A summer school kids actually want to attend | Karim Abouelnaga

Перекладач: Khrystyna Pentsak Утверджено: Solomiia Pidleteichuk

Getting a college education

Навчання у коледжі -

is a 20-year investment.

це двадцятирічна інвестиція.

When you're growing up poor,

Коли ви народжуєтеся бідним,

you're not accustomed to thinking that far ahead.

то не плануєте так далеко.

Instead, you're thinking about where you're going to get your next meal

Натомість, ви думаєте, де сьогодні поїсти

and how your family is going to pay rent that month.

і як ваша сім'я має сплатити за оренду.

Besides, my parents and my friends' parents

Окрім того, для моїх батьків та батьків моїх друзів

seemed to be doing just fine driving taxis and working as janitors.

було абсолютно нормальним працювати таксистом чи прибиральницею.

It wasn't until I was a teenager

Так було аж до підліткового віку,

when I realized I didn't want to do those things.

коли я усвідомив, що не хочу цього робити.

By then, I was two-thirds of the way through my education,

До того часу пройшло вже дві третіх мого навчання

and it was almost too late to turn things around.

і було надто пізно щось змінити.

When you grow up poor, you want to be rich.

Коли ростеш у бідності, хочеш бути багатим.

I was no different.

І я теж хотів.

I'm the second-oldest of seven,

Я друга дитина з семи,

and was raised by a single mother on government aid

і мене виховувала лише мама на одну соцдопомогу

in Queens, New York.

у районі Квінз, Нью-Йорк.

By virtue of growing up low-income,

Через нестачу коштів

my siblings and I went to some of New York City's

ми з братами і сестрами

most struggling public schools.

ходили до однієї із найпроблемніших державних шкіл Нью-Йорка.

I had over 60 absences when I was in seventh grade,

У сьомому класі в мене було 60 пропусків.

because I didn't feel like going to class.

Тому що мені не подобалося ходити на уроки.

My high school had a 55 percent graduation rate,

Мою школу закінчували лише 55 відсотків учнів,

and even worse,

і що гірше,

only 20 percent of the kids graduating

лише 20 відсотків з тих, що таки випускалися,

were college-ready.

були готовими до коледжу.

When I actually did make it to college,

Коли я все-таки вступив до коледжу,

I told my friend Brennan

я розказав своєму другові Бренону,

how our teachers would always ask us to raise our hands

як наші вчителі казали: "Підніміть руки ті,

if we were going to college.

хто збирається вступати в коледж."

I was taken aback when Brennan said,

Я був приголомшений, коли Бренон відповів:

"Karim, I've never been asked that question before."

"Каріме, мене ніколи цього не питали."

It was always, "What college are you going to?"

Зазвичай питали: "В який коледж ти йдеш?"

Just the way that question is phrased

Навіть те, як це питання сформульоване,

made it unacceptable for him not to have gone to college.

передбачало, що він не міг не піти до коледжу.

Nowadays I get asked a different question.

Зараз мені ставлять інше питання:

"How were you able to make it out?"

"Як у тебе це вийшло?"

For years I said I was lucky,

Роками я казав, що мені поталанило,

but it's not just luck.

але це не лише везіння.

When my older brother and I graduated from high school

Коли я з моїм старшим братом випустилися зі старшої школи

at the very same time

одночасно,

and he later dropped out of a two-year college,

і пізніше він покинув навчання у коледжі,

I wanted to understand why he dropped out

я хотів зрозуміти, чому він це зробив,

and I kept studying.

і я продовжив навчатися.

It wasn't until I got to Cornell as a Presidential Research Scholar

І лише потрапивши до Корнелльського університету як дослідник,

that I started to learn about the very real educational consequences

я почав вивчати справжній вплив на навчання

of being raised by a single mother on government aid

того, що мене виховувала мати-одиначка на одну соцдопомогу

and attending the schools that I did.

і того, в які школи я ходив.

That's when my older brother's trajectory began to make complete sense to me.

Саме тоді я почав розуміти свого брата.

I also learned that our most admirable education reformers,

Я також дізнався, що наші найкращі реформатори у сфері освіти,

people like Arne Duncan, the former US Secretary of Education,

такі як Арні Данкан, колишній міністр освіти,

or Wendy Kopp, the founder of Teach For America,

чи Венді Копп, засновник організації "Teach For America",

had never attended an inner city public school like I had.

ніколи не були у школах бідних районів, таких, як моя.

So much of our education reform is driven by a sympathetic approach,

Так багато наших реформ у сфері освіти за основу беруть співчуття,

where people are saying,

коли люди кажуть:

"Let's go and help these poor inner city kids,

"Давайте допоможемо цим бідним діткам

or these poor black and Latino kids,"

або цим бідним афро- та південноамериканським діткам"

instead of an empathetic approach,

замість емпатичного підходу,

where someone like me, who had grown up in this environment, could say,

при якому хтось на зразок мене, хто виріс у такому середовищі, скаже:

"I know the adversities that you're facing

"Я знаю, з якими проблемами ви стикаєтесь,

and I want to help you overcome them."

і я хочу допомогти вам подолати їх."

Today when I get questions about how I made it out,

Сьогодні, коли мене питають, як мені вдалося це зробити,

I share that one of the biggest reasons

я кажу, що найбільше завдячую тому,

is that I wasn't ashamed to ask for help.

що не соромився просити допомоги.

In a typical middle class or affluent household,

У звичайному середньому класі багатого району,

if a kid is struggling,

якщо у дитини проблеми,

there's a good chance that a parent or a teacher will come to their rescue

є велика ймовірність, що батьки чи вчитель допоможуть,

even if they don't ask for help.

навіть, якщо вона про це не попросить.

However, if that same kid is growing up poor

Проте, якщо ця ж дитина росте у бідності

and doesn't ask for help,

і не просить про допомогу,

there's a good chance that no one will help them.

скоріш за все, на неї ніхто не зверне уваги.

There are virtually no social safety nets available.

Практично немає соціальних механізмів захисту.

So seven years ago,

Тож сім років тому

I started to reform our public education system

я почав реформувати нашу державну систему освіти,

shaped by my firsthand perspective.

опираючись на власний досвід та бачення.

And I started with summer school.

І я почав з літньої школи.

Research tells us that two-thirds of the achievement gap,

Дослідження показує, що дві третіх рівня відставання в успішності,

which is the disparity in educational attainment

тобто відмінності в освіті

between rich kids and poor kids

між багатими та бідними дітьми,

or black kids and white kids,

або чорними чи білими дітьми

could be directly attributed to the summer learning loss.

можуть напряму залежати від недоліків літнього навчання.

In low-income neighborhoods, kids forget almost three months

У бідних районах діти забувають

of what they learned during the school year

те, що вони вчили цілий шкільний рік

over the summer.

за три літніх місяці.

They return to school in the fall,

Вони повертаються до школи восени,

and their teachers spend another two months

і вчителі витрачають ще два місяці

reteaching them old material.

на повторення матеріалу.

That's five months.

Це п'ять місяців.

The school year in the United States is only 10 months.

Навчальний рік у США триває лише 10 місяців.

If kids lose five months of learning every single year,

Якщо діти втрачають п'ять місяців кожного року,

that's half of their education.

це вже половина навчання.

Half.

Половина.

If kids were in school over the summer, then they couldn't regress,

Якщо б діти були в школі улітку, то не забули б вивченого,

but traditional summer school is poorly designed.

але літня школа неправильно організована.

For kids it feels like punishment,

Для дітей це ніби покарання,

and for teachers it feels like babysitting.

а для вчителів - як робота нянею.

But how can we expect principals to execute an effective summer program

Але як ми можемо очікувати від директорів проведення успішних літніх програм,

when the school year ends the last week of June

якщо навчальний рік закінчується вкінці червня,

and then summer school starts just one week later?

а літня школа розпочинається вже через тиждень?

There just isn't enough time to find the right people,

Тому немає часу, щоб знайти потрібних людей,

sort out the logistics,

організувати логістику,

and design an engaging curriculum that excites kids and teachers.

і створити цікавий для дітей та вчителів розклад.

But what if we created a program over the summer

А якщо створити літню програму,

that empowered teachers as teaching coaches

яка дасть можливість педагогам бути наставниками

to develop aspiring educators?

і виховати майбутніх вчителів?

What if we empowered college-educated role models

Що, коли випускники коледжів стануть прикладом

as teaching fellows

і допоможуть дітям

to help kids realize their college ambitions?

втілити в життя свою мрію про подальше навчання?

What if empowered high-achieving kids

Що, коли відмінники стануть

as mentors to tutor their younger peers

менторами, щоб допомагати молодшим,

and inspire them to invest in their education?

і надихнуть їх більше часу приділяти навчанню?

What if we empowered all kids as scholars,

Що, коли ми у всіх дітях бачитимемо студентів,

asked them what colleges they were going to,

питатимемо, у який коледж вони збираються вступати,

designed a summer school they want to attend

зробимо літню школу, у яку вони захочуть ходити,

to completely eliminate the summer learning loss

щоб учні не забували усього за літо

and close two-thirds of the achievement gap?

і щоб ми могли зменшити різницю в успішності?

By this summer, my team will have served over 4,000 low-income children,

Цього літа моя команда допомогла 4 000 дітям із малозабезпечених сімей,

trained over 300 aspiring teachers

ми підготували більше 300 молодих вчителів

and created more than 1,000 seasonal jobs

і створили більше 1000 сезонних робочих місць

across some of New York City's most disadvantaged neighborhoods.

у деяких найбідніших районах Нью-Йорка.

(Applause)

(Оплески)

And our kids are succeeding.

І наші діти роблять успіхи.

Two years of independent evaluations

Два роки незалежних атестацій

tell us that our kids eliminate the summer learning loss

доводять, що наші учні не забувають матеріалу за літо

and make growth of one month in math

і випереджають програму з математики на місяць

and two months in reading.

і на два місяці з читання.

So instead of returning to school in the fall three months behind,

Тож, замість того, щоб осінню відставати на три місяці,

they now go back four months ahead in math

вони випереджають програму з математики на чотири місяці

and five months ahead in reading.

і на п'ять з читання.

(Applause)

(Оплески)

Ten years ago, if you would have told me

Якщо б десять років тому мені сказали,

that I'd graduate in the top 10 percent of my class from an Ivy League institution

що я закінчу заклад Ліги Плюща як один із кращих студентів класу,

and have an opportunity to make a dent on our public education system

і матиму змогу вплинути на систему освіти,

just by tackling two months of the calendar year,

просто змінивши два місяці з дванадцяти,

I would have said,

я б сказав:

"Nah. No way."

"О ні! Це неможливо".

What's even more exciting

А ще більше вражає те,

is that if we can prevent five months of lost time

що коли ми змогли подолати 5-місячне відставання у навчанні,

just by redesigning two months,

просто перепланувавши два місяці,

imagine the possibilities that we can unlock

уявіть, чого ми зможемо досягти,

by tackling the rest of the calendar year.

змінивши весь навчальний рік.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)