Why the buildings of the future will be shaped by ... you | Marc Kushner

Translator: Joseph Geni Reviewer: Krystian Aparta

Перекладач: Hanna Leliv Утверджено: Mariya Udud

Today I'm going to speak to you

Сьогодні поговоримо

about the last 30 years of architectural history.

про останні 30 років в історії архітектури.

That's a lot to pack into 18 minutes.

Їх нелегко переповісти за 18 хвилин.

It's a complex topic,

Це складна тема,

so we're just going to dive right in at a complex place:

тому відразу зануримось у неї в складному місці:

New Jersey.

Нью-Джерсі.

Because 30 years ago, I'm from Jersey,

Я сам народився у Джерсі. Тридцять років тому

and I was six, and I lived there in my parents' house

мені було шість років, і я жив у батьківському домі

in a town called Livingston,

в містечку Лівінґстон.

and this was my childhood bedroom.

Так виглядала моя дитяча.

Around the corner from my bedroom

Там далі за рогом

was the bathroom that I used to share with my sister.

була розташована ванна кімната, яку я ділив разом із сестрою.

And in between my bedroom and the bathroom

А між дитячою і ванною

was a balcony that overlooked the family room.

був балкон, який виходив вікнами на вітальню.

And that's where everyone would hang out and watch TV,

Саме там усі завжди сиділи й дивились телевізор.

so that every time that I walked from my bedroom to the bathroom,

Тобто щоразу, як я йшов зі спальні до ванни,

everyone would see me,

всі мене бачили.

and every time I took a shower and would come back in a towel,

Щоразу, як я, прийнявши душ, виходив з ванни, замотаний у рушник,

everyone would see me.

всі мене бачили.

And I looked like this.

А я в ту пору виглядав ось так.

I was awkward,

Незграбний,

insecure, and I hated it.

невпевнений у собі хлопчина, який усе ненавидів.

I hated that walk, I hated that balcony,

Я ненавидів, коли мене всі бачили, ненавидів той балкон,

I hated that room, and I hated that house.

ненавидів свою кімнату і ненавидів узагалі весь дім.

And that's architecture.

Ось яку силу має архітектура.

(Laughter)

(Сміх)

Done.

Гаразд, досить.

That feeling, those emotions that I felt,

Мої почуття, емоції, що їх я переживав,

that's the power of architecture,

були могутньою силою архітектури,

because architecture is not about math and it's not about zoning,

адже архітектура - це не тільки математика і районування,

it's about those visceral, emotional connections

це інтуїтивний, емоційний зв'язок,

that we feel to the places that we occupy.

який ми відчуваємо до місць, у яких перебуваємо.

And it's no surprise that we feel that way,

Не дивно, що ми так почуваємось,

because according to the EPA,

бо за даними Управління з охорони довкілля США,

Americans spend 90 percent of their time indoors.

американці проводять 90 відсотків свого часу в приміщенні.

That's 90 percent of our time surrounded by architecture.

Тобто 90 відсотків часу ми оточені архітектурою.

That's huge.

Це дуже багато.

That means that architecture is shaping us in ways that we didn't even realize.

І це значить, що архітектура впливає на нас, а ми цього навіть не усвідомлюємо.

That makes us a little bit gullible and very, very predictable.

Через це ми стаємо довірливими й украй передбачуваними.

It means that when I show you a building like this,

Себто якщо я покажу вам фото ось такої будівлі,

I know what you think:

то я вгадаю ваші думки.

You think "power" and "stability" and "democracy."

У вас виникнуть асоціації з "владою", "стабільністю" й "демократією".

And I know you think that because it's based on a building

І я знаю, що ви так думаєте тому, що ця споруда подібна на ту,

that was build 2,500 years ago by the Greeks.

що її 2500 років тому збудували греки.

This is a trick.

Хитрий прийом.

This is a trigger that architects use

Прийом, до якого вдаються архітектори,

to get you to create an emotional connection

щоб створити емоційний зв'язок між вами

to the forms that we build our buildings out of.

й формами, яких ми надаємо будівлям.

It's a predictable emotional connection,

Це передбачуваний емоційний зв'язок,

and we've been using this trick for a long, long time.

і цим прийомом користуються сотні років.

We used it [200] years ago to build banks.

200 років тому до нього вдавались, коли будували банки.

We used it in the 19th century to build art museums.

У 19-му столітті на його основі споруджували музеї.

And in the 20th century in America,

А в 20-му столітті в Америці

we used it to build houses.

ми користали з нього, коли будували житло.

And look at these solid, stable little soldiers

Погляньте на цих міцних, непорушних маленьких солдатів,

facing the ocean and keeping away the elements.

що безстрашно дивляться убік океану й стримують природні стихії.

This is really, really useful,

Цей прийом страшенно корисний,

because building things is terrifying.

оскільки будівництво - просто жахливий процес.

It's expensive, it takes a long time, and it's very complicated.

Дорогий, потребує чимало часу, ще й дуже складний.

And the people that build things --

А ті, хто щось будує -

developers and governments --

забудовники й уряди -

they're naturally afraid of innovation,

цілком природно, бояться нововведень

and they'd rather just use those forms that they know you'll respond to.

і надають перевагу тим формам, на які ви відреагуєте передбачувано.

That's how we end up with buildings like this.

Ось звідки в нас беруться такі будівлі.

This is a nice building.

Непоганий будинок.

This is the Livingston Public Library

Це громадська бібліотека Лівінґстона,

that was completed in 2004 in my hometown,

яку збудували в моєму рідному місті 2004 року.

and, you know, it's got a dome

Як бачите, вона має купол,

and it's got this round thing and columns, red brick,

заокруглення, колони, червону цеглу.

and you can kind of guess what Livingston is trying to say with this building:

Можемо вгадати, на чому Лівінґстон хоче наголосити цією спорудою:

children, property values and history.

діти, цінності, історія.

But it doesn't have much to do with what a library actually does today.

Проте цей будинок ніяк не відображає того, чим займається сучасна бібліотека.

That same year, in 2004, on the other side of the country,

Того ж 2004 року на іншому кінці країни

another library was completed,

збудували іншу бібліотеку,

and it looks like this.

яка виглядає ось так.

It's in Seattle.

Це Сієттл.

This library is about how we consume media in a digital age.

Ця бібліотека відображає те, як ми користуємось медіа в цифрову епоху.

It's about a new kind of public amenity for the city,

Це новітній громадський простір,

a place to gather and read and share.

місце, де можна збиратися, читати й ділитися прочитаним.

So how is it possible

Отож, як так сталося,

that in the same year, in the same country,

що в один і той же рік, в одній і тій самій країні

two buildings, both called libraries,

з'явилось дві будівлі - дві бібліотеки -

look so completely different?

які так кардинально відрізняються одна від одної?

And the answer is that architecture works on the principle of a pendulum.

Відповідь звучить так: архітектура працює за принципом маятника.

On the one side is innovation,

З одного боку - новаторство.

and architects are constantly pushing, pushing for new technologies,

Архітектори повсякчас використовують все новіші й новіші технології,

new typologies, new solutions for the way that we live today.

нові типології, нові рішення для нинішнього способу життя.

And we push and we push and we push

І ми все рвемося і рвемося вперед,

until we completely alienate all of you.

доки не відлякаємо усіх вас.

We wear all black, we get very depressed,

Ми всі вдягаємось у чорне і страждаємо від депресії,

you think we're adorable,

тоді як ви гадаєте, що ми просто чарівні.

we're dead inside because we've got no choice.

Але всередині ми мертві, бо не маємо вибору.

We have to go to the other side

Тут маятник хитається в другий бік,

and reengage those symbols that we know you love.

і ми використовуємо ваші улюблені символи.

So we do that, and you're happy,

Тоді ви щасливі,

we feel like sellouts,

а ми почуваємось продажними людьми

so we start experimenting again

і знову беремося експериментувати.

and we push the pendulum back and back and forth and back and forth

Ось так ми хитаємо той маятник туди-сюди, сюди-туди

we've gone for the last 300 years,

впродовж трьох століть,

and certainly for the last 30 years.

зокрема й останні 30 років.

Okay, 30 years ago we were coming out of the '70s.

30 років тому добігали кінця 70-ті.

Architects had been busy experimenting with something called brutalism.

Архітектори завзято експериментували з так званим бруталізмом.

It's about concrete.

Себто з бетоном.

(Laughter)

(Сміх)

You can guess this.

Ви розумієте, про що я.

Small windows, dehumanizing scale.

Маленькі віконця, безликі будівлі-монстри.

This is really tough stuff.

Словом, жахіття.

So as we get closer to the '80s,

Ближче до 80-тих років

we start to reengage those symbols.

ми почали повертатися до символів.

We push the pendulum back into the other direction.

Хитнули маятник у протилежному напрямку.

We take these forms that we know you love

Ми взяли ваші улюблені форми

and we update them.

й оновили їх.

We add neon

Додали неону,

and we add pastels

додали пастельних фарб,

and we use new materials.

використали нові матеріали.

And you love it.

І всі були в захваті.

And we can't give you enough of it.

А ми все будували й будували, і ніяк не могли зупинитись.

We take Chippendale armoires

Ми взяли шафи Чиппендейла

and we turned those into skyscrapers,

й перетворили їх на небосяги,

and skyscrapers can be medieval castles made out of glass.

а небосяги, своєю чергою, стали середньовічними скляними замками.

Forms got big,

Форми збільшились,

forms got bold and colorful.

стали сміливими й барвистими.

Dwarves became columns.

Карлики перетворились на колони.

(Laughter)

(Сміх)

Swans grew to the size of buildings.

Лебеді виросли і стали завбільшки як цілі будинки.

It was crazy.

Божевілля!

But it's the '80s, it's cool.

Але то були 80-ті, це круто.

(Laughter)

(Сміх)

We're all hanging out in malls

Ми всі тусуємося в торгових центрах

and we're all moving to the suburbs,

і переселяємося в передмістя,

and out there, out in the suburbs,

і там, у передмістях,

we can create our own architectural fantasies.

можемо втілювати в життя свої архітектурні фантазії.

And those fantasies,

Фантазії ці

they can be Mediterranean

бувають у середземноморському стилі,

or French

або ж французькому

or Italian.

чи італійському.

(Laughter)

(Сміх)

Possibly with endless breadsticks.

Бажано, з невичерпним запасом хлібних паличок.

This is the thing about postmodernism.

У цьому суть постмодернізму.

This is the thing about symbols.

У цьому вся суть символів.

They're easy, they're cheap,

Вони прості й дешеві,

because instead of making places,

бо замість створювати місця,

we're making memories of places.

ми створюємо спогади про місця.

Because I know, and I know all of you know,

Бо ж я - як і всі ми - знаю:

this isn't Tuscany.

це не Тоскана,

This is Ohio.

це - Огайо.

(Laughter)

(Сміх)

So architects get frustrated,

Тому архітектори розчаровуються,

and we start pushing the pendulum back into the other direction.

і ми починаємо штовхати маятник у протилежному напрямку.

In the late '80s and early '90s,

Наприкінці 80-тих і на початку 90-тих

we start experimenting with something called deconstructivism.

ми почали експериментувати з так званим деконструктивізмом.

We throw out historical symbols,

Ми відкинули історичні символи,

we rely on new, computer-aided design techniques,

вдалися до нових прийомів комп'ютерного дизайну

and we come up with new compositions,

і вигадали нові способи будівництва,

forms crashing into forms.

коли одна форма зливається з іншою.

This is academic and heady stuff,

Це страшенно мудра, наукова концепція,

it's super unpopular,

дуже непопулярна,

we totally alienate you.

яка відштовхує людей.

Ordinarily, the pendulum would just swing back into the other direction.

За таких умов маятник мав би хитнутися в іншому напрямку.

And then, something amazing happened.

Але в ту пору сталось щось надзвичайне.

In 1997, this building opened.

Року 1997 відкрилась ця будівля.

This is the Guggenheim Bilbao, by Frank Gehry.

Це музей Ґуґґенгайма в Більбао, архітектор - Френк Ґері.

And this building

І ця споруда

fundamentally changes the world's relationship to architecture.

докорінно змінила ставлення до архітектури в світі.

Paul Goldberger said that Bilbao was one of those rare moments

Пол Ґолдберґер сказав, що відкриття музею в Більбао стало одним із тих рідкісних моментів,

when critics, academics, and the general public

коли критики, науковці й широка публіка

were completely united around a building.

дійшли цілковитої згоди щодо якогось будинку.

The New York Times called this building a miracle.

Газета New York Times назвала цю споруду дивом.

Tourism in Bilbao increased 2,500 percent

Після відкриття музею

after this building was completed.

в Більбао стало на 2,500 відсотків більше туристів.

So all of a sudden, everybody wants one of these buildings:

Зненацька всі захотіли й собі таку споруду:

L.A.,

Лос-Анджелес,

Seattle,

Сієттл,

Chicago,

Чикаґо,

New York,

Нью-Йорк,

Cleveland,

Клівленд,

Springfield.

Спрінґфілд.

(Laughter)

(Сміх)

Everybody wants one, and Gehry is everywhere.

Всі хочуть і собі таке, і Ґері їздить по всьому світу.

He is our very first starchitect.

Він наш перший зірковий архітектор.

Now, how is it possible that these forms --

Але як так сталось, що ці форми -

they're wild and radical --

чудернацькі й радикальні -

how is it possible that they become so ubiquitous throughout the world?

почали з'являтись по всьому світу як гриби після дощу?

And it happened because media so successfully galvanized around them

Це сталось тому, що медіа підняли довкола них стільки галасу,

that they quickly taught us that these forms mean culture and tourism.

що ми швидко збагнули - такі форми означають культуру й туризм.

We created an emotional reaction to these forms.

Ми викликали емоційну реакцію на ці форми.

So did every mayor in the world.

І так само зробили мери міст по всьому світу.

So every mayor knew that if they had these forms,

Кожен мер уторопав: якщо в них будуть такі споруди,

they had culture and tourism.

то буде і культура, і туризм.

This phenomenon at the turn of the new millennium

Подібної слави на початку нового тисячоліття

happened to a few other starchitects.

пережило ще кілька зіркових архітекторів.

It happened to Zaha

Зокрема, Зага Гадід,

and it happened to Libeskind,

а ще Лібескінд.

and what happened to these elite few architects

І те, що пережили ці кілька славетних архітекторів

at the turn of the new millennium

на початку нового тисячоліття,

could actually start to happen to the entire field of architecture,

поширилось на цілу галузь архітектури,

as digital media starts to increase the speed

адже цифрові медіа пришвидшили

with which we consume information.

процес використання інформації.

Because think about how you consume architecture.

Подумайте, як ви сприймаєте архітектуру.

A thousand years ago,

Тисячу років тому,

you would have had to have walked to the village next door to see a building.

щоб побачити якийсь будинок, треба були йти пішки до сусіднього села.

Transportation speeds up:

Транспорт усе прискорив:

You can take a boat, you can take a plane, you can be a tourist.

тепер можна сісти на корабель чи в літак, можна кудись помандрувати.

Technology speeds up: You can see it in a newspaper, on TV,

Технологія ще більше все прискорила: можна побачити якусь споруду в газеті чи на ТБ.

until finally, we are all architectural photographers,

Зрештою, ми всі фотографуємо архітектуру,

and the building has become disembodied from the site.

і будинки тепер існують окремо від довколишнього простору.

Architecture is everywhere now,

Нині архітектура повсюди,

and that means that the speed of communication

а це значить, що швидкість комунікації

has finally caught up to the speed of architecture.

врешті зрівнялась зі швидкістю архітектури.

Because architecture actually moves quite quickly.

Бо ж насправді архітектура рухається доволі швидко.

It doesn't take long to think about a building.

На створення проекту не треба багато часу.

It takes a long time to build a building,

Багато часу йде на саме будівництво,

three or four years,

три-чотири роки,

and in the interim, an architect will design two or eight

а за той час архітектор може спроектувати ще два,

or a hundred other buildings

чи вісім, чи навіть сто інших будівель,

before they know if that building that they designed four years ago

ще не знаючи, вдалась чи ні та споруда, яку він чи вона

was a success or not.

спроектували чотири роки тому.

That's because there's never been a good feedback loop in architecture.

Річ у тім, що в архітектурі зроду не було ланцюжка зворотного зв'язку.

That's how we end up with buildings like this.

Саме тому в світі є будівлі на кшталт цієї.

Brutalism wasn't a two-year movement,

Бруталізм тривав не два роки,

it was a 20-year movement.

а цілих двадцять.

For 20 years, we were producing buildings like this

Двадцять років ми будували будівлі такого штибу,

because we had no idea how much you hated it.

бо й гадки не мали, що ви їх терпіти не можете.

It's never going to happen again,

Але такого більше ніколи не повториться,

I think,

принаймні я так думаю,

because we are living on the verge of the greatest revolution in architecture

бо ми живемо на початку найпотужнішої революції в архітектурі,

since the invention of concrete,

відколи винайшли бетон,

of steel, or of the elevator,

сталь і ліфт.

and it's a media revolution.

Це медійна революція.

So my theory is that when you apply media to this pendulum,

На мій погляд, якщо застосувати до цього маятника медіа,

it starts swinging faster and faster,

він хитатиметься все швидше й швидше,

until it's at both extremes nearly simultaneously,

доки не опиниться одночасно в двох крайніх точках,

and that effectively blurs the difference between innovation and symbol,

і це зітре відмінності між новаторством і символом,

between us, the architects, and you, the public.

між нами, архітекторами, і вами, публікою.

Now we can make nearly instantaneous, emotionally charged symbols

Тепер ми можемо миттєво створювати емоційно заряджені символи

out of something that's brand new.

з чогось цілковито нового.

Let me show you how this plays out

Поясню вам це на прикладі

in a project that my firm recently completed.

проекту, що його недавно завершила моя компанія.

We were hired to replace this building, which burned down.

Нас попросили збудувати щось інше на місці цього будинку, який недавно згорів.

This is the center of a town called the Pines

Перед вами - центр міста Пайнс

in Fire Island in New York State.

на острові Фаєр-Айленд, штат Нью-Йорк.

It's a vacation community.

Люди приїжджають сюди відпочивати.

We proposed a building that was audacious,

Ми запропонували сміливий проект,

that was different than any of the forms that the community was used to,

який відрізнявся від форм, до яких звикли тамтешні жителі.

and we were scared and our client was scared

Ми боялися, наш клієнт боявся,

and the community was scared,

місцеві люди теж боялися,

so we created a series of photorealistic renderings

тому ми створили серію фотореалістичних зображень,

that we put onto Facebook

розмістили їх у Facebook

and we put onto Instagram,

та Instagram,

and we let people start to do what they do:

і дали людям змогу

share it, comment, like it, hate it.

поширювати ці фото, коментувати, висловлювати свої зауваження й побажання.

But that meant that two years before the building was complete,

Тобто за два роки до завершення будівництва

it was already a part of the community,

ця споруда вже була частиною спільноти.

so that when the renderings looked exactly like the finished product,

Зображення виглядали точно так само як завершена будівля,

there were no surprises.

тому ніяких несподіванок не вийшло.

This building was already a part of this community,

Будинок вже влився у тамтешнє довкілля,

and then that first summer,

і влітку після відкриття,

when people started arriving and sharing the building on social media,

коли почати приїжджати люди й ділитися фотографіями будинку в соціальних мережах,

the building ceased to be just an edifice and it became media,

він перестав бути простим будинком, а став медіа,

because these, these are not just pictures of a building,

бо це не просто фото якоїсь будівлі,

they're your pictures of a building.

це ваші особисті фото.

And as you use them to tell your story,

За допомогою цих світлин ви розповідаєте власну історію,

they become part of your personal narrative,

і вони стають частиною вашої особистої оповіді.

and what you're doing is you're short-circuiting

Стають часткою

all of our collective memory,

нашої колективної пам'яті.

and you're making these charged symbols for us to understand.

Ви самотужки творите емоційно заряджені символи.

That means we don't need the Greeks anymore

А це значить, що ми більше не потребуємо, аби греки

to tell us what to think about architecture.

визначали наше ставлення до архітектури.

We can tell each other what we think about architecture,

Ми самотужки можемо скласти власну думку щодо архітектури,

because digital media hasn't just changed the relationship between all of us,

бо цифрові медіа змінили не тільки стосунки між людьми,

it's changed the relationship between us and buildings.

а й стосунки між нами й будинками.

Think for a second about those librarians back in Livingston.

Задумайтесь на хвильку про тих бібліотекарів у Лівінґстоні.

If that building was going to be built today,

Якби ту будівлю почали будувати сьогодні,

the first thing they would do is go online and search "new libraries."

бібліотекарі насамперед зайшли б в Інтернет і задали в пошук "нові бібліотеки".

They would be bombarded by examples of experimentation, of innovation,

На екрані з'явились би сотні прикладів експериментування, новаторства,

of pushing at the envelope of what a library can be.

виходу за межі традиційного уявлення про бібліотеку.

That's ammunition.

І то була б їхня зброя.

That's ammunition that they can take with them

Зброя, з якою вони прийшли б

to the mayor of Livingston, to the people of Livingston,

до мера Лівінґстона, до жителів Лівінґстона,

and say, there's no one answer to what a library is today.

і сказали б - сьогодні не існує єдиної відповіді на питання, що таке бібліотека.

Let's be a part of this.

Тож даймо на нього і свою відповідь.

This abundance of experimentation

Розмаїття експериментів

gives them the freedom to run their own experiment.

дає їм свободу і собі поекспериментувати.

Everything is different now.

Сьогодні все змінилось.

Architects are no longer these mysterious creatures

Архітектори більше не загадкові істоти,

that use big words and complicated drawings,

що говорять незрозумілі слова й малюють заплутані проекти,

and you aren't the hapless public,

а ви - не та неповоротка публіка,

the consumer that won't accept anything that they haven't seen anymore.

що визнає тільки традиційні варіанти.

Architects can hear you,

Архітектори чують вас,

and you're not intimidated by architecture.

а архітектура більше не наганяє на вас страху.

That means that that pendulum swinging back and forth

Тобто маятник, що рухається вперед і назад,

from style to style, from movement to movement,

від одного стилю до іншого, від однієї течії до іншої,

is irrelevant.

втратив свою вагу.

We can actually move forward

Ми можемо рухатись уперед

and find relevant solutions to the problems that our society faces.

і шукати дієві рішення для проблем, перед якими нині постало суспільство.

This is the end of architectural history,

Це кінець історії архітектури,

and it means that the buildings of tomorrow

і це значить, що будівлі майбутнього

are going to look a lot different than the buildings of today.

будуть зовсім несхожі на сучасні споруди.

It means that a public space in the ancient city of Seville

Це значить, що громадський простір у стародавній Севільї

can be unique and tailored to the way that a modern city works.

може бути унікальним і пристосованим до потреб сучасного міста.

It means that a stadium in Brooklyn can be a stadium in Brooklyn,

Це означає, що стадіон у Брукліні може бути стадіоном у Брукліні,

not some red-brick historical pastiche

а не якоюсь історичною стилізацією з червоної цегли,

of what we think a stadium ought to be.

як ми собі уявляємо стадіон.

It means that robots are going to build our buildings,

Це значить, що будівлі будуватимуть роботи,

because we're finally ready for the forms that they're going to produce.

бо ми нарешті дозріли до архітектурних форм, які вони виготовлятимуть.

And it means that buildings will twist to the whims of nature

І це значить, що будівлі підлаштовуватимуться під довкілля,

instead of the other way around.

а не навпаки.

It means that a parking garage in Miami Beach, Florida,

А крита автостоянка в Маямі-Біч, що у Флориді,

can also be a place for sports

буде ще й місцем для занять спортом

and for yoga

чи йогою.

and you can even get married there late at night.

Там навіть можна буде взяти шлюб пізно ввечері.

(Laughter)

(Сміх)

It means that three architects can dream about swimming

Це значить, що троє архітекторів, які мріють поплавати

in the East River of New York,

в Іст-Рівер у Нью-Йорку,

and then raise nearly half a million dollars

зможуть зібрати майже півмільйона доларів

from a community that gathered around their cause,

серед спільноти, що підтримує цю ідею,

no one client anymore.

а не чекати на клієнта.

It means that no building is too small for innovation,

Це означає, що навіть з найменшою будівлею можна експериментувати.

like this little reindeer pavilion

Як-от, із цим невеликим павільйоном для спостереження за оленями,

that's as muscly and sinewy as the animals it's designed to observe.

який виглядає так само міцно, як і тварини, за якими з нього спостерігатимуть.

And it means that a building doesn't have to be beautiful

Врешті, це означає, що навіть негарний будинок

to be lovable,

може бути привабливим,

like this ugly little building in Spain,

як ось ця некрасива споруда в Іспанії,

where the architects dug a hole,

де архітектори викопали яму,

packed it with hay,

наклали туди сіна,

and then poured concrete around it,

залили простір довкола нього бетоном,

and when the concrete dried,

а коли бетон висох,

they invited someone to come and clean that hay out

запросили декого прийти й очистити ту площу від сіна.

so that all that's left when it's done

В результаті вийшла

is this hideous little room

ось така жахлива кімнатка

that's filled with the imprints and scratches of how that place was made,

з купою слідів від будівництва.

and that becomes the most sublime place to watch a Spanish sunset.

І саме вона стала найкрутішим місцем Іспанії, звідки так гарно спостерігати за заходом сонця.

Because it doesn't matter if a cow builds our buildings

Бо немає ніякого значення, хто будує наші будинки -

or a robot builds our buildings.

корова чи робот.

It doesn't matter how we build, it matters what we build.

Немає ніякого значення, як ми будуємо. Має значення тільки те, що саме ми будуємо.

Architects already know how to make buildings that are greener

Архітектори вже знають, як створювати екологічніші,

and smarter and friendlier.

розумніші й більш дружні до людей споруди.

We've just been waiting for all of you to want them.

Ми тільки чекаємо на ваше бажання, щоб їх збудувати.

And finally, we're not on opposite sides anymore.

Зрештою, ми з вами більше не по два боки барикад.

Find an architect, hire an architect,

Знайдіть архітектора, найміть архітектора,

work with us to design better buildings, better cities, and a better world,

спроектуйте разом з нами кращі будинки, кращі міста, кращий світ,

because the stakes are high.

бо ставки дуже високі.

Buildings don't just reflect our society, they shape our society

Будівлі не просто відображають стан справ у суспільстві. Вони творять наше суспільство,

down to the smallest spaces:

починаючи від найменшого простору:

the local libraries,

місцевої бібліотеки,

the homes where we raise our children,

оселі, де ми виховуємо своїх дітей,

and the walk that they take from the bedroom to the bathroom.

і дороги, якою вони йдуть від спальні до ванної кімнати.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)