Jeremy Gilley: One day of peace

Перекладач: Oksana Shkapyak Утверджено: Hanna Leliv

I was basically concerned about what was going on in the world.

Мене турбували події у світі.

I couldn't understand

Я не міг зрозуміти причину

the starvation, the destruction,

голоду, руйнувань,

the killing of innocent people.

убивства невинних людей.

Making sense of those things

Зрозуміти ці злодіяння

is a very difficult thing to do.

надзвичайно важко.

And when I was 12, I became an actor.

У 12 років я став актором.

I was bottom of the class. I haven't got any qualifications.

Я був найгіршим учнем у класі. Не мав жодних досягнень.

I was told I was dyslexic.

Казали, що я нездатний навчитися читати.

In fact, I have got qualifications.

Взагалі-то у мене були досягнення.

I got a D in pottery, which was the one thing that I did get --

Я отримав задовільно з гончарної справи - єдине, чого я досяг.

which was useful, obviously.

Безперечно, корисні знання.

And so concern

З моїх тривог

is where all of this comes from.

випливає усе решта.

And then, being an actor, I was doing these different kinds of things,

Ставши актором, я займався різними справами,

and I felt the content of the work that I was involved in

отримував задоволення від своєї роботи,

really wasn't cutting it, that there surely had to be more.

і не збирався її покидати.

And at that point, I read a book by Frank Barnaby,

Якось я прочитав книжку Френка Барнабі,

this wonderful nuclear physicist,

знаменитого фізика-атомника.

and he said that media had a responsibility,

Він сказав, що ЗМІ, як і всі інші

that all sectors of society had a responsibility

учасники суспільства, мусять

to try and progress things and move things forward.

намагатися змінювати світ на краще.

And that fascinated me,

Я захопився цією ідеєю,

because I'd been messing around with a camera most of my life.

бо, скільки себе пам'ятаю, всюди носився з камерою.

And then I thought, well maybe I could do something.

Я подумав, що теж міг би щось зробити.

Maybe I could become a filmmaker.

Міг би стати кінорежисером.

Maybe I can use the form of film constructively

Міг би змінити світ на краще

to in some way make a difference.

за допомогою камери.

Maybe there's a little change I can get involved in.

Долучитися до якихось змін.

So I started thinking about peace,

Я задумався про мир.

and I was obviously, as I said to you,

Мене полонила

very much moved by these images,

ця ідея,

trying to make sense of that.

і я намагався її осмислити.

Could I go and speak to older and wiser people

Може звернутися до старших і мудріших людей,

who would tell me how they made sense

які би пояснили мені,

of the things that are going on?

що відбувається?

Because it's obviously incredibly frightening.

Адже відбувається щось неймовірно страшне.

But I realized that,

Але як актор

having been messing around with structure as an actor,

я знав,

that a series of sound bites in itself wasn't enough,

що мудрих слів недостатньо.

that there needed to be a mountain to climb,

Я маю подолати якусь вершину,

there needed to be a journey that I had to take.

пройти певний шлях.

And if I took that journey,

Але цей шлях -

no matter whether it failed or succeeded, it would be completely irrelevant.

успішний чи ні - не мав би жодного значення.

The point was that I would have something

Я б хіба знайшов,

to hook the questions of -- is humankind fundamentally evil?

звідки брати запитання - чи є людство саме по собі злим?

Is the destruction of the world inevitable? Should I have children?

Чи знищення світу неминуче? Чи слід мені мати дітей?

Is that a responsible thing to do? Etc., etc.

Чи це відповідальний вчинок? І так далі, і тому подібне.

So I was thinking about peace,

Я довго міркував про мир,

and then I was thinking, well where's the starting point for peace?

і задумався - а де ж починається мир?

And that was when I had the idea.

У ту мить у мене промайнула думка.

There was no starting point for peace.

Не існує жодної вихідної точки миру.

There was no day of global unity.

Жодного дня світової єдності.

There was no day of intercultural cooperation.

Жодного дня міжкультурної співпраці.

There was no day when humanity came together,

Жодного дня, коли людство об'єдналося -

separate in all of those things

знехтувало всіма відмінностями -

and just shared it together --

і просто згуртувалося.

that we're in this together,

Я подумав, що ми всі заодно,

and that if we united and we interculturally cooperated,

і якби ми об'єдналися і налагодили міжкультурну співпрацю,

then that might be the key to humanity's survival.

то знайшли б шлях до виживання людства.

That might shift the level of consciousness

Це змінило б ставлення

around the fundamental issues that humanity faces --

до найважливіших світових проблем.

if we did it just for a day.

Всього лиш один день єдності.

So obviously we didn't have any money.

Звісно, ми не мали грошей.

I was living at my mom's place.

Я жив у своєї мами.

And we started writing letters to everybody.

Тому ми почали писати всім листи.

You very quickly work out what is it that you've got to do

Якось швидко розумієш, що треба зробити,

to fathom that out.

щоб виконати задумане.

How do you create a day voted by every single head of state in the world

Як зробити так, щоб усі глави держав по всьому світу

to create the first ever Ceasefire Nonviolence Day,

підтримали заснування першого в історії Дня проти насильства,

the 21st of September?

яке би припадало на 21 вересня?

And I wanted it to be the 21st of September

Я хотів, щоб це було саме 21 вересня -

because it was my granddad's favorite number.

улюблене число мого дідуся.

He was a prisoner of war.

Він був військовополоненим.

He saw the bomb go off at Nagasaki.

Бачив, як вибухнула бомба в Нагасакі.

It poisoned his blood. He died when I was 11.

Він отримав зараження крові і помер, коли мені було 11.

So he was like my hero.

Дідусь був моїм героєм.

And the reason why 21 was the number is

А чому саме 21?

700 men left, 23 came back,

700 чоловіків пішли на війну, 23 повернулися,

two died on the boat and 21 hit the ground.

2 померли на кораблі, і 21 людина зійшла на берег.

And that's why we wanted it to be the 21st of September as the date of peace.

Ось чому ми хотіли зробити 21 вересня днем миру.

So we began this journey,

Так ми розпочали цей шлях

and we launched it in 1999.

у 1999 році.

And we wrote to heads of state, their ambassadors,

Ми звернулися до глав держав, їх послів,

Nobel Peace laureates, NGOs, faiths,

нобелівських лауреатів, неурядових і релігійних організацій,

various organizations -- literally wrote to everybody.

різноманітних установ - написали всім-всім.

And very quickly, some letters started coming back.

І невдовзі почали отримувати листи у відповідь.

And we started to build this case.

Ми взялися збирати матеріали.

And I remember the first letter.

Я пам'ятаю перший лист.

One of the first letters was from the Dalai Lama.

Одним із перших написав Далай-лама.

And of course we didn't have the money; we were playing guitars

Звісно, у нас не було грошей. Ми грали на гітарі

and getting the money for the stamps that we were sending out all of [this mail].

і заробляли на марки, які клеїли на листи.

A letter came through from the Dalai Lama saying,

У своєму листі Далай-лама писав:

"This is an amazing thing. Come and see me.

"Чудовий задум. Приїжджайте до мене.

I'd love to talk to you about the first ever day of peace."

Я б хотів поговорити з вами про перший в історії день миру".

And we didn't have money for the flight.

Ми не мали грошей на переліт. Тоді я подзвонив

And I rang Sir Bob Ayling, who was CEO of BA at the time,

Бобу Ейліну, який тоді очолював раду директорів авіакомпанії British Airways,

and said, "Mate, we've got this invitation.

і сказав: "Друже, ми отримали запрошення.

Could you give me a flight? Because we're going to go see him."

Чи міг би ти допомогти з перельотом? Бо ми їдемо туди".

And of course, we went and saw him and it was amazing.

Звичайно, ми поїхали і мали чудову розмову з Далай-ламою.

And then Dr. Oscar Arias came forward.

Тоді відгукнувся доктор Оскар Аріас.

And actually, let me go back to that slide,

Знову погляньмо на цей слайд,

because when we launched it in 1999 --

бо коли в 1999 році ми вирішили

this idea to create the first ever day of ceasefire and non-violence --

заснувати перший в історії день проти насильства,

we invited thousands of people.

ми запросили тисячі людей.

Well not thousands -- hundreds of people, lots of people --

Ну, не тисячі - сотні людей, дуже багато людей -

all the press, because we were going to try and create

усіх журналістів, адже ми збиралися заснувати

the first ever World Peace Day, a peace day.

перший в історії Світовий день миру.

And we invited everybody,

Ми запросили всіх,

and no press showed up.

але журналісти не з'явилися.

There were 114 people there -- they were mostly my friends and family.

Прийшло 114 людей, здебільшого мої друзі та рідні.

And that was kind of like the launch of this thing.

Той день став немовби точкою відліку.

But it didn't matter because we were documenting, and that was the thing.

Але це не мало значення, бо ми все фільмували. І це головне.

For me, it was really about the process.

Для мене важливим був процес,

It wasn't about the end result.

а не остаточний підсумок.

And that's the beautiful thing about the camera.

Ось чому мені подобається камера.

They used to say the pen is mightier than the sword. I think the camera is.

Раніше казали - що написано пером, того не витягнеш і волом. А камерою - витягнеш.

And just staying in the moment with it was a beautiful thing

Ловити камерою теперішній момент - класна річ,

and really empowering actually.

яка дійсно надихає.

So anyway, we began the journey.

Отож, ми стали на шлях до мети.

And here you see people like Mary Robinson, I went to see in Geneva.

Тут ви бачите Мері Робінсон, з якою я зустрівся у Женеві.

I'm cutting my hair, it's getting short and long,

У мене то коротше, то довше волосся,

because every time I saw Kofi Annan,

бо щоразу, як я зустрічався з Кофі Аннаном,

I was so worried that he thought I was a hippie that I cut it,

я дуже хвилювався, що він подумає, що я хіппі, тому я стригся.

and that was kind of what was going on.

Ось як це було.

(Laughter)

(Сміх)

Yeah, I'm not worried about it now.

Тепер я цим не переймаюся.

So Mary Robinson,

Мері Робінсон

she said to me, "Listen, this is an idea whose time has come. This must be created."

сказала мені: "Настав час втілити ідею в життя".

Kofi Annan said, "This will be beneficial to my troops on the ground."

Кофі Аннан сказав: "Цей день потрібний моїм військам".

The OAU at the time, led by Salim Ahmed Salim,

Організація африканської єдності на чолі з Салімом Ахмедом Салімом

said, "I must get the African countries involved."

заявила: "Мусово залучити африканські країни".

Dr. Oscar Arias, Nobel Peace laureate,

Оскар Аріас, нобелівський лауреат,

president now of Costa Rica,

теперішній президент Коста-Рики,

said, "I'll do everything that I can."

пообіцяв: "Я зроблю все, що в моїх силах".

So I went and saw Amr Moussa at the League of Arab States.

Я зустрівся з Амр Муса в Лізі Арабських Еміратів.

I met Mandela at the Arusha peace talks,

Я зустрів Манделу на мирних переговорах в Аруші,

and so on and so on and so on --

і так далі, і так далі, і так далі.

while I was building the case

Збираючи матеріали,

to prove whether this idea

я хотів довести,

would make sense.

що наш задум - важливий.

And then we were listening to the people. We were documenting everywhere.

Згодом ми спілкувалися з простими людьми. І все знімали на камеру.

76 countries in the last 12 years, I've visited.

Я відвідав 76 країн за останні 12 років.

And I've always spoken to women and children wherever I've gone.

Куди б я не поїхав, я завжди розмовляв із жінками та дітьми.

I've recorded 44,000 young people.

Я записав на камеру 44,000 молодих людей.

I've recorded about 900 hours of their thoughts.

900 годин їх роздумів.

I'm really clear about how young people feel

Тепер я розумію, що відчувають молоді люди,

when you talk to them about this idea

коли обговорюєш з ними,

of having a starting point for their actions for a more peaceful world

як зробити світ мирним

through their poetry, their art, their literature,

за допомогою поезії, мистецтва, літератури,

their music, their sport, whatever it might be.

музики, спорту чи чогось іншого.

And we were listening to everybody.

Ми вислухали всіх.

And it was an incredibly thing, working with the U.N.

Неймовірно, але ми співпрацювали з ООН

and working with NGOs and building this case.

і неурядовими організаціями.

I felt that I was presenting a case

Мені здавалося, що я веду справу

on behalf of the global community

від імені світової спільноти,

to try and create this day.

намагаюся заснувати день миру.

And the stronger the case and the more detailed it was,

Чим більше матеріалів ми назбираємо,

the better chance we had of creating this day.

тим більша ймовірність, що день миру таки з'явиться.

And it was this stuff, this,

Йшлося саме про ці розмови.

where I actually was in the beginning

З самого початку я думав -

kind of thinking no matter what happened, it didn't actually matter.

неважливо, що станеться вкінці.

It didn't matter if it didn't create a day of peace.

Якщо день миру так і не заснують, це не матиме значення.

The fact is that, if I tried and it didn't work,

Якщо в мені нічого не вийде,

then I could make a statement

я заявлю,

about how unwilling the global community is to unite --

що світова спільнота вперто не бажає об'єднуватися.

until, it was in Somalia, picking up that young girl.

Я так думав, поки не зустрів маленьку дівчинку в Сомалі.

And this young child

Дівчинку, яка

who'd taken about an inch and a half out of her leg with no antiseptic,

витягнула осколок з ноги без жодного антисептика,

and that young boy who was a child soldier,

і хлопчика-солдата, який сказав мені,

who told me he'd killed people -- he was about 12 --

що він убивав людей. Йому було 12 років.

these things made me realize

Тоді я зрозумів,

that this was not a film that I could just stop.

що не можу просто так припинити зйомки.

And that actually, at that moment something happened to me,

У ту мить зі мною щось трапилося

which obviously made me go, "I'm going to document.

і змусило мене діяти: "Я зніму документальний фільм.

If this is the only film that I ever make,

Навіть якщо це буде мій єдиний фільм,

I'm going to document until this becomes a reality."

я зроблю його документальним".

Because we've got to stop, we've got to do something

Адже ми повинні зупинитися і зробити щось

where we unite --

заради об'єднання,

separate from all the politics and religion

без політики та релігії,

that, as a young person, is confusing me.

які мене бентежать.

I don't know how to get involved in that process.

Я не знав, з чого почати.

And then on the seventh of September, I was invited to New York.

Тоді 7 вересня мене запросили до Нью-Йорка.

The Costa Rican government and the British government

Уряди Коста-Рики та Великобританії,

had put forward to the United Nations General Assembly,

разом із 54 співавторами,

with 54 co-sponsors,

запропонували Генеральній асамблеї ООН

the idea of the first ever Ceasefire Nonviolence Day,

заснувати перший в історії день проти насильства,

the 21st of September, as a fixed calendar date,

який відзначатимуть 21 вересня щороку.

and it was unanimously adopted by every head of state in the world.

Усі глави держав одноголосно підтримали цю пропозицію.

(Applause)

(Оплески)

Yeah, but there were hundreds of individuals, obviously, who made that a reality.

Але за цим досягненням стоять сотні людей.

And thank you to all of them.

Велика їм всім подяка.

That was an incredible moment.

Це була неймовірна мить.

I was at the top of the General Assembly just looking down into it and seeing it happen.

Я сидів на балконі Генеральної асамблеї, дивився вниз, і бачив, як це сталося.

And as I mentioned, when it started,

Як я вже казав, коли все починалося,

we were at the Globe, and there was no press.

журналісти навіть не з'явилися.

And now I was thinking, "Well, the press it really going to hear this story."

Тепер я думав: "Нарешті преса почує всю історію".

And suddenly, we started to institutionalize this day.

Ми вирішили закріпити цей день на офіційному рівні.

Kofi Annan invited me on the morning of September the 11th

Кофі Аннан запросив мене провести прес-конференцію

to do a press conference.

вранці 11 вересня.

And it was 8:00 AM when I stood there.

Я прийшов на 8 годину ранку.

And I was waiting for him to come down, and I knew that he was on his way.

Я чекав на нього, бо знав, що він вже в дорозі.

And obviously he never came down. The statement was never made.

Але він не прийшов. Жодної заяви не відбулося.

The world was never told there was a day of global ceasefire and nonviolence.

Світ так і не дізнався про день проти насильства.

And it was obviously a tragic moment

Звісно, то був трагічний день

for the thousands of people who lost their lives,

для тисяч людей, які втратили життя

there and then subsequently all over the world.

там, а згодом і по цілому світу.

It never happened.

На цьому все закінчилося.

And I remember thinking,

Пригадую, я подумав:

"This is exactly why, actually,

"Саме тому

we have to work even harder.

слід працювати ще більше.

And we have to make this day work.

Ми повинні змусити цей день запрацювати.

It's been created; nobody knows.

Його заснували, але про це ніхто не знає.

But we have to continue this journey,

Нам слід продовжувати свій шлях,

and we have to tell people,

розповісти людям про цей день,

and we have to prove it can work."

і довести, що він існує не даремно".

And I left New York freaked,

Я їхав з Нью-Йорка нещасним,

but actually empowered.

але сповненим сил.

And I felt inspired

Мене надихнула

by the possibilities

думка, що

that if it did, then maybe we wouldn't see things like that.

якби все вдалося, ті події не трапились би.

I remember putting that film out and going to cynics.

Пам'ятаю, як я показав свій фільм цинікам.

I was showing the film,

То було в Ізраїлі.

and I remember being in Israel and getting it absolutely slaughtered

Хлопці, які дивилися фільм,

by some guys having watched the film --

геть зовсім його розкритикували.

that it's just a day of peace, it doesn't mean anything.

Вони сказали, що це лише день миру, який нічого не значить.

It's not going to work; you're not going to stop the fighting in Afghanistan;

Він нічим не допоможе - ви не зупините війну в Афганістані,

the Taliban won't listen, etc., etc.

Талібан вас не слухатиме, і так далі.

It's just symbolism.

Фільм має символічне значення.

And that was even worse

Їх слова гірші

than actually what had just happened in many ways,

за реальні події,

because it couldn't not work.

бо вони ведуть у безвихідь.

I'd spoken in Somalia, Burundi, Gaza, the West Bank,

Я був у Сомалі, Бурунді, в Секторі Гази, на Західному березі ріки Йордан,

India, Sri Lanka, Congo, wherever it was,

в Індії, Шрі Ланці, Конго -

and they'd all tell me, "If you can create a window of opportunity,

і всюди мені казали: "Дай нам можливість,

we can move aid, we can vaccinate children.

і ми передамо допомогу, зробимо щеплення дітям.

Children can lead their projects.

Діти розпочнуть свої проекти.

They can unite. They can come together. If people would stop, lives will be saved."

Вони згуртуються. Якби люди припинили воювати, вони б врятували багато життів".

That's what I'd heard.

Це те, що я чув

And I'd heard that from the people who really understood what conflict was about.

від людей, які справді розуміли причини конфлікту.

And so I went back to the United Nations.

Тому я повернувся в ООН.

I decided that I'd continue filming and make another movie.

І вирішив, що зніму ще один фільм.

And I went back to the U.N. for another couple of years.

Я повернувся в ООН на кілька років.

We started moving around the corridors of the U.N. system,

В усіх коридорах ООН,

governments and NGOs,

урядах і неурядових організаціях

trying desperately to find somebody

ми відчайдушно намагалися знайти когось,

to come forward and have a go at it,

хто б нас підтримав і допоміг нам

see if we could make it possible.

втілити наш задум.

And after lots and lots of meetings obviously,

Після сили-силенної зустрічей, я можу з радістю заявити,

I'm delighted that this man, Ahmad Fawzi,

що ми знайшли цю людину. Це Ахмад Фавзі,

one of my heroes and mentors really,

мій герой і наставник.

he managed to get UNICEF involved.

Він зумів залучити Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ).

And UNICEF, God bless them, they said, "Okay, we'll have a go."

І ЮНІСЕФ, дай їм Боже здоров'я, відповів: "Ми спробуємо".

And then UNAMA became involved in Afghanistan.

Тоді Місія ООН почала працювати в Афганістані.

It was historical. Could it work in Afghanistan

Це була історична мить. Чи спрацює наш план в Афганістані,

with UNAMA and WHO

разом із Місією ООН, Світовою організацією здоров'я,

and civil society, etc., etc., etc.?

громадянським суспільством, і так далі, і так далі?

And I was getting it all on film and I was recording it,

Я все це знімав на камеру

and I was thinking, "This is it. This is the possibility of it maybe working.

і думав: "Це мусить спрацювати.

But even if it doesn't, at least the door is open

Навіть якщо ні, основу вже закладено,

and there's a chance."

і в нас є шанс".

And so I went back to London,

Згодом я повернувся в Лондон,

and I went and saw this chap, Jude Law.

і зустрівся з Джудом Лоу.

And I saw him because he was an actor, I was an actor,

Ми обоє актори,

I had a connection to him,

тому я вирішив зв'язатися з ним,

because we needed to get to the press, we needed this attraction,

щоб залучити пресу,

we needed the media to be involved.

привернути увагу засобів масової інформації.

Because if we start pumping it up a bit maybe more people would listen

Якщо ця тема набуде розголосу, можливо,

and there'd be more --

більше людей зацікавиться.

when we got into certain areas,

А якщо ми зачепимо конкретні галузі,

maybe there would be more people interested.

то пробудимо ще сильніший інтерес.

And maybe we'd be helped financially a little bit more,

І заручимося фінансовою підтримкою,

which had been desperately difficult.

яку нелегко отримати.

I won't go into that.

Я не буду вдаватися у деталі.

So Jude said, "Okay, I'll do some statements for you."

Джуд відповів: "Добре, я зроблю заяву для вас."

While I was filming these statements, he said to me, "Where are you going next?"

Коли я знімав на камеру його заяву, він запитав: "А куди ви їдете далі?"

I said, "I'm going to go to Afghanistan." He said, "Really?"

Я відповів: "Я збираюся до Афганістану". Він сказав: "Справді?"

And I could sort of see a little look in his eye of interest.

І я побачив, як іскорка зацікавлення промайнула в його очах.

So I said to him, "Do you want to come with me?

Я запропонував йому приєднатися:

It'd be really interesting if you came.

"Було б дійсно цікаво, якби ти поїхав з нами.

It would help and bring attention.

Ти б допоміг привернути увагу.

And that attention

Ця увага

would help leverage the situation,

вплинула б на ситуацію в країні

as well as all of the other sides of it."

та її учасників з різних сторін".

I think there's a number of pillars to success.

На мою думку, існує багато запорук успіху.

One is you've got to have a great idea.

Одна із них - чудова ідея.

The other is you've got to have a constituency, you've got to have finance,

Також необхідно мати прихильників, гроші,

and you've got to be able to raise awareness.

і вміння привертати увагу громадськості.

And actually I could never raise awareness by myself, no matter what I'd achieved.

Чесно кажучи, я сам ніколи не вмів привернути увагу людей, що б я не досяг.

So these guys were absolutely crucial.

Тому відома людина відіграла б важливу роль.

So he said yes,

Джуд погодився,

and we found ourselves in Afghanistan.

і ми вирушили в Афганістан.

It was a really incredible thing that when we landed there,

Я був вражений, що коли ми прибули на місце

I was talking to various people, and they were saying to me,

і я розмовляв з різними людьми, вони всі казали:

"You've got to get everybody involved here.

"Ви мусите залучити в цю справу кожного.

You can't just expect it to work. You have to get out and work."

Не чекайте, що ситуація зміниться сама по собі. Працюйте".

And we did, and we traveled around,

І ми працювали - їздили країною,

and we spoke to elders, we spoke to doctors, we spoke to nurses,

спілкувалися зі старшинами, лікарями, медсестрами.

we held press conferences, we went out with soldiers,

Скликали прес-конференції, супроводжували солдатів,

we sat down with ISAF, we sat down with NATO,

радилися з Міжнародними силами сприяння безпеки, НАТО,

we sat down with the U.K. government.

урядом Великобританії.

I mean, we basically sat down with everybody --

Ми радилися з усіма -

in and out of schools with ministers of education,

навіть з міністрами освіти.

holding these press conferences,

Скликали прес-конференції,

which of course, now were loaded with press, everybody was there.

на які, звісно, приходив натовп журналістів.

There was an interest in what was going on.

Всіх цікавило, що відбувається.

This amazing woman, Fatima Gailani, was absolutely instrumental in what went on

Ця дивовижна жінка - Фатіма Ґелані, речник руху опору проти росіян,

as she was the spokesperson for the resistance against the Russians.

допомогла поширити нашу ідею.

And her Afghan network

Її афганська мережа

was just absolutely everywhere.

була всюдисущою.

And she was really crucial in getting the message in.

Не знаю, що б ми робили без Фатіми.

And then we went home. We'd sort of done it.

Тоді ми повернулися додому. Ніби-то все вийшло.

We had to wait now and see what happened.

Тепер слід було чекати, і дивитися, що трапиться.

And I got home,

Коли я приїхав додому,

and I remember one of the team bringing in a letter to me

один хлопець із нашої команди приніс мені листа

from the Taliban.

від Талібану.

And that letter basically said, "We'll observe this day.

Вони писали: "Ми відзначатимемо цей день.

We will observe this day.

Ми відзначатимемо цей день.

We see it as a window of opportunity.

Ми вважаємо, що це шанс для нас.

And we will not engage. We're not going to engage."

Ми будемо стояти осторонь".

And that meant that humanitarian workers

Тобто ніхто не викраде і не вб'є

wouldn't be kidnapped or killed.

гуманітарних працівників.

And then suddenly, I obviously knew at this point, there was a chance.

І раптом я усвідомив, що в нас з'явився шанс.

And days later,

Трохи пізніше

1.6 million children were vaccinated against polio

1.6 мільйонам дітей зробили щеплення проти поліомієліту.

as a consequence of everybody stopping.

Тому що всі зупинилися.

(Applause)

(Оплески)

And like the General Assembly,

Це була така ж чудова подія,

obviously the most wonderful, wonderful moment.

як і тодішня Генеральна асамблея.

And so then we wrapped the film up and we put it together

Ми завершили зйомку і змонтували фільм,

because we had to go back.

бо настав час їхати назад.

We put it into Dari and Pashto. We put it in the local dialects.

Фільм переклали на мови Дарі та Пашто, а також на місцеві діалекти.

We went back to Afghanistan,

Ми повернулися до Афганістану,

because the next year was coming, and we wanted to support.

бо хотіли підтримати людей наступного року.

But more importantly, we wanted to go back,

Але більш за все ми хотіли повернутися через те, що

because these people in Afghanistan were the heroes.

жителі Афганістану були героями.

They were the people who believed in peace

Ці люди вірили в мир і його можливості -

and the possibilities of it, etc., etc. -- and they made it real.

і вони зробили його реальністю.

And we wanted to go back and show them the film

Ми хотіли повернутися, показати їм фільм

and say, "Look, you guys made this possible. And thank you very much."

і сказати: "Погляньте, це ваша заслуга. Величезне вам спасибі".

And we gave the film over.

Тому ми передали їм фільм.

Obviously it was shown, and it was amazing.

Звісно, його показали. Це було чудово.

And then that year, that year, 2008,

А тоді в 2008 році Міжнародні сили сприяння безпеці

this ISAF statement from Kabul, Afghanistan, September 17th:

заявили з Кабулу в Афганістані 17 вересня:

"General Stanley McChrystal,

"Генерал Стенлі Маккрістал,

commander of international security assistance forces in Afghanistan,

командувач міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані,

announced today ISAF will not conduct offensive military operations

сьогодні оголосив, що 21 вересня Міжнародні сили не проводитимуть

on the 21st of September."

наступальних військових операцій".

They were saying they would stop.

Вони обіцяли призупинити дії.

And then there was this other statement

Ще одну заяву

that came out from the U.N. Department of Security and Safety

зробив департамент ООН з питань безпеки і оборони:

saying that, in Afghanistan,

завдяки цьому проекту,

because of this work,

в Афганістані

the violence was down by 70 percent.

рівень насильства впав на 70 відсотків.

70 percent reduction in violence on this day at least.

На 70 відсотків менше насильства принаймні в цей день.

And that completely blew my mind

Ця заява мене просто

almost more than anything.

приголомшила.

And I remember being stuck in New York, this time because of the volcano,

Я пам'ятаю, що у той час застряг у Нью-Йорку через вулкан,

which was obviously much less harmful.

який заподіяв значно меншу шкоду.

And I was there thinking about what was going on.

Я сидів у місті і думав, що відбувається.

And I kept thinking about this 70 percent.

Я думав і думав про ті 70 відсотків.

70 percent reduction in violence --

На 70 відсотків менше насильства -

in what everyone said was completely impossible

всупереч усім, хто казав, що це неможливо,

and you couldn't do.

і ми не зможемо нічого добитись.

And that made me think that, if we can get 70 percent in Afghanistan,

І тоді мені спало на думку - якщо ми змогли отримати 70 відсотків в Афганістані,

then surely we can get 70 percent reduction everywhere.

то точно зможемо повторити це будь-де.

We have to go for a global truce.

Нам слід прагнути світового перемир'я.

We have to utilize this day of ceasefire and nonviolence

Ми мусимо скористатися днем проти насильства

and go for a global truce,

з метою світового перемир'я.

go for the largest recorded cessation of hostilities,

Добиватися наймасштабнішого в історії призупинення воєнних дій

both domestically and internationally, ever recorded.

всередині країн та по всьому світу.

That's exactly what we must do.

Ось наша мета.

And on the 21st of September this year,

21 вересня цього року

we're going to launch that campaign at the O2 Arena

ми розпочнемо кампанію на стадіоні O2 Arena,

to go for that process,

щоб досягнути мети -

to try and create the largest recorded cessation of hostilities.

добитися наймасштабнішого в історії призупинення воєнних дій.

And we will utilize all kinds of things --

Ми використаємо всі можливі засоби -

have a dance and social media

танці, соціальні медіа,

and visiting on Facebook and visit the website, sign the petition.

Фейсбук, вебсайт, петиції.

And it's in the six official languages of the United Nations.

Усе це на шести офіційних мовах ООН.

And we'll globally link with government, inter-government,

Залучимо світові уряди, міжурядові та неурядові

non-government, education, unions, sports.

організації, профспілки, освітні та спортивні заклади.

And you can see the education box there.

На слайді є й квадратик з освітою.

We've got resources at the moment in 174 countries

Зараз у нас є ресурси в 174 країнах.

trying to get young people to be the driving force

Ми прагнемо зробити молодь

behind the vision of that global truce.

рушійною силою глобального перемир'я.

And obviously the life-saving is increased, the concepts help.

І це, очевидно, спрацьовує. Дедалі більше життів врятовано.

Linking up with the Olympics --

Ми співпрацюємо з Олімпійським комітетом.

I went and saw Seb Coe. I said, "London 2012 is about truce.

На зустрічі з Себ Кое я запропонував: "Олімпіада 2012 року в Лондоні пройде під гаслом перемир'я.

Ultimately, that's what it's about."

Адже в цьому вся суть олімпійських ігор".

Why don't we all team up? Why don't we bring truce to life?

Чому ми не об'єднуємо зусилля? Чому не робимо перемир'я реальним?

Why don't you support the process of the largest ever global truce?

Чому ви не підтримуєте ідею наймасштабнішого світового перемир'я?

We'll make a new film about this process.

Ми знімемо новий фільм.

We'll utilize sport and football.

Використаємо спорт і футбол.

On the Day of Peace, there's thousands of football matches all played,

У День миру відбуваються тисячі футбольних матчів.

from the favelas of Brazil to wherever it might be.

Усюди - від нетрів Бразилії і до останніх закапелків світу.

So, utilizing all of these ways

Скористаємось усіма шляхами,

to inspire individual action.

щоб надихнути до дій кожну людину.

And ultimately, we have to try that.

Кінець-кінцем, спробувати варто.

We have to work together.

Ми мусимо працювати разом.

And when I stand here in front of all of you,

Зараз я стою перед вами

and the people who will watch these things,

і всіма людьми, які це почують,

I'm excited, on behalf of everybody I've met,

і від імені усіх, кого я зустрів, хочу радісно повідомити,

that there is a possibility that our world could unite,

що наш світ має можливість об'єднатися,

that we could come together as one,

що ми зможемо стати одним цілим,

that we could lift the level of consciousness around the fundamental issues,

і що завдяки нашим зусиллям люди зрозуміють,

brought about by individuals.

наскільки нагальними є світові проблеми.

I was with Brahimi, Ambassador Brahimi.

Я зустрівся з послом Брагімі.

I think he's one of the most incredible men

Він один із найдивовижніших людей

in relation to international politics -- in Afghanistan, in Iraq.

у міжнародній політиці - в Афганістані та Іраку.

He's an amazing man.

Надзвичайна людина.

And I sat with him a few weeks ago.

Я зустрівся з ним кілька тижнів тому і спитав:

And I said to him, "Mr. Brahimi, is this nuts, going for a global truce?

"Пане Брагімі, чи прагнути світового перемир'я справді безглуздо?

Is this possible? Is it really possible that we could do this?"

Чи це реально? Чи ми дійсно зможемо його досягнути?"

He said, "It's absolutely possible."

Він відповів: "Світове перемир'я цілком можливе".

I said, "What would you do?

Я запитав: "Щоб ви зробили?

Would you go to governments and lobby and use the system?"

Чи звернулися б до урядів, лоббі, і ресурсів системи?

He said, "No, I'd talk to the individuals."

Він заперечив: "Ні, я б пішов до людей".

It's all about the individuals.

Усе залежить від людей.

It's all about you and me.

Усе залежить від нас із вами.

It's all about partnerships.

Усе залежить від партнерства.

It's about your constituencies; it's about your businesses.

Від вашого виборчого округу. Від вашої компанії.

Because together, by working together,

Якщо ми поєднаємо зусилля,

I seriously think we can start to change things.

то дійсно доб'ємося змін.

And there's a wonderful man sitting in this audience, and I don't know where he is,

У залі - правда, не бачу де саме - сидить один чудовий чоловік.

who said to me a few days ago -- because I did a little rehearsal --

Кілька днів тому я повторював свою промову, і він сказав мені:

and he said, "I've been thinking about this day

"Я думав про цей день

and imagining it as a square

і уявляв його як квадрат

with 365 squares,

з 365 квадратиками,

and one of them is white."

один із яких - білий".

And it then made me think about a glass of water, which is clear.

Це порівняння нагадало мені склянку чистої води.

If you put one drop,

Якщо ви капнете одну краплину

one drop of something, in that water,

чого-небудь у воду,

it'll change it forever.

вона зміниться назавжди.

By working together, we can create peace one day.

Спільною працею ми одного дня досягнемо миру.

Thank you TED. Thank you.

Дякую, ТЕД. Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Thanks a lot.

Дуже дякую.

(Applause)

(Оплески)

Thank you very much. Thank you.

Дуже дякую. Дякую.