Why do we, like, hesitate when we, um, speak? - Lorenzo García-Amaya

Перекладач: Євгенія Наумук Утверджено: Myroslava Kruhliak

For as long as we’ve had language, some people have tried to control it.

Відтоді як існує мова, деякі люди намагаються контролювати її.

And some of the most frequent targets of this communication regulation

І до найпопулярніших мішеней любителів контролювати спілкування

are the ums, ers, and likes that pepper our conversations.

належать “гмм“, “е-е” та подібні слова, якими приправлені наші розмови.

Ancient Greek and Latin texts warned against speaking with hesitation,

Стародавні тексти грецькою та латиною застерігали від виявів невпевненості,

modern schools have tried to ban the offending terms,

сучасні школи пробували заборонити образливі вислови,

and renowned linguist Noam Chomsky dismissed these expressions as “errors”

а відомий лінгвіст Ноам Чомскі відхилив ці вислови як “помилки“,

irrelevant to language.

непотрібні для мови.

Historically, these speech components had been lumped

Історично, ці частини розмови змішалися

into the broader bucket of “disfluencies”—

з ширшою категорією “пауз і повторів” —

linguistic fillers which distract from useful speech.

лінгвістичних наповнень, які відволікають від корисних компонентів сказаного.

However, none of this controversy has made these so-called disfluencies less common.

Однак, попри ці закиди, використання пауз і повторів не зменшилось.

They continue to occur roughly 2 to 3 times per minute in natural speech.

Вони й далі з’являються приблизно 2-3 рази на хвилину у розмовній мові.

And different versions of them can be found in almost every language,

А їх різні версії можна знайти майже у кожній мові,

including sign language.

навіть у мові жестів.

So are ums and uhs just a habit we can’t break?

То чи справді “ем” і “е-е” є просто звичкою, яку ми не можемо подолати?

Or is there more to them than meets the ear?

Чи у них є щось більше, ніж ми чуємо?

To answer this question, it helps to compare these speech components

Щоб відповісти на це запитання, необхідно порівняти ці лексичні компоненти

to other words we use in everyday life.

з іншими словами, які ми використовуємо в повсякденні.

While a written word might have multiple definitions,

У випадку писемного слова, яке може мати декілька значень,

we can usually determine its intended meaning through context.

ми зазвичай можемо зрозуміти смисл завдяки контексту.

In speech however, a word can take on additional layers of meaning.

А в усному мовленні слово може набути додаткових відтінків.

Tone of voice, the relationship between speakers,

Тональність, стосунки між людьми, що розмовляють,

and expectations of where a conversation will go

та очікування того, як піде розмова,

can imbue even words that seem like filler with vital information.

можуть наповнити важливою інформацією навіть ті слова, що є беззмістовними.

This is where “um” and “uh” come in.

Тут вступають “ем” і “а”.

Or “eh” and “ehm,” “tutoa” and “öö,” “eto” and “ano.”

Або “ех” й “ем“, “тутоа” й “оо“, “ето” й “ано“.

Linguists call these filled pauses, which are a kind of hesitation phenomenon.

Для лінгвістів це заповнені паузи, що є неначе виявом вагання.

And these seemingly insignificant interruptions

Ці нібито незначні переривання

are actually quite meaningful in spoken communication.

насправді є доволі важливими в усній комунікації.

For example, while a silent pause might be interpreted

Наприклад, якщо мовчазну паузу можна інтерпретувати

as a sign for others to start speaking,

як сигнал іншим почати говорити,

a filled pause can signal that you’re not finished yet.

то заповнена пауза — сигнал, що ви ще не закінчили.

Hesitation phenomena can buy time for your speech to catch up with your thoughts,

Вияви вагання можуть дати вам час, щоб зібратися з думками

or to fish out the right word for a situation.

або ж підібрати доречне слово.

And they don’t just benefit the speaker—

Вони приносять користь не лише тому, хто говорить.

a filled pause lets your listeners know an important word is on the way.

Заповнена пауза натякає слухачам, що зараз буде важливе слово.

Linguists have even found that people are more likely

Лінгвісти навіть виявили, що люди більш схильні

to remember a word if it comes after a hesitation.

запам’ятовувати слово, яке йде після паузи.

Hesitation phenomena aren’t the only parts of speech

Вияви вагання — не єдині компоненти,

that take on new meaning during dialogue.

які набувають нового значення під час діалогу.

Words and phrases such as “like,” “well” or “you know”

Такі слова і фрази, як “ніби“, “добре” чи “знаєш”

function as discourse markers,

функціонують як розмовні маркери,

ignoring their literal meaning to convey something about the sentence

їхнє значення не буквальне, щоб виразити щось у реченні,

in which they appear.

де вони з’являються.

Discourse markers direct the flow of conversation,

Ці маркери визначають напрям розмови

and some studies suggest that conscientious speakers

і певні дослідження припускають, що досвідчені співрозмовники

use more of these phrases to ensure everyone is being heard and understood.

використовують більше цих фраз, аби переконатися, що всі почули і зрозуміли.

For example, starting a sentence with “Look...”

Наприклад, почати речення фразою “Дивіться”

can indicate your attitude and help you gauge the listener’s agreement.

може вказати напрям думки та допомогти оцінити розуміння слухача.

“I mean” can signal that you’re about to elaborate on something.

“Я маю на увазі” може сигналізувати про уточнення щодо чогось.

And the dreaded “like” can perform many functions,

А страшне “ніби” може виконувати багато функцій:

such as establishing a loose connection between thoughts,

відновлення втраченого зв’язку між думками

or introducing someone else's words or actions.

чи введення чиїхось слів або дій.

These markers give people a real-time view into your thought process

Ці маркери дають змогу людям побачити ваш хід думок у реальному часі

and help listeners follow, interpret, and predict what you’re trying to say.

і допомагають слухачам стежити, сприймати та передбачати, що ви хочете сказати.

Discourse markers and hesitation phenomena

Розмовні маркери та вияви вагання

aren’t just useful for understanding language—

корисні не лише для розуміння мови,

they help us learn it too.

а й допомагають при її вивченні.

In 2011, a study showed toddlers common and uncommon objects

У одному дослідженні в 2011 році, дітям показали звичні й незвичні предмети

alongside a recording referring to one of the items.

та запис, який стосувався одного з предметів.

When a later recording asked them to identify the uncommon object,

Коли у пізнішому записі дітей попросили назвати невідомий об’єкт,

toddlers performed better if that instruction contained a filled pause.

діти показували кращі результати, якщо в інструкції були заповнені паузи.

This may mean that filled pauses cue toddlers to expect novel words,

Це може означати, що заповнені паузи натякають малюкам на наступні нові слова,

and help them connect new words to new objects.

та допомагають поєднати нові слова з новими об’єктами.

For adolescents and adults learning a second language,

Для підлітків та дорослих, які вивчають другу мову,

filled pauses smooth out awkward early conversations.

заповнені паузи загладжують незграбні перші спроби спілкування.

And once they’re more confident,

А як вони стають впевненішими,

the second-language learner can signal their newfound fluency

ті, хто вивчає другу мову, можуть продемонструвати свою компетентність,

by using the appropriate hesitation phenomenon.

використовуючи відповідні слова-вагання.

Because, contrary to popular belief,

Адже, на противагу популярній думці,

the use of filled pauses doesn't decrease with mastery of a language.

використання заповнених пауз не означає гірший рівень володіння мовою.

Just because hesitation phenomena and discourse markers

Однак те, що прояви вагання та розмовні маркери

are a natural part of communication doesn’t mean they’re always appropriate.

є природною частиною мовлення, не означає, що вони завжди доречні.

Outside of writing dialogue, they serve no purpose in most formal writing.

Поза письмовим діалогом, у формальному письмі, вони недоречні.

And in some contexts, the stigma these social cues carry

А в деяких ситуаціях вони можуть бути соціальним натяком, маркером,

can work against the speaker.

що шкодить тим, хто їх використовує.

But in most conversations, these seemingly senseless sounds

Проте, у більшості розмов, ці позірно безглузді звуки

can convey a world of meaning.

можуть передавати важливий смисл.