How frustration can make us more creative | Tim Harford

Перекладач: Olena Gapak Утверджено: Hanna Leliv

Late in January 1975,

У кінці січня 1975 року

a 17-year-old German girl called Vera Brandes

17-річна німкеня Вера Брандес

walked out onto the stage of the Cologne Opera House.

вийшла на сцену Опери міста Кельн.

The auditorium was empty.

Зала була порожня.

Її підсвічувало тільки тьмяне зеленкувате світло вказівників виходу.

It was lit only by the dim, green glow of the emergency exit sign.

This was the most exciting day of Vera's life.

Це був найзахопливіший день Вериного життя.

Наймолодша організаторка концертів у Німеччині,

She was the youngest concert promoter in Germany,

and she had persuaded the Cologne Opera House

вона переконала Кельнську оперу

to host a late-night concert of jazz

влаштувати пізнього вечора джазовий концерт

відомого американського музиканта Кіта Джарретта.

from the American musician, Keith Jarrett.

1,400 people were coming.

Збереться 1 400 глядачів.

And in just a few hours,

І лише за кілька годин

Jarrett would walk out on the same stage,

Джарретт вийде на оцю сцену,

he'd sit down at the piano

сяде за рояль

and without rehearsal or sheet music,

і без репетицій, без партитури

почне грати.

he would begin to play.

But right now,

Але поки що

Vera was introducing Keith to the piano in question,

Вера показувала Кіту рояль, на якому він гратиме,

і справи йшли не дуже добре.

and it wasn't going well.

Джарретт дещо стурбовано оглянув інструмент,

Jarrett looked to the instrument a little warily,

played a few notes,

зіграв кілька нот,

walked around it,

обійшов довкола,

played a few more notes,

зіграв ще кілька нот

і пробурмотів щось своєму продюсеру.

muttered something to his producer.

Then the producer came over to Vera and said ...

Тоді продюсер підійшов до Вери й сказав:

"If you don't get a new piano, Keith can't play."

"Якщо не знайдеш інший рояль, Кіт не гратиме".

Сталася помилка.

There'd been a mistake.

The opera house had provided the wrong instrument.

Опера надала не той інструмент.

This one had this harsh, tinny upper register,

У цього верхній регістр був жорстким, медяним,

because all the felt had worn away.

бо уся повсть стерлася.

The black notes were sticking,

Чорні клавіші западали.

the white notes were out of tune,

Білі клавіші вийшли з ладу,

the pedals didn't work

педалі не працювали,

and the piano itself was just too small.

і сам рояль був попросту замалий.

It wouldn't create the volume

Він не створив би звуку,

що наповнить велику залу, як у Кельнській опері.

that would fill a large space such as the Cologne Opera House.

So Keith Jarrett left.

Тож Кіт Джарретт пішов.

He went and sat outside in his car,

Він повернувся до своєї автівки,

залишивши Веру Брандес

leaving Vera Brandes

телефонувати у пошуках іншого роялю.

to get on the phone to try to find a replacement piano.

Now she got a piano tuner,

Вона зрештою знайшла настроювача,

but she couldn't get a new piano.

але не могла знайти інший рояль.

Тож вона вийшла на вулицю

And so she went outside

and she stood there in the rain,

і стояла під дощем,

talking to Keith Jarrett,

говорячи до Кіта Джарретта,

благаючи його не скасовувати виступ.

begging him not to cancel the concert.

Той визирнув з автівки,

And he looked out of his car

at this bedraggled, rain-drenched German teenager,

поглянув на цього обдертого, наскрізь мокрого німецького підлітка,

took pity on her,

пошкодував її

і сказав:

and said,

"Never forget ... only for you."

"Не забувай... тільки для тебе".

Тож кількома годинами по тому

And so a few hours later,

Jarrett did indeed step out onto the stage of the opera house,

Джарретт насправді вийшов на сцену опери,

he sat down at the unplayable piano

він сів за рояль, на якому неможливо було грати,

and began.

і заграв.

(Music)

(Музика)

Within moments it became clear that something magical was happening.

За мить стало зрозуміло, що відбувається щось дивовижне.

Джарретт уникав оцього верхнього регістру,

Jarrett was avoiding those upper registers,

he was sticking to the middle tones of the keyboard,

він тримався середини, і це надавало музиці

which gave the piece a soothing, ambient quality.

заспокійливого, врівноваженого звучання.

But also, because the piano was so quiet,

Але оскільки рояль був занадто тихий,

he had to set up these rumbling, repetitive riffs in the bass.

він додавав повторюваний рокіт басової партії.

And he stood up twisting, pounding down on the keys,

Він підвівся на ноги, звиваючись, стукаючи по клавішах,

desperately trying to create enough volume to reach the people in the back row.

відчайдушно намагаючись створити досить звуку, щоб сягнути дальніх рядів.

It's an electrifying performance.

Це був неймовірний виступ.

It somehow has this peaceful quality,

Якимось чином він ніс заспокоєння

and at the same time it's full of energy,

і водночас був сповнений енергії.

it's dynamic.

Динамічний.

And the audience loved it.

І слухачі були в захваті.

Audiences continue to love it

І після того теж,

because the recording of the Köln Concert

бо запис Кельнського концерту -

is the best-selling piano album in history

лідер продажів фортепіанних концертів

and the best-selling solo jazz album in history.

і лідер продажів соло-альбомів джазу усіх часів.

Keith Jarrett had been handed a mess.

Кіт Джарретт приборкав безлад.

He had embraced that mess, and it soared.

Він прийняв безлад і піднісся над ним.

But let's think for a moment about Jarrett's initial instinct.

Але замислимося на мить про перше поривання Джарретта.

He didn't want to play.

Він не хотів грати.

Of course,

Звісно,

I think any of us, in any remotely similar situation,

кожен із нас у хоч трохи подібному випадку

почувався б так само, мав би те саме поривання.

would feel the same way, we'd have the same instinct.

We don't want to be asked to do good work with bad tools.

Ми не любимо, коли просять зробити щось добре на поганому обладнанні.

Ми не хочемо проходити через зайві складнощі.

We don't want to have to overcome unnecessary hurdles.

Та інстинкт Джарретта помилявся,

But Jarrett's instinct was wrong,

і яке щастя, що він змінив думку!

and thank goodness he changed his mind.

And I think our instinct is also wrong.

І я думаю, наш інстинкт так само помиляється.

I think we need to gain a bit more appreciation

Думаю, нам варто трохи більше цінувати

for the unexpected advantages of having to cope with a little mess.

неочікувані переваги необхідності приборкувати незначний безлад.

So let me give you some examples

Я наведу приклади

from cognitive psychology,

з когнітивної психології,

from complexity science,

теорії складних систем,

from social psychology,

соціальної психології

і, звісно, рок-н-ролу.

and of course, rock 'n' roll.

So cognitive psychology first.

Тож спочатку когнітивна психологія.

We've actually known for a while

Ми дійсно знаємо вже деякий час,

that certain kinds of difficulty,

що певні типи складнощів,

certain kinds of obstacle,

певні типи перепон

can actually improve our performance.

можуть дійсно покращити результати.

For example,

Наприклад,

психолог Даніель Оппенгаймер

the psychologist Daniel Oppenheimer,

a few years ago,

кілька років тому

почав співпрацю із вчителями.

teamed up with high school teachers.

І попросив їх переробити роздатковий матеріал,

And he asked them to reformat the handouts

that they were giving to some of their classes.

що отримували деякі класи.

So the regular handout would be formatted in something straightforward,

Тож звичайна роздруківка мала простий шрифт,

such as Helvetica or Times New Roman.

наприклад Helvetica або Times New Roman.

But half these classes were getting handouts that were formatted

Але половина учнів отримали роздруківки, де текст був написаний

in something sort of intense, like Haettenschweiler,

щільно, як-от шрифтом Haettenschweiler,

or something with a zesty bounce, like Comic Sans italicized.

або якимсь чудернацьким шрифтом на зразок курсивного Comic Sans.

Now, these are really ugly fonts,

Це насправді потворні шрифти,

and they're difficult fonts to read.

і їх дуже важко читати.

But at the end of the semester,

Але наприкінці семестру

students were given exams,

учні складали іспит,

and the students who'd been asked to read the more difficult fonts,

і той, хто під час навчання читав складніші шрифти,

показав кращі результати

had actually done better on their exams,

in a variety of subjects.

з різних дисциплін.

And the reason is,

А причина в тому,

the difficult font had slowed them down,

що складний шрифт сповільнив їх,

forced them to work a bit harder,

змусив працювати трохи старанніше,

to think a bit more about what they were reading,

трохи більше замислюватися над прочитаним,

розтлумачувати собі...

to interpret it ...

and so they learned more.

І вони вивчили більше.

Another example.

Інший приклад.

The psychologist Shelley Carson has been testing Harvard undergraduates

Психолог Шеллі Карсон тестувала студентів Гарварду

for the quality of their attentional filters.

на якість їхніх фільтрів уваги.

What do I mean by that?

Що я маю на увазі?

What I mean is, imagine you're in a restaurant,

Уявіть собі ресторан,

you're having a conversation,

і ви розмовляєте з кимсь,

there are all kinds of other conversations going on in the restaurant,

навколо вас у ресторані відбувається безліч інших бесід,

you want to filter them out,

і ви хочете їх відфільтрувати,

you want to focus on what's important to you.

зосередитися на тому, що важливе для вас.

Can you do that?

Ви можете це зробити?

If you can, you have good, strong attentional filters.

Якщо так, у вас добрі, надійні фільтри уваги.

But some people really struggle with that.

Але деяким людям це дійсно складно.

Some of Carson's undergraduate subjects struggled with that.

Деякі з учасників дослідження Карсон мали з цим проблеми.

У них були слабкі фільтри, багато зайвої інформації

They had weak filters, they had porous filters --

надходило крізь них.

let a lot of external information in.

And so what that meant is they were constantly being interrupted

А з цього випливає, що вони постійно відволікалися

by the sights and the sounds of the world around them.

через звуки і образи зі світу навколо себе.

Якщо вони писали есей, а поруч працював телевізор,

If there was a television on while they were doing their essays,

they couldn't screen it out.

вони не могли не слухати.

Now, you would think that that was a disadvantage ...

Тепер ви, мабуть, думаєте, що це недолік...

but no.

але ні.

When Carson looked at what these students had achieved,

Коли Карсон подивилася на досягнення студентів,

the ones with the weak filters

студенти зі слабкими фільтрами

were vastly more likely

з більшою ймовірністю

to have some real creative milestone in their lives,

сягали справжніх творчих вершин у своєму житті:

to have published their first novel,

видавали свій перший роман

або перший музичний альбом.

to have released their first album.

These distractions were actually grists to their creative mill.

Вони відволікалися, але це й лило воду на млин їхньої творчості.

They were able to think outside the box because their box was full of holes.

Вони були здатні вийти за межі звичного, бо межі були такі ненадійні й хиткі.

Let's talk about complexity science.

Поговоримо про теорію складних систем.

So how do you solve a really complex --

Тож як розв'язати насправді складну -

the world's full of complicated problems --

а світ сповнений складних задач -

how do you solve a really complicated problem?

тож як розв'язати дійсно складну задачу?

Наприклад, треба зробити реактивний двигун.

For example, you try to make a jet engine.

There are lots and lots of different variables,

Тут безліч найрізноманітніших параметрів,

the operating temperature, the materials,

операційна температура, матеріали,

all the different dimensions, the shape.

усі виміри, форма.

You can't solve that kind of problem all in one go,

Ви не можете розв'язати таку задачу з першого підходу,

it's too hard.

надто складно.

So what do you do?

Що ж робити?

Well, one thing you can do is try to solve it step-by-step.

Один із варіантів - рухатися крок за кроком.

So you have some kind of prototype

Ви створюєте якийсь прототип

and you tweak it, you test it, you improve it.

і змінюєте його, тестуєте, покращуєте.

Змінюєте, тестуєте, покращуєте.

You tweak it, you test it, you improve it.

Так, цей підхід малих здобутків рано чи пізно дасть доброго двигуна.

Now, this idea of marginal gains will eventually get you a good jet engine.

And it's been quite widely implemented in the world.

І ця модель досить поширена у світі.

So you'll hear about it, for example, in high performance cycling,

Ви почуєте про цей підхід, наприклад, у велосипедному спорті,

web designers will talk about trying to optimize their web pages,

веб-дизайнери розповідатимуть про оптимізацію своїх сторінок,

they're looking for these step-by-step gains.

коли вони шукали малих покращень.

Це надійний шлях розв'язати складну проблему.

That's a good way to solve a complicated problem.

But you know what would make it a better way?

Але знаєте, як зробити все навіть краще?

A dash of mess.

Додати дрібку безладу.

You add randomness,

Додати випадковості

early on in the process,

на самому початку розробки,

you make crazy moves,

робити божевільні кроки,

you try stupid things that shouldn't work,

пробувати дурниці, які начебто не спрацюють,

and that will tend to make the problem-solving work better.

і це призведе до ефективнішого розв'язання задачі.

And the reason for that is

А причина от у чому:

the trouble with the step-by-step process,

підхід "крок за кроком",

the marginal gains,

підхід малих здобутків

is they can walk you gradually down a dead end.

може повільно й непомітно завести вас у глухий кут.

А якщо ви почнете з випадковостями, ймовірність цього впаде,

And if you start with the randomness, that becomes less likely,

and your problem-solving becomes more robust.

а ваше розв'язання стане надійнішим.

Let's talk about social psychology.

Тепер про соціальну психологію.

So the psychologist Katherine Phillips, with some colleagues,

Психолог Кетрін Філліпс з кількому колегами

recently gave murder mystery problems to some students,

дала студентам детективну загадку про вбивство,

and these students were collected in groups of four

цих студентів об'єднали в групи по четверо осіб

and they were given dossiers with information about a crime --

і дали їм досьє з інформацією про злочин -

алібі, докази, розповіді свідків і трьох підозрюваних.

alibis and evidence, witness statements and three suspects.

Кожну групу з чотирьох студентів попросили з'ясувати, хто винний,

And the groups of four students were asked to figure out who did it,

who committed the crime.

хто вчинив злочин.

And there were two treatments in this experiment.

У цьому експерименті було дві варіації.

In some cases these were four friends,

У певних випадках група складалася з чотирьох друзів,

вони знали одне одного добре.

they all knew each other well.

В інших групах

In other cases,

three friends and a stranger.

було троє друзів і незнайомець.

Ви вже здогадалися, до чого це я.

And you can see where I'm going with this.

Очевидно, я зараз скажу,

Obviously I'm going to say

that the groups with the stranger solved the problem more effectively,

що групи із нейзнайомцем краще впоралися з завданням,

which is true, they did.

і це так, дійсно краще.

Actually, they solved the problem quite a lot more effectively.

Власне, вони набагато ефективніше розв'язали питання.

So the groups of four friends,

Групи з чотирьох друзів

мали шанс на правильну відповідь лише 50/50.

they only had a 50-50 chance of getting the answer right.

І це не так вже багато,

Which is actually not that great --

in multiple choice, for three answers? 50-50's not good.

коли йдеться про вибір із трьох. 50/50 - не дуже добре.

(Laughter)

(Сміх)

Оті троє друзів і незнайомець,

The three friends and the stranger,

even though the stranger didn't have any extra information,

а незнайомець не мав додаткової інформації,

even though it was just a case

справа була в іншому:

його присутність змінювала бесіду, додавала незручності.

of how that changed the conversation to accommodate that awkwardness,

the three friends and the stranger,

Так для трьох друзів і незнайомця

шанс дати правильну відповідь складав 75%.

they had a 75 percent chance of finding the right answer.

That's quite a big leap in performance.

І це велика різниця у результатах.

But I think what's really interesting

Але думаю, насправді цікаво не те,

is not just that the three friends and the stranger did a better job,

що група з незнайомцем впоралася краще,

but how they felt about it.

а те, як вони почувалися.

So when Katherine Phillips interviewed the groups of four friends,

Коли Кетрін Філліпс опитувала групи з чотирьох друзів,

they had a nice time,

вони казали, що добре розважилися

they also thought they'd done a good job.

і також добре попрацювали.

They were complacent.

Вони були самовдоволені.

When she spoke to the three friends and the stranger,

Троє друзів і незнайомець не казали їй,

they had not had a nice time --

що добре провели час -

it's actually rather difficult, it's rather awkward ...

це скоріше було складно, вони почувалися ніяково...

and they were full of doubt.

і їх сповнювали сумніви.

They didn't think they'd done a good job even though they had.

Вони не вважали, що добре попрацювали, навіть коли так було.

Думаю, це унаочнює

And I think that really exemplifies

the challenge that we're dealing with here.

виклик, з яким доводиться зіткнутися.

Because, yeah --

Бо так, -

the ugly font,

поганий шрифт,

the awkward stranger,

нетовариський незнайомець,

the random move ...

випадковий крок...

these disruptions help us solve problems,

Ці перешкоди допомагають розв'язати завдання,

they help us become more creative.

заохочують нас до творчості.

Але ми не відчуваємо, що вони допомагають.

But we don't feel that they're helping us.

Ми відчуваємо, що вони загородили шлях...

We feel that they're getting in the way ...

І ми пручаємося.

and so we resist.

І через це останній приклад дуже важливий.

And that's why the last example is really important.

So I want to talk about somebody

Я хочу розповісти про людину

from the background of the world of rock 'n' roll.

за лаштунками світу рок-н-ролу.

And you may know him, he's actually a TED-ster.

Ви можете його знати, він також у спільноті TED.

His name is Brian Eno.

Його звуть Браян Ено.

He is an ambient composer -- rather brilliant.

Він композитор, насправді блискучий.

He's also a kind of catalyst

А ще він сприяв творчому процесу

під час роботи над видатними альбомами рок-н-ролу останніх 40 років.

behind some of the great rock 'n' roll albums of the last 40 years.

He's worked with David Bowie on "Heroes,"

Він працював з Девідом Боуї над "Heroes",

he worked with U2 on "Achtung Baby" and "The Joshua Tree,"

працював з гуртом U2 над "Achtung Baby" і "The Joshua Tree",

працював з DEVO,

he's worked with DEVO,

he's worked with Coldplay, he's worked with everybody.

з Coldplay, він працював з усіма.

І що ж він робив, щоб зробити ці прекрасні гурти ще кращими?

And what does he do to make these great rock bands better?

Well, he makes a mess.

Ну, він створював безлад.

He disrupts their creative processes.

Він втручався у їхній творчий процес.

It's his role to be the awkward stranger.

Це його роль - бути незручним незнайомцем.

It's his role to tell them

Це його роль - казати людям,

that they have to play the unplayable piano.

що їм треба грати на зіпсутому роялі.

And one of the ways in which he creates this disruption

І один зі способів втрутитися у творчість -

за допомогою оцією чудової колоди кард.

is through this remarkable deck of cards --

I have my signed copy here -- thank you, Brian.

В мене є екземпляр з автографом, дякую, Браяне.

Називається The Oblique Strategies (Непрямі стратегії),

They're called The Oblique Strategies,

he developed them with a friend of his.

він створив карти разом з другом.

And when they're stuck in the studio,

І коли у студії все заходить в глухий кут,

Brian Eno will reach for one of the cards.

Браян Ено дістає одну з карт.

He'll draw one at random,

Він дістає випадкову

and he'll make the band follow the instructions on the card.

і змушує гурт робити, що там написано.

So this one ...

Оця, наприклад...

"Поміняйтеся інструментами".

"Change instrument roles."

Yeah, everyone swap instruments -- Drummer on the piano --

Так, усі міняються інструментами - ударник сідає за рояль -

блискуча, блискуча ідея.

Brilliant, brilliant idea.

"Подивіться уважно на найнезграбніші моменти. Посильте їх".

"Look closely at the most embarrassing details. Amplify them."

"Make a sudden, destructive, unpredictable action. Incorporate."

"Зробіть неочікувану, деструктивну, непередбачувану дію. Додайте її".

These cards are disruptive.

Ці карти руйнівні.

Але вони довели свою ефективність альбом за альбомом.

Now, they've proved their worth in album after album.

The musicians hate them.

Виконавці їх ненавидять.

(Laughter)

(Сміх)

So Phil Collins was playing drums on an early Brian Eno album.

Коли Філ Коллінз грав на ударних в ранньому альбомі Браяна Ено,

він настільки розлютився, що почав кидати банки з-під пива по студії.

He got so frustrated he started throwing beer cans across the studio.

Carlos Alomar, great rock guitarist,

Карлос Аломар, видатний рок-гітарист,

working with Eno on David Bowie's "Lodger" album,

працював з Ено над альбомом "Lodger" Девіда Боуї,

and at one point he turns to Brian and says,

і в певну мить він повернувся до Браяна й сказав:

"Brian, this experiment is stupid."

"Браяне, цей експеримент - дурня".

But the thing is it was a pretty good album,

Але справа в тому, що в них вийшов досить гарний альбом.

А ще

but also,

Карлос Аломар, через 35 років, теж використовує "Непрямі стратегії".

Carlos Alomar, 35 years later, now uses The Oblique Strategies.

And he tells his students to use The Oblique Strategies

І каже своїм учням використовувати їх,

because he's realized something.

бо він дещо зрозумів.

Just because you don't like it doesn't mean it isn't helping you.

Якщо тобі щось не подобається, - не значить, що воно не допомагає.

Первинно "Стратегії" не були колодою карт,

The strategies actually weren't a deck of cards originally,

they were just a list --

а просто списком -

списком на стіні студії.

list on the recording studio wall.

A checklist of things you might try if you got stuck.

Переліком речей, які варто спробувати, якщо ти застряг.

The list didn't work.

Не спрацьовувало.

Знаєте чому?

Know why?

Not messy enough.

Недостатньо безладу.

Your eye would go down the list

Ви переглядаєте список

and it would settle on whatever was the least disruptive,

і зупиняєтеся на тому, що здається найменш руйнівним,

the least troublesome,

найменш проблемним,

which of course misses the point entirely.

і так втрачається весь сенс.

А найбільше усвідомлення Браяна Ено було в тому,

And what Brian Eno came to realize was,

yes, we need to run the stupid experiments,

що так, нам варто робити дурні експерименти,

нам варто співпрацювати з незграбними незнайомцями,

we need to deal with the awkward strangers,

нам варто читати потворні шрифти.

we need to try to read the ugly fonts.

These things help us.

Ці речі допомагають нам.

They help us solve problems,

Вони допогають розв'язувати проблеми,

бути креативнішими.

they help us be more creative.

But also ...

А ще...

we really need some persuasion if we're going to accept this.

ми потребуємо зусиль і вмовлянь, щоб на це погодитися.

So however we do it ...

Тож хоч що нами керувало:

whether it's sheer willpower,

чи то чиста сила волі,

whether it's the flip of a card

чи випадкова карта,

or whether it's a guilt trip from a German teenager,

чи співчуття до німецького підлітка,

all of us, from time to time,

усім нам час від часу

need to sit down and try and play the unplayable piano.

потрібно сісти і спробувати заграти на зіпсутому роялі.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)