Courtney Martin: Reinventing feminism

Перекладач: Kato Despati Утверджено: Vira Ivanova

So I was born

Отже я народилася

on the last day

в останній день

of the last year of the '70s.

останнього року 70-х.

I was raised on "Free to be you and me" --

Я була вихована на "Вільні бути тобою і мною",

(cheering)

(Схвальні вигуки)

hip-hop --

на хіп-хопі,

not as many woohoos for hip-hop in the house.

- не так багато схвальних вигуків для хіп-хопу ін да хаус.

Thank you. Thank you for hip-hop --

Дякую. Дякую за хіп-хоп -

and Anita Hill.

та Аніті Хілл.

(Cheering)

(Схвальні вигуки)

My parents were radicals --

Мої батьки були радикалами -

(Laughter)

(Сміх)

who became,

що стали...

well, grown-ups.

скажімо так - дорослими.

My dad facetiously says,

Мій батько жартома каже:

"We wanted to save the world,

"Ми хотіли врятувати світ,

and instead we just got rich."

а натомість ми просто розбагатіли ".

We actually just got "middle class"

Направду ми сягнули лише середьного класу

in Colorado Springs, Colorado,

в Колорадо-Спрінгс, штат Колорадо,

but you get the picture.

але ідею ви вхопили.

I was raised with a very heavy sense

Я була вихована з дуже важким відчуттям

of unfinished legacy.

незавершеної спадщини.

At this ripe old age of 30,

В цьому зрілому віці 30 років,

I've been thinking a lot about what it means to grow up

я багато думала про те, що значить зростати

in this horrible, beautiful time,

в ці жахливі, прекрасні часи.

and I've decided, for me,

І я вирішила, що для мене

it's been a real journey and paradox.

це була справжня подорож крізь парадокси.

The first paradox

Перший парадокс такий,

is that growing up is about rejecting the past

що зростати - це зрікатись минулого

and then promptly reclaiming it.

а потім швидко виправляти це.

Feminism was the water I grew up in.

Фемінізм був водою, на якій я зростала.

When I was just a little girl,

Коли я була лише малою дівчинкою,

my mom started what is now

моя мама започаткувала те, що зараз є

the longest-running women's film festival in the world.

найдавнішим жіночим кінофестивалем в світі.

So while other kids were watching sitcoms and cartoons,

Відтак доки інші діти дивилися серіали і мультфільми,

I was watching very esoteric documentaries

я дивився дуже езотеричні документальні доробки,

made by and about women.

відзняті жінками та про жінок.

You can see how this had an influence.

Ви бачите, який це мало вплив.

But she was not the only feminist in the house.

Але вона була не єдиною феміністкою в домі.

My dad actually resigned

- Власне мій батько залишив

from the male-only business club in my hometown

виключно чоловічий бізнес-клуб в моєму рідному місті,

because he said he would never be part of an organization

тому, що він сказав, що ніколи не буде частиною організації,

that would one day welcome his son, but not his daughter.

що одного прекрасного дня вітатиме його сина, але не його доньку.

(Applause)

(Оплески)

He's actually here today.

Він насправді тут сьогодні.

(Applause)

(Оплески)

The trick here

Фокус в тому, що моєму братові

is my brother would become an experimental poet,

судилося стати експериментальним поетом,

not a businessman,

а не бізнесменом,

but the intention was really good.

але намір був дійсно добрий.

(Laughter)

(Сміх)

In any case, I didn't readily claim the feminist label,

У кожному разі, я не відразу набула лейблу феміністки,

even though it was all around me,

не зважаючи на те, що він завжди був десь поруч мене,

because I associated it with my mom's women's groups,

тому що я асоціювала його жіночими групами моєї мами,

her swishy skirts and her shoulder pads --

її картатими спідницями і її підплічниками -

none of which had much cachet

жодне з чого не було в пошані

in the hallways of Palmer High School

у коридорах Вищої Школи Палмер,

where I was trying to be cool at the time.

де я намагалася бути крутою в ті часи.

But I suspected there was something really important

Але я підозрювала, що було щось дійсно важливе

about this whole feminism thing,

в усій цій феміністичній темі,

so I started covertly tiptoeing into my mom's bookshelves

відтак я почала таємно прокрадатися до книжкових полиць моєї мами,

and picking books off and reading them --

зтягувати книжки і читати їх -

never, of course, admitting that I was doing so.

ніколи, звісно, не визнаючи, що я так робила.

I didn't actually claim the feminist label

Я фактично не приймала позначки феміністки

until I went to Barnard College

доки не вступила до Бернард Колледжу

and I heard Amy Richards and Jennifer Baumgardner speak for the first time.

і не почула промову Емі Річардс і Дженніфер Баумгарднер вперше.

They were the co-authors of a book called "Manifesta."

Вони були співавторками книги під назвою "Маніфест".

So what very profound epiphany, you might ask,

- Так що ж за глибоке прозріння, - ви можете запитати,

was responsible for my feminist click moment?

- спричинило момент мого феміністського кліку?

Fishnet stockings.

- Ажурні панчохи.

Jennifer Baumgardner was wearing them.

Дженніфер Баумгарднер носила їх.

I thought they were really hot.

Я думала, що вони дійсно гарячі.

I decided, okay, I can claim the feminist label.

Я вирішила - гаразд, я можу подужати ярлик феміністки.

Now I tell you this --

Тепер я розповідаю це вам -

I tell you this at the risk of embarrassing myself,

я розповідаю це, ризикуючи осоромитись, тому,

because I think part of the work of feminism

що я думаю, що частина завдання фемінізму

is to admit that aesthetics, that beauty,

- це визнати, що естетика, що краса,

that fun do matter.

що веселощі мають значення.

There are lots of very modern political movements

Є багато дуже сучасних політичних течій,

that have caught fire in no small part

що прогоріли чималою мірою

because of cultural hipness.

через культурну хіповість.

Anyone heard of these two guys as an example?

Хтось чув про цих двох, наприклад?

So my feminism is very indebted to my mom's,

Тому мій фемінізм дуже зобов`язаний маминому,

but it looks very different.

але він виглядає зовсім інакше.

My mom says, "patriarchy."

Моя мама каже: "Патріархат".

I say, "intersectionality."

Я кажу: "Взаємозалежність".

So race, class, gender, ability,

Так раса, клас, стать, можливості,

all of these things go into our experiences

- всі ці речі складають наш досвід

of what it means to be a woman.

того, що значить бути жінкою.

Pay equity? Yes. Absolutely a feminist issue.

Рівність в оплаті праці? - Так. Абсолютно феміністична тема.

But for me, so is immigration. (Applause)

Але для мене, так само й імміграція.

Thank you.

Дякую!

My mom says, "Protest march."

Моя мама каже: "Марш протесту".

I say, "Online organizing."

Я кажу: "Онлайн організація".

I co-edit, along with a collective

Я співвидаю, разом з колективом

of other super-smart, amazing women,

інших супер-розумних, дивовижних жінок,

a site called Feministing.com.

сайт, що називається Feministing.com

We are the most widely read feminist publication ever,

Ми найбільш читана феміністська публікація з усіх.

and I tell you this

А я кажу вам це,

because I think it's really important to see

тому що я думаю, що дуже важливо бачити

that there's a continuum.

що тут є розмаїття.

Feminist blogging is basically the 21st century version

Феміністські блоги фактично - версія зростання свідомості

of consciousness raising.

в 21 сторіччі.

But we also have a straightforward political impact.

Але також ми маємо прямий політичний вплив.

Feministing has been able

Feministing змогли

to get merchandise pulled off the shelves of Walmart.

домогтися зняття товару з полиць Walmart.

We got a misogynist administrator sending us hate-mail

ми досягли того, що адміністратора-жінконенависника, що слав нам нападницькі листи

fired from a Big Ten school.

- звільнили з Великої 10 школи.

And one of our biggest successes

І одним з наших найбільших успіхів

is we get mail from teenage girls in the middle of Iowa

є те, що ми отримуємо листи від дівчаток-підлітків з середини Айови,

who say, "I Googled Jessica Simpson and stumbled on your site.

які кажуть: "Я в пошуковій системі гуглила Джессіку Сімпсон і наштовхнулася на ваш сайт.

I realized feminism wasn't about man-hating and Birkenstocks."

Я зрозуміла, що фемінізм не про чоловіконенависництво чи сандалі".

So we're able to pull in the next generation

Так що ми взмозі залучати нове покоління

in a totally new way.

у зовсім новий спосіб.

My mom says, "Gloria Steinem."

Моя мама каже: "Глорія Стайнем".

I say, "Samhita Mukhopadhyay,

Я кажу: "Саміта Мухопадай,

Miriam Perez, Ann Friedman,

Міріам Перез, Енн Фрідман,

Jessica Valenti, Vanessa Valenti,

Джессіка Валенті, Ванесса Валенті,

and on and on and on and on."

і так далі, і далі, і далі".

We don't want one hero.

Ми не хочемо одного героя.

We don't want one icon.

Ми не хочемо однієї ікони

We don't want one face.

Ми не хочемо, одного обличчя.

We are thousands of women and men across this country

- Ми тисячі жінок і чоловіків по всій країні

doing online writing, community organizing,

що дописують онлайн, організовують співтовариства,

changing institutions from the inside out --

змінюють зсередини установи -

all continuing the incredible work

і продовжують неймовірну роботу,

that our mothers and grandmothers started.

що розпочали наші мами і бабусі.

Thank you.

Дякую!

(Applause)

(Оплески)

Which brings me to the second paradox:

Це підводить мене до другого парадоксу:

sobering up about our smallness

тверезого усвідомлення нашої нечисельності

and maintaining faith in our greatness

і підтримання віри в нашу велич

all at once.

все відразу.

Many in my generation --

Багато хто з мого покоління -

because of well-intentioned parenting and self-esteem education --

через благі наміри батьківського виховання і самоствердно-спрямованої освіти -

were socialized to believe

були соціалізовані вірити

that we were special little snowflakes --

що ми особливі маленькі сніжинки,

(Laughter)

(Сміх)

who were going to go out and save the world.

які вийдуть і врятують світ.

These are three words many of us were raised with.

Ці три слова, багато хто зростав з ними.

We walk across graduation stages,

Ми переступили сходинку випускних,

high on our overblown expectations,

- важливе місце в наших роздутих очікуваннях,

and when we float back down to earth,

- і коли ми спустились на землю,

we realize we don't know what the heck it means

ми усвідомили, що ми не знаємо, якого чорта це означає,

to actually save the world anyway.

насправді врятувати світ в той чи інший спосіб.

The mainstream media often paints my generation

ЗМІ часто змальовують моє покоління

as apathetic,

як апатичне.

and I think it's much more accurate

А я гадаю, що було-б набагато влучніше

to say we are deeply overwhelmed.

сказати, що ми глибоко пригнічені.

And there's a lot to be overwhelmed about, to be fair --

І тут є багато чим бути пригніченими, направду -

an environmental crisis,

екологічна криза,

wealth disparity in this country

нерівність статків в цій країні

unlike we've seen since 1928,

на відміну від баченого в 1928 році,

and globally,

і на глобальному рівні,

a totally immoral and ongoing wealth disparity.

абсолютно аморальна і стала невідповідність рівня благополуччя.

Xenophobia's on the rise. The trafficking of women and girls.

Ксенофобія в розквіті, торгівля жінками і дівчатами.

It's enough to make you feel very overwhelmed.

- Цього достатньо, щоб ви відчували себе дуже перевантаженими.

I experienced this firsthand myself

Я сама особисто відчула це,

when I graduated from Barnard College in 2002.

коли я закінчила Бернард-коледж в 2002 році.

I was fired up; I was ready to make a difference.

Я палала, я була готова творити зміни.

I went out and I worked at a non-profit,

Я вийшла наззовні і я працювала в неприбутковому секторі,

I went to grad school, I phone-banked,

я пішла в аспірантуру, я обривала телефони,

I protested, I volunteered,

я протестувала, я волонтувала...

and none of it seemed to matter.

- і ніщо з цього, здавалося, не мало сенсу.

And on a particularly dark night

І однієї особливо темної ночі

of December of 2004,

в грудні 2004 року,

I sat down with my family,

я сіла з моєю родиною,

and I said that I had become very disillusioned.

і я сказала, що я дуже розчарувалася.¼

I admitted that I'd actually had a fantasy -- kind of a dark fantasy --

Я зізналася, що направду, мала фантазію - таку темну фантазію -

of writing a letter

що пишу листа

about everything that was wrong with the world

про все, що було не так зі світом,

and then lighting myself on fire

а потім спалюю себе

on the White House steps.

на сходах Білого Дому.

My mom

Моя мама

took a drink of her signature Sea Breeze,

ковтнула свого фірмового коктейлю Sea Breeze,

her eyes really welled with tears,

її очі справді сповнились сльозами,

and she looked right at me and she said,

і вона подивилася просто на мене, й сказала:

"I will not stand

"Я не можу стерпіти

for your desperation."

твого відчаю. "

She said, "You are smarter, more creative

Вона сказала: "Ти розумніша, більш творча,

and more resilient than that."

і більш стійка, за це. "

Which brings me to my third paradox.

Це підводить мене до мого третього парадоксу.

Growing up is about aiming to succeed wildly

Дорослішання - це дико боротись за успіх

and being fulfilled by failing really well.

і справді добряче наковтатись невдач.

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

There's a writer I've been deeply influenced by, Parker Palmer,

Є письменник, що має на мене глибокий вплив, Паркер Палмер,

and he writes that many of us are often whiplashed

і він пише, що багато хто з нас часто травмований

"between arrogant overestimation of ourselves

"пихатою переоцінкою себе

and a servile underestimation of ourselves."

і рабським недооцінюванням самих же себе."

You may have guessed by now,

Ви, мабуть, вже здогадалися,

I did not light myself on fire.

що я себе не спалила.

I did what I know to do in desperation, which is write.

- Я зробила те, що треба в розпачі, а саме - писати.

I wrote the book I needed to read.

Я написала книгу, яку я потребувала прочитати.

I wrote a book about eight incredible people

Я написала книгу про вісьмох неймовірних людей

all over this country

з усієї країни,

doing social justice work.

що чинять соціальне правосуддя.

I wrote about Nia Martin-Robinson,

Я написала про Ніа Мартін-Робінсон,

the daughter of Detroit and two civil rights activists,

дочку Детройту і двох активістів громадянського права,

who's dedicating her life

що присвятила своє життя

to environmental justice.

екологічному правочину.

I wrote about Emily Apt

Я написала про Емілі Епт

who initially became a caseworker in the welfare system

що спочатку стала соціальним працівником в системі соціального забезпечення,

because she decided that was the most noble thing she could do,

оскільки вирішила, що це найблагородніше, що вона могла зробити,

but quickly learned, not only did she not like it,

але швидко зрозуміла, не тільки, що їй це не подобається,

but she wasn't really good at it.

- а й що це не дуже добре їй вдавалося.

Instead, what she really wanted to do was make films.

Що вона, натомість, справді хотіла - це знімати фільми.

So she made a film about the welfare system

- Отже вона зняла фільм про систему соціального забезпечення

and had a huge impact.

і спричинила ним величезний вплив.

I wrote about Maricela Guzman, the daughter of Mexican immigrants,

Я написала про Маріселлу Гузман, дочку мексиканських іммігрантів,

who joined the military so she could afford college.

яка приєдналася до війська, щоб дозволити собі коледж.

She was actually sexually assaulted in boot camp

Вона зазнала сексуального насильства у військовому таборі

and went on to co-organize a group

і пішла на співорганізацію групи,

called the Service Women's Action Network.

що називається The Service Women's Action Network

What I learned from these people and others

- Чого я навчилася в цих та інших людей

was that I couldn't judge them

- що я не можу судити про них

based on their failure to meet their very lofty goals.

базуючись на їх невдачі в реалізації їх піднесених цілей.

Many of them are working in deeply intractable systems --

Багато з них працюють в глибоко непіддатливих системах -

the military, congress,

війську, конгрессі,

the education system, etc.

освітній системі і т.п.

But what they managed to do within those systems

Але те, що їм вдалося зробити в рамках цих систем

was be a humanizing force.

- бути гуманізуючою силою.

And at the end of the day,

І врешті-решт,

what could possibly be more important than that?

що може бути важливіше за це.

Cornel West says, "Of course it's a failure.

Корнел Вест каже: "Звичайно, це провал.

But how good a failure is it?"

Але наскільки добрий провал? "

This isn't to say we give up our wildest, biggest dreams.

Це не означає, що ми відмовляємося від наших найбільш диких, великих мрій.

It's to say we operate on two levels.

- Це означає, що ми працюємо на двох рівнях.

On one,

На одному,

we really go after changing these broken systems

ми дійсно слідуємо цим зламаним системам

of which we find ourselves a part.

частиною яких ми опиняємось.

But on the other, we root our self-esteem

Але з іншого боку - ми вкорінюємо наше самоствердження

in the daily acts of trying to make one person's day

у щоденні актах спроб зробити день однієї людини

more kind, more just, etc.

добрішим, справедливішим, і т.д.

So when I was a little girl,

Тож, коли я була маленькою дівчинкою,

I had a couple of very strange habits.

Я мала кілька дуже дивних звичок.

One of them was

Одна з них

I used to lie on the kitchen floor of my childhood home,

- я мала звичку лежати на підлозі, в кухні дому мого дитинства,

and I would suck the thumb of my left hand

і смоктати великий палець моєї лівої руки,

and hold my mom's cold toes with my right hand.

тримаючись за холодні пальці на ногах моєї мами - правою рукою.

(Laughter)

(Сміх)

I was listening to her talk on the phone, which she did a lot.

Я слухала її розмову по телефону, яких вона мала багато.

She was talking about board meetings,

Вона говорила про засідання ради директорів,

she was founding peace organizations,

вона засновувала миротворчі організації,

she was coordinating carpools, she was consoling friends --

вона координувала спільне користання автівками, вона втішала друзів -

all these daily acts of care and creativity.

всі ці щоденні акти турботи і творчості.

And surely, at three and four years old,

І, звичайно, в три-чотири роки,

I was listening to the soothing sound of her voice,

я слухала заспокійливий звук її голосу.

but I think I was also getting my first lesson in activist work.

Але, я думаю, я також одержувала свій перший урок з роботи активіста.

The activists I interviewed

Активісти, яких я інтерв`ювала

had nothing in common, literally, except for one thing,

не мали між собою нічого спільного, буквально, за винятком однієї речі,

which was that they all cited their mothers

- всі вони наводять своїх матерів

as their most looming and important

як найбільш важливе і значуще джерело

activist influences.

активістського впливу.

So often, particularly at a young age,

Так часто, особливо в молодому віці,

we look far afield

ми дивимося вдалечінь

for our models of the meaningful life,

на наші моделі сповненого сенсу життя,

and sometimes they're in our own kitchens,

та іноді вони розгортаються на наших власних кухнях,

talking on the phone, making us dinner,

говорячи по телефону, готуючи нам вечерю,

doing all that keeps the world going around and around.

роблячи все те, що допомагає світові обертатись і обертатись.

My mom and so many women like her

- Моя мама і так багато жінок, як вона

have taught me that life is not about glory,

навчили мене, що життя не йде про славу,

or certainty, or security even.

або упевненість, чи навіть безпеку.

It's about embracing the paradox.

- Воно про осягання парадоксів.

It's about acting in the face of overwhelm.

Про те, щоб діяти навіть зазнаючи пригнічення.

And it's about loving people really well.

І ще - про справді сильну любов до людей.

And at the end of the day,

І врешті-решт,

these things make for a lifetime

- ці речі спонукають до життя

of challenge and reward.

в якому приймаєш виклик, і винагороджуєшся за це.

Thank you.

Дякую!

(Applause)

(Оплески)