To raise brave girls, encourage adventure | Caroline Paul

Перекладач: Adriana Bereksazi Утверджено: Hanna Leliv

When I was a kid, I was obsessed with the Guinness Book of World Records,

В дитинстві я була одержима Книгою рекордів Гіннеса

and I really wanted to set a world record myself.

і дуже хотіла встановити власний рекорд.

But there was just one small problem:

Проте була одна невеличка проблема:

I had absolutely no talent.

у мене не було жодного таланту.

So I decided to set a world record in something

Тому я вирішила встановити світовий рекорд у чомусь,

that demanded absolutely no skill at all.

що взагалі не вимагало вмінь.

I decided to set a world record

Я вирішила встановити світовий рекорд

in crawling.

у повзанні.

(Laughter)

(Сміх)

Now, the record at the time was 12 and a half miles,

Отже, рекорд на той час становив 19 кілометрів,

and for some reason, this seemed totally manageable.

і чомусь це здавалось абсолютно здійсненним.

(Laughter)

(Сміх)

I recruited my friend Anne,

Я завербувала свою подругу Анну,

and together we decided, we didn't even need to train.

і ми спільно вирішили, що нам навіть не треба тренуватись.

(Laughter)

(Сміх)

And on the day of our record attempt,

У день спроби встановлення рекорду

we put furniture pads on the outside of our good luck jeans

ми наклеїли наліпки для меблевих ніжок на свої щасливі джинси

and we set off,

і вирушили,

and right away, we were in trouble,

і одразу ж у нас з'явились проблеми,

because the denim was against our skin

тому що джинсова тканина на нашій шкірі

and it began to chafe,

почала натирати,

and soon our knees were being chewed up.

і дуже скоро наші коліна були подерті.

Hours in,

За кілька годин

it began to rain.

почало дощити.

Then, Anne dropped out.

Пізніше Анна вибула.

Then, it got dark.

Далі звечоріло.

Now, by now, my knees were bleeding through my jeans,

Отже, до того часу з моїх колін крізь джинси вже текла кров,

and I was hallucinating from the cold

і в мене почались галюцинації від холоду,

and the pain and the monotony.

болю і монотонності.

And to give you an idea of the suffer-fest that I was undergoing,

І щоб допомогти вам уявити тест на витривалість, який я проходила,

the first lap around the high school track took 10 minutes.

перше коло на шкільному стадіоні зайняло 10 хвилин.

The last lap took almost 30.

Останнє - майже 30.

After 12 hours of crawling,

Після 12 годин повзання

I stopped,

я зупинилась.

and I had gone eight and a half miles.

Я подолала 13 з половиною кілометрів.

So I was short of the 12-and-a-half-mile record.

Не дотягнула до рекорду у 19 кілометрів.

Now, for many years, I thought this was a story of abject failure,

Багато років я вважала це історією ганебної поразки,

but today I see it differently,

проте сьогодні я сприймаю її по-іншому,

because when I was attempting the world record,

бо намагаючись встановити світовий рекорд,

I was doing three things.

я зробила три речі.

I was getting outside my comfort zone,

Вийшла із власної зони комфорту,

I was calling upon my resilience,

виявила гнучкість,

and I was finding confidence in myself

і знайшла впевненість у собі

and my own decisions.

і своїх власних рішеннях.

I didn't know it then,

Тоді я цього не знала,

but those are not the attributes of failure.

проте це не атрибути поразки.

Those are the attributes of bravery.

Це - атрибути хоробрості.

Now, in 1989, at the age of 26,

Отже, у 1989, коли мені було 26,

I became a San Francisco firefighter,

я стала пожежницею Сан-Франциско:

and I was the 15th woman in a department of 1,500 men.

15-тою жінкою у відділі з 1,500 чоловіків.

(Applause)

(Оплески)

And as you can imagine, when I arrived

Як ви розумієте, коли я прибула,

there were many doubts about whether we could do the job.

було багато сумнівів щодо того, чи ми можемо виконувати цю роботу.

So even though I was a 5'10", 150-pound collegiate rower,

І хоч я була веслярем у коледжі зі зростом 177 см і вагою 68 кілограмів

and someone who could endure 12 hours of searing knee pain --

і могла витримати 12 годин пекучого болю в колінах,

(Laughter)

(Сміх)

I knew I still had to prove my strength and fitness.

я знала, що все одно буду змушена доводити свою силу і форму.

So one day a call came in for a fire,

Тож одного дня надійшов дзвінок про пожежу,

and sure enough, when my engine group pulled up,

і, звичайно, коли моя бригада під'їхала,

there was black smoke billowing from a building off an alleyway.

з будинку в провулку здіймався чорний дим.

And I was with a big guy named Skip,

Я була з хлопцем на ім'я Скіп,

and he was on the nozzle, and I was right behind,

він тримав брандспойт, а я була одразу позаду,

and it was a typical sort of fire.

і це був звичайний вогонь.

It was smoky, it was hot,

Було задимлено, було гаряче,

and all of a sudden,

і раптом

there was an explosion,

щось вибухнуло,

and Skip and I were blown backwards,

і нас зі Скіпом відкинуло назад,

my mask was knocked sideways,

моя маска злетіла,

and there was this moment of confusion.

і стався момент непорозуміння.

And then I picked myself up,

А потім я взяла себе в руки,

I groped for the nozzle,

намацала брандспойт

and I did what a firefighter was supposed to do:

і зробила те, що пожежниця і має робити:

I lunged forward,

кинулась вперед,

opened up the water

відкрила воду

and I tackled the fire myself.

і розібралась із вогнем власноруч.

The explosion had been caused by a water heater,

Вибух спричинив водонагрівач,

so nobody was hurt, and ultimately it was not a big deal,

тож ніхто не був ушкоджений, і загалом це було не велике діло,

but later Skip came up to me and said,

проте пізніше Скіп підійшов до мене і сказав:

"Nice job, Caroline,"

"Гарна робота, Керолайн"

in this surprised sort of voice.

дещо здивованим тоном.

(Laughter)

(Сміх)

And I was confused, because the fire hadn't been difficult physically,

Я зніяковіла, адже пожежа не була складна фізично,

so why was he looking at me with something like astonishment?

то чому він дивився на мене з таким подивом?

And then it became clear:

І тоді мені стало зрозуміло:

Skip, who was by the way a really nice guy

Скіп, який, між іншим, був дійсно хорошим хлопцем

and an excellent firefighter,

і прекрасним пожежником,

not only thought that women could not be strong,

не тільки вважав, що жінки не можуть бути сильні,

he thought that they could not be brave either.

він також вважав, що вони не можуть бути мужні.

And he wasn't the only one.

І не він єдиний.

Friends, acquaintances and strangers,

Друзі, знайомі та незнайомці,

men and women throughout my career

чоловіки та жінки впродовж моєї кр'єри

ask me over and over,

постійно мене питають:

"Caroline, all that fire, all that danger,

"Керолайн, всі ці пожежі, вся небезпека -

aren't you scared?"

тобі не страшно?"

Honestly, I never heard a male firefighter asked this.

Чесно кажучи, я жодного разу не чула, щоб у чоловіка-пожежника

And I became curious.

таке питали. І мені стало цікаво,

Why wasn't bravery expected of women?

чому від жінок не очікували мужності?

Now, the answer began to come

Відповідь почала вимальовуватись,

when a friend of mine lamented to me

коли моя подруга пожалілась мені,

that her young daughter was a big scaredy-cat,

що її донька - страшна боягузка,

and so I began to notice,

і, отже, я почала помічати,

and yes, the daughter was anxious,

і так, дочка була налякана,

but more than that, the parents were anxious.

проте більше того, батьки були налякані.

Most of what they said to her when she was outside began with,

Більшість того, що вони їй казали, коли вона була надворі,

"Be careful," "Watch out," or "No."

починалось із: "Будь обережна", "Стережись" або "Ні".

Now, my friends were not bad parents.

Мої друзі не були поганими батьками.

They were just doing what most parents do,

Вони лише робили те, що робить більшість батьків:

which is cautioning their daughters much more than they caution their sons.

застерігали своїх доньок набагато більше, ніж синів.

There was a study involving a playground fire pole, ironically,

Якось провели дослідження, використовуючи пожежний шест на дитячому майданчику:

in which researchers saw that little girls were very likely to be warned

дослідники помітили, що дівчаток майже завжди застерігали

by both their moms and dads about the fire pole's risk,

щодо ризику пожежного шесту, одночасно і мами, і тати,

and if the little girls still wanted to play on the fire pole,

і якщо дівчатка все ще хотіли бавитись на пожежному шесті,

a parent was very likely to assist her.

найчастіше один із батьків супроводжував її.

But the little boys?

А що з хлопчиками?

They were encouraged to play on the fire pole

Їх заохочували гратись на пожежному шесті,

despite any trepidations that they might have,

незважаючи на будь-які сумніви, що в них могли бути,

and often the parents offered guidance on how to use it on their own.

і часто батьки пропонували вказівки, як користуватись ним самотужки.

So what message does this send to both boys and girls?

Тож яку думку це вселяє хлопчикам та дівчаткам?

Well, that girls are fragile and more in need of help,

Ну, таку що дівчатка тендітні і більше потребують допомоги,

and that boys can and should master difficult tasks by themselves.

а хлопчики можуть і повинні розв'язувати складні завдання самотужки.

It says that girls should be fearful

Дівчатка повинні боятися,

and boys should be gutsy.

а хлопчики мають бути безстрашними.

Now, the irony is that at this young age,

Іронія полягає в тому, що в такому юному віці

girls and boys are actually very alike physically.

хлопчики і дівчатка досить подібні фізично.

In fact, girls are often stronger until puberty,

До того ж, дівчатка часто сильніші до підліткового віку

and more mature.

і більш зрілі.

And yet we adults act

Проте ми, дорослі, поводимось,

as if girls are more fragile

наче дівчатка тендітніші,

and more in need of help,

більше потребують допомоги

and they can't handle as much.

і не можуть витримати стільки.

This is the message that we absorb as kids,

Це думка, яку ми засвоюємо в дитинстві,

and this is the message that fully permeates as we grow up.

і це думка, яку ми повністю поглинаємо, коли дорослішаємо.

We women believe it, men believe it,

Жінки в неї вірять, чоловіки в неї вірять

and guess what?

і вгадайте що?

As we become parents, we pass it on to our children,

Коли ми стаємо батьками, ми передаємо її власним дітям

and so it goes.

і так воно продовжується.

Well, so now I had my answer.

Отже, я отримала свою відповідь.

This is why women, even firewomen,

Ось чому від жінок, навіть пожежників,

were expected to be scared.

чекали страху.

This is why women often are scared.

Ось чому жінки часто і є налякані.

Now, I know some of you won't believe me when I tell you this,

Я знаю, що дехто з вас не повірить, коли я скажу,

but I am not against fear.

що я не проти страху.

I know it's an important emotion, and it's there to keep us safe.

Я знаю, що це важлива емоція, яка існує, щоб вберегти нас.

But the problem is when fear is the primary reaction

Проблема в тому, що страх - основна реакція,

that we teach and encourage in girls

якій ми вчимо і яку заохочуємо в дівчатках

whenever they face something outside their comfort zone.

щоразу, як вони стикаються з чимось поза зоною комфорту.

So I was a paraglider pilot for many years --

Отже, я була пілотом параплану багато років...

(Applause)

(Оплески)

and a paraglider is a parachute-like wing,

а параплан - це схоже на парашут крило,

and it does fly very well,

яке дуже добре літає,

but to many people I realize it looks just like a bedsheet

проте я знаю, що для багатьох воно більше схоже на простирадло,

with strings attached.

до яког вчепили мотузки.

(Laughter)

(Сміх)

And I spent a lot of time on mountaintops

Я провела багато часу на вершинах гір,

inflating this bedsheet,

наповнюючи простирадло повітрям,

running off and flying.

збігаючи та злітаючи.

And I know what you're thinking.

І я знаю, про що ви думаєте.

You're like, Caroline, a little fear would make sense here.

Ви думаєте: "Керолайн, трохи страху тут не зашкодило б",

And you're right, it does.

і маєте рацію - не зашкодило б.

I assure you, I did feel fear.

І я запевняю вас, я відчувала страх.

But on that mountaintop,

Проте на тій вершині гори,

waiting for the wind to come in just right,

чекаючи на правильний вітер,

I felt so many other things, too:

я відчувала ще стільки всього іншого:

exhilaration, confidence.

захоплення, впевненість.

I knew I was a good pilot.

Я знала, що я хороший пілот.

I knew the conditions were good, or I wouldn't be there.

Я знала, що умови гарні, інакше мене б там не було.

I knew how great it was going to be a thousand feet in the air.

Знала, як це прекрасно - бути на тисячах метрів високо у повітрі.

So yes, fear was there,

Тож - так, страх був присутній,

but I would take a good hard look at it,

проте я дуже уважно на нього подивилась,

assess just how relevant it was

оцінила, наскільки він доцільний

and then put it where it belonged,

і поставила його туди, де йому і місце,

which was more often than not

яке частіше було позаду

behind my exhilaration, my anticipation

мого захоплення, мого прагнення

and my confidence.

та моєї впевненості.

So I'm not against fear.

Тож я не проти страху.

I'm just pro-bravery.

Я просто за хоробрість.

Now, I'm not saying your girls must be firefighters

Я не кажу, що ваші дівчатка повинні бути пожежницями

or that they should be paragliders,

чи парапланеристками,

but I am saying that we are raising our girls to be timid, even helpless,

але я кажу, що ми виховуємо наших дівчаток боязкими і навіть безпомічними,

and it begins when we caution them against physical risk.

і це починається тоді, коли ми застерігаємо їх від фізичного ризику.

The fear we learn and the experiences we don't

Страх, якому ми вчимося і враження, яких не отримуємо,

stay with us as we become women

залишаються з нами, коли ми стаємо жінками,

and morphs into all those things that we face and try to shed:

і перетворюються у всі ті речі, з якими стикаємось і яких стараємось позбутись:

our hesitation in speaking out,

наші сумніви у висловленні думки,

our deference so that we can be liked

наша розважливість, щоб подобатись,

and our lack of confidence in our own decisions.

і наш брак упевненості у власних рішеннях.

So how do we become brave?

То як нам стати хоробрими?

Well, here's the good news.

Ось гарні новини.

Bravery is learned,

Хоробрості можна навчитись,

and like anything learned,

і як усе, чого вчаться,

it just needs to be practiced.

вона потребує практики.

So first,

Отже, спочатку

we have to take a deep breath

ми повинні глибоко вдихнути

and encourage our girls

і заохочувати наших дівчаток

to skateboard, climb trees

кататись на скейтборді, лазити по деревах

and clamber around on that playground fire pole.

і кружляти на пожежному шесті на дитячому майданчику.

This is what my own mother did.

Це те, що зробила моя власна мати.

She didn't know it then,

Вона тоді цього не знала,

but researchers have a name for this.

проте у дослідників є для цього назва.

They call it risky play,

Вони називають це ризикованою грою,

and studies show that risky play is really important for kids, all kids,

і дослідження показують, що ця гра дуже важлива для дітей, всіх дітей,

because it teaches hazard assessment,

бо вона вчить оцінювати небезпеку,

it teaches delayed gratification,

вона вчить відкладати задоволення,

it teaches resilience,

вона вчить гнучкості,

it teaches confidence.

вона вчить впевненості.

In other words,

Іншими словами,

when kids get outside and practice bravery,

коли діти виходять надвір і практикують хоробрість,

they learn valuable life lessons.

вони засвоюють цінні уроки життя.

Second, we have to stop cautioning our girls willy-nilly.

По-друге, ми маємо припинити застерігати наших дівчат, навмисно чи ні.

So notice next time you say,

Тож зауважне наступного разу, коли кажете:

"Watch out, you're going to get hurt,"

"Будь обережна, бо поранишся",

or, "Don't do that, it's dangerous."

чи "Не роби цього, це небезпечно".

And remember that often what you're really telling her

І пам'ятайте, що часто під цими словами ховається натяк:

is that she shouldn't be pushing herself,

ти не повинна докладати зусиль,

that she's really not good enough,

ти не вмієш нічого робити,

that she should be afraid.

що маєш боятися.

Third,

По-третє,

we women have to start practicing bravery, too.

ми, жінки, також повинні практикувати хоробрість.

We cannot teach our girls until we teach ourselves.

Ми не можемо навчити наших дівчат, поки ми не навчимо себе.

So here's another thing:

Тож от іще одна річ:

fear and exhilaration

страх і захоплення

feel very similar --

дають дуже схожі відчуття...

the shaky hands, the heightened heart rate,

руки, що тремтять, підвищене серцебиття,

the nervous tension,

нервове напруження,

and I'm betting that for many of you

і я б'юсь об заклад, що багато з вас

the last time you thought you were scared out of your wits,

коли востаннє вважали, що вам до смерті страшно,

you may have been feeling mostly exhilaration,

насправді відчували здебільшого захоплення,

and now you've missed an opportunity.

проте ви втратили можливість.

So practice.

Тож практикуйте.

And while girls should be getting outside to learn to be gutsy,

І якщо дівчатка повинні виходити і вчитись бути безстрашними,

I get that adults don't want to get on hoverboards or climb trees,

я розумію, що дорослі не хочуть вилазити на гіроборди чи дерева,

so we all should be practicing

тож ми всі повинні практикувати

at home, in the office

вдома, в офісі

and even right here getting up the guts

і навіть прямо тут - зібратися з духом

to talk to someone that you really admire.

і поговорити з тим, ким ви захоплюєтесь.

Finally, when your girl is, let's say,

Врешті-решт, коли ваша дівчинка, скажімо,

on her bike on the top of the steep hill

зупинилась на своєму велосипеді на крутому пагорбі,

that she insists she's too scared to go down,

з якого їй надто страшно з'їжджати,

guide her to access her bravery.

вкажіть їй на її хоробрість.

Ultimately, maybe that hill really is too steep,

Врешті, може цей пагорб і справді надто крутий,

but she'll come to that conclusion through courage, not fear.

проте вона дійде до такого висновку через мужність, а не страх.

Because this is not about the steep hill in front of her.

Бо це стосується не крутого схилу перед нею.

This is about the life ahead of her

Це стосується життя перед нею

and that she has the tools

і того, що вона має всі інструменти,

to handle and assess

щоб пережити і оцінити

all the dangers that we cannot protect her from,

всі небезпеки, від яких ми не можемо її вберегти,

all the challenges that we won't be there to guide her through,

всі виклики, в яких нас не буде поруч, щоб допомогти,

everything that our girls here

все, з чим наші дівчатка тут

and around the world

і у всьому світі

face in their future.

стикатимуться у майбутньому.

So by the way,

І, між іншим,

the world record for crawling today --

світовий рекорд із повзання сьогодні...

(Laughter)

(Сміх)

is 35.18 miles,

...56 кілометрів,

and I would really love to see a girl go break that.

і я б дуже хотіла побачити, як якась дівчина поб'є його.

(Applause)

(Оплески)