Onora O'Neill: What we don't understand about trust

Перекладач: Kateryna Kharchuk Утверджено: Alina Kozoriz

So I'm going to talk about trust,

Отож, мова йтиме про довіру,

and I'm going to start by reminding you

і розпочати я хочу, нагадавши вам

of the standard views that people have about trust.

про стандартні погляди людей на довіру.

I think these are so commonplace,

Мені здається, вони настільки поширені,

they've become clichés of our society.

що стали кліше нашого суспільства.

And I think there are three.

На мою думку, їх є три.

One's a claim: there has been a great decline in trust,

Перший – твердження, що рівень довіри значно знизився,

very widely believed.

що є дуже поширеним.

The second is an aim: we should have more trust.

Другий – мета: рівень довіри потрібно підвищити.

And the third is a task: we should rebuild trust.

І третій – завдання повернути довіру.

I think that the claim, the aim and the task

На мою думку, ці твердження, мета і завдання

are all misconceived.

сприймаються неправильно.

So what I'm going to try to tell you today

Тож сьогодні я говоритиму

is a different story about a claim, an aim and a task

про інший погляд на твердження, мету й завдання,

which I think give one quite a lot better purchase on the matter.

яке, гадаю, краще розкриє суть питання.

First the claim: Why do people think trust has declined?

Почнімо з твердження: чому люди думають, що рівень довіри знизився?

And if I really think about it on the basis of my own evidence,

Коли я думаю про це з точки зору свого власного досвіду,

I don't know the answer.

то не маю відповіді на це питання.

I'm inclined to think it may have declined

Я схильна думати, що рівень довіри міг знизитись

in some activities or some institutions

у певних видах діяльності або деяких установах,

and it might have grown in others.

а зрости в інших.

I don't have an overview.

Я не маю загальної оцінки.

But, of course, I can look at the opinion polls,

Але я, звичайно, можу звернутись до результатів опитувань,

and the opinion polls are supposedly

які, ймовірно, є

the source of a belief that trust has declined.

джерелом віри в те, що довіра знизилася.

When you actually look at opinion polls across time,

Насправді ж, якщо переглянути результати опитувань за різні роки,

there's not much evidence for that.

то не знайдемо достатньо доказів цьому.

That's to say, the people who were mistrusted

Тобто, людям, котрим не довіряли,

20 years ago,

20 років тому,

principally journalists and politicians, are still mistrusted.

переважно журналістам і політикам, не довіряють і досі.

And the people who were highly trusted 20 years ago

А людям, котрим дуже довіряли 20 років тому,

are still rather highly trusted: judges, nurses.

продовжують так само довіряти: наприклад, суддям, медсестрам.

The rest of us are in between,

Решта людей знаходиться посередині

and by the way, the average person in the street

і, до речі, пересічна людина з вулиці

is almost exactly midway.

знаходиться майже якраз посередині рівня довіри.

But is that good evidence?

Але чи є це хорошим підтвердженням?

What opinion polls record is, of course, opinions.

Опитування враховують, звісно ж, особисту думку.

What else can they record?

Що ще вони можуть враховувати?

So they're looking at the generic attitudes

В опитуваннях звертається увага на причини ставлення,

that people report when you ask them certain questions.

яке люди зазначають при відповіді на певні питання.

Do you trust politicians? Do you trust teachers?

Чи довіряєте ви політикам? Вчителям?

Now if somebody said to you, "Do you trust greengrocers?

Коли ж у вас запитати: "Чи довіряєте ви продавцю овочів?

Do you trust fishmongers?

Або торговцю рибою?

Do you trust elementary school teachers?"

Чи довіряєте ви вчителю молодших класів?"

you would probably begin by saying, "To do what?"

то ви, певне, спочатку запитаєте: "Довіряю кому?"

And that would be a perfectly sensible response.

І це буде дуже правильна реакція.

And you might say, when you understood the answer to that,

І, почувши відповідь, ви скажете:

"Well, I trust some of them, but not others."

"Деяким довіряю, іншим ні".

That's a perfectly rational thing.

Це цілком зрозуміло.

In short, in our real lives,

Тобто, в реальному житті

we seek to place trust in a differentiated way.

ми намагаємось розмежовувати довіру.

We don't make an assumption that the level of trust

Ми не робимо припущень, що рівень довіри,

that we will have in every instance of a certain type

який ми будемо мати у кожному випадку

of official or office-holder or type of person

до тієї чи іншої посадової особи,

is going to be uniform.

буде однаковим.

I might, for example, say that I certainly trust

Я, наприклад, можу сказати, що цілком довіряю

a certain elementary school teacher I know

конкретному вчителю молодшої школи, якого я знаю,

to teach the reception class to read,

вчити першокласників читати,

but in no way to drive the school minibus.

але аж ніяк не водити шкільний автобус.

I might, after all, know that she wasn't a good driver.

Я можу врешті-решт знати, що вона поганий водій.

I might trust my most loquacious friend

Я можу довіряти своєму найбалакучішому другу

to keep a conversation going

у тому, що він завжди підтримає розмову,

but not -- but perhaps not to keep a secret.

але навряд чи збереже таємницю.

Simple.

Все просто.

So if we've got those evidence in our ordinary lives

Тож якщо ми маємо ці докази у повсякденному житті,

of the way that trust is differentiated,

про те, як довіра розмежовується,

why do we sort of drop all that intelligence

чому ми забуваємо ці знання,

when we think about trust more abstractly?

коли думаємо про довіру більш абстрактно?

I think the polls are very bad guides

Я вважаю, що опитування – погані вказівники

to the level of trust that actually exists,

щодо існуючого рівня довіри,

because they try to obliterate the good judgment

бо вони намагаються відкинути тверезе мислення,

that goes into placing trust.

що вкладається в суть довіри.

Secondly, what about the aim?

По-друге – що стосується мети?

The aim is to have more trust.

Мета – мати більше довіри.

Well frankly, I think that's a stupid aim.

Чесно кажучи, ця мета безглузда.

It's not what I would aim at.

Це не те, чого прагнула б я.

I would aim to have more trust in the trustworthy

Я б хотіла мати більше довіри до того, хто її заслуговує,

but not in the untrustworthy.

але не того, кому довіряти не можна.

In fact, I aim positively to try not to trust the untrustworthy.

Фактично, я прагну намагатись не довіряти ненадійним людям.

And I think, of those people who, for example,

І я думаю про людей, які, наприклад,

placed their savings with the very aptly named Mr. Madoff,

перевели свої збереження на рахунок містера Шахрая,

who then made off with them,

який згодом їх ошукав,

and I think of them, and I think, well, yes,

думаю про них, і думаю, ну що ж,

too much trust.

забагато довіри.

More trust is not an intelligent aim in this life.

Більше довіри не є розумною метою в цьому житті.

Intelligently placed and intelligently refused trust

Розумно встановлена і розумно відкинута довіра

is the proper aim.

є правильною метою.

Well once one says that, one says, yeah, okay,

Тож можна сказати,

that means that what matters in the first place

це означає, що важливим є

is not trust but trustworthiness.

не довіра, а надійність.

It's judging how trustworthy people are

Оцінювання того, наскільки надійними є люди

in particular respects.

у певних відношеннях.

And I think that judgment requires us to look at three things.

І я думаю, таке оцінювання потребує, щоб ми брали до уваги три речі.

Are they competent? Are they honest? Are they reliable?

Чи компетентні ці люди? Чи вони чесні? Чи можна на них покластися?

And if we find that a person is competent

Якщо людина компетентна

in the relevant matters,

у відповідних питаннях,

and reliable and honest,

надійна і чесна,

we'll have a pretty good reason to trust them,

у нас будуть всі підстави довіряти їй,

because they'll be trustworthy.

тому що вона буде гідна довіри.

But if, on the other hand, they're unreliable, we might not.

А з іншого боку, якщо вони ненадійні, ми можемо не довіряти їм.

I have friends who are competent and honest,

У мене є компетентні, чесні друзі,

but I would not trust them to post a letter,

але я б не довірила їм відправити лист,

because they're forgetful.

бо вони забудькуваті.

I have friends who are very confident

У мене є друзі, які впевнені в тому,

they can do certain things,

що можуть зробити певні речі,

but I realize that they overestimate their own competence.

але я розумію, що вони переоцінюють власні сили.

And I'm very glad to say, I don't think I have many friends

І я дуже рада, що, гадаю, не маю багато друзів,

who are competent and reliable but extremely dishonest.

які є компетентними і надійними, проте дуже нечесними.

(Laughter)

(Сміх)

If so, I haven't yet spotted it.

Або ж я цього поки не помітила.

But that's what we're looking for:

Але це те, що ми шукаємо:

trustworthiness before trust.

надійність стоїть вище за довіру.

Trust is the response.

Довіра є відповіддю.

Trustworthiness is what we have to judge.

Оцінювати ми повинні надійність.

And, of course, it's difficult.

Звичайно, це важко.

Across the last few decades, we've tried to construct

Протягом останніх десятиліть ми намагались побудувати

systems of accountability for all sorts of institutions

системи звітності для усіх видів установ,

and professionals and officials and so on

професіоналів, чиновників і так далі,

that will make it easier for us to judge their trustworthiness.

щоб зробити оцінювання їхньої надійності легшим.

A lot of these systems have the converse effect.

Багато з цих систем мають зворотний ефект.

They don't work as they're supposed to.

Не працюють так, як мали б.

I remember I was talking with a midwife who said,

Я пам'ятаю, як розмовляла з акушеркою, яка сказала:

"Well, you see, the problem is it takes longer

"Проблема в тому, що більше часу йде

to do the paperwork than to deliver the baby."

на паперову роботу, ніж на народження дитини".

And all over our public life, our institutional life,

Всюди в нашому суспільному, інституційному житті

we find that problem,

ми стикаємося з тією проблемою,

that the system of accountability

що система звітності,

that is meant to secure trustworthiness

яка має на меті забезпечення надійності

and evidence of trustworthiness

та доказів надійності

is actually doing the opposite.

насправді робить протилежне.

It is distracting people who have to do difficult tasks,

Вона відволікає людей, які повинні виконувати складні завдання,

like midwives, from doing them

як, наприклад, акушерки, від їх виконання,

by requiring them to tick the boxes, as we say.

вимагаючи від них, як то кажуть, "зробити щось для галочки".

You can all give your own examples there.

Тут ви можете навести і безліч власних прикладів.

So so much for the aim.

Це все стосується мети.

The aim, I think, is more trustworthiness,

Метою, на мою думку, є досягнення більшої надійності,

and that is going to be different

і це буде інша справа,

if we are trying to be trustworthy

коли ми намагатимемось бути надійними

and communicate our trustworthiness to other people,

і переконувати в нашій надійності інших людей,

and if we are trying to judge whether other people

і коли ми будемо намагатися оцінювати, чи інші люди,

or office-holders or politicians are trustworthy.

чиновники, політики є надійними.

It's not easy. It is judgment, and simple reaction,

Це не легко. Це оцінювання; і проста реакція,

attitudes, don't do adequately here.

ставлення, тут не підходить.

Now thirdly, the task.

І, по-третє, – завдання.

Calling the task rebuilding trust, I think,

Завдання відновити довіру, на мою думку,

also gets things backwards.

також має зворотний ефект.

It suggests that you and I should rebuild trust.

Воно пропонує нам з вами відновити довіру.

Well, we can do that for ourselves.

Ми можемо зробити це для себе.

We can rebuild a bit of trustworthiness.

Ми частково можемо відновити надійність.

We can do it two people together trying to improve trust.

Ми можемо зробити це на рівні двох людей, які хочуть укріпити довіру.

But trust, in the end, is distinctive

Але довіра, зрештою, є дещо іншим,

because it's given by other people.

оскільки її отримують від інших людей.

You can't rebuild what other people give you.

Не можна відновити того, що дають вам інші.

You have to give them the basis

Необхідно дати їм підстави

for giving you their trust.

вам довіряти.

So you have to, I think, be trustworthy.

Тому ви, на мою думку, маєте бути надійними.

And that, of course, is because you can't fool

І це, звісно, тому, що ви не можете

all of the people all of the time, usually.

завжди і всюди обманювати інших.

But you also have to provide usable evidence

Але ви мусите надати очевидні докази

that you are trustworthy.

своєї надійності.

How to do it?

Як це зробити?

Well every day, all over the place, it's being done

Кожен день, повсюди, це роблять

by ordinary people, by officials, by institutions,

звичайні люди, чиновники, установи,

quite effectively.

досить ефективно.

Let me give you a simple commercial example.

Наведу вам простий комерційний приклад.

The shop where I buy my socks says I may take them back,

Магазин, в якому я купую шкарпетки, каже, що я можу їх повернути,

and they don't ask any questions.

нічого не питаючи.

They take them back and give me the money

Беруть шкарпетки, повертають гроші,

or give me the pair of socks of the color I wanted.

або ж дають шкарпетки кольору, який я хотіла.

That's super. I trust them

Супер. Я довіряю їм,

because they have made themselves vulnerable to me.

бо вони проявили до мене розуміння.

I think there's a big lesson in that.

Думаю, що в цьому полягає урок.

If you make yourself vulnerable to the other party,

Якщо ви проявляєте розуміння до інших,

then that is very good evidence that you are trustworthy

це дає хороші підстави вам довіряти,

and you have confidence in what you are saying.

і ви впевнені в тому, що говорите.

So in the end, I think what we are aiming for

Наостанок, думаю, те, чого ми прагнемо,

is not very difficult to discern.

не так вже і важко розпізнати.

It is relationships in which people are trustworthy

Це стосунки, в яких люди є надійними

and can judge when and how the other person

і можуть оцінити, коли і за яких обставин інша людина

is trustworthy.

є надійною.

So the moral of all this is,

Мораль полягає в тому, що

we need to think much less about trust,

нам потрібно менше думати про довіру,

let alone about attitudes of trust

і тим більше ставлення до довіри,

detected or mis-detected by opinion polls,

визначене чи неправильно визначене опитуваннями,

much more about being trustworthy,

а більше думати про надійність,

and how you give people adequate, useful

і те, як надати іншим належні, корисні

and simple evidence that you're trustworthy.

та прості підстави вважати вас надійним.

Thanks.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)