Your words may predict your future mental health | Mariano Sigman

Перекладач: Olena Gapak Утверджено: Khrystyna Romashko

У нас є історичні записи, де можна дізнатися, як прадавні греки вдягалися,

We have historical records that allow us to know how the ancient Greeks dressed,

how they lived,

як вони жили,

how they fought ...

як вони воювали...

але як вони думали?

but how did they think?

One natural idea is that the deepest aspects of human thought --

Існує природне припущення, що найглибші аспекти людського мислення —

our ability to imagine,

наше вміння уявляти,

to be conscious,

бути свідомим,

to dream --

мріяти —

have always been the same.

завжди були незмінними.

Another possibility

Інша можливість —

is that the social transformations that have shaped our culture

що соціальні трансформації, які сформували нашу культуру,

могли також змінювати структурні основи людського мислення.

may have also changed the structural columns of human thought.

We may all have different opinions about this.

В усіх нас може бути різна думка щодо цього.

Actually, it's a long-standing philosophical debate.

Насправді, це тривала філософська полеміка.

But is this question even amenable to science?

Але чи може наука взагалі відповісти на це питання?

Here I'd like to propose

Тут я хотів би припустити,

that in the same way we can reconstruct how the ancient Greek cities looked

що так само, як ми реконструюємо вигляд античних грецьких міст

просто за виглядом кількох цеглин,

just based on a few bricks,

that the writings of a culture are the archaeological records,

писемні пам'ятки культури можна сприймати як археологічні свідоцтва —

the fossils, of human thought.

копалини людської думки.

And in fact,

І насправді,

працюючи над психологічним аналізом

doing some form of psychological analysis

of some of the most ancient books of human culture,

деяких найстаріших книг людської культури,

Julian Jaynes came up in the '70s with a very wild and radical hypothesis:

Джуліан Джейнс у 70-х роках висловив незвичну і радикальну гіпотезу:

that only 3,000 years ago,

людей, що жили усього 3 000 років тому,

humans were what today we would call schizophrenics.

зараз ми визначили б як шизофреників.

And he made this claim

І він зробив таке твердження,

based on the fact that the first humans described in these books

базуючись на тому, що всі люди, зображені у тих книгах,

behaved consistently,

послідовно поводилися так, —

in different traditions and in different places of the world,

у різних культурах, у різних куточках світу, —

as if they were hearing and obeying voices

ніби вони чують і підкоряються голосам,

що, на їх думку, належать богам

that they perceived as coming from the Gods,

or from the muses ...

або музам...

зараз ми назвали б це галюцинаціями.

what today we would call hallucinations.

And only then, as time went on,

І тільки пізніше, із плином часу,

they began to recognize that they were the creators,

вони починали усвідомлювати, що вони самі були творцями

the owners of these inner voices.

і володарями тих внутрішніх голосів.

And with this, they gained introspection:

А разом з цим вони здобули самоаналіз:

вміння думати про свої власні думки.

the ability to think about their own thoughts.

So Jaynes's theory is that consciousness,

Тож теорія Джейнса полягає в тому, що свідомість,

at least in the way we perceive it today,

принаймні у тому сенсі, в якому ми розуміємо її сьогодні,

where we feel that we are the pilots of our own existence --

коли ми відчуваємо, що самі керуємо нашим існуванням,

is a quite recent cultural development.

не так вже й давно розвинулася в нашій культурі.

And this theory is quite spectacular,

І ця теорія доволі вражаюча,

but it has an obvious problem

але має й очевидну проблему —

which is that it's built on just a few and very specific examples.

вона базується на незначній кількості дуже конкретних прикладів.

Тож питання в тому, чи теорія,

So the question is whether the theory

that introspection built up in human history only about 3,000 years ago

за якою самоспоглядання виникло близько 3 000 років тому,

can be examined in a quantitative and objective manner.

може бути перевірена у кількісний і об'єктивний спосіб.

And the problem of how to go about this is quite obvious.

І як із цим обійтися — доволі очевидно.

Малоймовірно, що одного ранку Платон прокинувся і написав:

It's not like Plato woke up one day and then he wrote,

"Hello, I'm Plato,

"Привіт, я Платон,

and as of today, I have a fully introspective consciousness."

і від сьогодні в мене повністю самоаналітична свідомість."

(Laughter)

(Сміх)

And this tells us actually what is the essence of the problem.

Це вказує на саму суть проблеми.

We need to find the emergence of a concept that's never said.

Потрібно знайти час виникнення концепції, яку ніколи не називали вголос.

The word introspection does not appear a single time

Слово "самоаналіз" жодного разу не з'являється

in the books we want to analyze.

у книгах, які ми хочемо проаналізувати.

So our way to solve this is to build the space of words.

Тож наш підхід до розв'язання — побудувати словесний простір.

This is a huge space that contains all words

Це величезний простір, що містить усі слова

in such a way that the distance between any two of them

таким чином, що відстань між будь-якими двома з них

is indicative of how closely related they are.

свідчить про те, наскільки вони споріднені.

So for instance,

Наприклад,

you want the words "dog" and "cat" to be very close together,

слова "собака" та "кішка" ви поставите дуже близько,

but the words "grapefruit" and "logarithm" to be very far away.

а слова "грейпфрут" та "логарифм" будуть далеко одне від одного.

And this has to be true for any two words within the space.

І це правило має зберігатися для будь-яких двох слів у межах простору.

And there are different ways that we can construct the space of words.

Словесний простір можна побудувати у кілька способів.

One is just asking the experts,

Перший — запитати експертів,

a bit like we do with dictionaries.

щось подібне ми робимо зі словниками.

Another possibility

Інша можливість —

is following the simple assumption that when two words are related,

це просто припустити, що якщо два слова споріднені,

вони з'являються в одному реченні,

they tend to appear in the same sentences,

in the same paragraphs,

в одному абзаці,

in the same documents,

в одному документі

more often than would be expected just by pure chance.

частіше, ніж можна очікувати в межах чистої випадковості.

And this simple hypothesis,

І ця проста гіпотеза,

this simple method,

цей простий метод,

with some computational tricks

із кількома фокусами обчислення,

that have to do with the fact

спричиненими тим фактом,

that this is a very complex and high-dimensional space,

що це дуже складний і багатовимірний простір,

turns out to be quite effective.

виявляється доволі ефективним.

І як наочний приклад того, як добре це насправді працює,

And just to give you a flavor of how well this works,

this is the result we get when we analyze this for some familiar words.

ось результат, що ми отримаємо, проаналізувавши деякі поширені слова.

And you can see first

Перш за все, видно,

that words automatically organize into semantic neighborhoods.

що слова автоматично збираються у семантичні групи.

Тож ви отримаєте фрукти, частини тіла,

So you get the fruits, the body parts,

the computer parts, the scientific terms and so on.

частини комп'ютера, наукові терміни тощо.

Алгоритм також показує, що ми об'єднуємо поняття ієрархічно.

The algorithm also identifies that we organize concepts in a hierarchy.

So for instance,

От наприклад,

ви бачите, що наукові терміни поділяються на дві підкатегорії:

you can see that the scientific terms break down into two subcategories

of the astronomic and the physics terms.

терміни астрономії та терміни фізики.

And then there are very fine things.

Тут є і дуже цікаві речі.

For instance, the word astronomy,

Наприклад, слово "астрономія"

which seems a bit bizarre where it is,

виглядає досить дивно на своєму місці,

is actually exactly where it should be,

але воно саме там, де має бути —

between what it is,

між тим, чим воно є,

тобто розділом науки,

an actual science,

and between what it describes,

і тим, що воно описує, —

the astronomical terms.

астрономічними поняттями.

And we could go on and on with this.

Так можна продовжувати й продовжувати.

Власне, якщо ви подивитесь на це якийсь час

Actually, if you stare at this for a while,

and you just build random trajectories,

і просто побудуєте випадкові траєкторії,

ви помітите, що за відчуттям це трохи схоже на складання віршів.

you will see that it actually feels a bit like doing poetry.

А це тому, що певною мірою

And this is because, in a way,

walking in this space is like walking in the mind.

блукання у цьому просторі подібне до блукання розумом.

І останнє —

And the last thing

is that this algorithm also identifies what are our intuitions,

цей алгоритм також визначає наші інтуїтивні припущення

of which words should lead in the neighborhood of introspection.

щодо того, які слова мають вести до групи самоаналізу.

So for instance,

Приміром, слова

words such as "self," "guilt," "reason," "emotion,"

як "себе", "вина", "причина", "емоція"

are very close to "introspection,"

дуже близькі до "самоаналіз",

but other words,

а от інші слова,

such as "red," "football," "candle," "banana,"

приміром "червоний", "футбол", "свічка", "банан"

are just very far away.

знаходяться дуже далеко.

Тож щойно ми побудували простір,

And so once we've built the space,

the question of the history of introspection,

питання історії самоаналізу

or of the history of any concept

або історії будь-якого поняття,

яке досі здавалося абстрактним і дещо туманним,

which before could seem abstract and somehow vague,

becomes concrete --

стає чітким —

becomes amenable to quantitative science.

стає підвладним кількісним методам науки.

All that we have to do is take the books,

І все, що треба зробити, — взяти книжки,

оцифрувати їх

we digitize them,

and we take this stream of words as a trajectory

і взяти цей потік слів як траєкторію,

and project them into the space,

зробити проекцію на наш простір,

and then we ask whether this trajectory spends significant time

а потім спитати себе, чи ця траєкторія крутиться помітний час

поряд із поняттям самоаналізу.

circling closely to the concept of introspection.

And with this,

І таким чином

we could analyze the history of introspection

ми можемо проаналізувати історію самоаналізу

у давньогрецькій традиції,

in the ancient Greek tradition,

з якої ми маємо найбільшу кількість пам'яток.

for which we have the best available written record.

So what we did is we took all the books --

Тож ми взяли усі книжки,

we just ordered them by time --

впорядкували їх за часом написання,

for each book we take the words

з кожної книжки ми взяли слова

and we project them to the space,

і зробили проекцію на простір,

and then we ask for each word how close it is to introspection,

а тоді перевірили кожне слово, чи воно близьке до самоаналізу,

і взяли середнє значення.

and we just average that.

And then we ask whether, as time goes on and on,

І тоді ми спитали, чи з плином часу

these books get closer, and closer and closer

ці книжки наближалися

до поняття самоаналізу.

to the concept of introspection.

And this is exactly what happens in the ancient Greek tradition.

І саме це й трапилося у давньогрецькій традиції.

So you can see that for the oldest books in the Homeric tradition,

Можна побачити, що для найдавніших книжок традиції Гомера

there is a small increase with books getting closer to introspection.

є тільки невеличкий зріст наближення до самоаналізу.

But about four centuries before Christ,

Але десь за 4 століття до нової ери

this starts ramping up very rapidly to an almost five-fold increase

крива злітає вгору дуже швидко, майже у п'ять разів ближче,

of books getting closer, and closer and closer

коли книжки наближаються й наближаються

to the concept of introspection.

до поняття самоаналізу.

І от дуже цікава річ —

And one of the nice things about this

is that now we can ask

зараз ми можемо запитати,

whether this is also true in a different, independent tradition.

чи стається те саме в іншій, незалежній традиції.

So we just ran this same analysis on the Judeo-Christian tradition,

Тож ми запустили той самий аналіз в іудейсько-християнській традиції,

і отримали фактично той самий паттерн.

and we got virtually the same pattern.

Again, you see a small increase for the oldest books in the Old Testament,

І знов видно незначний зріст для найдавніших книжок Старого Заповіту,

and then it increases much more rapidly

а потім зріст дуже прискорюється

у нових книжках Нового Заповіту.

in the new books of the New Testament.

А потім ми отримуємо пік самоаналізу

And then we get the peak of introspection

у "Сповіді" Блаженного Августина,

in "The Confessions of Saint Augustine,"

about four centuries after Christ.

десь у четвертому сторіччі нашої ери.

And this was very important,

І це було дуже важливо,

because Saint Augustine had been recognized by scholars,

бо Блаженний Августин визнаний науковцями,

philologists, historians,

філологами, істориками

as one of the founders of introspection.

як один із засновників самоаналізу.

Власне, деякі вважають його батьком сучасної психології.

Actually, some believe him to be the father of modern psychology.

Тож наш алгоритм,

So our algorithm,

which has the virtue of being quantitative,

враховуючи переваги того, що він кількісний,

of being objective,

що він об'єктивний

і, звісно, надзвичайно швидкий —

and of course of being extremely fast --

він працює за долі секунди —

it just runs in a fraction of a second --

can capture some of the most important conclusions

може схопити деякі з найважливіших висновків

довгої традиції досліджень.

of this long tradition of investigation.

And this is in a way one of the beauties of science,

І в цьому певною мірою полягає краса науки, —

which is that now this idea can be translated

що зараз цей підхід може бути перенесено

and generalized to a whole lot of different domains.

й узагальнено для безлічі інших галузей.

So in the same way that we asked about the past of human consciousness,

Тож ми питали про минуле людської свідомості,

maybe the most challenging question we can pose to ourselves

і може, найсміливіше питання, яке ми можемо собі поставити, —

is whether this can tell us something about the future of our own consciousness.

чи може усе це сказати нам щось про майбутнє нашої власної свідомості.

To put it more precisely,

Якщо точніше,

чи можуть слова, що ми говоримо сьогодні,

whether the words we say today

can tell us something of where our minds will be in a few days,

сказати нам щось про те, де буде наш розум за кілька днів,

in a few months

за кілька місяців

or a few years from now.

або за кілька років.

And in the same way many of us are now wearing sensors

Так само багато хто зараз вдягає сенсори,

that detect our heart rate,

що аналізують пульс,

our respiration,

дихання

our genes,

або гени, —

on the hopes that this may help us prevent diseases,

з надією, що це може допомогти передбачити хворобу.

Ми можемо запитати, чи моніторинг і аналіз слів, що ми говоримо,

we can ask whether monitoring and analyzing the words we speak,

we tweet, we email, we write,

пишемо у Твіттер, електронною поштою чи просто пишемо,

can tell us ahead of time whether something may go wrong with our minds.

може вказати нам зазделегідь, чи виникнуть проблеми із нашим розумом.

Разом із Джильєрмо Сеччі,

And with Guillermo Cecchi,

who has been my brother in this adventure,

що став моїм побратимом у цій пригоді,

we took on this task.

ми взялися за це завдання.

And we did so by analyzing the recorded speech of 34 young people

Для цього ми проаналізували записане мовлення 34 молодих осіб,

who were at a high risk of developing schizophrenia.

що мали високий ризик розвитку шизофренії.

And so what we did is, we measured speech at day one,

Ми виміряли мовлення на початку,

and then we asked whether the properties of the speech could predict,

а потім поставили питання, чи можуть особливості мовлення передбачити

within a window of almost three years,

на проміжку майже у три роки

майбутній розвиток психозу.

the future development of psychosis.

But despite our hopes,

Але попри всі сподівання,

we got failure after failure.

ми отримували поразку за поразкою.

There was just not enough information in semantics

У семантиці було просто недостатньо інформації,

to predict the future organization of the mind.

щоб передбачити майбутню організацію розуму.

It was good enough

Досить добре вдавалося

to distinguish between a group of schizophrenics and a control group,

знайти відмінності між групою шизофреніків і контрольною групою,

a bit like we had done for the ancient texts,

десь так, як ми робили із давніми текстами,

but not to predict the future onset of psychosis.

але не передбачити майбутнє виникнення психозу.

Але тоді ми зрозуміли,

But then we realized

that maybe the most important thing was not so much what they were saying,

що найважливіше може полягати не в тому, що саме вони кажуть,

але в тому, як вони це кажуть.

but how they were saying it.

More specifically,

Якщо точніше,

it was not in which semantic neighborhoods the words were,

справа не в тому, в якій семантичній групі були слова,

but how far and fast they jumped

а в тому, як часто й далеко вони перестрибували

from one semantic neighborhood to the other one.

з однієї семантичної групи до іншої.

And so we came up with this measure,

Тож ми ввели цей показник,

назвавши його семантична зв'язність,

which we termed semantic coherence,

which essentially measures the persistence of speech within one semantic topic,

по суті вимірюючи постійність мовлення в межах однієї семантичної теми,

within one semantic category.

однієї семантичної категорії.

And it turned out to be that for this group of 34 people,

І виявилося, що для цієї групи з 34 осіб

the algorithm based on semantic coherence could predict,

алгоритм, побудований на семантичній зв'язності, міг передбачити

з точністю 100 відсотків,

with 100 percent accuracy,

who developed psychosis and who will not.

у кого розвинеться психоз, а в кого ні.

And this was something that could not be achieved --

І чогось подібного не може досягти —

not even close --

навіть близько —

with all the other existing clinical measures.

жоден з існуючих клінічних показників.

And I remember vividly, while I was working on this,

І я яскраво пригадую, як поки я працював над цим,

я сидів за своїм комп'ютером

I was sitting at my computer

and I saw a bunch of tweets by Polo --

і побачив кілька твітів від Поло —

Поло був моїм першим учнем ще у Буенос Айресі,

Polo had been my first student back in Buenos Aires,

and at the time he was living in New York.

але в той час він мешкав в Нью-Йорку.

And there was something in this tweets --

І щось було у цих твітах,

I could not tell exactly what because nothing was said explicitly --

я не міг точно сказати що, бо нічого не було сказано напряму, —

але я мав це сильне почуття,

but I got this strong hunch,

сильний голос інтуїції, що щось не так.

this strong intuition, that something was going wrong.

So I picked up the phone, and I called Polo,

Тож я взяв телефон й зателефонував Поло,

і насправді він почувався зле.

and in fact he was not feeling well.

And this simple fact,

І цей простий факт,

that reading in between the lines,

що читаючи поміж рядків,

I could sense, through words, his feelings,

я міг крізь слова зрозуміти його почуття,

виявився простим, але дуже ефективним способом допомогти.

was a simple, but very effective way to help.

What I tell you today

Сьогодні я стверджую,

is that we're getting close to understanding

що ми наближаємося до розуміння,

how we can convert this intuition that we all have,

як нам перетворити цю інтуїцію, яку ми всі маємо,

that we all share,

яку всі поділяємо,

into an algorithm.

на алгоритм.

І зробивши це,

And in doing so,

we may be seeing in the future a very different form of mental health,

ми можемо побачити в майбутньому зовсім іншу форму психічного здоров'я —

based on objective, quantitative and automated analysis

побудовану на об'єктивному, кількісному і автоматизованому аналізі

of the words we write,

слів, що ми пишемо,

of the words we say.

слів, що ми говоримо.

Gracias.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)