Comics belong in the classroom | Gene Luen Yang

Перекладач: Irina Kozhanova Утверджено: Andriy Drozd

When I was in the fifth grade,

Коли я був у п'ятому класі,

I bought an issue of "DC Comics Presents #57"

я купив випуск коміксів "DC Comics Presents #57"

off of a spinner rack at my local bookstore,

з розкладки в місцевому книжковому магазині,

and that comic book changed my life.

і той комікс змінив моє життя.

The combination of words and pictures did something inside my head

Поєднання слів та картинок зробило зі мною щось таке,

that had never been done before,

чого не бувало раніше,

and I immediately fell in love with the medium of comics.

і я відразу закохався у комікси.

I became a voracious comic book reader,

Я спрагнено читав комікси,

but I never brought them to school.

але ніколи не приносив їх до школи.

Instinctively, I knew that comic books didn't belong in the classroom.

На рівні підсвідомості я розумів, що комікси й школа непоєднувані.

My parents definitely were not fans,

Моїм батькам вони точно не подобались

and I was certain that my teachers wouldn't be either.

і я був певний, що з вчителями буде так само.

After all, they never used them to teach,

Адже вони ніколи не використовували їх в уроках.

comic books and graphic novels were never allowed during silent sustained reading,

Комікси й графічні романи не можна було брати на домашнє читання

and they were never sold at our annual book fair.

і їх ніколи не продавали на щорічному книжковому ярмарку.

Even so, I kept reading comics,

Однак я все ж читав комікси

and I even started making them.

і навіть почав їх створювати.

Eventually I became a published cartoonist,

В результаті, я став успішним художником

writing and drawing comic books for a living.

і заробляю коміксами та малюванням на життя.

I also became a high school teacher.

Я також став шкільним вчителем.

This is where I taught:

Тут я викладав:

Bishop O'Dowd High School in Oakland, California.

Школа єпископа О’Доуда в Окленді, штат Каліфорнія.

I taught a little bit of math and a little bit of art,

Я потроху викладав і математику, і малювання,

but mostly computer science,

але в основному інформатику.

and I was there for 17 years.

Я пропрацював там 17 років.

When I was a brand new teacher,

Коли я був ще «зеленим» вчителем,

I tried bringing comic books into my classroom.

я намагався приносити на свої уроки комікси.

I remember telling my students on the first day of every class

Я пам'ятаю, як на першому ж уроці розповідав своїм учням,

that I was also a cartoonist.

що я ще й художник.

It wasn't so much that I was planning to teach them with comics,

Не те, щоб я планував використовувати комікси для навчання.

it was more that I was hoping comics would make them think that I was cool.

Просто я сподівався, що вони вважатимуть мене крутим.

(Laughter)

(Сміх)

I was wrong.

Я помилявся.

This was the '90s,

Це було в 90-х,

so comic books didn't have the cultural cachet that they do today.

тож комікси ще не мали такого культурного впливу, як сьогодні.

My students didn't think I was cool. They thought I was kind of a dork.

Мої учні не думали, що я крутий. Вони вважали мене задротом.

And even worse, when stuff got hard in my class,

Що гірше, коли я давав складний матеріал,

they would use comic books as a way of distracting me.

вони намагалися відволікати мене коміксами.

They would raise their hands and ask me questions like,

Хтось піднімав руку, питав щось типу:

"Mr. Yang, who do you think would win in a fight,

"Містер Янґ, як думаєте, хто виграє бійку:

Superman or the Hulk?"

Супермен чи Галк?"

(Laughter)

(Сміх)

I very quickly realized I had to keep my teaching and my cartooning separate.

Я швидко зрозумів, що мені варто розділяти викладання і малювання.

It seemed like my instincts in fifth grade were correct.

Здавалося, що підсвідомість у 5 класі мене не обманула.

Comic books didn't belong in the classroom.

Коміксам не місце в школі.

But again, I was wrong.

І все ж, я помилявся.

A few years into my teaching career,

Коли я вже кілька років викладав,

I learned firsthand the educational potential of comics.

я на власному досвіді зрозумів освітній потенціал коміксів.

One semester, I was asked to sub for this Algebra 2 class.

Якось мене попросили побути на заміні на уроках алгебри.

I was asked to long-term sub it, and I said yes, but there was a problem.

Мене попросили вести уроки весь семестр, та була проблема.

At the time, I was also the school's educational technologist,

Тоді я працював ще й спеціалістом з освітніх технологій.

which meant every couple of weeks

Раз на кілька тижнів

I had to miss one or two periods of this Algebra 2 class

мені доводилося пропускати один чи два уроки алгебри,

because I was in another classroom helping another teacher

бо я мав допомагати іншому вчителю

with a computer-related activity.

вести урок з використанням комп'ютера.

For these Algebra 2 students, that was terrible.

Для учнів, в котрих я мав вести алгебру, це був жах.

I mean, having a long-term sub is bad enough,

Уявіть: у вас вже і так заміна на півроку,

but having a sub for your sub? That's the worst.

а тут ще й заміна заміни буде? Це ж просто жах.

In an effort to provide some sort of consistency for my students,

Щоб в учнів було хоч якесь відчуття стабільності,

I began videotaping myself giving lectures.

я почав записувати свої лекції на відео.

I'd then give these videos to my sub to play for my students.

Потім я передавав записи своїй заміні, щоб вони програвали їх учням.

I tried to make these videos as engaging as possible.

Я намагався зробити ті відео якомога цікавішими.

I even included these little special effects.

Я навіть додавав невеличкі спецефекти.

For instance, after I finished a problem on the board,

Наприклад, розв'язавши задачу на дошці,

I'd clap my hands,

я плескав у долоні

and the board would magically erase.

і дошка чудом ставала чистою.

(Laughter)

(Сміх)

I thought it was pretty awesome.

Я думав, що це круто.

I was pretty certain that my students would love it,

Я був упевнений, що учням це сподобається,

but I was wrong.

та я помилявся.

(Laughter)

(Сміх)

These video lectures were a disaster.

Відеолекції були катастрофою.

I had students coming up to me and saying things like,

До мене підходили учні й казали:

"Mr. Yang, we thought you were boring in person,

"Містер Янґ, ми думали, що Ви нудний в житті,

but on video, you are just unbearable."

але на відео Ви просто нестерпний."

(Laughter)

(Сміх)

So as a desperate second attempt, I began drawing these lectures as comics.

У відчаї я почав малювати свої лекції у вигляді коміксів.

I'd do these very quickly with very little planning.

Я робив їх дуже швидко, не маючи жодного плану.

I'd just take a sharpie, draw one panel after the other,

Я брав маркер і малював сценку за сценкою,

figuring out what I wanted to say as I went.

обмірковуючи, що саме я хочу розповісти в процесі.

These comics lectures would come out

Ці лекції-комікси виходили

to anywhere between four and six pages long,

десь по 4-6 сторінок.

I'd xerox these, give them to my sub to hand to my students.

Я їх ксерив, віддавав заміні, щоб ті передали їх учням.

And much to my surprise,

І на мій подив,

these comics lectures were a hit.

ці лекції-комікси стали справжнім хітом.

My students would ask me to make these for them

Учні просили мене робити їх,

even when I could be there in person.

навіть коли я читав лекцію в класі.

It was like they liked cartoon me more than actual me.

Намальованим я подобався їм більше, ніж живим.

(Laughter)

(Сміх)

This surprised me, because my students are part of a generation

Я здивувався, бо мої учні – це покоління,

that was raised on screens,

що виросло на відео.

so I thought for sure they would like learning from a screen

Тому я думав, що по відео їм буде вчитися зручніше,

better than learning from a page.

ніж по записах.

But when I talked to my students

Та коли я з ними поспілкувався про те,

about why they liked these comics lectures so much,

чому їм так сподобалися лекції-комікси,

I began to understand the educational potential of comics.

я почав розкривати для себе освітній потенціал коміксів.

First, unlike their math textbooks,

По-перше, на відміну від підручників,

these comics lectures taught visually.

лекції-комікси навчали наочно.

Our students grow up in a visual culture,

Наші учні зростають у візуальній культурі,

so they're used to taking in information that way.

тому їм легше сприймати інформацію саме так.

But unlike other visual narratives,

Та на відміну від інших візуальних жанрів,

like film or television or animation or video,

як фільми, серіали, мультфільми чи відео,

comics are what I call permanent.

комікси є сталими.

In a comic, past, present and future all sit side by side on the same page.

Минуле, теперішнє й майбутнє зображені пліч-о-пліч на одній сторінці.

This means that the rate of information flow

Це значить, що швидкість потоку інформації

is firmly in the hands of the reader.

безпосередньо в руках читача.

When my students didn't understand something in my comics lecture,

Коли учень щось не розуміє в моїй лекції-коміксі,

they could just reread that passage as quickly or as slowly as they needed.

він може перечитати пункт в зручному йому темпі.

It was like I was giving them a remote control over the information.

Вони ніби мають пульт керування інформацією.

The same was not true of my video lectures,

Та цього не можна було сказати про мої відеолекції

and it wasn't even true of my in-person lectures.

чи навіть лекції в класі.

When I speak, I deliver the information as quickly or slowly as I want.

Читаючи лекцію, я подаю інформацію в зручному для мене темпі.

So for certain students and certain kinds of information,

Тож для певних учнів і певного типу інформації

these two aspects of the comics medium, its visual nature and its permanence,

саме ці дві риси коміксів – наочна і стала –

make it an incredibly powerful educational tool.

працюють як дуже потужний освітній інструмент.

When I was teaching this Algebra 2 class,

Коли я тоді викладав алгебру,

I was also working on my master's in education at Cal State East Bay.

я саме отримував ступінь магістра освіти в Каліфорнійському університеті Іст Бей.

And I was so intrigued by this experience that I had with these comics lectures

Я так зацікавився цією ситуацією з лекціями-коміксами,

that I decided to focus my final master's project on comics.

що вирішив присвятити свою магістерську роботу коміксам.

I wanted to figure out why American educators

Я хотів з'ясувати, чому американські освітяни

have historically been so reluctant to use comic books in their classrooms.

постійно ухилялися від використання коміксів на уроках.

Here's what I discovered.

От що я дізнався.

Comic books first became a mass medium in the 1940s,

Комікси стали масовим явищем у 1940-х,

with millions of copies selling every month,

щомісяця продавали мільйони примірників

and educators back then took notice.

і освітяни звернули на це увагу.

A lot of innovative teachers began bringing comics into their classrooms

Багато вчителів-новаторів почали використовувати комікси на уроках

to experiment.

в якості експерименту.

In 1944, the "Journal of Educational Sociology"

У 1944 році "Журнал з освітньої соціології"

even devoted an entire issue to this topic.

присвятив цьому питанню цілий випуск.

Things seemed to be progressing.

Здавалося, є прогрес.

Teachers were starting to figure things out.

Вчителі почали розбиратися.

But then along comes this guy.

Та потім з’явився цей хлопець.

This is child psychologist Dr. Fredric Wertham,

Це дитячий психолог доктор Фредерік Вертам.

and in 1954, he wrote a book called "Seduction of the Innocent,"

В 1954 році він написав книжку "Розбещення невинних",

where he argues that comic books cause juvenile delinquency.

в якій він стверджує, що комікси провокують підліткову злочинність.

(Laughter)

(Сміх)

He was wrong.

Він помилявся.

Now, Dr. Wertham was actually a pretty decent guy.

Слухайте, доктор Вертам був класним чуваком.

He spent most of his career working with juvenile delinquents,

Більшість свого життя він працював з неповнолітніми злочинцями

and in his work he noticed that most of his clients read comic books.

і тоді помітив, щоб більшість його пацієнтів читає комікси.

What Dr. Wertham failed to realize was in the 1940s and '50s,

Проте доктор Вертам не врахував, що в 1940-х та 1950-х

almost every kid in America read comic books.

майже кожна дитина в Америці читала комікси.

Dr. Wertham does a pretty dubious job of proving his case,

Обґрунтування, наведене доктором Вертамом, було доволі сумнівним,

but his book does inspire the Senate of the United States

проте його книжка спонукала Сенат Сполучених Штатів

to hold a series of hearings

провести ряд слухань,

to see if in fact comic books caused juvenile delinquency.

щоб з'ясувати, чи справді комікси є причиною підліткової злочинності.

These hearings lasted for almost two months.

Слухання тривали майже 2 місяці.

They ended inconclusively, but not before doing tremendous damage

Результати були непереконливими, проте слухання встигли неабияк зіпсувати

to the reputation of comic books in the eyes of the American public.

репутацію коміксів в очах американського суспільства.

After this, respectable American educators all backed away,

Після цього провідні освітяни Америки відступилися

and they stayed away for decades.

і роками трималися подалі від коміксів.

It wasn't until the 1970s

Лише на початку 1970-х

that a few brave souls started making their way back in.

кілька сміливців знову почали експериментувати.

And it really wasn't until pretty recently,

І лише нещодавно,

maybe the last decade or so,

може років 10 тому,

that comics have seen more widespread acceptance

комікси знову почали широко використовувати

among American educators.

в системі американської освіти.

Comic books and graphic novels are now finally making their way

Комікси й графічні романи знову почали повертатися

back into American classrooms

в американські школи.

and this is even happening at Bishop O'Dowd, where I used to teach.

Це навіть сталося в школі, де я раніше викладав.

Mr. Smith, one of my former colleagues,

Містер Сміт, один з моїх колишніх колег,

uses Scott McCloud's "Understanding Comics"

використовує "Зрозуміти комікси" Скотта МакКлауда,

in his literature and film class, because that book gives his students

коли викладає літературу й кіно, бо ця книжка закладає основу

the language with which to discuss the relationship between words and images.

для розуміння взаємозв'язку між словом й зображенням.

Mr. Burns assigns a comics essay to his students every year.

Містер Бьорнс щороку задає свої учням написати твір у формі комікса.

By asking his students to process a prose novel using images,

Пропонуючи учням переосмислити прозовий твір за допомогою зображень,

Mr. Burns asks them to think deeply

він просить їх ретельно обдумати

not just about the story

не лише історію,

but also about how that story is told.

але й те, як вона розказана.

And Ms. Murrock uses my own "American Born Chinese"

А місс Маррок використовує мою книжку "Китаєць, народжений в Америці"

with her English 1 students.

на своїх уроках англійської.

For her, graphic novels

Для неї графічні романи

are a great way of fulfilling a Common Core Standard.

є одним зі способів виконувати програму обов'язкових освітніх стандартів.

The Standard states that students ought to be able to analyze

В освітньому статуті зазначено, що учні повинні вміти аналізувати,

how visual elements contribute to the meaning, tone and beauty of a text.

як саме візуальні елементи відображають зміст, стиль та красу тексту.

Over in the library, Ms. Counts has built a pretty impressive

А місс Каунтс зібрала вражаючу колекцію

графічних романів у бібліотеці Школи єпископа О’Доуда.

graphic novel collection for Bishop O'Dowd.

Now, Ms. Counts and all of her librarian colleagues

Місс Каунтс та її колеги по бібліотеці

have really been at the forefront of comics advocacy,

були одними з перших, хто підтримав комікси

really since the early '80s, when a school library journal article

ще на початку 80-х, коли в статті у шкільній газеті

stated that the mere presence of graphic novels in the library

зазначили, що сама наявність графічних романів у бібліотеці

increased usage by about 80 percent

підвищує користування нею на 80%,

and increased the circulation of noncomics material

а загальний обіг іншої літератури зростає

by about 30 percent.

приблизно на 30%.

Inspired by this renewed interest from American educators,

Натхненні новою хвилею інтересу зі сторони освітян,

American cartoonists are now producing more explicitly educational content

художники зараз створюють більше власне освітніх творів

for the K-12 market than ever before.

для ринку освіти, ніж будь-коли раніше.

A lot of this is directed at language arts,

Багато творів спрямовані на мовні дисципліни,

but more and more comics and graphic novels

однак з'являється все більше коміксів та графічних романів

are starting to tackle math and science topics.

про математику та науку.

STEM comics graphics novels really are like this uncharted territory,

STEM-комікси наче незвідана територія,

ready to be explored.

яку ще належить дослідити.

America is finally waking up to the fact

Американці нарешті починають розуміти,

that comic books do not cause juvenile delinquency.

що комікси не є причиною підліткової злочинності.

(Laughter)

(Сміх)

That they really do belong in every educator's toolkit.

Що комікси мають бути в арсеналі кожного освітянина.

There's no good reason to keep comic books and graphic novels

Нема жодних підстав не використовувати комікси й графічні романи

out of K-12 education.

в системі дванадцятирічної освіти.

They teach visually,

Вони є наочними

they give our students that remote control.

і дають учням цей пульт дистанційного керування.

The educational potential is there

У них є освітній потенціал,

just waiting to be tapped

котрий мають реалізувати

by creative people like you.

такі творчі люди, як ви.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)