David Puttnam: What happens when the media's priority is profit?

Перекладач: Tetiana Mykytiuk Утверджено: Khrystyna Romashko

I'd like to start, if I may,

З вашого дозволу, я розпочну

with the story of the Paisley snail.

з історії про равлика з Пейслі.

On the evening of the 26th of August, 1928,

Ввечері 26 серпня 1928 року

May Donoghue took a train from Glasgow

Мей Донох'ю поїхала поїздом до Глазго

to the town of Paisley, seven miles east of the city,

в місто Пейслі, за сім миль на схід від Глазго,

and there at the Wellmeadow Café,

і там в кафе "Уеллмедоу"

she had a Scots ice cream float,

їй принесли напій з морозивом:

a mix of ice cream and ginger beer

мікс морозива й імбирного пива,

bought for her by a friend.

який замовив їй друг.

The ginger beer came in a brown, opaque bottle

Імбирне пиво випускали в темній коричневій пляшці

labeled "D. Stevenson, Glen Lane, Paisley."

з етикеткою "D. Stevenson, Glen Lane, Paisley."

She drank some of the ice cream float,

Вона скуштувала напій,

but as the remaining ginger beer was poured

але, коли пиво, що залишилось, вилили

into her tumbler,

в її склянку,

a decomposed snail

на поверхню виплив равлик,

floated to the surface of her glass.

який вже розкладався.

Three days later, she was admitted

Три дні по тому її доставили

to the Glasgow Royal Infirmary

в Королівську лікарню Глазго

and diagnosed with severe gastroenteritis

й діагностували гострий гастроентерит

and shock.

і шоковий стан.

The case of Donoghue vs. Stevenson that followed

Справа Донох'ю проти Стівенсона, яка послідувала за цим,

set a very important legal precedent:

створила дуже важливий законодавчий прецедент:

Stevenson, the manufacturer of the ginger beer,

Стівенсон, виробник імбирного пива,

was held to have a clear duty of care

був визнаний відповідальним

towards May Donoghue,

перед Мей Донох'ю,

even though there was no contract between them,

хоч вони жодного разу не контактували,

and, indeed, she hadn't even bought the drink.

власне, вона навіть не купувала цей напій.

One of the judges, Lord Atkin, described it like this:

Один з суддів, лорд Аткін, описав це так:

You must take care to avoid acts or omissions

Потрібно запобігати діям чи бездіяльності,

which you can reasonably foresee

коли можна в розумних межах передбачити ,

would be likely to injure your neighbor.

що вони можуть зашкодити ближньому.

Indeed, one wonders that without a duty of care,

Справді, виникає питання, якби не рішення суду,

how many people would have had to suffer

скільки ще людей захворіло б

from gastroenteritis before Stevenson eventually went out of business.

на гастроентерит до того, як Стівенсон закрив свій бізнес.

Now please hang on to that Paisley snail story,

Будь ласка, запам'ятайте цю історію про равлика,

because it's an important principle.

тому що це важливий принцип.

Last year, the Hansard Society, a nonpartisan charity

Минулого року позапартійна благодійна організація

which seeks to strengthen parliamentary democracy

Hansard Society, що має на меті

and encourage greater public involvement in politics

зміцнення парламентської демократії, активніше залучення суспільства,

published, alongside their annual audit

видала в рамках щорічного аудиту

of political engagement, an additional section

залучення в політику, додатковий розділ,

devoted entirely to politics and the media.

повністю присвячений політиці й медіа.

Here are a couple of rather depressing observations

Ось кілька доволі гнітючих спостережень

from that survey.

з цього дослідження.

Tabloid newspapers do not appear

Таблоїди, схоже, не сприяють

to advance the political citizenship of their readers,

політичному громадянству своїх читачів,

relative even to those

порівняно навіть з тими,

who read no newspapers whatsoever.

хто взагалі не читає газети.

Tabloid-only readers are twice as likely to agree

Люди, що читають лише таблоїди, вдвічі більш схильні погодитись

with a negative view of politics

з негативним поглядом на політику,

than readers of no newspapers.

ніж ті, хто не читає газети.

They're not just less politically engaged.

Вони не тільки менше залучені в політику.

They are consuming media that reinforces

Вони користуються медіа, які підсилюють

their negative evaluation of politics,

їхню негативну оцінку політики,

thereby contributing to a fatalistic and cynical

таким чином роблячи внесок у фаталістичне й цинічне

attitude to democracy and their own role within it.

ставлення до демократії й своєї ролі в ній.

Little wonder that the report concluded that

Не дивно, що в звіті було зроблено висновок,

in this respect, the press, particularly the tabloids,

що, в цьому плані, преса - в першу чергу, таблоїди, -

appear not to be living up to the importance

схоже, не відповідають важливості

of their role in our democracy.

їхньої ролі в демократії.

Now I doubt if anyone in this room would seriously

Сумніваюсь, що хтось з присутніх тут всерйоз

challenge that view.

заперечуватиме цю думку.

But if Hansard are right, and they usually are,

Але, якщо експерти Hansard мають рацію, як зазвичай,

then we've got a very serious problem on our hands,

у нас є дуже серйозна проблема,

and it's one that I'd like to spend the next 10 minutes

і саме обговоренню її я хотів би присвятити

focusing upon.

наступні 10 хвилин.

Since the Paisley snail,

З часів равлика з Пейслі,

and especially over the past decade or so,

а особливо десь в останні 10 років,

a great deal of thinking has been developed

було розроблено багато ідей стосовно

around the notion of a duty of care

поняття обов'язку відповідальності,

as it relates to a number of aspects of civil society.

адже воно пов'язане з багатьма аспектами

Generally a duty of care arises when one individual

громадянського суспільства. Зазвичай цей обов'язок

or a group of individuals undertakes an activity

виникає, коли особа чи група осіб вчиняє дію,

which has the potential to cause harm to another,

яка потенційно може зашкодити іншим,

either physically, mentally or economically.

в фізичному, ментальному чи в економічному плані.

This is principally focused on obvious areas,

В основному, він зосереджений на очевидних сферах,

such as our empathetic response to children and young people,

наприклад, на емфатичній реакції на дітей і молодих людей,

to our service personnel, and to the elderly and infirm.

службовий персонал, літніх людей і кволих.

It is seldom, if ever, extended to equally important arguments

Вкрай рідко він поширюється на настільки ж важливі питання

around the fragility of our present system of government,

щодо крихкості нашої нинішньої системи управління,

to the notion that honesty, accuracy and impartiality

на поняття, що чесність, точність і неупередженість

are fundamental to the process of building

є фундаментальними для процесу будівництва

and embedding an informed,

і зміцнення поінформованої

participatory democracy.

партисипаторної демократії.

And the more you think about it,

Чим більше про це думаєш,

the stranger that is.

тим дивнішим це здається.

A couple of years ago, I had the pleasure

Кілька років тому мені випала нагода

of opening a brand new school

відкривати принципово нову школу

in the northeast of England.

на північному сході Англії.

It had been renamed by its pupils as Academy 360.

Її учні назвали її Академія 360.

As I walked through their impressive,

Коли я проходив повз її вражаючий

glass-covered atrium,

облицьований склом атріум,

in front of me, emblazoned on the wall

переді мною на стіні

in letters of fire

вогняними літерами було виведено

was Marcus Aurelius's famous injunction:

відому настанову Марка Аврелія:

If it's not true, don't say it;

Якщо це неправда - не кажи цього;

if it's not right, don't do it.

Якщо це неправильно - не роби цього.

The head teacher saw me staring at it,

Вчитель побачив, що я дивлюсь на напис,

and he said, "Oh, that's our school motto."

і сказав: "О, це девіз нашої школи".

On the train back to London,

На зворотньому шляху до Лондона

I couldn't get it out of my mind.

я весь час обмірковував ці слова.

I kept thinking, can it really have taken us

Я думав, невже нам потрібно було

over 2,000 years to come to terms

понад 2000 років, щоб засвоїти

with that simple notion

таке просте поняття в якості

as being our minimum expectation of each other?

мінімального очікування одне від одного?

Isn't it time that we develop this concept

Невже не настав час розробити цю концепцію

of a duty of care

обов'язку відповідальності,

and extended it to include a care

і розширити її настільки, щоб вона включала турботу

for our shared but increasingly endangered democratic values?

про наші спільні, але все більш вразливі демократичні цінності?

After all, the absence of a duty of care

Відсутність обов'язку відповідальності

within many professions

в багатьох професіях

can all too easily amount to accusations of negligence,

часто може підпадати під звинувачення в халатності,

and that being the case, can we be really comfortable with the thought

і в такому разі, чи може для нас бути комфортною думка,

that we're in effect being negligent

що ми ставимось халатно

in respect of the health of our own societies

до здоров'я наших суспільств

and the values that necessarily underpin them?

і їх засадничих цінностей?

Could anyone honestly suggest, on the evidence,

Чи може хтось щиро й обґрунтовано стверджувати,

that the same media which Hansard so roundly condemned

що ті медіа, які Hansard напряму звинувачує,

have taken sufficient care to avoid behaving

проявили достатню відповідальність, щоб не поводитись

in ways which they could reasonably have foreseen

у спосіб, який, як раціонально можна було передбачити,

would be likely to undermine or even damage

міг загрожувати чи навіть завдати шкоди

our inherently fragile democratic settlement.

нашому демократичному ладу, крихкому за своєю суттю.

Now there will be those who will argue

Дехто наполягатиме,

that this could all too easily drift into a form

що це може легко перейти в певний вид

of censorship, albeit self-censorship,

цензури, навіть якщо це самоцензура,

but I don't buy that argument.

але я категорично не згоден.

It has to be possible

Має бути можливим

to balance freedom of expression

збалансування свободи вираження

with wider moral and social responsibilities.

з ширшою моральною й соціальною відповідальністю.

Let me explain why by taking the example

Дозвольте мені пояснити це на прикладі

from my own career as a filmmaker.

з моєї кар'єри в кіноіндустрії.

Throughout that career, I never accepted

На протязі своєї кар'єри я ніколи

that a filmmaker should set about putting

не погоджувався, що режисер може

their own work outside or above what he or she

виводити свою роботу за межі того, що він

believed to be a decent set of values

вважає правильним набором цінностей

for their own life, their own family,

для свого життя, своєї родини

and the future of the society in which we all live.

і майбутнього суспільства, в якому ми живемо.

I'd go further.

Скажу навіть більше.

A responsible filmmaker should never devalue their work

Відповідальний режисер ніколи не повинен знецінювати свій твір

to a point at which it becomes less than true

настільки, щоб він неточно відображав

to the world they themselves wish to inhabit.

світ, в якому він сам хотів би жити.

As I see it, filmmakers, journalists, even bloggers

На мій погляд, режисери, журналісти і навіть блогери

are all required to face up to the social expectations

повинні усвідомлювати суспільні очікування,

that come with combining the intrinsic power of their medium

які виникають, коли властива їхнім медіа сила поєднується

with their well-honed professional skills.

з відточеною майстерністю їхньої роботи.

Obviously this is not a mandated duty,

Очевидно, це не є обов'язковою вимогою,

but for the gifted filmmaker and the responsible journalist

але для талановитого режисера і відповідального

or even blogger, it strikes me as being utterly inescapable.

журналіста чи навіть блогера, вона здається мені неминучою.

We should always remember that our notion

Ми повинні завжди пам'ятати, що наше розуміння

of individual freedom and its partner, creative freedom,

індивідуальної свободи й творчої свободи, яка її супроводжує,

is comparatively new

відносно нове

in the history of Western ideas,

в історії західних ідей,

and for that reason, it's often undervalued

і тому воно часто недооцінене

and can be very quickly undermined.

і може легко опинитись під загрозою.

It's a prize easily lost,

Це винагорода, яку легко втратити,

and once lost, once surrendered,

і, якщо ми її втратимо, віддамо,

it can prove very, very hard to reclaim.

може виявитись, що повернути її буде дуже важко.

And its first line of defense

Першою лінією її захисту мають

has to be our own standards,

бути наші стандарти,

not those enforced on us by a censor or legislation,

не ті, які нам нав'язує цензор чи законодавство,

our own standards and our own integrity.

а наші власні стандарти й власна цілісність.

Our integrity as we deal with those

Цілісність у ставленні до людей,

with whom we work

з якими ми працюємо,

and our own standards as we operate within society.

і до стандартів у роботі в рамках суспільства.

And these standards of ours

І ці наші стандарти

need to be all of a piece with a sustainable social agenda.

мають бути узгоджені з реалістичним порядком денним.

They're part of a collective responsibility,

Вони є частиною колективної відповідальності,

the responsibility of the artist or the journalist

відповідальності митця чи журналіста

to deal with the world as it really is,

працювати з таким світом, яким він є насправді,

and this, in turn, must go hand in hand

і це, в свою чергу, має супроводжуватись

with the responsibility of those governing society

відповідальністю влади, яка керує суспільством,

to also face up to that world,

реалістично дивитись на цей світ,

and not to be tempted to misappropriate

і не піддаватись спокусі приписувати комусь

the causes of its ills.

причини його недоліків.

Yet, as has become strikingly clear

Але стає дуже помітно,

over the last couple of years,

що, протягом кількох останніх років,

such responsibility has to a very great extent

цю відповідальність значною мірою

been abrogated by large sections of the media.

відкинула значна частина медіа.

And as a consequence, across the Western world,

В результаті, у всьому Західному світі

the over-simplistic policies of the parties of protest

надмірно спрощені підходи протестних партій

and their appeal to a largely disillusioned,

і їхня привабливість для часто розчарованого

older demographic,

старшого покоління,

along with the apathy and obsession with the trivial

поєднана з апатією й захопленням банальностями,

that typifies at least some of the young,

характерними для певної частини молоді,

taken together, these and other similarly

разом, ці й подібні до них

contemporary aberrations

сучасні відхилення

are threatening to squeeze the life

ставлять під загрозу існування

out of active, informed debate and engagement,

активних, поінформованих дебатів і залучення в політику,

and I stress active.

наголошую: активних.

The most ardent of libertarians might argue

Найзавзятіші лібертаріанці скажуть,

that Donoghue v. Stevenson should have been thrown out of court

що справі Донох'ю проти Стівенсона було не місце в суді,

and that Stevenson would eventually have gone out of business

і що Стівенсон врешті-решт закрив би

if he'd continued to sell ginger beer with snails in it.

свій бізнес, якби й далі продавав пиво з равликами.

But most of us, I think, accept some small role

Але, я думаю, більшість з нас погоджується,

for the state to enforce a duty of care,

що держава повинна відігравати певну роль в запровадженні

and the key word here is reasonable.

обов'язку відповідальності, і ключовою має бути раціональність.

Judges must ask, did they take reasonable care

Судді повинні запитувати, чи було виявлено раціональну відповідальність,

and could they have reasonably foreseen

і чи можна було в розумних

the consequences of their actions?

межах передбачити наслідки їхніх дій?

Far from signifying overbearing state power,

Це аж ніяк не означає всеохопну владу держави,

it's that small common sense test of reasonableness

це невеликий адекватний тест на раціональність,

that I'd like us to apply to those in the media

і я хотів би, щоб він застосовувався в медіа, які,

who, after all, set the tone and the content

зрештою, задають тон і впливають на зміст

for much of our democratic discourse.

значної частини демократичного дискурсу.

Democracy, in order to work, requires that

Щоб демократія могла існувати, потрібно,

reasonable men and women take the time to understand and debate

щоб люди з раціональним мисленням знаходили час аналізувати

difficult, sometimes complex issues,

й обговорювати часом дуже складні питання,

and they do so in an atmosphere which strives

і робили це в атмосфері, що має на меті

for the type of understanding that leads to,

той вид розуміння, який приводить до,

if not agreement, then at least a productive

якщо не згоди, то, принаймні, продуктивного

and workable compromise.

і дієвого компромісу.

Politics is about choices,

Політика ґрунтується на виборі,

and within those choices, politics is about priorities.

і, в рамках вибору, вона ґрунтується на пріоритетах.

It's about reconciling conflicting preferences

Потрібно примирити суперечливі переваги

wherever and whenever possibly based on fact.

на основі фактів, коли це можливо.

But if the facts themselves are distorted,

Але, якщо факти викривлені,

the resolutions are likely only to create further conflict,

скоріше за все, рішення поглиблять конфлікт,

with all the stresses and strains on society

і за цим неодмінно слідуватимуть

that inevitably follow.

стрес і труднощі для суспільства.

The media have to decide:

Медіа повинні вирішити:

Do they see their role as being to inflame

вони вважають, що їхня роль - розпалювати пристрасті,

or to inform?

чи інформувати?

Because in the end, it comes down to a combination

Тому що, за великим рахунком, все зводиться до поєднання

of trust and leadership.

довіри й лідерства.

Fifty years ago this week, President John F. Kennedy

50 років тому цього тижня Президент Кеннеді виголосив

made two epoch-making speeches,

дві промови, що змінили епоху:

the first on disarmament and the second on civil rights.

перша стосувалась роззброєння, а друга - громадянських прав.

The first led almost immediately

Перша майже відразу ж привела

to the Nuclear Test Ban Treaty,

до Договору про заборону випробування

and the second led to the 1964 Civil Rights Act,

ядерної зброї, а друга - до Акту про громадянські права 1964 р.

both of which represented giant leaps forward.

Обидва документи були великим кроком вперед.

Democracy, well-led and well-informed,

Демократія з хорошим управлінням і поінформованістю

can achieve very great things,

може досягти великих речей,

but there's a precondition.

але є одна передумова.

We have to trust that those making those decisions

Ми повинні вірити, що ті, хто приймає рішення,

are acting in the best interest not of themselves

діють з найкращих міркувань не для себе,

but of the whole of the people.

а для всіх людей.

We need factually-based options,

Нам потрібні опції, що базуються на фактах,

clearly laid out,

чітко викладені,

not those of a few powerful

не кількох могутніх

and potentially manipulative corporations

і потенційно маніпулятивних корпорацій,

pursuing their own frequently narrow agendas,

які часто переслідують власні вузькі інтереси,

but accurate, unprejudiced information

а точна, неупереджена інформація,

with which to make our own judgments.

на основі якої можна робити власні висновки.

If we want to provide decent, fulfilling lives

Якщо ми хочемо забезпечити гідне,

for our children and our children's children,

благополучне життя для наших дітей і внуків,

we need to exercise to the very greatest degree possible

ми повинні впроваджувати якомога ширше

that duty of care for a vibrant,

цей обов'язок відповідальності

and hopefully a lasting, democracy.

для енергійної і, сподіваюсь, тривалої, демократії.

Thank you very much for listening to me.

Дуже дякую, що вислухали мене.

(Applause)

(Оплески)