Kelli Swazey: Life that doesn't end with death

Перекладач: Natalia Bezkorovaina Утверджено: Julia Halamay

I think it's safe to say

Я гадаю, що можна з певністю сказати,

that all humans will be intimate with death

що всі люди стикнуться зі смертю

at least once in their lives.

хоча б раз у своєму житті.

But what if that intimacy began

Але що, якщо ця близькість почалася

long before you faced your own transition

задовго до того, як Ви зіткнулися з власним переходом

from life into death?

від життя до смерті?

What would life be like

Яким було б життя,

if the dead literally lived alongside you?

якщо померлі буквально жили б поруч з Вами?

In my husband's homeland

На батьківщині мого чоловіка

in the highlands of Sulawesi island

у гірській місцевості острова Сулавесі

in eastern Indonesia,

у східній частині Індонезії,

there is a community of people that experience death

проживає громада людей, які ставляться до смерті

not as a singular event

не як до одиничної події,

but as a gradual social process.

а як до послідовного розвитку культури.

In Tana Toraja,

У Тана Тораджа

the most important social moments in people's lives,

найважливішими суспільними митями в житті людей,

the focal points of social and cultural interaction

основною частиною соціальної та культурної взаємодії

are not weddings or births or even family dinners,

є не весілля чи дні народження, і навіть не сімейні обіди,

but funerals.

а похорони.

So these funerals are characterized

Таким чином похорони характеризуються

by elaborate rituals

складними ритуалами,

that tie people in a system of reciprocal debt

які пов'язують людей так званою системою взаємного боргу,

based on the amount of animals --

що базується на кількості тварин -

pigs, chickens and, most importantly, water buffalo --

свиней, курей і, в першу чергу, буйволів -

that are sacrificed and distributed

яких приносять в жертву і роздають

in the name of the deceased.

на честь померлого.

So this cultural complex surrounding death,

Так цей культурний комплекс, що оточує смерть,

the ritual enactment of the end of life,

ритуальне прийняття кінця життя

has made death the most visible

зробило смерть найбільш помітним

and remarkable aspect of Toraja's landscape.

та найбільш видатним аспектом в загальній картині життя Тораджі.

Lasting anywhere from a few days

Триваючи будь-де від кількох днів

to a few weeks,

до кількох тижнів,

funeral ceremonies are a raucous affair,

похоронні церемонії є гучними,

where commemorating someone who's died

де вшановування пам'яті померлого

is not so much a private sadness

є не особистим смутком,

but more of a publicly shared transition.

а колективною участю у цьому переході.

And it's a transition that's just as much

І у цьому переході важлива

about the identity of the living

не тільки сама особистість,

as it is about remembrance of the dead.

а й поминання покійного.

So every year, thousands of visitors

Таким чином, щороку тисячі туристів

come to Tana Toraja to see, as it were,

приїжджають у Тана Тораджа, щоб побачити, так би мовити,

this culture of death,

це шанування смерті,

and for many people these grandiose ceremonies

і для багатьох людей ці грандіозні церемонії

and the length of the ceremonies

і сама тривалість церемоній

are somehow incommensurable

є дещо непорівнянним

with the way that we face our own mortality in the West.

з тим, як ми ставимося до смерті на Заході.

So even as we share death as a universal experience,

І навіть якщо ми розділяємо смерть як світовий досвід,

it's not experienced the same way the world over.

він переживається по-різному у всьому світі.

And as an anthropologist,

Як антрополог

I see these differences in experience

я бачу відмінності у життєвому досвіді,

being rooted in the cultural and social world

що вкорінений в культурний та суспільний світ,

through which we define the phenomena around us.

через який ми характеризуємо явища навколо нас.

So where we see an unquestionable reality,

Отже, там, де ми бачимо беззаперечну реальність,

death as an irrefutable biological condition,

смерть, як незаперечний біологічний стан,

Torajans see the expired corporeal form

жителі Тораджі бачать згаслу тілесну форму

as part of a larger social genesis.

як частину якогось більшого суспільного генезису.

So again, the physical cessation of life

Отже, ще раз, фізичне припинення життя

is not the same as death.

- це не те ж саме, що смерть.

In fact, a member of society is only truly dead

Насправді, член суспільства є по-справжньому мертвим тільки тоді,

when the extended family can agree upon

коли великі родини можуть дійти згоди

and marshal the resources necessary

та організувати все необхідне

to hold a funeral ceremony

для проведення похоронної церемонії,

that is considered appropriate in terms of resources

яка б вважалася, з точки зору ресурсів,

for the status of the deceased.

відповідною до статусу покійного.

And this ceremony has to take place

І ця церемонія повинна проходити

in front of the eyes of the whole community

перед очима всієї громади

with everyone's participation.

за участю кожного.

So after a person's physical death,

Отож, після фізичної смерті людини,

their body is placed in a special room

тіло поміщають у спеціальну кімнату

in the traditional residence, which is called the tongkonan.

у традиційному будинку, що називається "тонґконан".

And the tongkonan is symbolic

Цей тонґконан є символом

not only of the family's identity

не тільки самобутності сім'ї,

but also of the human life cycle from birth to death.

а й усього людського циклу від народження до смерті.

So essentially, the shape of the building

Суттєво, що форма будівлі,

that you're born into is the shape

у якій Ви народилися, має форму

of the structure which carries you

тої структури, що супроводжує Вас

to your ancestral resting place.

до місця спочинку Ваших предків.

Until the funeral ceremony,

До похоронної церемонії,

which can be held years after a person's physical death,

яка може проводитися кількома роками пізніше від фізичної смерті людини,

the deceased is referred to as "to makala," a sick person,

до померлого відносяться як до "makala", хворої людини,

or "to mama," a person who is asleep,

або як до "mama", людини, що спить,

and they continue to be a member of the household.

і вони продовжують бути членом сім'ї.

They are symbolically fed and cared for,

Їх символічно годують і турбуються про них,

and the family at this time

і сім'я у цей час

will begin a number of ritual injunctions,

розпочинає ряд ритуальних підготувань,

which communicates to the wider community around them

що сповіщають ширшій спільноті навколо них

that one of their members is undergoing the transition

про те, що один із їхніх членів здійснює перехід

from this life into the afterlife

із цього життя в загробне,

known as Puya.

відоме як Puya.

So I know what some of you must be thinking right now.

Я знаю, про що деякі з Вас можуть подумати зараз.

Is she really saying that these people live

Вона дійсно має на увазі, що ці люди живуть

with the bodies of their dead relatives?

з тілами мертвих родичів?

And that's exactly what I'm saying.

Саме це я маю на увазі.

But instead of giving in to the sort of visceral reaction

Але замість того, щоб піддаватися такій примітивній реакції

we have to this idea of proximity to bodies,

на ідею близькості з тілами,

proximity to death,

близькості до смерті,

or how this notion just does not fit

чи на те, як це поняття не вписується

into our very biological or medical

у наше надто біологічне чи медичне

sort of definition of death,

визначення смерті,

I like to think about what the Torajan way

я схильна думати, що спосіб жителів Тораджі

of viewing death encompasses of the human experience

сприймати смерть охоплює людський досвід,

that the medical definition leaves out.

що його не беруть до уваги медичні тлумачення.

I think that Torajans socially recognize

Я вважаю, що жителі Тораджі суспільно усвідомлюють

and culturally express

і культурно виражають те,

what many of us feel to be true

що багатьом із нас здається правильним,

despite the widespread acceptance

незважаючи на поширене визнання

of the biomedical definition of death,

біомедичного тлумачення смерті,

and that is that our relationships with other humans,

і що наші відносини з іншими людьми,

their impact on our social reality,

їхній вплив на нашу соціальну реальність

doesn't cease with the termination

не зупиняється з припиненням

of the physical processes of the body,

фізичних процесів в організмі,

that there's a period of transition

і що існує період переходу,

as the relationship between the living and the dead

адже відносини між живими і мертвими

is transformed but not ended.

змінюються, але не завершуються.

So Torajans express this idea of this enduring relationship

Так Тораджанці висловлюють ідею цих тривалих відносин,

by lavishing love and attention

щедро роздаючи любов і увагу

on the most visible symbol of that relationship,

найбільш реальному символу людських відносин -

the human body.

людському тілу.

So my husband has fond memories

Мій чоловік також має теплі спогади про те,

of talking to and playing with

як він говорив і грався

and generally being around his deceased grandfather,

і загалом був поруч з померлим дідусем,

and for him there is nothing unnatural about this.

і він у цьому не бачить нічого неприродного.

This is a natural part of the process

Це природна частина процесу,

as the family comes to terms with the transition

коли сім'я погоджується з переходом

in their relationship to the deceased,

у їхніх відносинах з небіжчиком,

and this is the transition from relating to the deceased

і цей перехід полягає у зміні відношення до померлого

as a person who's living

як до живої людини

to relating to the deceased

і до відношення як до людини,

as a person who's an ancestor.

що вже стала предком.

And here you can see these wooden effigies

Тут ви можете побачити дерев'яні статуї

of the ancestors,

предків,

so these are people who have already been buried,

і це означає, що ці люди вже були поховані,

already had a funeral ceremony.

і похоронні церемонії вже були проведені.

These are called tau tau.

Їх називають "tau tau" ("тау тау").

So the funeral ceremony itself

Сама церемонія похорону

embodies this relational perspective on death.

втілює цю відносну перспективу на смерть.

It ritualizes the impact of death on families

Вона перетворює в обряд вплив смерті на сім'ї

and communities.

та громади.

And it's also a moment of self-awareness.

Це також момент самосвідомості.

It's a moment when people think about who they are,

Це момент, коли люди думають, ким вони є,

their place in society,

про своє місце в суспільстві,

and their role in the life cycle

про свою роль у життєвому циклі

in accordance with Torajan cosmology.

відповідно до космології Тораджі.

There's a saying in Toraja

Повір'я Тораджі каже,

that all people will become grandparents,

що всі люди стануть бабусями і дідусями,

and what this means is that after death,

і це означає, що після смерті

we all become part of the ancestral line

ми всі стаємо частиною родової лінії,

that anchors us between the past and the present

яка скріпляє нас між минулим і теперішнім,

and will define who our loved ones are into the future.

і визначає, ким наші близькі будуть в майбутньому.

So essentially, we all become grandparents

Так по суті, всі ми станемо бабусями і дідусями

to the generations of human children

поколінням дітей людських,

that come after us.

що прийдуть після нас.

And this metaphor of membership

І ця метафора про членство

in the greater human family

у більшій людській сім'ї

is the way that children also describe

є способом, яким діти також пояснюють

the money that they invest

інвестування грошей

in these sacrificial buffaloes

на ці жертовні буйволи,

that are thought to carry people's soul

які, як вважають, несуть людську душу

from here to the afterlife,

звідси в загробне життя,

and children will explain

і діти пояснять,

that they will invest the money in this

що вони вкладають у це кошти,

because they want to repay their parents

тому що вони хочуть відплатити своїм батькам

the debt for all of the years their parents spent

борг, коли всі свої роки батьки потратили

investing and caring for them.

на забезпечення і догляд за дітьми.

But the sacrifice of buffalo

Але жертвоприношення буйволів

and the ritual display of wealth

і ритуал відображення багатства

also exhibits the status of the deceased,

також показує статус померлого,

and, by extension, the deceased's family.

і, як наслідок, його сім'ї.

So at funerals, relationships are reconfirmed

Отже, на похоронах відносини підтверджуються,

but also transformed

але і переходять

in a ritual drama that highlights

у ритуальне дійство, що висвітлює

the most salient feature about death in this place:

найхарактернішу ознаку смерті в цьому місці:

its impact on life and the relationships of the living.

її вплив на життя і відносини живих.

So all of this focus on death

Весь цей фокус на смерті

doesn't mean that Torajans don't aspire

не означає, що тораджани не прагнуть

to the ideal of a long life.

ідеалу довгого життя.

They engage in many practices

Вони виконують багато вправ,

thought to confer good health

які, як вважають, забезпечують хороше здоров'я

and survival to an advanced age.

та довголіття.

But they don't put much stock

Але вони не витрачають багато

in efforts to prolong life in the face of debilitating illness

зусиль, щоб продовжити життя під час хвороби

or in old age.

чи у старості.

It's said in Toraja that everybody has

У Тораджі кажуть, що кожен має

sort of a predetermined amount of life.

якусь певну задану довжину життя.

It's called the sunga'.

Це називається "sunga" ("сунґа").

And like a thread, it should be allowed to unspool

І, як нитці, треба дозволити розкручуватися

to its natural end.

до природного кінця.

So by having death as a part

Відносячи смерть

of the cultural and social fabric of life,

до культурної та суспільної матерії життя,

people's everyday decisions about their health

буденні рішення людей щодо їхнього здоров'я

and healthcare are affected.

і охорони здоров'я страждають.

The patriarch of my husband's maternal clan,

Патріарху материнського роду мого чоловіка,

Nenet Katcha,

Ненет Кача,

is now approaching the age of 100, as far as we can tell.

скоро виповниться 100 років, наскільки ми можемо судити.

And there are increasing signs

І з'являється щораз більше ознак,

that he is about to depart on his own journey for Puya.

що він збирається розпочати свою власну подорож в Puya (Пуйя).

And his death will be greatly mourned.

Його смерть усі оплакуватимуть.

But I know that my husband's family

Але я знаю, що сім'я мого чоловіка

looks forward to the moment

чекає моменту,

when they can ritually display

коли вони ритуально зможуть відобразити,

what his remarkable presence has meant to their lives,

що його видатна присутність означала для їхнього життя,

when they can ritually recount

коли вони зможуть ритуалом розповісти

his life's narrative,

про його життя,

weaving his story

вплітаючи його історію

into the history of their community.

в історію їх громади.

His story is their story.

Його історія - їхня історія.

His funeral songs will sing them a song about themselves.

Його похоронні пісні будуть співати їх пісню про себе ж.

And it's a story that has no discernible beginning,

І ця історія не має ані помітного початку,

no foreseeable end.

ані очікуваного кінця.

It's a story that goes on

Ця історія, що продовжує жити

long after his body no longer does.

довго опісля того, як людина померла.

People ask me if I'm frightened or repulsed

Люди запитують мене, чи мені не страшно

by participating in a culture

бути учасником культури,

where the physical manifestations of death

де фізичні прояви смерті

greet us at every turn.

зустрічають нас на кожному кроці.

But I see something profoundly transformative

Але я бачу дещо глибоко трансформаційне

in experiencing death as a social process

у переживанні смерті як соціального процесу,

and not just a biological one.

а не просто біологічного.

In reality, the relationship between the living and the dead

Насправді, відносини між живими і мертвими

has its own drama in the U.S. healthcare system,

мають свою власну драму в системі охорони здоров'я США,

where decisions about how long to stretch

де рішення про те, на скільки розтягнути

the thread of life are made based on our emotional

нитку життя, базуються на емоційних

and social ties with the people around us,

та суспільних зв'язках з людьми, що нас оточують,

not just on medicine's ability to prolong life.

а не просто на медичній здатності продовжити термін життя.

We, like the Torajans,

Ми, як і жителі Тораджі,

base our decisions about life

базуємо свої життєві рішення

on the meanings and the definitions

на смислах і визначеннях,

that we ascribe to death.

які ми приписуємо смерті.

So I'm not suggesting that anyone in this audience

Я не пропоную нікому в цій аудиторії

should run out and adopt the traditions

бігти і приймати традиції

of the Torajans.

жителів Тораджі.

It might be a little bit difficult

Може бути трохи важко

to put into play in the United States.

втілити це в життя у США.

But I want to ask what we can gain

Але я хочу запитати, що ми зможемо отримати

from seeing physical death not only as a biological process

від спостерігання фізичної смерті не тільки як біологічного процесу,

but as part of the greater human story.

але і як частини більшої людської історії.

What would it be like to look on

Як це - дивитися на

the expired human form with love

згаслу форму людського життя з любов'ю,

because it's so intimately a part of who we all are?

тому що вона настільки наближена до нас, якими ми є?

If we could expand our definition of death

Якби ми могли розширити наше визначення смерті,

to encompass life,

щоб охопити життя,

we could experience death as part of life

ми могли б переживати смерть як частину життя

and perhaps face death

і, можливо, стикалися б зі смертю

with something other than fear.

з чимось іншим, ніж страх.

Perhaps one of the answers to the challenges

Можливо, однією з відповідей на виклики,

that are facing the U.S. healthcare system,

з якими стикається система охорони здоров'я США,

particularly in the end-of-life care,

особливо в допомозі наприкінці терміну життя,

is as simple as a shift in perspective,

є такою ж простою, як і зміна перспективи,

and the shift in perspective in this case

а зміною перспективи в цьому випадку

would be to look at the social life of every death.

було б подивитися на соціальне життя кожної смерті.

It might help us recognize that the way we limit

Це може допомогти нам зрозуміти, що те, як ми обмежуємо

our conversation about death

наші розмови про смерть

to something that's medical or biological

до чогось медичного чи біологічного,

is reflective of a larger culture that we all share

відображає ширшу культуру, яку ми всі поділяємо,

of avoiding death, being afraid of talking about it.

уникаючи тему смерті, боячись говорити про це.

If we could entertain and value

Якби ми могли прийняти та цінувати

other kinds of knowledge about life,

усі види знання про життя,

including other definitions of death,

включаючи інші визначення смерті,

it has the potential to change the discussions

це мало б потенціал, щоб змінити спосіб, в який ми обговорюємо

that we have about the end of life.

життя.

It could change the way that we die,

Це могло б змінити те, як ми помираємо,

but more importantly,

а що найважливіше,

it could transform the way that we live.

це могло б змінити наше життя.

(Applause)

(Оплески)