Holly Morris: Why stay in Chernobyl? Because it's home.

Перекладач: Oleksandr Vasyliev Утверджено: Khrystyna Romashko

Three years ago, I was standing about a hundred yards

Три роки тому я стояла на відстані близько сотні ярдів

from Chernobyl nuclear reactor number four.

від Чорнобильського реактора №4.

My Geiger counter dosimeter, which measures radiation,

Мій лічильник Гейгера, що вимірює радіацію,

was going berserk,

наче з’їхав з глузду,

and the closer I got, the more frenetic it became,

і чим ближче я підходила, тим більш несамовито

and frantic. My God.

та навіжено він верещав. О Господи.

I was there covering the 25th anniversary

Я приїхала сюди зняти сюжет до 25-ї річниці

of the world's worst nuclear accident,

найбільшої ядерної катастрофи світу.

as you can see by the look on my face,

Як видно з виразу мого обличчя,

reluctantly so, but with good reason,

без великого бажання, але через поважну причину.

because the nuclear fire that burned for 11 days

Ядерне полум’я, що палало протягом 11 днів

back in 1986 released 400 times as much radiation

тоді, у 1986-му, вивільнило радіації у 400 разів більше,

as the bomb dropped on Hiroshima,

аніж бомба, скинута на Хіросіму.

and the sarcophagus, which is the covering

Саркофаг, що накриває

over reactor number four,

реактор №4,

which was hastily built 27 years ago,

наспіх збудований 27 років тому,

now sits cracked and rusted

зараз стоїть у розколинах та іржі,

and leaking radiation.

пропускаючи радіацію.

So I was filming.

Я вела зйомку.

I just wanted to get the job done

Я просто воліла зробити справу

and get out of there fast.

та швидко залишити це місце.

But then, I looked into the distance,

Але тоді я подивилась у далечінь

and I saw some smoke coming from a farmhouse,

і побачила дим, що підіймався з сільської хати.

and I'm thinking, who could be living here?

Я подумала: хто може там жити?

I mean, after all, Chernobyl's soil, water and air,

Себто, після того, що сталося, ґрунт, вода та повітря Чорнобиля —

are among the most highly contaminated on Earth,

одні з найбільш забруднених на Землі,

and the reactor sits at the the center of

реактор знаходиться у центрі

a tightly regulated exclusion zone, or dead zone,

жорстко контрольованої зони відчуження, або мертвої зони,

and it's a nuclear police state, complete with border guards.

подібної до ядерної поліцейської держави, навіть з прикордонниками.

You have to have dosimeter at all times, clicking away,

Ви повинні весь час мати при собі дозиметр, що не змовкає,

you have to have a government minder,

з вами повинен бути державний супроводжувач,

and there's draconian radiation rules

тут діють драконівські правила радіаційної безпеки

and constant contamination monitoring.

та постійно перевіряють на забруднення.

The point being, no human being

Коротше кажучи, жодна людина

should be living anywhere near the dead zone.

не повинна жити аніде поблизу мертвої зони.

But they are.

Проте, живе. І не одна.

It turns out an unlikely community

Важко повірити, але виявляється, що спільнота

of some 200 people are living inside the zone.

десь із 200 людей живе у межах цієї зони.

They're called self-settlers.

Їх називають самопоселенцями.

And almost all of them are women,

І майже всі вони — жінки,

the men having shorter lifespans

бо тривалість життя чоловіків менше,

in part due to overuse of alcohol, cigarettes,

почасти через надмірне вживання алкоголю та тютюну,

if not radiation.

або через радіацію.

Hundreds of thousands of people were evacuated

Сотні тисяч людей були евакуйовані

at the time of the accident,

під час катастрофи,

but not everybody accepted that fate.

проте не всі погодилися з такою долею.

The women in the zone, now in their 70s and 80s,

Ці жінки, віком вже за 70 та 80 років —

are the last survivors of a group who defied authorities

останні, хто вижив із тих, що проігнорували накази уряду

and, it would seem, common sense,

та, здавалося, й здоровий глузд,

and returned to their ancestral homes inside the zone.

і повернулись до своїх родових будинків у межах зони.

They did so illegally.

Вони зробили це усупереч закону.

As one woman put it to a soldier

Та як одна з жінок сказала солдатові,

who was trying to evacuate her for a second time,

що намагався вже вдруге евакуювати її,

"Shoot me and dig the grave.

"Пристрель мене та вирий могилу.

Otherwise, I'm going home."

Інакше я вертаюсь додому."

Now why would they return to such deadly soil?

Але чому вони воліли повернутись на таку мертву землю?

I mean, were they unaware of the risks

Маю на увазі, вони не знали про небезпеку,

or crazy enough to ignore them, or both?

чи були досить схиблені, щоб ігнорувати її, або і те, і інше?

The thing is, they see their lives

Вочевидь, вони сприймають своє життя

and the risks they run decidedly differently.

та оточуючу небезпеку цілком по-іншому.

Now around Chernobyl, there are scattered ghost villages,

Довкола Чорнобиля розкидані примарні селища,

eerily silent, strangely charming, bucolic,

моторошно мовчазні, загадково чарівні, ідилічні,

totally contaminated.

цілковито забруднені.

Many were bulldozed under at the time of the accident,

Багато таких знесли бульдозерами ще під час аварії,

but a few are left like this,

але деякі залишилися отак,

kind of silent vestiges to the tragedy.

як мовчазні залишки трагедії.

Others have a few residents in them,

В інших мешкає кілька людей,

one or two "babushkas," or "babas,"

одна чи дві ”бабушки” чи “баби”,

which are the Russian and Ukrainian words for grandmother.

як їх тут називають.

Another village might have six or seven residents.

Десь може жити шість чи сім мешканців.

So this is the strange demographic of the zone --

Дивна демографія зони:

isolated alone together.

ізольовані поодинці разом.

And when I made my way to that piping chimney

Коли я дісталася до цього димаря,

I'd seen in the distance,

який бачила здалеку,

I saw Hanna Zavorotnya, and I met her.

я побачила Ганну Заворотню та познайомилася з нею.

She's the self-declared mayor of Kapavati village,

Вона — самопроголошена голова селища Купувате

population eight.

з населенням вісім мешканців.

(Laughter)

(Сміх)

And she said to me, when I asked her the obvious,

Коли я спитала в неї про очевидне, вона відповіла:

"Radiation doesn't scare me. Starvation does."

“Радіація мене не лякає. Голод лякає”.

And you have to remember, these women have

Не забувайте, ці жінки пережили

survived the worst atrocities of the 20th century.

найжахливіші звірства 20-го сторіччя.

Stalin's enforced famines of the 1930s, the Holodomor,

Сталінський штучний голод 1930-х, Голодомор,

killed millions of Ukrainians,

вбив мільйони українців.

and they faced the Nazis in the '40s,

Нацисти прийшли сюди в 40-х,

who came through slashing, burning, raping,

плюндруючи, палячи, ґвалтуючи.

and in fact many of these women

Багатьох із цих жінок

were shipped to Germany as forced labor.

відправили до Німеччини на примусові роботи.

So when a couple decades into Soviet rule,

Так що, коли через кілька десятиріч Радянської влади

Chernobyl happened,

стався Чорнобиль,

they were unwilling to flee in the face of an enemy

вони не захотіли втікати від ворога,

that was invisible.

якого не могли бачити.

So they returned to their villages

Тому вони повернулися до своїх селищ.

and are told they're going to get sick and die soon,

Їм кажуть, що вони швидко захворіють та помруть.

but five happy years, their logic goes,

Але вони вважають, що п’ять щасливих років краще,

is better than 10 stuck in a high rise

ніж 10 у багатоповерхівці

on the outskirts of Kiev,

десь у передмісті Києва

separated from the graves of their mothers

далеко від могил їхніх матерів,

and fathers and babies,

батьків, дітей,

the whisper of stork wings on a spring afternoon.

від шелесту лелечих крил весняного ранку.

For them, environmental contamination

Для них забруднення середовища,

may not be the worst sort of devastation.

можливо, не найжахливіший тип спустошення.

It turns out this holds true

Виявляється, так вважають

for other species as well.

і інші істоти.

Wild boar, lynx, moose, they've all returned

Дикі ведмеді, рисі, лосі — усі вони повернулися

to the region in force,

на ці землі у великій кількості.

the very real, very negative effects of radiation

Негативну дію радіації, що справді існує,

being trumped by the upside of a mass exodus

переважив великий виграш від того,

of humans.

що люди масово покинули ці місця.

The dead zone, it turns out, is full of life.

Мертва зона, виявляється, повна життя.

And there is a kind of heroic resilience,

Своєрідна героїчна життєрадісність

a kind of plain-spoken pragmatism to those

та відвертий прагматизм притаманні тим,

who start their day at 5 a.m.

хто починає свій день о п’ятій ранку,

pulling water from a well

витягуючи воду з колодязя,

and end it at midnight

і закінчує опівночі,

poised to beat a bucket with a stick

готуючись стукати кілком по відру,

and scare off wild boar that might mess with their potatoes,

щоб сполохати диких кабанів, які намагаються підрити картоплю.

their only company a bit of homemade moonshine vodka.

І поруч нікого, лише ковток самогону.

And there's a patina of simple defiance among them.

І ще серед них панує настрій спокійного виклику життю.

"They told us our legs would hurt, and they do. So what?"

“Нам казали, що в нас болітимуть ноги. Ну болять. І що?”

I mean, what about their health?

Що з їхнім здоров’ям?

The benefits of hardy, physical living,

Важке життя у фізичній праці має свої переваги,

but an environment made toxic

але навколишнє середовище отруєне

by a complicated, little-understood enemy, radiation.

складним, важким до розуміння ворогом — радіацією.

It's incredibly difficult to parse.

У цьому дуже важко розібратися.

Health studies from the region

Медичні дослідження цих районів

are conflicting and fraught.

суперечливі та ризиковані.

The World Health Organization

За даними Світової організації охорони здоров’я,

puts the number of Chernobyl-related deaths

кількість смертей, пов’язаних з Чорнобилем,

at 4,000, eventually.

близько 4 000.

Greenpeace and other organizations

Грінпіс та інші організації вважають,

put that number in the tens of thousands.

що таких смертей десятки тисяч.

Now everybody agrees that thyroid cancers

Усі згодні, що рівень захворюваності раком щитовидної залози злетів до небес.

are sky high, and that Chernobyl evacuees

Евакуйовані з Чорнобиля страждають

suffer the trauma of relocated peoples everywhere:

від тих самих травм переселенців, що й усюди:

higher levels of anxiety, depression, alcoholism,

високого рівню тривоги, депресії, алкоголізму,

unemployment and, importantly,

безробіття і, що важливо,

disrupted social networks.

зруйнованих соціальних зв’язків.

Now, like many of you,

Як і багато з вас,

I have moved maybe 20, 25 times in my life.

за своє життя я переїжджала 20, а може 25 разів.

Home is a transient concept.

Зараз поняття “дім” тимчасове.

I have a deeper connection to my laptop

У мене спорідненість до мого ноутбуку більша,

than any bit of soil.

ніж до будь-якого шматка землі.

So it's hard for us to understand, but home

Тому нам це важко зрозуміти, але для сільської бабусі

is the entire cosmos of the rural babushka,

її дім — її суцільний всесвіт,

and connection to the land is palpable.

її зв’язок з землею нерозривний.

And perhaps because these Ukrainian women

Можливо через те, що ці українські жінки

were schooled under the Soviets

навчалися у радянській школі

and versed in the Russian poets,

та вчили напам’ять вірші російських поетів,

aphorisms about these ideas

вислови щодо цих ідей

slip from their mouths all the time.

злітають з їхніх губ весь час.

"If you leave, you die."

“Якщо поїдеш, помреш”.

"Those who left are worse off now.

“Тим, хто поїхав, зараз гірше.

They are dying of sadness."

Вони вмирають від журби”.

"Motherland is motherland. I will never leave."

“Батьківщина — це батьківщина. І я ніколи її не покину”.

What sounds like faith, soft faith,

Те, що звучить наче віра, тиха віра,

may actually be fact,

може бути щирою правдою,

because the surprising truth --

бо дивовижна правда --

I mean, there are no studies, but the truth seems to be

досліджень немає, але здається, це правда,

that these women who returned to their homes

що ці жінки, які повернулися до своїх домівок

and have lived on some of the most radioactive land

та прожили в одній з найбільш радіоактивних місцевостей

on Earth for the last 27 years,

на Землі останні 27 років,

have actually outlived their counterparts

пережили своїх однолітків,

who accepted relocation,

які згодилися переїхати,

by some estimates up to 10 years.

за деякими оцінками, майже на 10 років.

How could this be?

Як це може бути?

Here's a theory: Could it be

Ось теорія. Чи можливо,

that those ties to ancestral soil,

що ці зв’язки із землею прадідів,

the soft variables reflected in their aphorisms,

ця м’яка впевненість, що звучить в їхніх висловах,

actually affect longevity?

і справді впливають на довголіття?

The power of motherland

Сила батьківщини,

so fundamental to that part of the world

що так вкорінена в цій частині світу,

seems palliative.

пом’якшує страждання.

Home and community are forces

Дім та спільнота мають таку силу,

that rival even radiation.

що змагаються навіть з радіацією.

Now radiation or not,

Радіація чи ні,

these women are at the end of their lives.

життя цих жінок добігає кінця.

In the next decade, the zone's human residents will be gone,

Років за десять люди, що мешкають в зоні, підуть з життя,

and it will revert to a wild, radioactive place,

і вона перетвориться на здичавілу радіоактивну ділянку,

full only of animals and occasionally

де можна буде зустріти лише тварин

daring, flummoxed scientists.

та інколи ще відважних збентежених вчених.

But the spirit and existence of the babushkas,

Але дух та існування бабусь,

whose numbers have been halved

кількість яких зменшилася вдвічі

in the three years I've known them,

за ті три роки, що я їх знаю,

will leave us with powerful new templates

залишать нам потужні нові теми для роздумів,

to think about and grapple with,

що вимагають осмислення:

about the relative nature of risk,

про відносну природу ризику,

about transformative connections to home,

про вплив зв’язків з домівкою,

and about the magnificent tonic

про величну збуджуючу силу

of personal agency and self-determination.

власних сил та самостійності.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)