Daniel H. Cohen: For argument's sake

Перекладач: Igor Shvets Утверджено: Khrystyna Romashko

My name is Dan Cohen and I am an academic, as he said.

Моє ім'я - Ден Коен і я академік.

І це означає, що я cперечальник.

And what that means is that I argue.

It's an important part of my life.

Це значна частина мого життя і я люблю це.

And I like to argue.

And I'm not just an academic, I'm a philosopher,

Але я не лише академік, я ще й філософ,

і хочеться вірити, сперечаюсь я непогано.

so I like to think that I'm actually pretty good at arguing.

Мені подобається розмірковувати про суперечки.

But I also like to think a lot about arguing.

And in thinking about arguing, I've come across some puzzles.

Під час роздумів я натрапив на деякі загадки.

And one of the puzzles is that,

Одна з них у тому,

as I've been thinking about arguing over the years --

що розмірковуючи про полеміку роками,

і навіть десятиріччями, я став добре сперечатися,

and it's been decades now --

I've gotten better at arguing.

But the more that I argue and the better I get at arguing,

але чим більше і краще я сперечаюся,

тим частіше я програю. Це перша загадка.

the more that I lose.

And that's a puzzle.

And the other puzzle is that I'm actually okay with that.

Друга ж у тому, що я не проти програвати.

Why is it that I'm okay with losing

Так чому ж я не проти?

and why is it that I think good arguers are actually better at losing?

І чому, чим краще сперечаєшся,

тим частіше поступаєшся?

Well, there are some other puzzles.

Також існують інші питання:

One is: why do we argue?

Чому ми сперечаємось? Хто від цього виграє?

Who benefits from arguments?

When I think about arguments, I'm talking about --

Коли я кажу "суперечки", то маю на увазі

let's call them academic arguments or cognitive arguments --

так звані академічні або пізнавальні дискусії.

where something cognitive is at stake:

Коли на карту ставиться знання.

Is this proposition true? Is this theory a good theory?

Чи це судження вірне? Чи ця ідея працює?

Is this a viable interpretation of the data or the text? And so on.

Чи це тлумачення даних або тексту вірне?

I'm not interested really in arguments about whose turn it is to do the dishes

І таке інше. Суперечки на тему, хто миє посуд,

чи хто винесе сміття, мене не цікавлять.

or who has to take out the garbage.

Yeah, we have those arguments, too.

З ними я теж стикаюсь,

I tend to win those arguments, because I know the tricks.

І зазвичай перемагаю, просто я знаю декілька фокусів.

Але це несуттєво.

But those aren't the important arguments.

Мене цікавить академічна полеміка.

I'm interested in academic arguments,

and here are the things that puzzle me.

Мене цікавить, яка користь

First, what do good arguers win when they win an argument?

у перемозі досвідченого сперечальника для нього самого.

What do I win if I convince you

Яка користь мені, якщо я переконаю вас,

that utilitarianism isn't really the right framework

що утилітаризм - неправильна основа для роздумів про етичні теорії?

for thinking about ethical theories?

Яка користь у перемозі?

What do we win when we win an argument?

І яка для мене різниця,

Even before that,

what does it matter to me

whether you have this idea that Kant's theory works

чи вірите ви в теорію Канта,

or Mill is the right ethicist to follow?

чи вважаєте вчення Мілля правильним.

It's no skin off my back

Що мені з того, що ви повірили,

whether you think functionalism is a viable theory of mind.

що функціоналізм - це практична теорія свідомості.

So why do we even try to argue?

То чому ми розпочинаємо дискусію?

Why do we try to convince other people

Чому намагаємось переконати інших

to believe things they don't want to believe,

в речах, в які вони не хочуть вірити?

and is that even a nice thing to do?

Чи це правильно ?

Is that a nice way to treat another human being,

Чи правильно змушувати інших

try and make them think something they don't want to think?

думати те, що їм не подобається?

Well, my answer is going to make reference to three models for arguments.

Щоб дати відповідь, треба пояснити вам,

що сперечання бувають трьох видів:

The first model -- let's call it the dialectical model --

перша модель - діалектична,

is we think of arguments as war; you know what that's like --

це добре нам знайома сварка.

Люди гримають один на одного.

a lot of screaming and shouting and winning and losing.

Є переможець і переможений.

That's not a very helpful model for arguing,

Це не дуже корисна модель,

but it's a pretty common and entrenched model for arguing.

але дуже поширена.

But there's a second model for arguing: arguments as proofs.

Друга модель - аргументаційна. Коли хтось щось доводить.

Think of a mathematician's argument.

Наприклад, математик, що доводить теорему.

Here's my argument. Does it work? Is it any good?

Це мій аргумент. Чи це праює? Чи корисно це?

Are the premises warranted? Are the inferences valid?

Чм посилання надійні? Чи висновки обгрунтовані?

Чи висновки випливають з посилань.

Does the conclusion follow from the premises?

No opposition, no adversariality --

Ніякого змагання чи протистояння.

Сперечатися, не завжди означає протистояти.

not necessarily any arguing in the adversarial sense.

But there's a third model to keep in mind

Існуе третя модель,

that I think is going to be very helpful,

дуже корисна, як на мене.

and that is arguments as performances, arguments in front of an audience.

Сперечання перед аудиторією.

Сперечання як публічний виступ.

We can think of a politician trying to present a position,

Наприклад, політик, що обґрунтовує програму,

trying to convince the audience of something.

намагаючись переконати аудиторію.

But there's another twist on this model that I really think is important;

У даній моделі існує важливий підвид,

namely, that when we argue before an audience,

а саме, у суперечці перед публікою

sometimes the audience has a more participatory role in the argument;

іноді сама публіка приймає участь.

that is, arguments are also [performances] in front of juries,

На кшталт журі,

who make a judgment and decide the case.

яке оцінює і виносить вирок.

Let's call this the rhetorical model,

Назвемо це риторичною моделлю.

where you have to tailor your argument to the audience at hand.

Це коли треба підганяти аргументи під аудиторію.

You know, presenting a sound, well-argued,

Презентувати обґрунтовану точку зору.

tight argument in English before a francophone audience

Тому що ви не можете нічого довести французам англійською мовою.

just isn't going to work.

Розумієте, про що я?

So we have these models -- argument as war, argument as proof

Тож три моделі супуречки: сварка,

аргументація, суперечка як виступ.

and argument as performance.

Звичайно сварка переважає поміж трьох.

Of those three, the argument as war is the dominant one.

It dominates how we talk about arguments,

Вона домінує у нашому уявленні про суперечку,

it dominates how we think about arguments,

впливає на нашу думку,

and because of that, it shapes how we argue,

і, в результаті, формує наш стиль сперечання,

нашу поведінку у суперечці.

our actual conduct in arguments.

Now, when we talk about arguments,

Коли ми говоримо про суперечку,

we talk in a very militaristic language.

то уявляємо щось войовниче.

We want strong arguments, arguments that have a lot of punch,

Ми хочемо вагомих аргументів,

arguments that are right on target.

аргументів, які збивають з ніг,

We want to have our defenses up and our strategies all in order.

аргументів, що не підлягають сумніву.

We want killer arguments.

Ми хочимо вбивчих аргументів.

That's the kind of argument we want.

Саме так.

It is the dominant way of thinking about arguments.

І так думає більшість людей.

When I'm talking about arguments,

І коли я говорю про суперечку,

that's probably what you thought of, the adversarial model.

можливо, ви також думаєте про сутичку.

But the war metaphor,

Але таке сприйняття,

the war paradigm or model for thinking about arguments,

така модель мислення,

has, I think, deforming effects on how we argue.

впливає на те, як ми сперечаємось.

По-перше, тактика переважае зміст.

First, it elevates tactics over substance.

You can take a class in logic, argumentation.

Візьміть урок з аргументації чи логіки.

Ви пізнаєте всі фокуси заради перемоги у суперечці,

You learn all about the subterfuges

that people use to try and win arguments -- the false steps.

а також хибні кроки.

It magnifies the us-versus them aspect of it.

Це збільшує аспект протистояння.

It makes it adversarial; it's polarizing.

Вносить розкол, створює змагання.

And the only foreseeable outcomes are triumph -- glorious triumph --

І єдині передбачувані результати:

славетний тріумф чи ганебна поразка.

or abject, ignominious defeat.

I think those are deforming effects,

Таке бачення деформоване

and worst of all, it seems to prevent things like negotiation

і перешкоджає таким речам, як переговори,

дискусія та компроміс,

or deliberation or compromise or collaboration.

чи співпраця.

Подумайте, чи ви колись розпочинали сперечатися

Think about that one -- have you ever entered an argument thinking,

з думкою "Давайте спробуємо розібратися, а не боротися.

"Let's see if we can hash something out, rather than fight it out.

Чого ми можемо досягнути разом?"

What can we work out together?"

I think the argument-as-war metaphor

Гадаю, модель суперечки-сутички

inhibits those other kinds of resolutions to argumentation.

уповільнює всі види вирішення сперечання.

And finally -- this is really the worst thing --

Це найгірша модель,

тому що вона заводить нас в нікуди.

arguments don't seem to get us anywhere; they're dead ends.

They are like roundabouts or traffic jams or gridlock in conversation.

Це глухий кут,

це затор, це тромб.

We don't get anywhere.

Це не вирішення, а перешкода.

And one more thing.

Є ще одна річ,

And as an educator, this is the one that really bothers me:

яка турбує мене як педагога.

If argument is war,

Модель суперечки-сутички приховує співвідношення

then there's an implicit equation of learning with losing.

And let me explain what I mean.

Дозвольте пояснити.

Припустимо, у нас з вами суперечка.

Suppose you and I have an argument.

You believe a proposition, P, and I don't.

Ви вірите в судження, назвемо його П, а я ні.

And I say, "Well, why do you believe P?"

Я запитую: "Чому ти віриш у П?"

And you give me your reasons.

І ви називаєте причини.

And I object and say, "Well, what about ...?"

Але я заперечую: "Як щодо цього...?"

And you answer my objection.

І ви відповідаєте на моє заперечення.

And I have a question: "Well, what do you mean?

Я запитую: "Що ви маєте на увазі?

How does it apply over here?"

Як це застосувати у даному випадку?" І ви відповідаєте на моє запитання

And you answer my question.

Now, suppose at the end of the day,

І врешті-решт, вкінці дня,

I've objected, I've questioned,

після заперечень і запитань,

I've raised all sorts of counter counter-considerations

всупереч всім моїм зауваженням,

and in every case you've responded to my satisfaction.

ви влучно спростовуєте всі мої аргументи.

And so at the end of the day, I say,

Зрештою, я кажу:

"You know what? I guess you're right: P."

" Згоден, маєш рацію: П."

So, I have a new belief.

Тепер у мене нове переконання. І не просто переконання,

And it's not just any belief;

it's well-articulated, examined -- it's a battle-tested belief.

а добре сформульоване, досліджене

і перевірене на практиці.

Great cognitive gain.

Я здобув корисне знання. То хто переміг у суперечці?

OK, who won that argument?

Згідно з моделлю суперечки-сутички - ви,

Well, the war metaphor seems to force us into saying you won,

незважаючи на те, що лише я здобув знання.

even though I'm the only one who made any cognitive gain.

А що здобули ви, переконавши мене?

What did you gain, cognitively, from convincing me?

Sure, you got some pleasure out of it, maybe your ego stroked,

Зрозуміло, якесь задоволення, можливо, потішили своє его,

maybe you get some professional status

чи хтось поплескав вас по плечу, кажучи:

in the field -- "This guy's a good arguer."

"Хлопче, ти добре сперечаєшся"

But just from a cognitive point of view,

Але з пізнавальної точки зору, хто переміг?

who was the winner?

The war metaphor forces us into thinking that you're the winner and I lost,

Така модель змушує нас думати,

що ви перемогли, а я програв,

even though I gained.

незважаючи на те, що я здобув.

And there's something wrong with that picture.

Таке сприйняття помилкове. [Навчання = Програш]

And that's the picture I really want to change if we can.

І якщо це можливо, я хочу, щоб ми його змінили.

So, how can we find ways

Як нам змусити суперечки

to make arguments yield something positive?

приносити користь?

What we need is new exit strategies for arguments.

Що нам потрібно, так це нові стратегії вирішення суперечок.

But we're not going to have new exit strategies for arguments

Але ми не здобудемо їх,

until we have new entry approaches to arguments.

доки ми не змінимо наше ставлення щодо суперечки.

We need to think of new kinds of arguments.

Потрібно думати про нові види сперечання.

In order to do that, well --

І щоб це зробити треба...

I don't know how to do that.

і я не знаю, що треба.

That's the bad news.

Це погана новина.

The argument-as-war metaphor is just ... it's a monster.

Модель суперечки-сутички - це монстр.

It's just taken up habitation in our mind,

Монстр, який оселився у нашому розумі.

and there's no magic bullet that's going to kill it.

Проти якого немає ліків,

і чари тут теж безсилі.

There's no magic wand that's going to make it disappear.

Я не маю відповіді.

I don't have an answer.

But I have some suggestions.

Але маю пропозиції.

Here's my suggestion:

Ось вони:

If we want to think of new kinds of arguments,

Якщо ми хочемо нових видів суперечок,

what we need to do is think of new kinds of arguers.

треба думати про інші види сперечальників.

So try this:

Спробуйте це:

Think of all the roles that people play in arguments.

подумайте про всі ролі, які люди грають у суперечках.

There's the proponent and the opponent

Діалектична модель , модель сварки,

in an adversarial, dialectical argument.

має прихильника і противника.

There's the audience in rhetorical arguments.

У риторичній моделі є аудиторія.

There's the reasoner in arguments as proofs.

Є теоретик у аргументаційній моделі.

All these different roles.

Все це різні ролі. Спробуйте уявити суперечку, в якій ви,

Now, can you imagine an argument in which you are the arguer,

сперечальник і аудиторія водночас,

but you're also in the audience, watching yourself argue?

і ви дивитесь, як ви сперечаєтесь.

Can you imagine yourself watching yourself argue,

Уявіть себе спостерігаючого за тим, як ви сперечаєтесь,

поступаєтесь у суперечці і все одно наприкінці кажете:

losing the argument, and yet still, at the end of the argument, saying,

"Оце так суперечка".

"Wow, that was a good argument!"

Можете це зробити? Я думаю, можете.

Can you do that?

I think you can, and I think if you can imagine that kind of argument,

І якщо ви можете уявити таку суперечку,

where the loser says to the winner and the audience and the jury can say,

де переможений каже переможцю,

а також аудиторія і жюрі можуть сказати:

"Yeah, that was a good argument,"

"Це була чудова суперечка", -

then you have imagined a good argument.

то ви уявили хорошу суперечку.

And more than that,

Більше того, ви уявили

I think you've imagined a good arguer,

хорошого сперечальника,

an arguer that's worthy of the kind of arguer you should try to be.

яким вартує спробувати стати.

Now, I lose a lot of arguments.

Я поступився у багатьох суперечках.

It takes practice to become a good arguer,

Хорошим сперечальником я став завдяки багатій практиці,

in the sense of being able to benefit from losing, but fortunately,

у сенсі здобуття користі з поразки.

На щастя, в мене є багато колег,

I've had many, many colleagues who have been willing to step up

готових надавати мені таку практику.

and provide that practice for me.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)