Carolyn Steel: How food shapes our cities

Перекладач: Alexey Farenyuk Утверджено: Vsevolod Dyomkin

How do you feed a city?

Як нагодувати місто?

It's one of the great questions of our time.

Це одне з визначних питань нашого часу.

Yet it's one that's rarely asked.

Проте, його рідко ставлять.

We take it for granted that if we go into a shop

Ми приймаємо як належне, що, якщо ми йдемо до крамниці

or restaurant, or indeed into this theater's foyer in about an hour's time,

чи до ресторану, чи навіть до фойє цього театру десь через годину,

there is going to be food there waiting for us,

там має бути їжа, яка чекає на нас,

having magically come from somewhere.

що чарівно з'явилась звідки-небудь.

But when you think that every day for a city the size of London,

Але коли ви замислитесь, що щодня для міста за розміром як Лондон

enough food has to be produced,

повинно бути вироблено досить їжі,

transported, bought and sold,

перевезено, куплено і продано,

cooked, eaten, disposed of,

приготовлено, з’їдено, утилізовано,

and that something similar has to happen every day

і що щось подібне повинно відбуватися кожен день

for every city on earth,

для кожного міста на Землі,

it's remarkable that cities get fed at all.

вражає, що міста взагалі можна прогодувати.

We live in places like this as if

Ми мешкаємо в таких місцях, ніби

they're the most natural things in the world,

вони є найприроднішими речами у світі

forgetting that because we're animals

забуваючи про те, що оскільки ми - тварини

and that we need to eat,

і нам потрібно їсти,

we're actually as dependent on the natural world

ми, насправді, так само залежні від природи,

as our ancient ancestors were.

як наші давні предки.

And as more of us move into cities,

І чим більше нас переїжджає в міста,

more of that natural world is being

тим більше місць у природі

transformed into extraordinary landscapes like the one behind me --

трансформується в дивовижні краєвиди, як цей, позад мене -

it's soybean fields in Mato Grosso in Brazil --

це соєві поля у Мата Гросо, у Бразилії -

in order to feed us.

щоб нагодувати нас.

These are extraordinary landscapes,

Це дивовижні краєвиди.

but few of us ever get to see them.

Але мало хто з нас колись побачить їх.

And increasingly these landscapes

І дедалі більше ці ландшафти

are not just feeding us either.

годують не тільки нас.

As more of us move into cities,

Чим більше ми переїжджаємо у міста,

more of us are eating meat,

тим більше ми їмо м'ясо,

so that a third of the annual grain crop globally

тож третина щорічного врожаю збіжжя

now gets fed to animals

тепер згодовується тваринам

rather than to us human animals.

замість нас, людських тварин.

And given that it takes three times as much grain --

І якщо припустити, що треба втричі більше збіжжя --

actually ten times as much grain --

насправді в десять разів більше --

to feed a human if it's passed through an animal first,

щоб нагодувати людину, якщо воно спочатку пройде через тварину,

that's not a very efficient way of feeding us.

це не дуже ефективний шлях годувати нас.

And it's an escalating problem too.

І це посилює проблему.

By 2050, it's estimated that twice the number

За оцінками до 2050 року вдвічі більше

of us are going to be living in cities.

нас будуть мешкати в містах.

And it's also estimated that there is going to be twice as much

І також за оцінками вдвічі більше

meat and dairy consumed.

м'яса і молочних продуктів буде споживатися.

So meat and urbanism are rising hand in hand.

Таким чином, м'ясо й урбанізм ростуть рука в руку.

And that's going to pose an enormous problem.

І це може перетворитися на величезну проблему.

Six billion hungry carnivores to feed,

Прогодувати шість мільярдів голодних м'ясоїдів

by 2050.

до 2050 року.

That's a big problem. And actually if we carry on as we are,

Це велика проблема. І, дійсно, якщо ми продовжуватимемо так,

it's a problem we're very unlikely to be able to solve.

це буде проблема, яку ми наврядчи будемо здатні розв'язати.

Nineteen million hectares of rainforest are lost every year

19 мільйонів гектарів тропічних лісів знищуються щорічно

to create new arable land.

для створення нової орної землі.

Although at the same time we're losing an equivalent amount

Втім водночас ми втрачаємо еквівалентну кількість

of existing arables to salinization and erosion.

наявних орних земель через засолення та ерозію.

We're very hungry for fossil fuels too.

Ми також дуже голодні до викопного палива.

It takes about 10 calories to produce every calorie

Потрібно 10 калорій, щоб виробити кожну калорії

of food that we consume in the West.

їжі, яку ми на Заході споживаємо.

And even though there is food that we are producing at great cost,

І хоча ми продукуємо їжу за рахунок великих коштів,

we don't actually value it.

ми насправді не цінуємо її.

Half the food produced in the USA is currently thrown away.

Половина їжі, яка виробляється у США, зараз викидається.

And to end all of this, at the end of this long process,

Отже, підбиваючи підсумки, в кінці цього довгого процесу

we're not even managing to feed the planet properly.

ми навіть не можемо нагодувати планету правильно.

A billion of us are obese, while a further billion starve.

Мільярд з нас страждає ожирінням, коли інший мільярд голодує.

None of it makes very much sense.

Все це досить безглуздо.

And when you think that 80 percent of global trade in food now

І якщо уявити, що 80 відсотків всесвітньої торговлі їжею зараз

is controlled by just five multinational corporations,

контролюється тільки п'ятьма мультинаціональними корпораціями,

it's a grim picture.

це похмура картина.

As we're moving into cities, the world is also embracing a Western diet.

З тим, як ми переїжджаємо до міст, світ також переймає західну дієту.

And if we look to the future,

І якщо ми подивимось у майбутнє,

it's an unsustainable diet.

то це не стійка дієта.

So how did we get here?

То як ми дійшли до цього?

And more importantly, what are we going to do about it?

І, ще важливіше, що ми збираємося робити з цим?

Well, to answer the slightly easier question first,

Отже, відповідаючи спочатку на трохи простіше питання:

about 10,000 years ago, I would say,

десь 10000 років тому, я б сказала,

is the beginning of this process

почався цей процес.

in the ancient Near East,

На стародавньому Близькому Сході,

known as the Fertile Crescent.

відомому як Родючий Півмісяць.

Because, as you can see, it was crescent shaped.

Тому що, як ви бачите, він мав форму півмісяця.

And it was also fertile.

І він також був родючим.

And it was here, about 10,000 years ago,

І саме тут, близько 10000 років тому,

that two extraordinary inventions,

ті два надзвичайні винаходи:

agriculture and urbanism, happened

сільске господарство та урбанізм,- трапились

roughly in the same place and at the same time.

приблизно в одному місці, в один час.

This is no accident,

Це не випадковість.

because agriculture and cities are bound together. They need each other.

Тому що сільске господарство та міста пов’язані. Вони потрібні одне одному.

Because it was discovery of grain

Тому що саме відкриття зерна

by our ancient ancestors for the first time

нашими давніми предками вперше

that produced a food source that was large enough

стало джерелом їжі, яке було досить великим

and stable enough to support permanent settlements.

та стійким, щоб підтримувати постійні поселення.

And if we look at what those settlements were like,

І якщо ми подивимось, якими були ці поселення,

we see they were compact.

ми побачимо, що вони були компактними.

They were surrounded by productive farm land

Вони були оточенеми родючими орними землями

and dominated by large temple complexes

і домінованими великими храмовими комплексами,

like this one at Ur,

як цей, в Урі,

that were, in fact, effectively,

які, фактично, були

spiritualized, central food distribution centers.

спірітуалізованими, централізованими осередками розповсюдження їжі,

Because it was the temples that organized the harvest,

тому що саме храми організовували збір врожаю,

gathered in the grain, offered it to the gods,

збирали зерно, підносили його богам

and then offered the grain that the gods didn't eat back to the people.

і потім віддавали людям назад збіжжя, не з'їдене богами.

So, if you like,

Так, якщо хочете,

the whole spiritual and physical life of these cities

все духовне і фізичне життя цих міст

was dominated by the grain and the harvest

було під домінантою збіжжя і врожаю,

that sustained them.

що підтримували їх.

And in fact, that's true of every ancient city.

І, фактично, так було у кожному давньому місті.

But of course not all of them were that small.

Але, звісно, не всі з них були дуже маленькими.

Famously, Rome had about a million citizens

І, відомо, що Рим мав близько мільона мешканців

by the first century A.D.

на перше сторіччя н.е.

So how did a city like this feed itself?

Тож як таке місто себе годувало?

The answer is what I call "ancient food miles."

Відповіддю є те, що я називаю "стародавні харчові милі".

Basically, Rome had access to the sea,

По суті, Рим мав доступ до моря

which made it possible for it to import food from a very long way away.

що давало можливість імпортувати їжу з дальніх далей.

This is the only way it was possible to do this in the ancient world,

Це був єдиний шлях, яким це можна було робити в стародавньому світі,

because it was very difficult to transport food over roads,

тому що було дуже складно транспортувати їжу дорогами,

which were rough.

які були поганими.

And the food obviously went off very quickly.

І їжа, звісно, швидко псувалась.

So Rome effectively waged war

Отож Рим, по суті, воював

on places like Carthage and Egypt

з такими землями як Карфаген, Єгипет,

just to get its paws on their grain reserves.

тільки щоб накласти свої лапи на їх резерви зерна.

And, in fact, you could say that the expansion of the Empire

І, фактично, можна сказати, що експансія Імперії

was really sort of one long, drawn out

була своєрідним тривалим, затягнувшимся

militarized shopping spree, really.

мілітарізованим шопінгом, справді.

(Laughter)

(Сміх)

In fact -- I love the fact, I just have to mention this:

Насправді, я обожнюю, що можу це згадати:

Rome in fact used to import oysters from London,

Рим, фактично [імпортував устриці з Британії],

at one stage. I think that's extraordinary.

на певному етапі. Я вважаю це надзвичайним.

So Rome shaped its hinterland

Отже Рим формув свою периферію

through its appetite.

через свій апетит.

But the interesting thing is that the other thing also

Але також цікаво те, що ще інша річ

happened in the pre-industrial world.

сталася у доіндустріальну добу.

If we look at a map of London in the 17th century,

Якщо ви подивитесь на мапу Лондона 17 сторіччя,

we can see that its grain, which is coming in from the Thames,

ви побачите, що це збіжжя, яке надходить по Темзі,

along the bottom of this map.

вздовж низу цієї мапи.

So the grain markets were to the south of the city.

Таким чином зернові ринки були на півдні міста

And the roads leading up from them

І шляхи, які вели від них

to Cheapside, which was the main market,

у Чипсайд, що був головним ринком

were also grain markets.

також були ринками збіжжя.

And if you look at the name of one of those streets,

І якщо ви подивитесь на ім'я однієї з цих вулиць,

Bread Street, you can tell

Хлібна вулиця, ви зможете сказати,

what was going on there 300 years ago.

що відбувалося там 300 років тому.

And the same of course was true for fish.

І те саме, звичайно, стосувалось і риби.

Fish was, of course, coming in by river as well. Same thing.

Риба потрапляла також по річці. Те саме.

And of course Billingsgate, famously, was London's fish market,

І, звичайно, Білінґсґейт, був Лондонським рибним ринком,

operating on-site here until the mid-1980s.

який працював тут до середини 1980-х.

Which is extraordinary, really, when you think about it.

Що насправді дивовижно, якщо ви про це подумаєте.

Everybody else was wandering around

Всі шарились навколо

with mobile phones that looked like bricks

з мобільними телефонами, які виглядали як цеглини,

and sort of smelly fish happening down on the port.

а дещо вонюча риба була у порту.

This is another thing about food in cities:

Це ще одне про їжу в містах:

Once its roots into the city are established,

як тільки її шляхи до міста встановлені,

they very rarely move.

вони дуже рідко змінюються.

Meat is a very different story

М'ясо – це зовсім інша справа,

because, of course, animals could walk into the city.

тому що, звичайно, тварини могли входити в місто.

So much of London's meat

Отже багато лондонського м'яса

was coming from the northwest,

потрапляло з північного заходу,

from Scotland and Wales.

з Шотландії та Уельса.

So it was coming in, and arriving at the city at the northwest,

Так воно входило та прибувало до міста на північному заході,

which is why Smithfield,

ось чому Смітфілд,

London's very famous meat market, was located up there.

найвідоміший лондонський м'ясний ринок, був розташований там.

Poultry was coming in from East Anglia and so on, to the northeast.

Птахи прибували зі східної Англії і далі на південний схід.

I feel a bit like a weather woman doing this. Anyway,

Я почуваю себе трохи як диктор прогноза погоди. Ладно.

and so the birds were coming in

Тож птахи прибували

with their feet protected with little canvas shoes.

з ногами, у маленьких полотняних черевиках.

And then when they hit the eastern end

І потім, коли вони потрапляли до східної частини

of Cheapside, that's where they were sold,

Чипсайду, там їх продавали.

which is why it's called Poultry.

Ось чому вона зветься Поултрі (свійська птиця).

And, in fact, if you look at the map of any city

І, насправді, якщо ви глянете на мапу будь-якого міста,

built before the industrial age,

збудованого до індустріальної доби,

you can trace food coming in to it.

ви можете простежити шляхи постачання їжі.

You can actually see how it was physically shaped by food,

Ви зможете дійсно побачити, як воно було сформовано їжею,

both by reading the names of the streets, which give you a lot of clues.

читаючи назви вулиць, які дають багато підказок.

Friday Street, in a previous life,

П'ятнична вулиця у попередньому житті

is where you went to buy your fish on a Friday.

була місцем, де ви купували свою рибу по п'ятницях.

But also you have to imagine it full of food.

Але вам також доведеться уявити її повною їжі.

Because the streets and the public spaces

Тому що вулиці і публічний простір

were the only places where food was bought and sold.

були єдиним місцем, де їжу продавали і купували.

And if we look at an image of Smithfield in 1830

І якщо ми подивимось на зображення Смітфилда у 1830,

you can see that it would have been very difficult to live in a city like this

ви побачите що було дуже складно мешкати у подібному місті

and be unaware of where your food came from.

і не здогадуватись, звідки ця їжа прибула.

In fact, if you were having Sunday lunch,

Насправді, якщо ви мали недільний обід,

the chances were it was mooing or bleating outside your window

цілком імовірно, він міг мекати чи бекати за вашим вікном

about three days earlier.

близько трьох днів тому.

So this was obviously an organic city,

Тож, очевидно, це було органічне місто,

part of an organic cycle.

частина природного циклу.

And then 10 years later everything changed.

А потім за 10 років все змінилося.

This is an image of the Great Western in 1840.

Це зображення Великої Західної Залізниці у 1840 р.

And as you can see, some of the earliest train passengers

І як ви можете бачити, одними з перших пасажирів залізниці

were pigs and sheep.

були свині та вівці.

So all of a sudden, these animals are no longer walking into market.

Так раптом ці тварини перестали приходити до ринку на своїх ногах.

They're being slaughtered out of sight and mind,

Їх забивали далеко від сторонніх поглядів,

somewhere in the countryside.

десь у сільській місцевості.

And they're coming into the city by rail.

І вони потрапляють до міста залізницею.

And this changes everything.

І це усе змінює.

To start off with, it makes it possible

Для початку, це вперше дає можливість

for the first time to grow cities,

містам для зростання

really any size and shape, in any place.

до будь-якого розміру і форми, у будь-якому місці.

Cities used to be constrained by geography;

У міст були географічні обмеження:

they used to have to get their food through very difficult physical means.

вони повинні були доставляти свою їжу дуже складними способами

All of a sudden they are effectively emancipated from geography.

І раптом вони фактично звільнилися від географії.

And as you can see from these maps of London,

І як ви можете бачити на цих мапах Лондона,

in the 90 years after the trains came,

через 90 років після появи поїздів,

it goes from being a little blob that was quite easy to feed

він перетворився з маленької плями, яку було досить легко нагодувати

by animals coming in on foot, and so on,

тваринами, що приходять пішки і тому подібним,

to a large splurge,

у велику блямбу,

that would be very, very difficult to feed with anybody on foot,

яку було б надзвичайно важко нагодувати чим-небудь на своїх ногах,

either animals or people.

тваринами чи людьми.

And of course that was just the beginning. After the trains came cars,

І звичайно, це був лише початок. Слідом за поїздами прийшли машини.

and really this marks the end of this process.

І це фактично знаменує завершення цього процесу.

It's the final emancipation of the city

Це є остаточне визволення міста

from any apparent relationship with nature at all.

від будь-яких явних відносин з природою взагалі.

And this is the kind of city that's devoid of smell,

І це тип міста, що позбавлений запаху,

devoid of mess, certainly devoid of people,

позбавлений хаосу, звичайно, позбавлений людей.

because nobody would have dreamed of walking in such a landscape.

Тому що нікому навіть не насниться гуляти в такому пейзажі.

In fact, what they did to get food was they got in their cars,

Фактично, що вони роблять, щоб дістати іжу - це сідають в машини,

drove to a box somewhere on the outskirts,

їдуть до ящику десь на околицях,

came back with a week's worth of shopping,

повертаються із запасом провізії на тиждень,

and wondered what on earth to do with it.

і гадають, що в дідька з нею робити.

And this really is the moment when our relationship,

І це саме той момент, коли наші стосунки

both with food and cities, changes completely.

і з їжею, і з містами змінються повністю.

Here we have food -- that used to be the center,

Тепер їжа -- яка раніше була центром,

the social core of the city -- at the periphery.

соціальним ядром міста -- знаходиться на периферії.

It used to be a social event, buying and selling food.

Купувати і продавати їжу було соціальною подією.

Now it's anonymous.

Тепер це анонімно.

We used to cook; now we just add water,

Раніше ми готували; тепер ми тільки додаємо води

or a little bit of an egg if you're making a cake or something.

або трохи яйця, якщо ви печете пиріг, або щось таке.

We don't smell food to see if it's okay to eat.

Ми не нюхаємо їжу, щоб перевірити, чи її можна їсти.

We just read the back of a label on a packet.

Ми просто читаємо на зворотньому боці упаковки.

And we don't value food. We don't trust it.

І ми не цінуємо їжі. Ми їй не довіряємо.

So instead of trusting it, we fear it.

Замість того, щоб довіряти, ми її боїмося.

And instead of valuing it, we throw it away.

І заміть того, щоб цінувати, ми її викидаємо.

One of the great ironies of modern food systems

Одне з дуже іронічного у сучасній системі харчування -- це те,

is that they've made the very thing they promised

що ті речі, що їх обіцяли спростити,

to make easier much harder.

значно ускладнились.

By making it possible to build cities anywhere and any place,

З можливістю будувати міста у будь-якому місці

they've actually distanced us from our most important relationship,

нас фактично віддалили від наших найважливіших відносин,

which is that of us and nature.

що є відносинами між нами та природою.

And also they've made us dependent on systems that only they can deliver,

І також вони зробили нас залежними від систем, які тільки вони можуть дати,

that, as we've seen, are unsustainable.

які, як ми бачили, не триватимуть вічно.

So what are we going to do about that?

Так що ж нам робити з цим?

It's not a new question.

Це не нове питання.

500 years ago it's what Thomas More was asking himself.

500 років тому його задавав собі Томас Мор.

This is the frontispiece of his book "Utopia."

Ось обкладинка його книги «Утопія».

And it was a series of semi-independent city-states,

Це була мережа напів-незалежних міст-держав,

if that sounds remotely familiar,

якщо це звучить віддалено знайомим,

a day's walk from one another where everyone was basically farming-mad,

на відстані дня пішки одне від одного, де усі були помішані на землеробстві,

and grew vegetables in their back gardens,

і вирощували овочі на своїх городах,

and ate communal meals together, and so on.

і разом їли общинну їжу, і т.д.

And I think you could argue that

І, я вважаю, що можна довести, що

food is a fundamental ordering principle of Utopia,

їжа є фундаментальним принципом Утопії.

even though More never framed it that way.

Навіть якщо Мор ніколи це так не ставив.

And here is another very famous "Utopian" vision,

Ось ще одне дуже відоме «утопічне» бачення,

that of Ebenezer Howard, "The Garden City."

«Місто-сад» Ебенезера Ховарда.

Same idea: series of semi-independent city-states,

Та сама ідея. Мережа напів-незалежних міст-держав.

little blobs of metropolitan stuff with arable land around,

Маленькі плями міст із орними землями навколо,

joined to one another by railway.

з’єднані одне з одним залізницею.

And again, food could be said to be

І знову можна сказати, що їжа є

the ordering principle of his vision.

об'єднуючим принципом цієї візії.

It even got built, but nothing to do with

Це навіть було збудовано, але там не було нічого спільного

this vision that Howard had.

з поглядами Ховарда.

And that is the problem with these Utopian ideas,

І проблема цих утопічних ідей в тому,

that they are Utopian.

що вони утопічні.

Utopia was actually a word that Thomas Moore used deliberately.

Утопія була, насправді, словом, яке Томас Мор використав навмисно.

It was a kind of joke, because it's got a double derivation from the Greek.

Це був свого роду жарт. Тому що у нього подвійне значення з грецької.

It can either mean a good place, or no place.

Це може означати добре місце або місце, якого не існує.

Because it's an ideal. It's an imaginary thing. We can't have it.

Тому що це ідеал. Це вигадано. Ми не можемо цього мати.

And I think, as a conceptual tool

І я думаю, що як концептуальний інструмент

for thinking about the very deep problem of human dwelling,

для роздумів про глибокі проблеми людського поселення,

that makes it not much use.

це не дасть пожитку.

So I've come up with an alternative,

Тому я придумала альтернативу,

which is Sitopia, from the ancient Greek,

яка зветься Ситопия, що походить від давньогрецького

"sitos" for food, and "topos" for place.

«sitos» для їжі і «topos» для місця.

I believe we already live in Sitopia.

На мою думку, ми вже живемо у Ситопії.

We live in a world shaped by food,

Ми живемо у світі, сформованому їжею,

and if we realize that, we can use food as a really powerful tool --

і якщо ми це зрозуміємо, то зможемо використати їжу як потужний інструмент -

a conceptual tool, design tool, to shape the world differently.

концептуальний і проектний інструмент, щоб формувати світ по-іншому.

So if we were to do that, what might Sitopia look like?

Як Ситопія могла б виглядати, якщо б ми так зробили?

Well I think it looks a bit like this.

На мою думку, це виглядає приблизно так.

I have to use this slide. It's just the look on the face of the dog.

Я повинна була показати цей слайд. Просто заради виразу на обличчі собаки.

But anyway, this is -- (Laughter)

Та, все одно, це – (сміх)

it's food at the center of life,

Це їжа у центрі життя,

at the center of family life, being celebrated,

у центрі сімейного життя, їй радіють,

being enjoyed, people taking time for it.

нею насолоджуються, приділяють їй час.

This is where food should be in our society.

Ось де їжа повинна бути у нашому суспільстві.

But you can't have scenes like this unless you have people like this.

Але такі сцени неможливі, поки не з’являться такі люди.

By the way, these can be men as well.

До речі, це також можуть бути і чоловіки.

It's people who think about food,

Це люди, які думають про їжу,

who think ahead, who plan,

які думають наперед, які планують,

who can stare at a pile of raw vegetables

які можуть подивитися на купу сирих овочів

and actually recognize them.

і, дійсно, розрізнити їх.

We need these people. We're part of a network.

Нам потрібні ці люди. Ми частина мережі.

Because without these kinds of people we can't have places like this.

Тому що без таких людей у нас не може бути таких місць.

Here, I deliberately chose this because it is a man buying a vegetable.

Цей слайд я вибрала навмисно, бо тут чоловік купує овочі.

But networks, markets where food is being grown locally.

Але мережі, ринки, де локально вирощуються продукти.

It's common. It's fresh.

Це звичне. Це свіже.

It's part of the social life of the city.

Це частина соціального життя міста.

Because without that, you can't have this kind of place,

Тому що без того ви не можете мати такого місця,

food that is grown locally and also is part of the landscape,

де їжа зростає локально і також є частиною краєвиду,

and is not just a zero-sum commodity

а не тільки лиш товар з нульовою сумою,

off in some unseen hell-hole.

невідомо з якої дири.

Cows with a view.

Корови з краєвидом.

Steaming piles of humus.

Паруючі купи перегною.

This is basically bringing the whole thing together.

Це, по суті, все об'єднує.

And this is a community project

І це общинний проект,

I visited recently in Toronto.

який я недавно відвідувала в Торонто.

It's a greenhouse, where kids get told

Це теплиця, де дітям розповідають

all about food and growing their own food.

про їжу і про те, як її вирощують.

Here is a plant called Kevin, or maybe it's a

Ось рослина, яка зветься Кевін, або, може, вона

plant belonging to a kid called Kevin. I don't know.

належить дитині на ім'я Кевін. Я не знаю.

But anyway, these kinds of projects

Але, в будь-якому разі, проекти,

that are trying to reconnect us with nature is extremely important.

які намагаються зв’язати нас з природою, надзвичайно важливі.

So Sitopia, for me, is really a way of seeing.

Адже Ситопия для мене - це спосіб бачення.

It's basically recognizing that Sitopia

Це визнання того, що Ситопіі

already exists in little pockets everywhere.

вже існують у маленьких кармашках повсюду.

The trick is to join them up,

Трюк в тому, щоб з'єднати їх,

to use food as a way of seeing.

використовуючи їжу як спосіб бачення.

And if we do that, we're going to stop seeing cities

І якщо ми це зробимо, ми перестанемо бачити міста

as big, metropolitan, unproductive blobs, like this.

як великі непродуктивні метрополії, як ось ця.

We're going to see them more like this,

Ми побачимо їх, радше,

as part of the productive, organic framework

як частину продуктивної органічної мережі,

of which they are inevitably a part,

якої вони неминуче є частинами,

symbiotically connected.

симбіотично пов’язаними.

But of course, that's not a great image either,

Але, звичайно, це не найкращий вид також.

because we need not to be producing food like this anymore.

Тому що нам більше не треба виробляти їжу таким чином.

We need to be thinking more about permaculture,

Нам треба більше думати про пермакультуру.

which is why I think this image just

І тому, на мій погляд, цей слайд

sums up for me the kind of thinking we need to be doing.

підсумовує для мене напрямок думки, який маємо прийняти.

It's a re-conceptualization

Це переосмислення

of the way food shapes our lives.

того, як їжа формує наше життя.

The best image I know of this is from 650 years ago.

Найкращому відомому мені образу цього 650 років.

It's Ambrogio Lorenzetti's "Allegory of Good Government."

Це «Алегорія доброго управління» Амброджіо Лоренцетті.

It's about the relationship between the city and the countryside.

Це про відношення між містом та селом.

And I think the message of this is very clear.

І я думаю, ідея цього дуже чітка.

If the city looks after the country,

Якщо місто піклується сілом,

the country will look after the city.

то і сіло піклується містом.

And I want us to ask now,

І я зараз хотіла б запитати,

what would Ambrogio Lorenzetti paint

що б намалював Амброджіо Лоренцетті,

if he painted this image today?

якщо б він малював цю картину сьогодні.

What would an allegory of good government look like today?

Як би алегорія доброго управління виглядала сьогодні?

Because I think it's an urgent question.

Тому що, я думаю, це є нагальним питанням.

It's one we have to ask,

Ми повинни його поставити

and we have to start answering.

і повинни почати відповідати.

We know we are what we eat.

Ми знаємо, ми те, що ми їмо.

We need to realize that the world is also what we eat.

Нам потрібно визнати, що світ - це також те, що ми їмо.

But if we take that idea, we can use food

І якщо ми сприймемо цю ідею, ми зможемо використовувати їжу

as a really powerful tool to shape the world better.

як дійсно потужний інструмент для кращого формування світу.

Thank you very much.

Вельми дякую.

(Applause)

(Аплодисменти)