How to fix a broken education system ... without any more money | Seema Bansal

Перекладач: Inna Fedorenko Утверджено: Hanna Leliv

So we all have our own biases.

У кожного власні схильності.

For example, some of us tend to think

Наприклад, дехто з нас вважає,

that it's very difficult to transform failing government systems.

що змінити погані урядові системи дуже складно.

When we think of government systems,

Коли ми думаємо про урядові системи,

we tend to think that they're archaic, set in their ways,

то вважаємо, що вони дуже архаїчні й завмерлі,

and perhaps, the leadership is just too bureaucratic

і, можливо, їхнє керівництво занадто бюрократичне,

to be able to change things.

щоб змінити щось.

Сьогодні я хочу кинути виклик цій теорії.

Well, today, I want to challenge that theory.

I want to tell you a story of a very large government system

Я хочу розповісти історію дуже великої урядової системи,

that has not only put itself on the path of reform

яка не тільки ступила на шлях реформ,

but has also shown fairly spectacular results

а й показала дивовижні результати

in less than three years.

менш ніж за три роки.

Це типова класна кімната в Індії.

This is what a classroom in a public school in India looks like.

There are 1 million such schools in India.

В Індії мільйон таких шкіл.

And even for me, who's lived in India all her life,

І навіть для мене - а я прожила в Індії все життя -

заходити до такої школи неймовірно тяжко.

walking into one of these schools is fairly heartbreaking.

До того часу, коли дітям виповниться 11,

By the time kids are 11,

50 percent of them have fallen so far behind in their education

50% із них так відстають у навчанні,

that they have no hope to recover.

що в них немає надії виправитись.

11-year-olds cannot do simple addition,

11-річні не можуть виконати додавання,

they cannot construct a grammatically correct sentence.

не можуть сформулювати граматично правильні речення.

These are things that you and I would expect an 8-year-old

Те, чого ви сподіваєтеся

to be able to do.

від восьмирічної дитини.

By the time kids are 13 or 14,

До 13 чи 14-ти років

they tend to drop out of schools.

дітлахи кидають школу.

В Індії державні школи не тільки пропонують безкоштовну освіту --

In India, public schools not only offer free education --

they offer free textbooks, free workbooks, free meals,

вони пропонують безкоштовні підручники, їжу,

sometimes even cash scholarships.

іноді навіть стипендії.

And yet, 40 percent of the parents today

І досі 40% батьків сьогодні

are choosing to pull their children out of public schools

забирають дітей із державних шкіл

and pay out of their pockets to put them in private schools.

та платять гроші з власної кишені, щоб їх прийняли до приватних шкіл.

As a comparison, in a far richer country, the US,

Для порівняння, в набагато багатшій країні США,

that number is only 10 percent.

це число дорівнює близько 10%.

That's a huge statement on how broken the Indian public education system is.

Це доказ того, якою зруйнованою є система державної освіти в Індії.

Отож, за таких обставин, я отримала дзвінок влітку 2013

So it was with that background that I got a call in the summer of 2013

from an absolutely brilliant lady called Surina Rajan.

від чудової леді Суріни Раджан.

She was, at that time, the head of the Department of School Education

У той час вона очолювала відділ шкільної освіти

in a state called Haryana in India.

в штаті Хараяна в Індії.

So she said to us, "Look, I've been heading this department

Вона сказала нам: "Погляньте, я очолюю цей відділ

for the last two years.

останні два роки.

I've tried a number of things, and nothing seems to work.

Я пробувала чимало ідей, та жодна не працює.

Чи можете ви допомогти?"

Can you possibly help?"

Let me describe Haryana a little bit to you.

Спочатку я коротко опишу вам Хараяну.

Haryana is a state which has 30 million people.

Хараяна - це штат із 30-тьма мільйонами людей.

It has 15,000 public schools

Він має 1 500 громадських шкіл,

and 2 million plus children in those public schools.

де навчається 2 мільйони дітей.

Тож завдяки тому телефонному дзвінку

So basically, with that phone call,

I promised to help a state and system

я, так би мовити, пообіцяла допомогти державі й системі,

which was as large as that of Peru or Canada transform itself.

яка була завбільшки як Перу чи Канада.

As I started this project, I was very painfully aware of two things.

Розпочинаючи, я хвилювалась із двох причин.

One, that I had never done anything like this before.

По-перше, я ніколи досі такого не робила.

And two, many others had, perhaps without too much success.

І по-друге, багато інших це робили, але без особливого успіху.

Мої колеги та я шукали по країні

As my colleagues and I looked across the country

and across the world,

та по всьому світу,

we couldn't find another example

та не змогли знайти іншого прикладу

that we could just pick up and replicate in Haryana.

щоб взяти його і застосувати в Хараяні.

We knew that we had to craft our own journey.

Ми знали, що маємо скласти власний маршрут.

У всякому разі, ми підключились до цієї справи,

But anyway, we jumped right in and as we jumped in,

all sorts of ideas started flying at us.

і нам почали пропонувати всякі ідеї.

People said, "Let's change the way we recruit teachers,

Люди говорили: "Змінімо спосіб, яким ми наймаємо вчителів,

let's hire new principals and train them

берімо нових директорів та навчаймо їх,

and send them on international learning tours,

посилаймо їх у міжнародні навчальні відрядження,

let's put technology inside classrooms."

запровадьмо в класах сучасні технології".

By the end of week one, we had 50 ideas on the table,

До кінця першого тижня ми мали 50 ідей на столі -

all amazing, all sounded right.

всі були прекрасні й гарно звучали.

Але не було як їх усіх застосувати.

There was no way we were going to be able to implement 50 things.

Тож я сказала: "Досить.

So I said, "Hang on, stop.

Спершу вирішімо, чого ми намагаємось досягнути".

Let's first at least decide what is it we're trying to achieve."

So with a lot of push and pull and debate,

Тож у результаті палких суперечок

Haryana set itself a goal which said: by 2020,

Хараяна встановила для себе мету, яка звучала так: до 2020

we want 80 percent of our children to be at grade-level knowledge.

ми хочемо, щоб 80% дітей мали потрібний рівень знань.

Now the specifics of the goal don't matter here,

Специфіка мети тут не має значення,

but what matters is how specific the goal is.

має значення те, якою специфічною є мета.

Because it really allowed us to take all those ideas

Бо це дало нам змогу взяти всі ідеї,

which were being thrown at us

які нам підкинули,

and say which ones we were going to implement.

і сказати, які з них ми будемо застосовувати.

Does this idea support this goal? If yes, let's keep it.

Чи ця ідеї підходить до мети? Гаразд, то притримаємо її.

But if it doesn't or we're not sure, then let's put it aside.

Та якщо ні або ми не впевнені, то відкладемо її.

As simple as it sounds, having a very specific goal right up front

Це звучить дуже просто, але маючи перед собою дуже конкретну ціль,

has really allowed us to be very sharp and focused

ми змогли зосередитися

in our transformation journey.

під час своєї подорожі до змін.

And looking back over the last two and a half years,

І озираючись назад, на ті два з половиною роки,

that has been a huge positive for us.

я бачу, що це стало для нас великим позитивом.

So we had the goal,

Тож у нас була мета,

and now we needed to figure out what are the issues, what is broken.

і далі нам потрібно було з'ясувати, які є проблеми, що не так.

Before we went into schools, a lot of people told us

До того, як ми пішли до шкіл, чимало людей говорили нам,

that education quality is poor

що якість освіти низька тому,

because either the teachers are lazy, they don't come into schools,

що вчителі ліниві, не ходять на роботу,

or they're incapable, they actually don't know how to teach.

чи просто ні до чого не здатні, не знають, як навчати.

Коли ми увійшли до шкіл, то побачили щось цілком інше.

Well, when we went inside schools, we found something completely different.

On most days, most teachers were actually inside schools.

Більшість днів більшість вчителів були в школах.

And when you spoke with them,

І коли говориш з ними,

you realized they were perfectly capable of teaching elementary classes.

то усвідомлюєш, що вони цілком здатні навчати перші класи.

But they were not teaching.

Та вони не навчають.

I went to a school

Я побувала в школі,

where the teachers were getting the construction of a classroom

де вчителі займалися ремонтом класу

and a toilet supervised.

й наглядом за туалетом.

I went to another school

Побувала в ще одній,

where two of the teachers had gone to a nearby bank branch

де двоє вчителів пішли до найближчого банку,

to deposit scholarship money into kids' accounts.

щоб покласти стипендію на рахунки дітей.

В обід більшість вчителів проводять свій час,

At lunchtime, most teachers were spending all of their time

getting the midday meal cooking, supervised and served to the students.

організовуючи приготування й роздачу обіду.

Тому ми запитали вчителів:

So we asked the teachers,

"What's going on, why are you not teaching?"

"Що відбувається, чому ви не навчаєте?"

І вони відповіли: "Це те, чого від нас сподіваються.

And they said, "This is what's expected of us.

When a supervisor comes to visit us,

Коли інспектор приходить до нас,

these are exactly the things that he checks.

то перевіряє саме це.

Has the toilet been made, has the meal been served.

Чи чистий туалет, чи приготована страва.

When my principal goes to a meeting at headquarters,

Коли мій директор йде на зібрання,

these are exactly the things which are discussed."

то там обговорюють саме це".

You see, what had happened was, over the last two decades,

Бачите, що відбувалось: два десятиліття,

India had been fighting the challenge of access, having enough schools,

Індія боролась за доступ, достатню кількість шкіл,

and enrollment, bringing children into the schools.

зарахування, повернення дітей до шкіл.

So the government launched a whole host of programs

Тож уряд запустив цілу низку програм,

to address these challenges,

щоб розв'язати ці проблеми.

and the teachers became the implicit executors of these programs.

І вчителі стали неявними виконавцями цих програм.

Not explicitly, but implicitly.

Не прямо, а неявно.

And now, what was actually needed was not to actually train teachers further

Отож, нам треба було не навчати вчителів

or to monitor their attendance

чи спостерігати за тим, ходять вони на роботу чи ні,

but to tell them that what is most important

а сказати їм, що найважливіше -

is for them to go back inside classrooms and teach.

повернутися до класу й навчати дітей.

They needed to be monitored and measured and awarded

За ними потрібно спостерігати, їх треба оцінювати й нагороджувати

за якість навчання,

on the quality of teaching

and not on all sorts of other things.

а не за будь-що інше.

So as we went through the education system,

Отож, аналізуючи систему освіти,

as we delved into it deeper, we found a few such core root causes

заглибившись у неї, ми знайшли кілька головних причин,

which were determining, which were shaping how people behaved in the system.

які визначали й формували поведінку людей у системі.

And we realized that unless we change those specific things,

Ми усвідомили, що доки цього не змінимо,

we could do a number of other things.

то не зможемо робити безліч інших речей.

We could train, we could put technology into schools,

Ми зможемо навчати, зможемо запровадити в школах сучасні технології,

but the system wouldn't change.

але система не зміниться.

And addressing these non-obvious core issues

І розв'язання цих неочевидних основних проблем

became a key part of the program.

стало ключовою частиною програми.

So, we had the goal and we had the issues,

Отож, ми мали ціль, мали проблеми,

and now we needed to figure out what the solutions were.

і тепер мусили обдумати, якими будуть наші рішення.

We obviously did not want to recreate the wheel,

Ми очевидно не хочемо заново винаходити колесо,

so we said, "Let's look around and see what we can find."

тож ми сказали: "Озирнімося й подивімось, що можна знайти".

And we found these beautiful, small pilot experiments

Ми знайшли прекрасні, маленькі пілотні експерименти

all over the country and all over the world.

по всій країні, по всьому світі.

Маленькі проекти, що їх реалізують некомерційні організації та фонди.

Small things being done by NGOs, being done by foundations.

But what was also interesting was that none of them actually scaled.

Та цікаво, що жоден із них не був масштабний.

All of them were limited to 50, 100 or 500 schools.

Всі вони були обмежені 50, 100 чи 500 школами.

And here, we were looking for a solution for 15,000 schools.

А тут ми шукали рішення для 15 000 шкіл.

Ми задумались:

So we looked into why,

if these things actually work, why don't they actually scale?

якщо ці проекти справді працюють, то чому їх не реалізують у більшому масштабі?

Коли до справи беруться типові некомерційні організації,

What happens is that when a typical NGO comes in,

they not only bring in their expertise

вони приносять не тільки власний досвід,

but they also bring in additional resources.

а й додаткові ресурси.

So they might bring in money,

Вони можуть принести гроші,

they might bring in people,

людей,

they might bring in technology.

технологію.

And in the 50 or 100 schools that they actually operate in,

У тих 50-ти чи сотні шкіл, де вони діють,

those additional resources actually create a difference.

ці додаткові ресурси мають значення.

Та уявіть собі, що голова цієї організації

But now imagine that the head of this NGO

йде до голови відділу шкільної освіти

goes to the head of the School Education Department

and says, "Hey, now let's do this for 15,000 schools."

і говорить: "А реалізуймо цей проект для 15 000 шкіл".

Where is that guy or girl going to find the money

Де той хлопець чи дівчина знайдуть гроші,

to actually scale this up to 15,000 schools?

щоб покрити витрати на 15 000 шкіл?

He doesn't have the additional money,

У нього немає додаткових грошей,

he doesn't have the resources.

у нього немає додаткових ресурсів.

And hence, innovations don't scale.

І таким чином, інновації не набувають більшого масштабу.

So right at the beginning of the project, what we said was,

Тому на початку проекту ми сказали:

"Whatever we have to do has to be scalable,

"Хоч що ми робитимемо, воно мусить працювати в великому масштабі,

it has to work in all 15,000 schools."

мусить працювати для 15 000 шкіл".

And hence, it has to work within the existing budgets

А отже мусить працювати у межах наявних ресурсів

and resources that the state actually has.

і тих, що ними володіє держава.

Much easier said than done.

Легше сказати, ніж зробити.

(Laughter)

(Сміх)

I think this was definitely the point in time

Я думаю, це був той момент,

коли моя команда ненавиділа мене.

when my team hated me.

We spent a lot of long hours in office, in cafés,

Ми провели багато часу в офісі, в кав'ярнях,

sometimes even in bars,

іноді навіть у барах,

scratching out heads and saying,

почісуючи голови та кажучи:

"Where are the solutions, how are we going to solve this problem?"

"Де ж рішення, як нам розв'язати цю проблему?"

In the end, I think we did find solutions to many of the issues.

Врешті, я вважаю, ми знайшли рішення до багатьох проблем.

I'll give you an example.

Я наведу вам приклад.

In the context of effective learning,

Коли йдеться про ефективне навчання,

one of the things people talk about is hands-on learning.

люди часто говорять про навчання практичне.

Children shouldn't memorize things from books,

Дітям не варто вчити щось напам'ять із книжок,

they should do activities,

вони повинні чимось реально займатися,

and that's a more effective way to learn.

бо це ефективніший спосіб щось вивчити.

Which basically means giving students things

А це означає давати студентам речі на кшталт

like beads, learning rods, abacuses.

намиста, навчальних паличок, рахівниць.

But we did not have the budgets to give that

Але у нас не було для цього бюджету

to 15,000 schools, 2 million children.

для 15 000 шкіл, 2-вох мільйонів дітей.

We needed another solution.

Нам було потрібне інше рішення.

Ми не могли думати ні про що інше.

We couldn't think of anything.

Одного дня одна з членів нашої команди вирушила до школи

One day, one of our team members went to a school

and saw a teacher pick up sticks and stones from the garden outside

і побачила, як вчитель збирав палички й камені в саду,

and take them into the classroom

брав їх до класної кімнати

and give them to the students.

та давав учням.

Це був момент еврики для нас.

That was a huge eureka moment for us.

So what happens now in the textbooks in Haryana

Тепер у підручниках у Хараяні

is that after every concept, we have a little box

після кожної теми у нас є маленька коробочка,

which are instructions for the teachers which say,

в якій містяться інструкції для вчителя:

"To teach this concept, here's an activity that you can do.

"Ось, що ви можете зробити, викладаючи цю тему.

And by the way, in order to actually do this activity,

І щоб це зробити -

here are things that you can use from your immediate environment,

ось вам речі, які ви можете взяти з довкілля,

whether it be the garden outside or the classroom inside,

саду чи класної кімнати, й використати

which can be used as learning aids for kids."

як інструменти для навчання дітей".

І ми бачимо, що чимало вчителів по всій Хараяні

And we see teachers all over Haryana

using lots of innovative things to be able to teach students.

використовують безліч інновацій, щоб навчати учнів.

Тож таким чином, хоч що ми задумували,

So in this way, whatever we designed,

we were actually able to implement it

ми могли це втілити

across all 15,000 schools from day one.

в усіх 15 000 школах із першого дня.

Now, this brings me to my last point.

Це приводить мене до останнього висновку.

How do you implement something across 15,000 schools

Як можна втілити щось у 15-ти тисяч школах

and 100,000 teachers?

із 100 000 вчителів?

У відділі освіти зазвичай відбувався

The department used to have a process

which is very interesting.

дуже цікавий процес.

I like to call it "The Chain of Hope."

Я зву його "Ланцюгом надії".

They would write a letter from the headquarters

Вони писали листа з головного офісу

and send it to the next level,

до наступного рівня,

which was the district offices.

до районних відділів.

Сподівалися, що в кожному із цих відділів

They would hope that in each of these district offices,

an officer would get the letter, would open it, read it

службовець отримає листа, відкриє його, прочитає

and then forward it to the next level,

і потім передасть до наступного рівня,

which was the block offices.

до окружного відділу.

І тоді сподівалися, що в окружних відділах

And then you would hope that at the block office,

somebody else got the letter,

хтось ще отримає листа,

opened it, read it and forwarded it eventually to the 15,000 principals.

відкриє, прочитає і направить його, врешті-решт, до 15 000 директорів.

And then one would hope that the principals

І потім мав надію, що директори

отримають листа, прочитають, зрозуміють його

got the letter, received it, understood it

and started implementing it.

і почнуть втілювати в життя.

It was a little bit ridiculous.

Це було трохи дивно.

Now, we knew technology was the answer,

Ми знали, що тут потрібна була технологія,

but we also knew that most of these schools

а ще знали що більшість цих шкіл

don't have a computer or email.

не мають комп'ютера чи електронної пошти.

Проте у вчителів є смартфони.

However, what the teachers do have are smartphones.

They're constantly on SMS, on Facebook and on WhatsApp.

Вони постійно шлють смс, користуються Фейсбук чи WhatsApp.

So what now happens in Haryana is,

Отож, потім відбулось ось що:

all principals and teachers are divided into hundreds of WhatsApp groups

всі директори та вчителі розділені на сотні груп у WhatsApp,

and anytime something needs to be communicated,

і щоразу, коли потрібно з кимось зв'язатись,

it's just posted across all WhatsApp groups.

про це достатньо запостити в усіх групах WhatsApp.

Новина поширюється як лісова пожежа.

It spreads like wildfire.

You can immediately check who has received it,

Ви можете негайно перевірити, хто отримав її,

who has read it.

хто прочитав.

Вчителі можуть негайно попросити щось роз'яснити.

Teachers can ask clarification questions instantaneously.

And what's interesting is,

Цікаво, що

it's not just the headquarters who are answering these questions.

не тільки директори відповідають на питання.

Another teacher from a completely different part of the state

Інший вчитель з протилежної частини штату

will stand up and answer the question.

може відгукнутись та відповісти на питання.

Everybody's acting as everybody's peer group,

Всі є наче ровесники,

and things are getting implemented.

і так вдається все реалізувати.

So today, when you go to a school in Haryana,

Тож сьогодні, коли ви прийдете до школи в Хараяні,

things look different.

ситуація виглядає по-іншому.

The teachers are back inside classrooms,

Вчителів повернули до класних кімнат,

they're teaching.

вони навчають.

Often with innovative techniques.

І часто з інноваційними методами.

When a supervisor comes to visit the classroom,

Коли інспектор приходить до класної кімнати,

he or she not only checks the construction of the toilet

він чи вона перевіряють не тільки конструкцію туалету,

but also what is the quality of teaching.

а й якість викладання.

Раз на чверть всіх студентів у штаті

Once a quarter, all students across the state

are assessed on their learning outcomes

оцінюють за результатами навчання,

and schools which are doing well are rewarded.

і школи, в яких усе гаразд, отримують нагороду.

And schools which are not doing so well

Ті школи, які не впорались,

find themselves having difficult conversations.

матимуть складну розмову.

Of course, they also get additional support

Звичайно, вони також отримають додаткову підтримку,

to be able to do better in the future.

щоб стати кращими в майбутньому.

In the context of education,

В контексті освіти

it's very difficult to see results quickly.

дуже складно швидко побачити результати.

When people talk about systemic, large-scale change,

Коли люди говорять про систематичну, масштабну зміну,

they talk about periods of 7 years and 10 years.

то мають на увазі періоди завдовжки 7 чи 10 років.

But not in Haryana.

Але не в Хараяні.

За останній рік провели три незалежні дослідження,

In the last one year, there have been three independent studies,

all measuring student learning outcomes,

які вимірювали результати навчання,

which indicate that something fundamental,

й вони зафіксували, що дещо фундаментальне,

something unique is happening in Haryana.

щось унікальне відбувається в Хараяні.

Learning levels of children have stopped declining,

Рівень навчання дітей припинив знижуватись

and they have started going up.

і почав зростати.

Haryana is one of the few states in the country

Хараяна - один із кількох штатів в країні,

which is showing an improvement,

які демонструють покращення,

and certainly the one that is showing the fastest rate of improvement.

і точно єдиний, який показує найшвидший рівень покращення.

These are still early signs,

Та існують ознаки того,

there's a long way to go,

що попереду довгий шлях,

but this gives us a lot of hope for the future.

та це дає нам надію на майбутнє.

I recently went to a school,

Я недавно була в школі

and as I was leaving,

і коли виходила,

I ran into a lady,

то зіткнулася із пані

her name was Parvati,

на ім'я Парваті,

she was the mother of a child,

вона була матір'ю дитини

and she was smiling.

і усміхалась.

And I said, "Why are you smiling, what's going on?"

Я запитала: "Чому ви усміхаєтесь, що відбувається?"

And she said, "I don't know what's going on,

І вона сказала: "Не знаю, що відбувається,

but what I do know is that my children are learning,

та я знаю, що мої діти навчаються,

they're having fun,

їм весело,

and for the time being, I'll stop my search for a private school

і тепер я припинила пошуки приватної школи,

to send them to."

куди збиралася їх відіслати".

So I go back to where I started:

Тож я повернулась туди, звідки починала:

Can government systems transform?

Чи можуть змінюватись урядові системи?

I certainly believe so.

Я певна в цьому.

I think if you give them the right levers,

Я вважаю, якщо їм дати правильні важелі,

they can move mountains.

вони зможуть зрушити гори.

Thank you.

Дякую вам.

(Applause)

(Оплески)