Pearl Arredondo: My story, from gangland daughter to star teacher

Translator: Joseph Geni Reviewer: Morton Bast

Перекладач: Anna Fanina Утверджено: Oksana Hoynyak

So I grew up in East Los Angeles,

Я виросла у східному Лос-Анджелесі,

not even realizing I was poor.

навіть не підозрюючи, що я була з бідної родини.

My dad was a high-ranking gang member who ran the streets.

Мій татко був високоавторитетним членом банди, який контролював вулиці.

Everyone knew who I was,

Кожен знав, хто я така,

so I thought I was a pretty big deal, and I was protected,

тому я думала, що була досить таки важливою персоною та була захищеною,

and even though my dad spent most of my life

і навіть, незважаючи на те, що мій тато провів більшу частину свого життя, поки я росла,

in and out of jail,

то за ґратами, то на свободі,

I had an amazing mom who was just fiercely independent.

у мене була чудова мама, яка була надзвичайно незалежною.

She worked at the local high school

Вона працювала у місцевій середній школі

as a secretary in the dean's office,

секретаркою директора,

so she got to see all the kids that got thrown out of class,

тому їй довелося бачити всіх дітей, яких вигнали з класу

for whatever reason, who were waiting to be disciplined.

з різних причин та які чекали своєї черги для проведення виховної роботи з ними.

Man, her office was packed.

Слухайте, її офіс був битком набитий.

So, see, kids like us, we have a lot of things to deal with

Ну от дивіться, такі діти як я, в нас є багато проблем, з якими нам треба справлятися,

outside of school,

за межами школи,

and sometimes we're just not ready to focus.

й іноді, ми просто не в змозі зосередитись.

But that doesn't mean that we can't.

Але це не означає, що ми не можемо.

It just takes a little bit more.

Просто нам треба трохи більше часу.

Like, I remember one day I found my dad

Я пам'ятаю, як одного дня я застала свого тата

convulsing, foaming at the mouth,

у конвульсіях, з піною у рота,

OD-ing on the bathroom floor.

від передозування наркотиками. Він лежав на підлозі у ванній кімнаті.

Really, do you think that doing my homework that night

Як Ви гадаєте, чи дуже я переймалася

was at the top of my priority list?

домашнім завданням тієї ночі?

Not so much.

Не так щоб дуже.

But I really needed a support network,

Але мені справді необхідна була підтримка,

a group of people who were going to help me

група людей, які допомогли б мені

make sure that I wasn't going to be

переконатися у тому, що я не стану

a victim of my own circumstance,

жертвою власних обставин,

that they were going to push me

люди, які вселили б у мене впевненість у те,

beyond what I even thought I could do.

що я можу навіть більше, аніж собі уявляла.

I needed teachers, in the classroom, every day,

Мені потрібні були вчителі, у школі, щодня,

who were going to say, "You can move beyond that."

які б мені говорили "Ти можеш справитися з цим та рухатися вперед".

And unfortunately, the local junior high

Але, на жаль, місцева середня школа

was not going to offer that.

не надавала такої підтримки.

It was gang-infested, huge teacher turnover rate.

То була школа з величезною кількістю ґанґстерів та високою плинністю кадрів.

So my mom said, "You're going on a bus

Отже, мама мені сказала: "Ти будеш щодня їздити на автобусі

an hour and a half away from where we live every day."

півтори години від нашого дому".

So for the next two years, that's what I did.

Тому наступні два роки саме так я і робила.

I took a school bus to the fancy side of town.

Шкільний автобус віз мене в престижний район міста.

And eventually, I ended up at a school

І, в кінці кінців, я опинялася у школі,

where there was a mixture.

де була змішана аудиторія.

There were some people who were really gang-affiliated,

Були такі підлітки, які дійсно мали відношення до банд,

and then there were those of us

але також були й такі як я,

really trying to make it to high school.

які намагалися вчитися, щоб здобути повну середню освіту.

Well, trying to stay out of trouble was a little unavoidable.

Але наші зусилля триматися подалі від проблем були трохи марними.

You had to survive.

Ти мав виживати.

You just had to do things sometimes.

Іноді просто необхідно було робити певні речі.

So there were a lot of teachers who were like,

Було багато вчителів, які були з тих людей, хто запевняв:

"She's never going to make it.

"У неї це ніколи не вийде.

She has an issue with authority.

У неї проблеми - вона підкоряється владному впливу.

She's not going to go anywhere."

Вона нічого не досягне".

Some teachers completely wrote me off as a lost cause.

Деякі з вчителів просто поставили на мені хрест, як на втраченій дитині.

But then, they were very surprised

Але потім, як вони були здивовані,

when I graduated from high school.

коли я здобула повну середню освіту.

I was accepted to Pepperdine University,

Мене зарахували до Університету Пеппердайн,

and I came back to the same school that I attended

і я повернулася у свою школу, де навчалася раніше,

to be a special ed assistant.

у ролі спеціального асистента.

And then I told them, "I want to be a teacher."

І потім я сказала їм: "Я хочу стати вчителем".

And boy, they were like, "What? Why?

І знаєте що, їхня реакція була на кшталт "Що? Чому?

Why would you want to do that?"

Чому б ти цього хотіла?"

So I began my teaching career

Отже, я розпочала свою педагогічну кар'єру

at the exact same middle school that I attended,

саме зі своєї середньої школи, у якій я навчалася,

and I really wanted to try to save more kids

і я дійсно хотіла спробувати врятувати якогомога більше дітей,

who were just like me.

історія яких була схожа на мою.

And so every year, I share my background with my kids,

Щороку я ділюся зі своїми підопічними своїм минулим,

because they need to know that everyone has a story,

тому що їм варто знати, що у кожного є своя історія,

everyone has a struggle,

свої труднощі,

and everyone needs help along the way.

і кожному потрібна підтримка на життєвому шляху.

And I am going to be their help along the way.

І я збираюся надавати їм цю підтримку.

So as a rookie teacher, I created opportunity.

Отже, як молодий вчитель, я надала їм таку можливість.

I had a kid one day come into my class

Одного разу до мене в клас прийшов учень,

having been stabbed the night before.

якого вночі вдарили ножем.

I was like, "You need to go to a hospital,

Я почала казати: "Тобі треба звернутися в лікарню,

the school nurse, something."

до шкільної медсестри або щось таке".

He's like, "No, Miss, I'm not going.

На що він відповідав: "Ні, пані, я нікуди не піду.

I need to be in class because I need to graduate."

Мені треба бути на навчанні, тому що я хочу закінчити школу."

So he knew that I was not going to let him be a victim

Отже, він знав, що я не дозволю йому стати жертвою

of his circumstance,

його обставин,

but we were going to push forward and keep moving on.

а допоможу справитися з цим та продовжити рухатися вперед.

And this idea of creating a safe haven for our kids

Виникла ідея створити безпечне місце для наших дітей,

and getting to know exactly what they're going through,

я усвідомлювала, через що саме їм доводиться проходити,

getting to know their families -- I wanted that,

треба було познайомитися з їхніми сім'ями - я цього хотіла,

but I couldn't do it in a school with 1,600 kids,

але я не могла цього зробити в школі, де навчається 1600 учнів,

and teachers turning over year after year after year.

і щороку змінюються викладачі.

How do you get to build those relationships?

Яким чином побудувати такі стосунки?

So we created a new school.

Отже, ми створили нову школу.

And we created

І ми створили

the San Fernando Institute for Applied Media.

інститут Сан Фернандо для прикладної журналістики.

And we made sure that we were still attached

Також ми подбали про те, щоб залишитися

to our school district for funding, for support.

в межах шкільного району для отримання фінансування та підтримки.

But with that, we were going to gain freedom:

Але разом з цим, ми отримували свободу:

freedom to hire the teachers

можливість обирати вчителів,

that we knew were going to be effective;

які, на наше переконання, були б ефективними викладачами;

freedom to control the curriculum

можливість контролювати шкільну програму,

so that we're not doing lesson 1.2 on page five, no;

іншими словами, ми не повинні були робити саме вправу 1.2 на сторінці 5, ні;

and freedom to control a budget,

а також можливість контролювати бюджет,

to spend money where it matters,

витрачати кошти, коли ми вважатимемо за потрібне,

not how a district or a state says you have to do it.

а не тоді, коли район або держава накаже нам.

We wanted those freedoms.

Ми прагнули до цих свобод.

But now, shifting an entire paradigm,

Та змінити цілу систему не так легко,

it hasn't been an easy journey, nor is it even complete.

цей процес і досі не закінчений.

But we had to do it.

Але ми повинні були це зробити.

Our community deserved a new way of doing things.

Наша громада заслуговувала на новий підхід до справ.

And as the very first pilot middle school

І зі створенням першої пілотної середньої школи

in all of Los Angeles Unified School District,

у цілому об'єднаному шкільному районі Лос-Анджелесу,

you better believe there was some opposition.

повірте, ми отримали достатьню кількість спротиву.

And it was out of fear --

Його причиною був страх --

fear of, well, what if they get it wrong?

страх того, а що, якщо ми помиляємось,

Yeah, what if we get it wrong?

Так, і справді, а що, як ми помиляємося?

But what if we get it right?

А що, як ми не помиляємося?

And we did.

І ми не помилилися.

So even though teachers were against it

І хоча викладачі були проти цього,

because we employ one-year contracts --

ми пропонували однорічні трудові контракти --

you can't teach, or you don't want to teach,

не можеш навчати або не хочеш навчати -

you don't get to be at my school with my kids.

тобі не місце в нашій школі з нашими учнями.

(Applause)

(Оплески)

So in our third year, how did we do it?

Ми працюємо вже третій рік у такому режимі. Як нам це вдалося?

Well, we're making school worth coming to every day.

Отже, ми працюємо щодня над тим, щоб перетворити школу на заклад, у який варто приходити.

We make our kids feel like they matter to us.

Ми намагаємося довести нашим дітям, що вони нам небайдужі.

We make our curriculum rigorous and relevant to them,

Ми розробляємо шкільну програму таким чином, щоб вона була і насиченою, і одночасно корисною для дітей,

and they use all the technology that they're used to.

і вони користуються усіма технологіями, до яких вони звикли.

Laptops, computers, tablets -- you name it, they have it.

Ноутбуки, комп'ютери, планшети -- вони все це мають.

Animation, software, moviemaking software, they have it all.

Анімація, програмне забезпечення, програми для кінематографу - все це в них є.

And because we connect it to what they're doing —

Ми поєднуємо ці технології з навчанням -

For example, they made public service announcements

наприклад, учні готують соціальну рекламу

for the Cancer Society.

для Організації з боротьби з раком.

These were played in the local trolley system.

Вона була розміщена у місцевих тролейбусах.

Teaching elements of persuasion,

Навчальні елементи переконання -

it doesn't get any more real than that.

немає нічого більш справжнього, аніж це.

Our state test scores have gone up

Результати наших учнів з державного тестування підвищились

more than 80 points since we've become our own school.

більше, ніж на 80 балів, відколи ми стали окремою школою.

But it's taken all stakeholders, working together --

Але таким досягненням ми завдячуємо спільній роботі всіх зацікавлених сторін --

teachers and principals on one-year contracts,

вчителів та директорів, які працюють за однорічними контрактами,

working over and above and beyond their contract hours

які працюють понад робочі години, в позаурочний час,

without compensation.

без компенсації.

And it takes a school board member

І так само це заслуга члена шкільної ради,

who is going to lobby for you and say,

який готовий лобіювати твої інтереси та скаже,

"Know, the district is trying to impose this,

"До вашого відома, район намагається нав'язати ось це,

but you have the freedom to do otherwise."

але у вас є свобода зробити інакше".

And it takes an active parent center

І також це заслуга Центру активних батьків,

who is not only there, showing a presence every day,

який існує не лише для того, щоб бути просто присутнім щодня,

but who is part of our governance,

але який є частиною нашого керівництва,

making decisions for their kids, our kids.

що приймає рішення стосовно їхніх дітей, наших дітей.

Because why should our students have to go

Чому наші студенти мають їхати

so far away from where they live?

кудись далеко від місця проживання?

They deserve a quality school in their neighborhood,

Вони заслуговують на якісну школу в своєму районі,

a school that they can be proud to say they attend,

школу, відвідуванням якої вони будуть пишатися,

and a school that the community can be proud of as well,

а також школу, якою буде пишатися і сама громада,

and they need teachers to fight for them every day

і вони потребують вчителів, які будуть боротися за них щодня

and empower them to move beyond their circumstances.

та сприятимуть тому, щоб такі діти рухалися далі, за межі тих обставин, у яких вони знаходяться.

Because it's time that kids like me

Тому що саме зараз час усвідомити, що такі діти, як я,

stop being the exception, and we become the norm.

не є винятком - вони є нормою.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)