David Brooks: Should you live for your résumé ... or your eulogy?

Перекладач: Oleksandr Vasyliev Утверджено: Hanna Leliv

So I've been thinking about the difference between

Я розмірковував щодо різниці

the résumé virtues and the eulogy virtues.

між якостями для резюме та якостями для поминальної промови.

The résumé virtues are the ones you put on your résumé,

Якості для резюме – це те, про що пишуть у своєму резюме,

which are the skills you bring to the marketplace.

уміння, з якими виходять на ринок праці.

The eulogy virtues are the ones

Якості для поминальної промови – ті,

that get mentioned in the eulogy,

про які згадують на панахиді,

which are deeper: who are you, in your depth,

які значно глибші: хто ти у глибинах душі,

what is the nature of your relationships,

які відносини у тебе зі світом,

are you bold, loving, dependable, consistency?

чи ти сміливий, люблячий, надійний, послідовний?

And most of us, including me, would say

Більшість із нас скажуть,

that the eulogy virtues are the more important of the virtues.

що якості для поминальної промови важливіші.

But at least in my case, are they the ones that

Та якщо взяти мене, чи про них

I think about the most? And the answer is no.

я думаю більше всього? Ні.

So I've been thinking about that problem,

Я міркував над цією проблемою.

and a thinker who has helped me think about it

Допоміг мені у цих роздумах

is a guy named Joseph Soloveitchik, who was a rabbi

рабин на прізвище Йозеф Соловейчик,

who wrote a book called "The Lonely Man Of Faith" in 1965.

який у 1965 році написав книгу «Самотній віруючий».

Soloveitchik said there are two sides of our natures,

Соловейчик вважав, що наше єство має дві сторони,

which he called Adam I and Adam II.

які він назвав Адам І та Адам ІІ.

Adam I is the worldly, ambitious,

Адам І – мирська, амбіційна,

external side of our nature.

зовнішня сторона нашого єства.

He wants to build, create, create companies,

Він хоче будувати, творити, створювати фірми,

create innovation.

створювати щось нове.

Adam II is the humble side of our nature.

Адам ІІ – соромлива сторона нашого єства.

Adam II wants not only to do good but to be good,

Він прагне не тільки робити добро, але й бути добрим,

to live in a way internally

жити у такий спосіб,

that honors God, creation and our possibilities.

що шанує Бога, творення та наші можливості.

Adam I wants to conquer the world.

Адам І хоче завоювати світ.

Adam II wants to hear a calling and obey the world.

Адам ІІ хоче почути покликання та підкоритися світові.

Adam I savors accomplishment.

Адам І насолоджується досягненнями.

Adam II savors inner consistency and strength.

Адаму ІІ смакує внутрішню узгодженість та силу.

Adam I asks how things work.

Адама І цікавить те, як речі працюють.

Adam II asks why we're here.

Адама ІІ – чому ми тут.

Adam I's motto is "success."

Гасло Адама І – «успіх».

Adam II's motto is "love, redemption and return."

Гасло Адама ІІ – «любов, спокута та повернення».

And Soloveitchik argued that these two sides

Соловейчик вважав, що ці сторони

of our nature are at war with each other.

нашого єства воюють між собою.

We live in perpetual self-confrontation

Ми живемо у вічному протиборстві

between the external success and the internal value.

між зовнішнім успіхом та внутрішніми цінностями.

And the tricky thing, I'd say, about these

Ще більше ускладнює цю проблему те,

two sides of our nature is they work

що ці дві сторони нашого єства

by different logics.

працюють згідно з різними логіками.

The external logic is an economic logic:

Зовнішня логіка – економічна:

input leads to output, risk leads to reward.

вхід веде до виходу, ризик веде до нагороди.

The internal side of our nature

Внутрішня сторона керується моральною,

is a moral logic and often an inverse logic.

часто оберненою логікою.

You have to give to receive.

Щоб отримати, ти повинен дати.

You have to surrender to something outside yourself

Треба підкоритися чомусь ззовні тебе,

to gain strength within yourself.

щоб здобути внутрішню силу.

You have to conquer the desire to get what you want.

Треба подолати бажання, щоб отримати бажане.

In order to fulfill yourself, you have to forget yourself.

Треба забути про себе, щоб реалізувати себе.

In order to find yourself, you have to lose yourself.

Треба втратити себе, щоб знайти себе.

We happen to live in a society that favors Adam I,

Вийшло так, що ми живемо у суспільстві, що прихильне до Адама І

and often neglects Adam II.

та часто нехтує Адамом ІІ.

And the problem is, that turns you into a shrewd animal

Біда в тому, що це перетворює тебе в кмітливу тварину,

who treats life as a game,

що ставиться до життя як гри,

and you become a cold, calculating creature

і ти стаєш холодним розважливим створінням,

who slips into a sort of mediocrity

що сповзає у якусь посередність,

where you realize there's a difference

аж доки ти не помітиш цю різницю

between your desired self and your actual self.

між тим, ким ти бажаєш бути, та ким ти є.

You're not earning the sort of eulogy you want,

Ти не заробиш такої промови, що ти хочеш,

you hope someone will give to you.

що маєш надію хтось скаже про тебе.

You don't have the depth of conviction.

У тебе немає глибини переконань.

You don't have an emotional sonorousness.

Немає емоційної звучності.

You don't have commitment to tasks

Немає зацікавленості в задачах,

that would take more than a lifetime to commit.

що не можуть бути розв'язані протягом життя.

I was reminded of a common response through history

Це нагадало мені, як протягом всієї історії

of how you build a solid Adam II,

зазвичай будували цілісного Адама ІІ,

how you build a depth of character.

будували глибину характеру.

Through history, people have gone back

За всі часи люди зверталися

into their own pasts,

до свого особистого минулого,

sometimes to a precious time in their life,

інколи до дорогих для них хвилин життя,

to their childhood,

до їхнього дитинства,

and often, the mind gravitates in the past

а часто думки тяжіють у минулому

to a moment of shame,

до миті ганьби,

some sin committed, some act of selfishness,

до учинення гріху, себелюбного вчинку,

an act of omission, of shallowness,

недогляду, обмеженості,

the sin of anger, the sin of self-pity,

гріху гніву, гріху жалості до себе,

trying to be a people-pleaser, a lack of courage.

браку відваги, намагання улестити людей.

Adam I is built by building on your strengths.

Ми будуємо Адама І, спираючись на нашу силу.

Adam II is built by fighting your weaknesses.

Ми будуємо Адама ІІ у боротьбі з нашими недоліками.

You go into yourself, you find the sin

Зазирнувши у себе, ти знаходиш гріх,

which you've committed over and again through your life,

що чинив знов і знов протягом життя,

your signature sin

твій характерний гріх,

out of which the others emerge,

який породжує інші,

and you fight that sin and you wrestle with that sin,

і ти б’єшся із цим гріхом, борешся з ним,

and out of that wrestling, that suffering,

і з цього двобою, цих страждань

then a depth of character is constructed.

народжується глибина характеру.

And we're often not taught to recognize

Часто нас не навчають,

the sin in ourselves,

як знайти цей гріх в собі,

in that we're not taught in this culture

наша культура не вчить нас,

how to wrestle with it,

як боротися з ним,

how to confront it, and how to combat it.

як стати віч-на віч із ним та битися.

We live in a culture with an Adam I mentality

Ми живемо у культурі зі складом розуму Адама І,

where we're inarticulate about Adam II.

де ми небагатослівні щодо Адама ІІ.

Finally, Reinhold Niebuhr

Зрештою, Рейнгольд Нібур

summed up the confrontation, the fully lived

підсумував це протиріччя у бажанні прожити

Adam I and Adam II life, this way:

життя і Адама І, і Адама ІІ таким чином:

"Nothing that is worth doing can be achieved in our lifetime;

«Нічого з того, що варто робити, не можна зробити протягом життя;

therefore we must be saved by hope.

тому нас повинна врятувати надія.

Nothing which is true or beautiful or good makes

Ніщо справжнє або прекрасне не можна осягнути,

complete sense in any immediate context of history;

дивлячись тільки на сьогодення;

therefore we must be saved by faith.

тому нас повинна врятувати віра.

Nothing we do, however virtuous, can be accomplished alone;

Якою б доброчесною не була наша справа, ми не зробимо її самі;

therefore we must be saved by love.

тому нас повинна врятувати любов.

No virtuous act is quite as virtuous

Ні друг, ні ворог не оцінять наші дії так високо,

from the standpoint of our friend or foe as from our own standpoint.

як оцінимо їх ми самі.

Therefore we must be saved by that final form of love,

Тому нас повинен врятувати цей найвищий вид любові --

which is forgiveness.”

прощення».

Thanks.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)