Thomas Insel: Toward a new understanding of mental illness

Translator: Joseph Geni Reviewer: Thu-Huong Ha

Перекладач: Olya Volivender Утверджено: Orysja Fedunjak

So let's start with some good news,

Що ж, почнемо з добрих новин,

and the good news has to do with what do we know

і ці добрі новини пов'язані з тим, що ми знаємо

based on biomedical research

на основі біомедичних досліджень,

that actually has changed the outcomes

які, власне кажучи, змінили наслідки

for many very serious diseases?

багатьох важких захворювань.

Let's start with leukemia,

Почнемо з лейкозу,

acute lymphoblastic leukemia, ALL,

гострого лімфобластного лейкозу, ГЛЛ,

the most common cancer of children.

найпоширенішого ракового захворювання серед дітей.

When I was a student,

Коли я був студентом,

the mortality rate was about 95 percent.

показник смертності сягав близько 95 відсотків.

Today, some 25, 30 years later, we're talking about

Сьогодні, 25-30 років потому, ми маємо справу з

a mortality rate that's reduced by 85 percent.

показником смертності, що знизився на 85 відсотків.

Six thousand children each year

Щороку шість тисяч дітей,

who would have previously died of this disease are cured.

які колись померли б від цього захворювання, одужують.

If you want the really big numbers,

Якщо ви хочете побачити справді високі показники,

look at these numbers for heart disease.

погляньте на ці показники серцевих захворювань.

Heart disease used to be the biggest killer,

Серцеві захворювання були найбільшими вбивцями,

particularly for men in their 40s.

особливо це стосується чоловіків, яким за 40.

Today, we've seen a 63-percent reduction in mortality

Сьогодні ми домоглися зниження рівня смертності на 63 відсотки,

from heart disease --

від серцевих захворювань --

remarkably, 1.1 million deaths averted every year.

дивовижно, 1,1 мільйона людей уникають смерті щороку.

AIDS, incredibly, has just been named,

Неймовірно, але СНІД був нещодавно названий,

in the past month, a chronic disease,

минулого місяця, хронічним захворюванням,

meaning that a 20-year-old who becomes infected with HIV

а це означає, що 20-річна людина, яка набуває статусу ВІЛ-інфікованої,

is expected not to live weeks, months, or a couple of years,

житиме не тижні, місяці чи кілька років,

as we said only a decade ago,

як ми стверджували всього десятиріччя тому,

but is thought to live decades,

а проживе ще десятки років,

probably to die in his '60s or '70s from other causes altogether.

і, ймовірно, помре у віці за 60-70 років з інших причин.

These are just remarkable, remarkable changes

Усе це просто дивовижні, дивовижні зміни

in the outlook for some of the biggest killers.

поглядів на деяких з найбільших вбивць.

And one in particular

І один з них зокрема,

that you probably wouldn't know about, stroke,

про який, можливо, і не знали б, це інсульт,

which has been, along with heart disease,

який, як і серцеві захворювання,

one of the biggest killers in this country,

є одним із найбільших вбивць у цій країні.

is a disease in which now we know

Це хвороба, про яку відомо,

that if you can get people into the emergency room

що якщо ви зможете доставити людей до пункту медичної допомоги

within three hours of the onset,

за три години з моменту появи симптомів,

some 30 percent of them will be able to leave the hospital

то 30 відсотків хворих зможуть залишити лікарню

without any disability whatsoever.

без жодного натяку на будь-яку непрацездатність.

Remarkable stories,

Дивовижні історії,

good-news stories,

історії з хорошими новинами,

all of which boil down to understanding

усі з яких зводяться до розуміння

something about the diseases that has allowed us

певних речей про захворювання, що дає нам змогу

to detect early and intervene early.

рано виявляти і рано втручатись.

Early detection, early intervention,

Раннє виявлення, раннє втручання,

that's the story for these successes.

ось історія цих досягнень.

Unfortunately, the news is not all good.

На жаль, не всі новини такі втішні.

Let's talk about one other story

Поговорімо про іншу історію,

which has to do with suicide.

пов'язану з самогубством.

Now this is, of course, not a disease, per se.

Саме по собі, це звісно ж не захворювання.

It's a condition, or it's a situation

Це стан або ситуація,

that leads to mortality.

котра призводить до смерті.

What you may not realize is just how prevalent it is.

Ви можете і не усвідомлювати, наскільки це поширено.

There are 38,000 suicides each year in the United States.

Щороку в США скоюють 38,000 самогубств.

That means one about every 15 minutes.

Це означає одне самогубство на кожні 15 хвилин.

Third most common cause of death amongst people

Це третя найпоширеніша причина смерті серед людей

between the ages of 15 and 25.

віком 15-25 років.

It's kind of an extraordinary story when you realize

Досить незвично усвідомлювати той факт,

that this is twice as common as homicide

що це вдвічі поширеніше явище ніж вбивство,

and actually more common as a source of death

і, як не дивно, частіша причина смерті,

than traffic fatalities in this country.

ніж ДТП з летальними наслідками в цій країні.

Now, when we talk about suicide,

Однак коли ми говоримо про самогубство,

there is also a medical contribution here,

то мусимо враховувати і медичні фактори,

because 90 percent of suicides

оскільки 90 відсотків самогубств

are related to a mental illness:

пов'язані з психічними розладами:

depression, bipolar disorder, schizophrenia,

депресією, біполярним афективним розладом, шизофренією,

anorexia, borderline personality. There's a long list

анорексією, межовим розладом особистості. Існує великий перелік

of disorders that contribute,

розладів, котрі цьому сприяють,

and as I mentioned before, often early in life.

і як я зазначив раніше, часто в молодому віці.

But it's not just the mortality from these disorders.

Але ці розлади провокують не лише смертність,

It's also morbidity.

а ще й хворобливість.

If you look at disability,

Якщо проаналізувати явище непрацездатності,

as measured by the World Health Organization

згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я,

with something they call the Disability Adjusted Life Years,

які вона називає роками життя, втраченими через непрацездатність,

it's kind of a metric that nobody would think of

це щось на зразок вимірів, про які ніхто б і не подумав,

except an economist,

за винятком економіста,

except it's one way of trying to capture what is lost

за винятком того, що це один спосіб надолужити втрачене,

in terms of disability from medical causes,

стосовно непрацездатності з медичних причин,

and as you can see, virtually 30 percent

і як бачите, по суті 30 відсотків

of all disability from all medical causes

усіх випадків непрацездатності з медичних причин

can be attributed to mental disorders,

можна пов'язати з психічними розладами,

neuropsychiatric syndromes.

психоневрологічними синдромами.

You're probably thinking that doesn't make any sense.

Ви, мабуть, не бачите у цьому сенсу.

I mean, cancer seems far more serious.

Тобто, рак здається набагато серйознішим.

Heart disease seems far more serious.

Серцеві захворювання видаються набагато серйознішими.

But you can see actually they are further down this list,

Проте ви бачите, що, власне кажучи, вони набагато нижче у списку,

and that's because we're talking here about disability.

і це тому, що ми розмовляємо зараз про непрацездатність.

What drives the disability for these disorders

Що провокує непрацездатність для таких розладів

like schizophrenia and bipolar and depression?

як шизофренія, біполярний афективний розлад та депресія?

Why are they number one here?

Чому вони очолюють наш рейтинг?

Well, there are probably three reasons.

Що ж, очевидно, є три причини.

One is that they're highly prevalent.

По-перше, вони дуже поширені.

About one in five people will suffer from one of these disorders

Приблизно кожен п'ятий страждає від одного з цих розладів

in the course of their lifetime.

протягом свого життя.

A second, of course, is that, for some people,

По-друге, деяких людей

these become truly disabling,

це справді робить непрацездатними,

and it's about four to five percent, perhaps one in 20.

це приблизно чотири-п'ять відсотків, можливо кожен 20-ий.

But what really drives these numbers, this high morbidity,

Але важливою причиною таких показників, такої високої хворобливості,

and to some extent the high mortality,

і певною мірою такої високої смертності

is the fact that these start very early in life.

є той факт, що вони прогресують у ранньому віці.

Fifty percent will have onset by age 14,

П'ятдесят відсотків виявляють перші симптоми до 14 років,

75 percent by age 24,

75 відсотків до 24 років.

a picture that is very different than what one would see

Така картина дуже відрізняється від ситуації

if you're talking about cancer or heart disease,

з раком чи серцевими захворюваннями,

diabetes, hypertension -- most of the major illnesses

діабетом, гіпертонією -- більшістю важливих захворювань,

that we think about as being sources of morbidity and mortality.

які, на нашу думку, є причиною непрацездатності та смертності.

These are, indeed, the chronic disorders of young people.

Це справді хронічні розлади молоді.

Now, I started by telling you that there were some good-news stories.

Я почав свою розповідь з того, що є хороші новини.

This is obviously not one of them.

І ця, очевидно, не є однією з них.

This is the part of it that is perhaps most difficult,

Це та частина, яка, мабуть, є найважчою,

and in a sense this is a kind of confession for me.

і у певному сенсі стала для мене одкровенням.

My job is to actually make sure that we make progress

Моя робота, власне кажучи, полягає в контролі нашого руху вперед

on all of these disorders.

стосовно всіх цих розладів.

I work for the federal government.

Я працюю на федеральний уряд.

Actually, I work for you. You pay my salary.

Насправді я працюю на вас. Ви платите мені заробітну плату.

And maybe at this point, when you know what I do,

І, можливо, на даному етапі, коли ви знаєте, що я роблю,

or maybe what I've failed to do,

чи радше, що мені не вдалось зробити,

you'll think that I probably ought to be fired,

ви подумаєте, що мене напевно варто звільнити,

and I could certainly understand that.

і я, звісно ж, міг би це зрозуміти.

But what I want to suggest, and the reason I'm here

Але я хочу дещо запропонувати, і я знаходжусь тут,

is to tell you that I think we're about to be

аби сказати вам, що на мою думку, незабаром

in a very different world as we think about these illnesses.

світ кардинально змінить своє ставлення до даних захворювань.

What I've been talking to you about so far is mental disorders,

До цього часу я розповідав вам про психічні розлади,

diseases of the mind.

душевні хвороби.

That's actually becoming a rather unpopular term these days,

Це, власне кажучи, не зовсім прийнятний термін на сьогодні,

and people feel that, for whatever reason,

і люди відчувають, що з певних причин

it's politically better to use the term behavioral disorders

політично коректніше було б використовувати термін поведінкові розлади,

and to talk about these as disorders of behavior.

тобто мова йде про розлади поведінки.

Fair enough. They are disorders of behavior,

Досить справедливо. Це розлади поведінки

and they are disorders of the mind.

і це душевні розлади.

But what I want to suggest to you

Але я хочу висловити вам думку про те,

is that both of those terms,

що обидва терміни,

which have been in play for a century or more,

якими користуються вже протягом століття чи більше,

are actually now impediments to progress,

насправді зараз лише перешкоджають прогресові,

that what we need conceptually to make progress here

і про те, що, в принципі, для досягнення успіху

is to rethink these disorders as brain disorders.

потрібно переглянути ці розлади як порушення роботи мозку.

Now, for some of you, you're going to say,

Зараз деякі з вас захочуть сказати:

"Oh my goodness, here we go again.

"О господи, знову те саме.

We're going to hear about a biochemical imbalance

Ми почуємо про біохімічний дисбаланс

or we're going to hear about drugs

або ж про ліки,

or we're going to hear about some very simplistic notion

або про деякі спрощені погляди,

that will take our subjective experience

що візьмуть наш суб'єктивний досвід

and turn it into molecules, or maybe into some sort of

і розкладуть його на молекули, чи можливо у щось на зразок

very flat, unidimensional understanding

дуже рівного, одновимірного розуміння

of what it is to have depression or schizophrenia.

того, як це страждати від депресії чи шизофренії.

When we talk about the brain, it is anything but

Коли мова йде про мозок, то це зовсім не

unidimensional or simplistic or reductionistic.

одновимірно, спрощено чи зменшено.

It depends, of course, on what scale

Це, звісно ж, залежить на якому рівні

or what scope you want to think about,

або у яких масштабах ви думаєте,

but this is an organ of surreal complexity,

однак це орган неймовірної складності,

and we are just beginning to understand

і ми лише починаємо розуміти

how to even study it, whether you're thinking about

як точно його вивчати, і немає значення, чи ви думаєте про

the 100 billion neurons that are in the cortex

100 мільярдів нейронів у корі головного мозку

or the 100 trillion synapses

чи про 100 трильйонів синапсів,

that make up all the connections.

що становлять усі з'єднання.

We have just begun to try to figure out

Ми щойно почали розуміти,

how do we take this very complex machine

як ми сприймаємо цей складний механізм,

that does extraordinary kinds of information processing

що виконує дивовижні способи обробки інформації,

and use our own minds to understand

і використовуємо власний розум, аби зрозуміти

this very complex brain that supports our own minds.

напрочуд складний мозок, що підтримує нашу власну свідомість.

It's actually a kind of cruel trick of evolution

Це щось на кшталт жорстокої витівки еволюції -

that we simply don't have a brain

ми просто не маємо мозку,

that seems to be wired well enough to understand itself.

який був би достатньо пристосований, аби зрозуміти самого себе.

In a sense, it actually makes you feel that

Певною мірою, це змушує нас відчувати, що

when you're in the safe zone of studying behavior or cognition,

коли ми у безпечній зоні вивчення поведінки чи пізнання,

something you can observe,

чогось, що можна спостерігати,

that in a way feels more simplistic and reductionistic

це певним чином виглядає більш спрощеним чи зменшеним,

than trying to engage this very complex, mysterious organ

ніж спроба залучити цей складний, таємничий орган,

that we're beginning to try to understand.

який ми починаємо намагатись зрозуміти.

Now, already in the case of the brain disorders

А зараз торкнемось питання порушень роботи мозку,

that I've been talking to you about,

про які я вам розповідав, а саме

depression, obsessive compulsive disorder,

депресії, обсесивно-компульсивного розладу,

post-traumatic stress disorder,

посттравматичного стресового розладу.

while we don't have an in-depth understanding

Незважаючи на те, що ми не маємо глибокого розуміння

of how they are abnormally processed

їхнього аномального розвитку

or what the brain is doing in these illnesses,

або того, як мозок реагує на ці захворювання,

we have been able to already identify

нам уже вдалось визначити

some of the connectional differences, or some of the ways

певні з'єднувальні відмінності або деякі шляхи,

in which the circuitry is different

за якими відрізняються схеми

for people who have these disorders.

у людей, що страждають від цих розладів.

We call this the human connectome,

Ми називаємо це людським коннектомом,

and you can think about the connectome

і ви можете уявити собі коннектом

sort of as the wiring diagram of the brain.

як щось на зразок монтажної схеми мозку.

You'll hear more about this in a few minutes.

За кілька хвилин ви дізнаєтесь більше про це.

The important piece here is that as you begin to look

Важливим у даному випадку є те, що якщо ви почнете спостерігати

at people who have these disorders, the one in five of us

за людьми, котрі мають такі розлади, а це кожен п'ятий з нас,

who struggle in some way,

що певним чином бореться,

you find that there's a lot of variation

то ви побачите багато варіантів

in the way that the brain is wired,

того, як працює мозок,

but there are some predictable patterns, and those patterns

однак є певні передбачувані моделі, і ці моделі

are risk factors for developing one of these disorders.

належать до факторів ризику розвитку одного з цих розладів.

It's a little different than the way we think about brain disorders

Це трішки по-іншому ніж те, як ми розмірковуємо про такі порушення роботи мозку

like Huntington's or Parkinson's or Alzheimer's disease

як хвороби Гантінґтона, Паркінсона чи Альцгаймера,

where you have a bombed-out part of your cortex.

коли руйнується частина кори головного мозку.

Here we're talking about traffic jams, or sometimes detours,

У цьому ж випадку мова йде про затори або інколи об'їзди,

or sometimes problems with just the way that things are connected

а деколи справа у тому, як поєднані між собою речі,

and the way that the brain functions.

і як функціонує мозок.

You could, if you want, compare this to,

Ми можете, якщо хочете, провести паралель

on the one hand, a myocardial infarction, a heart attack,

з інфарктом міокарда, серцевим нападом,

where you have dead tissue in the heart,

коли мертва тканина знаходиться у серці,

versus an arrhythmia, where the organ simply isn't functioning

у порівнянні з аритмією, коли орган просто не функціонує

because of the communication problems within it.

через внутрішні проблеми взаємодії.

Either one would kill you; in only one of them

Будь-який із двох варіантів убив би вас; лише для одного з них

will you find a major lesion.

характерні значні пошкодження.

As we think about this, probably it's better to actually go

Розмірковуючи про це, було б краще, власне кажучи, зануритись

a little deeper into one particular disorder, and that would be schizophrenia,

трохи глибше у певний конкретний розлад, і це буде шизофренія,

because I think that's a good case

тому що, на мою думку, це хороший приклад,

for helping to understand why thinking of this as a brain disorder matters.

що допоможе зрозуміти, чому важливо розглядати це як порушення роботи мозку.

These are scans from Judy Rapoport and her colleagues

Це дослідження Джуді Рапопорт та її колег

at the National Institute of Mental Health

з Національного інституту психічного здоров'я,

in which they studied children with very early onset schizophrenia,

які вивчали дітей із дуже ранніми проявами шизофренії.

and you can see already in the top

Угорі вже помітні

there's areas that are red or orange, yellow,

ділянки червоного, оранжевого чи жовтого кольору,

are places where there's less gray matter,

тобто місця, де є менша кількість сірої речовини.

and as they followed them over five years,

Науковці проводили спостереження упродовж п'яти років,

comparing them to age match controls,

порівнюючи їх згідно з віковими групами.

you can see that, particularly in areas like

Ви бачите, що особливо в області

the dorsolateral prefrontal cortex

дорсолатеральної префронтальної кори

or the superior temporal gyrus, there's a profound loss of gray matter.

чи верхньої скроневої звивини є суттєві втрати сірої речовини.

And it's important, if you try to model this,

І важливо, що якщо спробувати змоделювати це,

you can think about normal development

то на думку спадуть звичні прояви,

as a loss of cortical mass, loss of cortical gray matter,

такі як втрата кіркової маси, втрата сірої речовини мозку,

and what's happening in schizophrenia is that you overshoot that mark,

а у випадку з шизофренією ви виходите за рамки,

and at some point, when you overshoot,

і на певному етапі, коли ви вже надто далеко,

you cross a threshold, and it's that threshold

ви перетинаєте поріг, і це саме той поріг,

where we say, this is a person who has this disease,

який дає право твердити, що ця людина має таке захворювання,

because they have the behavioral symptoms

оскільки з'являються поведінкові симптоми

of hallucinations and delusions.

у вигляді галюцинацій та марень.

That's something we can observe.

Це те, що ми можемо спостерігати.

But look at this closely and you can see that actually they've crossed a different threshold.

Але придивіться уважніше і ви побачите, що, насправді, вони перетнули інший поріг.

They've crossed a brain threshold much earlier,

Вони перетнули мозковий поріг набагато раніше,

that perhaps not at age 22 or 20,

можливо, не у 22 чи 20,

but even by age 15 or 16 you can begin to see

а навіть у віці 15 чи 16 років ви можете вже простежити,

the trajectory for development is quite different

що траєкторія розвитку досить відрізняється

at the level of the brain, not at the level of behavior.

на рівні мозку, а не на рівні поведінки.

Why does this matter? Well first because,

Чому це має значення? Що ж, по-перше, тому що

for brain disorders, behavior is the last thing to change.

у випадку порушень роботи мозку поведінка міняється в останню чергу.

We know that for Alzheimer's, for Parkinson's, for Huntington's.

Ми знаємо це на прикладі хворіб Альцгаймера, Паркінсона, Гантінґтона.

There are changes in the brain a decade or more

Зміни у мозку відбуваються за десятиліття чи навіть більше

before you see the first signs of a behavioral change.

до моменту появи перших ознак поведінкових змін.

The tools that we have now allow us to detect

Наявні на сьогодні засоби допомагають виявити

these brain changes much earlier, long before the symptoms emerge.

ці зміни у мозку набагато раніше, задовго до появи симптомів.

But most important, go back to where we started.

Але, що найважливіше, повернімося до того, з чого ми почали.

The good-news stories in medicine

Хороші новини у медицині полягають

are early detection, early intervention.

у ранній діагностиці та ранньому втручанні.

If we waited until the heart attack,

Якщо б ми чекали на серцевий напад,

we would be sacrificing 1.1 million lives

то пожертвували б 1.1 мільйонами життів

every year in this country to heart disease.

щороку у цій країні через хвороби серця.

That is precisely what we do today

Це саме те, що ми робимо сьогодні,

when we decide that everybody with one of these brain disorders,

вважаючи, що кожен, хто страждає від одного з цих порушень роботи мозку,

brain circuit disorders, has a behavioral disorder.

порушень структури мозку, має розлади поведінки.

We wait until the behavior becomes manifest.

Ми чекаємо, поки поведінка стане очевидною.

That's not early detection. That's not early intervention.

І це не рання діагностика. Це не раннє втручання.

Now to be clear, we're not quite ready to do this.

Щиро кажучи, ми ще не зовсім готові до цього.

We don't have all the facts. We don't actually even know

Ми не володіємо всіма фактами. Ми навіть не знаємо,

what the tools will be,

ані якими засобами будемо користуватись,

nor what to precisely look for in every case to be able

ані що конкретно нам потрібно шукати у кожному випадку, аби змогти

to get there before the behavior emerges as different.

впоратись раніше, ніж з'являться зміни у поведінці.

But this tells us how we need to think about it,

Але це дає нам зрозуміти потрібний напрямок думок,

and where we need to go.

і куди нам треба рухатись.

Are we going to be there soon?

Чи вдасться нам невдовзі досягти мети?

I think that this is something that will happen

На мою думку, це станеться

over the course of the next few years, but I'd like to finish

протягом кількох наступних років, але я хотів би завершити

with a quote about trying to predict how this will happen

цитатою про спроби спрогнозувати, як це станеться,

by somebody who's thought a lot about changes

словами людини, котра багато думала про зміни

in concepts and changes in technology.

у поняттях та зміни у технологіях.

"We always overestimate the change that will occur

"Ми завжди переоцінюємо зміни, що трапляться

in the next two years and underestimate

у найближчі два роки та недооцінюємо

the change that will occur in the next 10." -- Bill Gates.

зміни, що трапляться у наступне десятиліття," - Білл Ґейтс.

Thanks very much.

Щиро дякую.

(Applause)

(Оплески)