Enough with the fear of fat | Kelli Jean Drinkwater

Перекладач: Nika Sydorova Утверджено: Hanna Leliv

I'm here today to talk to you about a very powerful little word,

Сьогодні я би хотіла поговорити з вами про надзвичайно могутнє слівце.

one that people will do almost anything

Люди робитимуть все можливе для того,

to avoid becoming.

щоб ніколи не чути його на свою адресу.

Billion-dollar industries thrive

Індустрія, що приносить мільярди доларів, процвітає

because of the fear of it,

через людський страх цього слова,

and those of us who undeniably are it

а ті, кого можна описати цим словом,

are left to navigate a relentless storm

змушені продиратися через безжальну бурю,

surrounding it.

що їх оточує.

I'm not sure if any of you have noticed,

Не знаю, чи ви помітили,

but I'm fat.

але я товста.

Not the lowercase, muttered-behind-my-back kind,

Не "товста", що написано маленькими літерами, або тихенько

or the seemingly harmless chubby or cuddly.

промимрено за спиною, не "пухкенька" і не "пампушка".

I'm not even the more sophisticated voluptuous or curvaceous kind.

Про мене навіть не скажеш більш витончене "з розкішними формами".

Let's not sugarcoat it.

Не прикрашаймо реальність.

I am the capital F-A-T kind of fat.

Я Товста з великої букви.

I am the elephant in the room.

Я - слон у крамничці з посудом.

When I walked out on stage,

Коли я вийшла на сцену,

some of you may have been thinking,

дехто з вас міг подумати:

"Aww, this is going to be hilarious,

"Ооо, оце буде сміхота,

because everybody knows that fat people are funny."

всі ж знають, які товстуни кумедні".

(Laughter)

(Сміх)

Or you may have been thinking, "Where does she get her confidence from?"

Або ж ви могли подумати: "Звідки в неї стільки впевненості?"

Because a confident fat woman is almost unthinkable.

Адже впевнена в собі товста жінка - це якась дивовижа.

The fashion-conscious members of the audience

А ті, хто цікавляться модою,

may have been thinking how fabulous I look

напевно, подумали, що я чудово виглядаю

in this Beth Ditto dress --

в цій сукні від Бет Дітто.

(Cheers)

(Оплески)

thank you very much.

Дуже дякую.

Whereas some of you might have thought,

Тоді як дехто міг подумати:

"Hmm, black would have been so much more slimming."

"Гмм, в чорному вона б виглядала стрункішою".

(Laughter)

(Сміх)

You may have wondered, consciously or not,

Ви можете гадати, свідомо чи ні,

if I have diabetes, or a partner,

чи хвора я на діабет, чи є в мене бойфренд,

or if I eat carbs after 7pm.

чи їм я вуглеводи після 7 вечора.

(Laughter)

(Сміх)

You may have worried that you ate carbs after 7pm last night,

Можливо, ви захвилювалися, тому що самі їли вчора вуглеводи після 7 вечора,

and that you really should renew your gym membership.

і що прийшов час оновити свій абонемент в спортзал.

These judgments are insidious.

Всі ці судження підступні.

They can be directed at individuals and groups,

Вони можуть бути спрямовані на окремих осіб, на групи,

and they can also be directed at ourselves.

а ще вони можуть бути спрямовані саме на вас.

And this way of thinking is known as fatphobia.

Такий образ мислення називають фетфобією.

Like any form of systematic oppression,

Як будь-яка інша форма систематичного пригнічення,

fatphobia is deeply rooted in complex structures

фетфобія глибоко вкоренилася в таких комплексних системах

like capitalism, patriarchy and racism,

як капіталізм, патріархат і расизм.

and that can make it really difficult to see,

Саме тому її так складно помітити, не кажучи вже про те,

let alone challenge.

щоб з нею боротися наодинці.

We live in a culture

Ми живемо в суспільстві,

where being fat is seen as being a bad person --

в якому бути товстуном - те ж саме, що бути поганою людиною:

lazy, greedy, unhealthy, irresponsible

ледачою, жадібною, хворою, безвідповідальною,

and morally suspect.

і бути підозрюваною в аморальності.

And we tend to see thinness

Ми схильні бачити в худорлявості

as being universally good --

все, що вважаємо хорошим:

responsible, successful,

надійність, успішність,

and in control of our appetites, bodies and lives.

здатність контролювати свої апетит, тіло та життя.

We see these ideas again and again

Ці ідеї знову і знову повторюються

in the media, in public health policy,

в ЗМІ, в галузі охорони здоров'я,

doctors' offices,

в кабінетах лікарів,

in everyday conversations

у повсякденних розмовах

and in our own attitudes.

і нашому власному ставленні.

We may even blame fat people themselves

Ми можемо навіть звинувачувати товстих людей

for the discrimination they face

у дискримінації, з якою вони стикаються.

because, after all, if we don't like it, we should just lose weight.

Адже, врешті-решт, якщо їм це не подобається, нехай просто схуднуть.

Easy.

Це ж так легко!

This antifat bias has become so integral, so ingrained

Упередженість до повних людей стала настільки поширеною, так глибоко проникла

to how we value ourselves and each other

в те, як ми оцінюємо себе та інших,

that we rarely question why we have such contempt for people of size

що ми рідко цікавимося, чому ми так зневажаємо людей за їхні розміри,

and where that disdain comes from.

і звідки в нас взялося це презирство.

But we must question it,

Але ми повинні задуматися над цим,

because the enormous value we place on how we look

тому що величезна цінність, яку ми надаємо зовнішньому вигляду,

affects every one of us.

впливає на кожного з нас.

And do we really want to live in a society

Чи ми насправді хочемо жити в суспільстві,

where people are denied their basic humanity

в якому людям відмовляють у банальній людяності,

if they don't subscribe to some arbitrary form of acceptable?

якщо вони не відповідають певним довільним формам прийнятного?

So when I was six years old,

Коли мені було шість років,

my sister used to teach ballet to a bunch of little girls in our garage.

моя сестра вчила декількох дівчат балету у нас в гаражі.

I was about a foot taller and a foot wider than most of the group.

Я була десь на 30 сантиметрів вища і на стільки ж товстіша за них.

When it came to doing our first performance,

Настав час нашого першого виступу.

I was so excited about wearing a pretty pink tutu.

Я так раділа, що зможу одягти гарненьке рожеве трико!

I was going to sparkle.

Я збиралася стати зіркою!

As the other girls slipped easily into their Lycra and tulle creations,

Інші дівчатка легко вскочили в свої наряди з лайкри і тюлю,

not one of the tutus was big enough to fit me.

але не знайшлося жодного трико мого розміру.

I was determined not to be excluded from the performance,

Вирішивши не пропускати виступ через це,

so I turned to my mother

я звернулася до моєї мами

and loud enough for everyone to hear

і досить гучно, щоб всі почули,

said, "Mom, I don't need a tutu.

сказала: "Матусю, мені потрібно не трико,

I need a fourfour."

а чотирико".

(Laughter)

(Сміх)

Thanks, Mom.

Дякую, мамо.

(Applause)

(Оплески).

And although I didn't recognize it at the time,

Хоча тоді я не розуміла цього -

claiming space for myself in that glorious fourfour

те, що я так наполегливо вимагала чудове чотирико,

was the first step towards becoming a radical fat activist.

стало першим кроком до активної боротьби проти фетфобії.

Now, I'm not saying that this whole body-love thing

Я не стверджую зараз, що ця любов до свого тіла

has been an easy skip along a glittering path of self-acceptance

була чимось на зразок легкої пробіжки по блискучому шляху прийняття себе,

since that day in class.

що почалася в той день на заняттях.

Far from it.

Зовсім ні.

I soon learned that living outside what the mainstream considers normal

Згодом я дізналася, що вихід за рамки того, що більшість вважає нормальним,

can be a frustrating and isolating place.

може завдати болю і самотності.

I've spent the last 20 years unpacking and deprogramming these messages,

Я витратила останні 20 років на виявлення та виправлення цих ідей,

and it's been quite the roller coaster.

відчуваючи себе немов на американських гірках.

I've been openly laughed at, abused from passing cars

Мене відверто висміювали, ображали з машин, що проїжджали повз,

and been told that I'm delusional.

говорили, що я просто марю.

I also receive smiles from strangers

Але були і посмішки від незнайомців,

who recognize what it takes to walk down the street

які розуміли, як це - йти по вулиці

with a spring in your step and your head held high.

бадьорим кроком з високо піднятою головою.

(Cheer)

(Схвальні вигуки)

Thanks.

Дякую.

And through it all, that fierce little six-year-old has stayed with me,

Я пройшла через все це разом з тією сильною маленькою шестирічною дівчинкою,

and she has helped me stand before you today

і з її допомогою я стою сьогодні перед вами

as an unapologetic fat person,

як товста людина, яка не хоче виправдовуватися,

a person that simply refuses to subscribe

як людина, яка просто відмовляється приєднуватися

to the dominant narrative

до думки більшості про те,

about how I should move through the world in this body of mine.

що мені слід робити з моїм тілом.

(Applause)

(Оплески)

And I'm not alone.

Я не самотня в цьому.

I am part of an international community of people

Я - членкиня міжнародної спільноти людей,

who choose to, rather than passively accepting

які вирішили не приймати байдуже той факт,

that our bodies are and probably always will be big,

що наші тіла є і, напевно, завжди будуть великими,

we actively choose to flourish in these bodies as they are today.

але активно процвітати в таких тілах, якими вони є зараз.

People who honor our strength and work with, not against,

Людей, які поважають свою силу, і працюють з урахуванням, а не проти,

our perceived limitations,

наших передбачуваних обмежень,

people who value health

людей, які вважають здоров'ям

as something much more holistic

дещо більше,

than a number on an outdated BMI chart.

ніж цифри на застарілих таблицях індексу маси тіла.

Instead, we value mental health, self-worth and how we feel in our bodies

Замість цього ми вважаємо психічне здоров'я, самооцінку і самовідчуття

as vital aspects to our overall well-being.

життєвоважливими аспектами нашого спільного добробуту.

People who refuse to believe that living in these fat bodies

Людей, які відмовляються вірити, що ці товсті тіла

is a barrier to anything, really.

дійсно в чомусь нас обмежують.

There are doctors, academics and bloggers

Є лікарі, науковці і блогери,

who have written countless volumes

які написали незліченну кількість слів

on the many facets of this complex subject.

про купу аспектів цієї складної теми.

There are fatshionistas who reclaim their bodies and their beauty

Є повненькі модниці, що вимагають прав на свої тіла і свою красу,

by wearing fatkinis and crop tops,

носячи бікіні і короткі топи,

exposing the flesh that we're all taught to hide.

виставляючи напоказ повноту, яку нас вчать приховувати.

There are fat athletes

Є товсті спортсмени,

who run marathons, teach yoga or do kickboxing,

які бігають марафони, викладають йогу і займаються кікбоксингом,

all done with a middle finger firmly held up to the status quo.

впевнено показавши середній палець нинішньому стану речей.

And these people have taught me that radical body politics

Ці люди навчили мене тому, що радикальна політика тіла -

is the antidote to our body-shaming culture.

це протиотрута для нашого суспільства, що ганьбить людей за їхні тіла.

But to be clear, I'm not saying that people shouldn't change their bodies

Зрозумійте мене правильно: я не хочу сказати, що люди не повинні міняти свої тіла,

if that's what they want to do.

якщо вони цього хочуть.

Reclaiming yourself can be one of the most gorgeous acts of self-love

Самовдосконалення - це, можливо, один із найкращих способів

and can look like a million different things,

проявити любов до себе мільйонами різних шляхів,

from hairstyles to tattoos to body contouring

від створення нової зачіски і тату до зміни форм тіла,

to hormones to surgery and yes, even weight loss.

гормонотерапії, операцій, і, так, навіть схуднення.

It's simple: it's your body,

Все просто: це твоє тіло,

and you decide what's best to do with it.

і тобі вирішувати, що з ним краще зробити.

My way of engaging in activism

Я беру участь у цьому русі,

is by doing all the things that we fatties aren't supposed to do,

намагаючись зробити все, що не годиться робити товстунам -

and there's a lot of them,

а це багато чого -

inviting other people to join me and then making art about it.

і запрошуючи інших людей приєднатися і перетворити

The common thread through most of this work

це в творчість. Основна ідея проекту -

has been reclaiming spaces that are often prohibitive to bigger bodies,

відновлення прав повних людей бути там, де їх часто не приймають:

from the catwalk to club shows,

від подіумів до клубних шоу,

from public swimming pools to prominent dance stages.

від публічних басейнів до видатних танцювальних сцен.

And reclaiming spaces en masse is not only a powerful artistic statement

Масове завоювання простору - це не тільки сильне художнє ствердження,

but a radical community-building approach.

а й основний підхід до побудови суспільства.

This was so true of "AQUAPORKO!" --

Це ж спрацювало для «АКВАПОРКО!» -

(Laughter)

(Сміх)

the fat fem synchronized swim team

жіночої команди товстуль з синхронного плавання,

I started with a group of friends in Sydney.

яку я заснувала в Сіднеї з подругами.

The impact of seeing a bunch of defiant fat women

Враження від зустрічі з групою зухвалих товстуль

in flowery swimming caps and bathers

у квітчастих купальниках і шапочках,

throwing their legs in the air without a care

які безтурботно підкидають ноги догори,

should not be underestimated.

не можна недооцінювати.

(Laughter)

(Сміх)

Throughout my career, I have learned that fat bodies are inherently political,

Протягом своєї кар'єри я зрозуміла, що розмір тіла - це така собі політика;

and unapologetic fat bodies

що товсті люди, які не бажають виправдовуватися,

can blow people's minds.

можуть приголомшити інших людей.

When director Kate Champion,

Коли режисерка Кейт Чемпіон,

of acclaimed dance theater company Force Majeure,

відома завдяки театру танцю Форс-Мажор,

asked me to be the artistic associate

попросила мене бути її художньою асистенткою

on a work featuring all fat dancers,

у виставі товстих танцюристів,

I literally jumped at the opportunity.

я буквально вхопилася за цю можливість.

And I mean literally.

У прямому сенсі.

"Nothing to Lose" is a work made in collaboration with performers of size

«Нема чого втрачати» створено завдяки співпраці повненьких акторів,

who drew from their lived experiences

які використовували свій життєвий досвід

to create a work as varied and authentic as we all are.

для створення вистави з тією ж різноманітністю, як і вони самі.

And it was as far from ballet as you could imagine.

Вистава вийшла надзвичайно далекою від балету у звичному розумінні.

The very idea of a fat dance work by such a prestigious company

Сама ідея проекту з повними танцюристами від такої престижної компанії

was, to put it mildly, controversial,

була, м'яко кажучи, сумнівною,

because nothing like it had ever been done on mainstream dance stages before

оскільки нічого подібного на популярних танцювальних майданчиках

anywhere in the world.

не було ніколи і ніде в світі.

People were skeptical.

Люди були налаштовані скептично.

"What do you mean, 'fat dancers?'

"Що означає "товсті танцюристи"?

Like, size 10, size 12 kind of fat?

Десятого розміру, дванадцятого чи якого?

Where did they do their dance training?

Де вони проводять репетиції номерів?

Are they going to have the stamina for a full-length production?"

Чи вистачить у них витривалості на повноцінну виставу?"

But despite the skepticism,

Але, незважаючи на скептицизм,

"Nothing to Lose" became a sellout hit of Sydney Festival.

«Нема чого втрачати» стала бомбою на фестивалі в Сіднеї.

We received rave reviews, toured,

Ми отримали захоплені відгуки, поїхали в турне,

won awards and were written about in over 27 languages.

виграли нагороди, про нас написали більш ніж на 27 мовах.

These incredible images of our cast were seen worldwide.

Приголомшливі фотографії наших виконавців облетіли весь світ.

I've lost count of how many times people of all sizes

Ліку немає, скільки разів люди всіх форм і розмірів

have told me that the show has changed their lives,

говорили мені, що це шоу змінило їхнє життя,

how it helped them shift their relationship

допомогло змінити їх ставлення

to their own and other people's bodies,

до своїх і чужих тіл,

and how it made them confront their own bias.

кинуло виклик їхній упередженості.

But of course, work that pushes people's buttons

Але, звичайно, вистава, що змушує людей задуматися,

is not without its detractors.

не може уникнути критики.

I have been told that I'm glorifying obesity.

Мені говорили, що я прославляю ожиріння.

I have received violent death threats

Мені жорстоко погрожували жорстокою смертю

and abuse for daring to make work that centers fat people's bodies and lives

за те, що я наважилася створити виставу про тіла і життя товстих людей,

and treats us as worthwhile human beings with valuable stories to tell.

що показує нас цінними особистостями зі значущими історіями.

I've even been called

Мене навіть називали

"the ISIS of the obesity epidemic" --

"ІДІЛ епідемії ожиріння" -

(Laughter)

(Сміх)

a comment so absurd that it is funny.

коментар, безглуздий до сміху.

But it also speaks to the panic,

Але це так само говорить про паніку,

the literal terror,

навіть про жах,

that the fear of fat can evoke.

які викликає страх перед товстими.

It is this fear that's feeding the diet industry,

Страх, що його підживлює індустрія схуднення,

which is keeping so many of us from making peace with our own bodies,

утримує багатьох із нас від досягнення згоди зі своїми тілами,

for waiting to be the after-photo

змушує очікувати «обробки фото»,

before we truly start to live our lives.

перш ніж ми почнемо жити по-справжньому.

Because the real elephant in the room here is fatphobia.

Адже справжній слон у крамничці з посудом - це фетфобія.

Fat activism refuses to indulge this fear.

Рух проти фетфобії відмовляється терпіти цей страх.

By advocating for self-determination and respect for all of us,

Виступаючи за самовизначення і взаємоповагу до всіх нас,

we can shift society's reluctance to embrace diversity

ми зможемо побороти небажання суспільства прийняти різноманітність

and start to celebrate the myriad ways there are to have a body.

і почнемо прославляти незліченну кількість способів бути собою.

Thank you.

Дякую.

(Applause)