Jarrett J. Krosoczka: Why lunch ladies are heroes

Перекладач: Mariya Udud Утверджено: Khrystyna Romashko

When my first children's book was published

Після того, як моя перша дитяча книжка була видана

in 2001,

в 2001 році,

I returned to my old elementary school

я повернувся до своєї старої початкової школи,

to talk to the students about being an author

щоб розповісти студентам про буття автора

and an illustrator,

та ілюстратора.

and when I was setting up my slide projector

І коли я налаштовував мій слайд-проектор

in the cafetorium,

в кафетерії,

I looked across the room,

я оглянув кімнату.

and there she was:

Тут була вона -

my old lunch lady.

моя стара леді-кухарка.

She was still there at the school

Вона все ще була тут, у школі,

and she was busily preparing lunches for the day.

і діловито готувала обіди на день.

So I approached her to say hello,

Я попрямував до неї, щоб привітатися.

and I said, "Hi, Jeannie! How are you?"

"Мої вітання, Джинні! Як поживаєте?"

And she looked at me, and I could tell

Вона поглянула на мене і, я б сказав,

that she recognized me,

практично впізнала,

but she couldn't quite place me, and she looked at me and she said,

але, трішки засумнівавшись, знову подивилася і запитала:

"Stephen Krosoczka?"

"Стівен Кросочка?"

And I was amazed that she knew I was a Krosoczka,

Я був вражений, що вона знає, що я Кросочка.

but Stephen is my uncle who is 20 years older than I am,

Але Стівен - це мій дядько, старший від мене на 20 років.

and she had been his lunch lady when he was a kid.

Вона працювала в кафетерії, коли він був дитиною.

And she started telling me about her grandkids,

Вона почала розповідати мені про своїх внуків,

and that blew my mind.

і це вразило мене найбільше.

My lunch lady had grandkids,

У моєї кухарки є внуки,

and therefore kids,

а це означає, що й діти,

and therefore left school at the end of the day?

а це означає, що вона таки йде зі школи наприкінці робочого дня?

I thought she lived in the cafeteria

Я завжди думав, що вона живе в кафетерії

with the serving spoons.

заразом зі столовими ложками.

I had never thought about any of that before.

Я ніколи раніше не думав про це.

Well, that chance encounter inspired my imagination,

Випадкова зустріч надихнула мене

and I created the Lunch Lady graphic novel series,

на створення графічного роману - " Леді-кухарка".

a series of comics about a lunch lady

Серії коміксів про кухарку,

who uses her fish stick nunchucks

яка використовує нунчаки із рибних паличок,

to fight off evil cyborg substitutes,

щоб боротися зі злими кіборгами,

a school bus monster, and mutant mathletes,

шкільним автобусом-монстром і зубрилами-мутантами.

and the end of every book,

В кінці кожного випуску

they get the bad guy with their hairnet,

вони ловлять поганого героя в сітку для волосся

and they proclaim, "Justice is served!"

і оголошують: "Правосуддя перемогло!"

(Laughter) (Applause)

(Сміх) (Оплески)

And it's been amazing, because the series

Дивовижно те, як серія коміксів

was so welcomed into the reading lives of children,

була сприйнята дітьми.

and they sent me the most amazing letters

Вони стали писати мені приголомшливі листи

and cards and artwork.

та надсилати листівки та саморобні речі.

And I would notice as I would visit schools,

Я зауважив, що в час моїх візитів до школи

the lunch staff would be involved in the programming

працівники кафетерію приймають у всьому

in a very meaningful way.

безпосередню участь.

And coast to coast,

По всій країні

all of the lunch ladies told me the same thing:

кухарки говорили мені одне й те саме:

"Thank you for making a superhero in our likeness."

"Дякую, що перетворили таких, як ми, в супер-героїнь".

Because the lunch lady has not been treated

Справа в тому, що в масовій культурі

very kindly in popular culture over time.

до кухарок ставилися доволі прохолодно.

But it meant the most to Jeannie.

Саме для Джинні це було дуже важливо.

When the books were first published,

Коли комікси вперше опублікували,

I invited her to the book launch party,

я запросив її на фуршет

and in front of everyone there,

і перед усіма,

everyone she had fed over the years,

кого вона годувала впродовж багатьох років,

I gave her a piece of artwork and some books.

подарував їй картину та кілька книг.

And two years after this photo was taken,

Через два роки після того, як було зроблене це фото,

she passed away,

вона померла.

and I attended her wake,

Я був присутнім на похоронах,

and nothing could have prepared me for what I saw there,

але ніяк не очікував побачити там це.

because next to her casket was this painting,

Поруч з надгробком стояла моя картина.

and her husband told me it meant so much to her

Її чоловік сказав мені, що для неї дуже багато означало те,

that I had acknowledged her hard work,

що я оцінив її важку працю належним чином.

I had validated what she did.

Я підтвердив важливість того, що вона робила.

And that inspired me to create a day

Це надихнуло мене на створення події,

where we could recreate that feeling

яка допомагає відтворити схожу атмосферу

in cafeterias across the country:

у всіх кафетеріях країни.

School Lunch Hero Day, a day where kids

Дня Героя шкільних обідів. Дня,

can make creative projects for their lunch staff.

коли діти майструють саморобні речі для працівників кафетерію.

And I partnered with the School Nutrition Association,

Я партнер Асоціації шкільного харчування.

and did you know that a little over 30 million kids

Чи знаєте ви, що кожного дня трохи більше 30 мільйонів дітей

participate in school lunch programs every day.

беруть участь в програмі шкільних обідів.

That equals up to a little over five billion lunches

Це означає, що трохи більше п'яти мільярдів обідів

made every school year.

готуються кожного дня.

And the stories of heroism go well beyond

За історіями про героїзм приховується набагато більше,

just a kid getting a few extra chicken nuggets

ніж дитина, яка отримала добавку курячої грудки в клярі

on their lunch tray.

на свій обід.

There is Ms. Brenda in California,

Міс Бренда з Каліфорнії

who keeps a close eye on every student that comes through her line

строго слідкує за кожним студентом у черзі

and then reports back to the guidance counselor

і потім звітує перед методистом,

if anything is amiss.

якщо щось іде не так.

There are the lunch ladies in Kentucky

Кухарки з Кентуккі виявили,

who realized that 67 percent of their students

що кожного дня 67% учнів

relied on those meals every day,

розраховують на свої обіди,

and they were going without food over the summer,

а впродовж літа вони залишаються без їжі.

so they retrofitted a school bus

Так, кухарки вирішили переобладнати

to create a mobile feeding unit,

шкільний автобус на мобільне кафе,

and they traveled around the neighborhoods

щоб впродовж літа їздити по околицях

feedings 500 kids a day during the summer.

і годувати майже 500 дітей в день.

And kids made the most amazing projects.

Діти робили абсолютно приголомшливі речі.

I knew they would.

Я знав, що так і буде.

Kids made hamburger cards

Вони виготовили листівки у вигляді гамбургерів

that were made out of construction paper.

з дуже щільного паперу.

They took photos of their lunch lady's head

Вони сфотографували обличчя кухарок,

and plastered it onto my cartoon lunch lady

приклеїли їх у сцени із коміксу "Кухарка",

and fixed that to a milk carton

прикріпили до пакетів з молоком

and presented them with flowers.

і подарували їх разом з квітами.

And they made their own comics,

Вони створили свої власні комікси,

starring the cartoon lunch lady

де, окрім головної героїні "Кухарки",

alongside their actual lunch ladies.

були також їхні реальні кухарки.

And they made thank you pizzas,

Вони створили піци подяки,

where every kid signed a different topping

де кожен міг написати щось на своїй начинці

of a construction paper pizza.

та приклеїти на цю картонну піцу.

For me, I was so moved by the response

Я був цілковито зворушений

that came from the lunch ladies,

реакцією самих кухарок.

because one woman said to me, she said,

Одна з них сказала мені:

"Before this day, I felt like I was

"До цього дня мені здавалося,

at the end of the planet at this school.

що в школі, як на краю планети.

I didn't think that anyone noticed us down here."

Мені здавалося, що ніхто не помічає нас".

Another woman said to me,

Інша кухарка сказала мені:

"You know, what I got out of this

"Знаєте, я зрозуміла, що те,

is that what I do is important."

що я роблю, - це дуже важливо".

And of course what she does is important.

Звісно, те, що вона робить - важливо.

What they all do is important.

Все, що вони роблять - важливо.

They're feeding our children every single day,

Кожного дня вони годують наших дітей,

and before a child can learn,

адже перш, ніж дитина починає вчитися,

their belly needs to be full,

вона має бути ситою.

and these women and men

Всі працівники кафетерію

are working on the front lines to create

працюють в поті чола, щоб створити

an educated society.

освічене суспільство.

So I hope that

Я сподіваюся,

you don't wait for School Lunch Hero Day

що ви не чекаєте Дня Героя шкільних обідів,

to say thank you to your lunch staff,

щоб подякувати працівникам кафетеріїв.

and I hope that you remember

Я надіюся, ви пам'ятаєте,

how powerful a thank you can be.

яким потужним може бути "дякую".

A thank you can change a life.

"Дякую" може змінити життя.

It changes the life of the person who receives it,

Це слово змінює життя не тільки того, кому ви дякуєте,

and it changes the life of the person

але й також життя того,

who expresses it.

хто дякує.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)