A better way to talk about love | Mandy Len Catron

Translator: Leslie Gauthier Reviewer: Camille Martínez

Перекладач: Liudmyla Tiurnikova Утверджено: Hanna Leliv

OK, so today I want to talk about how we talk about love.

Cьогодні я хочу розповісти про те, як ми говоримо про любов.

And specifically,

Особливо

I want to talk about what's wrong with how we talk about love.

хочу звернути увагу на те, як неправильно ми говоримо про любов.

Most of us will probably fall in love a few times

Більшість із нас, скоріш за все, закохувалися декілька разів

протягом життя. "Закохатися" англійською мовою

over the course of our lives,

and in the English language, this metaphor, falling,

буде "Fall in love", що буквально означає "впасти у кохання":

is really the main way that we talk about that experience.

такими словами описують цей досвід.

I don't know about you,

Не знаю як ви,

but when I conceptualize this metaphor,

а я - коли осмислюю цю метафору -

what I picture is straight out of a cartoon --

бачу перед собою картинку --

чоловік

like there's a man,

he's walking down the sidewalk,

йде по дорозі,

мимоволі проходить повз відкритий каналізаційний люк

without realizing it, he crosses over an open manhole,

and he just plummets into the sewer below.

і просто падає в каналізацію.

And I picture it this way because falling is not jumping.

Я уявляю це саме так, тому що він саме падає, а не застрибує туди.

Falling is accidental,

Падіння випадкове

it's uncontrollable.

та некероване.

It's something that happens to us without our consent.

Це те, що відбувається з нами без нашої згоди.

And this --

І саме так

this is the main way we talk about starting a new relationship.

ми говоримо про початок нових стосунків.

I am a writer and I'm also an English teacher,

Я - письменниця та вчителька,

тобто думаю про слова заради заробітку.

which means I think about words for a living.

You could say that I get paid to argue that the language we use matters,

Можна сказати, що мені платять, аби я переконувала, що мова, якою ми говоримо,

and I would like to argue that many of the metaphors we use

має значення, і я переконана, що метафори, які ми використовуємо,

to talk about love --

щоб описати кохання --

maybe even most of them --

можливо навіть більшість з них --

are a problem.

це проблема.

So, in love, we fall.

Отже, у кохання ми падаємо.

We're struck.

Ми вражені.

We are crushed.

Ми в розпачі.

We swoon.

Ми мліємо.

We burn with passion.

Пристрасть охоплює, наче жар.

Love makes us crazy,

Ми божеволіємо від кохання,

and it makes us sick.

це наче лихоманка.

Our hearts ache,

Наші серця болять,

and then they break.

а потім розбиваються.

So our metaphors equate the experience of loving someone

За допомогою цих слів кохання прирівнюється

to extreme violence or illness.

до насильництва або хвороби.

(Сміх)

(Laughter)

Саме так.

They do.

And they position us as the victims

І нас позиціонують як жертв

of unforeseen and totally unavoidable circumstances.

непередбачених та абсолютно неминучих обставин.

My favorite one of these is "smitten,"

Мій улюблений вислів -- "вражений коханням".

which is the past participle of the word "smite."

"Вражений" походить від слова "вразити".

Якщо ви подивитесь у словнику --

And if you look this word up in the dictionary --

(Laughter)

(Сміх)

you will see that it can be defined as both "grievous affliction,"

ви побачите одне зі значень - "ранити або убивати"

and, "to be very much in love."

а "вражений коханням" -- дуже закоханий.

I tend to associate the word "smite" with a very particular context,

У мене слово "вразити" асоціюється з дуже конкретним контекстом,

яким є Старий Заповіт.

which is the Old Testament.

In the Book of Exodus alone, there are 16 references to smiting,

Тільки у книзі Вихід є 16 посилань на слово "вразити",

which is the word that the Bible uses for the vengeance of an angry God.

яке Біблія використовує для опису помсти розгніваного Бога.

(Сміх)

(Laughter)

Here we are using the same word to talk about love

Описуючи кохання, ми використовуємо те саме слово,

that we use to explain a plague of locusts.

що й для пояснення нашестя сарани.

(Сміх)

(Laughter)

Так?

Right?

So, how did this happen?

Як це сталося?

How have we come to associate love with great pain and suffering?

Чому ми стали асоціювати кохання з великим болем і стражданнями?

And why do we talk about this ostensibly good experience

І чому ми говоримо про цей, начебто хороший досвід,

as if we are victims?

так, нібито ми жертви?

These are difficult questions,

Це складні питання,

but I have some theories.

але в мене є декілька теорій.

And to think this through,

Щоб добратися до суті,

I want to focus on one metaphor in particular,

я хочу зосередитися на одній метафорі,

which is the idea of love as madness.

зокрема, на ідеї кохання як божевілля.

Коли я вперше почала досліджувати романтичне кохання,

When I first started researching romantic love,

I found these madness metaphors everywhere.

я знайшла ці метафори божевілля всюди.

The history of Western culture

Історія західної культури

is full of language that equates love to mental illness.

сповнена мовою, яка прирівнює любов до психічного захворювання.

These are just a few examples.

Ось лише декілька прикладів.

William Shakespeare:

Вільям Шекспір:

"Love is merely a madness,"

"Кохання - це просто безумство"

from "As You Like It."

з "Як вам це сподобається".

Фрідріх Ніцше:

Friedrich Nietzsche:

"There is always some madness in love."

"У коханні завжди є трохи безумства".

"Я сходжу з розуму, сходжу з розуму від кохання" -

"Got me looking, got me looking so crazy in love -- "

(Laughter)

(Сміх)

from the great philosopher, Beyoncé Knowles.

від видатного філософа - Бейонсі.

(Сміх)

(Laughter)

Я закохалася вперше, коли мені було 20,

I fell in love for the first time when I was 20,

and it was a pretty turbulent relationship right from the start.

і це були досить бурхливі стосунки з самого початку.

And it was long distance for the first couple of years,

Протягом перших років це були взаємини на відстані,

so for me that meant very high highs and very low lows.

тож для мене вони були сповнені і великою радістю, і величезним смутком.

I can remember one moment in particular.

Зокрема, пригадую одну ситуацію.

I was sitting on a bed in a hostel in South America,

Я сиділа на ліжку в хостелі в Південній Америці

and I was watching the person I love walk out the door.

і дивилася, як людина, яку я кохаю, йде геть.

Було дуже пізно,

And it was late,

it was nearly midnight,

майже опівночі,

ми посперечалися за вечерею,

we'd gotten into an argument over dinner,

а коли повернулися до нашої кімнати,

and when we got back to our room,

він кинув свої речі в сумку і вибіг.

he threw his things in the bag and stormed out.

Я не пригадую, через що ми сперечались,

While I can no longer remember what that argument was about,

I very clearly remember how I felt watching him leave.

але дуже точно пам'ятаю, як почувалася, коли дивилась, як він йде.

Мені було 22, я вперше була в країні, що розвивається,

I was 22, it was my first time in the developing world,

and I was totally alone.

і була там зовcім одна.

I had another week until my flight home,

У мене був ще тиждень до польоту додому,

and I knew the name of the town that I was in,

я знала назву міста, в якому перебувала,

and the name of the city that I needed to get to to fly out,

та назву міста, з якого в мене був виліт,

but I had no idea how to get around.

я не мала жодного уявлення, як туди дістатися.

I had no guidebook and very little money,

У мене не було путівника та було дуже мало грошей,

і я не говорила іспанською.

and I spoke no Spanish.

Someone more adventurous than me

Хтось більш авантюрний

might have seen this as a moment of opportunity,

міг би побачити в цьому нові можливості,

але я просто завмерла.

but I just froze.

I just sat there.

Завмерла на місці.

And then I burst into tears.

А потім заплакала.

But despite my panic,

Але, попри паніку,

some small voice in my head thought,

тихий голос у моїй голові сказав:

"Wow. That was dramatic.

"Нічого собі. Це було дуже драматично.

I must really be doing this love thing right."

Я дійсно знаю, що таке справжнє кохання".

(Laughter)

(Сміх)

Because some part of me wanted to feel miserable in love.

Тому що якась частина мене хотіла бути нещасною в коханні.

And it sounds so strange to me now, but at 22,

Тепер це звучить дуже дивно, але в 22

I longed to have dramatic experiences,

мені хотілося драматичного досвіду,

and in that moment, I was irrational and furious and devastated,

і в той момент я був ірраціональна, люта та спустошена,

і, як не дивно,

and weirdly enough,

I thought that this somehow legitimized the feelings I had

думала, що це якось виправдовує почуття, які я мала

for the guy who had just left me.

до хлопця, який тільки що покинув мене.

Думаю, що на певному рівні я хотіла відчувати себе трохи божевільною,

I think on some level I wanted to feel a little bit crazy,

because I thought that that was how love worked.

тому що я гадала, що саме таким повинно бути кохання.

В цьому немає нічого дивного,

This really should not be surprising,

considering that according to Wikipedia,

беручи до уваги те, що, згідно з Вікіпедією,

there are eight films,

існує вісім фільмів,

14 songs,

14 пісень,

two albums and one novel with the title "Crazy Love."

два альбоми і один роман з назвою "Божевільне кохання".

About half an hour later, he came back to our room.

Приблизно через півгодини той хлопець повернувся до нашої кімнати.

We made up.

Ми помирилися.

Ми провели ще один тиждень, майже щасливо подорожуючи разом.

We spent another mostly happy week traveling together.

А потім, коли я повернулася додому,

And then, when I got home,

I thought, "That was so terrible and so great.

я подумала: "Це було так жахливо і так чудово.

This must be a real romance."

Справжня романтика".

Я очікувала, що моє перше кохання буде божевільне,

I expected my first love to feel like madness,

and of course, it met that expectation very well.

воно повністю відповідало моїм сподіванням.

But loving someone like that --

Але любити когось так --

as if my entire well-being depended on him loving me back --

наче моє благополуччя залежить лише від того, чи покохає і він мене --

was not very good for me

не дуже добре ні для мене,

or for him.

ні для нього.

But I suspect this experience of love is not that unusual.

Але підозрюю, що цей досвід кохання не такий вже й незвичний.

Більшість із нас відчуває себе трохи не при собі на ранніх стадіях кохання.

Most of us do feel a bit mad in the early stages of romantic love.

In fact, there is research to confirm that this is somewhat normal,

Одне дослідження навіть підтверджує, що це досить нормально,

because, neurochemically speaking,

тому що, з погляду нейрохімії,

romantic love and mental illness are not that easily distinguished.

романтичне кохання та психічні захворювання не дуже легко відрізнити.

Це правда.

This is true.

This study from 1999 used blood tests

Дослідження, проведене в 1999 році, за допомогою аналізу крові,

to confirm that the serotonin levels of the newly in love

підтвердило, що рівень серотоніну закоханої людини

very closely resembled the serotonin levels

дуже близький до рівню серотоніну у людей,

of people who had been diagnosed with obsessive-compulsive disorder.

у яких діагностували обсесивно-компульсивний розлад.

(Сміх)

(Laughter)

Так, низький рівень серотоніну

Yes, and low levels of serotonin

are also associated with seasonal affective disorder

також пов'язаний із сезонним афективним розладом

and depression.

і депресією.

So there is some evidence

Таким чином, є деякі докази,

that love is associated with changes to our moods and our behaviors.

що кохання пов'язане зі зміною настрою та поведінки.

And there are other studies to confirm

Є й інші дослідження, які підтверджують,

that most relationships begin this way.

що більшість стосунків починаються так.

Researchers believe that the low levels of serotonin

Дослідники вважають, що низький рівень серотоніну

is correlated with obsessive thinking about the object of love,

корелює з нав'язливими думками про об'єкт кохання,

which is like this feeling that someone has set up camp in your brain.

таке почуття, ніби хтось створив табір у вашому мозку.

And most of us feel this way when we first fall in love.

І більшість з нас почуваються саме так, коли ми закохуємось.

But the good news is, it doesn't always last that long --

Але є й гарні новини - це триває недовго --

зазвичай від кількох місяців до декількох років.

usually from a few months to a couple of years.

When I got back from my trip to South America,

Коли я повернулася зі своєї подорожі Південною Африкою,

I spent a lot of time alone in my room,

я провела багато часу одна в кімнаті,

checking my email,

перевіряючи електронну пошту,

бо відчайдушно чекала почути щось від свого коханого.

desperate to hear from the guy I loved.

I decided that if my friends could not understand my grievous affliction,

Я вирішила, що якщо мої друзі не розуміють моїх страждань,

then I did not need their friendship.

тоді мені не потрібна така дружба.

So I stopped hanging out with most of them.

Отже, я перестала спілкуватись з більшістю з них.

And it was probably the most unhappy year of my life.

І це був, мабуть, найнещасніший рік мого життя.

Але мені здавалось, що це моя робота -- бути нещасною,

But I think I felt like it was my job to be miserable,

because if I could be miserable,

бо якщо я була нещасна,

then I would prove how much I loved him.

то могла довести, як сильно я його кохала.

And if I could prove it,

А якщо я могла це довести,

then we would have to end up together eventually.

то, врешті-решт, ми мали б бути разом.

Це справжнє божевілля,

This is the real madness,

тому що не існує космічного правила,

because there is no cosmic rule

that says that great suffering equals great reward,

яке стверджує, що велике страждання дорівнює великій нагороді,

but we talk about love as if this is true.

але ми говоримо про кохання так, наче це правда.

Our experiences of love are both biological and cultural.

Наш досвід кохання є як біологічним, так і культурним.

Our biology tells us that love is good

Біологія каже, що кохання -- це добре,

by activating these reward circuits in our brain,

й активізує схеми винагороди в нашому мозку,

and it tells us that love is painful when, after a fight or a breakup,

а ще каже, що кохання болісне, коли після суперечки чи розлуки

забирає цю нейрохімічну винагороду.

that neurochemical reward is withdrawn.

І насправді - можливо, ви про це чули --

And in fact -- and maybe you've heard this --

neurochemically speaking,

з погляду нейрохімії,

going through a breakup is a lot like going through cocaine withdrawal,

переживання розлуки за відчуттями схоже на боротьбу з кокаїновою залежністю.

which I find reassuring.

Дуже обнадійливо, як на мене.

(Laughter)

(Сміх)

А ще наша культура використовує мову,

And then our culture uses language

to shape and reinforce these ideas about love.

щоб сформувати і зміцнити ці ідеї про кохання.

In this case, we're talking about metaphors about pain

У цьому випадку ми говоримо про метафори болю,

and addiction and madness.

залежності та божевілля.

It's kind of an interesting feedback loop.

Виникає цікава петля зворотного зв'язку.

Love is powerful and at times painful,

Кохання сильне й іноді болісне,

and we express this in our words and stories,

і ми висловлюємо це в наших словах і розповідях,

but then our words and stories prime us

але потім наші слова та розповіді вчать нас,

to expect love to be powerful and painful.

що кохання має бути сильним і болісним.

What's interesting to me is that all of this happens

Цікаво, що все це відбувається

в культурі, яка цінує моногамію на все життя.

in a culture that values lifelong monogamy.

It seems like we want it both ways:

Схоже, що ми хочемо обидвох варіантів:

we want love to feel like madness,

щоб кохання відчувалась, як божевілля,

and we want it to last an entire lifetime.

і щоб це тривало все життя.

That sounds terrible.

Звучить жахливо.

(Сміх)

(Laughter)

To reconcile this,

Щоб виправити це,

we need to either change our culture or change our expectations.

нам треба змінити або нашу культуру, або наші очікування.

So, imagine if we were all less passive in love.

Отже уявіть, якби ми всі були менш пасивні в коханні.

If we were more assertive, more open-minded, more generous

Якби ми були більш наполегливими, відкритими, щедрими,

and instead of falling in love,

і замість того, щоб провалитись у це відчуття,

упевнено у нього ступали б.

we stepped into love.

I know that this is asking a lot,

Я знаю, що прошу забагато,

але я насправді не перша людина, яка це припустила.

but I'm not actually the first person to suggest this.

У своїй книзі "Метафори, якими ми живемо",

In their book, "Metaphors We Live By,"

linguists Mark Johnson and George Lakoff suggest a really interesting solution

лінгвісти Марк Джонсон і Джордж Лакофф запропонували дійсно цікаве рішення

to this dilemma,

цієї дилеми --

which is to change our metaphors.

змінити наші метафори.

They argue that metaphors really do shape the way we experience the world,

Вони стверджують, що метафори справді визначають, як ми сприймаємо світ,

і що вони можуть навіть виступати в якості посібника до майбутніх дій,

and that they can even act as a guide for future actions,

like self-fulfilling prophecies.

наче пророцтво, що здійснюється.

Johnson and Lakoff suggest a new metaphor for love:

Джонсон та Лакофф пропонують нову метафору кохання:

love as a collaborative work of art.

кохання наче спільний твір мистецтва.

I really like this way of thinking about love.

Мені дійсно подобається такий підхід.

Лінгвісти говорять про метафори як про визначення певних обмежень,

Linguists talk about metaphors as having entailments,

which is essentially a way of considering all the implications of,

що, по суті, є способом, за допомогою якого можна врахувати всі наслідки

or ideas contained within, a given metaphor.

або ідеї у певній метафорі.

And Johnson and Lakoff talk about everything

І Джонсон, і Лекофф говорять про все те,

that collaborating on a work of art entails:

що тягне за собою співпраця над витвором мистецтва:

effort, compromise, patience, shared goals.

зусилля, компроміс, терпіння, спільні цілі.

These ideas align nicely with our cultural investment

Ці ідеї чудово накладаються на наші культурні вкладення

in long-term romantic commitment,

у довгострокову романтичну прихильність,

but they also work well for other kinds of relationships --

але вони чудово працюють і з іншими видами стосунків--

короткостроковими, тимчасовими, полігамними, платонічними --

short-term, casual, polyamorous, non-monogamous, asexual --

because this metaphor brings much more complex ideas

тому що ця метафора вносить набагато складніші ідеї

to the experience of loving someone.

до явища та досвіду кохання.

So if love is a collaborative work of art,

Тож, якщо кохання є спільним витвором мистецтва --

тоді кохання - це естетичне переживання.

then love is an aesthetic experience.

Love is unpredictable,

Кохання непередбачуване,

кохання креативне,

love is creative,

love requires communication and discipline,

кохання потребує спілкування та дисципліни,

засмучує та вимагає емоцій.

it is frustrating and emotionally demanding.

And love involves both joy and pain.

Воно містить у собі і радість, і біль.

Ultimately, each experience of love is different.

Кожен досвід кохання унікальний.

When I was younger,

Коли я була молодша,

it never occurred to me that I was allowed to demand more from love,

мені ніколи не спадало на думку, що я можу вимагати від кохання більше,

що я не повинна просто приймати все, що воно пропонує.

that I didn't have to just accept whatever love offered.

When 14-year-old Juliet first meets --

Коли 14-річна Джульєтта вперше зустріла Ромео,

або коли 14-річна Джульєтта зрозуміла, що не може бути разом з Ромео,

or, when 14-year-old Juliet cannot be with Romeo,

якого вона зустріла чотири дні тому,

whom she has met four days ago,

she does not feel disappointed or angsty.

вона не почувалась розчарованою або занепокоєною.

Що вона відчувала?

Where is she?

She wants to die.

Вона хотіла померти.

Right?

Правильно?

And just as a refresher, at this point in the play,

І нагадую, в цей момент у п'єсі -

act three of five,

дія третя з п'яти -

Romeo is not dead.

Ромео не помер.

He's alive,

Він живий,

він здоровий,

he's healthy,

he's just been banished from the city.

його просто вигнали з міста.

I understand that 16th-century Verona is unlike contemporary North America,

Я розумію, що Верона 16-го століття відрізняється від сучасної Америки,

and yet when I first read this play,

і все ж, коли я вперше прочитала цю п'єсу,

also at age 14,

коли мені також було 14,

Juliet's suffering made sense to me.

я розуміла страждання Джульєтти.

Reframing love as something I get to create with someone I admire,

Нам потрібне нове визначення кохання - як того, що я можу створити разом із людиною,

rather than something that just happens to me

яку обожнюю, а не як випадковості, яка стається зі мною

без мого контролю або згоди.

without my control or consent,

is empowering.

Таке визначення розширює наші можливості.

It's still hard.

Це й досі важко.

Love still feels totally maddening and crushing some days,

Кохання, як і раніше, іноді повністю зводить з розуму,

and when I feel really frustrated,

і коли я почуваюсь дуже засмученою,

треба нагадати собі:

I have to remind myself:

my job in this relationship is to talk to my partner

моє завдання в цих стосунках -- говорити з моїм партнером

about what I want to make together.

про те, що ми робимо разом.

This isn't easy, either.

Це також непросто.

But it's just so much better than the alternative,

Але це значно краще, ніж альтернативний варіант,

which is that thing that feels like madness.

зі всім його божевіллям.

This version of love is not about winning or losing someone's affection.

У цьому варіанті кохання не йдеться про отримання або втрату чиєїсь симпатії.

Instead, it requires that you trust your partner

Навпаки, він вимагає, щоб ви довіряли своєму партнеру

and talk about things when trusting feels difficult,

та говорили про речі, які важко комусь довірити.

which sounds so simple,

Звучить так просто,

but is actually a kind of revolutionary, radical act.

але насправді це революційна, радикальна дія.

Тому що вам треба припинити думати лише про себе

This is because you get to stop thinking about yourself

and what you're gaining or losing in your relationship,

та про те, що ви отримуєте або втрачаєте у ваших стосунках,

and you get to start thinking about what you have to offer.

та почати думати про те, що ви пропонуєте.

This version of love allows us to say things like,

Така версія кохання дає нам змогу казати такі речі, як-от:

"Hey, we're not very good collaborators. Maybe this isn't for us."

"Ми з тобою не дуже добре співпрацюємо. Можливо, це не для нас"

Or, "That relationship was shorter than I had planned,

або "Ці стосунки тривали менше, ніж я планував,

but it was still kind of beautiful."

але все одно вони були чудові".

The beautiful thing about the collaborative work of art

Краса спільної праці над витвором мистецтва полягає в тому,

is that it will not paint or draw or sculpt itself.

що він не намалює себе сам.

Ця версія кохання дає змогу нам самим вирішити, як воно буде виглядати.

This version of love allows us to decide what it looks like.

Дякую.

Thank you.

(Applause)

(Оплески)