Feats of memory anyone can do | Joshua Foer

Перекладач: Bohdan Borovyi Утверджено: Hanna Leliv

Я б хотів попросити вас заплющити очі.

I'd like to invite you to close your eyes.

Уявіть, що ви стоїте перед вхідними дверима свого дому.

Imagine yourself standing outside the front door of your home.

Зауважте колір дверей,

матеріал, з якого вони виготовлені.

I'd like you to notice the color of the door,

the material that it's made out of.

Тепер уявіть собі групу огрядних нудистів на велосипедах.

Now visualize a pack of overweight nudists on bicycles.

(Сміх)

Вони змагаються у голому велопробігу

(Laughter)

They are competing in a naked bicycle race,

і направляються прямо у ваші вхідні двері.

and they are headed straight for your front door.

Мені треба, щоб ви це справді бачили.

Вони тяжко-важко крутять педалі, з них ллється піт,

I need you to actually see this.

They are pedaling really hard, they're sweaty,

їх носить туди-сюди.

they're bouncing around a lot.

І вони вганяються прямо у вхідні двері вашого дому.

And they crash straight into the front door of your home.

Велосипеди розлітаються, колеса котяться повз вас,

Bicycles fly everywhere, wheels roll past you,

спиці опиняються в найнесподіваніших місцях.

spokes end up in awkward places.

Переступіть поріг вашого дому і перейдіть у вестибюль, коридор

Step over the threshold of your door into your foyer, your hallway,

чи що там у вас знаходиться,

і зверніть увагу на якість освітлення.

whatever's on the other side,

and appreciate the quality of the light.

Світло падає на монстра Коржика.

The light is shining down on Cookie Monster.

Коржик махає вам рукою, вмостившись на гнідому коні.

Cookie Monster is waving at you from his perch on top of a tan horse.

Цей кінь вміє говорити.

Ви відчуваєте, як вас ніс лоскоче блакитна шерсть Коржика.

It's a talking horse.

You can practically feel his blue fur tickling your nose.

Понюхайте вівсяне печиво з родзинками, яке він от-от закине у свій рот.

You can smell the oatmeal raisin cookie that he's about to shovel into his mouth.

Пройдіть повз нього.

Пройдіть повз в нього у свою вітальню.

Walk past him.

Задійте свою уяву на повну потужність

Walk past him into your living room.

In your living room, in full imaginative broadband,

і побачте у вітальні Брітні Спірс.

picture Britney Spears.

Напівоголена, вона танцює на вашому столику

She is scantily clad, she's dancing on your coffee table,

і співає "Hit Me Baby One More Time".

and she's singing "Hit Me Baby One More Time."

Потім пройдіть за мною у свою кухню.

В кухні по підлозі пролягає дорога з жовтої цегли,

And then, follow me into your kitchen.

In your kitchen, the floor has been paved over with a yellow brick road,

і з вашої духовки вам назустріч крокують Дороті, Бляшаний Лісоруб,

and out of your oven are coming towards you Dorothy, the Tin Man,

Страшило та Лякливий Лев з "Чарівника Країни Оз",

пліч-о-пліч, підстрибом прямують до вас.

the Scarecrow and the Lion from "The Wizard of Oz,"

Гаразд. Розплющіть очі.

hand-in-hand, skipping straight towards you.

Okay. Open your eyes.

Розкажу вам про вельми чудернацьке змагання,

I want to tell you about a very bizarre contest

яке проходить щовесни в Нью-Йорку.

that is held every spring in New York City.

Воно називається – Чемпіонат США з пам'яті.

It's called the United States Memory Championship.

І я мав честь висвітлювати це змагання кілька років тому

And I had gone to cover this contest a few years back

як науковий журналіст,

очікуючи, що воно буде щось на кшталт Суперкубка геніїв.

as a science journalist,

expecting, I guess, that this was going to be like the Superbowl of savants.

Там була група чоловіків і декілька панянок,

This was a bunch of guys and a few ladies,

які дуже різнилися віком і рівнем особистої гігієни.

widely varying in both age and hygienic upkeep.

(Сміх)

Вони запам'ятовували сотні випадкових чисел,

(Laughter)

They were memorizing hundreds of random numbers,

побачивши їх лише один раз.

Запам'ятовували імена десятків і десятків незнайомців.

looking at them just once.

They were memorizing the names of dozens and dozens and dozens of strangers.

Запам'ятовували цілі вірші за лічені хвилини.

Вони змагалися в тому, хто зможе якомога швидше

They were memorizing entire poems in just a few minutes.

запам'ятати порядок карт в перетасованій колоді.

They were competing to see who could memorize

the order of a shuffled pack of playing cards the fastest.

Я був вражений, це було неймовірно.

Ці люди мусять бути природною аномалією.

I was like, this is unbelievable.

These people must be freaks of nature.

Я почав говорити з кількома учасниками змагання.

And I started talking to a few of the competitors.

Цього хлопця звати Ед Кук, він приїхав з Англії,

This is a guy called Ed Cook, who had come over from England,

де він славиться чи не найвправнішою пам'яттю.

Я сказав йому: "Ед,

where he had one of the best-trained memories.

And I said to him, "Ed, when did you realize

коли ти зрозумів, що ти геній?"

Ед відповів, "Я не геній.

that you were a savant?"

Насправді я маю пересічну пам'ять.

And Ed was like, "I'm not a savant.

Кожен, хто тут змагається, розкаже вам, що має

In fact, I have just an average memory.

Everybody who competes in this contest will tell you

лише пересічну пам'ять.

Ми всі натренувалися, щоб виконувати ці вкрай дивовижні трюки з пам'яттю,

that they have just an average memory.

We've all trained ourselves to perform these utterly miraculous feats of memory

використовуючи арсенал древніх прийомів,

придуманих дві з половиною тисячі років тому в Греції,

using a set of ancient techniques,

techniques invented 2,500 years ago in Greece,

тих самих, якими послуговувався Цицерон для запам'ятовування своїх промов

the same techniques that Cicero had used to memorize his speeches,

і якими користувалися середньовічні вчені, аби вивчити цілі книги".

that medieval scholars had used to memorize entire books."

І я сказав, "Ого. Чому я тільки тепер уперше про це чую?"

And I said, "Whoa. How come I never heard of this before?"

Ми вийшли з зали, де проходили змагання,

і Ед, чудесний, кмітливий, але дещо дивакуватий англієць,

And we were standing outside the competition hall,

and Ed, who is a wonderful, brilliant, but somewhat eccentric English guy,

каже мені, "Джош, ти – американський журналіст.

says to me, "Josh, you're an American journalist.

Ти знайомий з Брітні Спірс?"

Я йому: "Що? Ні. Для чого тобі це?"

Do you know Britney Spears?"

I'm like, "What? No. Why?"

"Тому що я дуже хочу навчити Брітні Спірс,

як запам'ятати порядок карт в перетасованій колоді

"Because I really want to teach Britney Spears

на американському телебаченні.

how to memorize the order of a shuffled pack of playing cards

Я доведу світу, що кожен здатний зробити це".

on U.S. national television.

(Сміх)

It will prove to the world that anybody can do this."

(Laughter)

Я кажу йому, "Я, звісно, не Брітні Спірс,

I was like, "Well, I'm not Britney Spears,

але, можливо, ти зможеш навчити мене.

Тобі з чогось же треба почати?"

but maybe you could teach me.

І це був початок моєї дуже дивної пригоди.

I mean, you've got to start somewhere, right?"

And that was the beginning of a very strange journey for me.

В результаті я провів найкращу частину наступного року,

не тільки тренуючи власну пам'ять,

I ended up spending the better part of the next year

а й досліджуючи її,

not only training my memory,

намагався зрозуміти як вона працює,

but also investigating it,

чому інколи не працює

trying to understand how it works,

та який потенціал приховує.

why it sometimes doesn't work,

Я зустрівся з багатьма дуже цікавими людьми.

and what its potential might be.

Цього чоловіка звати І Пі.

And I met a host of really interesting people.

Він страждає на амнезію і має

This is a guy called E.P.

чи не найгіршу пам'ять в світі.

He's an amnesic who had, very possibly,

the worst memory in the world.

Його пам'ять настільки дірява,

що він навіть не пам'ятав, що у нього провали пам'яті,

His memory was so bad,

і це неймовірно.

that he didn't even remember he had a memory problem,

І це була така дуже трагічна постать,

which is amazing.

але він був яскравим прикладом, як наші спогади визначають ким ми є.

And he was this incredibly tragic figure,

but he was a window into the extent to which our memories make us who we are.

На протилежній стороні спектра був цей чоловік.

Це Кім Пік, він був прообразом героя Дастіна Гоффмана

At the other end of the spectrum, I met this guy.

This is Kim Peek, he was the basis for Dustin Hoffman's character

у фільмі "Людина дощу".

Ми провели півдня разом у бібліотеці в Солт-Лейк-Сіті,

in the movie "Rain Man."

We spent an afternoon together in the Salt Lake City Public Library

запам'ятовуючи телефонні книги,

і це було захопливо.

memorizing phone books,

(Сміх)

which was scintillating.

Згодом я прочитав цілу низку трактатів про пам'ять,

(Laughter)

And I went back and I read a whole host of memory treatises,

які були написані латиною понад дві тисячі років тому,

treatises written 2,000-plus years ago in Latin,

в часи античності, і пізніше, в епоху Середньовіччя.

in antiquity, and then later, in the Middle Ages.

Я навчився багато цікавого.

And I learned a whole bunch of really interesting stuff.

Одна з таких прецікавих речей –

One of the really interesting things that I learned

колись в давнину

ця ідея мати натреновану, вишколену, виплекану пам'ять

is that once upon a time,

this idea of having a trained, disciplined, cultivated memory

не була нітрохи такою чужою, як нам сьогодні здається.

was not nearly so alien as it would seem to us to be today.

В давнину люди вкладали ресурси та зусилля у свою пам'ять,

Once upon a time, people invested in their memories,

ретельно заповнюючи її вмістом.

in laboriously furnishing their minds.

Протягом останніх тисячоліть

ми винайшли низку технологій –

Over the last few millenia,

від абетки до манускрипту,

we've invented a series of technologies --

до рукописних книг, друкарства, фотографій,

from the alphabet, to the scroll,

комп'ютера, смартфона –

to the codex, the printing press, photography,

це суттєво полегшило

the computer, the smartphone --

процес створення зовнішньої пам'яті,

that have made it progressively easier and easier

for us to externalize our memories,

процес делегування цієї фундаментальної людської здатності.

for us to essentially outsource this fundamental human capacity.

Ці технології уможливили існування нашого сучасного світу,

These technologies have made our modern world possible,

але вони також змінили нас.

Наша культура стала іншою,

but they've also changed us.

і насмілюся стверджувати, що наше мислення теж змінилося.

They've changed us culturally,

Не маючи великої необхідності щось запам'ятовувати,

and I would argue that they've changed us cognitively.

ми, здається, забули як це робити.

Having little need to remember anymore,

it sometimes seems like we've forgotten how.

Одне з останніх місць на Землі, де ви все ще знайдете

One of the last places on Earth where you still find

людей, запалених цією ідеєю натренованої, вишколеної,

people passionate about this idea of a trained, disciplined, cultivated memory,

виплеканої пам'яті, – це на цьому унікальному змаганні.

is at this totally singular memory contest.

Воно не надто унікальне,

подібні змагання є по всьому світу.

It's actually not that singular,

І я був захоплений, я хотів знати, як ці люди досягли таких вершин.

there are contests held all over the world.

And I was fascinated, I wanted to know how do these guys do it.

Кілька років тому група вчених Університетського коледжу Лондона

A few years back a group of researchers at University College London

привела низку чемпіонів з пам'яті в лабораторію.

Вони хотіли знати:

brought a bunch of memory champions into the lab.

Чи мізки цих хлопців

They wanted to know:

якось відрізняються від решти людських мізків?

Do these guys have brains that are somehow structurally,

anatomically different from the rest of ours?

Відповідь була негативна.

The answer was no.

Чи вони розумніші за всіх інших?

Are they smarter than the rest of us?

Вони дали їм низку тестів на мислення, і відповідь знову була негативна.

They gave them a bunch of cognitive tests, and the answer was: not really.

Щоправда, була одна цікава та разюча відмінність

There was, however, one really interesting and telling difference

між мізками чемпіонів з пам'яті

та людей із контрольної групи, з якими їх порівнювали.

between the brains of the memory champions

and the control subjects that they were comparing them to.

Коли чемпіонів тестували на томографі,

When they put these guys in an fMRI machine,

сканували їхні мізки, коли вони запам'ятовували номери,

scanned their brains while they were memorizing numbers

людські обличчя і фото сніжинок,

вони виявили, що у чемпіонів активувалися інші ділянки мозку,

and people's faces and pictures of snowflakes,

they found that the memory champions were lighting up different parts of the brain

ніж у решти.

Вони використовували, чи начебто використовували

than everyone else.

Of note, they were using, or they seemed to be using,

ділянку мозку, яка відповідає за просторову пам'ять та орієнтування.

a part of the brain that's involved in spatial memory and navigation.

Чому так?

І чи можемо ми щось з цього навчитися?

Why?

And is there something that the rest of us can learn from this?

Змагання з пам'яті схожі на своєрідну гонку озброєнь,

The sport of competitive memorizing is driven by a kind of arms race where,

коли кожного року хтось придумує найкращу техніку запам'ятовування,

every year, somebody comes up with a new way to remember more stuff more quickly,

а суперники мусять доганяти.

Це мій друг Бен Прідмор,

and then the rest of the field has to play catch-up.

триразовий чемпіон по запам'ятовуванню.

This is my friend Ben Pridmore,

На його столі навпроти нього лежать 36 перетасованих колод

three-time world memory champion.

On his desk in front of him are 36 shuffled packs of playing cards

гральних карт, які він спробує запам'ятати протягом години

that he is about to try to memorize in one hour,

за допомогою методу, що його він придумав і відшліфував.

using a technique that he invented and he alone has mastered.

Він послуговувався схожим методом,

щоб запам'ятати точний порядок 4140 випадкових двійкових цифр

He used a similar technique

to memorize the precise order of 4,140 random binary digits

за півгодини.

(Сміх)

in half an hour.

Так.

(Laughter)

Хоча існує чимало методів запам'ятовування

Yeah.

And while there are a whole host of ways

у таких змаганнях,

of remembering stuff in these competitions,

всі ці техніки зводяться

до того, що психологи називають

everything, all of the techniques that are being used,

"деталізованим кодуванням".

ultimately come down to a concept

that psychologists refer to as "elaborative encoding."

Його добре ілюструє дотепний парадокс,

знаний як парадокс Пекаря/пекаря, який звучить так:

And it's well-illustrated by a nifty paradox

known as the Baker/baker paradox, which goes like this:

Якщо я скажу двом людям запам'ятати однакове слово,

If I tell two people to remember the same word,

і якщо я скажу вам,

"Запам'ятайте, є чоловік на ім'я Пекар".

if I say to you,

"Remember that there is a guy named Baker."

Таке його прізвище.

І я кажу вам, "Запам'ятай, є чоловік-пекар".

That's his name.

And I say to you, "Remember that there is a guy who is a baker."

Добре?

Коли-небудь згодом я приходжу до вас і кажу,

Okay?

And I come back to you at some point later on,

"Чи ви пам'ятаєте, що я вам казав раніше?

and I say, "Do you remember that word that I told you a while back?

Чи ви пам'ятаєте, що це було?"

Людина, якій сказали, що чоловік має прізвище Пекар

Do you remember what it was?"

The person who was told his name is Baker

з меншою ймовірністю запам'ятає те саме слово,

is less likely to remember the same word

ніж людина, якій сказали, що професія чоловіка була пекар.

than the person was told his job is a baker.

Те ж слово, і такий різний обсяг пригаданого; це дивно.

Same word, different amount of remembering; that's weird.

В чому справа?

В тому, що прізвище Пекар нічого для вас не означає.

What's going on here?

Well, the name Baker doesn't actually mean anything to you.

Воно цілковито відірване від інших ваших споминів,

It is entirely untethered from all of the other memories

які витають у вашій голові.

Але загальний іменник "пекар" - ми знаємо пекарів.

floating around in your skull.

But the common noun "baker" -- we know bakers.

Пекарі носять кумедні білі капелюхи.

На руках пекарів - борошно.

Bakers wear funny white hats.

Пекарі пахнуть, коли приходять додому з роботи.

Bakers have flour on their hands.

Можливо, ми навіть знаємо пекаря.

Bakers smell good when they come home from work.

І вперше почувши це слово,

Maybe we even know a baker.

ми починаємо прив'язувати до нього асоціації,

And when we first hear that word,

що спрощує пошук слова колись в майбутньому.

we start putting these associational hooks into it,

that make it easier to fish it back out at some later date.

Вся технологія, яка стоїть за цими змаганнями з пам'яті,

The entire art of what is going on in these memory contests,

і вся технологія кращого запам'ятовування речей у житті,

and the entire art of remembering stuff better in everyday life,

зводиться до пошуку методів перетворення Пекарів з великої букви П

is figuring out ways to transform capital B Bakers

в пекарів з маленької букви п -

щоб взяти інформацію, якій бракує контексту,

into lower-case B bakers --

значущості та змісту,

to take information that is lacking in context,

і змінити її так,

in significance, in meaning,

щоб вона стала змістовною в світлі усіх інших речей,

and transform it in some way,

so that it becomes meaningful in the light of all the other things

які знаходяться у вашій голові.

that you have in your mind.

Одну з найпродуманіших методик, яка це уможливлює,

One of the more elaborate techniques for doing this

винайшли дві з половиною тисячі років тому в Античній Греції.

dates back 2,500 years to Ancient Greece.

Вона отримала назву палац пам'яті.

Історія створення методики така:

It came to be known as the memory palace.

The story behind its creation goes like this:

На одному бенкеті був поет Сімонід.

There was a poet called Simonides, who was attending a banquet.

Його найняли, щоб розважати гостей,

тому що в ті часи, якщо ти хотів провести мегакруту вечірку,

He was actually the hired entertainment,

ти не наймав діджея, ти наймав поета.

because back then, if you wanted to throw a really slamming party,

you didn't hire a D.J., you hired a poet.

Він встає, декламує свою поему з пам'яті, і виходить за двері,

And he stands up, delivers his poem from memory, walks out the door,

і одразу після цього

бенкетна зала валиться.

and at the moment he does,

Завали вбивають усіх всередині.

the banquet hall collapses.

І не просто усіх вбивають,

Kills everybody inside.

а нівечать тіла до невпізнання.

It doesn't just kill everybody,

it mangles the bodies beyond all recognition.

Ніхто не міг сказати, хто був всередині,

ніхто не знав, де вони сиділи.

Nobody can say who was inside,

Тіла не могли належно поховати.

nobody can say where they were sitting.

Одна трагедія була помножена на іншу.

The bodies can't be properly buried.

It's one tragedy compounding another.

Сімонід, який стояв надворі, -

єдиний, хто вижив серед руїн,

Simonides, standing outside,

заплющив очі і усвідомив,

the sole survivor amid the wreckage,

closes his eyes and has this realization,

що в своїй уяві

він чітко бачить, де сидів кожен гість на бенкеті.

which is that in his mind's eye,

he can see where each of the guests at the banquet had been sitting.

І він взяв родичів за руки,

і привів кожного з них до їхніх близьких серед руїн.

And he takes the relatives by the hand,

and guides them each to their loved ones amid the wreckage.

В цю мить Сімонід з'ясував те,

про що, як на мене, ми всі інтуїтивно здогадуємося, -

What Simonides figured out at that moment,

is something that I think we all kind of intuitively know,

попри те, що ми дуже погано пам'ятаємо імена та телефонні номери,

which is that, as bad as we are at remembering names and phone numbers,

і дослівні вказівки наших колег,

and word-for-word instructions from our colleagues,

ми маємо першокласну зорову та просторову пам'ять.

we have really exceptional visual and spatial memories.

Якщо я б попросив вас відтворити перші 10 слів історії,

If I asked you to recount the first 10 words of the story

яку я тільки-но розповів про Сімоніда,

that I just told you about Simonides,

вам швидше за все буде непросто це зробити.

Але я готовий закластися,

chances are you would have a tough time with it.

But, I would wager that if I asked you to recall

що якби я попросив вас пригадати, хто сидить на коні, який вміє говорити,

who is sitting on top of a talking tan horse

у вашій вітальні прямо зараз,

ви зможете це побачити.

in your foyer right now,

Ідея в основі палацу пам'яті -

you would be able to see that.

створити у власній уяві будинок

The idea behind the memory palace

is to create this imagined edifice in your mind's eye,

і заселити його образами чи речами, які ви хочете запам'ятати -

and populate it with images of the things that you want to remember --

що безглуздішим, дивнішим, химернішим,

the crazier, weirder, more bizarre,

смішнішим, непристойнішим та бридкішим буде образ,

funnier, raunchier, stinkier the image is,

то більше шансів він має запам'ятатися.

Ця методика згадувалася ще понад 2 тисячі років тому

the more unforgettable it's likely to be.

в ранніх латинських трактатах з пам'яті.

This is advice that goes back 2,000-plus years

Як це працює?

to the earliest Latin memory treatises.

Скажімо, вас запросили виголосити промову на конференції TED,

So how does this work?

Let's say that you've been invited to TED center stage to give a speech,

і ви хочете зробити це з пам'яті,

зробити це так, як зробив би Цицерон,

and you want to do it from memory,

and you want to do it the way that Cicero would have done it,

якби його запросили на TEDxRome 2 тисячоліття тому.

if he had been invited to TEDxRome 2,000 years ago.

(Сміх)

Що ви можете зробити -

(Laughter)

це зобразити себе перед вхідними дверима вашого будинку.

What you might do

is picture yourself at the front door of your house.

І вам треба придумати якийсь навіжений, несусвітній, незабутній образ,

And you'd come up with some sort of crazy, ridiculous, unforgettable image,

який нагадає, що перша річ, про яку ви хочете оповісти -

це те чудернацьке змагання.

to remind you that the first thing you want to talk about

(Сміх)

is this totally bizarre contest.

І тоді ви заходите всередину дому,

(Laughter)

і ви побачите образ - Коржик сидить верхи на Містері Еді.

And then you'd go inside your house,

and you would see an image of Cookie Monster on top of Mister Ed.

Це нагадає вам,

що потім ви хотіли представити вашого друга Еда Кука.

And that would remind you

that you would want to then introduce your friend Ed Cook.

Згодом ви бачите Брітні Спірс,

яка пригадає вам смішний анекдот, що ви хочете розказати.

And then you'd see an image of Britney Spears

to remind you of this funny anecdote you want to tell.

І ви йдете у свою кухню,

і четверта тема, про яку ви збиралися говорити -

And you'd go into your kitchen,

була ця дивна подорож, що тривала протягом року,

and the fourth topic you were going to talk about

і яких ви друзів тоді зустріли.

was this strange journey that you went on for a year,

and you'd have some friends to help you remember that.

Саме так римські оратори запам'ятовували свої промови -

This is how Roman orators memorized their speeches --

не дослівно, бо це тільки зіб'є вас з пантелику,

але по темах.

not word-for-word, which is just going to screw you up,

Навіть фраза "тематичне речення" (topic sentence)

but topic-for-topic.

In fact, the phrase "topic sentence" --

походить з грецького слова "топос",

that comes from the Greek word "topos,"

що означає "місце".

Це своєрідний відголос тих часів, коли люди осмислювали красномовство

which means "place."

That's a vestige of when people used to think about oratory and rhetoric

в таких просторових поняттях.

Вислів "у першу чергу" (in the first place),

in these sorts of spatial terms.

означає щось на кшталт "у першому місці вашого палацу пам'яті".

The phrase "in the first place,"

that's like "in the first place of your memory palace."

Це було так цікаво,

що я захопився цим.

I thought this was just fascinating,

І відвідав ще декілька таких змагань з пам'яті,

and I got really into it.

де в мене з'явилася ідея написати щось обширне

And I went to a few more of these memory contests,

and I had this notion that I might write something longer

про цю субкультуру спортивних запам'ятовувачів.

about this subculture of competitive memorizers.

Але була одна проблема.

Яка зводилася до того, що змагання з пам'яті -

But there was a problem.

The problem was that a memory contest

це патологічно нудна подія.

is a pathologically boring event.

(Сміх)

Направду, це мовби група людей сидить і здає вступні іспити,

(Laughter)

Truly, it is like a bunch of people sitting around taking the SATs --

і найдраматичніший момент -

це коли хтось починає масажувати свої скроні.

I mean, the most dramatic it gets

Але я журналіст і мушу щось написати.

is when somebody starts massaging their temples.

And I'm a journalist, I need something to write about.

Розумію, що в головах цих людей відбуваються феноменальні речі,

I know that there's incredible stuff happening in these people's minds,

однак мені до них зась.

Тоді я збагнув - для того щоб розповісти їхню історію,

but I don't have access to it.

And I realized, if I was going to tell this story,

мені треба було трохи побути у їхній шкурі.

I needed to walk in their shoes a little bit.

Я почав з намагання проводити 15-20 хвилин

And so I started trying to spend 15 or 20 minutes

кожного ранку, ще перед читанням Нью-Йорк Таймс,

every morning, before I sat down with my New York Times,

аби просто щось згадувати.

Це міг бути вірш,

just trying to remember something.

це могли бути імена зі щорічника, який я придбав на блошиному ринку.

Maybe it was a poem,

maybe it was names from an old yearbook that I bought at a flea market.

І це було навдивовижу весело.

And I found that this was shockingly fun.

Це перевершило мої очікування.

Було весело, адже йдеться не тільки про тренування власної пам'яті.

I never would have expected that.

It was fun because this is actually not about training your memory.

Ти насамперед намагаєшся ставати все кращим і кращим

у створенні, у придумуванні

What you're doing, is you're trying to get better and better

цих цілковито безглуздих, непристойних, сміхотворних

at creating, at dreaming up,

these utterly ludicrous, raunchy, hilarious,

і, надіюся, незабутніх образів у своїй уяві.

and hopefully unforgettable images in your mind's eye.

І я серйозно захопився.

Це я в стандартній екіпіровці учасника змагань з пам'яті.

And I got pretty into it.

This is me wearing my standard competitive memorizer's training kit.

(Сміх)

Пара протишумових навушників,

(Laughter)

набір захисних окулярів, які повністю затемнені,

It's a pair of earmuffs

and a set of safety goggles that have been masked over

окрім двох маленьких прорізів,

тому що відволікання є найбільшим ворогом спортивних запам'ятовувачів.

except for two small pinholes,

because distraction is the competitive memorizer's greatest enemy.

Врешті, я знову прийшов на те саме змагання,

I ended up coming back to that same contest

про яке писав рік тому,

з ідеєю долучитися до нього

that I had covered a year earlier,

як журналіст та учасник водночас.

and I had this notion that I might enter it,

sort of as an experiment in participatory journalism.

Це буде, думав я, чудовим епілогом до всього мого дослідження.

It'd make, I thought, maybe a nice epilogue to all my research.

Такий експеримент провалився.

Problem was, the experiment went haywire.

Я переміг у змаганні,

(Сміх)

що насправді не мало б статися.

I won the contest --

(Laughter)

which really wasn't supposed to happen.

(Оплески)

(Applause)

Це круто - вміти запам'ятовувати промови,

Now, it is nice to be able to memorize speeches

телефонні номери і списки покупок,

and phone numbers and shopping lists,

але це не головне.

Це все тільки трюки.

but it's actually kind of beside the point.

Вони працюють, оскільки ґрунтуються на основних принципах

These are just tricks.

They work because they're based on some pretty basic principles

функціонування нашого мозку.

І вам не потрібно будувати палаци пам'яті

about how our brains work.

And you don't have to be building memory palaces

чи запам'ятовувати колоду гральних карт,

щоб скористатися простим розумінням, як працює наш мозок.

or memorizing packs of playing cards

to benefit from a little bit of insight about how your mind works.

Часто про людей з феноменальною пам'яттю

ми говоримо так, наче це вроджений дар,

We often talk about people with great memories

але це не так.

as though it were some sort of an innate gift,

Чудову пам'ять можна набути.

but that is not the case.

Great memories are learned.

На базовому рівні, ми запам'ятовуємо, коли звертаємо увагу.

At the most basic level, we remember when we pay attention.

Ми запам'ятовуємо, коли ми залучені.

Коли ми можемо взяти фрагмент інформації чи знань

We remember when we are deeply engaged.

We remember when we are able to take a piece of information and experience,

і з'ясувати, чому вона змістовна для вас,

чому важлива, чим колоритна.

and figure out why it is meaningful to us,

Коли зможемо обробити ці дані так, що вони стануть значущими

why it is significant, why it's colorful,

when we're able to transform it in some way that makes sense

у світлі усіх інших речей, які витають у наших головах.

in the light of all of the other things floating around in our minds,

Коли ми можемо перетворити Пекарів у пекарів.

when we're able to transform Bakers into bakers.

Палац пам'яті, усі ці мнемотехніки -

це лише хитрощі.

The memory palace, these memory techniques --

Якщо розібратися, це навіть не хитрощі.

they're just shortcuts.

In fact, they're not even really shortcuts.

Вони працюють, тому що змушують працювати вас.

They work because they make you work.

Вони задіюють глибинні пласти

They force a kind of depth of processing,

мислення та зосередженості,

що їх ми зазвичай не тренуємо.

a kind of mindfulness,

that most of us don't normally walk around exercising.

Але нема жодних хитрощів.

But there actually are no shortcuts.

Це методи зробити інформацію незабутньою.

І найголовніша річ, яку я би хотів, щоб ви запам'ятали, і яку я взяв для себе

This is how stuff is made memorable.

And I think if there's one thing that I want to leave you with,

із зустрічі з І Пі, який мав амнезію і навіть не пам'ятав про власні

it's what E.P., the amnesic who couldn't even remember he had a memory problem,

проблеми з пам'яттю -

це те, що наше життя - це сума всіх наших спогадів.

left me with,

which is the notion that our lives are the sum of our memories.

Скільки з них ми готові втратити

How much are we willing to lose

з наших і так уже нетривалих життів,

from our already short lives,

гублячи себе в наших Blackberry і iPhone,

by losing ourselves in our Blackberries, our iPhones,

і не звертаючи увагу на людей, які існують довкола нас,

by not paying attention to the human being across from us

які говорять з нами,

а ми такі ліниві, що навіть не маємо бажання вникати?

who is talking with us,

by being so lazy that we're not willing to process deeply?

Я виявив на власному прикладі,

що в нас прихований феноменальний хист

I learned firsthand

that there are incredible memory capacities

до запам'ятовування.

latent in all of us.

Проте якщо ви хочете жити незабутнім життям,

But if you want to live a memorable life,

ви маєте бути людиною,

яка пам'ятає про запам'ятовування.

you have to be the kind of person

Дякую вам.

who remembers to remember.

(Оплески)

Thank you.

(Applause)