terrorist attacks.

але йдеться не про теракти.

It was in the run up to the Iraq War and during two election cycles.

Це було напередодні війни в Іраку і протягом двох виборчих циклів.

So Islamophobia isn't just the natural response to Muslim terrorism

Тому ісламофобія - це не просто фізична реакція на мусульманський тероризм,

as I would have expected.

як я очікувала.

It can actually be a tool of public manipulation,

Це дійсно може бути інструментом суспільного маніпулювання,

eroding the very foundation of a free society,

підриваючи основу вільного суспільства,

which is rational and well-informed citizens.

тобто раціональних і добре проінформованих громадян.

Muslims are like canaries in the coal mine.

Мусульмани ніби канарки у вугільній шахті.

We might be the first to feel it,

Ми - перші, хто це відчує,

but the toxic air of fear is harming us all.

але токсична атмосфера страху шкодить нам усім.

(Applause)

(Оплески)

And assigning collective guilt

І призначенням колективної провини

isn't just about having to explain yourself all the time.

є не тільки порозуміння з іншими.

Deah and his wife Yusor were a young married couple

Діа та його дружина Юср були молодою подружньою парою

living in Chapel Hill, North Carolina,

і жили у Чепл Хілі, Північна Кароліна,

where they both went to school.

де обидвоє навчалися в школі.

Deah was an athlete.

Діа був атлетом.

He was in dental school, talented, promising ...

Він вчився у стоматологічній школі, талановитий, перспективний...

And his sister would tell me that he was the sweetest,

Його сестра розказувала, що він наймиліша,

most generous human being she knew.

найщедріша людина, яку вона знає.

She was visiting him there and he showed her his resume,

Він показав їй своє резюме, коли вона була у нього в гостях.

and she was amazed.

Вона була вражена,

She said, "When did my baby brother become such an accomplished young man?"

і сказала: "Коли мій маленький братик став таким досвідченим молодим чоловіком?"

Just a few weeks after Suzanne's visit to her brother and his new wife,

Вже за кілька тижнів після візиту Сюзанни до брата і його нової дружини

their neighbor,

їх сусід,

Craig Stephen Hicks,

Креґ Стівен Хікс,

murdered them,

вбив не тільки їх,

as well as Yusor's sister, Razan, who was visiting for the afternoon,

а й сестру Юср - Разан, яка була у них у той день,

in their apartment,

прямо у них в квартирі,

execution style,

у вигляді страти,

after posting anti-Muslim statements on his Facebook page.

після опублікування на сторінці у Фейсбуці антимусульманських заяв.

He shot Deah eight times.

Він вистрелив у Діу вісім разів.

So bigotry isn't just immoral, it can even be lethal.

Так що фанатиз - це не просто аморально, це може призвести до летального випадку.

So, back to my story.

Та вернемось до моєї історії.

What happened after 9/11?

Що трапилось після 9/11?

Did we go to the mosque or did we play it safe and stay home?

Ми пішли в мечеть, чи не ризикнули і залишилися вдома?

Well, we talked it over,

Ми все обговорили,

and it might seem like a small decision, but to us,

це може здатися маленьким рішенням, але для нас

it was about what kind of America we wanted to leave for our kids:

це було питанням, яку Америку ми б хотіли залишити для наших дітей:

one that would control us by fear

таку, яка нас тримає у страху,

or one where we were practicing our religion freely.

або таку, де ми вільно сповідуємо нашу релігію.

So we decided to go to the mosque.

Тому ми вирішили піти в мечеть.

And we put my son in his car seat,

І ми посадили малого в машину,

buckled him in, and we drove silently, intensely, to the mosque.

пристебнули його, і їхали туди мовчки, у напрузі.

I took him out, I took off my shoes, I walked into the prayer hall

Я взяла його, зняла взуття, увійшла в молитовний зал

and what I saw made me stop.

і завмерла від побаченого.

The place was completely full.

Там було повно людей.

And then the imam made an announcement,

І тоді імам зробив оголошення,

thanking and welcoming our guests,

дякуючи і вітаючи наших гостей,

because half the congregation

бо половина з них це були -

were Christians, Jews, Buddhists, atheists,

християни, євреї, буддисти, атеїсти,

people of faith and no faith,

віруючі та невіруючі,

who had come not to attack us, but to stand in solidarity with us.

які прийшли не для того, щоб атакувати, а щоб підтримати нас.

(Applause)

(Оплески)

I just break down at this time.

Я мало не розплакалася.

These people were there because they chose courage and compassion

Ці люди були там, тому що вони вибрали мужність і співчуття,

over panic and prejudice.

а не паніку і упередження.

What will you choose?

А що вибрали б ви?

What will you choose at this time of fear and bigotry?

Що б вибрали ви в цей час страху і фанатизму?

Will you play it safe?

Залишилися б у безпеці?

Or will you join those who say

Чи приєдналися б до тих, хто каже:

we are better than that?

"Ми вищі за це"?

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Thank you so much.

Дуже дякую.

Helen Walters: So Dalia, you seem to have struck a chord.

Хелен Уолтерс: Даліє, ви, здається, зачепили за живе.

But I wonder,

Але мені цікаво,

what would you say to those who might argue

що ви скажете тим, хто може осуджувати те,

that you're giving a TED Talk,

що ви виступаэте з TED-промовою,

you're clearly a deep thinker,

ви явно глибокий мислитель,

you work at a fancy think tank,

працюєте у престижному мозковому центрі,

you're an exception, you're not the rule.

ви виняток, а не правило.

What would you say to those people?

Що ви їм скажете?

Dalia Mogahed: I would say, don't let this stage distract you,

Далія Моджахед: Я б сказала так, нехай цей етап вас не відволікає,

I'm completely ordinary.

бо я - звичайна людина.

I'm not an exception.

Я не виняток.

My story is not unusual.

Моя історія не є екстраординарною.

I am as ordinary as they come.

Я така ж, як і всі інші.

When you look at Muslims around the world --

Якщо поглянути на мусульман з усього світу,

and I've done this, I've done the largest study ever done

а я зробила найбільше дослідження

on Muslims around the world --

про мусульман з усього світу,

people want ordinary things.

люди хочуть звичайних речей.

They want prosperity for their family,

Вони хочуть процвітання своєї родини,

they want jobs

роботу,

and they want to live in peace.

і жити в мирі.

So I am not in any way an exception.

Тому, в будь-якому разі, я - не виняток.

When you meet people who seem like an exception to the rule,

Коли ви зустрічаєте людей, які здаються винятком з правила,

oftentimes it's that the rule is broken,

часто трапляється так, що це порушення правила,

not that they're an exception to it.

а не виняток.

HW: Thank you so much. Dalia Mogahed.

Хелен Уолтерс: Далія Моджахед. Дякую.

(Applause)

(Оплески)