Eric X. Li: A tale of two political systems

Перекладач: Alex Darwazeh Утверджено: Наталия Пятакова

Good morning.

Добрий ранок.

My name is Eric Li, and I was born here.

Мене звати Ерік Лі, і я народився тут.

But no, I wasn't born there.

Ні, не зовсім так.

This was where I was born:

Ось де я народився –

Shanghai, at the height of the Cultural Revolution.

Шанхай у розквіті культурної революції.

My grandmother tells me that she heard

Моя бабуся каже мені, що чула

як немовлям я плакав під залпи пострілів.

the sound of gunfire along with my first cries.

When I was growing up, I was told a story

У дитинстві мені розповідали історію,

that explained all I ever needed to know about humanity.

яка пояснювала все що мені потрібно було знати про історію людства.

It went like this.

Ось про що в ній йшлося.

All human societies develop in linear progression,

Усі людські суспільства розвиваються за лінійною схемою,

beginning with primitive society, then slave society,

починаючи з примітивного суспільства, далі рабовласницького,

feudalism, capitalism, socialism,

згодом феодального, капіталістичного, соціалістичного

and finally, guess where we end up?

і, нарешті, здогадайтеся, чим це все закінчується?

Communism!

Комунізмом!

Sooner or later, all of humanity,

Рано чи пізно, все людство,

regardless of culture, language, nationality,

незважаючи на культурні, мовні, національні відмінності,

will arrive at this final stage

завершує свій розвиток

of political and social development.

на цій соціально-політичній стадії.

The entire world's peoples will be unified

Народи всього світу об'єднаються

in this paradise on Earth

у цьому раю на Землі

and live happily ever after.

і житимуть у злагоді.

But before we get there, we're engaged

Але перед тим, як цього досягти, нас буде втягнуто

in a struggle between good and evil,

у боротьбу добра і зла,

the good of socialism against the evil of capitalism,

добра соціалізму та зла капіталізму,

and the good shall triumph.

і добро переможе.

That, of course, was the meta-narrative

Звичайно ж, ця неймовірна розповідь

distilled from the theories of Karl Marx.

базується на теоріях Карла Маркса.

And the Chinese bought it.

І китайці повелися на неї.

We were taught that grand story day in and day out.

Нам розповідали цю казку зранку до ночі.

It became part of us, and we believed in it.

Вона стала частиною нас, і ми жили нею.

The story was a bestseller.

Казка стала бестселером.

About one third of the entire world's population

Близько третини людей у світі

lived under that meta-narrative.

вірили в неї.

Then, the world changed overnight.

Раптово світ змінився за одну ніч.

As for me, disillusioned by the failed religion of my youth,

Втративши надію, породжену примарною релігією своєї юності,

I went to America and became a Berkeley hippie.

я поїхав до Америки і став хіпі з Берклі.

(Laughter)

(Сміх)

Now, as I was coming of age, something else happened.

Коли я досягнув повноліття, сталося дещо інше.

As if one big story wasn't enough,

Мало було мені казок,

I was told another one.

і мені розповіли ще одну.

This one was just as grand.

Ця була такою ж величною.

It also claims that all human societies

У ній також ішлося про те, що людське суспільство

develop in a linear progression towards a singular end.

розвивається лінійно, прямуючи до єдиного логічного завершення.

This one went as follows:

А саме:

All societies, regardless of culture,

людське суспільство, попри культурні відмінності,

be it Christian, Muslim, Confucian,

релігію - чи то християнство, мусульманство, чи конфуціанство -

must progress from traditional societies

як правило, розвивається від традиційного,

in which groups are the basic units

у якому групи людей є базовими одиницями,

to modern societies in which atomized individuals

у сучасному суспільстві, в якому індивіди виступають

are the sovereign units,

незалежними одиницями,

and all these individuals are, by definition, rational,

що за своєю природою є раціональним,

and they all want one thing:

і все, що їм потрібно –

the vote.

це право голосу.

Because they are all rational, once given the vote,

Оскільки індивід – раціональний, за допомогою голосування

they produce good government

він формує ефективний уряд

and live happily ever after.

і живе щасливо все життя.

Paradise on Earth, again.

Знову ж таки, рай на Землі.

Sooner or later, electoral democracy will be

Рано чи пізно виборча демократія стане

the only political system for all countries and all peoples,

єдиною політичною системою в усіх країнах та для всіх народів,

with a free market to make them all rich.

з її вільним ринком, який усіх перетворить на багатіїв.

But before we get there, we're engaged in a struggle

Але перед тим, як цього досягти, ми будемо втягнуті у боротьбу

between good and evil.

добра і зла.

(Laughter)

(Сміх)

The good belongs to those who are democracies

Усе найкраще належить демократії

and are charged with a mission of spreading it

і тим, хто проповідує її цінності

around the globe, sometimes by force,

по всьому світу, навіть силою,

against the evil of those who do not hold elections.

щоб побороти зло, спричинене відсутністю виборчого права.

(Video) George H.W. Bush: A new world order...

(Відео) Джордж Герберт Вокер Буш: “Новий світовий порядок…”

(Video) George W. Bush:... ending tyranny in our world...

(Відео) Джордж Вокер Буш: “…покладе край тиранії у світі…”

(Відео) Барак Обама: “…єдиний стандарт для всіх,

(Video) Barack Obama:... a single standard for all

хто б не був при владі”.

who would hold power.

Eric X. Li: Now --

Ерік Лі: Так ось –

(Laughter) (Applause)

(Сміх) (Оплески)

This story also became a bestseller.

Ця казка теж стала бестселером.

According to Freedom House,

Згідно з даними інституту досліджень "Дім Свободи",

the number of democracies went from 45 in 1970

кількість демократичних країн збільшилася із 45 у 1970 році

to 115 in 2010.

до 115 у 2010 році.

In the last 20 years, Western elites tirelessly

Протягом останніх 20 років західні еліти невтомно

trotted around the globe selling this prospectus:

роз’їжджають по світу, продаючи цей продукт:

Multiple parties fight for political power

боротьба численних партій за політичну владу

and everyone voting on them

та голосування громадян за ці партії –

is the only path to salvation

це єдиний шлях до спасіння

to the long-suffering developing world.

для багатостраждальних країн, що розвиваються.

Those who buy the prospectus are destined for success.

Ті, які згодні придбати цей продукт, просто приречені на успіх.

Those who do not are doomed to fail.

На тих, які відмовляються, чекає занепад.

But this time, the Chinese didn't buy it.

Але цього разу китайці на це не купилися.

Fool me once...

Вже раз за ніс водили…

(Laughter)

(Сміх)

The rest is history.

Решта залишається історією.

In just 30 years, China went from

Лише за 30 років Китай перетворився

one of the poorest agricultural countries in the world

з однієї із найбідніших землеробських країн

на другу найбільшу економічу но-спрямовану країну у світі.

to its second-largest economy.

Six hundred fifty million people

650 мільйонів людей

were lifted out of poverty.

піднялися з глибин бідності.

Eighty percent of the entire world's poverty alleviation

Це 80 відсотків усього бідного населення світу,

during that period happened in China.

життя якого покращилося за цей період в Китаї.

In other words, all the new and old democracies

Іншими словами, усі молоді та старі демократії

put together amounted to a mere fraction

разом узяті не здійснили і частинки того,

of what a single, one-party state did without voting.

що вдалося зробити єдиній однопартійній державі без будь-якого голосування.

See, I grew up on this stuff: food stamps.

Розумієте, я виріс на таких речах як купони на їжу.

Meat was rationed to a few hundred grams

М'ясо видавали порціями по декілька сотень грамів

per person per month at one point.

на одну особу відразу на цілий місяць.

Needless to say, I ate all my grandmother's portions.

Не варто й казати, що я з'їдав усі порції моєї бабусі.

So I asked myself, what's wrong with this picture?

Тож я запитав себе: що ж тут не так?

Here I am in my hometown,

Я – у своєму рідному місті,

my business growing leaps and bounds.

мій бізнес успішно розвивається.

Entrepreneurs are starting companies every day.

Підприємці засновують компанії кожного дня.

Middle class is expanding in speed and scale

Середній клас збільшується зі швидкістю та в масштабах

unprecedented in human history.

небачених за всю історію людства.

Yet, according to the grand story,

Хоча, згідно з тією ж величною казкою,

none of this should be happening.

нічого такого не повинно відбуватися.

So I went and did the only thing I could. I studied it.

Тож я зробив те, що було необхідно. Почав вивчати цей парадокс.

Yes, China is a one-party state

Так, Китай є однопартійною державою,

run by the Chinese Communist Party, the Party,

яку очолює Комуністична партія Китаю, Єдина Партія,

and they don't hold elections.

що не проводить виборів.

Three assumptions are made

Три основних припущення висуваються

by the dominant political theories of our time.

панівними політичними теоріями нашого часу.

Such a system is operationally rigid,

Така система є операційно негнучкою,

politically closed, and morally illegitimate.

політично замкненою, морально необґрунтованою.

Well, the assumptions are wrong.

Що ж, такі припущення є помилковими.

The opposites are true.

Правильними є протилежні:

Adaptability, meritocracy, and legitimacy

здатність до адаптації, меритократія,та законність –

are the three defining characteristics

це три основні характеристики

of China's one-party system.

китайської однопартійної системи.

Now, most political scientists will tell us

Більшість політологів стверджують, що

однопартійна система є, за своєю суттю, нездатною

that a one-party system is inherently incapable

of self-correction.

до самокоригування.

It won't last long because it cannot adapt.

Її існування не буде довготривалим, оскільки вона не в змозі адаптовуватися.

Now here are the facts.

Тепер реальні факти.

In 64 years of running the largest country in the world,

За останні 64 роки правління найбільшою країною світу

the range of the Party's policies has been wider

політичний курс Партії був ширшим,

than any other country in recent memory,

ніж будь-якої іншої країни сучасності,

from radical land collectivization to the Great Leap Forward,

від примусової колективізації до Великого стрибка,

then privatization of farmland,

приватизації фермерських угідь,

then the Cultural Revolution,

культурної революції,

then Deng Xiaoping's market reform,

ринкової реформи Дена Сяопіна,

then successor Jiang Zemin took the giant political step

потім його наступник Цзян Цземінь наважився зробити надзвичайно важливий політичний крок,

of opening up Party membership to private businesspeople,

відкривши кордони Партії для приватних осіб, –

something unimaginable during Mao's rule.

щось нечуване за часів Мао.

So the Party self-corrects in rather dramatic fashions.

Тож Партія коригує себе досить радикально.

Institutionally, new rules get enacted

В інституційній сфері в силу вступають нові правила,

to correct previous dysfunctions.

завдання яких полягає у виправленні наявних недоліків.

For example, term limits.

Наприклад, обмеження строку повноважень.

Political leaders used to retain their positions for life,

Політичні лідери займали свої пости довічно,

and they used that to accumulate power

що дозволяло їм накопичувати свою владу

та увіковічнювати своє правління.

and perpetuate their rules.

Mao was the father of modern China,

Мао – творець сучасного Китаю,

yet his prolonged rule led to disastrous mistakes.

тим не менш його затяжне правління призвело до жахливих наслідків.

So the Party instituted term limits

Саме тому Партія запровадила обмеження строку повноважень

with mandatory retirement age of 68 to 70.

та обов’язковий вихід у відставку у віці 68-70 років.

One thing we often hear is,

Дуже часто нам говорять:

"Political reforms have lagged far behind economic reforms,"

“Політичні реформи катастрофічно відстають від економічних”

and "China is in dire need of political reform."

і “Китаю украй необхідні політичні реформи”.

But this claim is a rhetorical trap

Однак такі заяви – це лише риторична пастка,

hidden behind a political bias.

прихована за політичною упередженістю.

See, some have decided a priori

Очевидно, деякі заздалегідь вирішили,

what kinds of changes they want to see,

якого роду зміни вони бажають бачити,

and only such changes can be called political reform.

і тільки такі зміни вони називають політичною реформою.

The truth is, political reforms have never stopped.

Але правда в тому, що політичні реформи ніколи й не припинялися.

Compared with 30 years ago, 20 years, even 10 years ago,

Порівняно з тим, як було 30, 20, навіть 10 років тому,

every aspect of Chinese society,

кожен аспект китайського суспільства,

how the country is governed,

те, як сьогодні керують країною

from the most local level to the highest center,

від місцевого до центрального рівня,

are unrecognizable today.

змінилося докорінно.

Now such changes are simply not possible

А такі зміни якраз і є неможливими

without political reforms of the most fundamental kind.

без найрадикальніших політичних реформ.

Now I would venture to suggest the Party

Я навіть насмілюсь заявити, що Партія

is the world's leading expert in political reform.

є провідним світовим експертом з політичних реформ.

The second assumption is that in a one-party state,

Друге припущення полягає в тому, що в однопартійній державі

power gets concentrated in the hands of the few,

вся влада сконцентровується в руках декількох осіб,

and bad governance and corruption follow.

а це тягне за собою погане керівництво і корупцію.

Indeed, corruption is a big problem,

Справді, корупція є серйозною проблемою,

but let's first look at the larger context.

але погляньмо на все в ширшому контексті.

Now, this may be counterintuitive to you.

Це може здатися вам маловірогідним.

The Party happens to be one of the most meritocratic

Але Комуністична партія Китаю є сьогодні однією з найбільших меритократичних

political institutions in the world today.

структур у світі.

China's highest ruling body, the Politburo, has 25 members.

Найвищий керівний орган Китаю, Політбюро, налічує 25 членів.

In the most recent one, only five of them

На даний момент лише п’ятеро з них

came from a background of privilege, so-called princelings.

походять з привілейованих родин, так звані ‘князьки’.

The other 20, including the president and the premier,

Інші 20, включаючи президента та прем’єра,

came from entirely ordinary backgrounds.

мають просте походження.

In the larger central committee of 300 or more,

У значно більшому, центральному комітеті, який складається з понад 300 осіб,

the percentage of those who were born

відсоток тих, хто народився

into power and wealth was even smaller.

у багатстві та розкоші, був ще менший.

The vast majority of senior Chinese leaders

Переважна більшість китайських високопосадовців

worked and competed their way to the top.

самостійно прокладали собі шлях на гору.

Compare that with the ruling elites

Якщо порівняти з керівними елітами

in both developed and developing countries,

у розвинутих країнах та країнах, що розвиваються,

I think you'll find the Party being near the top

то Комуністична партія, на мою думку, є зразком

in upward mobility.

висхідної мобільності.

The question then is, how could that be possible

Постає питання: як таке можливо

in a system run by one party?

в однопартійній системі?

Now we come to a powerful political institution,

Зараз я розповім вам про потужну політичну структуру,

little-known to Westerners:

маловідому на Заході, –

the Party's Organization Department.

Організаційний відділ Партії.

The department functions like a giant

Він функціонує як гігантський

human resource engine that would be the envy

генератор людських ресурсів, якому могли б позаздрити

of even some of the most successful corporations.

навіть найуспішніші корпорації.

It operates a rotating pyramid

Відділ оперує трьохкомпонентною пірамідою,

made up of three components:

яка постійно змінюється:

civil service, state-owned enterprises,

вона включає державну цивільну службу, державні підприємницькі структури

and social organizations like a university

та соціальні інституції, як-от університет

or a community program.

чи громадські програми.

They form separate yet integrated career paths

Це окремі, але єдино можливі шляхи

for Chinese officials.

кар’єрного росту для китайських чиновників.

They recruit college grads into entry-level positions

Відділ вербує випускників вищих навчальних закладів на вакансії для початківців

in all three tracks, and they start from the bottom,

в усіх трьох сферах, і вони розпочинають свій шлях з самого низу

called "keyuan" [clerk].

та звуться ‘кеюан’ (клерк).

Then they could get promoted

Далі їх можуть почергово підвищувати

through four increasingly elite ranks:

до таких чотирьох елітних посад:

fuke [deputy section manager], ke [section manager], fuchu [deputy division manager], and chu [division manger].

спочатку ‘фуке’ (заступник менеджера секції), потім ‘ке’ (менеджер секції), ‘фучу’(заступник менеджера підрозділу) та ‘чу’(менеджер підрозділу).

Now these are not moves from "Karate Kid," okay?

Це не назви прийомів з фільму ‘Karate Kid’.

Це цілком серйозна справа.

It's serious business.

The range of positions is wide,

Вибір посад достатньо широкий:

from running health care in a village

від начальника відділу охорони здоров'я в селі,

to foreign investment in a city district

начальника відділу іноземних інвестицій в одному з районів міста

to manager in a company.

до менеджера в компанії.

Once a year, the department reviews their performance.

Щороку Організаційний відділ оцінює діяльність молодших робітників.

They interview their superiors, their peers,

Опитують їхніх начальників, співробітників,

their subordinates. They vet their personal conduct.

підлеглих. Досліджують їхню поведінку.

They conduct public opinion surveys.

Проводять опитування громадської думки.

Then they promote the winners.

Потім підвищують найкращих.

Throughout their careers, these cadres

Протягом своєї кар’єри ці кадри

можуть рухатися по одному з трьох шляхів або змінювати його.

can move through and out of all three tracks.

Over time, the good ones move beyond the four base levels

З часом кращі з кращих рухаються вище чотирьох рівнів

to the fuju [deputy bureau chief] and ju [bureau chief] levels.

до рівнів ‘фуджу’ (заступник голови бюро) та ‘джу’ (голова бюро).

There, they enter high officialdom.

Саме тут вони і стають членами головного чиновницького корпусу.

By that point, a typical assignment will be

На цей момент звичайними обов’язками стають

to manage a district with a population in the millions

керівництво округом з чисельністю населення в мільйони осіб

or a company with hundreds of millions of dollars in revenue.

або компанією з сотнями мільйонів доларів річного доходу.

Just to show you how competitive the system is,

Щоб показати вам, наскільки сильною є конкуренція всередині системи, наведу дані:

in 2012, there were 900,000 fuke and ke levels,

у 2012 році налічувалося 900 000 осіб ‘фуке’ і ‘ке’,

600,000 fuchu and chu levels,

600 000 ‘фучу’ і ‘чу’

and only 40,000 fuju and ju levels.

та лише 40 000 ‘фуджу’ і ‘джу’.

After the ju levels,

Після ‘джу’ рівня

the best few move further up several more ranks,

лише декілька просуваються кількома сходинками вище

and eventually make it to the Central Committee.

та нарешті досягають місця в Центральному комітеті.

The process takes two to three decades.

Весь процес триває від 20 до 30 років.

Does patronage play a role? Yes, of course.

Чи замішана тут протекція? Авжеж.

But merit remains the fundamental driver.

Але людські якості залишаються визначальними.

In essence, the Organization Department runs

По суті, Організаційний відділ продовжує

a modernized version of China's centuries-old

багатовікову китайську традицію

mentoring system.

наставництва.

China's new president, Xi Jinping,

Новий президент Китаю, Сі Цзіньпін,

is the son of a former leader, which is very unusual,

є сином колишнього лідера, і що незвичайно,

first of his kind to make the top job.

перший з осіб свого кола, хто самостійно проклав собі шлях нагору.

Even for him, the career took 30 years.

Незважаючи на його статус, цей шлях тривав 30 років.

He started as a village manager,

Він розпочав кар’єру як сільський голова,

and by the time he entered the Politburo,

і до того часу, коли став членом Політбюро,

he had managed areas with a total population

уже встиг покерувати територіями з загальною кількістю населення

of 150 million people

150 мільйонів осіб

and combined GDPs of 1.5 trillion U.S. dollars.

та виготовляти ВВП в розмірі 1,5 трильйона американських доларів.

Now, please don't get me wrong, okay?

Будь ласка, не зрозумійте мене неправильно.

This is not a put-down of anyone. It's just a statement of fact.

Це не просто чиїсь образливі слова. Це констатація факту.

George W. Bush, remember him?

Пам’ятаєте Джорджа Буша молодшого?

This is not a put-down.

Це не насмішка.

(Laughter)

(Сміх)

Before becoming governor of Texas,

Перед тим, як він став губернатором Техасу,

or Barack Obama before running for president,

чи Барака Обаму, перед його балотуванням в президенти,

could not make even a small county manager

їм не вдалося б навіть стати головами округів

in China's system.

в китайській системі.

Winston Churchill once said that democracy

Вінстон Черчілль якось сказав, що демократія –

is a terrible system except for all the rest.

це найгірший спосіб правління, не враховуючи усіх інших.

Well, apparently he hadn't heard of the Organization Department.

Очевидно, він не чув про Організаційний відділ.

Now, Westerners always assume that

На Заході звикли думати, що

multi-party election with universal suffrage

вибори, в яких беруть участь безліч партій, та загальне виборче право –

is the only source of political legitimacy.

це єдине джерело політичної легітимності.

I was asked once, "The Party wasn't voted in by election.

Якось мене запитали: ‘Партія не пройшла за кількістю голосів.

Where is the source of legitimacy?"

Де ж тут джерело легітимності?’

I said, "How about competency?"

Я відповів: ‘Як щодо компетентності?’

We all know the facts.

Ми ж усі знаємо факти.

In 1949, when the Party took power,

У 1949 році, коли Партія прийшла до влади,

China was mired in civil wars, dismembered by foreign aggression,

розірваний на частини іноземним втручанням, Китай погруз у громадянських війнах;

average life expectancy at that time, 41 years old.

середня тривалість життя в той час – 41 рік.

Today, it's the second largest economy in the world,

Сьогодні, це друга найбільша економічна країна в світі,

an industrial powerhouse, and its people live

індустріальна держава, громадяни якої живуть

in increasing prosperity.

в добробуті, що невпинно зростає.

Pew Research polls Chinese public attitudes,

Організація Пью Рісерч проводить опитування громадської думки китайців,

and here are the numbers in recent years.

і ось результати за останні роки.

Satisfaction with the direction of the country: 85 percent.

Тих, хто задоволений тим, як керують країною, – 85 %.

Those who think they're better off than five years ago:

Тих, хто вважає, що їхнє фінансове становище покращилось за останні п’ять років, –

70 %.

70 percent.

Those who expect the future to be better:

Тих, хто впевнені у кращому майбутньому, –

a whopping 82 percent.

приголомшлива більшість 82 %.

Financial Times polls global youth attitudes,

Видання Файненшл Таймс досліджує настрої молоді усього світу,

and these numbers, brand new, just came from last week.

і ось найновіші дані, що з'явилися минулого тижня.

Ninety-three percent of China's Generation Y

У Китаї, 93 % Покоління ‘Y’

are optimistic about their country's future.

оптимістично налаштовані щодо майбутнього своєї країни.

Now, if this is not legitimacy, I'm not sure what is.

Якщо це – не легітимність влади, то що тоді?

In contrast, most electoral democracies around the world

Для порівняння, більшість світових виборчих демократій

are suffering from dismal performance.

демонструють гнітючі результати.

I don't need to elaborate for this audience

Ця аудиторія не потребує конкретизації того,

how dysfunctional it is, from Washington to European capitals.

наскільки вони недієздатні, починаючи з Вашингтона і закінчуючи європейськими столицями.

With a few exceptions, the vast number

За невеликим винятком, переважну більшість

of developing countries that have adopted electoral regimes

країн, що розвиваються, не врятувала виборча система,

are still suffering from poverty and civil strife.

тому вони й досі страждають від бідності та соціальної ворожнечі.

Governments get elected, and then they fall

Владу обирають, потім її рейтинги падають

below 50 percent approval in a few months

нижче 50 % лише за декілька місяців

and stay there and get worse until the next election.

і залишаються на низьких показниках, згодом ситуація погіршується ще більше аж до наступних виборів.

Democracy is becoming a perpetual cycle

Демократія перетворюється на безперервний процес

of elect and regret.

обирання з подальшим розкаянням.

At this rate, I'm afraid it is democracy,

Мені шкода це казати, але якщо так буде й надалі, то саме демократія,

not China's one-party system, that is in danger

а не однопартійна система,

of losing legitimacy.

може втратити свою легітимність.

Now, I don't want to create the misimpression

Я не бажаю створити якогось хибного уявлення

that China's hunky-dory, on the way

про шлях простого китайського рибака-роботяги

to some kind of superpowerdom.

до необмеженої влади.

The country faces enormous challenges.

Країна бореться з серйозними проблемами.

The social and economic problems that come

Проблемами соціального та економічного характеру –

with wrenching change like this are mind-boggling.

побічними ефектами таких стрімких змін – що просто приголомшують уяву.

Pollution is one. Food safety. Population issues.

По-перше, забруднення. Продовольча безпека. Демографічна криза.

On the political front, the worst problem is corruption.

А на політичному фронті, найболючіше питання – проблема корупції.

Corruption is widespread and undermines the system

Корупція усюди, вона підриває систему

and its moral legitimacy.

та її моральну легітимність.

But most analysts misdiagnose the disease.

Та більшість аналітиків ставлять неправильний діагноз.

They say that corruption is the result of the one-party system,

Вони стверджують, що корупція є результатом однопартійної системи,

and therefore, in order to cure it,

а, отже, позбутися її

you have to do away with the entire system.

можна лише покінчивши зі всією системою.

But a more careful look would tell us otherwise.

Якщо ми уважніше поглянемо на цю проблему, то побачимо дещо інше.

Transparency International ranks China

В рейтингу організації Transparency International Китай

between 70 and 80 in recent years among 170 countries,

в останні роки займає місце між 70 та 80 позиціями у списку зі 170 країн,

and it's been moving up.

і продовжує рухатися вгору.

India, the largest democracy in the world,

Індія – найбільша демократія світу –

94 and dropping.

на 94 місці і продовжує знижуватися.

For the hundred or so countries that are ranked below China,

З близько ста країн, що в рейтингу знаходяться нижче Китаю,

більше половини – це виборчі демократії.

more than half of them are electoral democracies.

So if election is the panacea for corruption,

Тож якщо вибори – це панацея від корупції,

how come these countries can't fix it?

то як так сталося, що ці країни не можуть її позбутися?

Now, I'm a venture capitalist. I make bets.

Я підприємець, який готовий йти на ризик. Я укладаю угоди.

It wouldn't be fair to end this talk without

Було б несправедливо завершити виступ,

putting myself on the line and making some predictions.

не відважившись запропонувати свої прогнози.

So here they are.

Так ось.

In the next 10 years, China will surpass the U.S.

Через 10 років Китай перевершить США

and become the largest economy in the world.

і стане найбільшою економічною країною у світі.

Income per capita will be near the top

Дохід на душу населення досягне рівня

of all developing countries.

найуспішніших розвинутих країн.

Corruption will be curbed, but not eliminated,

Корупцію стримають, але не викорінять цілковито;

and China will move up 10 to 20 notches

Китай підніметься на 10-20 позицій

to above 60 in T.I. ranking.

і опиниться вище 60 місця рейтингу Transparency International.

Economic reform will accelerate, political reform will continue,

Втілення економічних реформ пришвидшиться, політична реформа продовжиться,

and the one-party system will hold firm.

однопартійна система зміцнюватиме свою владу.

We live in the dusk of an era.

Епоха, в якій ми живемо, добігає свого кінця.

Meta-narratives that make universal claims

Надоповідання, що утверджували універсалізм,

failed us in the 20th century

не виправдали наших сподівань в XX столітті

and are failing us in the 21st.

та продовжують підводити нас у XXI.

Meta-narrative is the cancer

Це – рак,

that is killing democracy from the inside.

який вбиває демократію з середини.

Now, I want to clarify something.

Зараз я хотів би дещо прояснити.

I'm not here to make an indictment of democracy.

Я тут не для того, щоб засуджувати демократію.

On the contrary, I think democracy contributed

Навпаки, я вважаю, що саме демократія створила

to the rise of the West and the creation of the modern world.

Західну цивілізацію та зробила сучасний світ таким, яким він є сьогодні.

It is the universal claim that many Western elites

Принаймні таким чином західні еліти

are making about their political system, the hubris,

позиціонують свою політичну систему, як свою безмежну гордість та безмірну самовпевненість,

that is at the heart of the West's current ills.

що і є причиною сучасних ‘хвороб’ Заходу.

If they would spend just a little less time

Якби вони витрачали менше часу,

on trying to force their way onto others,

намагаючись нав’язати своє бачення іншим,

and a little bit more on political reform at home,

а, натомість, витратили його на проведення політичних реформ у себе вдома,

they might give their democracy a better chance.

то демократія мала б більше шансів на успіх.

China's political model will never supplant

Політична модель Китаю ніколи не витіснить

electoral democracy, because unlike the latter,

виборчу демократію, бо, на відміну від останньої,

it doesn't pretend to be universal.

не претендує на універсальність.

It cannot be exported. But that is the point precisely.

Її неможливо впровадити. Та в цьому й полягає уся суть.

The significance of China's example

Важливість китайського прикладу

is not that it provides an alternative,

полягає не у наявності альтернативи,

but the demonstration that alternatives exist.

а у самому факті її існування.

Let us draw to a close this era of meta-narratives.

Завершимо епоху неймовірних оповідань.

Communism and democracy may both be laudable ideals,

Комунізм та демократія можуть бути гідними ідеалами,

but the era of their dogmatic universalism is over.

але час панування догматичного універсалізму завершений.

Let us stop telling people and our children

Припинімо розповідати людям та нашим дітям,

there's only one way to govern ourselves

що існує лише один єдиний шлях керувати країною

and a singular future towards which

та єдине майбутнє,

all societies must evolve.

до якого має прагнути кожне суспільство.

It is wrong. It is irresponsible.

Це неправильно. Це безвідповідально.

And worst of all, it is boring.

Та гірш за все те, що це – нудно.

Let universality make way for plurality.

Час вже універсальності дати дорогу різноманітності.

Perhaps a more interesting age is upon us.

Можливо попереду нас чекає щось набагато цікавіше.

Are we brave enough to welcome it?

Чи готові ми до цього?

Thank you.

Дякую вам.

(Applause)

(Оплески)

Thank you. Thank you. Thank you. Thanks.

Дякую вам. Дякую вам. Дякую вам. Дякую.

Bruno Giussani: Eric, stay with me for a couple of minutes,

Бруно Джуссані: Еріку, затримайся на декілька хвилин,

because I want to ask you a couple of questions.

я маю до тебе кілька запитань.

I think many here, and in general in Western countries,

Я думаю, що багато хто тут, та й у європейських країнах,

would agree with your statement about analysis

погодиться з вашим твердженням щодо

of democratic systems becoming dysfunctional,

недієздатності демократичних систем,

but at the same time, many would kind of find

але, водночас, багатьох

unsettling the thought that there is an unelected

турбує думка, що існує щось на зразок самопроголошеної

authority that, without any form of oversight or consultation,

влади, яка без будь-якого спостереження чи опитування

decides what the national interest is.

визначає національні інтереси.

What is the mechanism in the Chinese model

Чи має китайська модель механізм,

that allows people to say, actually,

який би дозволяв людям фактично

the national interest as you defined it is wrong?

висловлюватися щодо національних інтересів, хоча ви й визначили це неправильним?

EXL: You know, Frank Fukuyama, the political scientist,

ЕСЛ: Знаєте, політолог Френк Фукуяма

called the Chinese system "responsive authoritarianism."

назвав китайську політичну систему ‘чутливий авторитаризм’.

It's not exactly right, but I think it comes close.

Це не зовсім так, але, як на мене, дуже близько.

So I know the largest public opinion survey company

Я знайомий з роботою найбільшої в Китаї компанії,

in China, okay?

що займається опитуванням громадської думки.

Do you know who their biggest client is?

Чи знаєте ви, хто є її найбільшим клієнтом?

The Chinese government.

Китайський уряд.

Not just from the central government,

Не лише центральне управління,

the city government, the provincial government,

але й міська, провінційна

to the most local neighborhood districts.

та місцева, районна, влада.

They conduct surveys all the time.

Усі постійно проводять опитування.

Are you happy with the garbage collection?

Ви задоволені вивозом сміття?

Are you happy with the general direction of the country?

Ви задоволені загальним курсом, який взяла країна?

So there is, in China, there is a different kind of mechanism

Тож у Китаї є механізм реагування

to be responsive to the demands and the thinking of the people.

на потреби та громадську думку людей, просто він інший.

My point is, I think we should get unstuck

Ось до чого я веду, ми повинні припинити думати,

from the thinking that there's only one political system --

що існує лише одна політична система –

election, election, election --

вибори, вибори, вибори –

that could make it responsive.

яка робить цей механізм чутливим.

I'm not sure, actually, elections produce

Взагалі, я вже не впевнений, що вибори

responsive government anymore in the world.

здатні створити владу, яка реагуватиме.

(Applause)

(Оплески)

BG: Many seem to agree.

БД: Здається, багато хто погодиться.

One of the features of a democratic system

Одна з рис демократичної системи –

is a space for civil society to express itself.

це простір, наданий громадянському суспільству для самовираження.

And you have shown figures about the support

Ви показали нам дані, які свідчать про підтримку,

that the government and the authorities have in China.

якою користується уряд та органи влади в Китаї.

But then you've just mentioned other elements

Але потім ви згадали про інші фактори,

like, you know, big challenges, and there are, of course,

такі як серйозні проблеми, звичайно є й

a lot of other data that go in a different direction:

інші речі, що суперечать усьому, про що згадувалося:

tens of thousands of unrests and protests

десятки тисяч заворушень і протестів,

and environmental protests, etc.

також акцій на захист довкілля, тощо.

So you seem to suggest the Chinese model

Ваші слова наводять на думку, що у китайській моделі

doesn't have a space outside of the Party

поза Партією немає місця

for civil society to express itself.

для вираження громадської думки.

EXL: There's a vibrant civil society in China,

ЕСЛ: Громадянське суспільство у Китаї займає досить активну позицію,

whether it's environment or what-have-you.

чи це стосується довкілля, чи приватної власності.

But it's different. You wouldn't recognize it.

Але воно принципово відмінне. Ви б його навіть не помітили.

Because, by Western definitions, a so-called civil society

Оскільки, за визначенням Заходу, так зване громадянське суспільство

has to be separate or even in opposition

має бути відокремлене, або навіть знаходитися в опозиції

to the political system,

до політичної системи,

but that concept is alien for Chinese culture.

але така концепція не є характерною для китайської культури.

For thousands of years, you have civil society,

Громадянське суспільство існує тисячі років,

yet they are consistent and coherent

проте воно завжди є органічним продовженням

and part of a political order, and I think

політичного устрою, і в цьому, на мою думку, і полягає

it's a big cultural difference.

основна відмінність між двома культурами.

BG: Eric, thank you for sharing this with TED. EXL: Thank you.

БД: Еріку, дякую вам за те, що поділилися з TED.