Why do I make art? To build time capsules for my heritage | Kayla Briët

Перекладач: Khrystyna Pylypiv Утверджено: Khrystyna Romashko

When I was four years old,

Коли мені було 4, тато навчив мене

my dad taught me the Taos Pueblo Hoop Dance,

давнього танцю з обручами,

під назвою таос-пуебло.

a traditional dance born hundreds of years ago in Southwestern USA.

Цей традиційний танець зародився

сотні років тому на південному сході США.

A series of hoops are created out of willow wood,

Обручі виготовляли з гілок верби

and they're threaded together to create formations of the natural world,

і зв'язувалися разом, щоб вони

showing the many beauties of life.

показували красу природніх форм.

In this dance, you're circling in a constant spin,

В цьому танці ви постійно кружляєте,

mimicking the movement of the Sun

наслідуєте рухи Сонця

and the passage of time.

і плин часу.

Watching this dance was magic to me.

Танець зачаровував мене.

Like with a time capsule,

Як через часову капсулу,

I was taking a look through a cultural window to the past.

я дивилася через культурне вікно минулого.

I felt a deeper connection

Я відчувала глибший зв'язок із тим,

to how my ancestors used to look at the world around them.

як мої предки сприймали навколишній світ.

Since then, I've always been obsessed with time capsules.

З того часу мене захоплюють капсули часу.

Вони набувають

They take on many forms,

різних форм,

але спільним

but the common thread is that they're uncontrollably fascinating

для всіх є те,

що вони завжди складатимуть цікавість

to us as human beings,

для нас, як людських створінь, бо вони -

because they're portals to a memory,

це портали пам'яті і в них - важлива сила,

and they hold the important power of keeping stories alive.

яка забезпечує існування історій.

As a filmmaker and composer,

Як для режисера

і композитора, це була подорож,

it's been my journey to find my voice,

що допомогла віднайти свій голос,

reclaim the stories of my heritage and the past

повернути історії із минулого і влити їх

and infuse them into music and film time capsules to share.

у фільми і музику, своєрідні капсули часу.

To tell you a bit about how I found my voice,

Щоб розповісти вам, як я віднайшла

I'd like to share a bit about how I grew up.

свій голос, слід згадати моє дорослішання.

In Southern California, I grew up in a multigenerational home,

Я росла в Південній Каліфорнії в будинку,

meaning I lived under the same roof

в якому під одним дахом були

as my parents, aunts, uncles and grandparents.

мої батьки, тітки, дядьки, бабусі і дідусі.

My mother is Dutch-Indonesian and Chinese with immigrant parents,

В моєї мами голландсько-індонезійська

і китайська кров, а батьки імігранти;

and my father is Ojibwe

тато - оджібва, з племені

and an enrolled tribal member

of the Prairie Band's Potawatomi Tribe in Northeastern Kansas.

потавотомі, резервації на півночі Канзасу.

So one weekend I'd be learning how to fold dumplings,

Тож на одних вихідних

я вчилася ліпити галушки,

and the next, I'd be traditional-style dancing

на наступних я танцювала традиційні танці

at a powwow,

на церемонії заклинань,

immersed in the powerful sounds of drums and singers.

вся огорнута в співи і в звуки барабанів.

Being surrounded by many cultures was the norm,

Нормою було те, що

мене оточувало стільки культур,

but also a very confusing experience.

але це водночас мене бентежило.

It was really hard for me to find my voice,

Мені було справді важко знайти свій голос,

because I never felt I was enough --

бо я відчувала, що не дотягую до того,

never Chinese, Dutch-Indonesian or Native enough.

щоб бути корінною в одій із тих культур.

Because I never felt I was a part of any community,

Не було приналежності

до однієї зі спільнот.

I sought to learn the stories of my heritage

Я намагалася вивчити

історії своєї спадщини

and connect them together to rediscover my own.

і пов'язати їх, щоб віднайти власну.

The first medium I felt gave me a voice was music.

Першим, що подарувало мені

власний голос, була музика.

With layers of sounds and multiple instruments,

За допомогою

нашарувань звуків

і різних інструментів

I could create soundscapes and worlds that were much bigger than my own.

я могла створити

звукові простори

і світи значно більші за власний.

Through music, I'm inviting you into a sonic portal

Через музику я запрошую вас

до звукового порталу

of my memories and emotions,

спогадів та емоцій,

and I'm holding up a mirror to yours.

показую вам дзеркало.

One of my favorite instruments to play is the guzheng zither,

Один із моїх

улюблених інструментів, гуджен цитра,

a Chinese harp-like instrument.

китайський арфоподібний інструмент.

While the hoop dance is hundreds of years old,

Якщо танець з колом має сотні років,

the guzheng has more than 2,000 years of history.

історія гуджену налічує більше двох тисяч.

I'm playing the styles that greatly influence me today,

Я творю музику, яка

значною мірою вплинула

на мене сьогоднішню,

like electronic music,

електронну, до прикладу

with an instrument that was used to play traditional folk music long ago.

з інструментом, який довгий час

використовувався у народній музиці.

And I noticed an interesting connection:

І я помітила цікавий зв'язок:

the zither is tuned to the pentatonic scale,

цитру причисляють до пентатонічної шкали,

a scale that is universally known in so many parts of music

яка добре відома у багатьох сферах музики

around the world,

по всьому світу, включно

including Native American folk songs.

з народними піснями корінних американців.

In both Chinese and Native folk,

І в китайців, і корінних народів,

I sense this inherent sound of longing and holding onto the past,

спостерігаю внутрішнє тяжіння до минулого,

an emotion that greatly drives the music I create today.

ця емоція великою мірою впливає

на музику, яку я створюю сьогодні.

At the time, I wondered if I could make this feeling of immersion

Деколи я задумуюся,

чи могла б створити

відчуття занурення, яке було б

even more powerful,

навіть потужнішим, якщо

by layering visuals and music --

візуалізація і звуки були б поєднані -

visuals and images on top of the music.

візуалізація і образи як вершина музики.

So I turned to internet tutorials to learn editing software,

Тож я звернулася до

інтернет посібників,

для вивчення

редакторів, також

went to community college to save money

вступила у коледж,

заощаджувала гроші

and created films.

і створювала фільми.

After a few years experimenting,

Через декілька років мені було

I was 17 and had something I wanted to tell and preserve.

17 і я вже мала

що донести і зберегти.

It started with a question:

Все почалося із питання:

What happens when a story is forgotten?

"Що стається, коли ми забуваємо історію?"

I lead with this in my latest documentary film,

Я досліджую це у своєму останньому фільмі

"Smoke That Travels,"

"Дим, який подорожує",

which immerses people into the world of music, song, color and dance,

він занурює людей у світ

музики, пісень, кольорів і танців,

as I explore my fear that a part of my identity, my Native heritage,

в той час, як я досліджую страх того,

що частину моєї ідентичності, мою спадщину

will be forgotten in time.

із часом забудуть.

Many indigenous languages are dying due to historically forced assimilation.

Багато корінних мов зникають через

історично зумовлену асиміляцію.

Між 1800-ми і ранніми 1970-ми

From the late 1800s to the early 1970s,

корінних жителів

Natives were forced into boarding schools,

примушували до навчання

в середніх школах,

where they were violently punished if they practiced traditional ways

в яких застосовували

жорстокі покарання,

якщо вони слідували

своїм традиціям

or spoke their native language,

або говорили рідною мовою,

most of which were orally passed down.

які зазвичай передавалися усно.

As of now, there are 567 federally recognized tribes in the United States,

На сьогодні є 567 племен,

які визнаються урядом США, а колись

when there used to be countless more.

їх була незліченно більша кількість.

In my father's words,

Мій батько каже, "Те, що твоє

"Being Native is not about wearing long hair in braids.

волосся заплетене в коси,

не робить тебе корінним жителем.

It's not about feathers or beadwork.

Справа не в пір'ї чи хліборобстві.

It's about the way we all center ourselves in the world as human beings."

Мова йде про те, як ми всі ідентифікуємо

себе в цьому світі як людські істоти.

After traveling with this film for over a year,

Я показувала цей фільм протягом року

і зустрічалася із корінним населенням

I met indigenous people from around the world,

по всьому світу:

from the Ainu of Japan,

айни в Японії,

Sami of Scandinavia,

самі в Скандинавії

the Maori

and many more.

маорі та багато інших.

And they were all dealing with the exact same struggle

І вони всі стикалися із однією проблемою:

to preserve their language and culture.

намаганням зберегти мову і культуру.

At this moment, I not only realize the power storytelling has

Сьогодні я не просто розумію силу,

що міститься в розповіданні

to connect all of us as human beings

історій як в засобі для поєднання людей,

but the responsibility that comes with this power.

але також відповідальність, яка виникає із цієї сили.

It can become incredibly dangerous when our stories are rewritten or ignored,

Деколи дуже небезпечно

спотворювати наші історії, бо коли

because when we are denied identity,

нам відмовляють у нашій ідентичності,

we become invisible.

ми стаємо невидимками.

We're all storytellers.

Ми всі роповідаємо історії.

Reclaiming our narratives and just listening to each other's

Якщо будемо виголошувати власні розповіді,

слухати один одного, то зможемо

can create a portal that can transcend time itself.

створити портал, який

розчинить навіть сам час.

Thank you.

Дякую за увагу!

(Applause)

(Оплески)