Janine Shepherd: A broken body isn't a broken person

Translator: Joseph Geni Reviewer: Morton Bast

Перекладач: Maryana Berkiy Утверджено: Ruslan Savchuk

Life is about opportunities -- creating them and embracing them.

важливим аспектом життя є можливості,

їхнє створення та скористання, і для мене

And for me, that was the Olympic dream.

це була олімпійська мрія.

це те, що мене характеризувало. це було моїм щастям

That's what defined me. That was my bliss.

As a cross-country skier and member of the Australian ski team

як учасниця лижних перегоныв та австралійської лижної команди,

headed towards the Winter Olympics,

яка прямувала до Зимових Олімпійських Ігор,

я з моїми друзями по команді були на тренуванні з їзди на велосипеді.

I was on a training bike ride with my fellow teammates.

коли ми піднімалися

As we made our way up towards the spectacular Blue Mountains

вражаючими Блакитними Горами на заході від Сіднею,

west of Sydney,

it was the perfect autumn day:

був ідеальний осінній день:

sunshine, the smell of eucalypt and a dream.

сонячна погода, запах евкаліпту і мрія.

Life was good.

Життя було прекрасне.

We'd been on our bikes for around five-and-a-half hours

приблизно 5 з половиною годин ми їхали на велосипедах,

коли ми досягли ту частину дороги, яку я любила,

when we got to the part of the ride that I loved,

and that was the hills, because I loved the hills.

і це були пагорби, тому що я любила пагорби.

I got up off the seat of my bike and I started pumping my legs,

я піднялася із сидіння свого велосипеда і почала

безперервно крутити педалі , і коли я вдихнула холодне гірське повітря,

and as I sucked in the cold mountain air, I could feel it burning my lungs,

я відчула як воно палило мої легені, і я підняла очі,

and I looked up to see the sun shining in my face.

щоб побачити сонце, яке світило в моє обличчя.

And then everything went black.

і тоді все почорніло.

Where was I? What was happening?

де я була7 що сталося?

My body was consumed by pain.

біль мучив моє тіло.

I'd been hit by a speeding utility truck

мене збила на великій швидкості грузова машина

with only 10 minutes to go on the bike ride.

коли мені залишилося лише 10 хв їзди на велосипеді.

I was airlifted from the scene of the accident by a rescue helicopter

з містя події мене забрав

рятувальний вертоліт до великого спинного відділу в Сіднеї.

to a large spinal unit in Sydney.

I had extensive and life-threatening injuries.

у мене були важкі травми, які загрожували моєму життю.

я зломала шию і спину в шістьох місцях.

I'd broken my neck and my back in six places.

з лівої сторони я зломала 5 ребер.

I broke five ribs on my left side.

I broke my right arm. I broke my collarbone.

я зломала праву руку. я зломала ключицю.

I broke some bones in my feet.

я зломала кілька кісток в ступнях.

My whole right side was ripped open, filled with gravel.

моя права сторона була повністю розірвана і наповнена піском.

My head was cut open across the front, lifted back,

шкіра но моїй голові спереді була розрізена вздовж, стягнута назад,

показуючи череп, що був під нею.

exposing the skull underneath.

I had head injures. I had internal injuries.

у мене були травми голови. у мене було ушкодження внутрішніх органів.

I had massive blood loss.

у мене була велика втрата крові. насправді я втратила 5 літрів

In fact, I lost about five liters of blood,

крові, що в дійсності становить ту кількість, яку людина мого розміру має.

which is all someone my size would actually hold.

By the time the helicopter arrived at Prince Henry Hospital in Sydney,

на той час як вертоліт прибув до лікарні імені Принца Генрі

в Сіднеї, мій кровяний тиск був 40 на 0.

my blood pressure was 40 over nothing.

це був справді поганий день.

I was having a really bad day.

(Laughter)

майже 10 днів я перебувала між двома світами.

For over 10 days, I drifted between two dimensions.

я усвідомлювала, що я є в свому тілі, але також і

I had an awareness of being in my body,

but also being out of my body, somewhere else,

не в ньому, десь інде, дивилася

watching from above, as if it was happening to someone else.

зверху, наче все це сталася з кимось іншим.

чому я б хотіла повернутися в тіло, яке було так поломане?

Why would I want to go back to a body that was so broken?

But this voice kept calling me:

але цей голос продовжував кликати мене: "давай, залишайся зі мною"

"Come on, stay with me."

"No, it's too hard."

"ні. це дуже важко"

"Come on. This is our opportunity."

"давай. це наша можливість"

"No. That body is broken. It can no longer serve me."

"ні. це тіло поломане. воно мені більше не годиться"

"Come on. Stay with me. We can do it. We can do it together."

"давай. будь зі мною. ми можем це зробити. ми можем це зробити разом".

I was at a crossroads.

я була на роздоріжжі.

I knew if I didn't return to my body, I'd have to leave this world forever.

я знала, якщо не повернусь в своє тіло, то я покину цей світ назавжди.

It was the fight of my life.

це була битва за моє життя.

After 10 days, I made the decision to return to my body.

після 10 днів я вирішила повернутися у своє тіло,

і внутрішня кровотеча зупинилася.

And the internal bleeding stopped.

The next concern was whether I would walk again,

наступне занепокоєння було в тому, чи я зможу знову ходити,

because I was paralyzed from the waist down.

тому що я була паралізована від талії до низу.

моїм батькам сказали, що перелом шиї був стабільним,

They said to my parents that the neck break was a stable fracture,

але спина була повністю роздроблена.

but the back was completely crushed:

20 хребець був як начебто ви впустили арахіс,

the vertebra at L1 was like you'd dropped a peanut,

stepped on it, smashed it into thousands of pieces.

стали на нього, роздробивши його на тисячі кусочків.

They'd have to operate.

операція була необхідна.

лікарі зайшли. положили мене на подушку з полістиролу. розрізали мене,

They went in. They put me on a beanbag.

They cut me -- literally cut me in half.

буквально на половину, у мене є шрам,

I have a scar that wraps around my entire body.

який обвивається навколо мого цілого тіла.

They picked as much broken bone as they could

вони відібрали стільки зломаних кісток скільки могли,

з тих, які були в моєму хребті.

that had lodged in my spinal cord.

They took out two of my broken ribs and they rebuilt my back --

вони забрали два зломаних ребра, і відновили мою спину,

L1, they rebuilt it, they took out another broken rib,

переробили 20 хребець, вийняли інші зломані ребра,

they fused T12, L1 and L2 together.

зєднали 19. 20 і 21 хребці.

Then they stitched me up; they took an entire hour to stitch me up.

тоді вони наклали шви. це зайняло цілу годину.

I woke up in intensive care,

я прокинулася в відділі реанімації. лікарі були справді раді

and the doctors were really excited that the operation had been a success,

тому, що операція пройшла успішно, тому що на тій стадії

because at that stage, I had a little bit of movement

у мене трохи рухався один з великих пальців на нозі,

in one of my big toes,

і я подумала, "чудово, тому що я їду на олімпіаду"

and I thought, "Great, because I'm going to the Olympics!"

(Laughter)

(сміх)

я не мала ніякого уявлення. це така річ,

I had no idea.

That's the sort of thing that happens to someone else, not me, surely.

яка стається з кимось іншим, але не мною, безсумнівно.

But then the doctor came over to me and she said,

тоді до мене підійшла лікарка і сказала,

"Janine, the operation was a success,

"Жанін, операція була успішна, і ми вийняли

and we've picked as much bone out of your spinal cord as we could.

стільки кісток з твого хребта скільки могли,

But the damage is permanent.

але ушкодження постійне.

The central nervous system nerves -- there is no cure.

не має порятунку нервам центральної нервової системи.

у тебе те, що ми називаємо частвокий параліч нижніх кінцівок, і в тебе будуть

You're what we call a partial paraplegic,

and you'll have all of the injuries that go along with that.

усі ушкодження, які він супроводжує.

You'll have no feeling from the waist down,

у тебе не буде відчуття від талії до низу, і що найбільше

and at most, you might get 10 or 20 percent return.

на 10 чи 20 відсотків ти зможеш повертатися.

на все життя в тебе залишуться ушкодження внутрішніх органів.

You'll have internal injuries for the rest of your life.

You'll have to use a catheter for the rest of your life.

до кінця життя тобі прийдеться використовувати катетор.

і якщо ти знову ходитимеш, то це буде з каліперами чи ролятором"

And if you walk again, it will be with calipers and a walking frame."

And then she said,

і тоді вона сказала"Жанін,

"Janine, you'll have to rethink everything you do in your life,

тобі прийдеться обдумати все, шо ти робиш в своєму житті,

тому що ти ніколи не будеш спроможна робити те, що ти робила колись"

because you're never going to be able to do the things you did before."

(Gasps)

я старалася усвідомити те, що вона говорила.

I tried to grasp what she was saying.

I was an athlete. That's all I knew. That's all I'd done.

я була атлетом. це все, що я знала. це все, що я робила.

якщо я не можу цим займатися, то чим можу?

If I couldn't do that, then what could I do?

і питання, яке я в себе запитувала - якщо я те не робитиму,

And the question I asked myself is:

If I couldn't do that,

то хто я?

then who was I?

They moved me from intensive care to acute spinal.

мене перевели з реанімації в відділ з гострим болем в хребті.

I was lying on a thin, hard spinal bed.

я лежала на тонкому. твердому ліжку для тих. в кого проблеми з хребтом.

I had no movement in my legs.

я не рухала ногами. я оділа тісні панчохи,

I had tight stockings on to protect from blood clots.

щоб захистити їх від згустків крові.

I had one arm in plaster, one arm tied down by drips.

одна рука в пластері, інша приєднана до крапельниці.

I had a neck brace and sandbags on either side of my head

у мене був шийний комірець та баластові мішки з обох сторін моєї голови

and I saw my world through a mirror

і я бачила свій світ в дзеркалі

that was suspended above my head.

яке повішали над моєю головою.

I shared the ward with five other people,

я ділила палату з 5 іншими людьми,

and the amazing thing is,

і приголомшливим було те, що ми всі лежали

because we were all lying paralyzed in a spinal ward,

паралізовані, і не знали, як кожен з нас виглядав.

we didn't know what each other looked like.

How amazing is that?

як дивно? як часто в житті

How often in life do you get to make friendships, judgment-free,

ви заводите друзів без критики,

purely based on spirit?

цілком на підставі душі?

не було ніяких поверхневих розмов

And there were no superficial conversations

as we shared our innermost thoughts, our fears,

коли ми ділилися найглибшими думками. страхами

and our hopes for life after the spinal ward.

і надіями на життя після палати в відділі реабілітації спини.

I remember one night, one of the nurses came in, Jonathan,

згадую одну ніч, коли один із санітарів зайшов,

Йохан, з великою кількістю пластикових соломинок.

with a whole lot of plastic straws.

He put a pile on top of each of us, and he said,

він поставим по купі но кожному з нас і сказав,

"Start threading them together."

"почніть переплітати їх"

Well, there wasn't much else to do in the spinal ward, so we did.

ну, в палаті не було що робити, тому ми погодились.

(Laughter)

а коли ми закінчили, він тихо ходив навколо

And when we'd finished, he went around silently

and he joined all of the straws up till it looped around the whole ward.

і зєднав усі соломинки

поки вони не утворили петлю навколо цілої кімнати. і тоді він сказав,

And then he said,

"добре, всі тримайте свої соломини"

"OK everybody, hold on to your straws."

And we did. And he said, "Right ...

і ми це зробили, а він сказав, "правильно. тепер ви всі поєднані"

Now we're all connected."

And as we held on and we breathed as one,

і коли ми тримали, ми дихали як одне ціле,

ми знали, що не одні в цій подорожі.

we knew we weren't on this journey alone.

And even lying paralyzed in the spinal ward ...

і навіть коли я лежала в палаті паралізована,

були моменти неймовірної повноти і краси,

there were moments of incredible depth and richness,

of authenticity and connection

дійсності і звязку

that I had never experienced before.

те, що я до того ніколи не відчувала.

And each of us knew that when we left the spinal ward,

і кожен з нас знав, що коли ми покинемо палату,

we would never be the same.

то ніколи не будемо тими самими.

через 6 місяців настав час повернутися додому.

After six months, it was time to go home.

I remember Dad pushing me outside in my wheelchair,

я памятаю, як батько вивіз мене в інвалідному візку на вулицю,

wrapped in a plaster body cast,

закутану в гіпсову повязку,

and feeling the sun on my face for the first time.

і я вперше за довгий час відчула тепло сонця на моєму обличчю.

I soaked it up and I thought,

я поглинула його і подумала,

"How could I ever have taken this for granted?"

як могла я вважати це за належне?

I felt so incredibly grateful for my life.

я почувалася неймовірно вдячною за своє життя.

But before I left hospital,

але перед тим, як я покинула лікарню, стерша медична сестра

the head nurse had said to me, "Janine, I want you to be ready,

сказала мені: "жанін, я хочу. щоб ти була готова,

because when you get home, something's going to happen."

тому що, коли ти повернешся додому, щось трапиться".

And I said, "What?"

я запитала "що?". а вона відповіла:

And she said, "You're going to get depressed."

"у тебе буде депресія"

And I said, "Not me, not Janine the Machine,"

а я сказала "тільки не в мене, не в Жанін Машін"

which was my nickname.

що було моїм прізвиськом.

She said, "You are, because, see, it happens to everyone.

вона сказала "в тебе, тому що, розумієш, це стається в кожного"

In the spinal ward, that's normal. You're in a wheelchair. That's normal.

у відділенні з лікування проблем спини це є нормальним.

ти в інвалідному кріслі. це нормально.

But you're going to get home and realize how different life is."

але ти повернешся додому і зрозумієш,

яким іншим життя є".

And I got home.

і я повернулася додому, і щось трапилось.

And something happened.

I realized Sister Sam was right.

я усвідомила, що медсестра Сем мала рацію.

у мене була депресія.

I did get depressed.

я була у інвалідному кріслі. я не відчувала нічого від талії до низу,

I was in my wheelchair.

I had no feeling from the waist down,

attached to a catheter bottle.

до якого був прикріплений катетор. я не могла ходити.

I couldn't walk.

в лікарні я дуже похудала

I'd lost so much weight in hospital,

зараз я важу приблизно 80 фунтів.

I now weighed about 80 pounds.

і я хотіла опустити руки.

And I wanted to give up.

All I wanted to do was put my running shoes on and run out the door.

єдине, що я хотіла зробити, було одіти кросівки і вибігти за двері.

я хотіла повернути моє колишнє життя. я хотіла повернути своє тіло.

I wanted my old life back. I wanted my body back.

згадую, як мама сиділа на кінці мого ліжка

And I can remember Mom sitting on the end of my bed

and saying, "I wonder if life will ever be good again."

і говорила "цікаво, чи колись життя стане хорошим?"

And I thought, "How could it?

а я думала "як це можливо? тому що я втратила все,

Because I've lost everything that I valued,

що цінувала, все, до чого я поривалася.

everything that I'd worked towards.

все втрачене".

Gone."

і питання, яке я запитувала "чому я? чому я?"

And the question I asked was, "Why me? Why me?"

і тоді я згадала своїх друзів,

And then I remembered

my friends that were still in the spinal ward,

які й до тих пір перебували у відділі,

particularly Maria.

особливо марію.

марія потрапила в автокатастрофу, і вона прокинулася

Maria was in a car accident,

and she woke up on her 16th birthday

в день її 16ліття з новиною, що в неї повний параліч 4х кінцівок,

to the news that she was a complete quadriplegic,

had no movement from the neck down,

не мала відчуття тіла від шиї до низу,

had damage to her vocal chords, and she couldn't talk.

пошкодила голосові звязки і не могла говорити.

мені сказали "ми положимо тебе поруч з нею,

They told me, "We're going to move you next to her

тому що думаєм, це буде для неї корисно"

because we think it will be good for her."

я хвилювалася. я не знала, як реагувати на те,

I was worried. I didn't know how I'd react to being next to her.

що буду поруч з нею.

I knew it would be challenging, but it was actually a blessing,

я думала, що це буде випробування, але насправді було блаженство,

because Maria always smiled.

тому що Марія постійно усміхалася.

She was always happy, and even when she began to talk again,

вона завжди була щаслива, і навіть коли почала знову говорити,

albeit difficult to understand, she never complained, not once.

хоча це важко зрозуміти, вона ніколи не скаржилася, ні разу.

And I wondered how had she ever found that level of acceptance.

і мені було цікаво, як вона знайшла той рівень прийняття.

And I realized that this wasn't just my life;

і я зрозуміла, що це було не тільки моє життя.

it was life itself.

це було життя в своїй сутності. я зрозуміла. що це був не тільки мій біль.

I realized that this wasn't just my pain; it was everybody's pain.

він належав усім. і тоді я знала, як і до того,

And then I knew, just like before,

that I had a choice: I could keep fighting this,

що у мене був вибір. я могла продовжити боротися з цим

або дозволити піти і прийняти не тільки моє тіло,

or I could let go and accept not only my body,

but the circumstances of my life.

а й умови мого життя.

і тоді я зупинила питати "чому я?"

And then I stopped asking, "Why me?"

And I started to ask, "Why not me?"

і почала запитувати "чому б не я?"

і тоді подумала, що можливо перебування на самому дні

And then I thought to myself,

maybe being at rock bottom is actually the perfect place to start.

є ідеальним місцем для початку.

я ніколи не вважала себе творчою людиною.

I had never before thought of myself as a creative person.

I was an athlete; my body was a machine.

я була спортсменом. моє тіло було машиною.

But now I was about to embark on the most creative project

але в той час я збиралась почати найбільш творчий проект,

that any of us could ever do:

який будь-хто з нас колись робив:

перебудова життя.

that of rebuilding a life.

навіть хоча я не мала ніякого уявлення,

And even though I had absolutely no idea what I was going to do,

що я збиралася робити, в тій невизначеності

in that uncertainty came a sense of freedom.

появилось почуття свободи.

I was no longer tied to a set path.

я більше не була привязана до встановленого шляху.

I was free to explore life's infinite possibilities.

я була вільна досліджувати нескінченні житейські можливості.

And that realization was about to change my life.

і те усвідомлення збиралось змінити моє життя.

Sitting at home in my wheelchair and my plaster body cast,

коли вдома я сиділа в інвалідному кріслі і гіпсовій повязці,

an airplane flew overhead.

над головою пролетів літак, я подивилась вверх

I looked up, and I thought to myself, "That's it!

і подумала "це воно!

якщо я не можу ходити, то з таким же успіхом я можу літати".

If I can't walk, then I might as well fly."

(Laughter)

I said, "Mom, I'm going to learn how to fly."

я сказала "мамо, я збираюся навчитися, як літати"

She said, "That's nice, dear."

вона відповіла "люба, це славно" (сміх)

(Laughter)

I said, "Pass me the yellow pages."

я сказала "передай мені жовті сторінки."

She passed me the phone book, I rang up the flying school,

вона передала телефонний довідник, я позвонила в школу льотчиків,

забронювала, сказавши, що я хотіла би замовити заздалегідь політ.

I said I'd like to make a booking to come out for a flight.

мені відповіли "ви знаєте, коли б хотіли прийти?"

They said, "When do you want to come out?"

I said, "Well, I have to get a friend to drive me because I can't drive.

я сказала "ну, мені треба домовитись з другом. щоб мене підвезли,

тому що я не можу керквати автомобілем. та я й також ходити не можу.

Sort of can't walk, either. Is that a problem?"

становить це проблему?"

I made a booking, and weeks later,

я забронювала, і через кілька тижнів мій друг Кріс

my friend Chris and my mom drove me out to the airport,

і моя мама привезли мене в аеропорт,

усі мої 80 фунтів покритих гіпсовою повязкою

all 80 pounds of me covered in a plaster body cast

в обвислому комбінезоні.

in a baggy pair of overalls.

(Laughter)

I can tell you, I did not look like the ideal candidate

я вам скажу, що не виглядала як ідеальний кандидат

на отримання пілотської лізензії. (сміх)

to get a pilot's license.

(Laughter)

я опиралася на робочий стіл, тому що не могла стояти.

I'm holding on to the counter because I can't stand.

я сказала "привіт, я тут для уроку з пілотування"

I said, "Hi, I'm here for a flying lesson."

коли на мене кинули оком, вибігли на зад для того, щоб хтось витягнув коротку соломинку.

They took one look and ran out the back to draw short straws.

"ти бери її","ні, ні, ти бери її"

"You get her." "No, no, you take her."

нарешті вийшов цей хлопець. він іде,

Finally a guy goes, "Hi, I'm Andrew. I'm going to take you flying."

"привіт, мене звати ендрю, і я вчитиму тебе літати"

I go, "Great!"

тоді я "чудово". і таким чином мене повезли вниз,

They get me out on the tarmac,

поставили на гудроноване шосе,

and there was this red, white and blue airplane -- it was beautiful.

і там був цей червоно, біло, блакитний літак.

він був прекрасним. мене підняли в кабіну пілота.

They had to slide me up on the wing to put me in the cockpit.

їм довелося по крилу попхати мене і поставити в кабіну пілота.

They sat me down. There are buttons and dials everywhere.

мене посадили. всюди були кнопки і шкали.

I'm going, "Wow, how do you ever know what all these buttons and dials do?"

я продовжувала "вав, як ти навіть знаєш, що ці всі кнопки і шкали роблять"

інструктор Ендрю сів попереду і завів літак.

Andrew got in the front, started the plane, and said,

"Would you like to have a go at taxiing?"

він сказав "не хоч попробувати керувати"

That's when you use your feet to control the rudder pedals

це коли ти використовуєш ноги, щоб контролювати кермові педалі для того,

щоб керувати літаком на землі.

to control the airplane on the ground.

я відповіла "ні, я не можу використовувати свої ноги"

I said, "No, I can't use my legs."

він "о"

He went, "Oh."

я сказала "але я можу використовувати руки", він відповів "окей"

I said, "But I can use my hands," and he said, "OK."

він повернув на злітну смугу і завів мотор.

So he got over to the runway, and he applied the power.

в той момент, коли ми взлетіли,

And as we took off down the runway,

and the wheels lifted up off the tarmac, and we became airborne,

коли колеса піднялися з шосе, коли ми були в повітрі,

я мала найбільш неймовірне відчуття свободи.

I had the most incredible sense of freedom.

And Andrew said to me,

і ендрю запитав в мене,

as we got over the training area,

коли ми пролітали над тренувальною зоною,

"там бачиш ту гору?"

"You see that mountain over there?"

And I said, "Yeah."

я відповіла "так"

і він сказав "ну, бери руль і лети до тої гори"

And he said, "Well, you take the controls, and you fly towards that mountain."

And as I looked up, I realized

коли я підняла очі, то усвідомила,

що він вказував на Блакитні Гори,

that he was pointing towards the Blue Mountains,

where the journey had begun.

місце, де почалась моя подорож.

And I took the controls,

і я взяла руль, і я летіла.

and I was flying.

і я була далеко. далеко від відділу з лікування спини,

And I was a long, long way from that spinal ward.

і саме тоді я усвыдомила, що стану льотчиком.

I knew right then that I was going to be a pilot.

Didn't know how on Earth I'd ever pass a medical.

тільки не знала, як пройду медогляд.

(Laughter)

But I'd worry about that later, because right now, I had a dream.

але про те переживатиму пізніше, тому що зараз я маю мрію.

отже, я пішла додому, витягла щоденник тренувань, і у мене був план.

So I went home, I got a training diary out, and I had a plan.

And I practiced my walking as much as I could,

і я практикувалася в ходінні стільки, скільки могла,

і я дойшла до того моменту, коли мене підтримувала замість двох

and I went from the point of two people holding me up ...

to one person holding me up ...

одна людина,

до моменту, коли я могла ходити по-між меблями

to the point where I could walk around the furniture

за умови, що вони знаходилися недалеко одні від одних.

as long as it wasn't too far apart.

And then I made great progression,

згодом я зробила великий прогрес в тому,

to the point where I could walk around the house,

що могла ходити по будинку, спираючись на стіни,

holding onto the walls, like this.

ось так, і мама говорила, що вона завжди слідувала за мною,

And Mom said she was forever following me,

wiping off my fingerprints.

витираючи мої відбитки пальців. (сміх)

(Laughter)

But at least she always knew where I was.

але принаймні вона завжди знала. де я була.

(Laughter)

таким чином, коли лукарі продовжували оперувати

So while the doctors continued to operate

and put my body back together again,

і скдладати моє тіло знову докупи,

I went on with my theory study.

я продовжувала свою теорію навчання, і з часом,

And then eventually, amazingly, I passed my pilot's medical,

вражаюче, пройшла медогляд,

and that was my green light to fly.

і то було зелене світло для польотів.

And I spent every moment I could out at that flying school,

я проводила кожну хвилину, яку могла виділити, в тій школі льотчиків,

way out of my comfort zone,

далеко від моєї зони комфорту,

all these young guys that wanted to be Qantas pilots, you know,

всі ці молоді хлопці, що хотіли бути пілотами Qantas (австралійська національна авіакомпанія),

ну ти розумієш, невеликий переліт в той момент, коли я була в гіпсовій повязці,

and little old hop-along me in first my plaster cast,

and then my steel brace, my baggy overalls,

потім сталевий бандаж, обвислий комбінезон,

my bag of medication and catheters and my limp.

сумка з медакаментами і катетерами плюс кульгавість,

They use to look at me and think,

і на мене дивились і думали,

"о, кого вона обдурює? вона ніколи не буде здатна це зробити"

"Oh, who is she kidding? She's never going to be able to do this."

і деколи я теж так думала.

And sometimes I thought that, too.

але то не грало ролі, тому що щось в середині загорілося

But that didn't matter,

because now there was something inside that burned

that far outweighed my injuries.

і переважило мої травми.

And little goals kept me going along the way,

невеликі завдання тримали мене на моєму шляху,

і з часом я отримала приватну пілотську ліцензію,

and eventually I got my private pilot's license.

Then I learned to navigate, and I flew my friends around Australia.

і тоді я навчилася управляти літаком, і я возила своїх друзів навколо австралії.

And then I learned to fly an airplane with two engines

згодом навчилася управляти літаком з двома двигунами

and I got my twin-engine rating.

і отримала кваліфікацію керування літака з двома двигунами.

And then I learned to fly in bad weather as well as fine weather,

потім навчилася літати як і в погану погоду так і в хорошу

і отримала кваліфікацію літання під правилами польотів по пристроях.

and got my instrument rating.

And then I got my commercial pilot's license.

і тоді отримала комерційну пілотську ліцензію.

And then I got my instructor rating.

потім отримала кваліфікацію інструктора.

And then I found myself back at that same school

і тоді я опинилася саме в тій школі,

where I'd gone for that very first flight,

де відбувся мій перший політ,

teaching other people how to fly ...

і навчала інших людей літати,

just under 18 months after I'd left the spinal ward.

через 18 місяців як я покинула відділ з лікування проблем спини.

(оплески)

(Applause)

(Applause ends)

And then I thought, "Why stop there?

тоді я подумала "чому зупинятися?

Why not learn to fly upside down?"

чому не навчитись літати догори ногами?"

(Laughter)

і я це зробила - я навчилася літати догори ногами

And I did, and I learned to fly upside down

and became an aerobatics flying instructor.

і стала інструктором з фігурних польотів.

(Laughter)

а як матір й батько? ніколи не почували себе краще.

And Mom and Dad? Never been up.

(Laughter)

тоді я знала напевно, що хоча моє тіло можливо обмежане,

But then I knew for certain that although my body might be limited,

it was my spirit that was unstoppable.

але саме мій дух був непереборний.

філософ Лао-Цзи колись сказав,

The philosopher Lao Tzu once said,

"коли відпустиш те, ким ти є,

"When you let go of what you are,

you become what you might be."

то станеш тим, ким ти можеш бути"

I now know that it wasn't until I let go of who I thought I was

зараз я знаю, що поки я не відпистила того, ким, я думала, була,

that I was able to create a completely new life.

то я не була б здатна створити повністб нове життя.

It wasn't until I let go of the life I thought I should have ...

поки я не відпустила життя, яке, на мою думку, я повинна була мати,

то я не була б здатна охопити життя, яке на мене чекало.

that I was able to embrace the life that was waiting for me.

я знаю, що моя справжня сила

I now know that my real strength

never came from my body.

ніколи не йшла з тіла,

And although my physical capabilities have changed dramatically,

і хоча мої фізичні можливості різко змінилися,

who I am is unchanged.

та, ким я є, залишилась незмінною.

The pilot light inside of me was still alight,

вогник пілота всередині мене це всього лиш вогник,

just as it is in each and every one of us.

як і в кожного з нас.

I know that I'm not my body.

я знаю, що я - це не моє тіло,

And I also know that you're not yours.

і я також знаю, що ви - не ваше.

і тоді не має значення, як ви виглядаєте,

And then it no longer matters what you look like,

where you come from, or what you do for a living.

звідки походите, чи де живете.

All that matters is that we continue to fan the flame of humanity

єдине, що має значення, є те, щоб ми продовжували роздмухувати полумя гуманності

проживаючи наші життя як максимально творче вираження

by living our lives as the ultimate creative expression

of who we really are,

того, ким насправді ми є,

because we are all connected

тому що ми всі поєднані

by millions and millions of straws.

мільйонами і мільйонами соломинок,

і настав час, щоб ми їх зєднали

And it's time to join those up

і вчепилися за них.

and to hang on.

і якщо ми прямуємо до нашого колективного щастя,

And if we are to move towards our collective bliss ...

то настав час відкинути зосередження на фізичному аспекті,

it's time we shed our focus on the physical

and instead embrace the virtues of the heart.

я натомість прийняти чесноти серця.

So raise your straws if you'll join me.

отже, підніміть свої соломинки, якщо ви приєднуєтесь до моєї думки.

(Applause)

дякую. (оплески)

Thank you.

(Applause)

дякую.

Thank you.

(Applause)