An Ode to Envy | Parul Sehgal | TED Talks

Перекладач: Ingvar Stepanyan Утверджено: Olena Sovyn

So when I was eight years old,

Коли мені було вісім років,

a new girl came to join the class,

у мій клас прийшла нова дівчинка.

and she was so impressive,

Вона була такою яскравою,

as the new girl always seems to be.

якими і бувають зазвичай усі нові дівчатка.

She had vast quantities of very shiny hair

У неї було густе блискуче волосся,

and a cute little pencil case,

маленький красивий пенал.

super strong on state capitals,

Вона знала столиці всіх штатів

just a great speller.

і не робила орфографічних помилок.

And I just curdled with jealousy that year,

У тому навчальному році я просто помирала від заздрощів,

until I hatched my devious plan.

поки у мене не з'явився план.

So one day I stayed a little late after school,

В один прекрасний день я залишилась після уроків,

a little too late, and I lurked in the girls' bathroom.

сховалась в жіночому туалеті і чекала.

When the coast was clear, I emerged,

Коли всі розійшлись по домівках,

crept into the classroom,

я пробралась у клас

and took from my teacher's desk the grade book.

і дістала журнал із вчительського столу.

And then I did it.

І я зробила те, що планувала.

I fiddled with my rival's grades,

Я виправила оцінки цієї дівчинки,

just a little, just demoted some of those A's.

стерла деякі з її п'ятірок.

All of those A's. (Laughter)

Власне кажучи, всі її п'ятірки. (Сміх)

And I got ready to return the book to the drawer,

Я уже хотіла покласти журнал назад,

when hang on, some of my other classmates

та помітила, що деякі з моїх однокласників

had appallingly good grades too.

мали надто вже хороші оцінки.

So, in a frenzy,

У пориві безумства

I corrected everybody's marks,

я виправила всі оцінки

not imaginatively.

просто в журналі.

I gave everybody a row of D's

Я поставила всім трійки,

and I gave myself a row of A's,

а собі одні п'ятірки.

just because I was there, you know, might as well.

Чому б і ні, адже журнал уже й так був в моїх руках?

And I am still baffled by my behavior.

Я досі не можу повірити, що тоді зробила це.

I don't understand where the idea came from.

Я не розумію, як таке могло прийти мені в голову.

I don't understand why I felt so great doing it.

І я не розумію, чому почувалась так добре, виправляючи оцінки.

I felt great.

Я була в захопленні.

I don't understand why I was never caught.

Я також не розумію, чому мене тоді ніхто не спіймав.

I mean, it should have been so blatantly obvious.

Адже це було так очевидно.

I was never caught.

Ніхто не здогадався.

But most of all, I am baffled by,

Найбільше мене розсердило те,

why did it bother me so much

що ця дівчинка,

that this little girl, this tiny little girl,

ця маленька дівчинка,

was so good at spelling?

не робила орфографічних помилок.

Jealousy baffles me.

Заздрість і ревнощі ставлять мене в глухий кут.

It's so mysterious, and it's so pervasive.

Вони такі таємничі та розповсюджені.

We know babies suffer from jealousy.

Ми знаємо, що діти відчувають заздрість.

We know primates do. Bluebirds are actually very prone.

До заздрості схильні примати та блакитні птахи.

We know that jealousy is the number one cause

Ми знаємо, що ревнощі - основна причина

of spousal murder in the United States.

подружніх вбивств у США.

And yet, I have never read a study

Але я не читала ні одного дослідження,

that can parse to me its loneliness

яке допомогло б мені розібратись в неприкаяності

or its longevity or its grim thrill.

і довготривалості цих почуттів, а також у гострих відчуттях, які вони викликають.

For that, we have to go to fiction,

Звернемося за відповідями до художньої літератури.

because the novel is the lab

Романи - це лабораторії,

that has studied jealousy

що вивчають ревнощі

in every possible configuration.

у всіх їхніх проявах.

In fact, I don't know if it's an exaggeration to say

Без перебільшення,

that if we didn't have jealousy,

якби в нас не було ревнощів,

would we even have literature?

у нас не було б і романів.

Well no faithless Helen, no "Odyssey."

Якби не було невірної Єлени, не було б і "Одісеї".

No jealous king, no "Arabian Nights."

Не було б ревнивого короля, не було би і "Тисячі та однієї ночі".

No Shakespeare.

Не було б і Шекспіра.

There goes high school reading lists,

Шкільна програма з літератури позбулась би

because we're losing "Sound and the Fury,"

таких творів як "Галас і шаленство",

we're losing "Gatsby," "Sun Also Rises,"

"Великий Ґетсбі", "І сходить сонце",

we're losing "Madame Bovary," "Anna K."

"Мадам Боварі", "Анна Кареніна".

No jealousy, no Proust. And now, I mean,

Без ревнощів не було б Пруста. Я знаю,

I know it's fashionable to say that Proust

сьогодні модно говорити,

has the answers to everything,

що в Пруста можна знайти відповіді на всі запитання.

but in the case of jealousy,

У випадку з ревнощами,

he kind of does.

це дійсно так.

This year is the centennial of his masterpiece, "In Search of Lost Time,"

У цьому році виповнюється сто років його шедевру "У пошуках утраченого часу".

and it's the most exhaustive study of sexual jealousy

Це найвичерпніше дослідження сексуальних ревнощів

and just regular competitiveness, my brand,

і просто суперництва,

that we can hope to have. (Laughter)

яке ми тільки можемо прочитати. (Сміх)

And we think about Proust, we think

Коли ми думаємо про Пруста, наші думки наповнені

about the sentimental bits, right?

сентиментальністю, чи не так?

We think about a little boy trying to get to sleep.

Ми думаємо про маленького хлопчика, який намагається заснути.

We think about a madeleine moistened in lavender tea.

Ми думаємо про печиво з лавандовим чаєм.

We forget how harsh his vision was.

Ми забуваємо, наскільки суворими були його погляди.

We forget how pitiless he is.

Забуваємо, яким він був безжалісним.

I mean, these are books that Virginia Woolf said

Про його книги Вірджинія Вульф сказала,

were tough as cat gut.

що вони "такі ж жорсткі, як струна".

I don't know what cat gut is,

Не знаю, чому саме струна,

but let's assume it's formidable.

але уявімо, що вона міцна.

Let's look at why they go so well together,

Подумаймо, чому ж ревнощі

the novel and jealousy, jealousy and Proust.

так добре вживаються в романах, чому Пруст так любив їх описувати.

Is it something as obvious as that jealousy,

Невже тільки тому, що ревнощі,

which boils down into person, desire, impediment,

які беруть в полон людину та її бажання, -

is such a solid narrative foundation?

такий міцний фундамент для розповіді?

I don't know. I think it cuts very close to the bone,

Я не знаю. Думаю, відчуття ревнощів може показати нам

because let's think about what happens

всю сутність людини. Подумайте, що відбувається,

when we feel jealous.

коли ми ревнуємо.

When we feel jealous, we tell ourselves a story.

Коли ми ревнуємо, ми вигадуємо собі історії,

We tell ourselves a story about other people's lives,

історії про життя інших людей.

and these stories make us feel terrible

Через ці історії ми почуваємося жахливо,

because they're designed to make us feel terrible.

вони для цього і створюються.

As the teller of the tale and the audience,

Як автори та глядачі цих історій,

we know just what details to include,

ми точно знаємо, які деталі

to dig that knife in. Right?

зроблять сюжет ще безжаліснішим, чи не так?

Jealousy makes us all amateur novelists,

Ревнощі будять в нас письменників-початківців,

and this is something Proust understood.

і Пруст це усвідомив.

In the first volume, Swann's Way,

У першій книзі "На Сваннову сторону"

the series of books,

із циклу "У пошуках утраченого часу"

Swann, one of the main characters,

Сван, один із головних героїв,

is thinking very fondly of his mistress

розмірковує про свою кохану,

and how great she is in bed,

уявляє, яка вона гарна в ліжку.

and suddenly, in the course of a few sentences,

І раптом всього за декілька речень -

and these are Proustian sentences,

мова йде про речення Пруста,

so they're long as rivers,

так що вони довжелезні -

but in the course of a few sentences,

всього за декілька речень

he suddenly recoils and he realizes,

він розуміє,

"Hang on, everything I love about this woman,

що все те, що він любить у цій жінці,

somebody else would love about this woman.

може любити і хтось інший;

Everything that she does that gives me pleasure

все те, чим вона дарує йому задоволення,

could be giving somebody else pleasure,

може дарувати задоволення і комусь іншому,

maybe right about now."

можливо, просто зараз.

And this is the story he starts to tell himself,

Сван далі накручує себе,

and from then on, Proust writes that

і з цього моменту, пише Пруст,

every fresh charm Swann detects in his mistress,

будь-який новий відтінок шарму, що його Сван помітив у коханій,

he adds to his "collection of instruments

додається в його колекцію інструментів

in his private torture chamber."

для самокатування.

Now Swann and Proust, we have to admit,

Варто визнати, що Сван і Пруст

were notoriously jealous.

були дуже ревнивими.

You know, Proust's boyfriends would have to leave

Партнери Пруста були вимушені

the country if they wanted to break up with him.

залишати межі країни, щоб розірвати з ним стосунки.

But you don't have to be that jealous

Не обов'язково згоряти від ревнощів,

to concede that it's hard work. Right?

щоб зрозуміти, наскільки ревнощі - важка робота.

Jealousy is exhausting.

Ревнощі виснажують.

It's a hungry emotion. It must be fed.

Це голодне почуття, яке потрібно постійно "підгодовувати".

And what does jealousy like?

Чим же живляться ревнощі?

Jealousy likes information.

Їм дуже подобається інформація

Jealousy likes details.

і деталі.

Jealousy likes the vast quantities of shiny hair,

Ревнощі люблять густе блискуче волосся

the cute little pencil case.

і маленький красивий пенал.

Jealousy likes photos.

Ревнощі люблять фотографії.

That's why Instagram is such a hit. (Laughter)

Саме тому Instagram такий популярний. (Сміх)

Proust actually links the language of scholarship and jealousy.

Пруст насправді поєднує мову і ревнощі.

When Swann is in his jealous throes,

В муках ревнощів Сван

and suddenly he's listening at doorways

підслуховує під дверима

and bribing his mistress' servants,

або наказує слугам стежити за коханою,

he defends these behaviors.

не вбачаючи нічого поганого в такій поведінці.

He says, "You know, look, I know you think this is repugnant,

Він каже: "Я знаю, що ви вважаєте це відразливим,

but it is no different

але це те ж саме,

from interpreting an ancient text

що й тлумачити древній текст

or looking at a monument."

або розглядати пам'ятник.

He says, "They are scientific investigations

Це в певному сенсі наукові дослідження,

with real intellectual value."

яким надана особистісна цінність".

Proust is trying to show us that jealousy

Пруст показує,

feels intolerable and makes us look absurd,

що ревнощі нестерпні, що вони виставляють нас на посміховисько,

but it is, at its crux, a quest for knowledge,

але, з іншого боку, ревнощі - це жага знань,

a quest for truth, painful truth,

це пошук істини та гіркої правди.

and actually, where Proust is concerned,

І, якщо вірити Прусту,

the more painful the truth, the better.

що гіркіша правда, то краще.

Grief, humiliation, loss:

Горе, приниження, втрати -

These were the avenues to wisdom for Proust.

ось вони, ключі до мудрості для Пруста.

He says, "A woman whom we need,

Він казав: "Бажана жінка,

who makes us suffer, elicits from us

яка змушує нас страждати, викликає набагато глибшу

a gamut of feelings far more profound and vital

і життєво важливішу гаму почуттів, аніж

than a man of genius who interests us."

будь-який геній, що нас зацікавив".

Is he telling us to just go and find cruel women?

То що ж, нам всім варто знайти жорстоких жінок?

No. I think he's trying to say

Ні. Він хоче цим сказати,

that jealousy reveals us to ourselves.

що ревнощі допомагають нам розкрити самих себе.

And does any other emotion crack us open

Чи здатне на це

in this particular way?

будь-яке інше почуття?

Does any other emotion reveal to us

Чи здатне інше почуття відкрити в нас

our aggression and our hideous ambition

агресію, відразливі амбіції

and our entitlement?

та претензії?

Does any other emotion teach us to look

Чи змусить нас будь-яке інше почуття

with such peculiar intensity?

так пильно стежити за ситуацією?

Freud would write about this later.

Фрейд також про це писав.

One day, Freud was visited

Одного разу до нього прийшов

by this very anxious young man who was consumed

стривожений молодий чоловік, який постійно думав

with the thought of his wife cheating on him.

про зраду дружини.

And Freud says, it's something strange about this guy,

Фрейд помітив, що в цьому чоловікові щось було не так.

because he's not looking at what his wife is doing.

Він не намагався розібратись в тому, що робила його дружина.

Because she's blameless; everybody knows it.

Всі знали, що її не було в чому звинуватити.

The poor creature is just

Бідолашна була

under suspicion for no cause.

під підозрою без будь-якої причини.

But he's looking for things that his wife is doing

Він же вишуковував дії,

without noticing, unintentional behaviors.

абсолютно випадково, ненавмисно.

Is she smiling too brightly here,

Можливо, тут вона надто грайливо посміхається?

or did she accidentally brush up against a man there?

Можливо, вона зовсім не випадково торкнулась цього чоловіка?

[Freud] says that the man is becoming

Фрейд казав, що так чоловік стає

the custodian of his wife's unconscious.

охоронцем підсвідомості дружини.

The novel is very good on this point.

В таких випадках романи дуже допомагають.

The novel is very good at describing how jealousy

Вони так майстерно описують, як ревнощі

trains us to look with intensity but not accuracy.

змушують нас напружено стежити, забуваючи про точність.

In fact, the more intensely jealous we are,

Що сильніші в нас ревнощі,

the more we become residents of fantasy.

то легше ми піддаємося уяві.

And this is why, I think, jealousy doesn't

Саме тому ревнощі не просто

just provoke us to do violent things

доводять нас до лютих

or illegal things.

або незаконних вчинків,

Jealousy prompts us to behave in ways

ревнощі змушують нас поводити себе

that are wildly inventive.

вкрай винахідливо.

Now I'm thinking of myself at eight, I concede,

Я пригадую себе восьмилітньою,

but I'm also thinking of this story I heard on the news.

а також одну почуту в новинах історію.

A 52-year-old Michigan woman was caught

В Мічигані арештували 52-літню жінку,

creating a fake Facebook account

яка створила в Facebook несправжній профіль,

from which she sent vile, hideous messages

із якого вона протягом року посилала самій собі

to herself for a year.

мерзенні, огидні повідомлення.

For a year. A year.

Протягом року.

And she was trying to frame

Так вона намагалась підставити

her ex-boyfriend's new girlfriend,

нову подругу свого колишнього.

and I have to confess when I heard this,

Визнаю, коли я про це почула,

I just reacted with admiration.

я була захоплена.

(Laughter)

(Сміх)

Because, I mean, let's be real.

Погляньте правді у вічі.

What immense, if misplaced, creativity. Right?

Чи не є це неймовірною творчістю, нехай навіть спрямованою не в те русло?

This is something from a novel.

Це сюжет для роману.

This is something from a Patricia Highsmith novel.

Наприклад, для роману Патриції Гайсміт.

Now Highsmith is a particular favorite of mine.

Вона одна із моїх улюблених письменниць.

She is the very brilliant and bizarre woman of American letters.

Вона яскрава і ексцентрична представниця американської літератури.

She's the author of "Strangers on a Train"

Вона написала романи "Незнайомці в потязі"

and "The Talented Mr. Ripley,"

і "Талановитий містер Ріплі",

books that are all about how jealousy,

які в деталях описують, як ревнощі

it muddles our minds,

збивають нас з пантелику.

and once we're in the sphere, in that realm of jealousy,

Як тільки ми потрапляємо в царство ревнощів,

the membrane between what is and what could be

межа між тим, що є насправді, і тим, що може бути,

can be pierced in an instant.

руйнується в одну мить.

Take Tom Ripley, her most famous character.

Погляньте на Тома Ріплі, її найвідомішого персонажа.

Now, Tom Ripley goes from wanting you

Він хоче бути тобою

or wanting what you have

і мати все те, що маєш ти;

to being you and having what you once had,

і ось він уже є тобою і має все те, що ти коли-небудь мав.

and you're under the floorboards,

І тебе вже не видно,

he's answering to your name,

саме Том відгукується на твоє ім'я,

he's wearing your rings,

носить твої персні,

emptying your bank account.

користується твоїм банківських рахунком.

That's one way to go.

Це один варіант розвитку подій.

But what do we do? We can't go the Tom Ripley route.

А що робимо ми? Ми не можемо піти таким же шляхом.

I can't give the world D's,

Я не можу наставити всім трійок,

as much as I would really like to, some days.

нехай навіть мені цього іноді дуже хочеться.

And it's a pity, because we live in envious times.

Дуже шкода, адже ми живемо

We live in jealous times.

у часи заздрощів та ревнощів.

I mean, we're all good citizens of social media,

Адже ми всі добропорядні громадяни соціальних мереж,

aren't we, where the currency is envy?

у яких заздрощі та ревнощі зустрічаються на кожному кроці.

Does the novel show us a way out? I'm not sure.

То чи можуть романи нам допомогти? Не знаю.

So let's do what characters always do when they're not sure,

Зробімо так, як зазвичай роблять персонажі,

when they are in possession of a mystery.

коли вони стурбовані будь-якою таємницею.

Let's go to 221B Baker Street

Підемо на Бейкер-стріт 221Б

and ask for Sherlock Holmes.

і запитаємо Шерлока Холмса.

When people think of Holmes,

Коли люди думають про Холмса,

they think of his nemesis being Professor Moriarty,

вони уявляють і професора Моріарті, його заклятого ворога,

right, this criminal mastermind.

цього кримінального генія.

But I've always preferred [Inspector] Lestrade,

Але мені завжди більше подобався інспектор Лестрейд,

who is the rat-faced head of Scotland Yard

той самий голова Скотленд-Ярду зі щурячим обличчям,

who needs Holmes desperately,

якому постійно потрібен геній Холмса,

needs Holmes' genius, but resents him.

але який постійно ним невдоволений.

Oh, it's so familiar to me.

Мені це так знайомо.

So Lestrade needs his help, resents him,

Лестрейду потрібна допомога Холмса, але він постійно ним обурюється,

and sort of seethes with bitterness over the course of the mysteries.

ми часто бачимо його охопленим злістю.

But as they work together, something starts to change,

Але протягом їх спільної роботи щось змінюється,

and finally in "The Adventure of the Six Napoleons,"

і в розповіді "Шість Наполеонів",

once Holmes comes in, dazzles everybody with his solution,

коли Холмс вражає всіх наповал черговою блискучою здогадкою,

Lestrade turns to Holmes and he says,

Лестрейд повертається до нього і каже:

"We're not jealous of you, Mr. Holmes.

"Ми не заздримо Вам, містере Холмс.

We're proud of you."

Ми вами гордимося".

And he says that there's not a man at Scotland Yard

Він також сказав, що в Скотленд-Ярді немає жодної людини,

who wouldn't want to shake Sherlock Holmes' hand.

яка б не хотіла потиснути Холмсу руку.

It's one of the few times we see Holmes moved

Це один із небагатьох моментів, коли Холмс

in the mysteries, and I find it very moving,

був по-справжньому зворушений, і це прекрасно.

this little scene, but it's also mysterious, right?

Ця коротка сцена, але вона така загадкова, хіба ні?

It seems to treat jealousy

У ній заздрість розглядається

as a problem of geometry, not emotion.

з точки зору геометрії, а не почуттів.

You know, one minute Holmes is on the other side from Lestrade.

У якийсь момент Холмс і Лестрейд знаходяться по різні боки барикад,

The next minute they're on the same side.

а в наступний момент вони вже б'ються пліч-о-пліч.

Suddenly, Lestrade is letting himself

І тоді Лестрейд ловить себе на думці,

admire this mind that he's resented.

що він захоплюється розумом, який його так дратував.

Could it be so simple though?

Чи може все насправді бути так просто?

What if jealousy really is a matter of geometry,

Що, як заздрість і є питанням геометрії?

just a matter of where we allow ourselves to stand

Питання в тому, куди ми ставимо себе

in relation to another?

по відношенню до людей довкола нас?

Well, maybe then we wouldn't have to resent

Тоді, можливо, ми б не злились

somebody's excellence.

через чиюсь вищість.

We could align ourselves with it.

Ми б співпрацювали з ними.

But I like contingency plans.

Але мені подобаються непередбачувані ситуації.

So while we wait for that to happen,

Тому поки ми вирішуємо, як бути з ревнощами,

let us remember that we have fiction for consolation.

не забуваймо, що на допомогу нам готові прийти романи.

Fiction alone demystifies jealousy.

Художня література викриває ревнощі,

Fiction alone domesticates it,

вона здатна запросити їх

invites it to the table.

за стіл переговорів.

And look who it gathers:

Та погляньте лише, які персонажі з цього виходять:

sweet Lestrade, terrifying Tom Ripley,

милий Лестрейд, жахаючий Том Ріплі,

crazy Swann, Marcel Proust himself.

божевільний Сван і Марсель Пруст власною персоною.

We are in excellent company.

Ми в чудовій компанії.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)