Rufus Griscom and Alisa Volkman: It's time to explode 4 taboos of parenting

Перекладач: Andriy Prischenko Утверджено: Kato Despati

Alisa Volkman: So this is where our story begins --

Аліса Волкман: ​​Отже, наша історія починається

the dramatic moments of the birth

з хвилюючих моментів народження

of our first son, Declan.

нашого первістка, Деклана.

Obviously a really profound moment,

Очевидно, це по-справжньому проникливий момент,

and it changed our lives in many ways.

що багато в чому змінив наші життя.

It also changed our lives in many unexpected ways,

Змінив наші життя, зокрема - в багато неочікуваних способів,

and those unexpected ways we later reflected on,

і ці неочікувані зміни, про які ми потім розмірковували,

that eventually spawned a business idea between the two of us,

що зрештою спричинили виникнення в нас двох бізнес-ідеї,

and a year later, we launched Babble,

і рік по тому ми запустили Babble,

a website for parents.

інтернет-сайт для батьків.

Rufus Griscom: Now I think of our story

Руфус Гріском: Зараз я думаю, що наша історія

as starting a few years earlier. AV: That's true.

почалася кількома роками раніше (А.В.: Це правда.)

RG: You may remember, we fell head over heels in love.

Р.Г. Можливо, ти пам'ятаєш, ми по вуха закохалися один в одного.

AV: We did.

А.В.: Авжеж.

RG: We were at the time running a very different kind of website.

Р.Г.: В той час ми працювали над сайтом зовсім іншого типу,

It was a website called Nerve.com,

який називався Nerve.com,

the tagline of which was "literate smut."

девіз якого був "непристойне чтиво для освічених".

It was in theory, and hopefully in practice,

Теоретично, і, сподіваюся, практично

a smart online magazine

це був просунутий онлайн-журнал

about sex and culture.

про секс і культуру.

AV: That spawned a dating site.

А.В.: Який поклав початок сайту знайомств.

But you can understand the jokes that we get. Sex begets babies.

Уявляєте, які жарти ми вислуховували? Секс спричиняє діток.

You follow instructions on Nerve and you should end up on Babble,

Дотримуйтесь інструкцій Nerve, і ви закінчите на Babble,

which we did.

що з нами і сталося.

And we might launch a geriatric site as our third. We'll see.

Можливо, сайт про старіння буде третім. Побачимо.

RG: But for us, the continuity between Nerve and Babble

Р.Г.: Однак для нас тривалість між Nerve і Babble

was not just the life stage thing,

була не просто життєвим етапом,

which is, of course, relevant,

що, звичайно ж, теж важливо,

but it was really more about

але радше це було

our desire to speak very honestly

наше бажання дуже відверто обговорювати

about subjects that people have difficulty speaking honestly about.

речі, про які зазвичай людям важко говорити чесно.

It seems to us that

Нам здається, що

when people start dissembling, people start lying about things,

коли люди починають прикидатися, брехати про різні речі,

that's when it gets really interesting.

у цей момент починається найцікавіше,

That's a subject that we want to dive into.

саме в цю тему нам хотілося-б зануритись.

And we've been surprised to find, as young parents,

І ми були здивовані дізнатись, як молоді батьки,

that there are almost more taboos around parenting

що з батьківством пов'язано навіть більше табу,

than there are around sex.

ніж із сексом.

AV: It's true. So like we said,

А.В.: Це правда. Отже, як ми казали,

the early years were really wonderful,

ранні роки були справді чудовими,

but they were also really difficult.

але вони були також і непростими.

And we feel like some of that difficulty

І ми вважаємо, що частково ці труднощі

was because of this false advertisement around parenting.

виникли через брехлива реклама про батьківство.

(Laughter)

(Сміх)

We subscribed to a lot of magazines, did our homework,

Ми виписали купу журналів, старанно "робили домашнє завдання",

but really everywhere you look around, we were surrounded by images like this.

проте нас скрізь оточували зображення, подібні до цього.

And we went into parenting

І ми стали на свій батьківський шлях,

expecting our lives to look like this.

очікуючи, що наше життя виглядатиме ось так.

The sun was always streaming in, and our children would never be crying.

Що сонечко завжди сяятиме, наші дітки ніколи не плакатимуть.

I would always be perfectly coiffed and well rested,

Що я завджи буду досконало зачесаною і добре відпочилою,

and in fact, it was not like that at all.

А насправді все виявилося зовсім інакше.

RG: When we lowered the glossy parenting magazine

Р.Г.: Коли ми відкладали наш глянцевий батьківський журнал,

that we were looking at, with these beautiful images,

що ми роздивлялися, з тими красивими малюнками,

and looked at the scene in our actual living room,

і дивилися на картину нашої дійсної вітальні,

it looked a little bit more like this.

вона виглядала трохи більш схоже на це.

These are our three sons.

Троє наших синів.

And of course, they're not always crying and screaming,

Звичайно, вони не постійно ридають і волають.

but with three boys, there's a decent probability

Однак з трьома хлопчаками, є порядна ймовірність

that at least one of them will not be comporting himself

що, принаймні, один з них не буде поводитись

exactly as he should.

саме так, як він мав би.

AV: Yes, you can see where the disconnect was happening for us.

А.В.: Так, ви самі можете бачити, чому ми відчували дисонанс.

We really felt like what we went in expecting

Ми відчували, що наші очікування

had nothing to do with what we were actually experiencing,

не мають нічого спільного з нашим реальним досвідом.

and so we decided we really wanted to give it to parents straight.

Отже, ми вирішили, що хочемо розповісти батькам все, як є.

We really wanted to let them understand

Ми дійсно хочемо дати їм зрозуміти

what the realities of parenting were in an honest way.

якими є реалії батьківства і материнства насправді.

RG: So today, what we would love to do

Р.Г.: І ось, сьогодні ми б хотіли

is share with you four parenting taboos.

поділитись з вами чотирма батьківськими табу.

And of course, there are many more than four things

Та звісно, є набагато більше за ці чотири речі,

you can't say about parenting,

які ви не можете говорити про батьківство.

but we would like to share with you today

Проте сьогодні ми хочемо поділитися з вами

four that are particularly relevant for us personally.

чотирма, які мають особливе значення для нас особисто.

So the first, taboo number one:

Отже, для початку, табу номер один:

you can't say you didn't fall in love with your baby

не можна говорити, що ви не закохалися у свою дитину

in the very first minute.

з найпершої хвилини.

I remember vividly, sitting there in the hospital.

Я чітко пам'ятаю, як сидів у пологовому будинку.

We were in the process of giving birth to our first child.

Ми були в процесі народження нашого первістка.

AV: We, or I?

А.В.: Ми чи я?

RG: I'm sorry.

Р.Г.: Вибач.

Misuse of the pronoun.

Помилився займенником.

Alisa was very generously in the process

Аліса великодушно перебувала

of giving birth to our first child -- (AV: Thank you.)

в процесі народження нашого первістка – (А.В.: Дякую.) –

-- and I was there with a catcher's mitt.

а я просто стояв напоготові і ловив його.

And I was there with my arms open.

Я чекав на нього з розпростертими обіймами.

The nurse was coming at me

Медсестра виникла переді мною

with this beautiful, beautiful child,

з цією прекрасною, чудовою дитиною.

and I remember, as she was approaching me,

І я пам'ятаю, коли вона наближалася до мене,

the voices of friends saying,

в моїх вухах звучали голоси моїх друзів:

"The moment they put the baby in your hands,

"Коли тобі дадуть дитину на руки,

you will feel a sense of love that will come over you

ти відчуєш, як відчуття любові охопить тебе,

that is [on] an order of magnitude more powerful

величніше і потужніше,

than anything you've ever experienced in your entire life."

за будь-що інше, що ти колись переживав у цілому твоєму житті".

So I was bracing myself for the moment.

Отже, я з завмиранням серця чекав цього моменту,

The baby was coming,

Дитина була на підході,

and I was ready for this Mack truck of love

і я був готовий, що такий собі КАМАЗ любові

to just knock me off my feet.

звалить мене з ніг.

And instead, when the baby was placed in my hands,

Та натомість, коли мені на руки поклали дитину,

it was an extraordinary moment.

це був надзвичайний момент.

This picture is from literally a few seconds after

Цю світлину зроблено буквально за пару секунд після того,

the baby was placed in my hands and I brought him over.

як мені дали дитину на руки, і я підніс її до матері.

And you can see, our eyes were glistening.

Як ви бачите, наші очі блищали від щастя.

I was overwhelmed with love and affection for my wife,

Мене переповнювало почуття любові і ніжності до моєї дружини,

with deep, deep gratitude

а також найглибшої вдячності

that we had what appeared to be a healthy child.

за здорову з вигляду дитину.

And it was also, of course, surreal.

І це все, також, звісно здавалося нереальним.

I mean, I had to check the tags and make sure.

Тобто я перевірив бирку на ніжці, щоб переконатися,

I was incredulous, "Are you sure this is our child?"

Я не міг повірити: "Ти впевнена, що це наша дитина?"

And this was all quite remarkable.

Все це було досить вражаючим.

But what I felt towards the child at that moment was deep affection,

Те, що я відчував тоді до дитини, можна назвати глибокою прихильністю,

but nothing like what I feel for him now, five years later.

але й близько не те, що я відчуваю до нього зараз, 5 років потому.

And so we've done something here

І ось, ми тут зробили дещо

that is heretical.

абсолютно єретичне:

We have charted

ми представили нашу любов до дитини

our love for our child over time.

і її зміни в часі у вигляді графіка.

(Laughter)

(Сміх)

This, as you know, is an act of heresy.

Це, як ви розумієте, повна єресь.

You're not allowed to chart love.

Не можна будувати графік кохання.

The reason you're not allowed to chart love

Причина цього полягає в тому,

is because we think of love as a binary thing.

що суспільство розглядає любов як чорно-білу річ,

You're either in love, or you're not in love.

тобто ви можете бути або закохані, або ні.

You love, or you don't love.

Ви або любите, або ні.

And I think the reality is that love is a process,

Та я думаю реальність така, що любов – це процес.

and I think the problem with thinking of love

І я думаю, що проблема такого

as something that's binary

"двійкового" погляду на любов

is that it causes us

саме в тому, що це змушує нас

to be unduly concerned

надмірно турбуватися про те,

that love is fraudulent, or inadequate, or what have you.

що любов підробна, неповноцінна, чи що там у вас.

And I think I'm speaking obviously here to the father's experience.

Я вважаю, що говорю зараз, очевидно, з досвіду батька.

But I think a lot of men do go through this sense

Але, думаю, чимало чоловіків проходять крізь це відчуття,

in the early months, maybe their first year,

в перші місяці, може - перший рік,

that their emotional response is inadequate in some fashion.

що їх емоційна реакція, в якомусь сенсі, неадекватна.

AV: Well, I'm glad Rufus is bringing this up,

А.В.: Я рада, що Руфус торкнувся цієї теми,

because you can notice where he dips in the first years

тому що, як ви помітили, у нього був провал у перші роки,

where I think I was doing most of the work.

коли, гадаю, більшість роботи була на мені.

But we like to joke,

Але ми любимо жартувати,

in the first few months of all of our children's lives,

що в перші місяці життя всіх наших дітей

this is Uncle Rufus.

він для них – дядько Руфус.

(Laughter)

(Сміх)

RG: I'm a very affectionate uncle, very affectionate uncle.

Р.Г.: Я дуже лагідний дядько, дуже лагідний дядько.

AV: Yes, and I often joke with Rufus when he comes home

А.В.: Так, і я часто жартую з Руфусом, коли він приходить додому,

that I'm not sure he would actually be able to find our child in a line-up

що не певна, чи він зможе вирізнити свого сина в шерензі

amongst other babies.

інших дітей.

So I actually threw a pop quiz here onto Rufus.

Отже, я взяла й справді приготувала Руфусу такий тест.

RG: Uh oh.

Р.Г.: Ой...

AV: I don't want to embarrass him too much. But I am going to give him three seconds.

А.В.: Я не хочу надто соборими його. Але я дам йому три секунди...

RG: That is not fair. This is a trick question. He's not up there, is he?

Р.Г.: Це не чесно. Це питання з підначкою. Його там немає, чи не так?

AV: Our eight-week-old son is somewhere in here,

А.В.: Наш двомісячний син десь там.

and I want to see if Rufus can actually quickly identify him.

І я хочу подивитися, чи зможе Руфус швидко ідентифікувати його.

RG: The far left. AV: No!

Р.Г.: Крайній ліворуч (А.В.: Ні!)

(Laughter)

(Сміх)

RG: Cruel.

Р.Г.: Це жорстоко.

AV: Nothing more to be said.

А.В.: Більше говорити ні про що.

(Laughter)

(Сміх)

I'll move on to taboo number two.

Переходжу до табу номер два.

You can't talk about how lonely having a baby can be.

Не можна говорити про те, як самотньо можна почуватися, народивши дитину.

I enjoyed being pregnant. I loved it.

Я отримувала задоволення від своєї вагітності, я обожнювала цей час.

I felt incredibly connected to the community around me.

Я відчувала неймовірний зв'язок з оточуючими.

I felt like everyone was participating in my pregnancy, all around me,

Здавалося, всі навколо з такою участю ставилися до мого положення,

tracking it down till the actual due-date.

вираховуючи дні до можливої ​​дати пологів.

I felt like I was a vessel of the future of humanity.

Я відчувала себе такою собі "кораблем майбутнього" людства.

That continued into the the hospital. It was really exhilarating.

Це тривало і в пологовому будинку; дійсно п`янко.

I was shower with gifts and flowers and visitors.

Я купалася в подарунках, квітах і відвідувчах.

It was a really wonderful experience,

Це був дійсно чудовий досвід.

but when I got home,

Однак, повернувшись додому,

I suddenly felt very disconnected

я раптово відчула себе дуже відірваною,

and suddenly shut in and shut out,

замкненою і відгородженою від усього світу.

and I was really surprised by those feelings.

І я була справді вражена тими відчуттями.

I did expect it to be difficult,

Я очікувала, що буде нелегко,

have sleepless nights, constant feedings,

що будуть безсонні ночі, постійні годування,

but I did not expect the feelings

проте я не очікувала такого почуття

of isolation and loneliness that I experienced,

ізоляції та самотності, що я пережила.

and I was really surprised that no one had talked to me,

І я була дійсно здивована, що ніхто не розповів мені

that I was going to be feeling this way.

про те, що я буду таке відчувати.

And I called my sister

Я зателефонувала сестрі,

whom I'm very close to -- and had three children --

з якою ми дуже близькі (і в якої троє дітей)

and I asked her, "Why didn't you tell me

і запитала її: "Чому ти не сказала мені,

I was going to be feeling this way,

що я буду себе так почувати,

that I was going to have these -- feeling incredibly isolated?"

що я буду відчувати це – таку неймовірну самотність?"

And she said -- I'll never forget --

І вона відповіла мені – я цього ніколи не забуду –

"It's just not something you want to say to a mother

"Просто це не те, що хочеться сказати молодій матусі,

that's having a baby for the first time."

що очікує первістка".

RG: And of course, we think

Р.Г.: А ми, звичайно, вважаємо,

it's precisely what you really should be saying

що саме про це й треба говорити

to mothers who have kids for the first time.

жінкам, що готуються вперше стати матір'ю.

And that this, of course, one of the themes for us

І звичайно, це одна з тих тем,

is that we think

які, ми вважаємо,

that candor and brutal honesty

вимагають жорстокої відвертості

is critical to us collectively

для всіх нас,

being great parents.

щоб бути прекрасними батьками.

And it's hard not to think

І також важко не думати,

that part of what leads to this sense of isolation

що частково причиною цього почуття ізольованості

is our modern world.

є наш сучасний світ.

So Alisa's experience is not isolated.

Отже, Аліса не самотня у своїх почуттях.

So your 58 percent of mothers surveyed

58% опитаних матерів зізналися,

report feelings of loneliness.

що відчували самотність.

Of those, 67 percent are most lonely

З них 67% почуваються найбільш самотньо,

when their kids are zero to five -- probably really zero to two.

маючи дітей у віці від 0 до 5 років – або навіть від 0 до 2.

In the process of preparing this,

У процесі підготовки до цього виступу

we looked at how some other cultures around the world

ми поцікавилися, як люди різних культур по всьому світу

deal with this period of time,

переживають цей період життя,

because here in the Western world,

оскільки в західному світі

less than 50 percent of us live near our family members,

менше 50% з нас живуть поруч з нашими родичами,

which I think is part of why this is such a tough period.

що, я вважаю, є однією того, чому це такий тяжкий період.

So to take one example among many:

Отже, візьмемо один з багатьох прикладів.

in Southern India

У Південній Індії

there's a practice known as jholabhari,

існує звичай, знаний як джголабгарі,

in which the pregnant woman, when she's seven or eight months pregnant,

полягає в тому, що жінка на 7-му чи 8-му місяці вагітності

moves in with her mother

переїжджає до своєї матері

and goes through a series of rituals and ceremonies,

і проходить ряд ритуалів і церемоній,

give birth and returns home to her nuclear family

народжує дитину і повертається додому в свою сім'ю

several months after the child is born.

через кілька місяців після народження дитини.

And this is one of many ways

І це всього лише один з багатьох способів,

that we think other cultures offset this kind of lonely period.

якими народи інших культур компенсують цей період самотності.

AV: So taboo number three:

А.В.: Отже, табу номер три:

you can't talk about your miscarriage -- but today I'll talk about mine.

не можна говорити про викидні – але сьогодні я розповім вам про свій.

So after we had Declan,

Отже, після народження Деклана

we kind of recalibrated our expectations.

ми немов би переглянули свої очікування.

We thought we actually could go through this again

І подумали, що ми, направду, могли б пережити це ще раз,

and thought we knew what we would be up against.

ми думали, що тепер знаємо, з чим нам доведеться зіткнутися.

And we were grateful that I was able to get pregnant,

І ми були дуже вдячні за те, що я здатна завагітніти,

and I soon learned that we were having a boy,

і незабаром ми дізналися, що очікуємо хлопчика.

and then when I was five months,

А потім, коли я була на п'ятому місяці,

we learned that we had lost our child.

ми дізналися, що втратили нашу дитину.

This is actually the last little image we have of him.

Це його остання маленька світлина.

And it was obviously a very difficult time --

І очевидно, це був дуже важкий час,

really painful.

справді болісний.

As I was working through that mourning process,

Проходячи через цей скорботний період,

I was amazed that I didn't want to see anybody.

я з подивом виявила, що не хочу нікого бачити.

I really wanted to crawl into a hole,

Я просто хотіла забратися в нору.

and I didn't really know how I was going

І я насправді не уявляла, як я зможу

to work my way back into my surrounding community.

повернутися в моє звичне оточення.

And I realize, I think, the way I was feeling that way,

Я розумію зараз, що мої тодішні почуття

is on a really deep gut level,

мали дуже глибоке коріння.

I was feeling a lot of shame

Мені було страшенно соромно,

and embarrassed, frankly,

чесно кажучи - ніяково,

that, in some respects, I had failed

бо, в якомусь сенсі, я не впоралася

at delivering what I'm genetically engineered to do.

із завданням, для якого я генетично спроектована.

And of course, it made me question,

І звичайно, це постало питанням,

if I wasn't able to have another child,

якщо я не зможу мати іншої дитини,

what would that mean for my marriage,

що це буде означати для мого шлюбу

and just me as a woman.

і просто для мене як жінки.

So it was a very difficult time.

Отже, це був дуже важкий час.

As I started working through it more,

І я почала працювати над цим,

I started climbing out of that hole and talking with other people.

я почала виходити з тієї нори і спілкуватися з іншими людьми,

I was really amazed

я була справді вражена

by all the stories that started flooding in.

усіма тими історіями, що почали мене затоплювати.

People I interacted with daily,

Люди, з якими я щодня спілкувалася,

worked with, was friends with,

разом працювала, дружила,

family members that I had known a long time,

родичі, яких я знала дуже давно,

had never shared with me their own stories.

ніколи не розповідали мені своїх власних історій.

And I just remember feeling all these stories came out of the woodwork,

Я пам'ятаю, як почувалася, коли всі ці історії видобули з шаф.

and I felt like I happened upon

Я ніби випадково натрапила

this secret society of women that I now was a part of,

на таємне товариство жінок, частиною якого тепер стала сама,

which was reassuring and also really concerning.

що заспокоювало, але й справді стурбовувало.

And I think,

Я вважаю, що

miscarriage is an invisible loss.

викидень – це невидима втрата.

There's not really a lot of community support around it.

І зазвичай немає особливої суспільної підтримки в цьому.

There's really no ceremony,

Немає особливої ​​церемонії,

rituals, or rites.

ритуалів або відправ.

And I think, with a death, you have a funeral, you celebrate the life,

Але я думаю - стосовно смерті - маємо похорон, святкуємо життя,

and there's a lot of community support,

і громада дуже підтримує вас.

and it's something women don't have with miscarriage.

І саме цього позбавлені жінки, що пережили викидень.

RG: Which is too bad because, of course,

Р.Г.: І дуже дарма, оскільки, звичайно

it's a very common and very traumatic experience.

це досить поширений і дуже травмуючий досвід.

Fifteen to 20 percent of all pregnancies result in miscarriage,

від 15 до 20% всіх вагітностей закінчуються викиднями.

and I find this astounding.

І я вважаю це вражаючим.

In a survey, 74 percent of women said

За даними дослідження, 74% жінок сказали,

that miscarriage, they felt, was partly their fault, which is awful.

що відчувають свою часткову провину у викидні, і це жахливо.

And astoundingly, 22 percent

Ще більше вражає, що 22% зізналися,

said they would hide a miscarriage from their spouse.

що приховали б факт викидня від чоловіка.

So taboo number four:

Отже, табу номер чотири:

you can't say that your average happiness

не можна говорити, що ваш "середній рівень щастя"

has declined since having a child.

з моменту появи дитини знизився.

The party line is that every single aspect of my life

"Партійна лінія" полягає в тому, що кожен аспект мого життя

has just gotten dramatically better

просто радикально поліпшився

ever since I participated

відколи я взяв участь

in the miracle that is childbirth and family.

в диві народження та сім`ї.

I'll never forget, I remember vividly to this day,

Я ніколи не забуду, я й досі ясно пам'ятаю,

our first son, Declan, was nine months old,

- нашому первістку Деклану було 9 місяців,

and I was sitting there on the couch,

і я сидів там у кріслі

and I was reading Daniel Gilbert's wonderful book, "Stumbling on Happiness."

і читав чудову книгу Деніела Ґілберта "Перечіпляючись через щастя".

And I got about two-thirds of the way through,

Я вже прочитав приблизно дві третини книги,

and there was a chart on the right-hand side --

і там з правого боку був такий графік –

on the right-hand page --

на сторінці праворуч –

that we've labeled here

назву якого ми перефразували як

"The Most Terrifying Chart Imaginable

"Найжахливіший графік для батьків-новачків,

for a New Parent."

який тільки можна уявити".

This chart is comprised of four completely independent studies.

Цей графік скдалено з чотирьох абсолютно незалежних досліджень.

Basically, there's this precipitous drop

Загалом мова йде про різке падіння

of marital satisfaction,

задоволеності сімейним життям,

which is closely aligned, we all know, with broader happiness,

тісно пов'язаного, як ми знаємо, з відчуттям щастя в загальному сенсі,

that doesn't rise again

яке вже не зростає знов,

until your first child goes to college.

допоки ваш первісток не піде до коледжу.

So I'm sitting here looking at the next two decades of my life,

І ось я сиджу так, дивлячись на наступні два десятки років свого життя,

this chasm of happiness

і те "урвище щастя",

that we're driving our proverbial convertible straight into.

в яке ми правимо наш горезвісний кабріолет.

We were despondent.

Ми були пригнічені.

AV: So you can imagine, I mean again, the first few months were difficult,

А.В.: Отже, знову - можете собі уявити, перші місяці були важкими,

but we'd come out of it,

але ми впоралися,

and were really shocked to see this study.

та все ж ми були шоковані побачити це дослідження.

So we really wanted to take a deeper look at it

Тож нам справді захотілося глибше вивчити це питання,

in hopes that we would find a silver lining.

сподіваючись знайти промінь надії.

RG: And that's when it's great to be running a website for parents,

Р.Г.: І ось коли це чудово, провадити веб-сайт для батьків ,

because we got this incredible reporter

бо у нас є ця неймовірна журналістка

to go and interview all the scientists

що йде та інтерві`ює всіх цих вчених

who conducted these four studies.

що керували цими дослідженнями.

We said, something is wrong here.

Ми сказали, щось тут не так,

There's something missing from these studies.

щось ви випустили в цих дослідженнях.

It can't possibly be that bad.

Все не може бути аж так погано.

So Liz Mitchell did a wonderful job with this piece,

Отже, Ліз Мітчел чудово впоралася з цим.

and she interviewed four scientists,

Вона взяла інтерв'ю у чотирьох вчених,

and she also interviewed Daniel Gilbert,

а також у самого Деніела Ґілберта.

and we did indeed find a silver lining.

І нам дійсно вдалося знайти промінь надії.

So this is our guess

Ось наша здогадка,

as to what this baseline of average happiness

як може виглядати графік середніх значень відчуття щастя

arguably looks like throughout life.

протягом людського життя.

Average happiness is, of course, inadequate,

"Середній рівень щастя", звичайно ж, не є відповідним,

because it doesn't speak

оскільки не апелює

to the moment-by-moment experience,

до миттєвих переживаннь.

and so this is what we think it looks like

Ось як, на нашу думку, виглядає цей графік,

when you layer in

якщо на ньому, шар за шаром,

moment-to-moment experience.

відобразити щосекундні відчуття.

And so we all remember as children,

Ми всі пам'ятаємо, як це було в дитинстві:

the tiniest little thing -- and we see it on the faces of our children --

найнезначніша дрібниця – і ми бачимо це по обличчях наших дітей.

the teeniest little thing

Будь-яка дрібниця

can just rocket them to these heights

може піднести їх на висоти щастя,

of just utter adulation,

будь то навіть прості лестощі,

and then the next teeniest little thing

а потім наступна дрібниця

can cause them just to plummet to the depths of despair.

може занурити їх у глибини відчаю.

And it's just extraordinary to watch, and we remember it ourselves.

За цим просто надзвичайно спостерігати, та ми й самі пам'ятаємо це по собі.

And then, of course, as you get older,

Але потім, коли дорослішаєш, –

it's almost like age is a form of lithium.

так, ніби вік – це різновид літієвого преппрату.

As you get older, you become more stable.

чим старіше стаєш, тим стабільніше твій стан.

And part of what happens, I think, in your '20s and '30s,

Почасти саме у віці між 20 і 30 роками, я думаю,

is you start to learn to hedge your happiness.

ви вчитеся ухилятися від відчуття щастя.

You start to realize that

Ви починаєте розуміти:

"Hey, I could go to this live music event

"Гей, я можу піти на цей концерт

and have an utterly transforming experience

і пережити неймовірні відчуття,

that will cover my entire body with goosebumps,

від яких все моє тіло покриється гусячою шкірою,

but it's more likely that I'll feel claustrophobic

але швидше за все я відчую напад клаустрофобії,

and I won't be able to get a beer.

і не зможу навіть хильнути пива.

So I'm not going to go.

Тому я не піду.

I've got a good stereo at home. So, I'm not going to go."

У мене і вдома гарна стререосістема. Отже, я не іду".

So your average happiness goes up,

Так ваш середній рівень щастя підвищується,

but you lose those transcendent moments.

але ви втрачаєте ці надзвичайні переживання.

AV: Yeah, and then you have your first child,

А.В.: Ага, а потім народжується ваш первісток,

and then you really resubmit yourself

і ви тепер по-новому відкриваєте

to these highs and lows --

ці злети і падіння:

the highs being the first steps, the first smile,

злети – його перші кроки, перша посмішка,

your child reading to you for the first time --

момент, коли він перший раз читає вам по складах,

the lows being, our house, any time from six to seven every night.

і падіння, як от наш будинок щомиті з шостої до сьомої щовечора.

But you realize you resubmit yourself

Однак ви розумієте, що свідомо погоджуєтесь

to losing control in a really wonderful way,

на цю дійсно чудову втрату контролю,

which we think provides a lot of meaning to our lives

що, ми вважаємо, надає величезного сенсу нашому життю

and is quite gratifying.

і це дійсно благодатно.

RG: And so in effect,

Р.Г.: І тому, фактично,

we trade average happiness.

ми розмінюємо свій рівень щастя.

We trade the sort of security and safety

Ми виторговуємо подобу безпеки та захищеності

of a certain level of contentment

певного рівня задоволення

for these transcendent moments.

за ці незрівнянні моменти.

So where does that leave the two of us

Тож де це залишає нас двох

as a family with our three little boys

з сім`єю з наших трьох малих хлопчаків

in the thick of all this?

на тлі всього цього?

There's another factor in our case.

У нашому випадку діє ще один фактор.

We have violated yet another taboo

Ми порушили ще одне табу

in our own lives,

у своєму житті.

and this is a bonus taboo.

Це табу буде для вас бонусом.

AV: A quick bonus taboo for you, that we should not be working together,

А.В.: Ось воно: нам не слід було б працювати разом,

especially with three children --

та ще й маючи трьох дітей,

and we are.

але ми працюємо.

RG: And we had reservations about this on the front end.

Р.Г.: Спочатку ми мали перестороги стосовно цього.

Everybody knows, you should absolutely not work with your spouse.

Всі знають, подружжю не можна ні за яких обставин працювати разом.

In fact, when we first went out to raise money to start Babble,

Коли ми почали шукати інвесторів для проекту Babble,

the venture capitalists said,

венчурні капіталісти говорили нам:

"We categorically don't invest

"Ми категорично не інвестуємо

in companies founded by husbands and wives,

в компанії, засновані чоловіком і дружиною,

because there's an extra point of failure.

оскільки це додатковий фактор ризику.

It's a bad idea. Don't do it."

Це погана ідея. Не робіть цього".

And we obviously went forward. We did.

Але, очевидно, ми таки це зробили.

We raised the money, and we're thrilled that we did,

Ми заробили грошенят, і ми захоплені тим, що зробили,

because in this phase of one's life,

бо на цьому етапі життя

the incredibly scarce resource is time.

неймовірно не вистачає саме часу.

And if you're really passionate about what you do every day -- which we are --

Якщо ви і справді закохані в те, що робите щодня – а ми такі і є –

and you're also passionate about your relationship,

і ви також закохані один в одного,

this is the only way we know how to do it.

то це єдиний відомий нам спосіб, як це зробити.

And so the final question that we would ask is:

Отже, остаточне питання буде таке:

can we collectively bend that happiness chart upwards?

чи можемо ми гуртом вигнути цей графік щастя догори?

It's great that we have these transcendent moments of joy,

Дуже добре, що ми маємо ці надзвичайні моменти радості,

but they're sometimes pretty quick.

але вони часто зовсім короткі.

And so how about that average baseline of happiness?

А як же тоді бути з середнім показником щастя?

Can we move that up a little bit?

Чи можемо ми підняти його хоч трохи?

AV: And we kind of feel that the happiness gap, which we talked about,

А.В.: Ми немов відчуваємо, що нестача щастя, про яку йдеться, –

is really the result of walking into parenting --

це насправді результат того, що ви розпочинаєте батьківство,

and really any long-term partnership for that matter --

або взагалі будь-яке довгострокове партнерство,

with the wrong expectations.

з невірних очікувань.

And if you have the right expectations and expectation management,

Якщо у вас правильні очікування і вірне керування ними,

we feel like it's going to be a pretty gratifying experience.

то це партнерство буде дуже відрадним досвідом.

RG: And so this is what --

Р.Г.: Так і виходить.

And we think that a lot of parents,

Ми думаємо, що багато батьків,

when you get in there -- in our case anyway --

коли вони тільки починають, – як, до речі, було і з нами, –

you pack your bags for a trip to Europe, and you're really excited to go.

вони пакують валізи для поїздки до Европи, і вони дуже захоплені поїздкою.

Get out of the airplane,

Тоді вони виходять з літака,

it turns out you're trekking in Nepal.

і виявляється, що це буде гірський туризм у Непалі.

And trekking in Nepal is an extraordinary experience,

Гірський туризм у Непалі – це надзвичайний досвід,

particularly if you pack your bags properly

надто якщо ви спакувалися відповідно

and you know what you're getting in for and you're psyched.

і ви знаєте, на що ідете, і психологічно підготувалися до цього.

So the point of all this for us today

Отже, головний сенс нашої розмови –

is not just hopefully honesty for the sake of honesty,

це не просто надія на чесність заради чесності,

but a hope that by being more honest and candid about these experiences,

це надія, що якщо ми будемо більш чесними та відвертими,

that we can all collectively

ми всі загалом зможемо

bend that happiness baseline up a little bit.

вигнути цю лінію щастя трошки вгору.

RG + AV: Thank you.

Р.Г. + А.В.: Дякуємо.

(Applause)

(Оплески)