Dave Eggers: 2008 TED Prize wish: Once Upon a School

Перекладач: Sofiya Skachko Утверджено: Andriy Makukha

Thank you so much everyone from TED, and Chris and Amy in particular.

Дуже дякую усім з TED, особливо Крісові та Емі.

I cannot believe I'm here.

Не віриться, що я тут.

I have not slept in weeks.

Я вже кілька тижнів не сплю.

Neil and I were sitting there comparing how little we've slept

Ми з Нілом сиділи і порівнювали, як мало ми спали

in anticipation for this. I've never been so nervous --

в очікування цієї події. Я ще ніколи так не хвилювався,

and I do this when I'm nervous, I just realized. (Laughter)

а коли я хвилююся, то роблю ось це. Щойно зауважив.

So, I'm going to talk about sort of what we did at this organization

Отже, я трохи розповім про те, що ми робили у організації

called 826 Valencia, and then I'm going to talk

під назвою «Валенсія 826», а потім розкажу

about how we all might join in and do similar things.

як ми всі можемо об'єднатися і робити щось подібне.

Back in about 2000, I was living in Brooklyn,

У 2000 році я жив у Брукліні,

I was trying to finish my first book,

дописуючи свою першу книгу.

I was wandering around dazed every day

Вдень я ходив, мов причмелений,

because I wrote from 12 a.m. to 5 a.m.

бо писав від півночі до 5 ранку.

So I would walk around in a daze during the day.

Тож протягом дня я ходив чудний.

I had no mental acuity to speak of during the day, but I had flexible hours.

Вдень не було й мови про гостроту думки, зате в мене був вільний графік.

In the Brooklyn neighborhood that I lived in, Park Slope,

У районі Брукліна, де я жив, Парк Слоуп,

there are a lot of writers --

живе багато письменників –

it's like a very high per capita ratio

там дуже високе співвідношення

of writers to normal people.

письменників до звичайних людей.

Meanwhile, I had grown up around a lot of teachers.

Крім того я виріс у середовищі вчителів.

My mom was a teacher, my sister became a teacher

Моя мама була вчителькою, сестра стала вчителькою,

and after college so many of my friends went into teaching.

і після коледжу багато моїх друзів пішли вчителювати.

And so I was always hearing them talk about their lives

Тож я часто чув, як вони розповідали про своє життя.

and how inspiring they were,

І якими натхненими вони були!

and they were really sort of the most hard-working

Вони були, певне, найпрацьовитішими

and constantly inspiring people I knew.

і найнатхненнішими людьми, яких я знав.

But I knew so many of the things they were up against,

Але я знав про труднощі, які їм доводилося долати,

so many of the struggles they were dealing with.

про численні перепони, з якими вони мали справу.

And one of them was that so many of my friends

Однією складністю було те, що моїм друзям,

that were teaching in city schools were having trouble

які викладали в міських школах, було важко

with their students keeping up at grade level,

втримати своїх учнів на належному рівні,

in their reading and writing in particular.

особливо коли йшлося про читання і письмо.

Now, so many of these students had come from households

Багато з цих школярів були вихідцями із сімей,

where English isn't spoken in the home,

в яких вдома не спілкуються англійською.

where a lot of them have different special needs,

Багато з них діти з особливими потребами,

learning disabilities. And of course they're working in schools

з труднощами навчання. І звичайно, вони працюють у школах,

which sometimes and very often are under-funded.

які часто недоотримують фінансування.

And so they would talk to me about this and say,

Отже, вони розповідали мені про це і казали:

"You know, what we really need is just more people,

«Знаєш, нам просто потрібно більше людей,

more bodies, more one-on-one attention,

більше душ, більше індивідуальної уваги,

more hours, more expertise from people

більше годин, більше досвіду від людей,

that have skills in English and can work with these students one-on-one."

що навчать англійської і можуть індивідуально працювати з цими учнями».

Now, I would say, "Well, why don't you just work with them one-on-one?"

Тоді я їх питав: «А чому ви самі не проводите з ними індивідуальної роботи?»

And they would say, "Well, we have five classes of 30 to 40 students each.

А вони на те: «Ну, у нас п'ять уроків на день, на кожному по 30–40 учнів.

This can lead up to 150, 180, 200 students a day.

У підсумку це значить 150, 180, 200 учнів на день.

How can we possibly give each student

Як же ми можемо знайти для кожного учня

even one hour a week of one-on-one attention?"

бодай одну годину на тиждень для індивідуальної роботи?»

You'd have to greatly multiply the workweek and clone the teachers.

Для цього треба збільшити робочий тиждень і клонувати вчителів.

And so we started talking about this.

Тож ми почали про це говорити.

And at the same time,

І водночас я думав

I thought about this massive group of people I knew:

про величезну кількість знайомих:

writers, editors, journalists, graduate students,

письменників, журналістів, аспірантів,

assistant professors, you name it.

асистентів і так далі.

All these people that had sort of flexible daily hours

У всіх цих людей більш-менш вільний графік

and an interest in the English word --

і всіх їх цікавить англійська мова.

I hope to have an interest in the English language,

Хотілось би вірити, що я цікавлюсь англійською,

but I'm not speaking it well right now. (Laughter)

та зараз у мене не дуже виходить нею говорити.

I'm trying. That clock has got me.

Я стараюся. Цей годинник мене дістав.

But everyone that I knew had an interest in the primacy of the written word

Всіх моїх знайомих об'єднував інтерес до писаного слова як першооснови

in terms of nurturing a democracy, nurturing an enlightened life.

в плеканні демократії, плеканні просвітленого життя.

And so they had, you know, their time

Отож, у них був, знаєте, час

and their interest, but at the same time

та зацікавлення, проте бракувало

there wasn't a conduit that I knew of in my community

якогось посередника у нашому суспільстві,

to bring these two communities together.

який би сполучив ці дві спільноти.

So when I moved back to San Francisco, we rented this building.

Тому коли я переїхав до Сан-Франциско, ми винайняли цей будинок.

And the idea was to put McSweeney's --

Нашим задумом було взяти «Максвіні» –

McSweeney's Quarterly, that we published twice or three times a year,

«Квартальник Максвіні», який ми публікували двічі чи тричі на рік,

and a few other magazines --

та ще кілька журналів –

we were going to move it into an office for the first time.

і вперше перенести їх у офіс.

It used to be in my kitchen in Brooklyn.

Раніше ми працювали в мене на кухні у Брукліні.

We were going to move it into an office,

Ми вирішили переїхати в офісне приміщення

and we were going to actually share space with a tutoring center.

і влаштувати в цьому ж приміщенні центр репетиторства.

So we thought, "We'll have all these writers and editors and everybody --

Ми міркували: «Сюди однаково щодня приходитимуть письменники,

sort of a writing community -- coming into the office every day anyway,

редактори, люди з письменницького середовища,

why don't we just open up

то чому б нам не відкрити

the front of the building for students to come in there after school,

передню частину будинку для тих, хто після школи

get extra help on their written homework,

потребує трохи допомоги з письмовими завданнями,

so you have basically no border between these two communities?"

стираючи таким чином межу між цими двома спільнотами?»

So the idea was that we would be

Отож ми вирішили, що працюватимемо

working on whatever we're working on,

над тим, над чим працюємо,

at 2:30 p.m. the students flow in and you put down what you're doing,

а о 14:30 забігатимуть учні, ми відкладатимемо свою роботу,

or you trade, or you work a little bit later or whatever it is.

або ж знаходитимемо час для того й іншого.

You give those hours in the afternoon

Ті кілька післяобідніх годин віддаватимемо

to the students in the neighborhood.

школярам з околиці.

So, we had this place, we rented it,

Тож ми знайшли місце, винайняли його,

the landlord was all for it. We did this mural,

орендар був всіма руками «за». Розмалювали фасад.

that's a Chris Ware mural, that basically explains the entire history

Це робота Кріса Уера, в якій описано всю історію

of the printed word, in mural form -- it takes a long time

друкованого слова у формі фрески – треба довго

to digest and you have to stand in the middle of the road.

стояти посеред дороги, щоб збагнути увесь малюнок.

So we rented this space.

Отож ми винайняли приміщення.

And everything was great except the landlord said,

Все було чудово, от лише орендар сказав:

"Well, the space is zoned for retail; you have to come up with something.

«Будинок належить до зони роздрібної торгівлі, вам слід щось вигадати.

You've gotta sell something.

Вам необхідно щось продавати.

You can't just have a tutoring center."

Тут не досить мати центр репетиторства».

So we thought, "Ha ha! Really!"

Тож ми подумали: «Ха-ха! Це ж треба!»

And we couldn't think of anything necessarily to sell,

І не могли придумати, що б такого продавати,

but we did all the necessary research.

але ми провели необхідні дослідження.

It used to be a weight room, so there were rubber floors below,

Перед тим там був тренажерний зал з гумовими підлогами,

acoustic tile ceilings and fluorescent lights.

звуконепроникними стінами, флюоресцентним світлом.

We took all that down, and we found beautiful wooden floors,

Ми все це познімали і знайшли красиві дерев'яні підлоги,

whitewashed beams and it had the look --

побілені балки, і все це було схоже на…

while we were renovating this place, somebody said,

Коли ми ремонтували приміщення, хтось сказав:

"You know, it really kind of looks like the hull of a ship."

«Знаєте, а воно мені схоже на корпус корабля».

And we looked around and somebody else said,

Ми розглянулися довкола, тоді хтось додав:

"Well, you should sell supplies to the working buccaneer." (Laughter)

«Ну то вам слід продавати реманент для морських розбійників».

And so this is what we did. So it made everybody laugh,

Так ми і зробили. Всі сміялися з цього,

and we said, "There's a point to that.

але ми казали: «В цьому щось є.

Let's sell pirate supplies." This is the pirate supply store.

Давайте продавати піратський реманент». Це піратський магазин.

You see, this is sort of a sketch I did on a napkin.

Бачите, я зробив ескіз на серветці,

A great carpenter built all this stuff and you see,

а чудовий тесля збудував усе це –

we made it look sort of pirate supply-like.

ми оздобили його як магазин для піратів.

Here you see planks sold by the foot

Тут от дошки продаються по метру,

and we have supplies to combat scurvy.

ще в нас є провіант для боротьби з цингою,

We have the peg legs there, that are all handmade and fitted to you.

ось дерев'яні протези, ручної роботи і усіх розмірів,

Up at the top, you see the eyepatch display,

нагорі ви бачите виставку пов'язок на око:

which is the black column there for everyday use

чорні – на кожен день, буденні пов’язки,

for your eyepatch, and then you have the pastel

а пастельні чи інших кольорів –

and other colors for stepping out at night --

у якості вечірнього одягу,

special occasions, bar mitzvahs and whatever.

для особливих подій, Бар-Міцви тощо.

So we opened this place. And this is a vat

Отож ми відкрили це місце. А це бочка,

that we fill with treasures that students dig in.

яку ми наповнюємо скарбами для учнів:

This is replacement eyes in case you lose one.

це запасні очі на випадок, якщо ви втратите одне;

These are some signs that we have all over the place:

це всілякі вивіски, порозвішувані повсюди:

"Practical Joking with Pirates."

«Практичні жарти над піратами».

While you're reading the sign, we pull a rope behind the counter

Поки хтось читає цю вивіску, ми тягнемо за мотузку

and eight mop heads drop on your head.

і вісім мачулок звалюються йому на голову.

That was just my one thing -- I said we had to have something that drops on people's heads.

Це я придумав: я сказав, що треба, щоб щось падало на голови відвідувачів.

It became mop heads. And this is the fish theater,

Так з'явилися мачулки. А це рибний театр –

which is just a saltwater tank with three seats,

просто акваріум з морською водою і трьома сидіннями.

and then right behind it we set up this space,

Відразу за ним ми облаштували приміщення,

which was the tutoring center.

яке стало навчальним центром.

So right there is the tutoring center,

Отже, тут знаходиться навчальний центр,

and then behind the curtain were the McSweeney's offices,

а позаду – офісні кімнати «Максвіні»,

where all of us would be working on the magazine and book editing and things like that.

де всі ми працювали над журналом, редагуванням книжок і так далі.

The kids would come in --

Діти приходили,

or we thought they would come in. I should back up.

вірніше, ми чекали, що вони прийдуть. Треба повернутися.

We set the place up, we opened up, we spent months and months

Ми облаштували центр, відкрили його. Багато місяців пішло

renovating this place.

на ремонт цього приміщення.

We had tables, chairs, computers, everything.

У нас були столи, стільці, комп'ютери – все.

I went to a dot-com auction at a Holiday Inn in Palo Alto

Я поїхав на інтернет-аукціон у готелі «Голідей Ін» у Пало-Альто

and I bought 11 G4s with a stroke of a paddle.

і купив 11 комп'ютерів G4 одним махом картки.

Anyway, we bought 'em, we set everything up and then we waited.

Ми їх завезли, встановили і почали чекати.

It was started with about 12 of my friends,

Я почав цю справу з 12-ма друзями,

people that I had known for years that were writers in the neighborhood.

місцевими письменниками, яких я знав багато років.

And we sat. And at 2:30 p.m. we put a sandwich board out on the front sidewalk

Ось так ми сиділи. О 14:30 ми виставляли рекламний щит на тротуар,

and it just said, "Free Tutoring for Your English-Related

на якому було написано: «Безкоштовне репетиторство

and Writing-Related Needs -- Just Come In, It's All Free."

з англійської та письма. Заходьте, це нічого не коштує!»

And we thought, "Oh, they're going to storm the gates,

Ми собі думали: «Вони почнуть ломитися в двері,

they're gonna love it." And they didn't.

їм тут сподобається». Але вони не приходили.

And so we waited, we sat at the tables, we waited and waited.

А ми все чекали, сиділи за столами і чекали.

And everybody was becoming very discouraged

Тоді всі почали занепадати духом,

because it was weeks and weeks that we waited, really, where nobody came in.

бо в очікуванні проходили тижні, а ніхто до нас не заходив.

And then somebody alerted us to the fact

Аж тоді хтось зауважив,

that maybe there was a trust gap,

що, можливо, існує брак довіри,

because we were operating behind a pirate supply store. (Laughter)

бо ми прикриваємося магазином піратського реманенту.

We never put it together, you know?

Ми самі до цього не додумалися, знаєте?

And so then, around that time, I persuaded a woman named Nineveh Caligari,

Приблизно в той же час я переконав жінку на ім'я Ніневія Каліґарі,

a longtime San Francisco educator --

багаторічну сан-францизьку вчительку –

she was teaching in Mexico City,

на той момент вона вчителювала в Мехіко –

she had all the experience necessary,

у неї був необхідний досвід,

knew everything about education,

вона знала все про освіту,

was connected with all the teachers and community members in the neighborhood --

мала зв'язки з усіма вчителями та представниками місцевої спільноти.

I convinced her to move up from Mexico City where she was teaching.

Я переконав її переїхати з Мехіко, де вона вчителювала,

She took over as executive director.

і стати виконавчим директором.

Immediately, she made the inroads with the teachers

Негайно ж вона напосілася на вчителів,

and the parents and the students and everything,

батьків, учнів і всіх інших,

and so suddenly it was actually full every day.

аж раптом щодня у нас було повно людей.

And what we were trying to offer every day

І ми старалися щодня приділити увагу

was one-on-one attention.

кожному окремо.

The goal was to have a one-to-one ratio with every one of these students.

Нашим завданням було, щоб на кожного учня був наставник.

You know, it's been proven

Знаєте, вже доведено,

that 35 to 40 hours a year with one-on-one attention,

що 35–40 годин індивідуальної уваги на рік

a student can get one grade level higher.

приносять учневі зростання оцінки на один бал.

And so most of these students, English is not spoken in the home.

Для більшості учнів англійська не є мовою домашнього вжитку.

They come there, many times their parents --

Вони приходять сюди, часто з батьками –

you can't see it, but there's a church pew

тут не видно, але там є церковна лава,

that I bought in a Berkeley auction right there --

яку я купив на аукціоні в Берклі.

the parents will sometimes watch while their kids are being tutored.

Звідти батьки часом спостерігають за навчанням своїх дітей.

So that was the basis of it,

Отож це була основа задуму –

was one-on-one attention.

індивідуальна увага.

And we found ourselves full every day with kids.

Врешті до нас щодня приходила купа дітей.

If you're on Valencia Street within those few blocks at around 2 p.m.,

Якщо проходитимете кварталами вулиці Валенсії близько другої по обіді,

2:30 p.m., you will get run over, often,

о 14:30, вас затопчуть діти

by the kids and their big backpacks, or whatever, actually running to this space,

з великими шкільними наплічниками, що біжать до цього місця.

which is very strange, because it's school, in a way.

Це дуже дивно, бо, в певному сенсі, це також школа.

But there was something psychological happening there

Але тут відбувається щось психологічне,

that was just a little bit different.

щось трішечки інше.

And the other thing was, there was no stigma.

Крім того, це місце не мало стигми.

Kids weren't going into the "Center-for-Kids-That-Need-More-Help,"

Діти не приходили в «Центр для дітей, які потребують допомоги»

or something like that. It was 826 Valencia.

чи щось у цьому дусі. Це був центр «Валенсія 826».

First of all, it was a pirate supply store, which is insane.

Перш за все, це був піратський магазин – дивовижно!

And then secondly, there's a publishing company in the back.

По-друге, в задній кімнаті розмістилося видавництво.

And so our interns were actually working

Отже, наші практиканти працювали

at the same tables very often,

часто за тими ж столами,

and shoulder-to-shoulder, computer-next-to-computer with the students.

за сусіднім комп'ютером, пліч-о-пліч із учнями.

And so it became a tutoring center --

Так з'явився центр репетиторства –

publishing center, is what we called it --

видавничий центр, як ми його називали,

and a writing center.

і письменницький центр.

They go in, and they might be working with a high school student

Вони приходять і, можливо, працюють зі старшими школярами,

actually working on a novel -- because we had very gifted kids, too.

які пишуть роман – бо трапляються дуже талановиті діти.

So there's no stigma.

Тому жодних стигм.

They're all working next to each other. It's all a creative endeavor.

Вони працюють пліч-о-пліч. Це все перші творчі спроби.

They're seeing adults. They're modeling their behavior.

Вони бачать дорослих і наслідують їхню поведінку.

These adults, they're working in their field.

Ці дорослі працюють у тій же сфері.

They can lean over, ask a question of one of these adults

Вони можуть повернутися та спитати когось із дорослих,

and it all sort of feeds on each other.

і таким чином відбувається взаємообмін.

There's a lot of cross-pollination. The only problem,

Відбувається взаємозбагачення. Лише одна біда,

especially for the adults working at McSweeney's

особливо для дорослих працівників «Максвіні»,

who hadn't necessarily bought into all of this when they signed up,

які зголосилися до проекту, не до кінця підозрюючи,

was that there was just the one bathroom. (Laughter)

що в приміщенні була лише одна вбиральня.

With like 60 kids a day, this is a problem.

З 60-ма дітьми щодня – це проблема.

But you know, there's something about the kids finishing their homework

Знаєте, щось в цьому є, коли діти вчасно виконують

in a given day, working one-on-one, getting all this attention --

домашні завдання, отримують увагу.

they go home, they're finished. They don't stall.

Коли вони приходять додому, то не марнують часу,

They don't do their homework in front of the TV.

не виконують завдання перед телевізором.

They're allowed to go home at 5:30 p.m., enjoy their family,

Вони можуть йти додому о 17:30, спілкуватися з родиною,

enjoy other hobbies, get outside, play.

займатися улюбленими заняттями, гратися.

And that makes a happy family.

Це запорука сімейного щастя.

A bunch of happy families in a neighborhood is a happy community.

А кілька щасливих сімей в околиці – це щаслива громада.

A bunch of happy communities tied together is a happy city and a happy world.

Кілька щасливих громад – це щасливе місто і щасливий світ.

So the key to it all is homework! (Laughter) (Applause)

І запорука усього цього – виконане домашнє завдання!

There you have it, you know -- one-on-one attention.

Ось вам і розв'язок – індивідуальна увага.

So we started off with about 12 volunteers,

На початку у нас було 12 волонтерів,

and then we had about 50,

потім стало близько 50.

and then a couple hundred.

А згодом дві сотні.

And we now have 1,400 volunteers on our roster.

Сьогодні у нашому реєстрі 1400 волонтерів.

And we make it incredibly easy to volunteer.

І в нас дуже легко стати волонтером.

The key thing is, even if you only have a couple of hours a month,

Головне, навіть якщо у вас лише дві вільні години на місяць,

those two hours shoulder-to-shoulder,

ті дві години проводити пліч-о-пліч,

next to one student, concentrated attention,

поруч з учнем: пильна увага,

shining this beam of light on their work,

промінь світла, спрямований на їх роботу,

on their thoughts and their self-expression,

на їх думки та самовираження

is going to be absolutely transformative,

кардинально змінять їх життя,

because so many of the students have not had that ever before.

адже багато з цих учнів ніколи раніше цього не мали.

So we said, "Even if you have two hours one Sunday every six months,

Тож ми сказали: «Навіть якщо у вас є дві недільні години раз на півроку –

it doesn't matter. That's going to be enough."

не страшно. Цього вистачить».

So that's partly why the tutor corps grew so fast.

Ось чому група репетиторів так швидко зросла.

Then we said, "Well, what are we

Тоді ми сказали: «А що ж нам робити

going to do with the space during the day,

з приміщенням у першій половині дня,

because it has to be used before 2:30 p.m.?"

бо треба його чимось зайняти до 14:30?»

So we started bringing in classes during the day.

Тому ми почали приводити класи зі школи.

So every day, there's a field trip where they together create a book --

Щодня тут проходить практичне заняття, де вони разом створюють книгу.

you can see it being typed up above.

Ось ви бачите, як тут зверху набирається текст.

This is one of the classes getting way too excited about writing.

А ось один із класів, який надто захопився писаниною.

You just point a camera at a class,

Лишень зверніть фотоапарат на клас

and it always looks like this.

і завжди отримаєте таку картинку.

So this is one of the books that they do.

Ось одна із книжок, яку вони зробили.

Notice the title of the book,

Зверніть увагу на назву:

"The Book That Was Never Checked Out: Titanic."

«Книжка, яку ніколи не брали до рук: Титанік».

And the first line of that book is, "Once there was a book named Cindy

І перше речення цієї книжки: «Жила-була книжка на ім'я Сінді,

that was about the Titanic."

в якій йшлося про Титанік».

So, meanwhile, there's an adult in the back typing this up,

Водночас, один із дорослих позаду це все набирає,

taking it completely seriously, which blows their mind.

сприймаючи це абсолютно серйозно, що підкорює їх уяву.

So then we still had more tutors to use.

Але у нас залишалися репетитори в резерві.

This is a shot of just some of the tutors during one of the events.

Ось знімок лише деяких репетиторів під час одного заходу.

The teachers that we work with --

Вчителі, які з нами співпрацюють –

and everything is different to teachers -- they tell us what to do.

з вчителями все зовсім інакше – вони кажуть нам, що робити.

We went in there thinking,

Ми прийшли до них, думаючи:

"We're ultimately, completely malleable. You're going to tell us.

«Ми повністю, цілковито відкриті до змін. Ви нам підкажете.

The neighborhood's going to tell us, the parents are going to tell us.

Батьки нам підкажуть.

The teachers are going to tell us how we're most useful."

Вчителі нам підкажуть, як бути корисними».

So then they said, "Why don't you come into the schools?

Тож вони спитали: «Чого б вам не приходити до школи?

Because what about the students that wouldn't come to you,

Адже є учні, які не прийдуть до вас,

necessarily, who don't have really active parents that are bringing them in,

батьки яких недостатньо турботливі і не приводять їх,

or aren't close enough?" So then we started saying,

або ж живуть задалеко?» Тоді ми почали казати:

"Well, we've got 1,400 people on our tutor roster.

«Отже, в нашому реєстрі 1400 репетиторів.

Let's just put out the word." A teacher will say,

Спробуймо зробити запит». Вчитель скаже:

"I need 12 tutors for the next five Sundays.

«Мені потрібно 12 репетиторів на наступні п'ять неділь.

We're working on our college essays. Send them in."

Ми пишемо вступні твори для коледжу. Пришліть когось».

So we put that out on the wire: 1,400 tutors.

І ми розсилаємо це 1400 волонтерам.

Whoever can make it signs up. They go in about a half an hour before the class.

Хто має вільний час, записується. Вони приходять за півгодини до заняття.

The teacher tells them what to do,

Учитель каже їм що і як робити,

how to do it, what their training is, what their project is so far.

в чому полягає їх допомога та на якому етапі знаходиться проект.

They work under the teacher's guide,

Вони працюють під проводом вчителя,

and it's all in one big room.

і все це в одній великій кімнаті.

And that's actually the brunt of what we do is,

І головна сила нашої роботи в цьому:

people going straight from their workplace, straight from home,

люди приходять прямо з роботи чи з дому

straight into the classroom and

прямісінько в клас

working directly with the students.

і працюють безпосередньо з учнями.

So then we're able to work with thousands and thousands of more students.

Таким чином ми можемо працювати з тисячами й тисячами нових учнів.

Then another school said, "Well, what if we

Тоді інша школа запропонувала: «А якщо

just give you a classroom and you can staff it all day?"

ми дамо вам класну кімнату на весь день?»

So this is the Everett Middle School Writers' Room,

Ось це «Письменницька кімната» Еверетської середньої школи,

where we decorated it in buccaneer style.

яку ми облаштували у піратському стилі.

It's right off the library. And there we serve

Вона поруч з бібліотекою. Тут ми займаємось

all 529 kids in this middle school.

з усіма 529 дітьми цієї школи.

This is their newspaper, the "Straight-Up News,"

Це їхня газета «Новини з перших рук»,

that has an ongoing column from Mayor Gavin Newsom

яка має постійну колонку від мера Ґевіна Н'юсома

in both languages -- English and Spanish.

на двох мовах – англійській та іспанській.

So then one day Isabel Allende wrote to us and said,

Тож одного дня Ізабель Альєнде написала до нас:

"Hey, why don't you assign a book with high school students?

«А чому б вам не написати зі старшокласниками книжку?

I want them to write about how to achieve peace in a violent world."

Я б хотіла, щоб вони написали, як досягнути миру у жорстокому світі».

And so we went into Thurgood Marshall High School,

І ми пішли в середню школу Турґуда Маршалла,

which is a school that we had worked with on some other things,

з якою ми вже працювали над чимось іншим,

and we gave that assignment to the students.

і дали учням таке завдання.

And we said, "Isabel Allende is going to read all your essays at the end.

Ми сказали: «Наприкінці Ізабель Альєнде прочитає всі ваші есе

She's going to publish them in a book.

та опублікує їх у книжці.

She's going to sponsor the printing of this book in paperback form.

Вона профінансує видання у м'якій обкладинці.

It's going to be available in all the bookstores in the Bay Area

Книгу можна буде купити в усіх книгарнях у районі затоки

and throughout the world, on Amazon and you name it."

Сан-Франциско і у всьому світі через Amazon».

So these kids worked harder

Тож діти працювали наполегливіше,

than they've ever worked on anything in their lives,

ніж коли-небудь у своєму житті,

because there was that outside audience,

бо по той бік чекала читацька аудиторія,

there was Isabel Allende on the other end.

по той бік була Ізабель Альєнде.

I think we had about 170 tutors that worked on this book with them

Гадаю, з ними над книжкою працювало близько 170 репетиторів,

and so this worked out incredibly well.

тож все склалося якнайкраще.

We had a big party at the end.

Під кінець ми влаштували святкування.

This is a book that you can find anywhere. So that led to a series of these.

Ось книга, яку ви можете купите будь-де. Вона започаткувала серію.

You can see Amy Tan sponsored the next one,

Ось наступна книга, яку профінансувала Емі Тан,

"I Might Get Somewhere."

«Хтось із мене виросте».

And this became an ongoing thing. More and more books.

Утворився постійний проект. Все більше і більше книг.

Now we're sort of addicted to the book thing.

Тепер ми трохи схиблені на написанні книжок.

The kids will work harder than they've ever worked in their life

Діти працюють більше, ніж коли-небудь працювали в житті,

if they know it's going to be permanent,

якщо знають, що книжка залишиться,

know it's going to be on a shelf,

знають, що вона стоятиме на полиці,

know that nobody can diminish what they've thought and said,

що ніхто не зможе применшити їхніх думок та слів,

that we've honored their words, honored their thoughts

що ми вшанували їхні слова, вшанували думки,

with hundreds of hours of five drafts, six drafts --

сотнями годин, 5-ма чи 6-ма чорновими варіантами –

all this attention that we give to their thoughts.

всю цю увагу до їх думок.

And once they achieve that level, once they've written at that level,

І коли вони досягли цього рівня і хоч раз писали на такому рівні,

they can never go back.

дороги назад нема.

It's absolutely transformative.

Це змінює людину цілковито.

And so then they're all sold in the store. This is near the planks.

Потім ми продаємо книжки у магазині. Ось вони поруч з дошками.

We sell all the student books.

Ми продаємо усі книги школярів.

Where else would you put them, right?

Куди ж їх ще дівати, правильно?

So we sell 'em, and then something weird had been happening

Тож ми їх продаємо. І раптом з магазином сталося щось

with the stores. The store, actually --

дивовижне. Магазин, у дійсності, –

even though we started out as just a gag -- the store actually made money.

хоч ми й створили його жартома – магазин почав давати прибуток.

So it was paying the rent.

Він платив за оренду.

And maybe this is just a San Francisco thing --

І можливо це особливість Сан-Франциско –

I don't know, I don't want to judge.

я не знаю, не хочу судити.

But people would come in --

Але люди почали заходити –

and this was before the pirate movies and everything!

і це було ще до появи фільмів про піратів!

It was making a lot of money. Not a lot of money,

Ми заробляли багато грошей. Ні, не багато,

but it was paying the rent, paying a full-time staff member there.

але достатньо для оплати оренди та одного постійного робітника.

There's the ocean maps you can see on the left.

Зліва ви бачите мапи океанів.

And it became a gateway to the community.

І центр став містком до громади.

People would come in and say, "What the --?

Люди заходили і казали: «Що за … ?

What is this?" I don't want to swear on the web. (Laughter)

Що це таке?» Я не хочу лаятися в Інтернеті.

Is that a rule? I don't know.

У вас тут є таке правило? Не знаю.

They would say, "What is this?"

Вони казали: «Що це таке?»

And people would come in and learn more about it.

Тож люди заходили і дізнавалися більше.

And then right beyond -- there's usually a little chain there --

І тоді трішки поодаль – зазвичай там невеличкий ланцюг –

right beyond, they would see the kids being tutored.

дещо поодаль вони бачили заняття з дітьми.

This is a field trip going on. And so they would be shopping,

А ось екскурсія цілим класом. Тож вони щось купували,

and they might be more likely to buy some lard,

могли купити трохи смальцю

or millet for their parrot, or, you know, a hook,

чи проса для свого папуги, або ж, знаєте, гак,

or hook protector for nighttime, all of these things we sell.

чи нічний протектор для гака – все те, що у нас продається.

So the store actually did really well.

Тож магазин працював дуже добре.

But it brought in so many people --

І він приваблював багато людей:

teachers, donors, volunteers, everybody --

вчителів, донорів, волонтерів, усіх.

because it was street level. It was open to the public.

Він знаходився прямо на вулиці та був відкритий для людей.

It wasn't a non-profit buried, you know, on the 30th floor

Це не був офіс організації, запханий на 30-й поверх

of some building downtown. It was right in the neighborhood

якогось хмарочоса в центрі міста. Він був в околиці,

that it was serving, and it was open all the time to the public.

мешканцям якої служив, і був постійно відкритим для відвідувачів.

So, it became this sort of weird, happy accident.

І стався дещо дивний, проте щасливий збіг обставин.

So all the people I used to know in Brooklyn, they said,

Усі, кого я знав у Брукліні, почали говорити:

"Well, why don't we have a place like that here?"

«Чому б нам не створити подібний центр?»

And a lot of them had been former educators

І багато з них були колишніми освітянами

or would-be educators, so they combined

або майбутніми освітянами. Вони об’єдналися

with a lot of local designers, local writers,

з місцевими дизайнерами та письменниками

and they just took the idea independently

і по-своєму інтерпретували ідею,

and they did their own thing.

створивши щось цілком власне.

They didn't want to sell pirate supplies.

Вони не хотіли продавати піратський реманент,

They didn't think that that was going to work there.

бо гадали, що там би це не спрацювало.

So, knowing the crime-fighting community in New York,

Знаючи дух боротьби зі злочинністю у Нью-Йорку,

they opened the Brooklyn Superhero Supply Company.

вони відкрили компанію «Бруклінський постачальник супергероїв».

This is Sam Potts' great design that did this.

Цей чудовий дизайн належить Семові Поттсу.

And this was to make it look sort of like one of those

Метою було надати йому вигляд такої собі

keysmith's shops that has to have every service

майстерні, в якій надають усілякі

they've ever offered, you know, all over there.

найрізноманітніші послуги.

So they opened this place. Inside, it's like a Costco

Тож вони відкрили цей центр. Всередині він нагадує

for superheroes -- all the supplies in kind of basic form.

«Costco» для супергероїв – все приладдя у простій формі.

These are all handmade.

Це все ручна робота.

These are all sort of repurposed other products, or whatever.

Все це різноманітні предмети зі зміненим призначенням.

All the packaging is done by Sam Potts.

Усі упаковки створені Семом Поттсом.

So then you have the villain containment unit,

Тут маємо клітку для утримання негідників,

where kids put their parents. You have the office.

куди діти саджають батьків. Тут маємо офіс.

This is a little vault -- you have to put your product in there,

Ось невеличка камера – ви кладете туди свій товар,

it goes up an electric lift

камера піднімається в електроліфті,

and then the guy behind the counter tells you

а потім хлопець на касі каже вам,

that you have to recite the vow of heroism,

що ви маєте проголосити героїчну присягу,

which you do, if you want to buy anything. And it limits, really, their sales.

що ви і робите, якщо хочете щось купити. Але це обмежує їхні продажі.

Personally, I think it's a problem.

Особисто я вважаю це проблемою,

Because they have to do it hand on heart and everything.

бо присягу треба казати з рукою на серці і так далі.

These are some of the products. These are all handmade.

Ось деякі із товарів. Все це ручна робота.

This is a secret identity kit.

Ось це набір для таємної особи.

If you want to take on the identity of Sharon Boone,

Якщо бажаєте прикинутися Шерон Бун,

one American female marketing executive

американським спеціалістом з маркетингу

from Hoboken, New Jersey. It's a full dossier

із Гобокену, Нью-Джерсі. Ось повне досьє

on everything you would need to know about Sharon Boone.

зі всім, що треба знати про Шерон Бун.

So, this is the capery where you get fitted for your cape,

А ось відділ плащів, де ви підбираєте собі плаща,

and then you walk up these three steel-graded steps

а тоді йдете нагору сталевими сходами,

and then we turn on three hydraulic fans

завертаєте до трьох гідравлічних вентиляторів

from every side and then you can see the cape in action.

із кожного боку, а далі споглядаєте плащ у дії.

There's nothing worse than, you know,

Нема нічого гіршого ніж, знаєте,

getting up there and the cape is bunching up or something like that.

піднятися туди, а плащ весь сплющений чи щось таке.

So then, the secret door --

А далі секретні двері –

this is one of the shelves you don't see

це одна із поличок, яку ви не бачите,

when you walk in, but it slowly opens.

бо коли ви заходите, вона повільно відчиняється.

You can see it there in the middle next to all the grappling hooks.

Ви бачите її там посередині поруч із зачіпними гаками.

It opens and then this is the tutoring center in the back. (Applause)

Вона відкривається, а за нею навчальний центр.

So you can see the full effect!

Тож ви бачите повний ефект!

But this is -- I just want to emphasize --

І все це – хочу наголосити –

locally funded, locally built.

місцево профінансоване та збудоване.

All the designers, all of the builders,

Усі дизайнери та усі будівельники –

everybody was local, all the time was pro-bono.

усі місцеві, усе робилося на громадських засадах.

I just came and visited and said, "Yes, you guys are doing great,"

Я лише приїжджав і казав: «Так, друзі, у вас все добре виходить» –

or whatever. That was it. You can see the time

чи щось подібне. І все. Ось тут бачите час

in all five boroughs of New York in the back. (Laughter) (Applause)

у всіх п’яти районах Нью-Йорка.

So this is the space during tutoring hours.

А так центр виглядає під час занять.

It's very busy. Same principles: one-on-one attention,

Повно людей. Ті ж принципи: індивідуальна увага,

complete devotion to the students' work

цілковита відданість роботі учнів,

and a boundless optimism and sort of a possibility

безмежний оптимізм та простір

of creativity and ideas.

для творчості та ідей.

And this switch is flicked in their heads

Щось перемикається у їхніх головах,

when they walk through those 18 feet of this bizarre store, right?

коли вони проходять 5 метрів цього чудернацького магазину.

So it's school, but it's not school.

Тож це школа, але не школа.

It's clearly not school, even though

Це вочевидь не школа,

they're working shoulder-to-shoulder on tables, pencils and papers, whatever.

хоч вони й працюють пліч-о-пліч за столами, з олівцями та папірцями.

This is one of the students, Khaled Hamdan.

Це один із учнів, Халед Хамдан.

You can read this quote.

Прочитайте-но цю цитату.

Addicted to video games and TV. Couldn't concentrate at home.

Був залежний від відеоігор та ТБ. Вдома не міг зосередитись.

Came in. Got this concentrated attention.

Прийшов. Отримав цю зосереджену увагу.

And he couldn't escape it.

І вже не міг звідти вирватись.

So, soon enough, he was writing. He would finish his homework early --

Досить скоро він почав писати. Вчасно виконував домашнє завдання –

got really addicted to finishing his homework early.

виконувати домашнє завдання стало звичкою.

It's an addictive thing to sort of be done with it,

До цього швидко звикаєш: зробити роботу,

and to have it checked, and to know he's going to achieve

а тоді перевірити її у центрі і знати, що досягнеш чогось

the next thing and be prepared for school the next day.

більшого і будеш готовий до школи на наступний день.

So he got hooked on that, and then he started doing other things.

Тож він сильно захопився, а тоді почав робити інші речі.

He's now been published in five books.

На сьогодні він вже опублікувався у 5 книгах.

He co-wrote a mockumentary about failed superheroes

Він став співавтором мокументарі про супергероїв-невдах

called "Super-Has-Beens."

під назвою «Колишні герої».

He wrote a series on "Penguin Balboa,"

Він написав серію про «Пінгвіна Бальбоа»,

which is a fighting -- a boxing -- penguin.

пінгвіна-бійця, пінгвіна-боксера.

And then he read aloud just a few weeks ago to 500 people at Symphony Space,

А кілька тижнів тому він читав перед 500 глядачами у Симфоні Спейсі,

at a benefit for 826 New York. So he's there every day.

на користь «Нью-Йорку 826». Отже він там щодня.

He's evangelical about it. He brings his cousins in now.

Він фанат. Тепер він приводить своїх кузенів.

There's four family members that come in every day.

Ось четверо членів родини, які приходять туди щодня.

So, I'll go through really quickly.

Тож я перелічу дуже швидко.

This is L.A., The Echo Park Time Travel Mart:

Це Лос Анджелес, «Крамниця мандрів у часі» Ехо Парку:

"Whenever You Are, We're Already Then." (Laughter)

«Коли б ви не були, ми вже тоді».

This is sort of a 7-Eleven for time travelers.

Це щось на зразок магазину «7-11» для мандрівників у часі.

So you see everything: it's exactly as a 7-Eleven would be.

Тож ви бачите – все точнісінько, як у «7-11».

Leeches. Mammoth chunks. They even have their own Slurpee machine:

П’явки. Кістки мамонта. У них навіть є власний автомат газованої води:

"Out of Order. Come Back Yesterday." (Laughter) (Applause)

«Не працює. Приходьте вчора».

Anyway. So I'm going to jump ahead.

Гаразд, проскакуємо далі.

These are spaces that are only affiliated with us,

Це центри, які приєдналися до нас

doing this same thing: Word St. in Pittsfield, Massachusetts;

і роблять те ж саме: «Вул. Слова» у Піттсфілді, Массачусетс.

Ink Spot in Cincinnati; Youth Speaks, San Francisco, California,

«Чорнильна пляма» у Цинцинаті. «Говорить молодь», Сан-Франциско,

which inspired us; Studio St. Louis in St. Louis;

центр, який нас надихнув. «Студія Сент-Луїс» із Сент-Луїса.

Austin Bat Cave in Austin;

«Остінська печера кажанів» у Остіні.

Fighting Words in Dublin, Ireland, started by Roddy Doyle,

«Браві слова» у Дубліні, Ірландія, започаткований Родді Дойлем;

this will be open in April.

вони відкриються в квітні.

Now I'm going to the TED Wish -- is that okay?

Тепер перейду до мого TEDового побажання – можна?

All right, I've got a minute. So, the TED Wish:

Добре, ще маю хвилину. Отже, TEDове бажання:

I wish that you -- you personally and every creative individual

я бажаю щоб ви – ви особисто та кожна творча людина

and organization you know -- will find a way

і організація, яку ви знаєте, знайшли спосіб

to directly engage with a public school in your area

залучитися до діяльності державної школи у вашому районі,

and that you'll then tell the story of how you got involved,

а потім розповіли про те, що ви зробили,

so that within a year we have a thousand examples --

щоб через рік у нас була тисяча прикладів –

a thousand! -- of transformative partnerships.

тисяча! – світозмінного партнерства.

Profound leaps forward!

Видатні стрибки уперед!

And these can be things that maybe you're already doing.

І це можуть бути речі, які ви, можливо, вже робите.

I know that so many people in this room

Я знаю, що так багато людей у цій залі

are already doing really interesting things.

вже роблять дійсно цікаві речі.

I know that for a fact. So, tell us these stories and inspire others on the website.

Я знаю це напевно. Тож розкажіть нам ці історії та надихніть інших на сайті.

We created a website.

Ми створили веб-сайт.

I'm going to switch to "we," and not "I," hope:

Я казатиму «ми» (а не «я») сподіваємось:

We hope that the attendees of this conference will usher in

ми сподіваємось, що учасники цієї конференції розпочнуть

a new era of participation in our public schools.

нову епоху співпраці з нашими середніми школами.

We hope that you will take the lead

Ми сподіваємось на вашу ініціативу

in partnering your innovative spirit and expertise

в об’єднанні вашого інноваційного духу та компетенції

with that of innovative educators in your community.

з зусиллями прогресивних освітян у вашій громаді.

Always let the teachers lead the way.

Завжди дозволяйте вчителям керувати.

They will tell you how to be useful. I hope that you'll step in and help out.

Вони скажуть вам, чим ви можете бути корисні. Сподіваюсь, ви допоможете.

There are a million ways.

Існує мільйон шляхів.

You can walk up to your local school

Ви можете зайти у сусідню школу

and consult with the teachers. They'll always tell you how to help.

та порадитися з вчителями. Вони завжди скажуть як допомогти.

So, this is with Hot Studio in San Francisco,

Отже, це робота «Hot Studio» з Сан-Франциско,

they did this phenomenal job.

вони зробили цю феноменальну роботу.

This website is already up, it's already got a bunch of stories,

На цьому сайті вже багато історій,

a lot of ideas. It's called "Once Upon a School,"

багато ідей. Його назва: «Жила-була школа» –

which is a great title, I think.

чудова назва, як на мене.

This site will document every story, every project that comes

Сайт документуватиме кожен проект, який вийде

out of this conference and around the world. So you go to the website,

з цієї конференції та довкола світу. Тож ви заходите на сайт

you see a bunch of ideas you can be inspired by

і бачите купу ідей. Вони можуть надихнути вас.

and then you add your own projects once you get started.

Потім додаєте власний проект, коли розпочнете.

Hot Studio did a great job in a very tight deadline. So, visit the site.

«Hot Studio» здійснила чудову роботу за короткий час, тож заходьте на сайт.

If you have any questions, you can ask this guy,

Якщо виникнуть запитання, питайте цього хлопця,

who's our director of national programs. He'll be on the phone.

він наш куратор національних програм. Він буде на телефоні.

You email him, he'll answer any question you possibly want.

Напишіть йому, він відповість на всі ваші запитання.

And he'll get you inspired and get you going

Він надихне та підтримає вас,

and guide you through the process so that you can affect change.

і підкаже вам у процесі, щоб ваші зусилля сприяли змінам.

And it can be fun! That's the point of this talk --

І це буде весело! В цьому суть цього виступу.

it needn't be sterile. It needn't be bureaucratically untenable.

Така робота не мусить бути стерильною і забюрократизованою.

You can do and use the skills that you have.

Ви можете діяти, використовуючи власні уміння.

The schools need you. The teachers need you.

Ви потрібні школам. Ви потрібні вчителям.

Students and parents need you. They need your actual person:

Ви потрібні учням та батькам. Їм потрібні саме ви:

your physical personhood and your open minds

ваша фізична індивідуальність і ваш відкритий розум,

and open ears and boundless compassion,

і відкриті вуха, і безмежне співчуття,

sitting next to them, listening and nodding

щоб ви сиділи поруч з ними, слухали та кивали,

and asking questions for hours at a time.

і годинами задавали питання.

Some of these kids just don't plain know how good they are:

Дехто з цих дітей всього-навсього не знає, наскільки вони чудові:

how smart and how much they have to say.

наскільки розумні та як багато вони мають сказати.

You can tell them. You can shine that light on them,

Ви їм поясните. Ви проллєте на них світло

one human interaction at a time. So we hope you'll join us.

персональною увагою. Тож надіємось, ви долучитесь до нас.

Thank you so much.

Дуже дякую.