The tragic myth of Orpheus and Eurydice - Brendan Pelsue

Перекладач: Inna Fedorenko Утверджено: Khrystyna Romashko

It was the perfect wedding, the guests thought.

Це було ідеальне весілля, так думали гості.

The groom was Orpheus, the greatest of all poets and musicians.

Нареченим був Орфей, найвеличніший з усіх поетів та музикантів.

The bride Eurydice, a wood nymph.

Нареченою була Еврідіка, лісова німфа.

Anyone could tell the couple was truly and deeply in love.

Кожен міг би підтвердити, що це справжнє кохання.

Suddenly, Eurydice stumbled, then fell to the ground.

Та раптом Еврідіка спіткнулася та впала.

By the time Orpheus reached her side, she was dead,

Коли Орфей підбіг до неї, вона вже була мертвою,

and the snake that had bitten her was slithering away through the grass.

а змія, яка її вкусила, вже прослизнула в траву.

Following Eurydice’s funeral,

Після похорону Еврідіки

Orpheus was overcome with a grief the human world could not contain,

серце Орфея було сповнене таким горем, яке жодна людина не могла витримати,

and so he decided he would journey to the land of the dead,

тому він вирішив піти у землі мертвих,

a place from which no living creature had ever returned, to rescue his beloved.

місце, звідки не поверталася жодна жива душа, щоб врятувати свою кохану.

When Orpheus reached the gates of the underworld, he began to strum his lyre.

Коли Орфей дістався воріт підземного світу, він заграв на своїй лірі.

The music was so beautiful that Cerberus, the three-headed dog who guards the dead,

Музика була такою прекрасною, що Цербер, трьохголовий пес, сторож мертвих,

lay down as Orpheus passed.

ліг і дав Орфею пройти.

Charon, the ferry captain who charged dead souls to cross the River Styx,

Харон, поромник, який перевозив мертві душі вниз по річці Стікс,

was so moved by the music that he brought Orpheus across free of charge.

був настільки зворушений музикою, що перевіз Орфея безкоштовно.

When Orpheus entered the palace of Hades and Persephone,

Коли Орфей увійшов до палацу Аїда та Персефони,

the king and queen of the dead,

короля та королеви царства мертвих,

he began to sing.

він почав співати.

He sang of his love for Eurydice, and said she had been taken away too soon.

Він співав про своє кохання до Еврідіки, що вона занадто рано покинула його.

The day would come when she, like all living creatures,

Прийде той день, коли вона, як і всі живі істоти,

dwelled in the land of the dead for all eternity,

порине у царство смерті навічно,

so couldn’t Hades grant her just a few more years on Earth?

то чи не може Аїд подарувати їй всього лише кілька років на Землі?

In the moment after Orpheus finished, all hell stood still.

Коли Орфей припинив говорити, все пекло завмерло.

Sisyphus no longer rolled his rock up the hill.

Сізіф припинив котити камінь вгору.

Tantalus did not reach for the water he would never be allowed to drink.

Тантал не простягав руки до води, якої йому ніколи не дістати.

Even the Furies, the demonic goddesses of vengeance, wept.

Навіть фурії, демонічні богині помсти, заплакали.

Hades and Persephone granted Orpheus’s plea, but on one condition.

Аїд та Персефона дослухались до благань Орфея, але за однієї умови.

As he climbed back out of the underworld,

На зворотньому шляху від підземного світу,

he must not turn around to see if Eurydice was following behind him.

він мусить не обертатися, щоб поглянути чи йде за ним Еврідіка.

If he did, she would return to the land of the dead forever.

Якщо він це зробить, то вона повернеться до землі мертвих назавжди.

Orpheus began to climb.

Орфей почав підніматися вгору.

With each step,

З кожним кроком

he worried more and more about whether Eurydice was behind him.

він більше і більше хвилювався чи йде позаду нього Еврідіка.

He heard nothing— where were her footsteps?

Він нічого не чув — де ж її кроки?

Finally, just before he stepped out of the underworld

Врешті, перед тим, як зробити остаточний крок з підземного світу

and into the bright light of day,

і вийти в яскравий день,

he gave into temptation.

він піддався сумнівам.

Orpheus tried to return to the underworld, but was refused entry.

Орфей намагався повернутися до підземного світу, та йому відмовили.

Separated from Eurydice,

Залишившись без Еврідіки,

Orpheus swore never to love another woman again.

Орфей поклявся ніколи знову не закохуватись.

Instead, he sat in a grove of trees and sang songs of lovers.

Натомість, він сів біля узлісся і співав пісні про кохання.

There was Ganymede, the beautiful boy who Zeus made drink-bearer to the gods.

Там був Ганімед, прекрасний хлопчик, котрого Зевс змусив приносити богам нектар.

There was Myrrah, who loved her father and was punished for it,

Там була Мірра, яка любила свого батька і яку покарали за це,

and Pygmalion, who sculpted his ideal woman out of ivory,

і Пігмаліон, який створив скульптуру ідеальної жінки зі слонової кості,

then prayed to Venus until she came to life.

і молився до Венери, доки вона не оживила її.

And there was Venus herself,

А потім сама Венера,

whose beautiful Adonis was killed by a wild boar.

чий прекрасний син Адоніс був вбитий диким кабаном.

It was as if Orpheus’s own love and loss

Кохання Орфея та його втрата

had allowed him to see into the hearts of gods and people everywhere.

дозволили йому бачити серця богів та людей.

For some, however, poetry was not enough.

Для декого поезії було замало.

A group of wild women called the Maenads

Група диких жінок, котрих звали вакханки,

could not bear the thought that a poet who sang so beautifully of love

не могли терпіти, що поет, котрий так гарно співає про кохання,

would not love them.

не любить їх самих.

Their jealousy drove them to a frenzy and they destroyed poor Orpheus.

Заздрість звела їх з розуму і вони вбили Орфея.

The birds, nature’s singers, mourned Orpheus,

Птахи, співці від природи, оплакували Орфея,

as did the rivers, who made music as they babbled.

як і ріки, чий шум створював музику.

The world had lost two great souls.

Світ втратив дві великі душі.

Orpheus and Eurydice had loved each other so deeply that when they were separated,

Орфей та Еврідіка любили одне одного так сильно, що навіть, коли їх роз'єднали,

Orpheus had understood the pain and joys of lovers everywhere,

Орфей бачив всю радість та біль усіх закоханих,

and a new art form, the love poem, was born.

так виникла нова форма мистецтва - поеми про кохання.

While the world wept, Orpheus found peace, and his other half, in the underworld.

Доки світ плакав, Орфей віднайшов спокій зі своєю половинкою у підземному світі.

There, to this day, he walks with Eurydice along the banks of the River Styx.

І дотепер він ходить зі своєю Еврідікою по берегах річки Стікс.

Sometimes, they stroll side by side;

Іноді вони йдуть поруч,

sometimes, she is in front;

іноді першою йде вона;

and sometimes, he takes the lead, turning to look back at her as often as he likes.

а іноді він веде її, обертаючись стільки, скільки забажає.