Marc Abrahams: A science award that makes you laugh, then think

Перекладач: Yulia Sydyaha Утверджено: Mariya Udud

George and Charlotte Blonsky, who were

Джордж і Шарлотта Блонскі,

a married couple living in the Bronx in New York City,

подружня пара з Бронксу, Нью-Йорк,

invented something.

дещо винайшли.

They got a patent in 1965 for what they call,

В 1965 році вони запатентували це під назвою

"a device to assist women in giving birth."

"пристрій, що допомагає жінкам при пологах".

This device consists of a large, round table

Він складається з великого круглого столу

and some machinery.

і деяких механізмів.

When the woman is ready to deliver her child,

Коли жінка готова народжувати,

she lies on her back,

вона лягає на спину,

she is strapped down to the table,

її пристібають до столу,

and the table is rotated at high speed.

а стіл починають швидко крутити.

The child comes flying out

Дитина вилітає

through centrifugal force.

під дією відцентрової сили.

If you look at their patent carefully,

Коли ви уважно подивитесь на їхній винахід,

especially if you have any engineering background or talent,

особливо якщо у вас є якийсь інженерний досвід чи талант,

you may decide that you see

вам може здатися,

one or two points where the design is not perfectly adequate. (Laughter)

що в деяких місцях його дизайн не цілком адекватний. (Сміх)

Doctor Ivan Schwab in California

Доктор Іван Шваб з Каліфорнії

is one of the people, one of the main people,

є одним із тих людей, хто допоміг

who helped answer the question,

знайти відповідь на питання:

"Why don't woodpeckers get headaches?"

"Чому у дятлів не болить голова?"

And it turns out the answer to that

І виявляється, це тому, що

is because their brains

їхній мозок

are packaged inside their skulls

розташований в черепі

in a way different from the way

не так,

our brains, we being human beings,

як розташований наш,

true, have our brains packaged.

людський мозок.

They, the woodpeckers, typically

Дятли, щоразу коли стукають по дереву,

will peck, they will bang their head

б'ються об нього головою

on a piece of wood thousands of times every day. Every day!

тисячі разів щодня. Щодня!

And as far as anyone knows,

І наскільки всім відомо,

that doesn't bother them in the slightest.

їх це зовсім не турбує.

How does this happen?

Як це відбувається?

Their brain does not slosh around like ours does.

Їхній мозок не бовтається в черепі, як наш.

Their brain is packed in very tightly,

Їхній мозок дуже міцно закріплений,

at least for blows coming right from the front.

принаймні, йому не страшні удари по лобі.

Not too many people paid attention

Не надто багато людей звертали увагу

to this research until the last few years

на це дослідження, аж поки останнім часом,

when, in this country especially,

особливо в цій країні,

people are becoming curious about

люди не почали цікавитись,

what happens to the brains of football players

що відбувається з мозком футболістів,

who bang their heads repeatedly.

які регулярно отримують травми голови.

And the woodpecker maybe relates to that.

Тут можна було б знайти певний зв'язок з дятлом.

There was a paper published

Кілька років тому в Англії

in the medical journal The Lancet

в медичному журналі The Lancet

in England a few years ago called

було опубліковано статтю

" A man who pricked his finger and smelled putrid for 5 years."

«Людина, яка вколола палець і від якої 5 років було чути запах гною».

Dr. Caroline Mills and her team

Пацієнт дістався

received this patient and didn't really know what to do about it.

лікарю Керолайн Міллс і її команді, які не знали, що з ним робити.

The man had cut his finger,

Чоловік порізав собі палець,

he worked processing chickens,

коли обробляв курей на птахофабриці,

and then he started to smell really, really bad.

і після того від нього почало дуже погано пахнути.

So bad that when he got in a room

Настільки погано, що

with the doctors and the nurses,

лікарі та медсестри

they couldn't stand being in the room with him.

не могли перебувати з ним в одній кімнаті.

It was intolerable.

Це було нестерпно.

They tried every drug,

Вони випробували всі ліки,

every other treatment they could think of.

методи лікування, які змогли придумати.

After a year, he still smelled putrid.

Через рік від нього все одно було чути запах гною.

After two years, still smelled putrid.

І через два роки.

Three years, four years, still smelled putrid.

І через три, чотири роки також.

After five years, it went away on its own.

Через п'ять років запах сам зник.

It's a mystery.

Загадка.

In New Zealand, Dr. Lianne Parkin

У Новій Зеландії доктор Ліанна Паркін

and her team tested an old tradition in her city.

разом зі своєю командою перевірили стару традицію свого міста.

They live in a city that has huge hills,

Вони живуть в місті на високих пагорбах,

San Francisco-grade hills.

таких, як пагорби Сан-Франциско.

And in the winter there, it gets very cold

І взимку там дуже холодно

and very icy.

і дуже слизько.

There are lots of injuries.

Багато хто отримує травми.

The tradition that they tested,

Щоб перевірити традицію,

they tested by asking people

вони пропонували зустрічним людям,

who were on their way to work in the morning,

які йшли вранці на роботу,

to stop and try something out.

зупинитись і дещо спробувати.

Try one of two conditions.

Спробувати одне з двох.

The tradition is that in the winter,

Традиція полягає в тому, що взимку в цьому місті

in that city, you wear your socks on the outside of your boots.

слід носити шкарпетки поверх черевиків.

And what they discovered by experiment,

Експеримент виразно показав,

and it was quite graphic when they saw it,

і вони самі це побачили,

was that it's true.

що це була правда.

That if you wear your socks on the outside rather than the inside,

Якщо носити шкарпетки поверх черевиків,

you're much more likely to survive and not slip and fall.

ймовірність послизнутися і впасти значно менша.

Now, I hope you will agree with me that these things

Тепер, я сподіваюся, ви погодитеся зі мною, що все,

I've just described to you,

про що я щойно розповів,

each of them, deserves some kind of prize. (Laughter)

заслуговує на певну нагороду. (Сміх)

And that's what they got,

І ці люди таки були нагороджені,

each of them got an Ig Nobel prize.

кожен з них отримав Шнобелівську премію.

In 1991, I, together with bunch of other people,

У 1991 році я разом з групою інших людей

started the Ig Nobel prize ceremony.

започаткував церемонію нагородження Шнобелівської премії.

Every year we give out 10 prizes.

Кожного року ми вручаємо 10 премій.

The prizes are based on just one criteria. It's very simple.

Всі премії призначаються згідно з одним критерієм. Він дуже простий.

It's that you've done something that makes people laugh and then think.

Це коли ви своїм вчинком розсмішили людей, а потім змусили замислитися.

What you've done makes people laugh and then think.

Люди сміються з того, що ви зробили, а потім задумуються.

Що б це не було,

коли люди стикаються з цим,

their only possible reaction is to laugh.

їхньою єдиною можливою реакцією на це буде сміх.

And then a week later,

І через тиждень

it's still rattling around in their heads

воно ще крутиться в них в голові,

and all they want to do is tell their friends about it.

і все, чого їм хочеться, - розповісти про це друзям.

That's the quality we look for.

Ось та особливість, яку ми шукаємо.

Every year, we get in the neighborhood

Щороку ми отримуємо близько

of 9,000 new nominations for the Ig Nobel prize.

9 000 нових кандидатур на Шнобелівську премію.

Of those, consistently between 10 percent

Переважно від 10 до 20 відсотків

and 20 percent of those nominations

цих кандидатур є люди,

are people who nominate themselves.

які самі висуваються на премію.

Those self-nominees almost never win.

Такі самовисуванці майже ніколи не виграють.

It's very difficult, numerically, to win a prize if you want to.

Дуже складно виграти нагороду, якщо ви цього хочете.

Even if you don't want to,

Навіть якщо ви не хочете,

it's very difficult numerically.

це дуже складно через велику кількість конкурентів.

You should know that when we choose somebody

Ви повинні знати, що коли ми вибираємо лауреата

to win an Ig Nobel prize,

Шнобелівської премії,

We get in touch with that person, very quietly.

ми зв'язуємося з цією людиною без зайвого шуму.

We offer them the chance to decline

Ми даємо їм можливість відмовитися

this great honor if they want to.

від такої високої честі, якщо вони хочуть.

Happily for us, almost everyone who's offered a prize

На щастя для нас, майже кожен, кому ми пропонували нагороду,

decides to accept.

вирішував прийняти її.

What do you get if you win an Ig Nobel prize?

Що ви отримуєте, якщо стаєте лауреатом Шнобелівської премії?

Well, you get several things.

Ну, ви отримуєте декілька речей.

You get an Ig Nobel prize.

Ви одержуєте саму Шнобелівську премію.

The design is different every year.

ЇЇ дизайн щороку інший.

These are always handmade from extremely cheap materials.

Це завжди саморобні предмети з найдешевших матеріалів.

You're looking at a picture

Перед вами фотографія премії,

of the prize we gave last year, 2013.

яку ми вручали минулого 2013 року.

Most prizes in the world also give

Більшість премій світу супроводжуються

their winners some cash, some money.

певною грошовою винагородою.

We don't have any money,

В нас нема грошей,

so we can't give them.

тому ми не можемо їх дарувати.

In fact, the winners have to pay their own way

Фактично, лауреати повинні самі оплачувати дорогу

to come to the Ig Nobel ceremony,

на церемонію нагородження Шнобелівської премії,

which most of them do.

що більшість з них і робить.

Last year, though, we did manage to scrape up some money.

Торік, проте, ми нашкребли трохи грошей.

Last year, each of the 10 Ig Nobel prize winners

Торік кожен з 10 лауреатів Шнобелівської премії

received from us 10 trillion dollars.

отримав від нас 10 трильйонів доларів.

A $10 trillion bill from Zimbabwe. (Laughter)

Купюру номіналом в 10 трильйонів доларів Зімбабве. (Сміх)

You may remember that Zimbabwe had a little adventure

Можливо, ви пам'ятаєте про маленький інцидент в Зімбабве

for a few years there of inflation.

декілька років тому, пов'язаний з інфляцією.

They ended up printing bills

Закінчилось тим, що вони почали

that were in denominations as large as 100 trillion dollars.

друкувати купюри номіналом в 100 трильйонів доларів.

The man responsible, who runs the national bank there, by the way,

Відповідальний за це голова Національного банку Зімбабве,

won an Ig Nobel prize in mathematics.

до речі, виграв Шнобелівську премію з математики.

The other thing you win is an invitation

Також лауреат отримує запрошення

to come to the ceremony,

на церемонію, яка проводиться

which happens at Harvard University.

в Гарвардському університеті.

And when you get there,

І коли ви туди приїдете,

you come to Harvard's biggest meeting place and classroom.

ви потрапите в найбільшу актову залу Гарварду.

It fits 1,100 people,

Вона вміщає 1 100 осіб,

it's jammed to the gills,

вщерть заповнена людьми,

and up on the stage,

а на сцені,

waiting to shake your hand,

очікуючи потиснути вам руку

waiting to hand you your Ig Nobel prize,

і вручити вам нагороду,

are a bunch of Nobel prize winners.

стоїть група лауреатів Нобелівської премії.

That's the heart of the ceremony.

Це ключовий момент церемонії.

The winners are kept secret until that moment,

До цього часу переможці не розголошуються,

even the Nobel laureates who will shake their hand

навіть нобелівські лауреати, які потиснуть їм руку,

don't know who they are until they're announced.

не знають їхніх імен, поки їх не оголосять.

I am going to tell you about just a very few

Я розповім вам про ще декілька

of the other medical-related prizes we've given.

нагород у сфері медицини, які ми вручили.

Keep in mind, we've given 230 prizes.

Не забувайте, ми вручили 230 премій.

There are lots of these people who walk among you.

Багато з цих людей є серед вас.

Maybe you have one.

Можливо, ви один з них.

A paper was published about 30 years ago

Близько 30 років тому була опублікована стаття,

called "Injuries due to Falling Coconuts."

під назвою "Травми від падаючих кокосів".

It was written by Dr. Peter Barss,

ЇЇ автором був доктор Пітер Барсс,

who is Canadian.

канадець.

Dr. Barss came to the ceremony

Доктор Барсс прийшов на церемонію

and explained that as a young doctor,

і пояснив, що будучи молодим лікарем,

he wanted to see the world.

він хотів побачити світ.

So he went to Papua New Guinea.

Тому він поїхав в Папуа-Нову Гвінею.

When he got there, he went to work in a hospital, and he was curious

Там він почав працювати в лікарні, і зацікавився,

what kinds of things happen to people that bring them to the hospital.

які обставини є причиною того, що люди потрапляють в лікарню.

He looked through the records, and he discovered

Він почитав історії хвороби

that a surprisingly large number of people

і виявив, що напрочуд багато людей

in that hospital were there

в тій лікарні були там

because of injuries due to falling coconuts.

через травми, отримані від падіння кокосів.

One typical thing that happens is

Зазвичай буває так, що

people will come from the highlands, where there are not many coconut trees,

люди з гірської місцевості, де немає багато кокосових дерев,

down to visit their relatives on the coast,

їдуть відвідати родичів на узбережжя,

where there are lots.

а там таких дерев багато.

And they'll think that a coconut tree

Вони думають, що під ними

is a fine place to stand and maybe lie down.

прекрасно можна постояти чи може й полежати.

A coconut tree that is 90 feet tall,

Кокосове дерево заввишки 27 метрів,

and has coconuts that weigh two pounds

а самі кокоси важать по 900 грам

that can drop off at any time.

і в будь-який момент можуть впасти.

A team of doctors in Europe

Команда лікарів з Європи

published a series of papers about colonoscopies.

опублікувала серію досліджень з колоноскопії.

You're all familiar with colonoscopies,

Ви всі знайомі з колоноскопією

one way or another.

з одного чи іншого боку.

Or in some cases,

Або в деяких випадках -

one way and another.

і з одного боку, і з іншого.

They, in these papers,

В цих дослідження вони

explained to their fellow doctors who perform colonoscopies,

пояснили своїм колегам, які проводять колоноскопію,

how to minimize the chance

як звести до мінімуму можливість, того,

that when you perform a colonoscopy,

що внаслідок проведення колоноскопії,

your patient will explode. (Laughter)

пацієнт вибухне. (Сміх)

Dr. Emmanuel Ben-Soussan

Доктор Еммануель Бен-Сусан,

one of the authors,

один з авторів,

flew in from Paris to the ceremony,

прилетів з Парижу на церемонію,

where he explained the history of this,

де пояснив,

that in the 1950s,

що в 1950-х роках,

when colonoscopies were becoming a common technique for the first time,

коли колоноскопію тільки починали застосовувати,

people were figuring out how to do it well.

люди старались збагнути, як її правильно проводити.

And there were some difficulties at first.

Спочатку були певні труднощі.

The basic problem, I'm sure you're familiar with,

Головною проблемою - я впевнений, ви розумієте - було те,

that you're looking inside a long, narrow, dark place.

що ви вдивляєтесь в довге, вузьке, темне місце.

And so, you want to have a larger space.

І вам треба трохи збільшити цей простір.

You add some gas to inflate it

Щоб розширити його, ви вводите газ, і тепер

so you have room to look around.

маєте достатньо місця, щоб все бачити.

Now, that's added to the gas, the methane gas,

Цей газ змішується з метаном,

that's already inside.

який вже є всередині.

The gas that they used at first, in many cases, was oxygen.

Спочатку вони використовували для цього кисень.

So they added oxygen to methane gas.

Отже, вони додавали кисень до метану.

And then they wanted to be able to see,

І для того, щоб щось бачити,

they needed light,

треба було джерело світла,

so they'd put in a light source,

тому туди вводили ще й його,

which in the 1950s was very hot.

яку в 1950-х було дуже гаряче.

So you had methane gas, which is flammable,

Отже, у вас був метан, який є легкозаймистим,

oxygen and heat.

кисень і тепло.

They stopped using oxygen pretty quickly. (Laughter)

Досить швидко вони перестали використовувати кисень. (Сміх)

Now it's rare that patients will explode,

Тепер рідко коли пацієнт вибухає,

but it does still happen.

але часом трапляється і таке.

The final thing that I want to tell you about is a prize

Остання річ, про яку я хочу вам розповісти,

we gave to Dr. Elena Bodnar.

це нагорода, яку ми присудили доктору Олені Боднар.

Dr. Elena Bodnar invented a brassiere

Д-р. Олена Бондар винайшла бюстгальтер,

that in an emergency

який в екстрених випадках

can be quickly separated

можна швидко перетворити

into a pair of protective face masks.

на пару захисних масок.

One to save your life,

Одна для збереження вашого життя,

one to save the life of some lucky bystander. (Laughter)

а інша - для збереження життя щасливчика, який опинився поруч з вами. (Сміх)

Why would someone do this, you might wonder.

Ви спитаєте, навіщо комусь таким займатись.

Dr. Bodnar came to the ceremony

Доктор Бондар прийшла на церемонію

and she explained that she grew up in Ukraine.

і пояснила, що вона виросла в Україні.

She was one of the doctors who treated victims

Вона була серед лікарів, які лікували

of the Chernobyl power plant meltdown.

жертв Чорнобильської катастрофи.

And they later discovered that

І потім вони виявили, що

a lot of the worst medical problems

найсерйозніші проблеми зі здоров'ям

came from the particles people breathed in.

викликані збудниками, які люди вдихають.

So she was always thinking after that

Після такого висновку вона завжди думала

about could there be some simple mask

створити таку просту маску,

that was available everywhere when the unexpected happens.

яка завжди була б при собі на випадок непередбачуваної ситуації.

Years later, she moved to America.

Пізніше вона переїхала в Америку.

She had a baby,

Народила дитину.

One day she looked, and on the floor,

Одного разу вона побачила,

her infant son had picked up her bra,

як її маленький син підняв з підлоги її бюстгальтер

and had her bra on his face.

і вдягнув на обличчя.

And that's where the idea came from.

Звідси й взялася ця ідея.

She came to the Ig Nobel ceremony

Вона прийшла на церемонію нагородження

with the first prototype of the bra

з першим прототипом бюстгальтера

and she demonstrated:

і продемонструвала його:

(Laughter) (Applause)

(Сміх) (Оплески)

["Paul Krugman, Nobel laureate (2008) in economics"]

["Пол Круґман, нобелівський лауреат (2008) з економіки"]

["Wolfgang Ketterle, Nobel laureate (2001) in physics"]

["Вольфґанґ Кеттерле, нобелівський лауреат (2001) з фізики"]

I myself own an emergency bra. (Laughter)

Я і сам маю такий бюстгальтер для екстрених випадків. (Сміх)

It's my favorite bra,

Це мій улюблений бюстгальтер,

but I would be happy to share it with any of you,

але я з радістю поділюся ним з вами,

should the need arise.

якщо буде потрібно.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)