The opportunity of adversity | Aimee Mullins

Перекладач: Yuriy Karlash Утверджено: Inna Grybenko

I'd like to share with you a discovery that I made a few months ago

Я хотіла б поділитися з вами відкриттям, яке я зробила декілька місяців тому

while writing an article for Italian Wired.

під час написання статті для "Italian Wired"

I always keep my thesaurus handy whenever I'm writing anything,

Коли б я щось не писала, я завжди тримаю поруч словник синонімів,

but I'd already finished editing the piece,

і от, одного разу, скінчивши редагування уривку,

and I realized that I had never once in my life

я усвідомила, що ніколи в своєму житті

looked up the word "disabled" to see what I'd find.

не шукала слова "неповносправний", аби дізнатися його значення.

Let me read you the entry.

Дозвольте мені зачитати статтю зі словника.

"Disabled, adjective: crippled, helpless, useless, wrecked,

"Неповносправний", прикметник: "скалічений, безпорадний, малокорисний, розбитий,

stalled, maimed, wounded, mangled, lame, mutilated,

той, що застопорився, знівечений, поранений, пошматований, кульгавий, пошкоджений

run-down, worn-out, weakened, impotent, castrated, paralyzed, handicapped,

зубожілий, змучений, знесилений, безсильний, стерилізований, паралізований, неповноцінний,

senile, decrepit, laid-up, done-up, done-for, done-in

старечий, дряхлий, виведений з ладу, виснажений, кінчений, погублений,

cracked-up, counted-out;

недоумкуватий, викреслений;

see also hurt, useless and weak.

також дивись пошкоджений, непотрібний та слабкий.

Antonyms, healthy, strong, capable."

Антоніми, здоровий, сильний, здатний".

I was reading this list out loud to a friend and at first was laughing,

Я читала цей перелік голосно другові та спочатку сміялася,

it was so ludicrous,

це здавалося кумендним,

but I'd just gotten past "mangled," and my voice broke,

однак тільки-но я дісталася "пошматований" - мій голос обірвався,

and I had to stop and collect myself

і я була змушена зупинитися та отямитися

from the emotional shock and impact that the assault from these words unleashed.

від емоційного потрясіння та впливу, які завдала поява цих слів.

You know, of course, this is my raggedy old thesaurus

"Так то ж, беззаперечно, через мій зношений застарілий словник".

so I'm thinking this must be an ancient print date, right?

Рорзмірковую: "Скоріш за все через давню дату публікації".™

But, in fact, the print date was the early 1980s,

Однак, насправді виявилося, що дата публікації припадає на початок 80-х років,

when I would have been starting primary school

коли я лише розпочинала навчання у початковій школі

and forming an understanding of myself outside the family unit

та формувала образ самої себе поза колом сім’ї

and as related to the other kids and the world around me.

і стосовно інших дітей та світу навколо.

And, needless to say, thank God I wasn't using a thesaurus back then.

І, нема потреби казати, дякую Богові, що я тоді не користувалася ще словником.

I mean, from this entry, it would seem that I was born into a world

Я маю на увазі, що на підставі цієї статті, це значило б, що я народилася у світі,

that perceived someone like me

який сприймає таких як я

to have nothing positive whatsoever going for them,

без жодної позитивної характеристики незалежно від того, чим це викликано насправді,

when in fact, today I'm celebrated for the opportunities and adventures

коли, в дійсності, я на сьогодні є відомою через ті можливості та пригоди,

my life has procured.

які надало мені життя.

So, I immediately went to look up the 2009 online edition,

Отже, я одразу вирушила на пошуки у мережі видання за 2009 рік,

expecting to find a revision worth noting.

очікуючи знайти виправлення, варті уваги.

Here's the updated version of this entry.

Ось оновлена версія статті.

Unfortunately, it's not much better.

Нажаль, не набагато краща.

I find the last two words under "Near Antonyms," particularly unsettling:

Набільш мене непокоять останні два слова в категорії "Близькі Антоніми"

"whole" and "wholesome."

- "цілісний" та "корисний".

So, it's not just about the words.

Справа не тільки в словах.

It's what we believe about people when we name them with these words.

А в тому, що ми думаємо про людей, коли називаємо їх цими словами.

It's about the values behind the words, and how we construct those values.

Йдеться про цінності, що стоять за цими словами, і як ми створюємо ці цінності.

Our language affects our thinking and how we view the world

Наша мова впливає на наше мислення і те, як ми сприймаємо світ,

and how we view other people.

і як ми сприймаємо інших людей.

In fact, many ancient societies, including the Greeks and the Romans,

Фактично багато давніх суспільств, включаючи греків та римлян,

believed that to utter a curse verbally was so powerful,

вірили у могутність промовленого прокляття,

because to say the thing out loud brought it into existence.

тому що назвати щось вголос означало надати цьому життя.

So, what reality do we want to call into existence:

Отже, яку реальність ми хочемо покликати до життя,

a person who is limited, or a person who's empowered?

особу, яка обмежена, чи особу, яка може реалізовувати необмежені можливості?

By casually doing something as simple as naming a person, a child,

Роблячі звичайні речі, такі як надавання "імені" особі, дитині,

we might be putting lids and casting shadows on their power.

ми можемо накладати обмеження чи кидати тінь на їхню силу.

Wouldn't we want to open doors for them instead?

Чому б замість цього не відкрити перед ними двері?

One such person who opened doors for me was my childhood doctor

Однією з осіб, яка відкрила мені двері, був мій доктор, який займався мною в дитинстві

at the A.I. duPont Institute in Wilmington, Delaware.

в Інституті імені А. І. Дюпона в місті Вілмінгтон, штат Делавер.

His name was Dr. Pizzutillo,

Його ім’я доктор Піцутільйо.

an Italian American, whose name, apparently,

Американець італійського походження, чиє ім’я, певно,

was too difficult for most Americans to pronounce,

було важко вимовити більшості американців,

so he went by Dr. P.

тому він також був відомий як доктор Пі.

And Dr. P always wore really colorful bow ties

І доктор Пі завжди носив барвисті банти-краватки

and had the very perfect disposition to work with children.

та мав бездоганно добре ставлення до роботи з дітьми.

I loved almost everything about my time spent at this hospital,

Мені сподобалося майже все, що пов’язано із моїм перебуванням в цьому госпіталі,

with the exception of my physical therapy sessions.

за винятком моїх сеансів фізичної терапії.

I had to do what seemed like innumerable repetitions of exercises

Я мала робити незчисленні, як мені здавалось, повтори вправ

with these thick, elastic bands -- different colors,

з цими широкими еластичними стрічками - різних кольорів,

you know -- to help build up my leg muscles,

ну, щоб допомогти розвинути м'язи моїх ніг.

and I hated these bands more than anything --

І я ненавиділа ці стрічки більш за все.

I hated them, had names for them. I hated them.

Я ненавиділа їх, лаялася на них. Я ненавиділа їх.

And, you know, I was already bargaining, as a five year-old child,

Повірте, хоч я і була п’ятирічною дитиною,

with Dr. P to try to get out of doing these exercises,

я почала торгуватися з доктором Пі, аби позбавитися цих занять,

unsuccessfully, of course.

невдало, звичайно.

And, one day, he came in to my session --

І одного дня він прийшов на мій сеанс -

exhaustive and unforgiving, these sessions --

виснажливі та безжальні, ці сеанси -

and he said to me, "Wow. Aimee, you are such a strong and powerful little girl,

та сказав мені: "Ого, Еймі, ти така сильна, дужа маленька дівчина,

I think you're going to break one of those bands.

думаю, що ти зможеш зараз розірвати одну з цих стрічок.

When you do break it, I'm going to give you a hundred bucks."

Якщо розірвеш, я дам тобі сотню доларів".

Now, of course, this was a simple ploy on Dr. P's part

Звичайно, це була проста хитрість з боку доктора Пі

to get me to do the exercises I didn't want to do

щоб долучити мене до занять, які мені не подобалися,

before the prospect of being the richest five-year-old in the second floor ward,

зваблюючи мене перспективою стати найбагатшою п’ятирічною дитиною на всьому другому поверсі,

but what he effectively did for me was reshape an awful daily occurrence

однак у такий спосіб він спромігся перетворити жахливу щоденну частину мого життя

into a new and promising experience for me.

на щось нове та обіцяюче для мене.

And I have to wonder today to what extent his vision

І зараз дивуюся, його бачення мене

and his declaration of me as a strong and powerful little girl

і проголошення мене сильною та дужою дічиною

shaped my own view of myself

добре сформувало мій власний погляд на себе

as an inherently strong, powerful and athletic person well into the future.

як на природжено сильну, міцну та спортивну особу в майбутньому.

This is an example of how adults in positions of power

Це приклад того, як дорослі через позицію "сили"

can ignite the power of a child.

можуть запалити силу дітей.

But, in the previous instances of those thesaurus entries,

Але у раніше зазначених статтях словників

our language isn't allowing us to evolve into the reality that we would all want,

наша мова не дозволяє розвинутися дійсності, яку ми так хочемо,

the possibility of an individual to see themselves as capable.

можливість особистостей відчувати себе спроможними.

Our language hasn't caught up with the changes in our society,

Наша мова не сприйняла ще зміни, які сталися у суспільстві,

many of which have been brought about by technology.

багато з яких постали завдяки технологіям.

Certainly, from a medical standpoint,

Без сумніву, з медичної точки зору,

my legs, laser surgery for vision impairment,

мої ноги, лазерна хірургія захворювань очей,

titanium knees and hip replacements for aging bodies

титанові коліна та протези для стегон старіючих тіл,

that are allowing people to more fully engage with their abilities,

які дозволяють людям повністю застосовувати свої можливості

and move beyond the limits that nature has imposed on them --

та перевершувати обмеження, які природа наклала на них,

not to mention social networking platforms

не кажучи вже про інститути соціальних мереж,

allow people to self-identify, to claim their own descriptions of themselves,

дозволяють людям здійснити самовизначення, заявити про власне визначення самих себе,

so they can go align with global groups of their own choosing.

таким чином вони можуть долучатися до спільнот у світовому масштабі за власним вибором.

So, perhaps technology is revealing more clearly to us now

Отже, можливо технологія розкриває нам зараз більш чітко те,

what has always been a truth:

що завжди було істиною,

that everyone has something rare and powerful to offer our society,

що у кожного є щось рідкісне та значне, щоб запропонувати суспільству,

and that the human ability to adapt is our greatest asset.

а людська здатність пристосовуватися є нашою найважливішою перевагою.

The human ability to adapt, it's an interesting thing,

Людська здатність пристосовуватися - це цікава річ,

because people have continually wanted to talk to me about overcoming adversity,

тому що люди завжди хотіли говорити зі мною про "подолання нещастя",

and I'm going to make an admission:

і тут я зроблю зізнання.

This phrase never sat right with me,

Цей вираз мені ніколи не подобався,

and I always felt uneasy trying to answer people's questions about it,

і я завжди почувалася ніяково, намагаючись відповісти на запитання людей про це,

and I think I'm starting to figure out why.

і мабуть розумію, чому.

Implicit in this phrase of "overcoming adversity"

Неявним у виразі "подолання нещастя"

is the idea that success, or happiness,

є ідея того, що успіх, чи щастя

is about emerging on the other side of a challenging experience

має виникнути після подолання складних обставин,

unscathed or unmarked by the experience,

при цьому особа залишається недоторканою та непошкодженою таким "досвідом",

as if my successes in life have come about from an ability

так, ніби мій життєвий успіх прийшов до мене через мою придатність та спроможність

to sidestep or circumnavigate the presumed pitfalls of a life with prosthetics,

ухилятися чи оминати життєві пастки на протезах

or what other people perceive as my disability.

чи через те, що інші люди сприймають як мою неповносправність.

But, in fact, we are changed. We are marked, of course, by a challenge,

Однак, фактично ми змінилися. Важкі обставини залишають поза собою сліди,

whether physically, emotionally or both.

фізично, емоційно чи все разом.

And I'm going to suggest that this is a good thing.

І вважаю, що це добре.

Adversity isn't an obstacle that we need to get around

Нещастя - це не перепона, яку слід оминати,

in order to resume living our life.

щоб продовжити своє життя.

It's part of our life.

Це - частина нашого життя.

And I tend to think of it like my shadow.

І я схиляюсь до думки, що це як моя тінь.

Sometimes I see a lot of it, sometimes there's very little,

Часом я бачу її велику частину, часом - замалу,

but it's always with me.

однак, вона зажди біля мене.

And, certainly, I'm not trying to diminish the impact, the weight, of a person's struggle.

Та, безумовно, я не намагаюся применшувати вплив, вагу людських зусиль.

There is adversity and challenge in life,

Життя приносить і нещастя і виклики,

and it's all very real and relative to every single person,

і це все дійсне і стосується кожної особи,

but the question isn't whether or not you're going to meet adversity,

однак питання не в тому, зустрінетесь ви чи ні із скрутними обставинами,

but how you're going to meet it.

а в тому, як ви це зробите.

So, our responsibility is not simply shielding those we care for from adversity,

Тож наша відповідальність не полягає у тому, щоб просто відсторонити тих, про кого ми дбаємо, від неприємних обставин,

but preparing them to meet it well.

а підготувати їх зустріти ці обставини достойно.

And we do a disservice to our kids

І ми завдаємо шкоди нашим дітям,

when we make them feel that they're not equipped to adapt.

коли змушуємо їх почуватися неготовими до адаптації.

There's an important difference and distinction

Є велика різниця та відмінність.

between the objective medical fact of my being an amputee

між об’єктивним медичним фактом того, що я є особою після ампутації

and the subjective societal opinion of whether or not I'm disabled.

та суб’єктивною суспільною думкою чи є я, чи ні неповносправною.

And, truthfully, the only real and consistent disability I've had to confront

Правда, єдина справжня та стійка неспроможність, якій я мала протистояти,

is the world ever thinking that I could be described by those definitions.

це світ, що продовжує думати, що мені можна дати вищезазначені визначення.

In our desire to protect those we care about

В нашому бажанні захистити тих, про кого ми піклуємося,

by giving them the cold, hard truth about their medical prognosis,

даючи їм холодну, важку правду про перспективи їхнього здоров’я,

or, indeed, a prognosis on the expected quality of their life,

або, насправді, прогнози щодо очікуваної якості їхнього життя,

we have to make sure that we don't put the first brick in a wall

треба бути певними, що ми не кладемо першу цеглину у стіну,

that will actually disable someone.

яка фактично зробить когось неспроможним.

Perhaps the existing model of only looking at what is broken in you

Можливо існуюча модель лише огляду того, що в тобі "зламалося",

and how do we fix it, serves to be more disabling to the individual

і як це "відремонтувати", є такою, що більш пригнічує,

than the pathology itself.

ніж безпосередньо сама виявлена патологія.

By not treating the wholeness of a person,

Не лікуючи цілісності особи,

by not acknowledging their potency,

не визнаючи зосередженої в ній сили,

we are creating another ill on top of whatever natural struggle they might have.

ми створюємо шкоду на додачу до нещасть, які принесло їй життя.

We are effectively grading someone's worth to our community.

Ми оцінюємо чиюсь придатність та корисність нашій громаді.

So we need to see through the pathology

Отже нам треба дивитися глибше у прихований за патологією

and into the range of human capability.

обсяг людської здатності.

And, most importantly, there's a partnership

І найбільш важливим є зв’зок

between those perceived deficiencies

між тим, що сприймається як вади,

and our greatest creative ability.

та нашою великою творчою здатністю.

So it's not about devaluing, or negating, these more trying times

Отже, йдеться не про примешення значення, чи відхилення цих важких моментів,

as something we want to avoid or sweep under the rug,

ніби ми хочемо уникнути їх чи замести під килим,

but instead to find those opportunities wrapped in the adversity.

а навпаки - знайти "загорнуті" у несприятливі обставини можливості.

So maybe the idea I want to put out there is

Отже, думка, яку я хочу донести,

not so much overcoming adversity

це не стільки боротися з труднощами

as it is opening ourselves up to it,

скільки відкрити себе їм,

embracing it,

обійняти їх

grappling with it,

обхопити їх,

to use a wrestling term,

користуючись визначенням реслінгу,

maybe even dancing with it.

можливо навіть потанцювати з ними.

And, perhaps, if we see adversity as natural, consistent and useful,

І якщо ми побачимо труднощі в якості природних, стійких та корисних,

we're less burdened by the presence of it.

ми в меншому ступені будемо обтяжені їхнім існуванням.

This year we celebrate the 200th birthday of Charles Darwin,

В цьому році ми відзначаємо 200 річницю дня народження Чарльза Дарвіна,

and it was 150 years ago, when writing about evolution,

і 150 років тому, пишучи свої роздуми про еволюцію,

that Darwin illustrated, I think, a truth about the human character.

Дарвін описав, я думаю, правду про людську природу.

To paraphrase: It's not the strongest of the species that survives,

Перефразовуючи, виживають не найсильніший,

nor is it the most intelligent that survives;

і ненайрозумніші

it is the one that is most adaptable to change.

а ті, хто найкраще пристосовується до змін.

Conflict is the genesis of creation.

Конфлікт - це джерело творення.

From Darwin's work, amongst others, we can recognize that

Серед іншого, в роботах Дарвіна, ми можемо побачити те,

the human ability to survive and flourish

що людська здатність виживати та процвітати

is driven by the struggle of the human spirit through conflict

приводиться до руху боротьбою духу людського через конфлікт

into transformation.

аж до перетворення.

So, again, transformation, adaptation, is our greatest human skill.

Отже, знову, перетворення, пристосування - наші найвеличніші людські якості.

And, perhaps, until we're tested, we don't know what we're made of.

І можливо, до тих пір, поки ми неперевірені, ми не знаємо, з чого ми зроблені.

Maybe that's what adversity gives us:

Можливо це те, що нам дають труднощі -

a sense of self, a sense of our own power.

розуміння самих себе, усвідомлення власних сил.

So, we can give ourselves a gift.

Тож ми можемо зробити собі подарунок.

We can re-imagine adversity as something more than just tough times.

Ми можемо уявити труднощі як щось, що є більш ніж важкі часи.

Maybe we can see it as change.

Можливо ми зможемо подивитися на це як на зміну.

Adversity is just change that we haven't adapted ourselves to yet.

Труднощі - це лише зміна, до якої ми поки не призвичаїлися.

I think the greatest adversity that we've created for ourselves

Думаю, найбільша перешкода, яку ми створили самі для себе,-

is this idea of normalcy.

це концепція нормальності.

Now, who's normal?

А зараз, хто нормальний?

There's no normal.

Нема нормального.

There's common, there's typical. There's no normal,

Є загальне. Є типове. Нема нормального.

and would you want to meet that poor, beige person if they existed?

І чи хотіли б ви зустрічатися з такими бідними, посередніми особами, якби такі нормальні існували?

(Laughter)

(Сміх)

I don't think so.

Я так не думаю.

If we can change this paradigm from one of achieving normalcy

Якщо ми зможемо змінити нашу спрямованість на нормальність,

to one of possibility -- or potency, to be even a little bit more dangerous --

на спрямованість на можливості, на потенціал, бути навіть трохи небезпечним,

we can release the power of so many more children,

ми зможемо вивільнити силу багатьох дітей,

and invite them to engage their rare and valuable abilities with the community.

та простимулювати їх розділити свої рідкісні та цінні дарування із громадою.

Anthropologists tell us that the one thing

Антрополги кажуть, що лише одну річ

we as humans have always required of our community members

ми, люди, завжди вимагали від членів нашої громади,

is to be of use, to be able to contribute.

це бути корисними, здатними вкладати.

There's evidence that Neanderthals, 60,000 years ago,

Є докази, що неандертальці 60000 років тому

carried their elderly and those with serious physical injury,

носили літніх осіб та осіб з серйозними фізичними пошкодженнями,

and perhaps it's because the life experience of survival of these people

і можливо через те, що життєвий досвід виживання цих людей

proved of value to the community.

довів цінність для громади:

They didn't view these people as broken and useless;

на них не дивилися як на "зламаних" та некорисних,

they were seen as rare and valuable.

на них дивилися як на рідкісних та цінних.

A few years ago, I was in a food market in the town where I grew up

Кілька років тому я була на продуктовому ринку в місті, де я виросла,

in that red zone in northeastern Pennsylvania,

у цій червоній зоні північно-західної Пенсильванії,

and I was standing over a bushel of tomatoes.

стояла біля "гори" помідорів.

It was summertime: I had shorts on.

Було літо. На мені були шорти.

I hear this guy, his voice behind me say, "Well, if it isn't Aimee Mullins."

І чую позаду голос якогось чоловіка, який промовив: "А чи це не Еймі Мулінз?"

And I turn around, and it's this older man. I have no idea who he is.

Я повернулася, побачила літнього чоловіка. Я не мала і гадки, хто це.

And I said, "I'm sorry, sir, have we met? I don't remember meeting you."

Я сказала: "Пробачте, пане, ми раніше зустрічались? Я не пам’ятаю цього".

He said, "Well, you wouldn't remember meeting me.

Він відповів: "Ну, скоріш за все, не пам’ятаєте.♪

I mean, when we met I was delivering you from your mother's womb."

Я маю на увазі, коли ми зустрілися, я діставав вас з утроби вашої матері.

(Laughter)

(Сміх)

Oh, that guy.

О, цей чоловік.

And, but of course, actually, it did click.

І потім, звичайно, в голові спрацювала клепка.

This man was Dr. Kean,

Цей чоловік, то доктор Кін,

a man that I had only known about through my mother's stories of that day,

чоловік про якого я знала лише з розповідей моєї мами про цей день,

because, of course, typical fashion, I arrived late for my birthday by two weeks.

оскільки, як типово звичайно, я народилася на два тижні пізніше, ніж очікувалося.

And so my mother's prenatal physician had gone on vacation,

Тож пологовий хірург моєї матері відправився у відпустку,

so the man who delivered me was a complete stranger to my parents.

і чоловік, який "діставав" мене, був абсолютно незнайомим моїм батькам.

And, because I was born without the fibula bones,

І оскільки я народилася без гомілкової кістки

and had feet turned in, and a few toes in this foot and a few toes in that,

та мої ніжки були завернуті, і по кілька пальців на цій ніжці, і кілька - на цій,

he had to be the bearer -- this stranger had to be the bearer of bad news.

він був змушений бути вісником, цей незнайомець змушений був принести погану новину.

He said to me, "I had to give this prognosis to your parents

Він сказав мені: "Я повідомив ваших батьків,

that you would never walk,

що ви ніколи не ходитимите,

and you would never have the kind of mobility that other kids have

і не пересуватимитесь так, як інші діти,

or any kind of life of independence,

чи не матимете життєвої незалежності,

and you've been making liar out of me ever since."

а ви з того часу зробили з мене брехуна".

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Аплодисменти)

The extraordinary thing is that he said he had saved

Незвичайне те, що він сказав, що зберіг

newspaper clippings throughout my whole childhood,

газетні вирізки щодо подій мого дитинства -

whether winning a second grade spelling bee,

чи була це перемога на шкільних змаганнях з орфографії у другому класі,

marching with the Girl Scouts, you know, the Halloween parade,

маршування разом з дівчатами-скаутами, ви ж знаєте, на параді свята Геловін,

winning my college scholarship, or any of my sports victories,

отримання стипендії на навчання у коледжі, чи будь-які мої спортивні перемоги,

and he was using it, and integrating it into teaching resident students,

і він використовувал їх, включаючи їх до навчального процесу місцевих студентів,

med students from Hahnemann Medical School and Hershey Medical School.

студентів-медиків з Медичної школи Ганемана та Медичної школи Герші.

And he called this part of the course the X Factor,

І він назвав цю частину курсу "Ікс фактор",

the potential of the human will.

потенціал людської волі.

No prognosis can account for how powerful this could be

Жоден прогноз не може передбачити, яка з того може виникнути сила,

as a determinant in the quality of someone's life.

як це може визначити якість чийогось життя.

And Dr. Kean went on to tell me,

І доктор Кін продовжував говорити мені,

he said, "In my experience, unless repeatedly told otherwise,

він сказав: "З мого досвіду випливає, що якщо постійно не говорити

and even if given a modicum of support,

і дати засоби підтримки

if left to their own devices, a child will achieve."

дитині, то вона далі сама по собі зможе досягнути успіху".

See, Dr. Kean made that shift in thinking.

Подивіться, доктор Кін зробив у своєму мисленні зміни.

He understood that there's a difference between the medical condition

Він зрозумів, що є різниця між медичним станом

and what someone might do with it.

і тим, що хтось може зробити з ним.

And there's been a shift in my thinking over time,

З часом змінилося і мої мислення.

in that, if you had asked me at 15 years old,

Якби хтось запитав мене у віці 15 років,

if I would have traded prosthetics for flesh-and-bone legs,

чи замінила я б протези на ноги з плоті та кісток,

I wouldn't have hesitated for a second.

я б не вагалася ані хвильки.

I aspired to that kind of normalcy back then.

Тоді я прагнула такої нормальності.

But if you ask me today, I'm not so sure.

Якщо ви запитаєте мене зараз, я не буду так впевнена.

And it's because of the experiences I've had with them,

І це через те, що досвід, який я маю з ними,

not in spite of the experiences I've had with them.

це не досвід, який би я мала з ними.

And perhaps this shift in me has happened

Здається така зміна у мисленні сталася зі мною і через те,

because I've been exposed to more people who have opened doors for me

що більша кількість осіб відчинила мені двері,

than those who have put lids and cast shadows on me.

ніж тих осіб, хто наклав "заборони" та додав тіні в моєму житті.

See, all you really need is one person

Бачите, єдине, що вам потрібно - це одна особа,

to show you the epiphany of your own power, and you're off.

яка допоможе вам прозріти щодо вашої власної сили, і ви стартуєте далі самостійно.

If you can hand somebody the key to their own power --

Якщо ви можете вручити комусь ключ від його сили

the human spirit is so receptive -- if you can do that

людський дух такий сприйнятливий, і якщо ви можете зробити це,

and open a door for someone at a crucial moment,

та відкрити двері комусь у критичний момент,

you are educating them in the best sense.

ви навчатимите їх у накращому розумінні цього слова.

You're teaching them to open doors for themselves.

Ви навчаєте їх відкривати двері самим собі.

In fact, the exact meaning of the word "educate"

Фактично, значення слова "навчати"

comes from the root word "educe."

походить від однокоріного слова (в англійській мові) "educe".

It means "to bring forth what is within,

Воно означає викликати те, що знаходиться всередині,

to bring out potential."

породжувати потенціал.

So again, which potential do we want to bring out?

Отже, знов, який потенціал ми хочемо викликати?

There was a case study done in 1960s Britain,

В 60-х, у Британїї провели дослідження

when they were moving from grammar schools to comprehensive schools.

під час переходу з системи класичних середніх шкіл на єдині комплексні школи.

It's called the streaming trials. We call it "tracking" here in the States.

Це зветься випробування для формування класу з урахуванням здібностей учнів. Ми назвиваємо це тут в Штатах "відслідковування".

It's separating students from A, B, C, D and so on.

Результатом чого є розподілення учнів на рівні A, B, C, D і т.п.

And the "A students" get the tougher curriculum, the best teachers, etc.

Учні рівня "А" отримують більш насичений навчальний план, кращих вчителів і т.п.

Well, they took, over a three-month period,

Отож, вони протягом трьохмісячного періоду

D-level students, gave them A's,

учням рівня "D" надали рівень "А",

told them they were "A's," told them they were bright,

сказали їм, що вони на рівні "А", сказали, що вони навчаються відмінно.

and at the end of this three-month period,

І по закінченню трьохмісчного періоду

they were performing at A-level.

вони дійсно навчалися на рівні "А".

And, of course, the heartbreaking, flip side of this study,

Найбільш неприємною стороною цього дослідження було те,

is that they took the "A students" and told them they were "D's."

що вони сказали учням рівня "А", що вони навчаються посередньо, на рівні "D".

And that's what happened at the end of that three-month period.

Ось що трапилося після трьох місяців експерименту.

Those who were still around in school, besides the people who had dropped out.

Дехто залишився на другий рік, дехто кинув навчання.

A crucial part of this case study was that the teachers were duped too.

Важливо також і те, що вчителі також були введені в оману.

The teachers didn't know a switch had been made.

Вчителі не знали, що відбулася заміна.

They were simply told, "These are the 'A-students,' these are the 'D-students.'"

Їм просто сказали, що ці учні відмінники, а ті учні - трієчники.

And that's how they went about teaching them and treating them.

І вони відповідно почали їх навчати і ставитися до них.

So, I think that the only true disability is a crushed spirit,

Тож, думаю, що єдиною неспроможністю є лише пригнічений дух,

a spirit that's been crushed doesn't have hope,

розбитий дух, який не має надії.

it doesn't see beauty,

Він не бачить краси.

it no longer has our natural, childlike curiosity

У нього більш нема природної, дитячої допитливості

and our innate ability to imagine.

і притаманної нам властивості уявляти.

If instead, we can bolster a human spirit to keep hope,

Якщо навпаки ми зможемо допомогати людському духу продовжувати сподіватися

to see beauty in themselves and others,

побачити красу в собі та інших,

to be curious and imaginative,

бути допитливим та повним уяви,

then we are truly using our power well.

тоді ми дійсно використовуємо свою силу добре.

When a spirit has those qualities, we are able to create new realities

Коли у духу є ці якості, ми спроможні створювати нові реальності

and new ways of being.

і нові способи існування.

I'd like to leave you with a poem

Я хотіла б завершити віршем

by a fourteenth-century Persian poet named Hafiz

персидського поета ХІV ст. по імені Гафіз,

that my friend, Jacques Dembois told me about,

про якого мені розповів мій друг Жак Дамбуа.

and the poem is called "The God Who Only Knows Four Words":

І вірш називається "Бог, який знає лише чотири слова".

"Every child has known God,

"Кожна дитина пізнала Бога,

not the God of names,

ні Бога назв,

not the God of don'ts,

ні Бога заборон,

but the God who only knows four words and keeps repeating them,

але Бога, який лише знає чотири слова, повторюючи їх

saying, 'Come dance with me.

та промовляючи: "Давай, потанцюй зі мною".

Come, dance with me. Come, dance with me.'"

Потанцюй зі мною.

Thank you.

Дякую Вам.

(Applause)

(Аплодисменти)