The secret to living longer may be your social life | Susan Pinker

Перекладач: Olena Gapak Утверджено: Khrystyna Romashko

Here's an intriguing fact.

Є один цікавий факт.

In the developed world,

У розвинених країнах по всьому світі

everywhere, women live an average of six to eight years longer than men do.

жінки живуть на 6-8 років довше за чоловіків.

Six to eight years longer.

На 6-8 років довше.

That's, like, a huge gap.

Це ж величезна різниця.

In 2015, the "Lancet" published an article

У 2015-му науковий часопис "Lancet" опублікував статтю,

showing that men in rich countries

яка показувала, що у заможних країнах

are twice as likely to die as women are

ймовірність померти для чоловіка вдвічі вища, ніж для жінки -

at any age.

у будь-якому віці.

But there is one place in the world

Але у світі є місце,

where men live as long as women.

де чоловіки живуть стільки ж, скільки жінки,

It's a remote, mountainous zone,

це віддалена гірська місцина,

a blue zone,

"блакитна зона",

where super longevity

де вражаюче довголіття

is common to both sexes.

поширене для обох статей.

This is the blue zone in Sardinia,

Ця голуба зона знаходиться на Сардинії -

an Italian island in the Mediterranean,

середземноморському італійському острові

between Corsica and Tunisia,

між Корсикою і Тунісом.

where there are six times as many centenarians

Осіб віком понад сто років тут ушестеро більше,

as on the Italian mainland,

ніж в континентальній Італії,

less than 200 miles away.

за якихось 300 км звідси.

There are 10 times as many centenarians

Тут удесятеро більше столітніх,

as there are in North America.

ніж у Північній Америці.

It's the only place where men live as long as women.

Це єдине місце, де чоловіки живуть так само довго, як жінки,

But why?

Але чому?

My curiosity was piqued.

Це дуже мене зацікавило.

I decided to research the science and the habits of the place,

Я вирішила науково дослідити звичаї місцевості,

and I started with the genetic profile.

почавши від генетичного профілю.

I discovered soon enough

Досить швидко я дізналася,

that genes account for just 25 percent of their longevity.

що гени впливають на довголіття лише на 25%,

The other 75 percent is lifestyle.

інші ж 75% залежать від стилю життя.

So what does it take to live to 100 or beyond?

Тож що потрібно, аби прожити сто років і більше?

What are they doing right?

Що вони роблять правильно?

What you're looking at is an aerial view of Villagrande.

Зараз ви бачите аерозйомку Віллагранде.

It's a village at the epicenter of the blue zone

Це селище в самому центрі блакитної зони,

where I went to investigate this,

куди я вирушила заради дослідження.

and as you can see, architectural beauty is not its main virtue,

І як бачите, красива архітектура - не головна її принада,

density is:

щільність - головна:

tightly spaced houses,

розміщені поруч будинки,

interwoven alleys and streets.

переплетені провулки і вулиці.

It means that the villagers' lives constantly intersect.

Це значить, що мешканці живуть у постійному контакті одне з одним.

And as I walked through the village,

І поки я гуляла селищем,

I could feel hundreds of pairs of eyes watching me

я відчувала сотні поглядів, що спостерігають за мною

from behind doorways and curtains,

з-за дверей і з-за занавісок,

from behind shutters.

поміж жалюзів.

Because like all ancient villages,

Бо старовинне село

Villagrande couldn't have survived

Віллагранде не могло вижити

without this structure, without its walls, without its cathedral,

без такої забудови, без цих стін, без собору,

without its village square,

без головної площі,

because defense and social cohesion defined its design.

бо оборона й суспільна згуртованість визначили його.

Urban priorities changed as we moved towards the industrial revolution

Пріоритети містобудування змінилися з індустріальною революцією,

because infectious disease became the risk of the day.

бо інфекційні хвороби стали актуальною загрозою.

But what about now?

А що ж зараз?

Now, social isolation is the public health risk of our time.

Зараз суспільна ізоляція - головна загроза громадському здоров'ю.

Now, a third of the population says

Кожна третя людина каже,

they have two or fewer people to lean on.

що має двоє або менше осіб, на яких може покластися.

But let's go to Villagrande now as a contrast

Але вирушаймо до Віллагранде, щоб відчути різницю,

to meet some centenarians.

познайомимося з кількома столітніми.

Meet Giuseppe Murinu. He's 102, a supercentenarian

Знайомтеся, це Джузеппе Муріну. Йому 102 роки - більш ніж столітній -

and a lifelong resident of the village of Villagrande.

усе життя мешкає у селищі Віллагранде.

He was a gregarious man.

Він був компанійською людиною.

He loved to recount stories

Любив оповідати історії,

such as how he lived like a bird

як-от про те, як він жив, наче птаха,

from what he could find on the forest floor

годуючись тим, що міг знайти на землі серед лісу

during not one but two world wars,

під час навіть не однієї, - двох світових війн,

how he and his wife, who also lived past 100,

як він з дружиною, що також прожила більше 100 років,

raised six children in a small, homey kitchen

виховали шестеро дітей у маленькій затишній кухні,

where I interviewed him.

де я розмовляла з ним.

Here he is with his sons Angelo and Domenico,

Ось він зі своїми синами Анджело і Доменіко,

both in their 70s and looking after their father,

обом за 70, обоє доглядають за батьком,

and who were quite frankly very suspicious of me and my daughter

і обоє, якщо чесно, поставилися з підозрою до мене і моєї доньки,

who came along with me on this research trip,

яка теж вирушила зі мною у цю дослідницьку мандрівку.

because the flip side of social cohesion

Бо зворотний бік згуртованості громади -

is a wariness of strangers and outsiders.

недовіра до незнайомців та чужинців.

But Giuseppe, he wasn't suspicious at all.

Але Джузеппе зовсім не мав підозр.

He was a happy-go-lucky guy,

Він був безтурботним чолов'ягою,

very outgoing with a positive outlook.

відкритим, з позитивним поглядом на світ.

And I wondered: so is that what it takes to live to be 100 or beyond,

І я замислилася: виходить, аби дожити до 100 років чи більше,

thinking positively?

треба мислити позитивно?

Actually, no.

Власне, ні.

(Laughter)

(Сміх)

Meet Giovanni Corrias. He's 101,

Знайомтеся, це Джованні Корріас. Йому 101.

the grumpiest person I have ever met.

Сварливішої особи в житті не бачила.

(Laughter)

(Сміх)

And he put a lie to the notion

І він спростував думку,

that you have to be positive to live a long life.

що треба бути позитивним для довгого життя.

And there is evidence for this.

Ось що про це свідчить:

When I asked him why he lived so long,

коли я спитала, як він прожив так довго,

he kind of looked at me under hooded eyelids and he growled,

він зиркнув на мене насуплено й пробурмотів:

"Nobody has to know my secrets."

"Ніхто не має дізнатися моїх таємниць".

(Laughter)

(Сміх)

But despite being a sourpuss,

Але хоч він і буркотун,

the niece who lived with him and looked after him

племінниця, що жила з ним і доглядала за ним,

called him "Il Tesoro," "my treasure."

називала його "Тезоро" - "мій скарб".

And she respected him and loved him,

І вона поважала його й обожнювала його,

and she told me, when I questioned this obvious loss of her freedom,

і сказала мені, коли я спитала про очевидну втрату її особистої свободи:

"You just don't understand, do you?

"Ви ж просто не розумієте, хіба ні?

Looking after this man is a pleasure.

Піклуватися про нього - задоволення для мене.

It's a huge privilege for me.

Велика честь для мене.

This is my heritage."

Це моє коріння."

And indeed, wherever I went to interview these centenarians,

І насправді, куди б я не поїхала поговорити зі столітніми,

I found a kitchen party.

я знаходила посиденьки на кухні.

Here's Giovanni with his two nieces,

Це Джованні з двома племінницями.

Maria above him

Марія над ним,

and beside him his great-niece Sara,

а поруч з ним - внучата племінниця Сара,

who came when I was there to bring fresh fruits and vegetables.

яка прийшла, поки я була у них, щоб принести свіжі фрукти й овочі.

And I quickly discovered by being there

І я швидко зрозуміла, поки була там,

that in the blue zone, as people age,

що у блакитних зонах, коли люди старішають,

and indeed across their lifespans,

але й протягом усього життя,

they're always surrounded by extended family, by friends,

вони постійно оточені великою родиною, друзями,

by neighbors, the priest, the barkeeper, the grocer.

сусідами, священиками, власниками кав'ярень, продавцями їжі.

People are always there or dropping by.

Постійно хтось є поруч або хтось загляне.

They are never left to live solitary lives.

Їх ніколи не залишають жити самотнім життям.

This is unlike the rest of the developed world,

І це не схоже на решту розвиненого світу,

where as George Burns quipped,

де, як пожартував Джордж Борнз,

"Happiness is having a large, loving, caring family in another city."

"Щастя - це мати велику, повну любові й піклування родину. В іншому місті."

(Laughter)

(Сміх)

Now, so far we've only met men,

Поки що ми познайомилися тільки з чоловіками,

long-living men, but I met women too,

що прожили довго, але я зустріла й жінок,

and here you see Zia Teresa.

ось тітонька Тереза.

She, at over 100, taught me how to make the local specialty,

Вона, у віці за 100 років, навчила мене готувати місцеву страву,

which is called culurgiones,

що називається кулурджонес,

which are these large pasta pockets

це великі "кишеньки" з тіста для пасти,

like ravioli about this size,

як равіолі, десь такого розміру,

this size,

або такого розміру,

and they're filled with high-fat ricotta and mint

і вони наповнені жирною рікоттою та м'ятою,

and drenched in tomato sauce.

а потім вимочені в томатному соусі.

And she showed me how to make just the right crimp

І вона показала мені, як робити правильні краєчки,

so they wouldn't open,

щоб вони не відкрилися.

and she makes them with her daughters every Sunday

І вона готує їх з донькою щонеділі,

and distributes them by the dozens to neighbors and friends.

і роздає десятками сусідам та друзям.

And that's when I discovered a low-fat, gluten-free diet

І ось так я зрозуміла, що обезжирена безглютенова дієта -

is not what it takes to live to 100 in the blue zone.

не те, що треба, аби дожити до ста років у блакитній зоні.

(Applause)

(Оплески)

Now, these centenarians' stories along with the science that underpins them

Ці історії довгожителів разом із наукою, що їх підкріплює,

prompted me to ask myself some questions too,

змусили мене поставити питання й до себе також:

such as, when am I going to die and how can I put that day off?

коли судилося померти мені і як я можу відсунути цей час?

And as you will see, the answer is not what we expect.

І як ви побачите, відповідь досить несподівана.

Julianne Holt-Lunstad is a researcher at Brigham Young University

Джуліан Холт-Лунстад - дослідниця з Університету Брігама Янга,

and she addressed this very question

те саме питання ставила й вона

in a series of studies

у кількох дослідженнях

of tens of thousands of middle aged people

з десятками тисяч осіб середнього віку,

much like this audience here.

десь, як аудиторія тут.

And she looked at every aspect of their lifestyle:

Вона звернула увагу на кожен аспект їхнього стилю життя:

their diet, their exercise,

харчування, заняття спортом,

their marital status,

родинне становище,

how often they went to the doctor,

як часто звертаються до лікаря,

whether they smoked or drank, etc.

чи вони палять, чи п'ють і т.п.

She recorded all of this

Вона записала усе це,

and then she and her colleagues sat tight and waited for seven years

а потім вона із колегами терпляче чекала 7 років,

to see who would still be breathing.

щоб дізнатися, хто житиме.

And of the people left standing,

І для тих, хто досі живий,

what reduced their chances of dying the most?

що саме зменшило їхній ризик померти найбільше?

That was her question.

У цьому було питання.

So let's now look at her data in summary,

Тож подивімося на підсумок її даних,

going from the least powerful predictor to the strongest.

рухаючись від найменш впливового чинника до найсильнішого.

OK?

Гаразд?

So clean air, which is great,

Отже, чисте повітря чудове,

it doesn't predict how long you will live.

але не визначає, скільки ви проживете.

Whether you have your hypertension treated

Якщо ви вилікували свій підвищений тиск,

is good.

дуже добре.

Still not a strong predictor.

Але теж не головний чинник.

Whether you're lean or overweight, you can stop feeling guilty about this,

Чи ви стрункий, чи з надмірною вагою, можете не почуватися винним,

because it's only in third place.

бо вага тільки на третьому місці.

How much exercise you get is next,

Як часто ви робите вправи - наступне,

still only a moderate predictor.

справляє тільки помірний вплив.

Whether you've had a cardiac event and you're in rehab and exercising,

Чи був у вас сердцевий напад, чи ви на реабілітації і робите вправи -

getting higher now.

вже вище.

Whether you've had a flu vaccine.

Чи ви зробили щеплення від грипу.

Did anybody here know

Чи хтось з вас знав,

that having a flu vaccine protects you more than doing exercise?

що щеплення від грипу захищає краще, ніж заняття спортом?

Whether you were drinking and quit,

Чи ви кинули пити, якщо пили,

or whether you're a moderate drinker,

чи ви помірно вживаєте алкоголь,

whether you don't smoke, or if you did, whether you quit,

чи ви не палили або кинули паління, якщо мали цю звичку.

and getting towards the top predictors

І серед найголовніших чинників -

are two features of your social life.

два чинники з соціального життя.

First, your close relationships.

По-перше, близькі стосунки.

These are the people that you can call on for a loan

Тобто люди, у яких ви можете позичити гроші,

if you need money suddenly,

якщо раптом їх потребуєте,

who will call the doctor if you're not feeling well

люди, що зателефонують лікарю, якщо вам погано,

or who will take you to the hospital,

або відвезуть вас до лікарні,

or who will sit with you if you're having an existential crisis,

або сидітимуть з вами, якщо у вас екзистенційна криза

if you're in despair.

і ви у відчаї.

Those people, that little clutch of people

Ці люди, ця невеличка група людей -

are a strong predictor, if you have them, of how long you'll live.

сильно впливає на те, як довго ви проживете.

And then something that surprised me,

А зараз дещо, що мене здивувало,

something that's called social integration.

це дещо називається інтеграцією у суспільство.

This means how much you interact with people

Тобто, як багато ви взаємодієте з людьми

as you move through your day.

протягом типового дня.

How many people do you talk to?

З кількома особами ви поговорите?

And these mean both your weak and your strong bonds,

І тут йдеться і про сильні, і про слабкі зв'язки,

so not just the people you're really close to,

тобто не тільки про тих, хто вам близький,

who mean a lot to you,

хто багато для вас значить.

but, like, do you talk to the guy who every day makes you your coffee?

Чи ви говорите щодня з юнаком, що готує вам каву?

Do you talk to the postman?

Говорите з листоношею?

Do you talk to the woman who walks by your house every day with her dog?

Чи говорите з жінкою, яка щодня проходить повз ваш дім з собакою?

Do you play bridge or poker, have a book club?

Чи ви граєте в бридж або покер, чи відвідуєте книжковий клуб?

Those interactions are one of the strongest predictors

Ці взаємодії - один з найважливіших чинників, що передбачать

of how long you'll live.

тривалість вашого життя.

Now, this leads me to the next question:

І це веде мене до наступного питання:

if we now spend more time online than on any other activity,

якщо ми зараз проводимо більше часу онлайн, ніж будь-де,

including sleeping,

включаючи сон,

we're now up to 11 hours a day,

ми онлайн до 11 годин щодня,

one hour more than last year, by the way,

до речі, на годину більше, ніж минулого року,

does it make a difference?

чи це на щось впливає?

Why distinguish between interacting in person

Чи треба розрізняти особисту взаємодію

and interacting via social media?

й взаємодію через соціальні мережі?

Is it the same thing as being there

Чи бути поруч - те саме,

if you're in contact constantly with your kids through text, for example?

що бути постійно на зв'язку з дітьми за допомогою тексту, наприклад?

Well, the short answer to the question is no,

Власне, стисла відповідь на це питання - ні.

it's not the same thing.

Це не те саме.

Face-to-face contact releases a whole cascade of neurotransmitters,

Особистий контакт вивільнює цілу низку нейротрансміттерів,

and like a vaccine, they protect you now in the present

і, наче вакцина, вони захищають вас тепер

and well into the future.

і захищатимуть в майбутньому.

So simply making eye contact with somebody,

Тож просто зустрітися поглядами із кимось,

shaking hands, giving somebody a high-five

потиснути руки, "дати п'ять" -

is enough to release oxytocin,

достатньо, щоб виділився окситоцин,

which increases your level of trust

що підвищує рівень довіри

and it lowers your cortisol levels.

і знижує рівень кортизолу.

So it lowers your stress.

Тобто знижує стрес.

And dopamine is generated, which gives us a little high

І дофамін також виробляється, він трошки п'янить

and it kills pain.

і знеболює.

It's like a naturally produced morphine.

Це як природній морфін.

Now, all of this passes under our conscious radar,

І все це відбувається поза контролем нашої свідомості,

which is why we conflate online activity with the real thing.

ось чому ми плутаємо онлайн-активність з реальністю.

But we do have evidence now, fresh evidence,

Але зараз ми маємо доказ, новий доказ,

that there is a difference.

що різниця є.

So let's look at some of the neuroscience.

Погляньмо на висновки нейронауки.

Elizabeth Redcay, a neuroscientist at the University of Maryland,

Елізабет Редкей - нейрофізіолог з Університету Меріленда -

tried to map the difference

спробувала зафіксувати різницю

between what goes on in our brains when we interact in person

між тим, що діється в мозку, коли ми спілкуємося особисто,

versus when we're watching something that's static.

і тим, що діється, коли ми дивимося на щось статичне.

And what she did was she compared the brain function

Ось що вона зробила: вона порівняла роботу мозку

of two groups of people,

двох груп осіб.

those interacting live with her

Тих, що спілкувалися з нею в реальності,

or with one of her research associates

з нею або з іншим експериментатором,

in a dynamic conversation,

у живій бесіді,

and she compared that to the brain activity of people

вона порівняла з активністю мозку людей,

who were watching her talk about the same subject

які дивилися її доповідь на ту ж саму тему,

but in a canned video, like on YouTube.

але на відео, як на YouTube.

And by the way, if you want to know

До речі, якщо вам цікаво дізнатися,

how she fit two people in an MRI scanner at the same time,

як вона запхала двох осіб одночасно до МРТ-сканера,

talk to me later.

запитайте мене потім.

So what's the difference?

Тож в чому різниця?

This is your brain on real social interaction.

Ось ваш мозок під час справжньої соціальної взаємодії.

What you're seeing is the difference in brain activity

Ви бачите різницю у активності мозку

between interacting in person and taking in static content.

під час особистої взаємодії і під час перегляду статичного контенту.

In orange, you see the brain areas that are associated with attention,

Помаранчевим позначено ділянки, що пов'язані з увагою,

social intelligence --

соціальним інтелектом -

that means anticipating what somebody else is thinking

тобто вмінням передбачити, що думає інша особа,

and feeling and planning --

що вона відчуває і планує робити, -

and emotional reward.

а ще з емоційною винагородою.

And these areas become much more engaged

І ці ділянки залучено набагато сильніше,

when we're interacting with a live partner.

коли ми взаємодіємо з реальним співрозмовником.

Now, these richer brain signatures

Можливо, ці насичені сигнали мозку -

might be why recruiters from Fortune 500 companies

причина, через яку рекрутери компаній зі списку Fortune 500,

evaluating candidates

оцінюючи кандидатів,

thought that the candidates were smarter

вважали їх розумнішими,

when they heard their voices

коли чули їхній голос,

compared to when they just read their pitches in a text, for example,

порівняно з тим, коли просто читали їхні текстові самопрезентації,

or an email or a letter.

наприклад, у листі чи ел. листі.

Now, our voices and body language convey a rich signal.

Тож наш голос та мова тіла - сильні сигнали.

It shows that we're thinking, feeling,

Це доводить, що ми сповнені думками

sentient human beings

і почуттями, ми чутливі створіння,

who are much more than an algorithm.

і ми набагато складніші за алгоритм.

Now, this research by Nicholas Epley

Дослідження Ніколаса Еплі

at the University of Chicago Business School

з Бізнес-школи Університету Чікаго

is quite amazing because it tells us a simple thing.

насправді вражає, бо доводить одну просту річ.

If somebody hears your voice,

Якщо хтось чує ваш голос,

they think you're smarter.

він вважає вас розумнішим.

I mean, that's quite a simple thing.

Отак все просто.

Now, to return to the beginning,

Тепер, повертаючись до початку,

why do women live longer than men?

чому жінки живуть довше за чоловіків?

And one major reason is that women are more likely

Одна з найголовніших причин в тому, що жінки

to prioritize and groom their face-to-face relationships

ймовірніше цінуватимуть й розвиватимуть свої особисті стосунки

over their lifespans.

протягом життя.

Fresh evidence shows

Свіжі докази свідчать,

that these in-person friendships

що ця особиста дружба

create a biological force field against disease and decline.

створює біологічний захисний щит від хвороб і кризисів.

And it's not just true of humans

І це правда не тільки для людей,

but their primate relations, our primate relations as well.

але й для стосунків приматів також.

Anthropologist Joan Silk's work shows that female baboons

Робота антрополога Джоани Сілкс свідчить, що самки бабуїнів,

who have a core of female friends

що мають групу друзів-самиць,

show lower levels of stress via their cortisol levels,

демонстрували нижчий рівень стресу за рахунок рівня кортизолу,

they live longer and they have more surviving offspring.

вони жили довше і їхні дитинчата частіше виживали.

At least three stable relationships.

Принаймні троє стабільних стосунків.

That was the magic number.

Такою була магічна цифра.

Think about it.

Замисліться над цим.

I hope you guys have three.

Сподіваюся, друзі, ви маєте три.

The power of such face-to-face contact

Сила такого особистого контакту -

is really why there are the lowest rates of dementia

справжня причина низького поширення деменції

among people who are socially engaged.

у людей, що залучені у суспільство.

It's why women who have breast cancer

Ось чому такі жінки із раком грудей

are four times more likely to survive their disease than loners are.

виживуть з ймовірністю учетверо вищою, ніж самотні жінки, які захворіли.

Why men who've had a stroke who meet regularly to play poker

Ось чому чоловік, що пережив інфаркт, але регулярно ходить грати в покер,

or to have coffee

чи пити каву,

or to play old-timer's hockey --

чи грати у старий-добрий хокей, -

I'm Canadian, after all --

зрештою, я з Канади -

(Laughter)

(Сміх)

are better protected by that social contact

краще захищений оцими суспільними контактами,

than they are by medication.

ніж медичними препаратами.

Why men who've had a stroke who meet regularly --

Ось чому зустрічатися з кимось регулярно після інфаркту -

this is something very powerful they can do.

дуже потужна річ з усіх тих, що можна зробити.

This face-to-face contact provides stunning benefits,

Цей особистий контакт має вражаючі переваги,

yet now almost a quarter of the population says they have no one to talk to.

і все ж зараз майже чверть населення каже, що не мають із ким поговорити.

We can do something about this.

Ми можемо щось з цим зробити.

Like Sardinian villagers,

Як селяни на Сардинії:

it's a biological imperative to know we belong,

це біологічний імператив - знати, що ми належимо до громади,

and not just the women among us.

причому не тільки для жінок.

Building in-person interaction into our cities, into our workplaces,

Інтегрування особистих контактів у наші міста, у наші робочі місця,

into our agendas

у наш розклад,

bolsters the immune system,

зміцнить імунну систему,

sends feel-good hormones surging through the bloodstream and brain

виділить гормони щастя у кровообіг і мозок

and helps us live longer.

і допоможе нам жити довше.

I call this building your village,

Я називаю це "побудувати власне село",

and building it and sustaining it is a matter of life and death.

і побудувати його й підтримувати його - питання життя і смерті.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Helen Walters: Susan, come back. I have a question for you.

Хелен Волтерс: Сьюзен, повернися, я маю до тебе питання.

I'm wondering if there's a middle path.

Мені цікаво, чи існує шлях посередині.

So you talk about the neurotransmitters connecting when in face-to-face,

От ти кажеш про нейтротрансміттери, що виділяються при контакті,

but what about digital technology?

а як щодо цифрових технологій?

We've seen enormous improvements in digital technology

Ми спостерігаємо неймовірний розвиток цифрових технологій,

like FaceTime, things like that.

як-от FaceTime й таке подібне.

Does that work too?

Чи це теж спрацює?

I mean, I see my nephew.

Я дивлюся на племінника.

He plays Minecraft and he's yelling at his friends.

Він грає в Майнкрафт і верещить на своїх друзів,

It seems like he's connecting pretty well.

здається, з їхнім емоційним зв'язком усе гаразд.

Is that useful? Is that helpful?

Чи це допомагає? Чи це корисно?

Susan Pinker: Some of the data are just emerging.

Сьюзен Пінкер: Деякі дані тільки з'являються.

The data are so fresh that the digital revolution happened

Дані дуже свіжі щодо цифрової революції,

and the health data trailed behind.

а дані щодо здоров'я накопичуються за ними.

So we're just learning,

Тож ми тільки досліджуємо,

but I would say there are some improvements

але я б сказала, що є деякі поліпшення,

that we could make in the technology.

які можна б зробити із технологіями.

For example, the camera on your laptop is at the top of the screen,

Наприклад, камера на твоєму ноуті вгорі екрану,

so for example, when you're looking into the screen,

тож коли ти дивишся на екран,

you're not actually making eye contact.

ти насправді не дивишся в очі.

So something as simple as even just looking into the camera

І щось настільки просте, як просто подивитися у камеру,

can increase those neurotransmitters,

вже може підвищити рівень нейтротрансміттерів,

or maybe changing the position of the camera.

чи, може, варто змінити положення камери.

So it's not identical, but I think we are getting closer with the technology.

Тож це не одне й те саме, але ми рухаємося вперед з технологіями.

HW: Great. Thank you so much.

Хелен: Чудово. Дуже тобі дякую.

SP: Thank you.

Сьюзен: Дякую.

(Applause)

(Оплески)