Ivan Krastev: Can democracy exist without trust?

Перекладач: Марта Андрушко Утверджено: Oksana Hoynyak

I'm afraid I'm one of those speakers

Мабуть я належу до когорти тих промовців,

you hope you're not going to meet at TED.

кого ви не сподівалися зустріти на TED.

First, I don't have a mobile,

По-перше, у мене немає мобільного,

so I'm on the safe side.

тож я в безпеці.

Secondly, a political theorist

По-друге, я політичний теоретик,

who's going to talk about the crisis of democracy

який збирається розповісти про кризу демократії,

is probably not the most exciting topic you can think about.

а це, напевно, не найзахопливіша тема для обговорення.

And plus, I'm not going to give you any answers.

До того ж, я не дам вам жодної відповіді.

I'm much more trying to add to some of the questions we're talking about.

Я радше намагаюся додати ще кілька запитань для обговорення.

And one of the things that I want to question

Одне з питань, які я ставлю під сумнів ̶

is this very popular hope these days

це дуже популярне в наш час сподівання,

that transparency and openness

що прозорість і відкритість

can restore the trust in democratic institutions.

можуть відновити довіру в демократичні інститути.

There is one more reason for you to be suspicious about me.

Є ще одна причина, через яку ви можете не довіряти мені.

You people, the Church of TED, are a very optimistic community.

Ви всі люди, які належите до Церкви TEDу, є дуже оптимістичним народом.

(Laughter)

(Сміх)

Basically you believe in complexity, but not in ambiguity.

По правді кажучи, ви вірите в складність, але не в невизначеність.

As you have been told, I'm Bulgarian.

Як вам уже розповіли, я болгарин.

And according to the surveys,

А згідно з дослідженнями,

we are marked the most pessimistic people in the world.

болгари - найбільші песимісти в світі.

(Laughter)

(Сміх)

The Economist magazine recently wrote an article

Журнал "Economist" нещодавно опублікував статтю

covering one of the recent studies on happiness,

про одне з останніх досліджень щодо щастя,

and the title was "The Happy, the Unhappy and the Bulgarians."

і вона називалася: "Щасливі, нещасливі і болгари".

(Laughter)

(Сміх)

So now when you know what to expect,

Отож тепер, коли ви знаєте, чого очікувати,

let's give you the story.

я розповім вам одну історію.

And this is a rainy election day in a small country --

Був дощовий день виборів у маленькій країні --

that can be my country, but could be also your country.

це може бути моя країна, а може бути й ваша.

And because of the rain until four o'clock in the afternoon,

Ніхто не прийшов на виборчі дільниці через дощ,

nobody went to the polling stations.

який не припинявся до четвертої години по обіді.

But then the rain stopped,

Але потім дощ припинився,

people went to vote.

і люди пішли голосувати.

And when the votes had been counted,

І коли голоси було підраховано,

three-fourths of the people have voted with a blank ballot.

виявилося, що три чверті людей проголосували чистими бюлетенями.

The government and the opposition,

І уряд, і опозиція

they have been simply paralyzed.

були просто паралізовані.

Because you know what to do about the protests.

Тому що ви знаєте, як поступати з протестами.

You know who to arrest, who to negotiate with.

Відомо, кого арештовувати, з ким вести переговори.

But what to do about people who are voting with a blank ballot?

Але що робити з людьми, які голосують незаповненими бюлетенями?

So the government decided to have the elections once again.

Тож уряд вирішив провести вибори ще раз.

And this time even a greater number,

Але цього разу ще більше людей,

83 percent of the people, voted with blank ballots.

83 відсотки виборців, проголосували незаповненими бланками.

Basically they went to the ballot boxes

По суті, люди просто прийшли до виборчих урн лише для того,

to tell that they have nobody to vote for.

щоб сказати, що їм нема за кого голосувати.

This is the opening of a beautiful novel by Jose Saramago

Це вступна частина прекрасного роману Жозе Сарамаго

called "Seeing."

під назвою: "Бачення".

But in my view it very well captures

Але він, на мій погляд, дуже добре зачіпає

part of the problem that we have with democracy in Europe these days.

частину проблеми, пов'язаної з демократією в Європі у наші дні.

On one level nobody's questioning

З одного боку, ніхто не сумнівається, що

that democracy is the best form of government.

демократія є однією з найкращих форм правління.

Democracy is the only game in town.

Демократія ̶ це найоптимальніший варіант.

The problem is that many people start to believe

Але проблема в тому, що багато людей починають вірити,

that it is not a game worth playing.

що ця гра не варта того, щоб у неї бавитись.

For the last 30 years, political scientists have observed

Упродовж останніх 30 років політологи зауважили

that there is a constant decline in electoral turnout,

постійне зниження явки виборців і те,

and the people who are least interested to vote

що люди, найменш зацікавлені в голосуванні,

are the people whom you expect are going to gain most out of voting.

є тими, від яких очікують найбільше голосів.

I mean the unemployed, the under-privileged.

Я маю на увазі безробітних, бідних.

And this is a major issue.

І це основна проблема.

Because especially now with the economic crisis,

Тому що особливо тепер, в умовах економічної кризи,

you can see that the trust in politics,

можна побачити, що довіра до політики,

that the trust in democratic institutions,

довіра до демократичних інституцій,

was really destroyed.

справді зруйнована.

According to the latest survey being done by the European Commission,

Згідно з останнім дослідженням Комісії Європейського Союзу,

89 percent of the citizens of Europe believe that there is a growing gap

89 відсотків населення Європи вважає, що існує щораз більший розрив

between the opinion of the policy-makers and the opinion of the public.

між думкою високопосадовців і думкою громадськості.

Only 18 percent of Italians and 15 percent of Greeks

Лише 18% італійців і 15% греків

believe that their vote matters.

вважають, що їхній голос усе-таки щось важить.

Basically people start to understand that they can change governments,

По суті, люди починають усвідомлювати, що вони можуть змінювати уряди,

but they cannot change policies.

але не політичні курси.

And the question which I want to ask is the following:

Я б хотів запитати ось що:

How did it happen that we are living in societies

як так вийшло, що ми живемо у суспільствах,

which are much freer than ever before --

які є набагато вільніші, ніж раніше --

we have more rights, we can travel easier,

ми маємо більше прав, нам легше подорожувати,

we have access to more information --

ми маємо доступ до інформації --

at the same time that trust in our democratic institutions

і водночас довіра до наших демократичних інституцій

basically has collapsed?

фактично зруйнована?

So basically I want to ask:

Отож, хочу запитати:

What went right and what went wrong in these 50 years

якщо говорити про демократію останніх 50 років,

when we talk about democracy?

що було првильно, а що було не так?

And I'll start with what went right.

Почну з правильного.

And the first thing that went right was, of course,

Звичайно, правильними були

these five revolutions which, in my view,

ці п'ять революцій, які, на мій погляд,

very much changed the way we're living and deepened our democratic experience.

кардинально змінили спосіб нашого життя і збільшили наш демократичний досвід.

And the first was the cultural and social revolution of 1968 and 1970s,

Першою була культурна і соціальна революція 1968 і 1970-х,

which put the individual at the center of politics.

яка поставила в центрі політики індивідуума.

It was the human rights moment.

Це був момент панування прав людини.

Basically this was also a major outbreak, a culture of dissent,

По суті, це було головне заворушення, культура інакомислення,

a culture of basically non-conformism,

в принципі, культура нонконформізму,

which was not known before.

про яку нічого не знали раніше.

So I do believe that even things like that

І я справді вірю у схожі зміни,

are very much the children of '68 --

в послідовників подій 68-го року,

nevertheless that most of us had been even not born then.

хоча більшість із нас ще тоді не народилися.

But after that you have the market revolution of the 1980s.

Після цього у нас була ринкова революція 1980-х.

And nevertheless that many people on the left try to hate it,

І попри те, що багато лівих намагалися ненавидіти її,

the truth is that it was very much the market revolution that sent the message:

саме ця ринкова революція подала ідею того,

"The government does not know better."

що уряд не завжди має рацію.

And you have more choice-driven societies.

І нині ми маємо більше суспільств, які керуються вибором.

And of course, you have 1989 -- the end of Communism, the end of the Cold War.

І, звичайно, 1989 -- крах комунізму, кінець холодної війни.

And it was the birth of the global world.

Це було народження глобального світу.

And you have the Internet.

У нас є інтернет.

And this is not the audience to which I'm going to preach

Але це не та аудиторія, якій потрібно пояснювати,

to what extent the Internet empowered people.

наскільки більше можливостей інтернет дав людям.

It has changed the way we are communicating

Він змінив спосіб спілкування

and basically we are viewing politics.

і те, як ми розглядаємо політику.

The very idea of political community totally has changed.

Сама ідея політичного суспільства змінилася докорінно.

And I'm going to name one more revolution,

Я назву ще одну революцію -

and this is the revolution in brain sciences,

це революція мозку,

which totally changed the way

яка повністю змінила

we understand how people are making decisions.

наше розуміння того, в який спосіб люди приймають рішення.

So this is what went right.

Оце те, що було правильним.

But if we're going to see what went wrong,

Якщо ми подивимося на те, що було не так,

we're going to end up with the same five revolutions.

то прийдемо до тих самих п'яти революцій.

Because first you have the 1960s and 1970s,

Тому що спершу були 60-ті і 70-ті, коли

cultural and social revolution,

культурна і соціальна революції

which in a certain way destroyed the idea of a collective purpose.

певним чином зруйнували ідею спільної мети.

The very idea, all these collective nouns that we have been taught about --

Саму ідею, усі ті збірні іменники, яких нас вчили ̶

nation, class, family.

нація, клас, сім'я.

We start to like divorcing, if we're married at all.

Нам сподобалося розлучатися - якщо ми взагалі надумали одружитися.

All this was very much under attack.

Все це зазнало великої критики.

And it is so difficult to engage people in politics

І тепер так важко зацікавити людей політикою,

when they believe that what really matters

коли вони вважають, що має значення

is where they personally stand.

тільки їхня власна позиція.

And you have the market revolution of the 1980s

Потім маємо ринкову революцію 1980-х років

and the huge increase of inequality in societies.

і зростання суспільної нерівності.

Remember, until the 1970s,

Пам'ятаєте, до 70-х

the spread of democracy has always been accompanied

поширення демократії завжди супроводжувалося

by the decline of inequality.

зниженням нерівності.

The more democratic our societies have been,

Що демократичніші ставали суспільства,

the more equal they have been becoming.

то більше рівності в них було.

Now we have the reverse tendency.

Сьогодні ми маємо зворотню тенденцію.

The spread of democracy now is very much accompanied

Поширення демократії супроводжується значним

by the increase in inequality.

збільшенням нерівності.

And I find this very much disturbing

І мене це дуже хвилює,

when we're talking about what's going on right and wrong

коли йде мова про те, що правильне, а що неправильне

with democracy these days.

в сьогоднішній демократії.

And if you go to 1989 --

А якщо повернутися до 1989 --

something that basically you don't expect that anybody's going to criticize --

мало хто критикуватиме, але

but many are going to tell you, "Listen, it was the end of the Cold War

багато хто погодиться, що саме завершення холодної війни

that tore the social contract between the elites and the people in Western Europe."

розірвало соціальний контракт між елітами і народами Західної Європи.

When the Soviet Union was still there,

Поки Радянський Союз ще існував,

the rich and the powerful, they needed the people,

багаті і впливові потребували людей,

because they feared them.

тому що боялися їх.

Now the elites basically have been liberated.

Зараз еліти в принципі вільні.

They're very mobile. You cannot tax them.

Вони мобільні. Їх не можна обкласти податками.

And basically they don't fear the people.

І здебільшого вони не бояться людей.

So as a result of it, you have this very strange situation

У результаті маємо дуже дивну ситуацію,

in which the elites basically got out of the control of the voters.

коли еліти вийшли з-під контролю виборців.

So this is not by accident

Невипадково,

that the voters are not interested to vote anymore.

що виборці більше не зацікавлені в голосуванні.

And when we talk about the Internet,

Стосовно інтернету,

yes, it's true, the Internet connected all of us,

то це правда, що він об'єднав усіх нас,

but we also know that the Internet created these echo chambers and political ghettos

але ми також знаємо, що інтернет створив групи взаємного обожнювання і політичні ґетто,

in which for all your life you can stay with the political community you belong to.

де протягом усього життя можна залишатися з політичним об'єднанням, до якого належиш.

And it's becoming more and more difficult

Стає щораз складніше

to understand the people who are not like you.

розуміти людей, які не схожі на тебе.

I know that many people here

Я знаю, що багато людей тут

have been splendidly speaking about the digital world and the possibility for cooperation,

чудово розповідали про цифровий світ і можливість співпраці,

but [have you] seen what the digital world has done to American politics these days?

але чи бачили ви, що зробив цей цифровий світ з американською політикою в наші дні?

This is also partly a result of the Internet revolution.

Почасти це результат революції інтернету.

This is the other side of the things that we like.

Це вже інша сторона того, що нам подобається.

And when you go to the brain sciences,

Щодо наук, які вивчають мозок,

what political consultants learned from the brain scientists

то політичні консультанти навчилися від науковців, що

is don't talk to me about ideas anymore,

не потрібно більше говорити ні про ідеї,

don't talk to me about policy programs.

ні про політичні програми.

What really matters is basically to manipulate the emotions of the people.

Основне ̶ маніпулювати людськими емоціями.

And you have this very strongly

Особливо це помітно

to the extent that, even if you see when we talk about revolutions these days,

тоді, коли йде мова про сучасні революції:

these revolutions are not named anymore around ideologies or ideas.

їхні назви не походять від ідеологій чи ідей.

Before, revolutions used to have ideological names.

Раніше революції мали ідеологічні назви.

They could be communist, they could be liberal,

Вони могли бути комуністичними, ліберальними,

they could be fascist or Islamic.

фашистськими чи ісламістськими.

Now the revolutions are called under the medium which is most used.

Тепер революції називають способом їхнього поширення.

You have Facebook revolutions, Twitter revolutions.

Маємо фейсбукові чи твіттерові революції.

The content doesn't matter anymore, the problem is the media.

Зміст уже не має значення, головною проблемою є способи вираження.

I'm saying this because one of my major points

Я говорю про це, оскільки припускаю,

is what went right is also what went wrong.

що успіх є одночасно і поразкою.

And when we're now trying to see how we can change the situation,

І намагаючись змінити ситуацію,

when basically we're trying to see what can be done about democracy,

роздумуючи, що можна зробити з демократією,

we should keep this ambiguity in mind.

потрібно пам'ятати про цю двозначність.

Because probably some of the things that we love most

Адже те, що ми дуже сильно любимо,

are going to be also the things that can hurt us most.

може завдати нам найбільшої шкоди.

These days it's very popular to believe

Сьогодні дуже популярна ідея,

that this push for transparency,

що цей поштовх до відкритості,

this kind of a combination between active citizens, new technologies

оцей зв'язок між активними громадянами, новими технологіями

and much more transparency-friendly legislation

і дружньо налаштованим до відкритості законодавством

can restore trust in politics.

зможе повернути довіру до політики.

You believe that when you have these new technologies and people who are ready to use this,

Ви вірите, що зі всіма цими новими технологіями і людьми, готовими користуватися ними,

it can make it much more difficult for the governments to lie,

уряду стане важче обманювати,

it's going to be more difficult for them to steal

важче красти

and probably even going to be more difficult for them to kill.

і навіть, можливо, важче вбивати.

This is probably true.

У цьому є доля правди.

But I do believe that we should be also very clear

Але я вважаю, що нам потрібно дуже чітко

that now when we put the transparency at the center of politics

уявити собі, що ми ставимо ідею прозорості в самий центр політики,

where the message is, "It's transparency, stupid."

де основна ідея: "Прозорість - безглузда".

Transparency is not about restoring trust in institutions.

Прозорість ̶ це не те, що відновлює довіру в інститути демократії.

Transparency is politics' management of mistrust.

Прозорість ̶ це те, як політика керує недовірою.

We are assuming that our societies are going to be based on mistrust.

Ми припускаємо, що наші суспільства базуватимуться на недовірі.

And by the way, mistrust was always very important for democracy.

І, між іншим, недовіра завжди була важлива для демократії.

This is why you have checks and balances.

Звідси і система стримувань і противаг.

This is why basically you have all this creative mistrust

Звідси також творча недовіра

between the representatives and those whom they represent.

між представниками і тими, кого вони представляють.

But when politics is only management of mistrust,

Але якщо політика ̶ це лише управління недовірою,

then -- I'm very glad that "1984" has been mentioned --

тоді -- я дуже радий, що роман "1984" вже згадували -- тоді ми

now we're going to have "1984" in reverse.

матимемо "1984" навпаки.

It's not going to be the Big Brother watching you,

Це не Великий Брат стежитиме за тобою,

it's going to be we being the Big Brother

а це ми будемо тим Великим Братом,

watching the political class.

який стежитиме за політичним класом.

But is this the idea of a free society?

Але чи це ідея вільного суспільства?

For example, can you imagine

До прикладу, чи можете ви собі уявити,

that decent, civic, talented people are going to run for office

що порядні, талановиті громадяни будуть балотуватися на посаду,

if they really do believe

якщо вони справді вірять,

that politics is also about managing mistrust?

що роль політики - це, серед іншого, управління недовірою?

Are you not afraid with all these technologies

Чи не боїтеся ви технологій, які

that are going to track down

простежуватимуть кожне

any statement the politicians are going to make on certain issues,

висловлювання політиків щодо всіляких проблем,

are you not afraid that this is going to be a very strong signal to politicians

чи не боїтеся, що це буде дуже потужним сигналом для політиків

to repeat their positions, even the very wrong positions,

не змінювати своїх позицій, хай навіть вони дуже неправильні,

because consistency is going to be more important than common sense?

оскільки постійність буде набагато важливіша, ніж здоровий глузд?

And the Americans who are in the room,

Запитання до глядачів з Америки:

are you not afraid that your presidents are going to govern

чи не боїтеся ви, що ваші президенти керуватимуть країною

on the basis of what they said in the primary elections?

на підставі тих обіцянок, які вони дали ще на попередніх виборах?

I find this extremely important,

Я вважаю це надзвичайно важливим,

because democracy is about people changing their views

оскільки демократія спирається на зміну поглядів

based on rational arguments and discussions.

під впливом розумних аргументів і дискусій.

And we can lose this with the very noble idea

Усе це ми можемо втратити з дуже благородною ідеєю

to keep people accountable

про людську відповідальність,

for showing the people that we're not going to tolerate

демонструюючи перед політиками нашу нетерпимість

politicians the opportunism in politics.

до політичного опортунізму.

So for me this is extremely important.

Отож, для мене це вельми важливо.

And I do believe that when we're discussing politics these days,

І я справді вважаю, що, обговорюючи політику в наші дні,

probably it makes sense

можливо є сенс

to look also at this type of a story.

також подивитися і на цю історію.

But also don't forget, any unveiling is also veiling.

Але пам'ятайте, що будь-яке обнародування ̶ це також і замасковування.

[Regardless of] how transparent our governments want to be,

Хоч якими відкритими наші уряди хочуть бути,

they're going to be selectively transparent.

відкритими вони будуть лише частково.

In a small country that could be my country,

У невеликій країні - це може бути моя

but could be also your country,

чи ваша країна -

they took a decision -- it is a real case story --

було прийнято рішення ̶ це правдива історія ̶

that all of the governmental decisions,

що всі урядові рішення,

discussions of the council of ministers,

обговорення кабінету міністрів,

were going to be published on the Internet

опубліковуватимуть в інтернеті впродовж

24 hours after the council discussions took place.

24 годин після їхнього обговорення.

And the public was extremely all for it.

Уся громадськість підтримала це рішення.

So I had the opportunity to talk to the prime minister,

Мені випала нагода поспілкуватися з прем'єр-міністром про те,

why he made this decision.

чому він ухвалив таке рішення.

He said, "Listen, this is the best way

Він сказав: "Це ж найкращий спосіб, щоб

to keep the mouths of my ministers closed.

закрити роти моїм міністрам.

Because it's going to be very difficult for them to dissent

Їм буде дуже важко щось заперечити,

knowing that 24 hours after

знаючи, що через 24 години ця

this is going to be on the public space,

інформація стане публічною,

and this is in a certain way going to be a political crisis."

і це, до певної міри, стане політичною кризою".

So when we talk about transparency,

Отже, коли ми говоримо про прозорість

when we talk about openness,

і відкритість,

I really do believe that what we should keep in mind

я вважаю, що ми справді мусимо пам'ятати,

is that what went right is what went wrong.

що успіх є одночасно і поразкою.

And this is Goethe, who is neither Bulgarian nor a political scientist,

Як сказав Ґете кілька століть тому,

some centuries ago he said,

а він не був ані болгарином, ані політологом:

"There is a big shadow where there is much light."

"Де світло яскравіше, там тінь густіша".

Thank you very much.

Дуже дякую.

(Applause)

(Оплески)