Aparna Rao: Art that craves your attention

Перекладач: Mariya Udud Утверджено: Iryna Tehlivets

Hi. So today, I'd like to share some works in progress.

Привіт. Сьогодні я б хотіла поділитись з вами незавершеними роботами.

Since we are still realizing these works,

Оскільки ми все ще в процесі їх реалізації,

we are largely working within the realm

ми, в основному, працюємо в сфері

of intuition and mystery, still.

таємниць та інтуїції.

So I'm going to try and describe

Я спробую описати вам

some of the experiences that we're looking for

деякий досвід, який нам необхідний

through each of the works.

для кожного завдання.

So the first work is called the Imperial Monochromes.

Перша робота називається "Імперські монохроми".

A viewer sort of unsuspectingly walks into the room,

Глядач, нічого не підозрюючи, заходить до кімнати,

and catches a glimpse of these panels

і окидає швидким поглядом ці панелі

in a messy composition on the wall.

в хаотичній композиції на стіні.

Within seconds, as if the panels have noticed

Впродовж кількох секунд, наче панелі помітили

the presence of the viewer,

присутність глядача,

they appear to panic and sort of get into

вони починають панікувати та розташовуються

a strict symmetry.

точно за симетрією.

(Laughter)

(Сміх)

So this is the sketch of the two states.

Відтак є ескіз двох станів.

One is total chaos. The other is absolute order.

Один - абсолютно хаотичний, інший - впорядкований.

And we were interested in seeing how little change

І нам було цікаво подивитись, які невеликі зміни

it takes to move from one state to the other state.

потрібні, щоб перейти від одного стану до іншого.

This also reminded us of two very different pictorial traditions.

Це нагадало нам про дві дуже відмінні мистецькі традиції.

One is the altar tablets of the 15th century,

Перша - це вівтарні таблички 15 століття,

and the other is about 100 years ago,

а другій біля ста років,

Malevich's abstract compositions.

і це абстракні композиції Малевича.

So I'm just going to take you to a video.

Зараз я покажу вам відео.

To give you a sense of scale,

Щоб дати вам відчуття масштабу,

the largest panel is about two meters high.

найбільша панель має два метри.

That's about this much. And the smallest one is an A4.

Це приблизно стільки. А найменша - за розміром як аркуш А4.

So a viewer enters the space,

Тож, глядач входить до кімнати,

and they snap to attention.

і вони виструнчуються.

And after a while, if the viewer continues

Через невеликий відрізок часу, якщо глядач продовжує

to remain in the space,

знаходитись в кімнаті,

the panels will sort of become immune

панелі виробляють свого роду імунітет до

to the presence of the viewer

присутності глядача,

and become lax and autonomous again,

і стають слабкими та автономними знову,

until they sort of sense a presence in the room or a movement,

поки не відчують присутність в кімнаті або рух,

when they will again snap to attention.

тоді вони знову "виструнчаться".

(Laughter)

(Сміх)

So here it appears as if it's the viewer

Отже, здається, ніби глядач -

that's sort of instigating the sense of order among the panels,

- це немов підбурювання почуття порядку серед панелей,

but it could also be the other way around,

але це також може бути навпаки,

that the panels are so stuck within

що панелі так застрягли

their preconditioned behaviors

зі своєю попередньою поведінкою,

that they sort of thrust the viewer with the role of a tyrant.

що вони прирівнюють глядача до тирана.

So this brings me to a quieter, small work

Тож, це підводить мене до спокійнішої, невеличкої роботи

called Handheld.

під назвою "Портативний".

The viewer sees a piece of paper

Глядач бачить аркуш паперу,

that's mounted on the far end of the wall,

встановлений на дальньому кінці стіни,

but when you go closer, you see that it's a blank

але коли ви підходите ближче, ви бачите,

A4, or a letter-sized piece of paper,

що це аркуш А4 формату, або ж аркуш для листів,

that's held on either side

який тримається з іншого боку

by two small hands

двома маленькими ручками,

that appear to be carved with a great deal

які, здається, були вирізані з великою турботою

of attention and care from a small block of wood.

та увагою з невеликого шматка дерева.

The viewer also sees that this entire sculpture

Глядач також помічає, що ця ціла скульптура

is sort of moving very slightly,

дуже повільно рухається,

as if these two hands are trying

так ніби ці дві руки намагаються

to hold the paper very still

утримувати аркуш непорушно

for a long period of time,

вже довгий період часу,

and somehow are not managing to.

і їм це не надто вдається.

So this instability in the movement

Тож ця нестабільність в русі

very closely resembles the unsteady nature

дуже нагадує недосконалість

of images seen through a handheld camera.

зображень, знятих ручною камерою.

So here I'm going to show you two tandem clips.

Тому я збираюсь показати вам два послідовно розташованих відео.

One is through a still camera

Один знятий із зафіксованої камери,

and the other is through a handheld camera.

а інший - з ручної.

And you immediately see how the unsteady nature

І ви одразу зрозумієте, як незафіксоване зображення

of the video suggests the presence

у таких відео передбачає присутність

of an observer and a subjective point of view.

спостерігача та суб'єктивну точку зору.

So we've just removed the camera

Тож, ми віддаляємось від камери

and transferred that movement onto the panel.

і переносимо цей момент на панель.

So here's a video.

От це відео.

You have to imagine the other hand. It's not there yet.

Ви маєте уявити іншу руку. Вона ще не там.

But to us, we're sort of trying to evoke

Але для нас, це начебто намагання відтворити

a self-effacing gesture, as if there's a little person

цей скромний жест, коли маленька людина

with outstretched arms

з простягненими руками

behind this enormous piece of paper.

тримає цей надзвичайно великий аркуш паперу.

That sort of likens it to the amount of strain

Це наче показує, скільки зусиль вона докладає,

to be at the service of the observer and present

щоб служити спостерігачеві та зграбно презентувати

this piece of paper very delicately to the viewer

йому цей аркуш паперу

in front of them.

перед ним.

The next work is Decoy.

Наступна робота - Декой ("Зваба").

This is a cardboard model, so the object

Це картонна модель, тож об'єкт

is about as tall as I am.

заввишки приблизно такий, як і я.

It has a rounded body, two arms,

Це округле тіло з двома руками

and a very tall, head-like antenna,

та дуже високою, головоподібною антеною,

and its sole purpose is to attract attention towards itself.

і його єдиною метою є привернути до себе увагу.

So when a viewer passes by,

Тож, коли люди проходять повз нього,

it sort of tilts from side to side,

він наче нахиляється з боку в бік

and moves its arms more and more frantically

і несамовито рухає своїми руками,

as the person gets closer.

коли людина підходить ближче.

So here is the first test scenario.

Це перший тестовий сценарій.

You see the two movements integrated,

Ви бачите об'єднання цих двох рухів,

and the object seems to be employing

і об'єкт виглядає таким, що використовує

its entire being in this expression of desperation.

усе можливе для вираження відчаю.

But the idea is that once it's got the person's attention,

Але головна мета в тому, що, коли він здобуває увагу однієї людини,

it's no longer interested, and it looks for the next person whose attention to get.

він зацікавлюється цим ненадовго і очікує іншого глядача, увагу якого приверне.

(Laughter)

(Сміх)

So this is the final fabricated body of the Decoy.

А це вже остаточна версія тіла Декой.

It appears to be mass-manufactured

Схоже на виріб широкого вжитку,

like it came out of a factory

який тільки-но вийшов з фабрики,

like vacuum cleaners and washing machines.

на зразок пилосмоку чи пральної машини.

Because we are always working

Оскільки ми завжди працюємо

from a very personal space,

з дуже особистого простору,

we like how this consumer aesthetic

нам подобається як ця споживацька естетика

sort of depersonalizes the object

знеособлює об'єкт

and gives us a bit of distance

і дає нам трохи перспектив,

in its appearance, at least.

принаймні, у формуванні зовнішності.

And so to us this is a kind of sinister being

І для нас це немовби зловісна істота,

which is trying to distract you from the things

яка намагається відволікти вас від речей,

that actually need your attention,

які насправді потребують вашої уваги,

but it could also be a figure that needs a lot of help.

але водночас це могла б бути істота, що потребує допомоги.

The next work is an object,

Наступною роботою є об'єкт,

that's also a kind of sound instrument.

який є чимось на кшталт музичного інструменту.

In the shape of an amphitheater

У формі амфітеатру,

that's scaled to the size of an audience

що масштабується до розміру аудиторії,

as perceived from somebody from the stage.

якою її сприймає хтось зі сцени.

So from where I'm standing,

Так з того місця де я стою,

each of you appears to be this big,

кожен з вас видається отаким великим,

and the audience sort of takes the entire

і глядачі займають весь

field of my vision.

простір мого огляду.

Seated in this audience are 996 small figures.

В цій аудиторії сидять 996 маленьких фігурок.

They're mechanically enabled to clap

Механіка дозволяє їм аплодувати

of their own free will.

з їхньої власної волі.

This means that each of them can decide

Це означає, що кожен із них може вирішити,

if and when they want to clap,

чи вони хочуть аплодувати,

how hard, for how long,

як сильно, як довго,

how they want to be influenced by those around them or influence others,

як вони хочуть впливати на тих, хто навколо них, або впливати на інших,

and if they want to contribute to innovation.

і чи вони хочуть зробити свій внесок в інновації.

So when the viewer steps in front of the audience,

Отже, коли глядач виходить перед аудиторію,

there will be a response.

на це буде відповідь.

It could be a few claps or a strong applause,

Це може бути кілька оплесків або сильні аплодисменти,

and then nothing happens until the viewer

і потім нічого не відбувається, допоки глядач

leaves the stage, and again the audience will respond.

не залишає сцену, і знову аудиторія відреагує.

It could be anything from a few feeble claps

Це може бути що завгодно - від кількох слабких оплесків

from members in the audience,

від учасників в аудиторії,

or it could be a very loud ovation.

або ж дуже гучні овації.

So to us, I think we're really looking

Щодо нас, я думаю, що ми насправді дивимося

at an audience as its own object

на аудиторію як окремий об'єкт

or its own organism

або окремий організм,

that's also got a sort of musical-like quality to it,

що також отримав щось схоже на музичну вартісність

an instrument.

як інструмент.

So the viewer can play it

Так що глядач може грати,

by eliciting quite complex and varied,

виявляючи досить складні та різноманітні,

nuanced musical or sound patterns,

багатогранні музичні або звукові моделі,

but cannot really provoke the audience

але насправді не може спровокувати глядачів

into any particular kind of response.

до будь-якої конкретної відповіді.

So there's a sense of judgment and capriciousness

Тому підключається відчуття судження, примхливості

and uneasiness involved.

і занепокоєння.

It also has an alluring and trap-like quality to it.

Це також заманливо, немов якась пастка.

So here if you see we're quite excited about

Ось тут зверніть увагу,

the image of the head splitting to form the two hands.

як голова розпадається навпіл, утворюючи дві руки.

So here's a small visual animation,

Ось це невеликі візуальні анімації,

as if the two sides of the brain are sort of clashing

наче дві сторони мозку стикаються

against each other to kind of make sense

одна з одною, символізуючи

of the duality and the tension.

роздвоєність та напруження.

And here is a prototype.

А тут - прототип.

So we can't wait to be engulfed by 996 of them.

Ми не можемо дочекатись, коли 996 фігурок поглинуть нас.

Okay, this is the last work. It's called the Framerunners.

Гаразд, це остання робота. Вона називається "Бігачі на рамах" (Framerunners).

It comes out of the idea of a window.

І заснована на понятті вікна.

This is an actual window in our studio,

Це фактично вікно в нашій студії,

and as you can see, it's made up of three

і, як ви бачите, воно складається з трьох

different thicknesses of wooden sections.

дерев'яних частин різної товщини.

So we used the same window vocabulary

Ми використали частини справжнього вікна,

to construct our own frame or grid

щоб побудувати власну рамку або сітку,

that's suspended in the room and that can

яка висить у кімнаті і на яку можна

be viewed from two sides.

подивитися з обох сторін.

This grid is inhabited by a tribe of small figures.

Ця сітка заселена племенем маленьких фігурок.

They're also made up of three different sizes,

Вони також зроблені в трьох різних розмірах,

as if to suggest a kind of perspective

щоб створити своєрідну перспективу

or landscape on the single plain.

або краєвид на одній площині.

Each of these figures can also run backward

Кожна з цих фігурок може також бігати назад

and forward in the track

і вперед по доріжці

and hide behind two adjacent tracks.

і ховатися за двома суміжними планками.

So in contrast to this very tight grid,

На відміну від цієї дуже жорсткої сітки,

we wanted to give these figures a very comical

ми хотіли наділити цих фігурок комічними

and slapstick-like quality,

і буфонадними якостями,

as if a puppeteer has taken them

наче це ляльковод взяв їх

and physically animated them down the path.

і фізично порозташував по шляху.

So we like the idea of these figures

Нам подобається ідея цих фігурок,

sort of skipping along

що начебто бігають підстрибом уздовж,

like they're oblivious and carefree

ніби вони неуважні та безтурботні

and happy-go-lucky and content,

і цілком задоволені,

until they sort of sense a movement from the viewer

поки вони не відчують рух глядача,

and they will hide behind the fastest wall.

і заховаються за найближчою стіною.

So to us, this work also presents its own contradiction.

Для нас ця робота символізує власне протиріччя.

These figures are sort of entrapped

Ці фігурки ніби в пастці

within this very strong grid,

в рамках цієї дуже сильної сітки,

which is like a prison, but also a fortress,

яка є і в'язницею, і водночас фортецею,

because it allows them to be oblivious

бо дає їм змогу бути неуважними,

and naive and carefree and quite oblivious

наївними і безтурботними, і мало зважати

of the external world.

на зовнішній світ.

So all these real life qualities that I talk about

Таким чином всі ці якості реального життя, про які я кажу,

are sort of translated to a very specific

начебто накладаються на дуже конкретні

technical configuration,

технічні конфігурації,

and we were very lucky to collaborate

і нам дуже пощастило співпрацювати

with ETH Zurich to develop the first prototype.

зі Швейцарською вищою технічною школою в Цюриху над першим прототипом.

So you see they extracted the motion cogs

Як бачите, вони взяли зразок руху

from our animations and created a wiggle

з нашої анімації та зімітували похитування,

that integrated the head-bobbing movement

які поєднує рухи головою

and the back-and-forth movement.

та рухи назад і вперед.

So it's really quite small.

Ці фігурки насправді досить маленькі.

You can see it can fit into the palm of my hand.

Вони можуть поміститися в долоні.

So imagine our excitement when we saw it

Отже, уявіть наше хвилювання, коли ми побачили

really working in the studio, and here it is.

цю модель у студії, ось вона.

(Laughter)

(Сміх)

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)