The first secret of great design | Tony Fadell

Перекладач: Cristina Kanagina Утверджено: Hanna Leliv

In the great 1980s movie "The Blues Brothers,"

У "Братах Блюз", чудовому фільмові з 80-х,

there's a scene where John Belushi goes to visit Dan Aykroyd in his apartment

є сцена, де Джон Белуші вперше заходить в гості у квартиру Дена Ейкорда в Чикаго.

in Chicago for the very first time.

It's a cramped, tiny space

Вона крихітна і завалена непотребом,

and it's just three feet away from the train tracks.

а до залізничної колії лише три фути.

As John sits on Dan's bed,

І от, коли Джон сидить на ліжку Дена,

a train goes rushing by,

повз будинок мчить поїзд,

rattling everything in the room.

так що всі речі в кімнаті хитаються.

John asks, "How often does that train go by?"

Джон питає: "І як часто тут проїжджають поїзди?"

Dan replies, "So often, you won't even notice it."

А Ден каже: "Так часто, що їх навіть не помічаєш".

And then, something falls off the wall.

Після цього щось звалюється зі стіни.

We all know what he's talking about.

Усі ми знаємо, що він має на увазі.

As human beings, we get used to everyday things

Як людські істоти, ми звикаємо до деталей повсякденності

really fast.

Дуже швидко.

As a product designer, it's my job to see those everyday things,

Моє завдання як виробничого дизайнера - помічати ці деталі,

to feel them, and try to improve upon them.

Відчувати їх і спробувати покращити.

For example, see this piece of fruit?

Наприклад, бачите цей фрукт?

See this little sticker?

Бачите цю маленьку наклейку?

That sticker wasn't there when I was a kid.

Вона не була тут, коли я був малим.

But somewhere as the years passed,

Але роки минали, і якось

someone had the bright idea to put that sticker on the fruit.

комусь у голову прийшла ідея - наклеїти на фрукт етикетку.

Why?

Навіщо?

So it could be easier for us

Бо так нам легше

to check out at the grocery counter.

розрахуватись в овочевому магазині.

Well that's great,

Ну це чудово,

we can get in and out of the store quickly.

ми можемо взяти і швидше вийти з магазину.

But now, there's a new problem.

Але виникає інша проблема.

When we get home and we're hungry

Ось ми вдома і голодні.

and we see this ripe, juicy piece of fruit on the counter,

Бачимо цей стиглий соковитий фрукт,

we just want to pick it up and eat it.

його хочеться взяти і з'їсти.

Except now, we have to look for this little sticker.

Тільки от тепер нам потрібно шукати цю маленьку наклейку.

And dig at it with our nails, damaging the flesh.

Відколупувати її нігтем, пошкоджуючи м'якоть,

Then rolling up that sticker --

тді скрутити наклейку -

you know what I mean.

ви знаєте, що я маю на увазі -

And then trying to flick it off your fingers.

а тоді спробувати відліпити її від пальців.

(Applause)

(Оплески)

It's not fun,

Це не весело.

not at all.

взагалі.

But something interesting happened.

Але відбувається дещо цікаве.

See the first time you did it, you probably felt those feelings.

Бачите, коли ви робили це вперше, то, мабуть, відчували це.

You just wanted to eat the piece of fruit.

Ви хотіли з'їсти фрукт,

You felt upset.

були засмучені.

You just wanted to dive in.

Ви просто хотіли вп'ястись зубами.

By the 10th time,

Але на десятий раз

you started to become less upset

це засмутило вас менше,

and you just started peeling the label off.

І ви просто зчистили етикетку.

By the 100th time, at least for me,

На сотий раз, принаймні мені,

I became numb to it.

це стало досить нудно.

I simply picked up the piece of fruit,

Я просто брав цей фрукт.

dug at it with my nails, tried to flick it off,

відколупував наклейку, відліплював її від пальців,

and then wondered,

а тоді ще згадував:

"Was there another sticker?"

"Стоп, а тут була наклейка?"

So why is that?

То чому це відбувається?

Why do we get used to everyday things?

Чому ми звикаємо до повсякденних речей?

Well as human beings, we have limited brain power.

Ми - люди, і наш мозок має обмежені ресурси.

And so our brains encode the everyday things we do into habits

Тож наш мозок формує із наших щоденних справ звички.

so we can free up space to learn new things.

Так ми можемо звільнити простір для вивчення нового.

It's a process called habituation

Цей процес називається звикання,

and it's one of the most basic ways, as humans, we learn.

і це один із основних способів навчання.

Now, habituation isn't always bad.

Отож, звикання - це не завжди погано.

Remember learning to drive?

Пам'ятаєте, як вчитись водінню?

I sure do.

Впевнений, що так.

Your hands clenched at 10 and 2 on the wheel,

Ваші руки вхопили кермо в положенні за десять хвилин друга,

looking at every single object out there --

ви роздивляєтесь абсолютно все навколо:

the cars, the lights, the pedestrians.

автомобілі, світлофори, пішоходів.

It's a nerve-wracking experience.

Нерви на межі.

So much so, that I couldn't even talk to anyone else in the car

Настільки, що я навіть не міг говорити із пасажирами,

and I couldn't even listen to music.

не міг навіть музику слухати.

But then something interesting happened.

Але тоді трапилось дещо цікаве.

As the weeks went by, driving became easier and easier.

Минали тижні, а водити ставало щораз легше.

You habituated it.

Це стало вашою звичкою.

It started to become fun and second nature.

Це стало приємним, стало вашою другою природою.

And then, you could talk to your friends again

І тоді ви знову змогли говорити з друзями

and listen to music.

і слухати музику.

So there's a good reason why our brains habituate things.

Отже, є причина звикання -

If we didn't, we'd notice every little detail,

якби його не було, ми б помічали кожну крихітну деталь

all the time.

постійно.

It would be exhausting,

Це б страшенно втомлювало,

and we'd have no time to learn about new things.

і ми б не мали часу вивчати нове.

But sometimes, habituation isn't good.

Але часом звикання - це не добре.

If it stops us from noticing the problems that are around us,

Через нього ми перестаємо помічати проблеми навколо нас,

well, that's bad.

а це поганенько.

And if it stops us from noticing and fixing those problems,

А якщо ми не бачимо й не розв'язуємо цих проблем,

well, then that's really bad.

то це дійсно погано.

Comedians know all about this.

Коміки знають це.

Jerry Seinfeld's entire career was built on noticing those little details,

Уся кар'єра Джеррі Сайнфелда була побудована на помічанні цих деталей,

those idiotic things we do every day that we don't even remember.

маленьких ідіотських речей, які ми робимо щодня і не запам'ятовуємо.

He tells us about the time he visited his friends

Він розказує про те, як відвідував друзів

and he just wanted to take a comfortable shower.

і хотів прийняти звичайний комфортний душ.

He'd reach out and grab the handle and turn it slightly one way,

Він дотягнувся до ручки і легесенько повернув убік -

and it was 100 degrees too hot.

вода була надто гаряча, градусів 100.

And then he'd turn it the other way, and it was 100 degrees too cold.

Тоді він повернув у інший бік, і вода була надто холодна, мінус 100 градусів.

He just wanted a comfortable shower.

Він просто хотів прийняти душ.

Now, we've all been there,

Отже, ми всі там були,

we just don't remember it.

Просто не пам'ятаємо цього.

But Jerry did,

Але Джеррі запам'ятав це,

and that's a comedian's job.

це і є завдання коміка.

But designers, innovators and entrepreneurs,

Але, дизайнери, інноватори, підприємці,

it's our job to not just notice those things,

Наше з вами завдання не лише помічати ці речі,

but to go one step further and try to fix them.

а й піти на крок далі і виправити їх.

See this, this person,

Погляньте, ця людина -

this is Mary Anderson.

Мері Андерсон.

In 1902 in New York City,

У 1902 вона відвідувала Нью-Йорк.

she was visiting.

It was a cold, wet, snowy day and she was warm inside a streetcar.

То був холодний, вологий і сніжний день, але вона їхала в теплі в трамваї.

As she was going to her destination, she noticed the driver opening the window

Коли вона вже збиралась виходити, то помітила, що водій відчиняє вікно,

to clean off the excess snow so he could drive safely.

щоб зчистити налиплий сніг, щоб їхати безпечно.

When he opened the window, though, he let all this cold, wet air inside,

Відчинивши вікно, він впустив всередину весь цей холод, вологе повітря,

making all the passengers miserable.

всім пасажирам це створювало дискомфорт,

Now probably, most of those passengers just thought,

але, мабуть, більшість з них подумали:

"It's a fact of life, he's got to open the window to clean it.

"Це правда життя, він повинен відчиняти вікно і чистити його.

That's just how it is."

Так воно є".

But Mary didn't.

Але Мері думала інакше.

Mary thought,

"What if the diver could actually clean the windshield from the inside

Що, якби водій міг чистити скло зсередини,

so that he could stay safe and drive

щоб залишатись в безпеці, продовжуючи вести трамвай,

and the passengers could actually stay warm?"

щоб пасажири залишались в теплі?

So she picked up her sketchbook right then and there,

Вона в ту ж мить взяла свій блокнот

and began drawing what would become the world's first windshield wiper.

і почала малювати те, що стало першим у світі склоочисником.

Now as a product designer, I try to learn from people like Mary

Як виробничий дизайнер, я намагаюсь вчитись у таких людей, як Мері,

to try to see the world the way it really is,

бачити світ таким, яким він дійсно є,

not the way we think it is.

а не таким, яким ми його звикли вважати.

Why?

Чому?

Because it's easy to solve a problem that almost everyone sees.

Тому що легко розв'язати проблему, яку бачать усі.

But it's hard to solve a problem that almost no one sees.

Але важко впоратись з тією, яку майже ніхто не помічає.

Now some people think you're born with this ability

Деякі люди думають, що ти або народжуєшся з цією здатністю,

or you're not,

або ні.

as if Mary Anderson was hardwired at birth to see the world more clearly.

Так, ніби Мері Андерсон була прошита при народженні, щоб бачити світ ясніше.

That wasn't the case for me.

У моєму випадку це було не так.

I had to work at it.

Мені довелось попрацювати.

During my years at Apple,

Коли я працював на "Apple",

Steve Jobs challenged us to come into work every day,

Стів Джобс змушував нас щодня, приходячи на роботу,

to see our products through the eyes of the customer,

дивитись на наші продукти очима клієнта,

the new customer,

нового клієнта,

the one that has fears and possible frustrations

з його страхами і, можливо, розчаруванням

and hopeful exhilaration that their new technology product

і повною надій схвильованістю, що новий пристрій

could work straightaway for them.

міг би працювати для них вже зараз.

He called it staying beginners,

Він називав це "залишатись новачками",

and wanted to make sure that we focused on those tiny little details

І хотів бути певним, що ми фокусуємось на тих крихітних деталях,

to make them faster, easier and seamless for the new customers.

щоб зробити їх менш помітними, легшими, швидшими для покупців.

So I remember this clearly in the very earliest days of the iPod.

Я пам'ятаю це з найперших днів iPod.

See, back in the '90s,

Тоді, у 90-х,

being a gadget freak like I am,

я, як справжній маніяк, коли йдеться про гаджети,

I would rush out to the store for the very, very latest gadget.

вривався в магазини, аби купити щонайновіший гаджет.

I'd take all the time to get to the store,

Я витрачав час, щоб добратись до магазину,

I'd check out, I'd come back home, I'd start to unbox it.

розрахуватись, повернутись додому, розпакувати.

And then, there was another little sticker:

А після цього - ще одна маленька наклеєчка,

the one that said, "Charge before use."

на якій писало: "Зарядити перед використанням".

What!

Що?!

I can't believe it!

Не можу повірити!

I just spent all this time buying this product

Я витратив стільки часу, аби купити це, а тепер

and now I have to charge before use.

маю ще заряджати перед використанням.

I have to wait what felt like an eternity to use that coveted new toy.

Я маю чекати цілу вічність щоб покористуватись цією жаданою іграшкою.

It was crazy.

Божевілля.

But you know what?

Але знаєте, що?

Almost every product back then did that.

Тоді майже кожен продукт був таким.

When it had batteries in it,

Якщо там була батарея,

you had to charge it before you used it.

її треба було зарядити перед використанням.

Well, Steve noticed that

Стів помітив це

and he said,

"We're not going to let that happen to our product."

і сказав:

"Ми не допустимо, щоб це сталось з нашою продукцією".

So what did we do?

То що ми зробили?

Typically, when you have a product that has a hard drive in it,

Зазвичай продукти із жорстким диском

you run it for about 30 minutes in the factory

перевіряють на фабриці близько 30 хвилин,

to make sure that hard drive's going to be working years later

щоб переконатись, що жорсткий диск працюватиме ще багато років

for the customer after they pull it out of the box.

для покупця після того, як він витягне його з коробки.

What did we do instead?

Що ми зробили натомість?

We ran that product for over two hours.

Ми перевіряли його більше двох годин.

Why?

Навіщо?

Well, first off, we could make a higher quality product,

Перш за все, це дало змогу створити якісніший продукт,

be easy to test,

легше тестувати,

and make sure it was great for the customer.

переконатись, що він чудово підійде покупцеві.

But most importantly,

Але найважливіше те, що

the battery came fully charged right out of the box,

він був повністю заряджений, готовий до користування

ready to use.

одразу.

So that customer, with all that exhilaration,

Так що схвильований покупець

could just start using the product.

може просто почати користуватись.

It was great, and it worked.

Це було чудово, і це спрацювало.

People liked it.

Людям сподобалось.

Today, almost every product that you get that's battery powered

Сьогодні майже кожен товар з батареєю, що ви купуєте, заряджений.

comes out of the box fully charged,

even if it doesn't have a hard drive.

Навіть якщо він не має жорсткого диску.

But back then, we noticed that detail and we fixed it,

Але тоді ми помітили цю деталь - і виправили її,

and now everyone else does that as well.

і тепер всі роблять так само.

No more, "Charge before use."

Жодних "Зарядити перед використанням".

So why am I telling you this?

То чому я розповідаю вам про це?

Well, it's seeing the invisible problem,

Помічати невидимі проблеми,

not just the obvious problem, that's important,

а не лише очевидні, - це важливо,

not just for product design, but for everything we do.

і не лише у виробничому дизайні, а й у інших сферах.

You see, there are invisible problems all around us,

Бачите, нас оточують невидимі проблеми.

ones we can solve.

І їх можна розв'язати,

But first we need to see them, to feel them.

але спершу їх потрібно побачити, відчути.

So, I'm hesitant to give you any tips

І я хотів би дати декілька підказок

about neuroscience or psychology.

із неврології та психології.

There's far too many experienced people in the TED community

Звісно, у спільноті TED є значно досвідченіші люди, ніж я,

who would know much more about that than I ever will.

що знають більше, ніж я будь-коли знатиму.

But let me leave you with a few tips that I do,

Та все ж дозвольте поділитись кількома своїми секретами

that we all can do, to fight habituation.

боротьби зі звиканням, які усі ми можемо використовувати.

My first tip is to look broader.

Перша підказка - дивитись ширше.

You see, when you're tackling a problem,

Коли ви беретесь за якусь проблему,

sometimes, there are a lot of steps that lead up to that problem.

деколи до рішення є багато кроків.

And sometimes, a lot of steps after it.

If you can take a step back and look broader,

Якщо ви зробите крок назад і подивитесь ширше,

maybe you can change some of those boxes

можливо, зможете змінити шлях

before the problem.

до розв'язку проблеми.

Maybe you can combine them.

Може, вдасться скомбінувати,

Maybe you can remove them altogether to make that better.

щось вилучити, щоб покращити.

Take thermostats, for instance.

Наприклад, термостати.

In the 1900s when they first came out, they were really simple to use.

У 1900-х, коли вони тільки-но з'явились, користування було дуже простим.

You could turn them up or turn them down.

Лише дві функції: ввімкнути і вимкнути.

People understood them.

Людям це було зрозуміло.

But in the 1970s,

Однак у 1970-х,

the energy crisis struck,

коли сталась енергетична криза,

and customers started thinking about how to save energy.

покупці почали задумуватись про збереження енергії.

So what happened?

Отже, що трапилось?

Thermostat designers decided to add a new step.

Виробники термостатів вирішили додати нову функцію.

Instead of just turning up and down,

Замість вмикати і вимикати,

you now had to program it.

потрібно було запрограмувати пристрій.

So you could tell it the temperature you wanted at a certain time.

Вказати, яку температуру ви хотіли б у певний час.

Now that seemed great.

Це здається чудовим.

Every thermostat had started adding that feature.

Цю функцію почали додавати до кожного термостата.

But it turned out that no one saved any energy.

Але, як виявилось, при цьому ніхто не зберіг ніякої енергії.

Now, why is that?

Чому?

Well, people couldn't predict the future.

Люди не могли передбачати майбутнє.

They just didn't know how their weeks would change season to season,

Вони просто не знали, як змінюватимуться їх тижні залежно від сезону

year to year.

чи року.

So no one was saving energy,

Ніхто не зекономив енергії.

and what happened?

І що трапилось тоді?

Thermostat designers went back to the drawing board

Виробники термостатів повернулись до креслень

and they focused on that programming step.

І зосередилися на програмуванні.

They made better U.I.s,

Створили кращий інтерфейс,

they made better documentation.

кращу документацію.

But still, years later, people were not saving any energy

Але досі, роки потому, люди не економили енергії,

because they just couldn't predict the future.

тому що не могли передбачити майбутнє.

So what did we do?

Тож що ми зробили?

We put a machine-learning algorithm in instead of the programming

Ми заклали у пристрій запам'ятовувальний алгоритм,

that would simply watch when you turned it up and down,

що просто слідкує за тим, коли ви вмикаєте і вимикаєте,

when you liked a certain temperature when you got up,

які температури вам комфортніші, коли ви прокидаєтесь

or when you went away.

чи виходите з дому.

And you know what?

І знаєте, що?

It worked.

Це спрацювало.

People are saving energy without any programming.

Люди економлять енергію без жодного запрограмовування.

So, it doesn't matter what you're doing.

Неважливо, що ви робите.

If you take a step back and look at all the boxes,

Якщо ви зробите крок назад і оглянете ситуацію в цілому,

maybe there's a way to remove one or combine them

може, знайдеться шлях вилучити або скомбінувати елементи так,

so that you can make that process much simpler.

що ви зможете значно спростити процес.

So that's my first tip: look broader.

Це моя перша підказка: дивіться ширше.

For my second tip, it's to look closer.

Друга звучить так: дивіться зблизька.

One of my greatest teachers was my grandfather.

Одним із моїх найкращих вчителів був мій дідусь.

He taught me all about the world.

Він навчив мене всього про світ.

He taught me how things were built and how they were repaired,

Розказав, як створено речі і як їх полагодити,

the tools and techniques necessary to make a successful project.

Які інструменти необхідні для створення успішного проекту.

I remember one story he told me about screws,

Я пам'ятаю, як він розказував про гвинтики

and about how you need to have the right screw for the right job.

І те, як потрібен правильний гвинтик Для певної цілі.

There are many different screws:

Є багато різних гвинтиків:

wood screws, metal screws, anchors, concrete screws,

для дерева, металу, бетону, анкерні,

the list went on and on.

і список продовжувався.

Our job is to make products that are easy to install

Наше завдання - створити продукт, що легко встановити

for all of our customs themselves without professionals.

покупцям самостійно, без допомоги професіоналів.

So what did we do?

То що ми зробили?

I remembered that story that my grandfather told me,

Пам'ятаючи історію, яку розповів мені дідусь,

and so we thought,

ми подумали:

"How many different screws can we put in the box?

скільки видів гвинтів можна покласти в коробку?

Was it going to be two, three, four, five?

Два, три, чотири, п'ять?

Because there's so many different wall types."

Є ж стільки різних видів стін.

So we thought about it, we optimized it,

Тож ми подумали про це, оптимізували

and we came up with three different screws to put in the box.

і вирішили класти три типи гвинтів.

We thought that was going to solve the problem.

Ми думали, що це розв'яже проблему.

But it turned out, it didn't.

Але, як виявилось, не розв'язало.

So we shipped the product,

Ми доставляли продукт,

and people weren't having a great experience.

але люди не були задоволені.

So what did we do?

То що ж ми зробили?

We went back to the drawing board

Ми повернулись до чернетки,

just instantly after we figured out we didn't get it right.

щойно з'ясували, що допустили помилку.

And we designed a special screw, a custom screw,

І придумали особливий користувацький гвинт,

much to the chagrin of our investors.

немало засмутивши інвесторів.

They were like, "Why are you spending so much time on a little screw?

Вони такі: "Чому ви витрачаєте стільки часу на маленький гвинтик?

Get out there and sell more!"

Виходьте і продавайте більше!"

And we said, "We will sell more if we get this right."

А ми сказали: "Ми продаватимемо більше, якщо зробимо це правильно".

And it turned out, we did.

І, як виявилось, у нас це вийшло.

With that custom little screw, there was just one screw in the box,

З одним маленьким гвинтиком, єдиним у коробці,

that was easy to mount and put on the wall.

Так що його було легко вмонтувати.

So if we focus on those tiny details, the ones we may not see

Отже, ми сфокусувались на крихітних деталях, які важко помітити,

and we look at them as we say,

дивились на них і казали:

"Are those important

"Чи це важливо?

or is that the way we've always done it?

Чи ми просто завжди так робили?

Maybe there's a way to get rid of those."

Чи є можливість позбутись цього?"

So my last piece of advice is to think younger.

І моя остання порада - мислити молодо.

Every day, I'm confronted with interesting questions from my three young kids.

Кожного дня я стикаюсь із цікавими питаннями моїх трьох малих дітей.

They come up with questions like,

Вони задають питання на кшталт:

"Why can't cars fly around traffic?"

"Чому автомобілі не можуть літати над дорогою?"

Or, "Why don't my shoelaces have Velcro instead?"

Або "Чому мої шнурівки не можна замінити липучками?"

Sometimes, those questions are smart.

Деколи ці питання кмітливі.

My son came to me the other day and I asked him,

Якось син підійшов до мене, і я попросив його:

"Go run out to the mailbox and check it."

"Збігай до поштової скриньки, перевір, чи не прийшла пошта".

He looked at me, puzzled, and said,

Він задумано подивився на мене і сказав:

"Why doesn't the mailbox just check itself and tell us when it has mail?" (Laughter)

"Чому поштова скринька не може сама перевіряти і повідомляти, коли є лист?"

I was like, "That's a pretty good question."

І я такий: "Дуже хороше питання".

So, they can ask tons of questions

Тож вони задають масу питань,

and sometimes we find out we just don't have the right answers.

і часом ми розуміємо, що не можемо відповісти.

We say, "Son, that's just the way the world works."

Ми кажемо: "Сину, просто так влаштований світ".

So the more we're exposed to something,

Отже, що більше ми стикаємось з чимось,

the more we get used to it.

то більше звикаємо до цього.

But kids haven't been around long enough

Але діти живуть ще не настільки довго,

to get used to those things.

щоб встигнути звикнути.

And so when they run into problems,

Тому вони вникають у проблеми,

they immediately try to solve them,

Намагаються негайно їх розв'язати

and sometimes they find a better way,

і деколи знаходять кращий шлях,

and that way really is better.

значно кращий.

So my advice that we take to heart is to have young people on your team,

Отож моя порада - набирати до команди молодих людей

or people with young minds.

або тих, що мислять молодо.

Because if you have those young minds,

Завдяки ним

they cause everyone in the room to think younger.

кожен у кімнаті мислить молодо.

Picasso once said, "Every child is an artist.

Пікассо сказав якось: "Кожна дитина - художник.

The problem is when he or she grows up, is how to remain an artist."

Проблема - залишитись художником коли вона виросте".

We all saw the world more clearly when we saw it for the first time,

Усі ми бачимо світ ясніше, коли бачимо його вперше,

before a lifetime of habits got in the way.

до того, як сформуються звички.

Our challenge is to get back there,

Наш виклик - повертатись туди,

to feel that frustration,

відчувати розчарування,

to see those little details,

бачити крихітні деталі,

to look broader,

дивитись ширше,

look closer,

дивитись зблизька

and to think younger

І мислити молодо,

so we can stay beginners.

аби залишатись початківцями.

It's not easy.

Це нелегко.

It requires us pushing back

Для цього потрібно відштовхнути

against one of the most basic ways we make sense of the world.

один з найосновніших способів сприйняття життя.

But if we do,

Та якщо це зробити,

we could do some pretty amazing things.

можна побачити багато дивовижних речей.

For me, hopefully, that's better product design.

Для мене це, сподіваюсь, кращий виробничий дизайн.

For you, that could mean something else, something powerful.

Для вас це може бути щось інше, щось важливе.

Our challenge is to wake up each day and say,

Наш виклик - прокидатись щоранку, кажучи:

"How can I experience the world better?"

"Як я можу зробити світ кращим?"

And if we do, maybe, just maybe,

І якщо ми зробимо це, то можливо, тільки можливо,

we can get rid of these dumb little stickers.

позбудемось цих дурнуватих маленьких наклеєчок.

Thank you very much.

Дуже вам дякую.

(Applause)

(Оплески)