Jackie Tabick: The balancing act of compassion

Перекладач: Kate Popova Утверджено: Marta Chereshnovska

One of my favorite cartoon characters is Snoopy.

Одним із моїх улюблених мультиплікаційних героїв є Снупі.

I love the way he sits and lies on his kennel and contemplates the great things of life.

Люблю як він сидить або лежить у своїй будці та розмірковує про важливі речі в житті.

So when I thought about compassion,

Тож, коли я роздумувала про співпереживання,

my mind immediately went to one of the cartoon strips,

одразу пригадувала собі момент у мультику,

where he's lying there and he says,

де він лежить і каже:

"I really understand, and I really appreciate

"Я дійсно усвідомлюю та розумію,

how one should love one's neighbor as one love's oneself.

що кожен повинен любити свого ближнього, як самого себе.

The only trouble is the people next door; I can't stand them."

Єдина проблема – мої сусіди. Я їх терпіти не можу".

This, in a way, is one of the challenges

Це певного роду одна з проблем того,

of how to interpret a really good idea.

як інтерпретувати дійсно хорошу ідею.

We all, I think, believe in compassion.

Усі ми, я гадаю, віримо у співпереживання.

If you look at all the world religions, all the main world religions,

Якщо поглянути на всі світові релігії, на основні світові релігії,

you'll find within them some teaching concerning compassion.

обов'язково знайдете вчення, що стосуються співчуття.

So in Judaism, we have, from our Torah,

Отож в іудаїзмі у Торі читаємо, що

that you should love your neighbor as you love yourself.

кожен повинен любити свого ближнього, як самого себе.

And within Jewish teachings, the rabbinic teachings, we have Hillel,

А в єврейських вченнях, у вченнях рабинів, маємо Хіллела,

who taught that you shouldn't do to others what you don't like being done to yourself.

який казав, що не слід робити іншим те, чого б ти не хотів, щоб зробили з тобою.

And all the main religions have similar teachings.

І у всіх основних релігій існують подібні вчення.

And again, within Judaism,

І знову ж в іудаїзмі

we have a teaching about God,

є вчення про Бога,

who is called the compassionate one, Ha-rachaman.

якого називають співчутливим, Ха-рахаман.

After all, how could the world exist without God being compassionate?

Врешті-решт, як світ може існувати без співчутливого Бога?

And we, as taught within the Torah that we are made in the image of God,

Відповідно до Тори ми створені за подобою Божою,

so we too have to be compassionate.

тож ми також повинні бути співчутливими.

But what does it mean? How does it impact on our everyday life?

Але що ж це означає? Як це впливає на наше повсякденне життя?

Sometimes, of course, being compassionate

Звичайно, інколи співпереживання

can produce feelings within us that are very difficult to control.

може викликати в нас почуття, які дуже важко контролювати.

I know there are many times when I've gone and conducted a funeral,

Багато разів, коли я проводила похорони,

or when I have been sitting with the bereaved, or with people who are dying,

чи сиділа з людьми, які пережили втрату близьких, або були при смерті,

and I am overwhelmed by the sadness, by the difficulty,

мене переповнювали сум, важкість,

the challenge that is there for the family, for the person.

ті проблеми, що переживає сім'я чи людина.

And I'm touched, so that tears come to my eyes.

І я була настільки зворушена, що сльози підступали до моїх очей.

And yet, if I just allowed myself to be overwhelmed by these feelings,

І все ж, якби я лише дозволила почуттям заполонити мене,

I wouldn't be doing my job --

я б не виконувала свою роботу,

because I have to actually be there for them

тому що, насправді, я повинна бути там заради них,

and make sure that rituals happen, that practicalities are seen to.

слідкувати за виконанням ритуалів і дотриманням практичних деталей.

And yet, on the other hand, if I didn't feel this compassion,

Проте з іншого боку, якби я не відчувала співчуття,

then I feel that it would be time for me to hang up my robe

тоді б для мене настав час зняти свою рясу

and give up being a rabbi.

і перестати бути рабином.

And these same feelings are there for all of us as we face the world.

І з такими ж почуттями ми всі стикаємось під час взаємодії зі світом.

Who cannot be touched by compassion

Кого не переповнює жаль,

when we see the terrible horrors of the results of war,

коли ми бачимо жахливі наслідки війни,

or famine, or earthquakes, or tsunamis?

голоду, землетрусів чи цунамі?

I know some people who say

Я знаю деяких людей, які кажуть:

"Well, you know there's just so much out there -- I can't do anything,

"Знаєте, в світі стільки всього, я нічого не можу зробити.

I'm not going to even begin to try."

Не буду навіть намагатися".

And there are some charity workers who call this compassion fatigue.

Деякі представники благодійних організацій називають це втомою від співчуття.

There are others who feel they can't confront compassion anymore,

Існують інші люди, які відчувають, що більше не можуть витримувати співчуття,

and so they turn off the television and don't watch.

тож вони просто вимикають телевізор.

In Judaism, though, we tend to always say, there has to be a middle way.

Проте в іудаїзмі ми завжди намагаємося віднайти помірковану позицію.

You have to, of course, be aware of the needs of others,

Ви, звичайно, повинні усвідомлювати, що в інших є потреби,

but you have to be aware in such a way that you can carry on with your life

але усвідомлювати це таким чином, щоб ви могли співвіднести це зі своїм життям

and be of help to people.

і при цьому допомагати людям.

So part of compassion has to be an understanding of what makes people tick.

Тож частково співчуття полягає у розумінні того, що змушує людей жити.

And, of course, you can't do that unless you understand yourself a bit more.

І, звичайно, ви не зможете цього зробити, якщо не зрозумієте себе трішки більше.

And there's a lovely rabbinic interpretation of the beginnings of creation,

Існує чудова рабинська інтерпретація створення світу,

which says that when God created the world,

в якій йдеться, що коли Бог створив світ,

God thought that it would be best to create the world

він гадав, що найкраще буде створити світ

only with the divine attribute of justice.

лише з такою божественною властивістю, як справедливість.

Because, after all, God is just.

Тому що, зрештою, Бог справедливий.

Therefore, there should be justice throughout the world.

Отже, у всьому світі повинна бути справедливість.

And then God looked to the future and realized,

Потім Бог подивився у майбутнє і зрозумів,

if the world was created just with justice, the world couldn't exist.

що якби у світі панувала лише справедливість, він би не міг існувати.

So, God thought, "Nope, I'm going to create the world just with compassion."

Тож Бог подумав: "Ні, я створю світ, де буде панувати лише співчуття".

And then God looked to the future and realized that,

І тоді Бог подивився у майбутнє і зрозумів,

in fact, if the world were just filled with compassion,

що насправді, якби у світі було лише співпереживання,

there would be anarchy and chaos.

він був би сповнений анархії та хаосу.

There had to be limits to all things.

У всьому має бути межа.

The rabbis describe this as being like a king

Рабини описують, що це як бути королем,

who has a beautiful, fragile glass bowl.

у якого є чарівна тендітна скляна чаша.

If you put too much cold water in, it will shatter.

Якщо налити в неї забагато холодної води, вона розіб'ється вщент.

If you put boiling water in, it will shatter.

Якщо налити гарячої води, вона також розіб'ється.

What do you have to do? Put in a mixture of the two.

Що ж треба зробити? Поєднати холодну і гарячу воду.

And so God put both of these possibilities into the world.

Таким чином Бог надає світові ці обидві можливості.

There is something more though that has to be there.

Проте має бути ще щось.

And that is the translation of the feelings

А це перетворення наших почуттів,

that we may have about compassion

нашого співчуття

into the wider world, into action.

у дії.

So, like Snoopy, we can't just lie there

Знаєте, ми не можемо просто лежати, як Снупі,

and think great thoughts about our neighbors.

і добре думати про своїх сусідів.

We actually have to do something about it.

Насправді нам потрібно щось робити.

And so there is also, within Judaism, this notion of love and kindness

Тому в іудаїзмі існує поняття любові та доброти,

that becomes very important: "chesed."

що є дуже важливим. Хесед.

All these three things, then, have to be melded together.

Усі ці три почуття повинні бути об'єднані.

The idea of justice, which gives boundaries to our lives

Справедливість, що визначає межі в нашому житті.

and gives us a feeling of what's right about life, what's right about living,

Завдяки їй ми відчуваємо, що є хорошого у житті, для чого варто жити,

what should we be doing, social justice.

і що варто робити, соціальна справедливість.

There has to be a willingness to do good deeds,

Повинно існувати бажання робити хороші вчинки,

but not, of course, at the expense of our own sanity.

але, звичайно, в межах власного здорового глузду.

You know, there's no way that you can do anything for anyone

Знаєте, не можливо робити щось для когось,

if you overdo things.

якщо ви витрачаєте на це всі свої зусилля.

And balancing them all in the middle is this notion of compassion,

Тож врівноваження всіх цих якостей породжує істинне співчуття,

which has to be there, if you like, at our very roots.

яке повинно бути вкорінене в нашій душі.

This idea of compassion comes to us

Ідея співчуття існує серед нас,

because we're made in the image of God,

тому що ми створені за подобою Бога,

who is ultimately the compassionate one.

хто, зрештою, є співчутливим.

What does this compassion entail?

Що ж слід розуміти під співчуттям?

It entails understanding the pain of the other.

Це усвідомлення страждань іншого.

But even more than that,

Більше того,

it means understanding one's connection to the whole of creation:

воно означає розуміння причетності до процесу творіння,

understanding that one is part of that creation,

усвідомлення того, що людина є частиною задуму творіння,

that there is a unity that underlies all that we see,

що існує єдність у всьому, що ми бачимо,

all that we hear, all that we feel.

чуємо та відчуваємо.

I call that unity God.

Я називаю цю єдність Богом.

And that unity is something that connects all of creation.

І ця єдність є чимось, що об'єднує все живе.

And, of course, in the modern world, with the environmental movement,

І звісно, у сучасному світі з рухом за захист навколишнього середовища

we're becoming even more aware of the connectivity of things,

ми стаємо навіть більш свідомими того, що все є взаємооб'єднане,

that something I do here actually does matter in Africa,

і те, чим я зараз тут займаюсь, важливо в Африці,

that if I use too much of my carbon allowance,

і якщо я використаю свою норму вуглецю,

it seems to be that we are causing

це може спричинити

a great lack of rain in central and eastern Africa.

нестачу дощу в Центральній та Східній Африці.

So there is a connectivity,

Тож зв'язок існує.

and I have to understand that -- as part of the creation,

І я повинна це розуміти, тому що я є частиною всього живого,

as part of me being made in the image of God.

бо я створена за подобою Божою.

And I have to understand that my needs

І я повинна усвідомлювати, що мої потреби

sometimes have to be sublimated to other needs.

іноді потрібно сублімувати для потреб інших людей.

This "18 minutes" business, I find quite fascinating.

Ці промови на 18 хвилин я вважаю надзвичайно цікавою справою.

Because in Judaism, the number 18, in Hebrew letters,

Тому що в іудаїзмі число 18, написане на івриті,

stands for life -- the word "life."

означає життя, слово "життя".

So, in a sense, the 18 minutes is challenging me to say,

Тому в певній мірі 18 хвилин вимагають від мене, щоб я розповіла,

"In life, this is what's important in terms of compassion."

що в цьому житті важливо з точки зору співпереживання,

But, something else as well:

і не тільки це.

actually, 18 minutes is important.

Насправді, саме 18 хвилин, ось що важливо.

Because at Passover, when we have to eat unleavened bread,

Тому що на Песах, коли ми їмо прісний хліб,

the rabbis say, what is the difference between dough that is made into bread,

рабини розповідають в чому різниця між тістом, з якого печуть хліб,

and dough that is made into unleavened bread, or "matzah"?

і тістом, з якого печуть прісний хліб, маца.

And they say "It's 18 minutes."

І вони кажуть, що це 18 хвилин.

Because that's how long they say it takes for this dough to become leaven.

Тому що стільки потрібно тісту, щоб вирости.

What does it mean, "dough becomes leaven"?

Що ж відбувається, коли тісто росте?

It means it gets filled with hot air.

Воно наповнюється гарячим повітрям.

What's matzah? What's unleavened bread? You don't get it.

Що ж таке маца, прісний хліб? Ви не розумієте.

Symbolically, what the rabbis say is that at Passover,

Символічно, як кажуть рабини, на Песах

what we have to do is try to get rid of our hot air -- our pride,

нам потрібно випустити наше гаряче повітря, нашу гординю,

our feeling that we are the most important people in the whole entire world,

відчуття того, що ми найважливіші люди у всьому світі,

and that everything should revolve round us.

і що все повинно обертатися навколо нас.

So we try and get rid of those,

Тож ми намагаємось цього позбутись,

and so doing, try to get rid of the habits, the emotions, the ideas

і таким чином, намагаємось викорінити ті звички, емоції, думки,

that enslave us, that make our eyes closed, give us tunnel vision

що поневолюють нас, закривають нам очі, звужують кругозір так,

so we don't see the needs of others --

що ми не бачимо потреб інших.

and free ourselves and free ourselves from that.

Нам треба звільнитися від цього.

And that too is a basis for having compassion,

Це, також, основа для співчуття,

for understanding our place in the world.

для розуміння свого місця у світі.

Now there is, in Judaism, a gorgeous story

В іудаїзмі є надзвичайна історія

of a rich man who sat in synagogue one day.

про багатого чоловіка, який одного разу сидів у синагозі.

And, as many people do, he was dozing off during the sermon.

І, як це робить багато людей, він дрімав протягом проповіді.

And as he was dozing off, they were reading from the book of Leviticus in the Torah.

Поки він дрімав, читалися уривки з Книги Левіт з Тори.

And they were saying that in the ancient times in the temple in Jerusalem,

Там говорилося, що в давні часи у храмі Єрусалиму

the priests used to have bread,

священники зазвичай залишали хліб

which they used to place into a special table in the temple in Jerusalem.

на спеціальному столі.

The man was asleep, but he heard the words bread, temple, God, and he woke up.

Чоловік спав, але почувши слова "хліб", "храм", "Бог", він прокинувся.

He said, "God wants bread. That's it. God wants bread. I know what God wants."

І сказав: "Господь хоче хліба. Так. Господь хоче хліба. Я знаю, чого хоче Господь".

And he rushed home. And after the Sabbath, he made 12 loaves of bread,

І він побіг додому. Після шабату чоловік випік 12 буханок хліба,

took them to the synagogue, went into the synagogue,

відніс їх у синагогу,

opened the ark and said, "God, I don't know why you want this bread, but here you are."

відкрив ковчег і сказав: "Боже, я не знаю, навіщо тобі цей хліб, але ось він".

And he put it in the ark with the scrolls of the Torah.

Він поклав у ковчег хліб і сувої Тори.

Then he went home.

І пішов додому.

The cleaner came into the synagogue.

У той час до синагоги прийшов прибиральник.

"Oh God, I'm in such trouble. I've got children to feed.

"О, Боже, у мене така біда. Треба прогодувати дітей.

My wife's ill. I've got no money. What can I do?"

Моя дружина хвора. Немає грошей. Що робити?"

He goes into the synagogue. "God, will you please help me?

Він приходить до синагоги. "Господи, будь ласка, допоможи.

Ah, what a wonderful smell."

О, який чудовий запах".

He goes to the ark. He opens the ark.

Підходить до ковчега, відкриває його.

"There's bread! God, you've answered my plea. You've answered my question."

"Тут хліб! Господи, ти почув мою просьбу. Ти відповів на моє запитання".

Takes the bread and goes home.

Бере хліб і йде додому.

Meanwhile, the rich man thinks to himself,

Тим часом, багатий чоловік думає:

"I'm an idiot. God wants bread?

"Я дурень. Господь хоче хліба?

God, the one who rules the entire universe, wants my bread?"

Господь, який керує всім світом, хоче хліба?"

He rushes to the synagogue. "I'll get it out of the ark before anybody finds it."

Він поспішає до синагоги. "Заберу-но хліб з ковчега, доки ніхто не дізнався".

He goes in there, and it's not there.

Відчиняє ковчег, а хліба нема.

And he says, "God, you really did want it. You wanted my bread.

І каже: "Боже, ти дійсно хотів хліба. Ти хотів мого хліба.

Next week, with raisins."

Наступного тижня спечу з родзинками".

This went on for years.

Так продовжувалось довгі роки.

Every week, the man would bring bread with raisins,

Кожного тижня чоловік приносив хліб з родзинками

with all sorts of good things, put it into the ark.

і різні ласощі та клав у ковчег.

Every week, the cleaner would come. "God you've answered my plea again."

Кожного тижня приходив прибиральник. "Господи, ти знову почув мою просьбу".

Take the bread. Take it home.

Забирав хліб і йшов додому.

Went on until a new rabbi came. Rabbis always spoil things.

Так відбувалось, доки не прийшов новий рабин. Рабини завжди все псують.

The rabbi came in and saw what was going on.

Рабин увійшов і побачив, що відбувається.

And he called the two of them to his office.

І викликав їх обох до свого кабінету.

And he said, you know, "This is what's happening."

І він пояснив, що відбувається.

And the rich man -- oh, dear -- crestfallen.

Багатий чоловік, занепалий духом, промовив:

"You mean God didn't want my bread?"

"Тобто Господу не потрібен був мій хліб?"

And the poor man said, "And you mean God didn't answer my pleas?"

І бідний чоловік каже: "І Господь не почув моїх просьб?"

And the rabbi said, "You've misunderstood me.

І тоді рабин сказав: "Ви не зрозуміли мене".

You've misunderstood totally," he said.

"Ви все неправильно зрозуміли".

"Of course, what you are doing," he said to the rich man,

Звичайно, все, що ви робите", сказав він до багатого чоловіка,

"is answering God's plea that we should be compassionate.

"це відповідь на просьбу Бога бути співчутливими".

And God," he said to the poor man, "is answering your plea

"А Бог, – каже він до бідного чоловіка, – відповідає на вашу просьбу,

that people should be compassionate and give."

що люди повинні бути співчутливими та віддавати".

He looked at the rich man. He held the rich man's hands and said,

Він поглянув на багатого чоловіка, взяв його руки і сказав:

"Don't you understand?" He said, "These are the hands of God."

"Невже ти не розумієш? Це - руки Господа".

So that is the way I feel:

Тож це є той шлях,

that I can only try to approach this notion of being compassionate,

яким я лише зможу наблизитись до поняття співпереживання,

of understanding that there is a connectivity, that there is a unity in this world;

до розуміння, що існує зв'язок, єдність у світі.

that I want to try and serve that unity,

І що я хочу спробувати служити цій єдності,

and that I can try and do that by understanding, I hope,

і що я можу це робити з розумінням, сподіваюся,

trying to understand something of the pain of others;

я можу зрозуміти хоч крихту страждань інших,

but understanding that there are limits, that people have to bear responsibility

але й усвідомлюючи, що існують межі , що люди повинні нести відповідальність

for some of the problems that come upon them;

за певні проблеми, з якими вони стикаються,

and that I have to understand that there are limits to my energy,

і я мушу розуміти, що існують межі моєї енергії,

to the giving I can give.

межі того, що я можу дати.

I have to reevaluate them,

Я мушу переоцінити їх,

try and separate out the material things

спробувати відкинути матеріальні речі

and my emotions that may be enslaving me,

та емоції, що мене сковують,

so that I can see the world clearly.

для того, щоб бачити світ ясно.

And then I have to try to see in what ways

І потім я повинна спробувати віднайти як

I can make these the hands of God.

я можу це зробити руками Божими.

And so try to bring compassion to life in this world.

І таким чином принести співчуття в цей світ.